Постанова

від 07.11.2024 по справі 420/22304/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/22304/23

Час і місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

15:30 год., м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

15.01.2024 року;

Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

За участю: секретаря Недашковської Я.О.

представника апелянта Клюкіна К.І.

представника апелянта Малюти В.В.

представника позивача Трофімчука Н.В.

представника відповідача Гаспарянца Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури та Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року по справі за адміністративним позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації до Комунального підприємства «Сервісний центр», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства «Сервісний центр» у вигляді незабезпечення готовності захисної споруди №57106, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 6, до використання за призначенням;

зобов`язати Комунальне підприємство «Сервісний центр» вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди №57106, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 6, з метою використання її за призначенням у відповідності до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018.

В обґрунтування позову зазначено, що Комунальним підприємством «Сервісний центр», як балансоутримувачем захисної споруди цивільного захисту №57106, допущено протиправну бездіяльність щодо належного забезпечення готовності захисної споруди цивільного захисту. При цьому, прокурор акцентує увагу на тому, що з початком військової агресії та повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, з введенням на всій території України воєнного стану виникли обґрунтована та реальна необхідність у використанні укриття за призначенням для захисту цивільного населення, а тому допущення балансоутримувачем бездіяльності стосовно належного утримання і приведення до стану готовності захисної споруди порушує конституційні права громадян на захист життя і здоров`я.

Обґрунтовуючи підстави звернення із цим позовом в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зазначає, що Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та Одеською обласною військовою адміністрацією, уповноваженими на здійснення контролю за утриманням і станом готовності захисних споруд цивільного захисту, у випадку допущення балансоутримувачем порушень щодо належного забезпечення готовності захисної споруди цивільного захисту, не вжито дієвих та достатніх заходів з метою зобов`язання Комунальної установи привести захисну споруду до готовності з метою використання за призначенням.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд зобов`язав Комунальне підприємство «Сервісний центр» привести у стан готовності захисту споруду №57106, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Спиридонівська, 6, з метою використання її за призначенням у відповідності до «Вимог щодо утримання та експлуатації та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Вирішуючи справу та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи. Відтак, суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльність Комунального підприємства щодо приведення у стан готовності захисної споруди до використання за призначенням.

Водночас, зважаючи на те, що захисна споруда цивільного захисту укриття не приведена до стану готової до використання за призначенням, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача привести захисну споруду цивільного захисту в належний стан та готовність до укриття у виді належного способу захисту інтересів держави та суспільства у цій сфері. При цьому, суд зауважив на тому, що даний позов спрямований на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, забезпечення захисту цивільного (мирного) населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей для збереження їх життя та здоров`я у разі військової агресії.

В апеляційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково залишено поза увагою те, що з моменту передачі захисної споруди цивільного захисту у Комунального підприємства виникає зобов`язання щодо утримання захисної споруди у належному стані. Отже, бездіяльність відповідача щодо утримання протирадіаційного укриття у належному стані в умовах введення на всій території України воєнного стану не може бути залишена без відповідного реагування, оскільки у такий спосіб створюється загроза для життя і здоров`я цивільного населення через непридатний стан захисної споруди для укриття населення. При цьому, слід враховувати зміст, значимість, тривалість допущеної Комунальним підприємством бездіяльності щодо утримання захисної споруди у належному стані в період збройної агресії та повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.

У відзиві на апеляційну скаргу Одеська міська рада посилається на необґрунтованість доводів апелянта (прокурора) та відсутність підстав для скасування судового рішення за наведених апелянтом підстав.

Також, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, Одеська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково залишено поза увагою те, що Кодекс цивільного захисту, у тому числі Закон України «Про правовий режим воєнного стану», не наділяють територіальні органи Державної служби України з надзвичайних ситуацій та обласні військові адміністрації на звернення до суду із позовом про зобов`язання балансоутримувача вчинити дії стосовно приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту. З наведеного слідує як необґрунтованість прокурором повноважень, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», на звернення із цим адміністративним позовом так і підтверджується наявність правових підстав для залишення позову без розгляду відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 240 КАС України.

У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Одеської обласної прокуратури посилається на необґрунтованість доводів апелянта (третьої особи) та відсутність підстав для скасування судового рішення за наведених апелянтом підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано, що відповідно до технічного паспорту на захисну споруду цивільного захисту, рішення виконавчого комітет Одеської міської ради від 27.10.2022 року №256 та акту приймання-передачі захисної споруди цивільного захисту №57106 від 12.01.2023 року захисна споруда цивільного захисту №57106, розташована за адресою: м. Одеса, район Приморський, вул. Спиридонівська, 6, перебуває на балансі Комунального підприємства «Сервісний центр».

Відповідно до акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту ПРУ №57106 від 20.05.2022 року, ПРУ №57106 оцінюється як не готове до використання за призначенням, захисна споруда підлягає капітальному ремонту.

06.07.2023 року за участю головного інспектора ВЗНС по Приморському району, головного інспектора спеціаліста з цивільного захисту Приморської РДА, представника РОП ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області та представника балансоутримувача - начальника дільниці з утримання захисних споруд КП «Сервісний центр» Одеської міської ради проведено огляд місця події, що підтверджується протоколом та матеріалами фотофіксації, складено акт оперативного огляду об`єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення, а саме протирадіаційного укриття №57106. Згідно акту огляду, укриття не придатне для укриття населення.

Крім того, 25.08.2023 року, комісією у складі: головного спеціаліста відділу планування заходів цивільного захисту населення управління з питань цивільного захисту; головного фахівця ВОЗЦС ОРУ ГУ ДСНС України в Одеській області інженера з охорони праці КП «Сервісний центр», складено Акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту ПРУ №57106. За цим Актом, стан готовності захисної споруди оцінюється як обмежено готове до використання за призначенням, а спеціальний висновок вказує на те, що спеціальна споруда підлягає капітального ремонту.

05.07.2023 року приморська окружна прокуратура міста Одеси звернулась до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області із листом за №52-6825ВИХ-23, в якому, з метою вирішення питання про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, просила в строк до 07.07.2023 року надати інформацію щодо порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту населення, а саме неналежного утримання вказаних захисних споруд цивільного захисту (зокрема укриття №57106), неготовності до використання за призначенням, їх закриття в період ракетної небезпеки та оголошення повітряних тривог, непридатності для використання населенням, тощо; вжиття заходів реагування щодо усунення зазначених порушень (проведення перевірок, складання актів виявлених порушень, тощо) та у разі невжиття таких заходів, просили повідомити причини.

У відповідь, у листі від 12.07.2023 року №6001.3-4954/6010, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області повідомило, що Головне управління не зверталось до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування стосовно захисних споруд цивільного захисту.

12.07.2023 року приморська окружна прокуратура міста Одеси звернулась до Одеської обласної державної (військової) адміністрації із листом за №52-7103ВИХ-23, в якому, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави у суді, просила повідомити в найкоротший строк про те, чи вживалися та чи планується вжиття обласною військовою адміністрацією заходів щодо усунення виявлених порушень у сфері утримання, використання та реконструкції захисної споруди цивільного захисту - ПРУ №57106, розташованої вул. Спиридонівській в м. Одесі, у тому числі у судовому порядку.

У відповідь, у листі від 08.08.2023 року №7613/6/01-46/8088/2-23, Одеська обласна військова адміністрація повідомила про те, що на адресу обласної адміністрації не надходила інформація щодо обстеження та оцінки стану готовності до використання за призначенням захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) обліковий номер 57106. Відповідно, заходи за результатами перевірки, у тому числі в судовому порядку, до балансоутримувача не вживалися.

10.08.2023 року приморська окружна прокуратура міста Одеси направила на адресу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та Одеської обласної державної (військової) адміністрації повідомлення від щодо скерування до суду позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Отже, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із частиною 3 статті 23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17, від 13 травня 2021 року у справі №806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.

Своє право на звернення до суду з цим позовом заступник керівника обласної прокуратури обґрунтовує бездіяльністю ГУ ДСНС та обласною військовою адміністрацією, яка полягає у невжитті уповноваженими органами належних заходів щодо зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду у стан належної готовності до використання.

Тобто, у позовній заяві прокурор зазначив, що суб`єктами владних повноважень, які мали б бути позивачами у цій справі, є ГУ ДСНС та обласна військова адміністрація. Однак, з огляду на їх бездіяльність, інтереси держави ними не захищаються, у зв`язку із чим саме прокурор звертається з цим позовом до суду.

У контексті наведеного слід враховувати, що відповідно до частини 8 статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями (частина 15 статті 32 Кодексу цивільного захисту України).

Згідно із пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №138 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку №138).

Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (пункт 12 Порядку №138).

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України від 9 липня 2018 року №579.

Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (пункт 1 розділу ІІ Наказу №579). Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (пункт 7 розділу ІІ Наказу №579).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1052, передбачено, що що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно із пунктом 3 Положення №1052 основними завданнями ДСНС є:

1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Відповідно до пункту 4 Положення №1052 ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

- здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням;

- здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та об`єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту;

- організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання;

- складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту;

- застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» від 21 квітня 2021 року №2228-IX із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».

Одночасно, вказаним Законом Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб`єкт владних повноважень:

- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;

- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей;

- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.

Тобто, на основі указаного висновується, що законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 Кодексу цивільного захисту).

На підставі аналізу зазначених норм законодавства слід дійти висновку, що Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає повноважень ГУ ДСНС на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача.

Також, такими повноваженнями згідно із приписами Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII не наділені і обласні військові адміністрації.

Таким чином, прокурором у цій позовній заяві визначено органи, в особі яких він звернувся до суду із цим позовом, які не мають права на звернення до суду з ним.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21 лютого 2024 року у справі №580/4578/22, від 3 серпня 2023 року у справі №260/4120/22, від 11 серпня 2023 року у справі №560/10015/22, від 9 вересня 2023 року у справі №260/4044/22, від 21 грудня 2023 року у справі №400/4238/22.

Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Оскільки вище приведеними нормами Кодексу цивільного захисту населення України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» ГУ ДСНС та обласні військові адміністрації не наділені повноваженнями на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивачів, що тягне за собою відсутність цього ж права у заступника обласної прокуратури, колегія суддів доходить висновку про необхідність залишення цього позову без розгляду.

З огляду на наведене, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 3 ч. 1 ст. 315, 317, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року скасувати.

Ухвалити у справі нове судове рішення, яким адміністративний позов заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації до Комунального підприємства «Сервісний центр», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 07.11.2024 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв