Постанова

від 31.10.2024 по справі 760/10777/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 760/10777/22

провадження № 61-8524св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - керівник Солом`янської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехносинтез»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехносинтез», яка подана представником Москвічовим Андрієм Сергійовичем, ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року у складі судді Букіної О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року керівник Солом`янської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав, припинення права власності та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що в порушення статей 2, 3, 5, 12, 18, 22 26-27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за відсутності обов`язкових документів, визначених пунктами 43, 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, щодо майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 здійснено реєстрацію:

змін розділу об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 1143906980000 від 18 червня 2018 року, після проведення яких до складових частин об`єкта нерухомого майна включено: приміщення охорони літ. «Г» (площею 3,6 кв. м); № 1 - вимощення (6903.0 кв. м): № 1 - підпірна (протизсувна) стіна (468.5 кв. м): № 2 - шлагбаум та № 3 - огорожа;

змін розділу об`єкта нерухомого майна 01 жовтня 2021 року відповідно до яких змінено його загальну площу з 491,3 кв. м на 1760,6 кв. м, на підставі не правовстановлюючого документу, а довідки про показники об`єкта нерухомого майна від 23 вересня 2021 року (майстерня, котельня літ. «А» - з одноповерхової будівлі площею 332, 3 кв. м до двоповерхової будівлі площею 1 601, 6 кв. м (перший поверх - 803,5 кв. м, другий поверх - 798,1 кв. м).

Збільшення площі та складу нерухомого майна за вказаною адресою проведено також з порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства, оскільки здійснено за відсутності належних дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт, введення об`єкту в експлуатацію, без згоди власника земельної ділянки, на земельній ділянці комунальної власності Київської міської ради, яка у власність чи користування, у тому числі для будівництва, не передавалась.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехносинтез» (далі - ТОВ «Укртехносинтез») не набуло права власності на спірне нерухоме майно, останнє не мало права його відчужувати на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 785 від 13 жовтня 2021 року, укладеного між ним та ОСОБА_1 .

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 , в межах якої розташовано нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , використовується без документів, що посвідчують право користування (власності), що є порушенням вимог статей 125, 126 ЗК України, а тому підлягає поверненню її законному власнику Київській міській раді шляхом звільнення від самочинно збудованих будівель та споруд.

Київська міська рада та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, достовірно знаючи з 07 лютого 2022 року (дата проведення обстеження земельної ділянки) про існування права власності на самочинно збудоване нерухоме майно та про використання спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, обмежилися лише тим, що направили матеріали обстеження до відповідних органів для вжиття заходів реагування, залишивши поза увагою той факт, що не скасована реєстрація права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості призводить до незаконного користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване, та у подальшому, може призвести до звернення нових власників за отриманням земельної ділянки більшої площі в порядку статей 377 ЦК України та 120 ЗК України, у зв`язку з набуттям права власності на майно.

Прокурор просив:

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 червня 2018 року індексний номер 41665796 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації зміни розділу об`єкта нерухомого майна № 1143906980000 на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстровано за ТОВ «Укртехносинтез»;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 жовтня 2021 року індексний номер 60701895 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації зміни розділу об`єкта нерухомого майна № 1143906980000 та зміни права власності на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстровано за ТОВ «Укртехносинтез»;

визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу від 13 жовтня 2021 року, укладений між ТОВ «Укртехносинтез» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 785.

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 жовтня 2021 року індексний номер 60941514 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 , майновий комплекс загальною площею 1 760,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши вказане право ОСОБА_1 ;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, площею 0,12 га, що є частиною земельної ділянки загальною площею 0,6973 га (обліковий код 72:475:0012) за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується без правовстановлюючих документів, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від самочинно збудованих будівель та споруд.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, позов керівника Солом`янської окружної прокуратури м. Києва в інтересах Київської міської ради до ОСОБА_1 , Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) про скасування рішення про державну реєстрацію прав, визнання недійсним договору купівлі-продажу, знесення самочинного будівництва та повернення земельної ділянки задоволено.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 червня 2018 року індексний номер 41665796 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації зміни розділу об`єкта нерухомого майна № 1143906980000 на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстровано за Спільним українсько- білоруським підприємством «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю).

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 жовтня 2021 року індексний номер 60701895 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації зміни розділу об`єкта нерухомого майна № 1143906980000 та зміни права власності на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстровано за Спільним українсько-білоруським підприємством «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю).

Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу від 13 жовтня 2021 року, укладений між Спільним українсько-білоруським підприємством «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 785.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 жовтня 2021 року індексний номер 60941514 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 майновий комплекс загальною площею 1760,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши вказане право ОСОБА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, площею 0,12 га, що є частиною земельної ділянки загальною площею 0,6973 га (обліковий код 72:475:0012) за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується без правовстановлюючих документів, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від самочинно збудованих будівель та споруд.

Стягнуто з ОСОБА_1 та Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) на користь Київської міської прокуратури судовий збір у розмірі 6 202,50 грн з кожного.

Судові рішення мотивовані тим, що:

державна реєстрація змін до розділу об`єкта нерухомого майна та змін права власності проведена на підставі технічного паспорту, виготовленого 01 березня 2018 року ТОВ «Київське міське БТІ», та на підставі довідки про показники об`єкта нерухомого майна № 23/09/2021-2033-2018 від 23 вересня 2021 року, виданої вказаним товариством. Технічний паспорт є лише документом, яким оформлюється технічна інвентаризація об`єкта та який свідчить про фактичний стан нерухомості, він не є документом, який надає право на збільшення площі та складових нерухомого майна, а відтак не може слугувати самостійною підставою для здійснення державної реєстрації. Довідка про показники об`єкта нерухомого майна, яка складена на підставі технічної інвентаризації також не є документом, на підставі якого могло бути проведено реєстрацію змін розділу об`єкта нерухомого майна та збільшення його загальної площі з 491,3 кв. м до 1 760 кв. м. Тобто, рішення про державну реєстрацію прав було прийнято за відсутності документів, які були необхідні для вчинення вказаних реєстраційних дій, тому рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін та права власності на це майно підлягає скасуванню;

майновий комплекс загальною площею 1760,6 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було набуто у власність ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 785 від 13 жовтня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Укртехносинтез» (продавець). Вказаний договір укладений через десять днів після проведеної незаконної реєстрації змін до права власності на об`єкт нерухомого майна. З огляду на те, що ТОВ «Укртехносинтез» не набуло у власність на законних підставах реконструйований майновий комплекс загальною площею 1760,6 кв. м, то воно не могло розпорядитись вказаним об`єктом нерухомості, у тому числі шляхом укладення спірного договору купівлі-продажу, що є підставою для визнання його недійсним та скасування рішення про відповідну державну реєстрацію права власності;

спірний об`єкт нерухомості самочинно збудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, з порушенням земельного та містобудівного законодавства, що свідчить про недобросовісність набуття права власності на вказаний об`єкт. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянка (постанова Великої Палати Верховного Суду , викладена у постанові від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18). Здійснення самочинного будівництва нерухомого майна на комунальній землі та проведення його державної реєстрації посягає на суспільні, економічні та соціальні інтереси держави, а також спрямовано на використання всупереч вимог чинного законодавства земель територіальної громади міста, що порушує права та охоронювані інтереси держави в особі Київської міської ради як органу уповноваженого розпоряджатися землями м. Києва. Внаслідок незаконної реєстрації самочинних об`єктів Київська міська рада втратила можливість самостійно на власний розсуд раціонально використовувати та розпоряджатися земельною ділянкою, на якій вказані об`єкти розташовані. За вказаних обставин втручання у право власності відповідача відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття ним такого права, що не може вважатися порушенням статті 1 Першого протоколу. Покладення на ОСОБА_1 обов`язку повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради земельної ділянки площею 0,12 га, що є частиною земельної ділянки загальною площею 0,6973 га по АДРЕСА_2 , яка використовується без правовстановлюючих документів та покладення на неї обов`язку звільнення її від самочинно збудованих будівель та споруд, не буде надмірним тягарем і не призведе до порушення прав, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, є законним та пропорційним заходом, який переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві. З огляду на те, що саме ОСОБА_1 є особою, яка перешкоджає позивачу користуватися власною земельною ділянкою, а тому усувати такі перешкоди повинна саме вона;

прокурор звернувся до суду з даним позовом в межах позовної давності. Суди вказали, що ні Солом`янська окружна прокуратура м. Києва, ні Київська міська рада не були учасниками правовідносин щодо реєстрації змін спірного об`єкту нерухомості, у зв`язку з чим, останні не могли самостійно дізнатися про вчинення 18 червня 2018 року незаконних реєстраційних дій. Солом`янській окружній прокуратурі м. Києва стало відомо в ході здійснення нагляду в порядку процесуального керівництва за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12021105090003220 від 08 жовтня 2021 року, про що повідомлено Київську міську раду в червні 2022 року. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), який є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про порушення вимог земельного законодавства за адресою: вул. Ушинського, 36 в м. Києві, достеменно стало відомо під час проведеного обстеження земельної ділянки 07 лютого 2022 року. Позов подано у серпні 2022 року. Крім цього, вимога про повернення земельної ділянки за своєю суттю є негаторним позовом, до якого позовна давність не застосується.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

У червні 2024 року ТОВ «Укртехносинтез» подало касаційну скаргу за підписом представника Москвічова А. С. , в якій просить рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди залишили поза увагою, що позивач реалізовував свої правомочності власника землі, своєчасно і в повному обсязі отримував від відповідачів грошові кошти, які кожного разу не були повернуті користувачам земельної ділянки, самостійно встановлював межі цієї земельної ділянки та був поінформований про існування на ній об`єктів нерухомого майна, а тому відсутні правові підстави вважати, що земельна ділянка була неправомірно захоплена кимось із відповідачів і на ній здійснено самочинне будівництво. Вказує, що той факт, що Київська міська рада не заперечувала проти відкритого та добровільного користування цією земельною ділянкою підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи (рішенням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Відкритому акціонерному товариству «КДРМЗ» з додатками, довідками про нормативно-грошову оцінку цієї земельної ділянки, численним листуванням щодо цієї земельної ділянки). Суди не вказали (не конкретизували) в чому саме полягає порушене право позивача;

суди не врахували, що право приватної власності на нерухоме майно (майновий комплекс) є непорушним та свідчить про відсутність факту самовільного зайняття земельної ділянки. Саме наявність права власності на об`єкт нерухомості (майновий комплекс) надає його власнику право користування земельною ділянкою, що розташована під об`єктами нерухомого майна та необхідна для їх обслуговування;

суди залишили поза увагою, що від територіальної громади м. Києва земельна ділянка, на якій розташований майновий комплекс, жодним чином і не вибувала, власники майнового комплексу виключно користуються нею для здійснення своєї господарської діяльності на законних підстава та сплачують плату за землю, цей майновий комплекс, розташований на цій земельній ділянці вже 30 років, а сама форма земельної ділянки, місце її розташування та наявність капітальних будівель і споруд, унеможливлює користування нею будь-ким іншим окрім власника майнового комплексу;

якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна;

суди не врахували, що, поданий прокурором позов не містить належних та достатніх обґрунтувань, які б свідчили про необхідність, пропорційність та взагалі доречність втручання у право приватної власності на нерухоме майно та позбавлення добросовісних набувачів права власності на таке нерухоме майно. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо добросовісний набувач понесе індивідуальний і надмірний тягар;

суди залишили поза увагою, що позивачем у справі є не прокурор, а Київська міська рада, позовна заява не містить визначення моменту, коли міська рада могла або повинна була дізнатись про стверджуване порушення її законних інтересів;

суди не врахували, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

У липні 2024 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2 , в якій просить рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

на дату укладання договору купівлі-продажу жодних підстав, які перешкоджали б укладанню оспорюваного правочину та проведенню подальшої реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, встановлено не було. Суди в оскаржених рішеннях не навели належних доказів, які могли би свідчити про недобросовісність ОСОБА_1 . Поданий прокурором позов не містить належних та достатніх обґрунтувань, які б свідчили про необхідність, пропорційність та взагалі доречність втручання у право приватної власності на нерухоме майно та позбавлення добросовісного набувача права власності на таке нерухоме майно, адже жодного втручання у права власності Київської міської ради чи надуманого самовільного зайняття земельної ділянки не відбулося. Ухваливши оскаржені судові рішення, суди переклали весь тягар відповідальності за порушення та помилки, допущені державою в особі уповноважених органів, на ОСОБА_1 , яка є добросовісним набувачем нерухомого майна;

суди залишили поза увагою, що саме наявність права власності на об`єкт нерухомого майна надає його власнику право користування земельною ділянкою, що розташована під об`єктами нерухомого майна та необхідна для їх обслуговування, адже без цього права є неможливим сам факт користування об`єктами нерухомості: будівлями, спорудами тощо. Відсутність у особи правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття,

суди не врахували, що позивачем взагалі не доведено належними і допустимими доказами обставини, що мають передувати зверненню до суду з позовом про знесення самочинного будівництва, як того вимагає діюче законодавство та усталена судова практика у цій категорії справ. Вказує, що вимога про знесення самочинного будівництва заявлена до неналежного відповідача, оскільки ОСОБА_1 жодних дій щодо проведення будівельних робіт, робіт щодо проведення реконструкції та інших дій з нерухомим майном не проводила та не виступала замовником, а тому не може нести будь-яку відповідальність за допущені порушення. У разі правомірності набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна, положення статті 212 ЗК України до спірних відносин застосуванню не підлягають;

в оскаржених судових рішеннях не вказано (не конкретизовано) в чому саме полягає порушене право позивача.

Позиція інших учасників справи

У липні 2024 року керівник Солом`янської окружної прокуратури м. Києва подав відзив на касаційну скаргу ТОВ «Укртехносинтез», в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що ТОВ «Укртехносинтез» не довело належними та допустимими доказами наявність правових підстав щодо використання земельної ділянки, яка є предметом спору у цій справі. На момент укладення договорів купівлі-продажу від 16 листопада 2017 року, 07 грудня 2017 року, 13 жовтня 2023 року та подання позову земельна ділянка не була сформована, кадастровий номер не був присвоєний та не зареєстрована у Державному земельному кадастрі. Збільшення площі та складу нерухомого майна за вищевказаною адресою проведено з порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства, оскільки здійснювалось без документів, що дають право проводити будівельні роботи на земельній ділянці комунальної власності Київської міської ради, яка у власність чи користування підприємству не передавалася. Доводи ТОВ «Укртехносинтез» щодо відсутність будь-яких претензій щодо спірної земельної ділянки не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи. Знаходження на земельній ділянці, власником якої є Київська міська рада, нерухомості іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Державна реєстрація нерухомого майна на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі. Здійснення самочинного будівництва нерухомого майна на комунальній землі та проведення його державної реєстрації посягає на суспільні, економічні та соціальні інтереси держави, а також спрямовано на використання всупереч вимогам чинного законодавства земель територіальної громади міста, що порушує права та охоронювані інтереси держави в особі Київської міської ради як органу уповноваженого розпоряджатися землями м. Києва. ОСОБА_1 використовує спірну земельну ділянку без оформлення правовстановлюючих документів для експлуатації та обслуговування самочинно збудованого майна, чим порушує права територіальної громади м. Києва, а тому саме вказана особа має виступати відповідачем за позовною вимогою про повернення земельної ділянки з приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення від самочинно збудованих будівель та споруд. Право органу місцевого самоврядування як власника земельної ділянки на вимогу про знесення самочинного будівництва, гарантоване чинним законодавством України (стаття 376 ЦК України), а тому є безпідставними доводи про необхідність проведення перевірки дотримання містобудівного законодавства компетентними органами, яка повинна була передувати пред`явленню цього позову. До позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

У серпні 2024 року керівник Солом`янської окружної прокуратури м. Києва подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що під час розгляду справи ОСОБА_1 сама наголошувала, що попереднім власником майнового комплексу лише розпочатий процес по відведенню земельної ділянки в оренду. Тобто, при наявності таких обставин, маючи і можливість, і право ознайомитись з інформацією щодо земельної ділянки, введення в експлуатацію нерухомого майна, здійснення будівництва щодо майна, з доступних джерел, вживши всіх розумних заходів, сторона могла уникнути ризику укладення такого правочину, який мав всі ознаки та підстави для визнання його у подальшому недійсним. ОСОБА_1 , будучи обізнана про відсутність у неї (більше року) законних підстав для використання земельної ділянки комунальної власності, на якій розташоване належне їй на праві власності нерухоме майно, не вживала належних заходів та не зверталася до Київської міської ради щодо передачі їй земельної ділянки у власність чи користування та в порушення вимог земельного законодавства продовжує її використовувати для обслуговування нерухомого майна. Вказані дії ОСОБА_1 спростовують факт її добросовісності. За обставин цієї справи, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні самовільно зайнятою земельною ділянкою комунальної форми власності є законним, виправданим та пропорційним заходом, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, а повернення такої земельної ділянки, є обов`язковим та очевидним, незважаючи навіть на відплатність набуття права приватної власності на самочинно збудоване майно. Право органу місцевого самоврядування як власника земельної ділянки на вимогу про знесення самочинного будівництва гарантоване чинним законодавством України (стаття 376 ЦК України). Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 639/6261/13-ц.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року у задоволенні клопотання ТОВ «Укртехносинтез» про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року відмовлено. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Укртехносинтез» та витребувано справу з суду першої інстанції. Задоволено клопотання ТОВ «Укртехносинтез» про зупинення дії рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року. Зупинено дію рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

У липні 2024 року матеріали цивільної справи № 760/10777/22надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 19 червня 2024 року зазначено, що касаційна скарга ТОВ «Укртехносинтез» містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 19 червня 2019 року у справі № 910/4055/18, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 23 лютого 2022 року у справі № 367/2271/15-ц, від 08 березня 2023 року № 522/16163/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 01 грудня 2021 року у справі № 953/24053/19, від 30 січня 2019 року у справі №357/9328/15-ц, від 08 березня 2023 року у справі № 420/8499/20, від 06 березня 2019 року у справі № 810/5680/15, від 06 березня 2019 року у справі № 814/2645/15, від 21 жовтня 2020 року у справі № 420/228/19, від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, від 21 вересня 2022 року у справі № 540/1808/19, від 06 березня 2019 року у справі №814/2645/15, від 06 березня 2019 року у справі № 810/5680/15 та у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 29 липня 2024 року зазначено, що касаційна скарга ОСОБА_1 містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 19 червня 2019 року у справі № 910/4055/18, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц, від 08 березня 2023 року у справі № 420/8499/20, від 06 березня 2019 року у справі № 810/5680/15, від 06 березня 2019 року у справі № 814/2645/15, від 21 жовтня 2020 року у справі № 420/228/19, від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що відповідно до інформації Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Київське міське БТІ») згідно реєстрових книг підприємства по нежитловому фонду за адресою: вул. Ушинського, 38 у м. Києві, первинна реєстрація на нежитлову споруду ремонтно-будівельної дільниці загальною площею 491,3 кв. м (що складається з: літ. А» - 332,2 кв. м, літ. «Б» -159,0 кв. м) була проведена за Державною адміністрацією Залізничного району м. Києва на підставі рішення Київського міськвиконкому № 26 від 13 січня 1992 року «Про формування комунального майна міста та районів».

В подальшому право власності на вказане приміщення перейшло до Товариства покупців членів трудового колективу ремонтно-будівельної дільниці м. Києва на підставі договору купівлі-продажу від 07 червня 1996 року, зареєстрованого за реєстром № І-1557, укладеного з Представництвом Фонду державного майна України у Залізничному районі м. Києва.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 03 серпня 2004 року серія НОМЕР_1 , виданого на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 26 липня 2004 року № 906-В, право власності на майновий комплекс загальною площею 491,30 кв. м, до складу якого входять: майстерня, котельня літ. «А» площею 332,30 кв. м, склад літ. «Б» площею 159, 0 кв. м, який розташований в м. Києві за адресою: вул. Ушинського, 38, перейшло до ТОВ «Рембуддільниця».

Згідно з інформацією КП «Київське міське БТІ» та матеріалів інвентаризаційної справи на замовлення ТОВ «Рембуддільниця» 23 червня 2007 року проведено поточну інвентаризацію вищевказаного нежилого приміщення загальною площею 491,30 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

16 жовтня 2007 між ТОВ «Рембуддільниця» та ВАТ «Київський дослідний ремонтно-механічний завод» укладений договір купівлі-продажу вказаного майнового комплексу загальною площею 491,30 кв. м, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І. А. та зареєстрований в реєстрі за № 7054.

На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 7054 від 16 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Хоменко В. В. 06 січня 2017 року прийнято рішення № 33369688 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на підставі якого зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вказаний майновий комплекс загальною площею 491,30 кв. м за ВАТ «Київський дослідний ремонтно-механічний завод», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1143906980000.

На підставі договору купівлі-продажу № 1211 від 16 листопада 2017 року, укладеного між ВАТ «Київський дослідний ремонтно-механічний завод» та ТОВ «Укртехносинтез», приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38181486 від 16 листопада 2017 року та зареєстровано за ТОВ «Укртехносинтез» право власності на 1/2 частину майнового комплексу загальною площею 491,3 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу № 1265 від 07 грудня 2017 року, укладеного між ВАТ «Київський дослідний ремонтно-механічний завод» та ТОВ«Укртехносинтез», приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38587785 від 07 грудня 2017 року та зареєстровано за ТОВ «Укртехносинтез» право власності на 1/2 частину майнового комплексу загальною площею 491,3 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до вказаних договорів купівлі-продажу загальна площа майнового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрований на праві власності за ТОВ «Укртехносинтез» становила 491,30 кв. м та складалась з: майстерні, котельні літ. «А», загальною площею 332,30 кв. м, склад літ. «Б», загальною площею 159,0 кв. м.

18 червня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою В. В. прийнято рішення № 41665796 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та проведено реєстрацію змін розділу об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер: 1143906980000.

Після проведення вказаної реєстрації до складових частин об`єкта нерухомого майна включено: приміщення охорони літ «Г»; № І - вимощення; № 1 - підпірна (протизсувна) стіна; № 2 - шлагбаум; № 3 - огорожа.

01 жовтня 2021 року державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу КМДА Шульгою І. Ю. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено реєстрацію змін розділу об`єкта нерухомого майна № 1143906980000 та змінено загальну площу з 491,3 кв. м на 1 760 кв. м (індексний номер рішення 60701895).

01 жовтня 2021 року державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу КМДА Шульгою І. Ю. на підставі вказаного рішення проведено реєстрацію змін до права власності (номери записів про право власності: 23800980, 23413099) та додано до реєстру підставу для вказаної державної реєстрації - довідка про показники об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 23/09/2021-2033-2018, видана 23 вересня 2021 року, видавник: ТОВ «Київське міське БТІ».

Відповідно до матеріалів реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна № 1143906980000 державна реєстрація змін до розділу об`єкта нерухомого майна та змін права власності проведена на підставі технічного паспорту, виготовленого 01 березня 2018 року ТОВ «Київське міське БТІ» та на підставі довідки про показники об`єкта нерухомого майна № 23/09/2021-2033-2018 від 23 вересня 2021 року, виданої вказаним товариством.

Майновий комплекс загальною площею 1760,6 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було набуто у власність ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 785 від 13 жовтня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Укртехносинтез» (продавець).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору продавець передає, а покупець приймає у власність нерухоме майно, а саме: майновий комплекс загальною площею 1760,6 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Складові частини майна: майстерня, котельня літ. «А» площею 1601,6 кв. м, склад літ. «Б», загальною площею 159,0 кв. м, приміщення охорони - літ. Г; № І- вимощення; № 1 - підпірна (протизсувна) стіна; № 2 -шлагбаум; № 3 -огорожа.

Згідно з пунктом 1.2 договору згідно довідки, виданої Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу КМДА 12 жовтня 2021 року за № 05702-28135, у міському земельному кадастрі за адресою: Ушинського, 38 у Солом`янському районі м. Києва обліковується земельна ділянка з кадастровим номером 72:475:0012 за продавцем без оформлення згідно з законодавством права власності або користування; рішення щодо передачі такої земельної ділянки у власність або користування Київською міською радою не приймалося; відомості щодо присвоєння кадастрового номеру вказаній земельній ділянці відсутні.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно речові права на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , на якій розташований вказаний майновий комплекс, за будь-якими фізичними чи юридичними особами не зареєстровані.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 червня 2018 року та від 01 жовтня 2021 року та здійснених на їх підставі змін права власності на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстровано за ТОВ «Укртехносинтез»

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18(провадження № 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що:

«112. Прокурор просить, серед іншого, визнати недійсними свідоцтва на право власності, видані ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн»; визнати недійсними рішення Головного територіального управління юстиції в Київській області про державну реєстрацію за ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн» права власності на земельні ділянки; визнати недійсними договір іпотеки, укладений між ТОВ «Сілквей комунікейшн» і ТОВ «Зелена садиба», та договір іпотеки, укладений між ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Зелена садиба»; витребувати земельні ділянки на користь держави з незаконного володіння ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн».

116. Спір у цій справі в частині наведених у цьому розділі позовних вимог є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, встановлення іншого речового права на таке майно (іпотеки), державної реєстрації таких прав.

118. Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

120. Отже, судові рішення в частині зазначених у цьому розділі вимог слід скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року по справі № 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22) зазначено, що:

«тлумачення частини третьої статті 400, частини другої статті 414 ЦПК України свідчить, що: суд касаційної інстанції перевіряє дотримання загальними судами правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів у касаційній скарзі; при встановленні порушення правил юрисдикції загальних судів, суд касаційної інстанції закриває провадження у справі повністю або у відповідній частині позовних вимог. У разі встановлення судом, що позовні вимоги за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, суд закриває провадження у справі (повністю або частково), незалежно від доводів касаційної скарги. При цьому розгляд позовних вимог у порядку цивільного судочинства по суті є неможливим. Об`єднана палата відступає від висновку щодо застосування частин першої та другої статті 414 ЦПК України, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 676/196/20 (провадження № 61-18836св21)»,

«у справі, що переглядається, позовні вимоги прокурора, з урахуванням меж касаційного перегляду, про витребування земельної ділянки у ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про скасування запису в Державному:-реєстрі речових прав-на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, запис від 17 березня 2018 року № 25293453 про Державну реєстрацію права власності ТОВ «Зарус-Інвест» на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0526, стягнення судового збору з ТОВ «Зарус-Інвест» за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства. Тому судам слід було закрити провадження у справі у вказаній частині, оскільки спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 638/4670/22 (провадження № 61-13009св23) зазначено, що: «позовні вимоги прокурора в інтересах Харківської міської ради про припинення права власності ТОВ «Зевс Інвест» за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства. Тому судам слід було закрити провадження у справі в зазначеній частині, оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства».

У справі, що переглядається:

керівник Солом`янської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, серед іншого, просив:

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 червня 2018 року індексний номер 41665796, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації зміни розділу об`єкта нерухомого майна № 1143906980000 на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстровано за ТОВ «Укртехносинтез»;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 жовтня 2021 року індексний номер 60701895, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації зміни розділу об`єкта нерухомого майна № 1143906980000 та зміни права власності на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстровано за ТОВ «Укртехносинтез»;

позовні вимоги прокурора в інтересах Київської міської радипро скасування рішень про державну реєстрацію та здійсненої на їх підставі державної реєстрації зміни розділів об`єкта нерухомого майна на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстровано за ТОВ «Укртехносинтез» за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, судам слід було закрити провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію змін розділу об`єкта спірного нерухомого майна, оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 жовтня 2021 року

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) вказано, що:

«99. У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

100. Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

109. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

138. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).

139. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що у випадку задоволення однієї із зазначених вище вимог юридична доля самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості) буде вирішена у встановленому законом порядку. Разом із цим буде відновлено стан єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Натомість заявлена позивачем у цій справі вимога зазначеного не забезпечує.

150. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21.12.2022 у справі № 263/18985/19, зокрема, зазначив, що «установивши відсутність доказів надання земельної ділянки відповідачу для будівництва спірного магазину, відсутність формування земельної ділянки та присвоєння їй указаної відповідачем поштової адреси, а також доказів реєстрації декларації та готовність спірного об`єкта - нежитлової будівлі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для набуття фізичною особою права власності не нерухоме майно та незаконність здійснення оспорюваної державної реєстрації права власності за відповідачем, що має наслідком її скасування».

151. При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, пославшись на положення статті 376 ЦК України, кваліфікував спірну нежитлову будівлю як самочинно побудовану.

152. Натомість у пунктах 112, 113, 125 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

153. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що визначальними обставинами для встановлення подібності справ № 263/18985/19 та № 916/1174/22 є (1) наявність самочинного будівництва, на яке (2) неправомірно зареєстровано право власності. Спір щодо подальшої юридичної долі самочинно побудованого майна вирішується виключно відповідно до статті 376 ЦК України, тобто за вимогами про знесення такого майна або про визнання права власності на таке майно.

154. У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності.

155. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначеного у пункті 150 цієї постанови».

У справі, що переглядається:

позивач в обґрунтування позову вказав, що відповідно до договорів купівлі-продажу від 16 листопада 2017 року та 07 грудня 2017 року за ТОВ «Укртехносинтез» зареєстроване право власності на майновий комплекс загальною площею 491,3 кв. м. 18 червня 2018 року приватним нотаріусом проведено реєстрацію змін розділу об`єкта нерухомого майна, після проведення якої до складових частин об`єкта нерухомого майна включено: приміщення охорони літ «Г»; № І - вимощення; № 1 - підпірна (протизсувна) стіна; № 2 - шлагбаум; № 3 - огорожа. 01 жовтня 2021 року державним реєстратором проведено реєстрацію змін розділу об`єкта нерухомого майна та змінено загальну площу з 491,3 кв. м на 1 760 кв. м. Оскільки ТОВ «Укртехносинтез» не набуло права власності на спірне нерухоме майно, останнє не мало права його відчужувати на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 785 від 13 жовтня 2021 року, укладеного між ним та ОСОБА_1 . Спірна земельна ділянка, в межах якої розташовано нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , використовується без документів. Прокурор просив:

визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу від 13 жовтня 2021 року, укладений між ТОВ «Укртехносинтез» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 785;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 жовтня 2021 року індексний номер 60941514 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 , майновий комплекс загальною площею 1 760,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши вказане право ОСОБА_1 ;

суди задовольнили вказані вимоги;

при розгляді справи суд має з`ясувати чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах;

поза увагою судів залишилося те, що:

позовні вимоги, заявлені у цій справі (визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 , припинивши вказане право) є неналежними, оскільки не забезпечують відновлення порушених прав позивача, тому у їх задоволенні слід відмовити;

якщо право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, належним способом захисту є знесення самочинно побудованого нерухомого майна або про визнання права власності на нього;

обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу є самостійною підставою відмови у позові.

З огляду на викладене, оскаржені судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 , припинивши вказане право, слід скасувати, у задоволенні позову в цій частині відмовити, оскільки такі вимоги за обставин цієї справи є неналежними та не відновлюють право територіальної громади як власника земельної ділянки.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від самочинно збудованих будівель та споруд

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю (частина перша статті 83 ЗК України у редакції на 18 червня 2018 року).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю (частина перша статті 83 ЗК України у редакції на 01 жовтня 2021 року).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 ЗК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга статті 331 ЦК України).

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частини перша - друга статті 376 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) вказано, що:

«як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

110. Тобто відповідно до приписів частин третьої та п`ятої статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.

111. Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

137. Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 523/8263/20 (провадження № 61-8041ск23) зазначено, що:

«порушення права власності на земельну ділянку шляхом створення перешкод у користуванні та розпорядженні нею зумовлює юридичні наслідки для особи, яка здійснила самочинне будівництво, незалежно від притягнення її до інших видів юридичної відповідальності.

60. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду загалом погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення вимоги щодо знесення самочинної прибудови до квартири та приведення останньої до попереднього стану. Оскільки така прибудова є самочинним будівництвом, на яке позивачка право власності, незважаючи на державну реєстрацію останнього, не набула (частини перша-друга статті 376 ЦК України), власник земельної ділянки має право усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні нею шляхом демонтажу самочинної прибудови за рахунок відповідачки як особи, яка допустила порушення права комунальної власності на земельну ділянку (частина друга статті 212 ЗК України, стаття 391 ЦК України).

61. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що міська рада не виділяла земельну ділянку відповідачці під зведену прибудову до квартири на першому поверсі багатоквартирного будинку, і що таку прибудову відповідачка зробила за рахунок зайняття земельної ділянки, яка належить територіальній громаді міста.

62. З огляду на вказане міська рада має право на позов, бо захищає право власності територіальної громади міста на земельну ділянку (стаття 12, пункт «б» статті 80, частина перша та пункт «а» частини другої статті 83ЗК України). Самочинний характер будівництва є істотним порушенням будівельних норм і правил та суттєвим порушенням прав власника земельної ділянки».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 638/4670/22 (провадження № 61-13009св23) зазначено, що: «суди дійшли помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у цій справі, тому що не він здійснював самочинне будівництво та не є особою, яка самовільно зайняла спірну земельну ділянку, оскільки, набувши у власність нежитлове приміщення магазину ОСОБА_1 набув усі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник - ОСОБА_2, а тому він є належним відповідачем за заявленими у цій справі вимогами».

У справі, що переглядається:

суди встановили, що: на підставі договорів купівлі-продажу № 1211 від 16 листопада 2017 року та № 1265 від 07 грудня 2017 року ТОВ «Укртехносинтез» був власником майнового комплексу загальною площею 491,3 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа майнового комплексу складалась з: майстерні, котельні літ. «А», загальною площею 332,30 кв. м, склад літ. «Б», загальною площею 159,0 кв. м. Після проведення 18 червня 2018 року реєстрації змін розділу об`єкта нерухомого майна до складових частин об`єкта нерухомого майна включено: приміщення охорони літ «Г»; № І - вимощення; № 1 - підпірна (протизсувна) стіна; № 2 - шлагбаум; № 3 - огорожа. 01 жовтня 2021 року проведено реєстрацію змін розділу об`єкта спірного нерухомого майна та змінено загальну площу з 491,3 кв. м на 1 760 кв. м. Державна реєстрація змін до розділу об`єкта нерухомого майна та змін права власності проведена на підставі технічного паспорту, виготовленого 01 березня 2018 року ТОВ «Київське міське БТІ» та на підставі довідки про показники об`єкта нерухомого майна № 23/09/2021-2033-2018 від 23 вересня 2021 року, виданої вказаним товариством. Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна № 785 від 13 жовтня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Укртехносинтез» (продавець), власником майнового комплексу загальною площею 1760,6 кв. м (складові частини майна: майстерня, котельня літ. «А» площею 1601,6 кв. м, склад літ. «Б», загальною площею 159,0 кв. м, приміщення охорони - літ. Г; № І- вимощення; № 1 - підпірна (протизсувна) стіна; № 2 -шлагбаум; № 3 -огорожа), є ОСОБА_1 ;

при задоволенні позову в частині вимог про знесення самочинно збудованих будівель суди вказали, що державна реєстрація змін до розділу об`єкта нерухомого майна та змін права власності проведена на підставі технічного паспорту та довідки про показники об`єкта нерухомого майна, яка складена на підставі технічної інвентаризації, які не є документами, які надають право на збільшення площі та складових нерухомого майна. Тобто, рішення про державну реєстрацію прав було прийнято за відсутності документів, які були необхідні для вчинення вказаних реєстраційних дій. З огляду на викладене ТОВ «Укртехносинтез» не набуло у власність на законних підставах реконструйований майновий комплекс загальною площею 1760,6 кв. м. Щодо дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою суди вказали, що спірний об`єкт нерухомості самочинно збудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, з порушенням земельного та містобудівного законодавства, що свідчить про недобросовісність набуття права власності на вказаний об`єкт. Здійснення самочинного будівництва нерухомого майна на комунальній землі та проведення його державної реєстрації посягає на суспільні, економічні та соціальні інтереси держави, а також спрямовано на використання всупереч вимог чинного законодавства земель територіальної громади міста, що порушує права та охоронювані інтереси держави в особі Київської міської ради як органу уповноваженого розпоряджатися землями м. Києва. Внаслідок незаконної реєстрації самочинних об`єктів Київська міська рада втратила можливість самостійно на власний розсуд раціонально використовувати та розпоряджатися земельною ділянкою, на якій вказані об`єкти розташовані. За вказаних обставин втручання у право власності відповідача відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття ним такого права, що не може вважатися порушенням статті 1 Першого протоколу. Покладення на ОСОБА_1 обов`язку повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради земельної ділянки площею 0,12 га, що є частиною земельної ділянки загальною площею 0,6973 га по АДРЕСА_2 , яка використовується без правовстановлюючих документів та покладення на неї обов`язку звільнення її від самочинно збудованих будівель та споруд, не буде надмірним тягарем і не призведе до порушення прав, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, є законним та пропорційним заходом, який переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві. З огляду на викладене доводи касаційної скарги про те, що в оскаржених судових рішеннях не зазначено в чому полягає порушене право позивача, є необґрунтованими;

колегія суддів зазначає, що оскільки міська рада не виділяла земельну ділянку ТОВ «Укртехносинтез» під зведені прибудови до майнового комплексу, таку прибудову ТОВ «Укртехносинтез» зробило за рахунок зайняття земельної ділянки, яка належить територіальній громаді міста, суди правильно захистили право власності територіальної громади міста на земельну ділянку шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (як особу, яка хоча і не здійснювала самочинне будівництво та не є особою, яка самовільно зайняла спірну земельну ділянку, але, набувши у власність нежитлове приміщення набула усі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав його власник - ТОВ «Укртехносинтез») повернути її, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від самочинно збудованих будівель та споруд. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, є безпідставними;

разом з тим, колегія суддів вважає, що абзац шостий резолютивної частини рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши його в наступній редакції: «Повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, площею 0,12 га, що є частиною земельної ділянки загальною площею 0,6973 га (обліковий код 72:475:0012) за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від самочинно збудованих будівель та споруд за рахунок ОСОБА_1 ».

Доводи касаційної скарги про те, що поданий прокурором позов не містить належних та достатніх обґрунтувань, які б свідчили про пропорційність втручання у право приватної власності на нерухоме майно, а також покладення на ОСОБА_1 надмірного тягаря, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки задоволення позовної вимоги щодо знесення самочинної прибудови до спірного майнового комплексу на земельній ділянці, яка є власністю територіальної громади, переслідує легітимну мету контролю за використанням земельної ділянки комунальної власності згідно із загальними інтересами та є пропорційним меті контролю за використанням останньої у загальних інтересах (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 523/8263/20 (провадження № 61-8041св23)).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 638/4670/22 (провадження № 61-13009св23), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права, тому:

касаційні скарги слід задовольнити частково;

оскаржені судові рішення в частині позовних вимог до ТОВ«Укртехносинтез» скасувати, провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «Укртехносинтез» про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно закрити;

оскаржені судові рішення в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 , припинивши вказане право скасувати, у задоволенні позову в цій частині відмовити;

оскаржені судові рішення в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованих будівель та споруд змінити, викласти абзац шостий резолютивної частини рішення суду першої інстанції в наступній редакції: «Повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, площею 0,12 га, що є частиною земельної ділянки загальною площею 0,6973 га (обліковий код 72:475:0012) за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від самочинно збудованих будівель та споруд за рахунок ОСОБА_1 ».

Оскільки касаційний суд вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи в частині позовних вимог до ТОВ «Укртехносинтез»про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно до відповідного суду господарської юрисдикції.

Щодо судового збору

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

В позові прокурор просив: 1) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 червня 2018 року; 2) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 жовтня 2021 року; 3) визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу від 13 жовтня 2021 року, укладений між ТОВ «Укртехносинтез» та ОСОБА_1 ; 4) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 жовтня 2021 року; 5) зобов`язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від самочинно збудованих будівель та споруд.

ОСОБА_1 рішення оскаржила повністю.

За подачу касаційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 24 810 грн.

Оскільки касаційну скаргу задоволено частково (у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 жовтня 2021 року відмовлено) з Солом`янської окружної прокуратури м. Києва на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір пропорційно задоволених вимог у розмірі 9 924 грн (за дві вимоги звернених до ОСОБА_1 ).

Щодо зупинення дії рішення суду першої інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року зупинено дію рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

Оскільки рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, в частині позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ «Укртехносинтез», визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 , припинивши вказане право скасовано, в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованих будівель та споруд змінено, підстави для поновлення його дії відсутні.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 412, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехносинтез», яка подана представником Москвічовим Андрієм Сергійовичем , ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року в частині позовних вимог до Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) скасувати.

Провадження у справі № 760/10777/22 за позовом керівника Солом`янської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) про скасування рішень про державну реєстрацію прав закрити.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року в частині позовних вимог керівника Солом`янської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав, припинення права власності скасувати.

У задоволенні позовних вимог керівника Солом`янської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав, припинення права власності відмовити.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року в частині позовної вимоги керівника Солом`янської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованих будівель та споруд змінити.

Викласти абзац шостий резолютивної частини рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року в наступній редакції: «Повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, площею 0,12 га, що є частиною земельної ділянки загальною площею 0,6973 га (обліковий код 72:475:0012) за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від самочинно збудованих будівель та споруд за рахунок ОСОБА_1 ».

Повідомити керівника Солом`янської окружної прокуратури м. Києва, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог до Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) про скасування рішень про державну реєстрацію прав віднесений до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення він може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Стягнути з Солом`янської окружної прокуратури м. Києва на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9 924 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко