Постанова

від 28.10.2024 по справі 520/4930/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 р.Справа № 520/4930/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" та Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 24.07.24 по справі №520/4930/24

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрейд"

до Головне управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (далі по тексту позивач, ТОВ «Мітрейд», позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган, податковий орган), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позову, просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2024 № 00062900719, яким ТОВ «МІТРЕЙД» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, код платежу 11021000 на суму 1508231,25 грн, з яких сума грошового зобов`язання 1206585 грн, штрафні санкції - 301646,25 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2024 № 00062950719, яким ТОВ «МІТРЕЙД» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14060100 на суму 1019650 грн, з яких сума грошового зобов`язання 815720 грн, штрафні санкції - 203930 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2024 № 00063010719, яким встановлено заниження ТОВ «МІТРЕЙД» суми від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 131711 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2024 № 00063110719, яким застосовано до ТОВ «МІТРЕЙД» штрафні санкції за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100 на суму 27601,30 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року позов ТОВ «Мітрейд» задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 07.02.2024 № 00062900719 про збільшення ТОВ «МІТРЕЙД» суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1508231,25 грн, з яких 1206585 грн за податковими зобов`язаннями та 301646,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 07.02.2024 № 00062950719 про збільшення ТОВ «МІТРЕЙД» суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 1019650 грн, з яких 815720 грн за податковими зобов`язаннями та 203930 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 07.02.2024 № 00063010719 про зменшення ТОВ «МІТРЕЙД» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 131711,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 07.02.2024 № 00063110719 про застосування до ТОВ «МІТРЕЙД» штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 27601,30 грн.

Стягнуто на користь ТОВ «МІТРЕЙД» сплачену суму судового збору в розмірі 30280,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року заяву представника позивача про прийняття додаткового рішення у адміністративній справі за позовом ТОВ «Мітрейд» до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Стягнуто на користь ТОВ «Мітрейд» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області.

В задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ГУ ДПС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення та додаткове судове рішення, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Мітрейд».

Також позивач погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати додаткове рішення суду, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що належним чином довів факт понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн.

Також вказує на помилкове неврахування судом першої інстанції того, що за його вимогою, під час здійснення судового розгляду адвокатом було роздруковано та надано до суду першої інстанції документів загальним обсягом більше ніж 1000 аркушів, що також вважається великим обсягом роботи, однак при винесені додаткового рішення суд першої інстанції не врахував вказані обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач та відповідач посилаються в апеляційних скаргах, дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Позивач у позовній заяві заявив вимоги, зокрема, про стягнення витрат на правову допомогу.

15.07.2024 представник позивача звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат, яким вирішити питання розподілу судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 40 000 грн.

В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що фактичні витрати на професійну правничу допомогу, які він поніс у суді першої інстанції, становлять 40000.00 грн.

Задовольняючи частково вимоги щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вважав співмірною суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі по 5000 грн.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Частиною 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які входять до предмета доказування у справі, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником надані Договір про надання правової допомоги №б/н від 10 квітня 2024 року, акт приймання-передачі послуг за Дорученням від 15 січня 2024 року до Договору про надання правової допомоги №б/н від 10 квітня 2024 року, протокол погодження гонорару тощо.

Відповідно до умов протоколу погодження гонорару розмір фіксованого гонорару за виконання доручення становить 40000,00 грн.

Разом з цим актом виконаних робіт підтверджено надання послуг на суму 61 771,2 грн, а саме:

1. зустріч з клієнтом в офісі адвоката, обговорення ситуації клієнта, отримання первинних документів, узгодження правової позиції у справі тривалістю 1 година, у сумі 1816,8 грн;

2. аналіз отриманих від клієнта документів, в тому числі акту перевірки тривалістю 3 години, у сумі 5450,4 грн;

3. складання заперечень до акту перевірки та подання до суду тривалістю 3 години, у сумі 5450.4 грн;

4. аналіз отриманих від клієнта матеріалів (податкових повідомлень-рішень, листа відповіді на заперечення тощо) тривалістю 1 година, у сумі 1816,8 грн;

5. аналіз законодавства України, яке підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, пошук та аналіз судової практики судів України усіх інстанцій у адміністративних справах з аналогічних правовідносин для подальшого застосування 3 години, у сумі 5450,4 грн;

6. складання та подання позовної заяви до суду тривалістю 8 годин, у сумі 14534.4 грн;

7. участь у підготовчому засіданні тривалістю 1 година, у сумі 1816,8 грн;

8. складання відповіді на відзив та подання його до суду тривалістю 2 години, у сумі 3633,6 грн;

9. складання додаткових пояснень та подання їх до суду тривалістю 2 години, у сумі 3633,6 грн;

10. складання та подання до суду клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, зустріч клієнтом в офісі адвоката, підписання клієнтом клопотання тривалістю 2 години, у сумі 3633,6 грн;

11. участь адвоката у судових засіданнях тривалістю 8 годин вартістю 14534,4 грн.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про те, що заявлені до відшкодування витрати є явно завищеними, колегія суддів зазначає таке.

Як слідує з апеляційної скарги позивача, заявлена сума гонорару 40 000 грн є фіксованою та включає виконання робіт зазначених в акті за виключенням послуг, а саме: зустріч з клієнтом в офісі адвоката, обговорення ситуації клієнта, отримання первинних документів, узгодження правової позиції у справі тривалістю 1 година, у сумі 1816,8 грн; аналіз отриманих від клієнта документів, в тому числі акту перевірки тривалістю 3 години, у сумі 5450,4 грн; складання заперечень до акту перевірки та подання до суду тривалістю 3 години, у сумі 5450.4 грн; аналіз отриманих від клієнта матеріалів (податкових повідомлень-рішень, листа відповіді на заперечення тощо) тривалістю 1 година, у сумі 1816,8 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що послуги з аналізу отриманих від клієнта матеріалів (податкових повідомлень-рішень, листа відповіді на заперечення тощо) тривалістю 1 година, у сумі 1816,8 грн, аналіз законодавства України, яке підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, пошук та аналіз судової практики судів України усіх інстанцій у адміністративних справах з аналогічних правовідносин для подальшого застосування 3 години, у сумі 5450,4 грн охоплюються послугою зі складання та подання позовної заяви до суду тривалістю 8 годин, у сумі 14534,4 грн, а тому відсутні підстави для їх врахування як окремих послуг.

Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що наведена позивачем у позові численна практика усіх судів не має жодного юридичного значення при розгляді цієї справи, оскільки значення мають висновки виключно Верховного Суду та лише щодо застосування конкретних норм права.

Також колегія суддів не вбачає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу за складання відповіді на відзив та подання його до суду тривалістю 2 години, у сумі 3633,6 грн та складання додаткових пояснень та подання їх до суду тривалістю 2 години, у сумі 3633,6 грн, оскільки відповідь на відзив фактично є тотожною доводам позову, а додаткові пояснення складаються з цитування висновків Верховного Суду зроблених останнім за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та не стосується порядку застосування певних норм права, що мали би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів та рішень ЄСПЛ.

Також як безпідставну колегія суддів вважає послугу зі складання та подання до суду клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, зустріч клієнтом в офісі адвоката, підписання клієнтом клопотання тривалістю 2 години, у сумі 3633,6 грн, оскільки такі дії вчинялися після ухвалення судового рішення по суті спору та не мали впливу на вирішення спору по суті, окрім того, як вже зазначено колегією суддів частини з цих послуг взагалі не є правничою допомогою.

Покликання позивача на те суд першої інстанції не врахував, що за його вимогою, під час здійснення судового розгляду адвокатом було роздруковано та надано до суду першої інстанції документів загальним обсягом більше ніж 1000 аркушів, що вважається великим обсягом роботи, колегія суддів відхиляє, оскільки друк документів не потребує знань у галузі права, а отже не є правничою допомогою.

Підсумовуючи викладене, враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг, виходячи з критеріїв співмірності, обґрунтованості та доцільності витрат позивача на правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги ТОВ «Мітрейд» не знайшли підтвердження в ході перегляду додаткового рішення суду першої інстанції, а тому її вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів враховує, що апеляційна скарга відповідача не містить жодних обґрунтувань щодо незгоди з розподілом витрат на правничу допомогу, а була пов`язана лише з оскарження рішення суду першої інстанції по суті спору, а тому також не підлягає задоволення.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" та Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року по справі №520/4930/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 07.11.2024.