Постанова
від 29.10.2024 по справі 607/5655/24
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/5655/24Головуючий у1-йінстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/817/920/24 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

секретар - Панькевич Т.І.

з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Крет Ю.М., представника органу опіки та піклування Теребовлянської міської ради - Борецької Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Крет Юлії Михайлівни на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 серпня 2024 року, ухвалене суддею Ромазаном В.В. у цивільній справі №607/5655/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Теребовлянської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 березня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позов обґрунтовано тим, що сторони з 16 лютого 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, за час якого у них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Більше 8 років відповідачка ОСОБА_2 не проживає разом з дитиною і позивачем, у 2015 році вона залишила сім`ю та пішла проживати до співмешканця, і з цього часу не приймає жодної участі у вихованні та утриманні неповнолітньої доньки, не спілкується з нею, не створює умов для фізичного, духовного та морального розвитку дитини, не цікавиться дочкою, тобто самоусунулась від виконання своїх обов`язків щодо дитини.

ОСОБА_1 разом із дочкою проживає у с. Мшанець Тернопільського району Тернопільської області та самостійно виховує і матеріально забезпечує дитину.

Рішенням Тернопільськогоміськрайонного судуТернопільської областівід 6серпня 2024року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 13 березня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття.

У решті позовних вимог відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покладено на орган опіки та піклування Теребовлянської міської ради Тернопільської області контроль за виконанням своїх батьківських обов`язків ОСОБА_2 .

Стягнуто із ОСОБА_2 у користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Вказано про те, що рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Рішення в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

В апеляційнійскарзі представник ОСОБА_1 -адвокат КретЮ.М. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вказує, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_2 залишила дитину на батька і 8 років не цікавилася дитиною, її здоров`ям та життям, не брала жодної участі у її вихованні. Суд безпідставно не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування Теребовлянської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав, а також не врахував думку дитини, яка вважає відповідачку чужою людиною, не знає її. Відповідачка була присутня на засіданні комісії органу опіки і піклування, де представники цього органу пропонували їй психологічну допомогу для налагодження контакту із дитиною, однак відповідачка відмовилася. ОСОБА_2 не мала жодних перешкод для спілкування з дитиною, однак понад 8 років проявляла байдужість. Суд першої інстанції безліч разів запитував відповідачку, чи має вона бажання робити щось для дитини і коли вона буде це робити, однак вона жодного разу не відповіла чітко. Те, що суд ухвалив рішення про необхідність змінити ставлення до дитини, не змусить ОСОБА_2 проявити материнські почуття, яких в неї ніколи не було по відношенню до дочки ОСОБА_5 . ОСОБА_2 підтвердила у суді, що вона свідомо нехтувала своїми материнськими обовязками, хоча мала всі можливості.

З часу ухвалення оскаржуваного рішення суду ОСОБА_2 жодного разу не спілкувалась дитиною.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання ОСОБА_2 не зявилася, хоча була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги ОСОБА_2 отримала особисто 14.09.2024 року, про що свідчить її підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №0600960801773.

Рішення суду оскаржується в частині вирішених позовних про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 , тому відповідно до ст. 367 ЦПК України колегія суддів переглядає рішення лише в цій частині.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Крет Ю.М., яка доводи апеляційної скарги підтримала, представника органу опіки та піклування Теребовлянської міської ради Борецької Л.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Обставини справи.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі із 16 лютого 2010 року, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 червня 2024 року (справа №607/7808/24).

У даному шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 26 березня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції).

ОСОБА_1 разом із дочкою ОСОБА_4 проживає у АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №16/9-08, виданою 27 лютого 2024 року Мшанецьким старостинським округом Теребовлянської міської ради.

Згідно акту №5 обстеження матеріально-побутових умов заявника, складеного комісією Мшанецького старостинського округу Теребовлянської міської ради, неповнолітня ОСОБА_4 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , якою опікується батько самостійно. ОСОБА_2 із сім`єю не проживає, не спілкується, матеріальної допомоги не надає, життям дочки не цікавиться. Умови проживання в сім`ї задовільні.

Згідно письмової характеристики, наданої Мшанецьким старостинським округом Теребовлянської міської ради, ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно.

Як вбачається із психолого-педагогічної характеристики учениці 8 класу ОСОБА_4 , остання навчається в «Мшанецькій загальноосвітній школі І-ІІ ступенів» з першого класу. Дівчинка систематично відвідує навчальний заклад, відсутня буває тільки по хворобі. Софія проживає з батьком ОСОБА_1 , та опікується нею лише батько, оскільки мати ОСОБА_2 із сім`єю не проживає та не бере участі у вихованні та утриманні дитини. За період навчання в школі матері жодного разу в школі не було. Ні до класного керівника, ні до адміністрації школи не було звернень від матері щодо навчання ОСОБА_5 . ОСОБА_2 не цікавиться і не цікавилась раніше навчанням та вихованням дочки. Умови проживання в сім`ї задовільні. Створені всі необхідні житлово-побутові умови для нормального розвитку дитини. Софія забезпечена всім шкільним приладдям та одягом. Завжди охайно та відповідно до сезону одягнена. Батько бере на себе провідну роль у вихованні, навчанні та утриманні дитини, бере активну участь у житті Софії в школі, завжди відвідує батьківські збори, та часто в телефонному режимі цікавиться здобутками дитини. Зі сторони батька приділяється велика увага питанням навчання, виховання і розвитку дитини. Батько здійснює контроль за успішністю дитини в школі, за виконанням домашнього завдання.

Згідно довідки №31 від 05 березня 2024 року, ОСОБА_1 працював експедитором в ТОВ «Пульс Лоджистик» із 26 січня 2023 року, його дохід за період із 26 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - 90672,14 грн.

ОСОБА_1 у зв`язку із військовим станом в Україні призваний на військову службу, яку проходить на даний час, що підтверджується витягом із наказу від 20 березня 2024 року №80.

Відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , однак не проживає у цьому житлі, що підтверджується актом візиту від 19 березня 2024 року, складеним представником служби у справах дітей Теребовлянської міської ради.

Фактично ОСОБА_2 проживає у 3-х кімнатній квартирі за адресою : АДРЕСА_3 , разом із співмешканцем ОСОБА_6 та його батьками, що підтверджується висновком органу опіки та піклування Теребовлянської міської ради, затв. Рішенням виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 25.06.2024 року №330.

ОСОБА_2 не перебуває на обліку лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, про що надала довідки Тернопільської обласної психоневрологічної лікарні від 19 червня 2024 року №»339 та Тернопільського обласного медичного центру соціально-небезпечних захворювань від 19 червня 2024 року.

Як вбачається із довідки №1 від 03 червня 2024 року, ОСОБА_2 із 01 березня 2024 року працює пекарем у ФОП ОСОБА_7 , її дохід за останні три місяці складає 23 100,00 грн.

Згідно висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 30 квітня 2024 року №208, комісія з питань захисту прав дитини, врахувавши тривалий час невиконання матір`ю дитини її батьківських обов`язків, захищаючи права та інтереси неповнолітньої вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо її дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Висновок органу опіки і піклування мотивований тим, що останніх 9 років матір дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 не живе з сімєю, абсолютно не цікавиться життям дочки. За період навчання дочки ОСОБА_5 в школі ОСОБА_2 жодного разу не була в навчальному закладі, не цікавилась у вчителів чи адміністрації школи навчанням дочки. Батько дівчинки ОСОБА_1 має достатній батьківський потенціал, самостійно повністю займається вихованням та утриманням дочки, бере активну участь у житті ОСОБА_5 в школі. Дівчинка зарекомендувала себе як старанна, відповідальна та дисциплінована учениця. У звязку з мобілізацією ОСОБА_1 до лав ЗСУ дитина ОСОБА_4 залишилась без батьківського піклування, проживає з тіткою і дідом похилого віку.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 13.06.2024 року у даній справі зобовязано Службу у справах дітей Теребовлянської міської ради надати висновок щодо встановлення ОСОБА_2 права на побачення з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконання даної ухвали надано Висновок органу опіки та піклування, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 25 червня 2024 р. №330, із змісту якого вбачається, що на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини Теребовлянської міської ради від 21 червня 2024 року №48, орган опіки та піклування Теребовлянської міської ради вважає недоцільним обмежувати право матері на побачення з дитиною чи встановлювати час та способи участі ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до прийняття рішення суду щодо позбавлення її батьківських прав.

У даному висновку органом опіки та піклування встановлено, що дитина фактично залишилася без піклування батьків і проживає з тіткою ОСОБА_8 та дідом ОСОБА_9 , 1952 р.н. Мати дитини ОСОБА_2 проживає окремо із співмешканцем та його батьками, та тривалий час не спілкується з дочкою ОСОБА_5 та не приймає участі у її вихованні. На засіданні комісії була присутня ОСОБА_2 , комісією не було встановлено жодних перешкод у спілкуванні матері з дитиною, ОСОБА_2 ніколи не зверталася до органів опіки і піклування. Психологом центру соціальних послуг Теребовлянської міської ради проведено індивідуальну психологічну діагностику, якою встановлено, що психоемоційний стан Складан Софії в нормі, дівчинка є доброзичливо, щирою у почуттях, відкрита до нових знайомств, у неї висока самооцінка, впевнена у своїх здібностях, стійка до невдач, добре усвідомлює свої сильні сторони. Зі слів дівчинки, останній раз вона бачила маму, коли їй було 9 років, з того часу вони не бачились, вона не знає своєї матері і не хоче з нею спілкуватися. Емоційний звязок матері і дитини значно порушений.

У судах першої та апеляційної інстанцій представник органу опіки і піклування ОСОБА_10 підтримала наявні у справі висновки органу опіки та піклування та додатково зазначила, що відповідачка ОСОБА_2 як під час засідань органу опіки і піклування, так і протягом усього часу розгляду справи у суді першої інстанції, і після ухвалення рішення суду першої інстанції, не виявляла жодної ініціативи щодо налагодження контакту з дочкою ОСОБА_5 , не висловлювала бажання змінити поведінку та надалі приймати участь у житті дочки, хоча спеціалісти органу опіки і піклування пропонували їй допомогу.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Так, згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України.

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Відмовляючи у задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, судом не встановлено, що поведінка ОСОБА_2 відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками. Суд врахував пояснення, надані ОСОБА_2 у судовому засіданні про її бажання брати участь у житті дитини, та прийшов до висновку про необхідність попередити ОСОБА_2 змінити своє ставлення до виховання дитини.

При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування Теребовлянської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дочки ОСОБА_5 , оскільки при його винесенні не досліджувались питання щодо відносин, які склались у сімї тітки ОСОБА_8 , де проживає дитина, та можливий їх вплив на побачення дитини з матірю. А також суд врахував висловлене бажання матері брати участь у житті та вихованні дитини в майбутньому.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині.

Розглядаючи дану справу в контексті забезпечення якнайкращих інтересів дитини слід врахувати наступне.

Протягом тривалого часу, а саме з 2015 року відповідачка свідомо, без поважних причин самоусунулася від виконання своїх батьківських обовязків щодо дочки ОСОБА_5 , не приймала жодної участі у її житті, останній раз ОСОБА_5 бачила маму, коли їй було 9 років (на час розгляду справи дитині 14 років).

При цьому відповідачка не навела жодних обставин, що саме перешкоджало їй спілкуватися з дочкою та приймати участь у її вихованні, матеріальному забезпеченні.

Місце проживання ОСОБА_2 (м.Тернопіль) знаходиться на незначній відстані від місця проживання її дочки ОСОБА_5 (с.Мшанець Тернопільського району).

Жодних звернень щодо існування будь-яких перешкод, проблем тощо у спілкуванні ОСОБА_2 з її дочкою ОСОБА_5 до органів опіки і піклування не надходило, ОСОБА_2 не зверталась з цього приводу в суд.

Відповідачка жодного разу за 8 навчальних років ОСОБА_5 не зявилася у школі.

Як пояснила у суді апеляційної інстанції представник органу опіки і піклування, на засіданнях органу опіки і піклування, які відбувались у звязку з перебуванням у провадженні суду даної справи, та під час розгляду справи у суді першої інстанції, ОСОБА_2 не виявляла жодної ініціативи щодо налагодження спілкування з дочкою, хоча працівники органу опіки і піклування разом із судом фактично спонукали її до таких дій. Працівники органу опіки і піклування пропонували відповідачці допомогу спеціалістів, в тому числі і психолога. Ні протягом слухання справи судом першої інстанції, ні після ухвалення судового рішення 6 серпня 2024 року ОСОБА_2 не зробила жодних спроб налагодити спілкування з дитиною, незважаючи на винесене судом попередження про необхідність змінити її ставлення до виконання батьківських обовязків. А тому відсутні підстави вважати, що у майбутньому у поведінці ОСОБА_2 відбудуться зміни щодо її усвідомлення необхідності приймати участь у житті дочки. На даний час ОСОБА_5 фактично позбавлена будь-якого батьківського піклування, так як батько ОСОБА_1 проходить військову службу. Тітка дитини ОСОБА_8 після мобілізації ОСОБА_1 до лав ЗСУ фактично була змушена приїхати з-за кордону, де вона проживає, оскільки ОСОБА_5 залишилась без батьківського піклування та залишалась проживати з дідусем похилого віку. Органом опіки і піклування не встановлено будь-яких перешкод з боку ОСОБА_8 щодо спілкування ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_5 , хоча це і не відображено у висновку органу опіки і піклування, оскільки ніхто не заявляв про такі перешкоди.

Колегія суддів вважає, що відповідачкою свідомо обрано такі життєві умови, за якими її участь у вихованні дитини відсутня протягом тривалого часу, що в свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні статті 164 СК України.

Судом не встановлено обставин, які б перешкоджали ОСОБА_2 приймати участь у вихованні дитини, спілкуванні з нею, її навчальному процесі, культурному та духовному розвитку тощо, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про такі перешкоди чи поважні причини, з яких ОСОБА_2 не мала можливості брати участь у вихованні дочки ОСОБА_5 .

Доводи ОСОБА_2 у суді першої інстанції про те, що ОСОБА_8 чинила перешкоди відповідачці у спілкуванні з дочкою ОСОБА_5 є голослівними, а тому безпідставно прийняті до уваги судом першої інстанції. При цьому слід взяти до уваги, що ОСОБА_8 опікується ОСОБА_5 лише після призову ОСОБА_1 на військову службу у березні 2024 року.

ОСОБА_2 у суді першої інстанції не вказала як про обставини, які перешкоджали їй приймати участь у вихованні дочки, а також не вказала, які заходи та дії вона має намір вживати, щоб налагодити відносини з дитиною, брати участь у її вихованні та розвитку.

До суду апеляційної інстанції відповідачка не зявилася, достовірно знаючи про перебування справи у провадженні апеляційного суду та отримавши примірник апеляційної скарги, що свідчить про відсутність у неї інтересу до результатів розгляду справи.

Колегія суддів також враховує, що дізнавшись під час розгляду справи у суді першої інстанції про те, що з березня 2024 року дочка ОСОБА_5 залишилась без батьківського піклування батька ОСОБА_1 у звязку з проходженням ним військової служби, пропозицію працівників органу опіки і піклування надати допомогу у налагодженні контакту з дочкою, проте ОСОБА_2 не виявила бажання скористатись допомогою працівників органу опіки і піклування чи в будь- який інший спосіб встановити відносини з дочкою, не вжила жодних заходів для забезпечення піклування про неповнолітню дитину.

Така поведінка відповідачки дає підстави вважати, що остання свідомо нехтує інтересами дитини та не бажає відновити зв`язок з нею, свідчить про відсутність активного намагання матері брати участь у вихованні дитини та відсутність можливості змінити поведінку матері у кращу сторону.

Висновок суду першої інстанції про те, що судом не встановлено, що поведінка ОСОБА_2 відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, суперечить обставинам справи.

Судом не встановлено, що ОСОБА_2 бажає змінити свою винну поведінку, яка полягає в ухиленні від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дочки.

Оскільки відповідачка свідомо, без поважних причин у 2015 році залишила дитину та не приймала жодної участі у її вихованні, не піклувалася про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечувала необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкувалася з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надавала дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяла засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляла інтересу до її внутрішнього світу; не створювала умов для отримання нею освіти, винну поведінку відповідачки змінити неможливо, враховуючи думку неповнолітньої ОСОБА_4 колегія суддів суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав.

При цьому колегія суддів також враховує, що відповідно до положень ст.169 СК України мати має право на звернення в суд з позовом про поновлення батьківських прав, якщо її поведінка щодо дитини зміниться.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині вирішених позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дочки ОСОБА_4 слід скасувати, як таке, що не відповідає обставинам справи та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну представника ОСОБА_1 адвоката Крет Юлії Михайлівни задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 серпня 2024 року в частині вирішених позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дочки ОСОБА_4 скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 7 листопада 2024 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Храпак Н.М.

СудТернопільський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення29.10.2024
Оприлюднено11.11.2024
Номер документу122888028
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Судовий реєстр по справі —607/5655/24

Ухвала від 07.11.2024

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Хома М. В.

Постанова від 29.10.2024

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Хома М. В.

Ухвала від 10.10.2024

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Хома М. В.

Ухвала від 09.09.2024

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Хома М. В.

Ухвала від 29.08.2024

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Хома М. В.

Рішення від 06.08.2024

Цивільне

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Ромазан В. В.

Рішення від 06.08.2024

Цивільне

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Ромазан В. В.

Ухвала від 13.06.2024

Цивільне

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Ромазан В. В.

Ухвала від 12.04.2024

Цивільне

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Ромазан В. В.

Ухвала від 15.03.2024

Цивільне

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Ромазан В. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні