Рішення

від 04.11.2024 по справі 161/9127/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/9127/24

Провадження № 2-др/161/115/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді Філюк Т.М.

за участю помічника судді Коритнюк А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

21 жовтня 2024 року представник відповідача адвокат Кулібаба О.О. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу.

Заяву обґрунтовує тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. З врахуванням вимог ст. 137, 142 ЦПК України, просить стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, які складаються з витрат на професійну допомогу у розмірі 15000 гривень.

01 листопада 2024 року від представника позивача надійшли письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. В поданій заяві представник позивача вказувала, що заявлені стороною відповідача витрати є непідтвердженими, неспівмірними та необгрунтованими. Вказує, що враховуючи складне матеріальне становище позивача внаслідок його звільнення з роботи, а також складну економічну ситуацію в країні, зумовлену введенням воєнного стану, розмір витрат на переконання позивача, є непропорційним предмету позову, а вартість послуг є завищеною. Просить відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення по справі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 даної норми визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2024 року в задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Представником відповідача суду надано документи на підтвердження понесених витрат: копію договору про надання правової допомоги від 27.05.2024, як додаток до цього договору - копію акту приймання-передачі наданих послуг від 17 жовтня 2024 року, з якого вбачається, що загальна вартість наданих послуг становить 15000 гривень.

Згідно з вимогамист. 137 ЦПКвитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.

Статтею 141 ЦПКпередбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження.

У даній справі суд вважає, що заявником надано належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження витрат на правничу допомогу, які сторона відповідача має понести у зв`язку із розглядом справи в суді, оскільки суд відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.

Однак, відповідно дост. 137 ЦПКрозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українисуд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ятастатті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шостастатті 137 ЦПК України).

Таким чином, принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6ст. 137 ЦПК України, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку насамперед тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертоюстатті 137 ЦПК України.

Зі змісту заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення, поданих до суду представником позивача вбачається, що позивач вважає неспівмірними та непропорційними заявлені витрати на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 15 000 грн виконаній роботі, а також при вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення просить суд врахувати складне матеріальне становище позивача, а тому просить відмовити повністю у задоволенні заяви представника відповідача про компенсацію витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Враховуючи складність справи, час, затрачений представником позивача в судовому засіданні, суд вважає, що розмір гонорару, визначений представником відповідача є неспівмірним з обсягом виконаних робіт та є дещо завищеним.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги заперечення представника позивача щодо розміру витрат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат товариства на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем, у розмірі 10 000 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 82, 137, 141 270 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Доповнити рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складання повного тексту додаткового рішення 08 листопада 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Філюк Т.М.