Рішення

від 04.10.2024 по справі 636/2288/18

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/2288/18 Провадження № 2/636/27/24

Дата

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Карімова І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є Чугуївська міська рада, ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Наталія Владиславівна, Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області про визнання заповіту недійсним та про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 рокуОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та про визнання права власності на частку спадкового майна в порядку спадкування за законом. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, що складається з належної йому на праві власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 та депозитних вкладів в ПАТ Приватбанк в доларовій та гривневій валютах. Свою волю щодо належного йому майна батько висловив у складеному власноруч заповіті ще за рік до своєї смерті, в якому детально розписав кому і яке майно він заповідає. 25 липня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. посвідчено заповіт ОСОБА_4 , згідно якого їй, ОСОБА_1 , заповідано 1/5 частку, а сестрі ОСОБА_2 -4/5 частки всього належного батьку майна. Спадкова справа за померлим заведена державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Дідик Є.Г. При поданні нею (позивачем) як спадкоємця першої черги за законом заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини з`ясувалось, що існує заповіт батька від 25 липня 2017 року, який порушує її права як спадкоємця першої черги за законом на частку спадкового майна. Позивачка зазначала, що стан здоров`я батька був нестабільним, останній потребував постійного стороннього догляду, проходив лікування у госпіталі для інвалідів війни в м. Харкові, тому вважала, що батько був як фізично так і психічно не здоровий, отже не міг усвідомлювати правильність і наслідки своїх дій, а волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідала його волі. Тому на підставі ч.1 ст. 225 ЦК України просила: визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В.; визнати за нею та за сестрою ОСОБА_2 за кожною право власності на частку вище зазначеної квартири та по частці депозитних вкладів, розміщених в ПАТ Приват банк доларовій та гривневій валютах, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області Ковригіна О.С. від 25.06.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання(а.с. 28-29 т.1).

У серпні 2028 року відповідачка ОСОБА_2 надала до суду відзив на позовну заяву, в якій просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що їх батько ОСОБА_4 , хоч і був інвалідом війни 1 групи, проживав один за адресою: АДРЕСА_1 . За станом свого здоров`я він перебував на обліку у Територіальному центрі соціальних послуг, отримував соціальну послугу паліативного догляду вдома, оскільки був обмежений у переміщенні, але був соціально активним, оскільки 09.05. 2016 року приймав участь у святкових заходах в м. Чугуєві. У зв`язку з погіршенням здоров`я батька, вона перевезла його до свого будинку в АДРЕСА_2 , де опікувалась його здоров`ям та побутом. Батько не перебував на обліку у лікаря-психіатра, погіршення здоров`я батька не впливало на його розумові здібності, він продовжував по можливості вести соціально активне життя, спілкувався з людьми. Про свій намір скласти заповіт батько повідомив заздалегідь та постійно нагадував про необхідність вирішити це питання. У зв`язку з чим вони звернулися до приватного нотаріуса Саутенко Н.В., яка приїхала за місцем знаходження батька, спілкувалась з ним в окремій кімнаті, з`ясувала його наміри та волевиявлення щодо вчинення нотаріальної дії та нотаріально посвідчила його заповіт відповідно до вимог чинного законодавства(а.с.48-51 т.1).

15.05.2019 року ОСОБА_1 відповідно до п.2 ч.2 ст. 49 ЦПК України подала до суду уточнену позовну заяву, в якій збільшила позовні вимоги, заявивши їх до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також змінила підстави позову. В обґрунтування уточнених позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її матір ОСОБА_5 , якій на праві власності належала частка квартири, приватизованої 18.01.1994 року відповідно до свідоцтва про право власності на житло разом з ОСОБА_4 . Позивачка вважає, що відповідно до приписів ст. 554 ЦК УРСР, яка діяла на час відкриття спадщини після смерті матері, вона ( ОСОБА_1 ) прийняла спадщину фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, оскільки за згодою батька взяла велику кількість майна, що належало матері, зокрема: швейну машинку, чайний сервіз, вазу кришталеву, сервіз кавовий, килим тощо. У зв`язку з погіршенням стану здоров`я батька вона постійно з 08.00 до 19.30 перебувала з ним, дбала про нього, здійснювала ремонт, забезпечуючи схоронність квартири. Відповідачка ОСОБА_2 не прийняла спадщину після смерті матері. Вважає, що її частка в квартирі в порядку спадкування за законом після смерті матері становить , а батька ОСОБА_4 частки. Позивачка посилалася й на те, що вона є спадкоємцем за законом й після смерті батька. На час оформлення заповіту та відповідно й на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 вона була непрацездатною, оскільки досягла пенсійного віку, тому відповідно до приписів ст. 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині в розмірі частки від спадкової маси. Зазначає, що загальний розмір позивача у спадщині становить 7/16 (1/4+ 3/16= 7/16), де частка, що успадкована в 2001 році після смерті матері ОСОБА_5 , 3/16 - обов`язкова частка, що має бути успадкована після смерті батька ОСОБА_4 незалежно від наявності заповіту. Разом с цим позивачкою виявлено в документах спадкодавця боргову розписку, яка свідчить про фактичне укладення договору позики між її батьком та відповідачем ОСОБА_3 в сумі 8100 доларів США, з яких за життя батька повернуто лише 500 доларів США. Беручи до уваги, що у спадкоємця позикодавця наявний оригінал боргової розписки, борг не повернутий. Тому вона набула права вимоги на частку боргу за такою борговою розпискою в розмірі 3800 доларів США, а з урахуванням 3% річних в розмірі 461 долар США, сума боргу складатиме 4261 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату подання уточненої позовної заяви становить 111 480, 35 грн. Між тим позивачка заперечує дійсність заповіту та вважає, що після смерті її батька частки її та відповідачки ОСОБА_2 у спадковому майні мають бути рівними, у зв`язку з наступним. Вважає, що заповіт складений та посвідчений всупереч нормам ст.ст. 1248, 1253, 1255, 1257 ЦК України, оскільки як зазначено в заповіті правочин посвідчувався вдома за місцем мешкання обох відповідачів, що не виключає присутність цих заінтересованих осіб при складанні та посвідченні заповіту, що фактично порушує таємницю заповіту. Зазначає, що батько за життя мав істотні проблеми із здоров`ям, які з роками поглиблювались, що й обумовило необхідність постійного стороннього догляду за ним, за приписами лікарів вживав корвалтаб та піроцетам, що відображалось на свідомості та психічному стані , мав проблеми із зором та слухом. За виписками з госпіталю у ОСОБА_4 на протязі багатьох років зафіксовано ДЕП 2-3 ступеню. Втім, така стадія ДЕП не виключає ймовірність розвитку судинної деменції, що становить під сумнів волевиявлення останнього під час складання заповіту. Також ОСОБА_1 посилається й на те, що задовго до переїзду в м. Харків до відповідачки батько власноруч склав заповіт, за змістом якого спадщина була розподілена між дочками та онуками. З огляду на це, за змістом нотаріально посвідченого заповіту вбачається недостатнє з`ясування дійсного волевиявлення заповідача, у зв`язку з чим виникають сумніви в добровільності волевиявлення спадкодавця за заповітом. Також зазначає, що батько за життя українську мову не вивчав та нею не володів, що у сукупності із 93-річним віком спадкодавця ставить під сумнів ймовірність самостійного читання вголос заповіту ОСОБА_4 , розуміння його наслідків, термінів, зокрема щодо часток заповіту. Про невпевненість особи, яка зробила рукописний запис в заповіті, свідчить й виправлення, що міститься в прізвищі спадкодавця. Позивачка зазначає, що нотаріусом при посвідченні заповіту не дотримано вимог п.6 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012, оскільки перекладу з української мови заповіт не містить, а спадкодавець вимушений був підписуватись тією мовою, якою він не володіє; також заповіт не містить повного власноручного викладення спадкодавцем власних імені та по батькові. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: 1)визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в реєстрі за № 2644, посвідченого 25.07.2017 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В.; 2) встановити, що ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом вступу в управляння та володіння спадковим майном; 3) визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 5/8 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 47,0 кв.м в наступному порядку: частка після смерті матері ОСОБА_5 , яка ІНФОРМАЦІЯ_10 р., та 3/8 частки після смерті батька ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ; 4) стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок частки від основного боргу за розпискою від 01.12.2014 року суму в розмірі 3800 дол. США та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання в розмірі 461 дол. США, загалом 4261 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату подання уточненої позовної заяви становить 111 480, 35 грн.; 5 ) стягнути з відповідачів на користь позивача понесені нею судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Також просила відстрочити їй сплату судового збору в частині уточнених позовних вимог до ухвалення рішення у справі (а.с. 136-142 т.1).

12.06. 2019 року на уточнену позовну заяву ОСОБА_1 надійшли пояснення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В., в яких нотаріус просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за їх необґрунтованістю, посилаючись на те, що під час посвідчення заповіту нею було визначено обсяг цивільної дієздатності заповідача ОСОБА_4 та встановлені його дійсні наміри щодо складання заповіту. ОСОБА_4 усвідомлював значення своїх дій та мав змогу керувати ними, Будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності ОСОБА_4 не виникало. Заповідач володів українською мовою, заповіт вголос був прочитаний ОСОБА_4 і підписаний ним в її присутності, про що ним було зазначено перед підписом. На виконання вимог п.8 глави 3 Порядку нею була проведена державна реєстрація у Спадковому реєстрі в порядку, установленому Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 № 1810/5, відомостей про посвідчений заповіт.(а.с. 186-197 т.1, а.с. 96 т.2).

10.06.2019 року представником відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Чаплинським О.В. наданий відзив на уточнену позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначає, що не можна вважати, що позивачка прийняла спадщину після смерті матері шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном, оскільки це не доведено належними доказами та спростовується копією заповіту ОСОБА_4 без дотримання нотаріальної форми та нотаріального посвідчення, складеного у 2014 році (який є письмовим доказом), де перелічені всі речі (як власність ОСОБА_4 , які він хотів заповісти дітям та онукам), на які посилається позивачка як на підставу прийняття спадку. Не доведено позивачкою й обставини, на які вона посилається в уточненій позовній заяві, щодо регулярного відвідування батька та здійснення догляду за ним, фактичного користування нею спірною квартирою. Вказує, що позивачкою пропущений строк позовної давності щодо пред`явлення вимоги про визнання за нею права власності на частину квартири після смерті матері, що є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині. Також зазначає, що відсутні підстави для визнання недійсним заповіту ОСОБА_4 , оскільки позивачкою не доведено, що цей заповіт ОСОБА_4 мав вади його волі, та за формою і змістом не відповідав вимогам закону. Не заперечуючи проти наявності у ОСОБА_1 права на обов`язкову частку у спадщині, зазначає, що позивачка отримала у спадок після смерті батька майно на сукупну суму, яка перевищує 25% вартості всього спадкового майна, так як син позивачки користується гаражем, що входить до спадкового майна. Також вказує, що відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів за борговою розпискою, оскільки цей борг у розмірі 6100 дол. США був повернутий ОСОБА_4 ще за його життя, про що свідчить розписка останнього в отриманні коштів. Також вважає, що уточнена позовна заява ОСОБА_1 змінює і предмет і підстави позову, заяву слід залишити без розгляду і здійснювати розгляд справи виключно в межах первісної позовної заяви. Просить також застосувати до спірних правовідносин позовну давність(а.с.219-233 т.1).

18.06.2019 року відповідачем ОСОБА_3 наданий відзив на уточнену позовну заяву ОСОБА_1 , в якій просить відмовити у задоволенні її вимог, посилаючись на те, що він 17 листопада 2016 року погасив борг в сумі 8100 доларів США ОСОБА_4 , про що останній підтвердив розпискою, оригінал якої надано до суду. Інші вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не відповідають дійсності (а.с. 84-86 т.2).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08. 2020 року у зв`язку зі звільненням судді Ковригіна О.С. з посади, справа згідно ст. 33 ЦПК України передана судді Чугуївського міського суду Харківської області Карімову І.В., ухвалою якого від 01.09. 2020 року справа прийнята до провадження та призначена до розгляду у підготовчому судовому засіданні (а.с.161-163 т.2). Ухвалами Чугуївського міського суду Харківської області від 06.07.2020 року вирішені клопотання представника відповідача адвоката Чаплинського О.В. щодо забезпечення позову та витребування доказів.(а.с. 220-222 т.2).

Згідно розпорядження Голови Верховного Суду № 2/0/9-22 від 08.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» територіальну підсудність Чугуївського міського суду Харківської області було змінено на територіальну підсудність Глобинського районного суду Полтавської області.

Згідно розпорядження Голови Верховного Суду № 65 від 17.11. 2022 року «Про відновлення територіальної підсудності судових справ окремих судів м. Харкова та Харківської області» територіальну підсудність Чугуївського міського суду Харківської області відновлено з 23.11.2022 року.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 25 травня 2023 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_3 та провадження у вказаній справі зупинено у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , до встановлення кола спадкоємців відповідно до п.1 ч.1 ст. 253 ЦПК України.

Ухвалами Чугуївського міського суду Харківської області від 02 травня 2024 року відновлено провадження у справі та замінено первісного відповідача ОСОБА_2 , померлу ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка не має спадкоємців, які прийняли спадщину, на її правонаступника Чугуївську міську раду Харківської області. Як вбачається з відповіді від 20.12.2023 р. № 2270/01-16 Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 в термін, передбачений ст. 1270 ЦК України (шість місяців) з заявами про прийняття спадщини або відмову від прийняття спадщини в нотаріальну контору спадкоємці не звертались, але можуть бути спадкоємці, які спадщину прийняли фактично тим, що відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Спадкова справа не заводилась. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось. Згідно інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 24.04.2024 № 12-0001321-2024, виданою на запит суду Департаментом реєстрації Управління реєстрації місця проживання виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від26.04.2024 № 1601/0/282-24 станом на 02.05.2023 за адресою: АДРЕСА_3 , відсутня інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 та інших осіб.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 04 липня 2024 року закрито підготовче провадження у справі, розгляд якої призначено по суті.

Від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю із зазначенням того, що позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з`явився, повідомлений про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України, причини своєї неявки не повідомив.

Представник відповідача Чугуївської міської ради В. Горшков надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та ухвалити рішення у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням письмових документів, що містяться у справі.

Представник третьої особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Янова О.Є. в порядку заміщення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. на підставі договору про заміщення, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Третя особа: Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області просить розглянути справу за відсутністю представника та винести рішення у відповідності з чинним законодавством.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов до наступного.

Відповідно до приписів статей 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дочками ОСОБА_4 , який був зареєстрований та проживав сам (після смерті дружини) в належній йому на праві власності квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , знаходився на обслуговуванні у відділенні соціальної допомоги вдома з 05.11.2008 року, йому надавалася послуга паліативного догляду вдома соціальними робітниками, і був знятий з обслуговування у зв`язку зі смертю. У червні 2016 року ОСОБА_4 став проживати у сім`ї дочці ОСОБА_2 .

Зазначені обставини підтверджуються копією свідоцтва про право власності на житло від 18.01.1994 р., виданого Роганською квартирно-експлуатаційною частиною району на підставі розпорядження від 17.01.1994 №96, копією довідки №03-10-32/2167 від 13.11.2017 Чугуївської міської ради, відповідями Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Чугуївської міської ради від 11.02.2019 № 69/01-30 та від 06.06.2019 № 175/01-25 (а.с. 11-12, 148-152,160, 237-239 т.1).

З наданих сторонами та їх представниками медичних документів про стан здоров`я ОСОБА_4 вбачається, що він був інвалідом війни, мав вади опорно-рухового апарату, захворювання серця, судин та нирок, у зв`язку з чим неодноразово оглядався сімейним лікарем, перебував на лікуванні в Харківському обласному госпіталі для інвалідів, проходив медичне обслідування у лікувально-діагностичному центрі «Еввива» ТОВ «Небозвід»(а.с. 164-176 т.1, а.с.216-117т.2). Даних про те, що ОСОБА_4 перебував на обліку у лікаря-психіатра чи отримував лікування у зв`язку з захворюванням психічної діяльності, матеріали справи не містять.

ОСОБА_4 25 липня 2017 року склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 2644 ( серія НМЕ 583889), згідно якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усі свої права та обов`язки, які йому належать на момент складення цього заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому, та все своє майно де б воно не було із чого б воно не складалось , і взагалі все те, що буде належати йому та на що за законом він буде мати право, в тому числі належну йому на праві власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , заповів таким чином: дочці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що проживає у АДРЕСА_4 , -1/5(одну п`яту) частку; дочці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що проживає: АДРЕСА_5 ( чотири п`ятих) частки. Як вбачається з тексту заповіту, такий складено на прохання та зі слів ОСОБА_4 . нотаріусом, до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_4 і власноручно підписаний ним у присутності нотаріуса 0 19 год 15 хв., особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено. У зв`язку з похилим віком та поганим самопочуттям ОСОБА_4 заповіт складено та посвідчено удома, за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с. 10 т.1)

Зідно з положеннями ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 93 роки, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 20.08.2017 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 12347 (а.с. 9). Спадкова справа за померлим заведена державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Дідик Є.Г.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або законом (ст. ст. 1216, 1217 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1 ст. 1223 ЦК України).

Згідно зі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті і у відповідності до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Статтею 1257 ЦК України визначено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним та передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Позивачка ОСОБА_1 вважає, що заповіт ОСОБА_4 складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а також те, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, а стан здоров`я батька та його похилий вік перешкоджав чітко усвідомлювати обставини, які склались на час підписання заповіту./ Суд не погоджується з доводами ОСОБА_1 , оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та наданими сторонами доказами. Так посилання позивачки на те, що ОСОБА_4 за життя мав істотні проблеми із здоров`ям, які з роками поглиблювались, що й обумовило необхідність постійного стороннього догляду за ним, за приписами лікарів вживав корвалтаб та піроцетам, що відображалось на свідомості та психічному стані , мав проблеми із зором та слухом, і у нього зафіксовано ДЕП 2-3 ступеню, яка не виключає ймовірність розвитку судинної деменції, що становить під сумнів волевиявлення ОСОБА_4 під час складання заповіту, є лише припущеннями ОСОБА_1 , яка, уточнивши свої позовні вимоги, не заявляла клопотання (як і її представник адвокат Астапова О.А.) про призначення у справі судово-психіатричної експертизивідповідно до вимог ст. 105 ЦПК України.

Слід зазначити, що для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підстави припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу. Суд не має права давати оцінку медичним документам, які потребують спеціальних знань. Висновок судово-психіатричної експертизи у такій категорії справ є лише одним із доказів, якому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами. Підстав для призначення такої експертизи судом були відсутні, оскільки жодного доказу, який би дозволив припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту подано до суду не було.

В постанові Верховного суду від 06.04.2022 року у справі № 319/547/20 зазначено, що для визначення правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Позивачка ОСОБА_1 посилається й на те, що задовго до переїзду в м. Харків до відповідачки батько власноруч склав заповіт, за змістом якого спадщина була розподілена між дочками та онуками. З огляду на це, за змістом оскаржуваного нотаріально посвідченого заповіту вбачається недостатнє з`ясування дійсного волевиявлення заповідача, у зв`язку з чим виникають сумніви в добровільності волевиявлення спадкодавця за заповітом.

Суд не погоджується з такою позицією позивачки, оскільки право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Такий правовий висновок зроблений в постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 20.07.2022 року у справі № 461/2565/20.

Доводи ОСОБА_1 про те, що батько за життя українську мову не вивчав та нею не володів, що у сукупності із 93-річним віком спадкодавця ставить під сумнів ймовірність самостійного читання вголос заповіту ОСОБА_4 , розуміння його наслідків, термінів, зокрема щодо часток заповіту, а також зазначення про невпевненість спадкодавця свідчить й виправлення, що міститься в прізвищі спадкодавця, а також посилання на не дотримання нотаріусом при посвідченні заповіту вимог п.6 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012, оскільки перекладу з української мови заповіт не містить, а спадкодавець вимушений був підписуватись тією мовою, якою він не володіє; також заповіт не містить повного власноручного викладення спадкодавцем власних імені та по батькові, суд також вважає необґрунтованими.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом МіністрівУкраїни.

Як роз`яснено в п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

В пункті 8 зазначеної постанови Пленуму роз`яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, слід дійти до висновку, що заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. При цьому, недійсним заповіт може бути визнаний у випадках в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, коли заповіт складений особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту), коли заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

В той же час, жодної з передбачених ст. 1257 ЦК України обставин, в ході судового розгляду не встановлено. При цьому заповіт ОСОБА_4 по формі та змісту відповідає вимогам чинного законодавства, а його зміст не викликає сумніву щодо дійсного волевиявлення заповідача.

Стаття 1247 Цивільного кодексу України містить лише загальні вимоги щодо форми. Більш детальніше вимоги щодо форми заповіту викладено у Порядоку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».

Згідно п. 1 Глави 4 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених статтею 43 Закону, що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз`яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз`яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії.

Згідно п. 1 Глави 15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» у разі виявлення нотаріусом, що ним допущено помилку при вчиненні нотаріальної дії або що вчинена нотаріальна дія не відповідає законодавству, нотаріус зобов`язаний повідомити про це сторони (осіб), стосовно яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття заходів щодо скасування зазначеної нотаріальної дії відповідно до законодавства.

Згідно п. 1 Глави 3 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Як вбачається з матеріалів справи, при складенні заповіту ОСОБА_4 було додержано встановлені законом вимоги щодо його оформлення, та посвідчено уповноваженою на те посадовою особою - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Як зазначено в постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 12.01.2021 у справі № 397/1396/19 «Технічні помилки (описки) у заповіті не впливають на його дійсність, не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення».

Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позивачкою не наведено достатніх підстав та не надано достовірних доказів для визнання заповіту недійсним, оскільки, складений заповіт відповідає вимогам законодавства щодо його форми та посвідчення, а отже суд дійшов до висновку про відсутність підстав визнати даний заповіт недійсним.

Що стосується вимог позивачки ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття нею спадщини фактично після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом вступу в управляння та володіння спадковим майном, суд вважає ці вимоги не доведеними належними та допустимими доказами. Посилання ОСОБА_1 на те, що вона зі згоди батька отримала належні матері речі, спростовується копією власноруч написаного ОСОБА_4 заповіту без дотримання нотаріальної форми та нотаріального посвідчення, складеного у 2014 році (який є письмовим доказом), де перелічені всі речі (як власність ОСОБА_4 , які він хотів заповісти дітям та онукам)- а.с. 163 т.1. За таких обставин не підлягають задоволенню й вимоги позивачки про визнання за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 5/8 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 47,0 кв.м в наступному порядку: частка після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та 3/8 частки після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

При цьому заява представника відповідачки ОСОБА_3 адвоката Чаплинського О.В. на застосування до зазначених вимог наслідків спливу строку позовної давності, суд вважає некоректною, оскільки відповідно до ст. 267 ЦК України застосування позовної давності можливо лише при порушенні прав особи.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення грошових сум за борговою розпискою суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 01.12.2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір позики у відповідності до якого останній отримав від ОСОБА_4 8100 доларів США, які зобов`язувався повернути до 30.04.2015 року. На підтвердження укладення договору була надана розписка, підписана ОСОБА_3 . Відповідно до змісту копії вказаної розписки, наданої до суду позивачкою ОСОБА_1 , ОСОБА_4 30.09.2015 року своїм підписом зазначив про повернення йому частини боргу в розмірі 500 доларів США (а.с. 162 т.1). Зазначені обставини не оспорювались відповідачем ОСОБА_3 , яким до суду надано оригінал розписки ОСОБА_4 від 12.06.2019 року, написаною ним власноруч, про те, що він вважає позику ОСОБА_3 перед ним погашеною, претензій не має (а.с. 87 т.2). Таким чином, ще за життя спадкодавця ОСОБА_4 боргові зобов`язання відповідача ОСОБА_3 були погашені. Враховуючи вищезазначене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення грошових сум за борговою розпискою з ОСОБА_3 безпідставними, та такими, що задоволенню не підлягають.

Посилання ОСОБА_1 на наявність у неї права на обов`язкову частку у спадщині після смерті батька ОСОБА_4 відповідачами не оспорюється.

Як зазначено в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 02.08.2018 року у справі № 705/3890/16-ц « тлумачення статті 1241 ЦК України свідчить, що право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає».

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку з чим вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів понесених нею судових вмтрат по справі задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат, які не були сплачені ОСОБА_1 при зверненні до суду з вказаними позовними вимогами, і які вона просила відстрочити до ухвалення судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з урахуванням приписів ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» ставки судового збору за подання до суду позовної заяви фізичною особою майнового характеру становить один відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до суду позовуної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з уточненої позовної заяви ОСОБА_1 заявила дві вимоги немайнового характеру, за які повинна сплатити судовий збір в розмірі 1536,80 грн. (768, 40 х 2 = 1536,60) та дві вимоги майнового характеру, за які повинна сплатити 1883, 20 грн., з яких 768, 40 грн. за вимогу про визнання права власності на частку квартири та 1114, 80 грн. за вимогу про стягнення грошових сум за борговою розпискою. , а всього -3420 грн. Враховуючи, що ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 900 грн. (а.с.27 т.1), недоплачена сума судового збору складає 2520 грн., яка підлягає стягненню з позивачки в дохід держави. Даних про те, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір» до суду не надано.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 82, 133, 137, 141, 223, 259, 264-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є Чугуївська міська рада, ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Наталія Владиславівна, Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області про визнання заповіту недійсним та про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави недоплачену суму судового збору в розмірі 2520 ( дві тисячі п`ятсот двадцять) гривень.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач:ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 .

Відповідач(правонаступник):Чугуївська міська рада Харківської області, юридична адреса: 63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул.. Старонікольська,35А.

Третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Наталія Владиславівна, ( в порядку заміщення - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Оксана Янова), юридична адреса: 51034, м. Харків вул.. Максиміліанівська, буд.17.

Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області

Третя особа: Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області, юридична адреса: 63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул.. Старонікольська,44.

Повний текст рішення виготовлений 04 жовтня 2024 року.

Суддя І.В. Карімов