Постанова

від 05.11.2024 по справі 358/1268/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 358/1268/23 головуючий у суді І інстанції Тітов М.Б.

провадження № 22-ц/824/12925/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне -цукор» поданою директором - Мітлицьким Петром Вікторовичем на рішення Богуславського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне - цукор» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про зміну договорів оренди земельних ділянок,-

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне - цукор» звернулося до Богуславського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про зміну договорів оренди земельних ділянок, в якому просило суд:

скасувати пункт 8.6 Договору оренди земельної ділянки №98 від 09 листопада 2011 року за кадастровим номером 3220686600:02:003:0001 площею 2,535 га право власності якої належить ОСОБА_2 ;

скасувати пункт 8.5 Договору оренди земельної ділянки № 39 від 21 лютого 2012 року за кадастровим номером 3220686600:02:006:0005 площею 4,894 га право власності якої належить ОСОБА_3 ;

скасувати пункт 38 Договору оренди земельної ділянки №188 від 18 липня 2013 року за кадастровим номером 3220686600:02:006:0061 площею 2,386 га право власності якої належить ОСОБА_4 ;

скасувати пункт 8.5 Договору оренди земельної ділянки №53 від 21 лютого 2012 року за кадастровим номером 3220686600:02:007:0016 площею 2,189 га право власності якої належить ОСОБА_5 ;

скасувати пункт 12.5 Договору оренди земельної ділянки №б/н від 20 грудня 2015 року за кадастровим. номером 3220686600:02:009:0014 площею 2,1638 га право власності якої належить ОСОБА_6 ;

скасувати пункт 8.6 Договору оренди земельної ділянки №9 від 10 грудня 2010 року за кадастровим номером 3220686600:02:009:0033 площею 2,4102 га право власності якої належить ОСОБА_7 ;

скасувати пункт 8.5 Договору оренди земельної ділянки №67 від 21 жовтня 2011 року за кадастровим номером 3220686600:02:009:0084 площею 2,4164 га право власності якої належить ОСОБА_8 ;

скасувати пункт 8.5 Договору оренди земельної ділянки №38 від 21 лютого 2012 року за кадастровим номером 3220686600:02:009:0111 площею 1,975 га право власності якої належить ОСОБА_9 .

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачами подано до суду позови про розірвання вищевказаних оспорюваних договорів оренди земельних ділянок на підставі пунктів в Договорах оренди, де передбачено, що реорганізація юридичної особи, а також зміна директора підприємства-орендаря є підставою для розірвання договору в порядку статті 652 ЦК України в зв`язку зі зміною керівника товариства. Вказує на те, що зміна керівника була вимушеною необхідністю захисту інтересів товариства від протиправних дій і задоволення вимог відповідачів про розірвання договорів оренди призведе до втрати всього, на що розраховував позивач укладаючи вказані оговори оренди, а тому вважає, що належним способом захисту прав товариства є зміна договорів оренди з урахуванням додаткових угод до них шляхом скасування в договорах оренди пунктів, де передбачено, що реорганізація юридичної особи, а також зміна директора підприємства-орендаря є підставою для розірвання договору в порядку статті 652 ЦК України.

При цьому ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» належним чином виконувало протягом всіх років умови договорів оренди. В момент укладання Договорів оренди та додаткових угод до них ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» повністю довіряло ОСОБА_10 і не планувало змінювати директора товариства, ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» не могло передбачити незаконних намірів колишнього директора товариства, який вчиняв діяння у власних інтересах та в супереч інтересів Товариства, що є обставиною яка істотно змінилася з моменту укладення договорів оренди та додаткових угод до них. Після виявлення недобросовісних діянь колишнього директора позивач не міг залишити ОСОБА_10 на посаді директора, оскільки, це призвело б до припинення діяльності Позивача. Враховуючи, що основною діяльністю товариства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), які провадяться па орендованих земельних ділянках (сільськогосподарських угіддях), задоволення вимог відповідачів про виконання договору оренди шляхом розірвання договорів оренди в зв`язку із зміною директора позбавить позивача можливості здійснювати свою діяльність, тобто позбавить всього на що орендар розраховував при укладенні договорів оренди, в той же час, зміна директора Товариства не спричинила жодних негативних наслідків для відповідачів у порівняні з тим на що розраховували відповідачі укладаючи Договори оренди та змін до них. Таким чином існування в Договорах оренди із змінами додаткової умови для розірвання договору в зв`язку із зміною директора Орендаря порушує співвідношення майнових інтересів сторін. Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик неправомірних дій в супереч інтересів орендаря колишнього директора має нести саме орендар, оскільки позивач не звільняв ОСОБА_10 з власної ініціативи, а був вимушений реагувати на вчинені ним дії відповідно до обставин що змінилися. До того ж при укладанні договорів оренди відповідачі усвідомлювали, що укладають договори не з ОСОБА_10 , а з юридичною особою ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор». До того ж, згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, реорганізація а також зміна керівництва юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

В ході судового розгляду відповідачі позов не визнали та пояснили, що зміни до договору оренди землі можуть бути внесені за згодою сторін. На вимогу однієї з сторін зміни до договору оренди землі можуть бути внесені за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Також розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (частини третя, четверта статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно договорів оренди землі, які є предметом розгляду справи, її власники погодили з позивачем, що зміна директора підприємства-орендаря є підставою для розірвання договорів оренди землі.

Отже, згідно з умовами договору оренди передбачена можливість його розірвання на вимогу однієї із сторін та визначенні підстави для такого розірвання, без необхідності встановлення будь-яких інших передумов, зокрема істотного порушення договору. Положення пунктів договорів були погоджені сторонами на власний розсуд, не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, а тому є обов`язковими для виконання сторонами правочину.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне-цукор» - Мітлицький Петро Вікторович , 04 червня 2024 року засобами поштового зв`язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив скасувати рішення Богуславського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Підтримавши доводи позовної заяви, вказав, що сама по собі зміна керівника орендаря не породжує в безумовному порядку порушення прав орендодавця, а розірвання договору оренди землі на підставі лише зміни керівника підприємства буде непропорційним втручанням у право мирного володіння майном відповідачем, тобто не буде забезпечено справедливий баланс інтересів, і на позивача буде покладено неправомірний індивідуальний тягар.

Вважає, що зміна директора орендаря не є безумовним правоприпиняючим юридичним фактором та не свідчить, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб`єктивне цивільне право та/ або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди.

Зміна директора товариства не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій виникає право вимагати судового захисту шляхом розірвання договору у сторони такого договору, для якої настали відповідні підстави через зміну фактичних обставин.

Однак, задоволення вимог відповідачів про розірвання договорів оренди позивачем призведе до втрати всього, на що той розраховував, укладаючи спірні договори оренди.

З моменту укладення договорів оренди з відповідачами змінилися обставини, які не були передбачені при укладенні Договорів оренди, і вплинути на які сторони не могли, бо волевиявлення сторін в даному випадку не спричиняє залишення на посаді керівника ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» ОСОБА_10 . При цьому, позивач не звільняв останнього з власної ініціативи, а був вимушений реагувати на вчинені ним дії відповідно до обставин, що змінилися.

Укладаючи спірні договори, відповідачі усвідомлювали, що укладають договори не з ОСОБА_10 , а з юридичною особою ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор».

Зауважує, що позивач не має нести негативних наслідків у вигляді розірвання договору на вимогу іншої сторони лише у зв`язку зі зміною директора підприємства, відстороненого за неналежне виконання своїх обов`язків та вчинення діянь, що суперечать інтересам позивача, а виконання договору без зміни Договорів оренди та додаткових умов шляхом його розірвання призведе до значної шкоди позивача.

За таких обставин, вважає, що належним способом захисту прав позивача є зміна Договорів оренди з урахуванням Додаткових угод до них шляхом скасування в Договорах оренди пунктів, де передбачено, що реорганізація юридичної особи, а також зміна директора підприємства-орендаря є підставою для розірвання договору в порядку ст. 652 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року поновлено товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне-цукор» строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне - цукор» поданою директором - Мітлицьким Петром Вікторовичем на рішення Богуславського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне - цукор» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про зміну договорів оренди земельних ділянок, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвокат Чайка Ольга Вікторівна заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

У судове засідання представник апелянта не з`явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку.

05 листопада 2024 року Школьна Катерина Василівна , діючи в інтересах ТОВ «Агрофірма «Рокитне - цукор», подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відрядженні з метою прийняття участі в іншому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору (питання) у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка не з`явилась (статті 240 ЦПК України).

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04).

Виходячи з наведеного, колегія суддів у межах своїх повноважень дійшла висновку про визнання причини неявки представника ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» в судове засідання неповажною, доказів на підтвердження того, що інші працівники товариства не мають можливості представляти інтереси позивача не надано, що не перешкоджає розгляду справи по суті, та з огляду на належне повідомлення про судове засідання учасника справи, з урахуванням категорії справи, та строку її розгляду, ухвалила проводити розгляд справи по суті на підставі наявних у справі доказів.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань від них не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши думку учасника справи, який прибув в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Відповідач 1 ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки площею 2,535 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером: 3220686600:02:003:0001, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський (колишній Богуславський) район, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №236975604 з датою формування 15 грудня 2020 року. В Державному реєстрі речових прав право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 зареєстровано 02 липня 2019 року на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер:1-1220, виданий 02 липня 2019 року, видавник: Полковнікова Т.А. - державний нотаріус Богуславської районної державної нотаріальної контори на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47583610 від 02 липня 2019 року.

09 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне - цукор» та ОСОБА_13 було укладено Договір оренди земельної ділянки № 98 предметом якого стало строкове платне володіння та користування на умовах оренди земельної ділянки закадастровим номером 3220686600:02:003:0001 площею 2,535 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський (колишній Богуславський) район. Згідно п. 8.6 Договору оренди землі реорганізація юридичної особи - орендаря, а також зміна керівника (директора) товариства є підставою для розірвання цього договору.

09 грудня 2015 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, оренди земельної ділянки №б/н від 09 листопада 2011 року, з внесенням змін щодо строку оренди землі та розміру орендної плати.

Листом від 12 червня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до ТОВ «Агрофірма «Рокитне - цукор» з вимогою про розірвання договору оренди на підставі пункту 8.6 Договору оренди. У відповідь на вимогу позивач 19 липня 2023 року звернувся до ОСОБА_2 з пропозицією змінити договір оренди виключивши пункт 8.6 Договору оренди з можливістю погодити інші умови договору оренди з урахуванням інтересів Орендодавця йдучи на взаємні поступки (збільшити оренду плату, тощо). Однак пропозиція позивача залишилася без належної відповіді.

Відповідач 2 ОСОБА_3 являється власником земельної ділянки площею 4,894 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером: 3220686600:02:006:0005, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський (колишній Богуславський) район, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №237278562 з датою формування 16 грудня 2020 року. В Державному реєстрі речових прав право власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 зареєстровано 15 лютого 2019 року на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер:1-299, виданий 15 лютого 2019 року, видавник: Полковнікова Т.А. - державний нотаріус Богуславської районної державної нотаріальної контори на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45555552 від 15 лютого 2019 року.

21 лютого 2012 року між ТОВ «Агрофірма «Рокитне - цукор» та ОСОБА_14 було укладено Договір оренди земельної ділянки № 39 предметом якого стало строкове платне володіння та користування на умовах оренди земельної ділянки за кадастровим номером 3220686600:02:006:0005 площею 4,894 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський (колишній Богуславський) район. Згідно п. 8.5 Договору оренди реорганізація юридичної особи - орендаря, є підставою для розірвання цього договору.

23 грудня 2015 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, оренди земельної ділянки №б/н від 21 лютого 2012 року, з внесенням змін щодо строку оренди землі та розміру орендної плати.

Листом від 04 травня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до ТОВ «Агрофірма «Рокитне - цукор» з вимогою про розірвання договору оренди на підставі пункту 8.5 Договору оренди. У відповідь на вимогу позивач 16 травня 2023 року звернувся до ОСОБА_3 з пропозицією змінити договір оренди виключивши пункт 8.5 Договору оренди з можливістю погодити інші умови договору оренди з урахуванням інтересів Орендодавця йдучи на взаємні поступки (збільшити оренду плату, тощо). Однак пропозиція позивача залишилася без належної відповіді.

Відповідач 3 ОСОБА_4 являється власником земельної ділянки площею 2,3860 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером: 3220686600:02:006:0061, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський (колишній Богуславський) район, що підтверджується копією рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно № 8348590 від 26 листопада 2013 року.

20 грудня 2015 року між ТОВ «Агрофірма «Рокитне - цукор» та ОСОБА_4 було укладено Договір оренди земельної ділянки №188 предметом якого стало строкове платне володіння та користування на умовах оренди земельної ділянки за кадастровим номером: 3220686600:02:006:0061, площею 2,3860 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський (колишній Богуславський) район, що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №8348590 від 26 листопада 2013 року.

20 грудня 2015 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, де погодили строк оренди до 31 грудня 2025 року. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 3550094.

Так, у відповідності до Додаткової угоди №1 від 20 грудня 2015 року п. 4 сторони дійшли згоди змінити пункт 38 Договору оренди земельної ділянки №188 від 18 липня 2013 року та викласти його в наступній редакції: 38. Реорганізація юридичної особи, а також зміна керівника (директора) товариства є підставою для розірвання цього Договору.

Листом від 14 квітня 2023 року ОСОБА_4 звернулася до ТОВ «Агрофірма «Рокитне - цукор» з вимогою про розірвання договору оренди на підставі пункту 38 Договору оренди. У відповідь на вимогу позивач 09 травня 2023 року звернувся до ОСОБА_4 з пропозицією змінити договір оренди виключивши пункт 38 Договору оренди з можливістю погодити інші умови договору оренди з урахуванням інтересів Орендодавця йдучи на взаємні поступки (збільшити оренду плату, тощо). Однак пропозиція позивача залишилася без належної відповіді.

Відповідач 4 ОСОБА_5 являється власником земельної ділянки площею 2,189 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером: 3220686600:02:007:0016, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський (колишній Богуславський) район, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 237016880 з датою формування 15 грудня 2020 року.

21 лютого 2012 року між ТОВ «Агрофірма «Рокитне - цукор» та ОСОБА_5 було укладено Договір оренди земельної ділянки №53 предметом якого стало строкове платне володіння та користування на умовах оренди земельної ділянки за кадастровим номером 3220686600:02:007:0016 площею 2,189 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський (колишній Богуславський) район. 20 грудня 2015 року сторони уклали Додаткову угоду №1 що Договору, де погодили строк оренди до 31 грудня 2025 року та викладено п. 8.5 Договору оренди в наступній редакції: реорганізація юридичної особи - орендаря, а також зміна керівника (директора) товариства є підставою для розірвання цього договору.

Відповідач 5 ОСОБА_6 являється власником земельної ділянки площею 2,1638 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером: 3220686600:02:009:0014, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський (колишній Богуславський) район.

20 грудня 2015 року між ТОВ «Агрофірма «Рокитне - цукор» та ОСОБА_6 було укладено Договір оренди земельної ділянки, предметом якого стало строкове платне володіння та користування на умовах оренди земельної ділянки за кадастровим номером 3220686600:02:009:0014 площею 2,1638 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський (колишній Богуславський) район. Пунктом 12.5 Договору оренди визначено, що реорганізація юридичної особи - орендаря, а також зміна керівника (директора) товариства є підставою для розірвання цього договору.

Відповідач 6 ОСОБА_7 являється власником земельної ділянки площею 2,4102 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером: 3220686600:02:009:0033, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський (колишній Богуславський) район, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №237102200 з датою формування 15 грудня 2020 року.

10 грудня 2010 року між ТОВ «Агрофірма «Рокитне - цукор» та ОСОБА_7 було укладено Договір оренди земельної ділянки №9 предметом якого стало строкове платне володіння та користування на умовах оренди земельної ділянки за кадастровим номером 3220686600:02:009:0033 площею 2,4102 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський (колишній Богуславський) район. 20 грудня 2015 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, де погодили строк оренди до 31 грудня 2025 року. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 17281573.

Пунктом 8.6 Договору оренди визначено, що реорганізація юридичної особи, а також зміна директора Підприємства-Орендаря є підставою для розірвання цього Договору.

Листом від 14 квітня 2023 року ОСОБА_7 звернулася до позивача з вимогою про розірвання договору оренди на підставі пункту 8.6 Договору оренди. У відповідь на вимогу позивач 09 травня 2023 року звернувся до ОСОБА_7 з пропозицією змінити договір оренди виключивши пункт 8.6 Договору оренди з можливістю погодити інші умови договору оренди з урахуванням інтересів Орендодавця йдучи на взаємні поступки (збільшити оренду плату, тощо). Однак пропозиція позивача залишилася без належної відповіді.

Відповідач 7 ОСОБА_8 являється власником земельної ділянки площею 2,4164 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером: 3220686600:02:009:0084, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський (колишній Богуславський) район, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №237119626 з датою формування 15 грудня 2020 року. В Державному реєстрі речових прав право власності на земельну ділянку за ОСОБА_8 зареєстровано 27 липня 2019 року на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер:1-93, виданий 27 лютого 2019 року, видавник: Водолазська Н.В. - державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45718136 від 27 литого 2019 року.

21 жовтня 2011 року між ТОВ «Агрофірма «Рокитне - цукор» та ОСОБА_16 було укладено Договір оренди земельної ділянки №67 предметом якого стало строкове платне володіння та користування на умовах оренди земельної ділянки за кадастровим номером 3220686600:02:009:0084 площею 2,4164 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський (колишній Богуславський) район. 20 грудня 2015 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, де погодили строк оренди до 31 грудня 2025 року. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 15547189.

Пунктом 4 Додаткової угоди № 1 до Договору оренди земельної ділянки №67 від 21 жовтня 2011 року сторони домовилися викласти пункт 8.5 Договору в наступні редакції: 8.5. Реорганізація юридичної особи - Орендаря, а також зміна директора товариства є підставою для розірвання цього Договору.

