Постанова

від 28.10.2024 по справі 520/4930/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 р.Справа № 520/4930/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду та в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 19.07.24 по справі №520/4930/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (далі по тексту позивач, ТОВ «Мітрейд», позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, податковий орган) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позову, просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2024 № 00062900719, яким ТОВ «МІТРЕЙД» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, код платежу 11021000 на суму 1508231,25 грн, з яких сума грошового зобов`язання 1206585 грн, штрафні санкції - 301646,25 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2024 № 00062950719, яким ТОВ «МІТРЕЙД» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14060100 на суму 1019650 грн, з яких сума грошового зобов`язання 815720 грн, штрафні санкції - 203930 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2024 № 00063010719, яким встановлено заниження ТОВ «МІТРЕЙД» суми від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 131711 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2024 № 00063110719, яким застосовано до ТОВ «МІТРЕЙД» штрафні санкції за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100 на суму 27601,30 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року позов ТОВ «Мітрейд» задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 07.02.2024 № 00062900719 про збільшення ТОВ «МІТРЕЙД» суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1508231,25 грн, з яких 1206585 грн за податковими зобов`язаннями та 301646,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 07.02.2024 № 00062950719 про збільшення ТОВ «МІТРЕЙД» суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 1019650 грн, з яких 815720 грн за податковими зобов`язаннями та 203930 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 07.02.2024 № 00063010719 про зменшення ТОВ «МІТРЕЙД» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 131711,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 07.02.2024 № 00063110719 про застосування до ТОВ «МІТРЕЙД» штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 27601,30 грн.

Стягнуто на користь ТОВ «МІТРЕЙД» сплачену суму судового збору в розмірі 30280,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Харківській області покликається на правомірність висновків акту перевірки про не підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Мітрейд» та ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» за червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2021 року та ТОВ «РОЯЛОІЛ» за червень 2022 року що призвело до невірного визначення фінансового результату та завищення задекларованих ТОВ «Мітрейд» сум податкового кредиту. Вказані висновки ґрунтуються також на включенні вказаних контрагентів позивача до переліку ризикових підприємств.

Також стверджує, що ТОВ «Мітрейд» у перевіряємому періоді до складу «Інши витрати» віднесено взаємовідносини з контрагентами: ТОВ «АДВОКАТСЬКО-АУДИТОРСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ФЕНІКС» та ТОВ «ОПТІМА ЛЕКС», які не підтверджені, на думку податкового органу, належними документами та спростовуються наявною у податковому органі податковою інформацією.

Крім того, стверджує, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Мітрейд» пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не здійснено реєстрацію податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок порушень.

Відповідач не погодився з доводами апеляційної скарги та надав відзив на неї, у якому просив скаргу ГУ ДПС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року без змін.

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази на які сторони покликаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «МІТРЕЙД» зареєстровано юридичною особою.

З 17.11.2023 по 07.12.2023 посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «МІТРЕЙД» з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи за період з 01.04.2021 по 30.09.2023.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Харківській області складено акт від 14.12.2023 № 39995/20-40-07-19-05/36624196 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх, передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2021 по 30.09.2023» (далі по тексту - акт перевірки), яким встановлено такі порушення:

1. порушення вимог п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 п. 135.1 ст. 135 ПК України, п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 - занижено суму фінансового результат до оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 6703246 грн, у тому числі за півріччя 2021 року у суму 200008 грн, за 3 квартали 2021 року у сумі 2022121 грн, за 2021 рік у сумі 4277467 грн, за 1 квартал 2022 року у сумі 50000 грн, за півріччя 2022 року у сумі 1675779 грн, за 3 квартали 2022 року у сумі 1825779 грн, за 2022 рік у сумі 1975779 грн, за 1 квартал 2023 року у сумі 150000 грн, за півріччя 2022 року у сумі 300000 грн, за 3 квартали 2023 року у сумі 450000 грн.

2. порушення вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 ПК України - занижено податок на прибуток на загальну суму 1206585 грн, у тому числі за 2 квартал 2021 року у суму 54952 грн, за 3 квартал 2021 року у сумі 309030 грн, за 4 квартал 2021 року у сумі 405962 грн, за 1 квартал 2022 року у сумі 9000 грн, за 2 квартал 2022 року у сумі 292640 грн, за 3 квартал 2022 року у сумі 27000 грн. за 4 квартал 2022 року у сумі 27000 грн, за 1 квартал 2023 року у сумі 27000 грн, за 2 квартал 2023 року у сумі 27000 грн, за 3 квартал 2023 року у сумі 27001 грн.

3. порушено п. 188.1 ст. 188 ПК України, в результаті чого занижено податкових зобов`язань на загальну суму на загальну суму 78632 грн, у т.ч.: за квітень 2021 року на суму 541 грн, за травень 2021 року на суму 322 грн; за серпень 2021 року на суму 104 грн; за вересень 2021 року на суму 360 грн; за жовтень 2021 року на суму 70 грн; за листопад 2021 року на суму 19 грн; за грудень 2021 року на суму 438 грн; за січень 2022 року на суму 64 грн; за лютий 2022 року на суму 586 грн; за червень 2022 року на суму 1 409 грн; за липень 2022 року на суму 6033 грн; за серпень 2022 року на суму 25481 грн; за вересень 2022 року на суму 4204 грн; за жовтень 2022 року на суму 4710 грн; за листопад 2022 року на суму 1939 грн; за грудень 2022 року на суму 39 грн, за січень 2023 року на суму 213 грн; за лютий 2023 року на суму 1035 грн; за березень 2023 року на суму 870 грн; за квітень 2023 року на суму 2280 грн; за червень 2023 року на суму 6117 грн; за липень 2023 року на суму 21565 грн; за серпень 2023 року на суму 233 грн.

пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3, п,198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 868799 грн у тому числі: у т.ч. у червні 2021 року у сумі 31058 грн у серпні 2021 року у сумі 313367 грн, у жовтні 417919 грн, у листопаді 2021 року у сумі 3150 грн, у червні 2022 року у сумі 103305 грн у червні 2022 року, що призвело до:

- заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у сумі 815720 грн, у тому числі: у червні 2021 року 31921 грн, у вересні 2021 року 216150 грн, у жовтні 2021 року 515670 грн, у листопаді 2021 року 3169 грн, у липні 2022 року 48810 грн, чим порушено п. 200.1, п.200.2 ст. 200 ПК України,

- завищення від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 131711 грн за вересень 2023 року, чим порушено пп. «в» 200.4 ст. 200 ПК України.

4. п. 120-1.2 ст. 120-1, п.201.1 ст.201, абз.4 пп.201.10 ст.201 ПК України не здійснено реєстрацію податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних Обсяг ТМЦ, по яким встановлено нестачу та які не використано в господарській діяльності 897625,17 грн.

5. 1 п.119.1 ст.119, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: не включено до Податкового розрахунку (Додаток 4ДФ) дані про виплачені доходи фізичним особам, а саме: не включено до Податкового розрахунку (Додаток 4ДФ) дані про надання фізичним особам суми поворотної фінансової допомоги за ознакою « 197», а саме: ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) в сумі 150000,00 грн за 1 квартал 2022 року, ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_2 ) в сумі 500000,00 грн за 1 квартал 2023 року, в сумі 1950000,00 за 2 квартал 2023 року, в сумі 1410000,00 грн за 3 квартал 2023 року, податковий розрахунок (Додаток 4ДФ) надано з недостовірними відомостями, які призвели до зміни платника податку, а саме: номер зазначений у графі «Реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта» - не є реєстраційним номером облікової картки платника податків з ДРФО/фізична особа з вказаним номером паспорта у вигляді картки на обліку в окремому реєстрі ДРФО не перебуває, так за 4 квартал 2021 року в податковому розрахунку (Додаток 4ДФ) невірно відображений реєстраційний номер облікової картки платника податку ( НОМЕР_3 ).

18.01.2024 ТОВ «МІТРЕЙД» подало до ГУ ДПС у Харківській області заперечення на акт перевірки.

За наслідками розгляду заперечень ГУ ДПС у Харківській області листом від 31.01.2024 № 309/Ж12/20-40-07-19-11 залишено без змін висновки, викладені в акті перевірки.

07.02.2024 на підставі висновків акту перевірки від 14.12.2023 № 39995/20-40-07-19-05/36624196 контролюючим органом винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 00062900719 про збільшення ТОВ «МІТРЕЙД» суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1508231,25 грн, з яких 1206585 грн за податковими зобов`язаннями та 301646,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

-№ 00062950719 про збільшення ТОВ «МІТРЕЙД» суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 1019650 грн, з яких 815720 грн за податковими зобов`язаннями та 203930 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

- № 00063010719 про зменшення ТОВ «МІТРЕЙД» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 131711,00 грн.

- № 00063110719 про застосування до ТОВ «МІТРЕЙД» штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 27601,30 грн.

Не погодившись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків податкового органу, викладених в акті перевірки та наявності підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів, перевіряючи оскаржуване податкові повідомлення-рішення на відповідність наведеним вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а також подані сторонами по справі докази, зазначає.

Підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень фактично слугували висновки про:

- нереальність вчинених господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРДЖІ» та ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ»;

- реалізація позивачем товарів за цінами, нижчими за цінами придбання.

- не реєстрацію податкових накладним по товарно-матеріальним цінностям по яким встановлено нестачу та які не використовуються у господарській діяльності.

- неможливості підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «ОПТІМА ЛЕКС» та ТОВ «А-АО «Фенікс»» щодо отриманих юридичних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи оцінку правомірності висновків акту перевірки в частині нереальності вчинених господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРДЖІ» та ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ», колегія суддів зазначає таке.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2. статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1. стаття 134 ПК України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1.).

Згідно з п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV(далі-Закон № 996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996 передбачено перелік обов`язкових реквізитів, які має містити первинний документ, зокрема це: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі - П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до п. 6 П(С)БО 16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Відповідно до п. 11 П(С)БО 16 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Отже, податковий кредит та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток повинні бути фактично підтвердженими належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність, це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У судовій практиці суду касаційної інстанції домінуючим є таке тлумачення цих норм у їх взаємозв`язку (ст. 44, пп. 14.1.36, 14.1.231 ст.14 ПК України та ст.ст. 1, 9 Закону України № 996-XIV): будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) слід розцінювати як належні первинні документи лише в разі фактичного здійснення господарської операції; якщо ж фактичне здійснення господарської операції не відбулося, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна бути спрямованою на реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналіз наведених вище приписів ПК України свідчать, що право платника податків на збільшення витрат обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності та підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Надаючи оцінку висновкам акту перевірки в частині нереальності вчинених господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРДЖІ» та ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ», колегія суддів зазначає таке.

Між ТОВ «МІТРЕЙД» та ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» був укладений договір поставки від 17.03.2021 №АЕ-19-МО.

На виконання умов договору поставки від 17.03.2021 № AE-19-MO сторонами були підписано видаткові накладні.

До видаткових накладних додано Сертифікат відповідності №UA.TR. 201.0021-20 термін дії з 14.08.2020 до 13.08.2022 на продукцію Бензин автомобільний ShеЬе1-А-92-Євро5-Е5, виробник: Шебелинське відділення з переробки газового конденсату і нафти (с. Андріївка), що є підрозділом Управління з переробки з переробки газу та газового конденсату АТ "Укргазвидобування". Сертифікат видано АТ Укргазвидобування" 25976423.

Також додано до перевірки сертифікати відповідності на Паливо дизельне, що видані:

- TOB "К2 Енерджи", 42589766, виробник ООО "Лукойл Волгограднефтепереработка" російська федерація, термін дії 06.04.2021 -05.04.2022;

- ОАО Мозирський нефтеперабативающий завод, беларусь, виробник ОАО Мозирський нефтеперабативающий завод, беларусь, термін дії 04.12.2020-03.12.2021;

- ТОВ "Гран-Прі Оіл", 42413957, виробник ООО "Лукойл Волгограднефтнпереработка" російська федерація, термін дії 08.10.2021-30.09.2022.

ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» зареєстровано на адресу ТОВ «Мітрейд» податкові накладні на суму обсягу 3827467,70 грн, ПДВ 765493,57 грн, разом 4592961,27 грн з номенклатурою Бензин автомобільний Shеbе1-А-92-Євро5-Е5, Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО, Паливо дизельне ДП-3~Євро5-ВО.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено ТОВ «Мітрейд» до податкового кредиту, додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідного періоду.

Постачання цих товарів здійснювалося автомобільним перевізником ТОВ «Віннер Транс» на підставі укладеного позивачем договору №6 від 01.01.2018, що підтверджується відповідними копіями товарно-транспортних накладних.

Під час перевірки контролюючий орган, згідно з даними оборотно-сальдової відомості по субрахунку 631 «Розрахунки з іншими дебіторами», констатував відсутність дебеторської/кредиторської заборгованості станом на 30.09.2023 з ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» (код ЄДРПОУ 41217957) за період з 01.04.2021 по 30.09.2023.

По взаємовідносинам із ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ» позивачем на підтвердження господарських операцій надано копії договору поставки від 20.06.2022 №20-06/2.

На виконання договору поставки від 20.06.2022 №20-06/2 сторонами були підписано видаткові накладні.

До видаткових накладних додано сертифікат відповідності № UА.10083.ІР.4.862-21, терміном дії з 24.12.2021 до 23.12.2023 на продукцію абсорбент (компонент дизельних палив) газоконденсатний, марки А та марки Б. Виробник: ТОВ «АГРІ ЛТД», код ЄДРПОУ 43747982. Сертифікат видано ТОВ «АГРІ ЛТД», код ЄДРПОУ 43747982.

ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ» зареєстровано на адресу ТОВ «Мітрейд» податкові накладні на суму обсягу 1475779,44 грн, ПДВ 103304,56 грн, разом 1579084,00 грн за номенклатурою: Дизельне паливо.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено ТОВ «Мітрейд» до податкового кредиту, додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідного періоду.

Транспортування придбаних у ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ» товарів здійснювалось автомобільним перевізником ТОВ «Віннер Транс», що підтверджується товарно-транспортними накладними на перевезення на підставі укладеного позивачем договору №01/03/2022 від 01.03.2022.

Під час перевірки контролюючим органом, згідно з даними оборотно-сальдової відомості по субрахунку 631 «Розрахунки з іншими дебіторами», а саме ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ» (код ЄДРПОУ 42784599) за період з 01.04.2021 по 30.09.2023 дебеторська/кредиторська заборгованість станом на 30.09.2023 відсутня.

Окрім того, колегія суддів враховує, що позивачем до перевірки були надані щоденні звіти, якими підтверджено факт складання та подання на реєстрацію ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» та ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ» усіх акцизні накладні за всіма поставками\отриманнями ТМЦ у встановлені законом строки. Вказана обставина апелянтом не спростована.

Також, позивачем надані первинні документи на реалізацію придбаних у ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» та ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ» матеріальних цінностей на користь інших контрагентів позивача.

Досліджені колегією суддів первинні документи відповідають вимогам Закону № 996, при цьому колегія суддів вказує, що відсутність прізвища, ім`я та по батькові уповноважених осіб позивача та його контрагентів у видаткових накладних, товарнотранспортних накладних та інших первинних документах не спричиняє порушень вимог ч. 2 ст. 9 Закону № 996, оскільки дають можливість ідентифікувати уповноважених осіб, які також підписували відповідні договори та інші первинні документи із зазначенням ПІБ, за їх підписами.

Колегія суддів відхиляє доводи податкового органу на безтоварність операції позивача з його контрагентами з огляду на наявність певних недоліків у товарно-транспортних накладних та наголошує, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною. Аналогічна правова позиція викладені і в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 26 квітня 2023 року у справі № 420/1008/21.

Також у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року (справа № 160/1283/19) суд вказав, що окремі недоліки в товарно-транспортних накладних не є самостійною підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце. Аналогічна правова позиція викладена також і в (адміністративне провадження № К/9901/35389/20), але не виключно.

Колегія суддів відхиляє як безпідставне посилання апелянта на віднесення ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» та ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ» до підприємств, які мають ознаки ризикової діяльності на підставі рішень від 01.08.2022 та від 11.05.2023, відповідно, оскільки на момент здійснення господарських операцій між ТОВ «Мітрейд» та ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» (червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2021 року), ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ» (червень 2022 року) таких рішень не існувало.

Стосовно подання позивачем до перевірки сертифікату відповідності, який не відповідає придбаному у ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ» товару, а саме товару Дизельне паливо, колегія суддів зазначає, що нормами Закону України "Про підтвердження відповідності" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не зобов`язано постачальника мати та, відповідно, передавати покупцям продукції засвідчені печаткою виробника сертифікати відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності. Законом визначений лише обов`язок постачальника надавати інформацію про сертифікацію продукції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 Закону України "Про підтвердження відповідності", виробник зобов`язаний надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція. Постачальник зобов`язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Сертифікати якості товару не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які фіксують факти здійснення господарських операцій, а тому є хибними доводи відповідача про те, що якщо у позивача відсутні документи, які б підтверджували якість та безпечність товару, це свідчить про нереальність господарської операції, оскільки сертифікати якості за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, так як містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.

Так, функції та права контролюючих органів визначені ст. 19-1 та 20 ПК України, якими не передбачено здійснення перевірок суб`єктів господарювання на предмет наявності (відсутності) документів, що характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, що використовуються для виробництва такої продукції.

Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 по справі №813/2013/16.

Стосовно неподання контрагентами позивача звітності, зокрема за формою 20-ОПП, колегія суддів звертає увагу апелянта на таке.

Надаючи оцінку вказаним доводам суд апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд, зокрема у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 вказував, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначене узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини, у рішеннях від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

Отже, лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Разом з тим, відповідач не надав жодних доказів, які б свідчили про безтоварність операцій позивача та його контрагентів, невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер.

Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач.

Дослідивши надані до матеріалів справи копії документів по взаємовідносинам ТОВ «МІТРЕЙД» з контрагентами ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» та ТОВ «РОЯЛ-ОІЛ», колегія суддів дійшла висновку про безпідставність висновків податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з цими контрагенти, у зв`язку з цим вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення у відповідній частині не відповідають вимогам ч. 2 ст2 КАС України, а тому підлягають скасуванню.

В частині висновків акту перевірки про здійснення ТОВ «МІТРЕЙД» реалізації товару за ціною нижчою, ніж ціна придбання, суд зазначає таке.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження ТОВ «Мітрейд» суми податкових зобов`язань з ПДВ шляхом здійснення реалізації товару за ціною нижчою, ніж ціна придбання, на загальну суму 78632 грн., колегія суддів зазначає.

В позовній заяві позивач повідомив, що в більшості наведених податковим органом випадків, підприємством було здійснено продаж ТМЦ за правильною (більше ціни закупівлі) ціною із встановленим ПДВ, так у перевіряємий період 18.06.2021 відповідно до видаткової накладної № 877 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» бензин автомобільний Shebel-A-92-Євро5-Е5 у кількості 2,335 тис.л. за ціною з ПДВ 25,6 грн/л.

18.06.2021 відповідно до видаткової накладної № 252 ТОВ «Мітрейд» поставлено ПАТ «ГОНГ» бензин автомобільний Shebel-A-92-Євро5-Е5 у кількості 2,335 тис.л. за ціною з ПДВ 26,8 грн/л.

01.07.2021 відповідно до видаткової накладної № 1011 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» бензин автомобільний Shebel-A-92-Євро5-Е5 у кількості 4,935 тис.л. за ціною з ПДВ 25,6 грн/л.

01.07.2021 відповідно до видаткової накладної № 266 ТОВ «Мітрейд» поставлено Іванівській дослідно-селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААНУ бензин автомобільний Shebel-A-92-Євро5-Е5 у кількості 4,935 тис.л. за ціною з ПДВ 27,3 грн/л.

20.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 1781 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 9,116 тис.л. за ціною з ПДВ 22,9 грн/л.

20.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 350 ТОВ «Мітрейд» поставлено ТОВ «Дельта» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 9,116 тис.л. за ціною з ПДВ 24,7 грн/л.

27.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 1862 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 9,116 тис.л. за ціною з ПДВ 22,9 грн/л.

27.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 363 ТОВ «Мітрейд» поставлено ФГ «АЛЬФЬОРОВ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 9,117 тис.л. за ціною з ПДВ 24,3 грн/л.

28.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 1878 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 18,541 тис.л. за ціною з ПДВ 22,8 грн/л.

28.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 367 ТОВ «Мітрейд» поставлено ФГ «РОМАШКА» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 18,541 тис.л. за ціною з ПДВ 23,35 грн/л.

28.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 1879 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 7,733 тис.л. за ціною з ПДВ 22,8 грн/л.

28.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 365 ТОВ «Мітрейд» поставлено ФГ «ХОРОШКО ЛЕОНІД МИКОЛАЙОВИЧ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 7,733 тис.л. за ціною з ПДВ 23,4 грн/л.

28.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 1880 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 4,394 тис.л. за ціною з ПДВ 22,8 грн/л.

28.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 366 ТОВ «Мітрейд» поставлено ФОП ОСОБА_3 паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 4,394 тис.л. за ціною з ПДВ 23,2 грн/л.

28.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 1881 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 7,432 тис.л. за ціною з ПДВ 22,8 грн/л.

28.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 367 ТОВ «Мітрейд» поставлено ФГ «РУСЛАН» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 7,432 тис.л. за ціною з ПДВ 23,35 грн/л.

30.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 1897 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 25,973 тис.л. за ціною з ПДВ 22,8 грн/л.

30.08.2021 відповідно до видаткової накладної № 369 ТОВ «Мітрейд» поставлено ФГ «РУСЛАН» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 25,973 тис.л. за ціною з ПДВ 23,2 грн/л.

02.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 2256 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 14,210 тис.л. за ціною з ПДВ 25,3 грн/л.

02.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 369 ТОВ «Мітрейд» поставлено ФГ «КОБЄЛЄВ РОМАН АНАТОЛІЙОВИЧ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 14,210 тис.л. за ціною з ПДВ 26,8 грн/л.

26.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 2571 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 4,907 тис.л. за ціною з ПДВ 26,85 грн/л.

26.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 489 ТОВ «Мітрейд» поставлено ФОП ОСОБА_4 паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 4,907 тис.л. за ціною з ПДВ 27,6 грн/л.

27.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 2578 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 4,907 тис.л. за ціною з ПДВ 26,85 грн/л.

27.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 501 ТОВ «Мітрейд» поставлено ТОВ «ВК «ВІВАТ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 4,907 тис.л. за ціною з ПДВ 27,4 грн/л.

28.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 2597 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 7,015 тис.л. за ціною з ПДВ 26,85 грн/л.

28.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 505 ТОВ «Мітрейд» поставлено ТОВ «Компанія «Магістраль-А» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 7,015 тис.л. за ціною з ПДВ 27,2 грн/л.

28.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 2589 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 14,210 тис.л. за ціною з ПДВ 26,85 грн/л.

28.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 504 ТОВ «Мітрейд» поставлено СФГ «НИВА» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 14,210 тис.л. за ціною з ПДВ 27,49 грн/л.

28.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 2596 ТОВ «Мітрейд» придбано від ТОВ «АСПЕКТ ЕНЕРЖІ» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 4,857 тис.л. за ціною з ПДВ 26,85 грн/л.

28.10.2021 відповідно до видаткової накладної № 506 ТОВ «Мітрейд» поставлено ПП «ГРАНДАС» паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 4,587 тис.л. за ціною з ПДВ 27,45 грн/л.

З вказаних документів вбачається, що у всіх випадках, наведених контролюючим органом в перевіряємому періоді, позивачем не було порушено жодних вимог.

Відповідно до пункту 23.1 статті 23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За приписами пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території (підпункт 14.1.218 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

З аналізу наведених норм права вбачається, що звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка у свою чергу повинні відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).

Таким чином, ціна господарської операції, яка визначена сторонами у договорі, за загальним правилом та допоки не доведено зворотне, уважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

В свою чергу, ринковою ціною може бути: договірна ціна за умови, що правочин відбувся на добровільній основі та обидві сторони є взаємно незалежними; ціна, яка склалася на ринку ідентичних товарів у подібних економічних умовах.

Тому, особа, яка вважає, що платник податку здійснював продаж самостійно товарів за цінами, нижчими за рівень ринкових цін, має право довести цю обставину зважаючи на рівень ціни, яка склалася на ринку ідентичних товарів у подібних економічних умовах.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що у цій справі значення має факт доведення реалізації товарів за цінами, які не відповідають ринковим та цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів, визначена сторонами договору, не відповідає ринковим.

Проте, у ході судового розгляду встановлено, що при проведенні перевірки аналіз цін на бензин та дизельне паливо, контролюючим органом не здійснювався.

В акті перевірки жодних доказів щодо реалізації продукції товариства за цінами, які не відповідають звичайним, контролюючим органом не наведено і під час судового розгляду справи також не надано.

Також, надаючи оцінку викладеному, колегія суддів наголошує на раніше наведених положеннях, а саме підпункту 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За правилами п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети), наведений у п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

На користь такого висновку свідчить й правова позиція Верховного Суду у постановах від 23.07.2019 у справі № 802/2386/14-а та від 27 жовтня 2022 року у справі №140/2783/19.

Отже, не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це один із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. Тобто, сам по собі позитивний баланс кожної конкретної роботи чи послуги не є обов`язковим, єдиним та достатнім складовим, який вказує на реальність чи нереальність такої операції.

Також у Постанові від 17 березня 2020 р. у справі № 812/9439/13-а Верховний Суд дійшов висновку, що ділова мета простежувалася в операціях нафтопереробного заводу, які хоч і були збитковими, проте підприємство несло витрати у зв`язку з особливостями поточних бізнес-процесів та вимогами чинного законодавства. При цьому суд звернув увагу на те, що не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Водночас суд наголосив на тому, що відповідно до чинного на момент спірних правовідносин законодавства, обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Серед іншого, суд зазначив, що економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Таким чином, важливими для визначення ділової мети є не наслідки конкретної операції, а саме наміри платника, пов`язані з її виконанням. При цьому варто враховувати не лише суб`єктивну складову ситуацію конкретного підприємства, але й об`єктивно оцінити ситуацію з точки зору добросовісного суб`єкта господарювання. Відповідно, для доведення ділової мети необхідно, щоб в операціях платника простежувалася тенденція до найбільшого скорочення його витрат, а не штучного збільшення цих витрат для зменшення сум податку на прибуток.

При цьому, при аналізі ділової мети операцій, щодо яких сплачується податок на додану вартість, використовується подібний підхід, однак завдання встановити, чи не спрямовані збиткові операції, зокрема продаж за ціною нижче собівартості, лише для отримання відшкодування з державного бюджету.

Оцінюючи важливість перевірки ділової мети в операціях платника щодо здійснення страхових виплат пов`язаній компанії, у Постанові від 21 липня 2020 р. у справі № 816/191/17 Верховний Суд зазначив, що оцінка доцільності економічних рішень платника в процесі провадження ним господарської діяльності, ефективності використання платником капіталу шляхом оцінювання витрат платника у світлі їх доцільності, раціональності не належить до повноважень податкового органу. Таким чином, суд наголосив на тому, що вирішувати, які саме господарські операції слід здійснити в межах господарської діяльності, повинен сам платник, а економічна ефективність та доцільність витрат є якісним показником, який не впливає на податковий облік платника.

Такий висновок загалом узгоджується з положеннями статті 42 Господарського кодексу України, в якій зазначається, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач, керуючись власними економічними цілями, методом ФІФО, здійснив продаж дизельного палива за окремими операціями з контрагентами за нижчою ціною, однак у підсумку проданого товару ТОВ «Мітрейд» не зазнало збитків у періоді, що перевірявся та досягло прибутку відносно кожної операції з придбання ТМЦ, зворотного акт перевірки та матеріали справи не містять, що спростовує висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 188.1 ст. 188, пп. «а» п. 198.1, абз. 1 і 2 пп.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

При цьому, колегія суддів зауважує що висновок податкового органу про несвоєчасну реєстрацію податкових накладних ґрунтується лише на його безпідставному (спростованому судами першої та апеляційної інстанції у цій справі) висновку про порушення позивачем вимог п. 188.1 ст. 188, пп. «а» п. 198.1, абз. 1 і 2 пп.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, а відтак колегія суддів вважає такий висновок про несвоєчасну реєстрацію податкових належаних також безпідставним.

Стосовно висновку податкового органу про неможливості підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «ОПТІМА ЛЕКС» та ТОВ «А-АО «Фенікс»» щодо отриманих юридичних послуг, колегія суддів зазначає таке.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що ТОВ «Мітрейд» завищено показник «інші витрати» на загальну суму 1400000 грн шляхом віднесення витрат на правову допомогу, отриману від ТОВ «АДВОКАТСЬКО-АУДИТОРСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ФЕНІКС» та ТОВ «ОПТІМА ЛЕКС».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком та зазначає.

На підтвердження понесених витрат ТОВ «Мітрейд» надані до перевірки та до суду першої інстанції Договори про надання правової допомоги з ТОВ «АДВОКАТСЬКО-АУДИТОРСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ФЕНІКС», ТОВ «ОПТІМА ЛЕКС», акти виконаних робіт за перевіряємий період.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року N 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VІ представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що надані акти виконаних робіт (наданих правових послуг), не розкривають суть та зміст господарської операції, оскільки такі висновки податкового органу на ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не враховують сутність послуги (абонентське обслуговування) та фіксований розмір за її надання.

Іншою підставою для висновку податкового органу про відсутність підтверджених господарських відносин між ТОВ «Мітрейд» та ТОВ «АДВОКАТСЬКО-АУДИТОРСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ФЕНІКС», ТОВ «ОПТІМА ЛЕКС» слугували обставини неподання ТОВ «АДВОКАТСЬКО-АУДИТОРСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ФЕНІКС», ТОВ «ОПТІМА ЛЕКС» податкової звітності за період проведення перевірки.

Стосовно вказаного доводу колегія суддів у цьому рішенні вже зазначала, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки акту перевірки є безпідставними, а спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам ч. 2 ст 2 КАС України, а тому підлягають безумовному скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Харківській області.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року по справі №520/4930/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 07.11.2024.