Листом від 14 квітня 2023 року ОСОБА_8 звернулася до Позивача з вимогою про розірвання договору оренди на підставі пункту 8.5 Договору оренди. У відповідь на вимогу позивач 09 травня 2023 року звернувся до ОСОБА_8 з пропозицією змінити договір оренди виключивши пункт 8.5 Договору оренди з можливістю погодити інші умови договору оренди з урахуванням інтересів Орендодавця йдучи на взаємні поступки (збільшити оренду плату, тощо). Однак пропозиція Позивача залишилася без належної відповіді.

Відповідач 8 ОСОБА_9 являється власником земельної ділянки площею 1,975 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером: 3220686600:02:009:0111, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський (колишній Богуславський) район, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №237097468 з датою формування 15 грудня 2020 року.

21 лютого 2012 року між ТОВ «Агрофірма «Рокитне - цукор» та ОСОБА_9 було укладено Договір оренди земельної ділянки №38 предметом якого стало строкове платне володіння та користування на умовах оренди земельної ділянки за кадастровим номером 3220686600:02:009:0111 площею 1,975 га/з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський (колишній Богуславський) район. 18 грудня 2015 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, де погодили строк оренди до 31 грудня 2025 року. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 15546778.

Пунктом 4 Додаткової угоди №1 до Договору оренди №38 від 21 лютого 2012 року сторони погодили викласти пункт 8.5 Договору оренди в наступній редакції: 8.5 Реорганізація юридичної особи-Орендаря, а також зміна директора товариства є підставою для розірвання цього Договору.

Листом від 14 квітня 2023 року ОСОБА_9 звернувся до позивача з вимогою про розірвання договору оренди на підставі пункту 8.5 Договору оренди. У відповідь на вимогу позивач 09 травня 2023 року звернувся до ОСОБА_9 з пропозицією змінити договір оренди виключивши пункт 8.5 Договору оренди з можливістю погодити інші умови договору оренди з урахуванням інтересів Орендодавця йдучи на взаємні поступки (збільшити оренду плату, тощо). Однак пропозиція Позивача залишилася без належної відповіді.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд вважав, що позивачем не доведено наявність підстав для застосування ст. 652 ЦК України в спірних правовідносинах, а вимоги позивача про скасування в договорах оренди пунктів, якими передбачено, що реорганізація юридичної особи, а також зміна директора підприємства-орендаря є не обґрунованими та не підлягають до задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з нижченаведених мотивів.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору (частина 1 статті 3, стаття 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 792 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У частині 1 статті 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Частина третя статті 32 Закону України «Про оренду землі», в редакції на час укладення договорів оренди між сторонами визначала, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом частин 1, 2, 4 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Таким чином, зміна договору за рішенням суду у зв`язку із істотною зміною обставин допускається лише у виняткових випадках та при наявності чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, і на позивача покладений обов`язок довести належними та допустимими доказами у справі наявність всіх цих чотирьох умов.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 19 листопада 2020 року у справі №910/10074/19.

Стаття 629 ЦК України закріплює принцип обов`язковості договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

При цьому, Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 зауважив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

За обставин цієї справи, колегія суддів вважає, дії позивача, який укладаючи договори оренди з відповідачами, визначив, що реорганізація юридичної особи - орендаря, а також зміна керівника (директора) товариства є підставою для розірвання цього договору, а згодом пред`являє позов про зміну умов договору шляхом скасування означених пунктів, суперечить його попередній поведінці і є недобросовісними.

За встановлених судовим розглядом обставин, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин положення Закону України «Про оренду землі» та ЦК України, надано належну оцінку умовам договорів оренди землі, та правильно встановлено відсутність усіх чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України для зміни договорів оренди, оскільки зміна керівництва юридичної особи є звичним явищем у господарській діяльності та може наступити за будь-яких обставин, а тому відсутні підстави вважати, що в момент укладення договору ТОВ «Агрофірма «Рокитне - цукор» виходило з того, що ОСОБА_10 перебуватиме на посаді керівника товариства невизначену кількість років.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, ураховуючи зміст спірних договорів оренди землі, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки сторони договорів за взаємною згодою погодили можливість розірвання договорів оренди у разі зміни керівника (директора) товариства, а зміна договорів шляхом скасування означеної умови, тим паче після її настання, позбавить відповідачів того, на що вони мали право та законні очікування, укладаючи договори оренди. В той час як ризик настання такої умови договору має нести позивач як особа, яка вказані умови договорів запропонувала.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та тлумаченню норм права на розсуд апелянта.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року №63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 375, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне -цукор», подану директором - Мітлицьким Петром Вікторовичем - залишити без задоволення.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07 листопада 2024 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова