Постанова

від 15.01.2025 по справі 161/9127/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/9127/24 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/63/25 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

секретар судового засідання Трикош Н. І.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Кулібаби О. О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 , поданими представником ОСОБА_2 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2024 року та додаткове рішення від 04 листопада 2024 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» (далі - КП «ЛМКСП») про визнання незаконним наказів, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позов обґрунтований тим, що з 01 вересня 1999 року він (позивач) був прийнятий на посаду зубного техніка ортопедичного відділення до КП «ЛМКСП», 10 червня 2003 року переведений на посаду в.о. старшого зубного техніка, а з 30 грудня 2008 року переведений на посаду старшого зубного техніка. Займав посаду техніка зубного за сумісництвом. 12 квітня 2024 року відповідачем винесено наказ № 12 «Про дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни», яким йому ( ОСОБА_1 ) як старшому техніку зубному оголошено догану за порушення пунктів 1.5, 2.15, 2.20, 5.1, 5.23 Посадової інструкції старшого техніка зубного (вища кваліфікаційна категорія) і пунтку 1 розділу ІІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КП «ЛМКСП». Підставою винесеного наказу визначено: відповідь ОСОБА_1 від 21 березня 2024 року на вказівку директора від 20 березня 2024 року; вказівка директора КП «ЛМКСП» від 25 березня 2024 року; вказівка директора КП «ЛМКСП» від 08 квітня 2024 року; відповідь ОСОБА_1 від 09 квітня 2024 року на вказівки директора від 25 березня 2024 року і від 08 квітня 2024 року; службова записка інспектора з кадрів ОСОБА_4 від 11 квітня 2024 року; вказівка директора КП «ЛМКСП» від 11 квітня 2024 року; відповідь ОСОБА_1 від 12 квітня 2024 року на вказівку директора від 11 квітня 2024 року. Вказує, що наказ про накладення дисциплінарного стягнення не відповідає вимогам трудового законодавства, не містить чіткого формулювання суті та обставин порушення позивачем трудових обов`язків, відомостей про те, коли саме вони мали місце, будь-якої інформації про його конкретні винні дії щодо порушення посадових обов`язків, які могли б бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки наведені в наказі формулювання зводяться до суб`єктивної інтерпретації директором подій, що мали місце, адже, службового розслідування, під час якого могли б бути заслухані пояснення інших працівників, не проводилось, що ставить під сумнів об`єктивність оцінки його дій з боку директора підприємства. Відповідач при винесенні оскаржуваного наказу не врахував того, що він (позивач) неодноразово був нагороджений заохоченнями. Оскільки відповідачем не доведено наявності складу дисциплінарного проступку у його діях чи бездіяльності, зокрема, невиконання чи неналежне виконання трудових обов`язків, то наказ КП «ЛМКСП» від 12 квітня 2024 року № 12 «Про дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни» є незаконним та підлягає скасуванню. 10 квітня 2024 року обумовивши із директором КП «ЛМКСП» Л. Яковчук виконання покладених на нього обов`язків та подальші умови праці, він дійшов із керівництвом поліклініки компромісу. Керівник запропонувала написати заяви про звільнення з посади старшого техніка зубного та посади техніка зубного (за сумісництвом), а також одночасно написати заяву про прийняття його на повну ставку на посаду техніка зубного, оскільки на той момент на підприємстві була вакантна відповідна посада. 11 квітня 2024 року він подав до відділу кадрів три заяви, серед яких дві заяви про звільнення, позивач неодноразово переписував в приміщенні медзакладу через посилання керівництва та працівників відділу кадрів на так звані «помилки та неточності» в попередньо поданих. 12 квітня 2024 року він отримав наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) № 88-ос від 15 квітня 2024 року, Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) № 89-ос від 15 квітня 2024 року, та наказ № 12 від 12 квітня 2024 року «Про дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни». На його питання щодо результату розгляду заяви про прийняття на посаду техніка зубного директор повідомила, що їй потрібно подумати. 15 квітня 2024 року йому видано трудову книжку, повідомлено про необхідність звільнення робочого місця та передачу матеріально-технічних цінностей, які в той же день були передані уповноваженим особам. Між ним та директором КП «ЛМКСП» була усна домовленість виключно щодо переведення на повну ставку на посаду техніка зубного, така процедура запропонована керівництвом комунального підприємства, з посилання на необхідність написання одночасно із заявою про прийняття на роботу також заяв про звільнення, тобто на нього було вчинено тиск та заяви про звільнення за угодою сторін написані під стороннім впливом, за відсутності усвідомленого волевиявлення працівника взагалі припинити трудові відносини із роботодавцем. В усному порядку звертався до директора КП «ЛМКСП» про анулювання попередньо поданих заяв про звільнення, з проханням пояснити ситуацію, що склалась відносно його звільнення, однак такі звернення залишені без належного реагування. Зазнав моральних страждань через безпідставне оголошення догани та звільнення з роботи, ним були втрачені нормальні життєві зв`язки, що вимагало додаткових зусиль для організації життя протягом тривалого часу, розмір моральної шкоди оцінює в 10 000 грн. Просив визнати незаконним та скасувати наказ КП «ЛМКСП» від 12 квітня 2024 року № 12 «Про дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни», визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) КП «ЛМКСП» від 11 квітня 2024 року № 88-ос «Про припинення трудового договору (контракту)», поновити ОСОБА_1 на посаді старшого техніка зубного Поліклінічного відділення № 2 (ортопедичне відділення) КП «ЛМКСП» з 16 квітня 2024 року, стягнути з КП «ЛМКСП» середній заробіток на посаді старшого техніка зубного за час вимушеного прогулу за період з 16 квітня 2024 року по день ухвалення судом рішення у справі, визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) КП «ЛМКСП» від 11 квітня 2024 року № 89-ос «Про припинення трудового договору (контракту)», поновити ОСОБА_1 на посаді техніка зубного (сумісник) Поліклінічного відділення № 2 (ортопедичне відділення) КП «ЛМКСП» з 16 квітня 2024 року, стягнути з КП «ЛМКСП» середній заробіток на посаді техніка зубного (сумісник) за час вимушеного прогулу за період з 16 квітня 2024 року по день ухвалення судом рішення у справі, стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10 000 грн та понесені судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням від 04 листопада 2024 року доповнено рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2024 року в цій в справі, стягнено з ОСОБА_1 в користь КП «ЛМКСП» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2024 року в цій справі. Вважає таке рішення ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує, що всупереч частини третьої статті 149 КЗпП України, оспорюваний наказ відповідача не містить жодного обґрунтування щодо його вини, ступеня тяжкості вчинених ним діянь (бездіяльності) і заподіяної ним шкоди, не враховано обставини, за яких вчинено зазначені у наказі діяння (бездіяльність), у зв`язку із чим наказ відповідача необхідно визнати незаконним і скасувати. Наведені ним пояснення та аргументи щодо незаконності наказу про накладення дисциплінарного стягнення залишені поза увагою суду першої інстанції, оскільки в судовому рішенні не наведено жодної правової оцінки, що в свою чергу призвело до ухвалення необґрунтованого судового рішення. Суд не навів мотивів законності оскаржуваного наказу, не надав належної оцінки наявним в справі доказам та поясненням, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги про незаконність накладення на нього дисциплінарного стягнення, не навів мотивів відхилення доказів сторони позивача.. Щодо незаконності наказів про звільнення вважає, що директор комунального підприємства разом з інспектором відділу кадрів, діючи умисно, за наявності стійкого неприязного особистого відношення до нього, що виявилося в упередженому та прискіпливому ставленні до нього як до особистості і як до працівника, своїми умисними протиправними діями, які виразилися у незаконному звільненні з роботи з особистих мотивів, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 172 КК України, тобто грубе порушення законодавства про працю. За даним фактом розпочате кримінальне провадження, натепер досудове розслідування триває. Законом не передбачено обов`язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору, та не передбачено обов`язкової письмової форми заяви працівника про анулювання заяви про звільнення. За відсутності домовленості сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою сторін, відсутності волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення, усне звернення працівника про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін є підставою для визнання незаконними та скасування наказів від 11 квітня 2024 року про припинення трудового договору. Компенсація моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Вважає, що в його користь необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. Просив скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2024 року в цій справі, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2024 року в цій справі представник позивача ОСОБА_2 заперечила законність такого судового рішення. Зазначила, що реквізити договору, долученого відповідачем до відзиву на позовну заяву, та реквізити договору згідно рахунку про оплату та акту приймання-передачі наданих послуг відрізняються. У зв`язку із відсутністю в матеріалах справи копії договору № 2705/24 про надання правничої допомоги від 27 травня 2024 року, за яким здійснювалося надання правничої допомоги відповідачу свідчить про відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу і є підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначені акті приймання-передачі наданих послуг № 1 від 17 жовтня 2024 року послуги, зокрема складання та подання адвокатом до суду шести заяв про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, заяви про надання доступу до матеріалів електронної справи, клопотання про відкладення розгляду справи, - не передбачені у переліку дій, які зобов`язаний був виконати адвокат. Судові витрати на правничі послуги адвоката не можна вважати неминучими, оскільки подання таких клопотань є правом сторони. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Сторона відповідача штучно збільшує витрати на професійну правничу допомогу. Такі доводи були наведені у заяві про ухвалення додаткового рішення, однак залишені поза увагою суду першої інстанції. Враховуючи складне матеріальне становище внаслідок звільнення з роботи, складну економічну ситуацію в країні, зумовлену введенням воєнного стану, розмір витрат відповідача є непропорційним до предмету позову, не відповідає принципам справедливості та верховенства права, а вартість послуг адвоката завищена. Після звільнення позивач змушений змінити звичний для нього уклад життя, шукати нові джерела доходу, тому матеріальне становище не дозволяє йому понести стягнуті додатковим судовим рішенням витрати. Моральні страждання також вплинули на його матеріальне становище. Просить скасувати додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2024 року в цій справі, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні вимог представника відповідача Кулібаби О. О. про стягнення з ОСОБА_1 в користь КП «ЛМКСП» судових витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача на рішення суду від 16 жовтня 2024 року відповідач КП «ЛМКСП» зазначив, що накази про оголошення догани та звільнення вважає такими, що винесені відповідно до положень чинного законодавства. Позивач наполягав на прискоренні процесу його звільнення, повідомив, що всі формальності його звільнення повинні бути завершені саме 15 квітня 2024 року, оскільки йому необхідна трудова книжка, щоб влаштуватися на інше місце роботи. Ні до, ні після звільнення позивач у письмовій формі із заявою про прийняття його на роботу чи переведення на іншу посаду, про анулювання попередньої домовленості сторін про припинення трудових договорів тощо не звертався. Паралельно процесу звільнення позивача із займаних посад за угодою сторін тривав процес з`ясування обставин щодо виконання чи невиконання позивачем приписів посадової інструкції старшого техніка зубного та правил внутрішнього трудового розпорядку. Усі вказівки, окрім вказівки № 4 від 11 квітня 2024 року, несли зобов`язуючий характер для позивача, який такі вказівки належним чином не виконав, що стало причиною для оголошення йому догани. Надання вказівок працівнику не має на меті притягнення його до дисциплінарної відповідальності, їх метою є з`ясування обставин, необхідних для реалізації управлінських функцій. Встановлення строку виконання таких вказівок пов`язане з необхідністю керівництва комунального підприємства належним чином відреагувати на виявлені обставини ти врахувати їх у подальшому адмініструванні. При встановленні строку надання відповіді на вказівки враховуються як зайнятість працівника, так і потреба в отриманні відповідної інформації. Якщо працівнику з певних причин недостатньо відведеного часу для надання відповіді, він може звернутися з відповідним проханням або, у разі пропуску строку, пояснити неможливість надання відповіді у встановлений термін. Вказує, що позивач грубо порушив строки надання відповідей на три вказівки, жодним чином не пояснивши причини такого порушення. Водночас порушуючи медичну етику, деонтологію та посадову інструкцію, він фактично проігнорував законні вимоги (вказівки) директора, обравши маніпулятивний стиль надання відповідей, що свідчить про небажання позивача виконувати вказівки керівника комунального підприємства. У разі своєчасного та належного виконання вказівок, тобто надання тієї інформації, яка була наведена позивачем в суді, або у випадку неможливості своєчасного виконання з поясненням причини такої неможливості у встановлений вказівками строк, роботодавець не притягав би його до дисциплінарної відповідальності. КЗпП України не передбачає необхідності проведення службового розслідування для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Відповідач, надаючи позивачу три вказівки, здійснив усі необхідні дії для встановлення обставин для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Відповідач самостійно обирає форми контролю за виконанням працівниками положень посадових інструкцій. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач, представник позивача підтримали апеляційні скарги з підстав у них викладених Представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг.

Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дійшов висновку, що апеляційні скарги позивача не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі поданої 11 квітня 2024 року ОСОБА_1 заяви, 12 квітня 2024 року директором КП «ЛМКСП» Яковчук Л. видано наказ (розпорядження) Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» від 11 квітня 2024 року № 88-ос «Про припинення трудового договору (контракту)», яким звільнено ОСОБА_1 з 15 квітня 2024 року з посади старшого техніка зубного за угодою сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України).

Наказом № 89-щс від 12 квітня 2024 року звільнено ОСОБА_1 з 15 квітня 2024 року з посади техніка зубного (за сумісництвом) за угодою сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України) за підставі заяви від 11 квітня 2024 року.

Наказом директора КП «ЛМКП» від 12 квітня 2024 року № 12 «Про дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни старшому техніку зубному ОСОБА_1 оголошено догану за порушення пунктів 1.5, 2.15, 2.20, 5.1, 5.23 Посадової інструкції старшого техніка зубного (вища кваліфікаційна категорія) і пункту І розділу ІІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КП « ЛМКСП».

Директором Комунального підприємства «Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка» 25 березня 2024 року, 25 березня 2024 року, 08 квітня 2024 року та 11 квітня 2024 року ОСОБА_1 було надано вказівки. Так, зокрема, відповідно до вказівки від 25 березня 2024 року, старшого техніка зубного ОСОБА_1 зобов`язано надати для керівника КП «ЛМКП» письмові пояснення щодо наступного: 1.1. Чому з моменту призначення на посаду до 21 березня 2024 року не був ознайомлений з інструкцією з діловодства та, відповідно, не виконав вимог Посадової інструкції техніка зубного? 1.2 Які саме письмові документи мають бути підготовлені для старшого техніка зубного згідно з інструкцією з діловодства ( уточнити вказане у відповіді від 21 березня 2024 року на вказівку від 20 березня 2024 року)? 1.3 Переліку нормативно-правових документів, які регламентують діяльність КП «ЛМКП» (локальних нормативно-правових актів), з якими не ознайомлений станом на 25 березня 2024 року (зазначити причини не ознайомлення). До 17 год 00 хв 26 березня 2024 року доповісти письмово про ознайомлення з інструкцією з діловодства КП «ЛМКП»; До 17 год 00 хв год 26 березня 2024 року доповісти письмово про перелік сучасної літератури, яка була опрацьована від початку 2023 року по даний час відповідно до пункту 5.23 Посадової інструкції; що було використано з опрацьованої сучасної літератури у роботі, які результати (описати). Відповідно до вказівки від 25 березня 2024 року, старшого техніка зубного ОСОБА_1 зобов`язано надати для керівника КП «ЛМКП» письмові пояснення щодо наступного: 1. Про які саме графіки роботи зубних техніків згідно штатного розпису йдеться в доповідній записці від 18 березня 2024 року? коли та ким такі графіки надавались старшому техніку зубному? 2. Причини неврахування при виконанні трудових обов`язків і реалізації повноважень, положень: Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КП «ЛМКП», Наказу № 32 від 25 березня 2022 року «Про встановлення та облік часу роботи та часу відпочинку», Колективного договору між роботодавцем і трудовим колективом КП «ЛМКП» на 2023-2025 роки? Що саме (об`єктивні чинники) не дозволяють здійснювати контроль за виконанням зубними техніками правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КП «ЛМКП»? Надати список техніків зубних, які не дотримуються Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КП «ЛМКП». 08 квітня 2024 року у зв`язку з невиконанням вказівок від 25 березня 2024 року директором КП «ЛМКП» видана вказівка старшому техніку зубному ОСОБА_1 до 17 год 00 хв 08 квітня 2024 року надати директору КП «ЛМКП» письмові пояснення. 11 квітня 2024 року у зв`язку з вирішенням питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого техніка зубного ОСОБА_1 керівником КП «ЛМКП» запропоновано надати письмові пояснення. Письмові вказівки директора комунального підприємства залишені ОСОБА_1 без виконання.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП України).

Згідно зі статтею 148 КЗПП України, дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (стаття 150, глава XV КЗпП України).

Підставою припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін (пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України).

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством. Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Згідно із статтею 237-1 КЗпП України підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

У справі, що переглядається не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність наказу про застосування дисциплінарного стягнення та наказів про припинення трудового договору (контракту) вимогам чинного трудового законодавства.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Одним із видів юридичної відповідальності є дисциплінарна відповідальність. У сфері виконання найманої праці вона полягає в обов`язку працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, давати звіт перед роботодавцем за свої протиправні дії та нести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового законодавства. Дисциплінарна відповідальність, як і будь-яка інша юридична відповідальність, має примусовий характер. Він полягає в тому, що стосовно працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, роботодавцем можуть уживатися заходи примусового впливу, примусова санкція, яка спричиняє для порушника певні негативні наслідки.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» під час розгляду справи правова оцінка дисциплінарного проступку має проводитися на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі, з урахуванням письмового пояснення працівника, яке є однією з важливих гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Догана є дисциплінарним заходом особистого немайнового характеру та заходом дисциплінарного впливу морально-психологічного характеру, що містить негативну оцінку конкретних дій працівника і виконує оцінювальний, попереджувальний і мотиваційний вплив на нього. Підставою застосування догани є вчинення працівником дисциплінарного проступку. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця. Відтак, виходячи з правової природи інституту дисциплінарної відповідальності, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного працівником невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків. Наявність вини є обов`язковою умовою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2018 року у справі № 718/801/17.

Старшому техніку зубному ОСОБА_1 наказом № 12 від 12 квітня 2024 року оголошено догану за порушення пунктів 1.5, 2.15, 2.20, 5.1, 5.23 Посадової інструкції старшого техніка зубного (вища кваліфікаційна категорія) і пункту 1 розділу ІІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КП «ЛМКСП». За пунктом 1.5 Посадової інструкції старшого техніка зубного (вища кваліфікаційна категорія» старший технік зубний керується чинним законодавством України про охорону здоров`я, Кодексом законів про працю України та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров`я, організацію стоматологічної допомоги населенню, положенням про ортопедичне відділення, вказівками та розпорядженнями директора КП, його заступників, завідувача відділенням та даною посадовою інструкцією. Відповідно до 2.15, 2.20 Інструкції, старший технік зубний зобов`язаний дотримуватися правил і принципів медичної етики і деонтології, норм професійного спілкування; дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, протипожежної безпеки і техніки безпеки, санітарно-епідеміологічного режиму; знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці та навколишнього середовища, дотримуватися норм, методів і прийомів виконання робіт; регулярно, згідно плану проводити інструктаж з питань охорони праці, пожежної та електробезпеки серед працівників зуботехнічної лабораторії із фіксацією в журналі реєстрації. Згідно з пунктами 5.1, 5.23 Інструкції, старший технік зубний повинен знати (в межах посадових обов`язків) чинне законодавство України, основи медичного права та нормативно-правові документи, які регламентують діяльність закладів охорони здоров`я, сучасну літературу за фахом.

За умовами пункту 1 розділу ІІІ Правил Внутрішнього трудового розпорядку для працівників КП «ЛМКСП» працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно й точно виконувати розпорядження, накази керівника, додержуватися трудової, виконавчої, технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, техніки безпеки, пожежної безпеки, дотримуватися колективного договору, правил внутрішнього трудового розпорядку; вчасно приходити на роботу, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, утримуватися від дій, що заважають іншим працівникам виконувати їхні трудові обов`язки; дотримуватися порядку та чистоти на своєму робочому місці, у відділенні, а також на території закладу, передавати своє робоче місце, обладнання і пристосування у належному стані; дотримуватися професійних обов`язків щодо вимог професійної етики, деонтології, збереження лікарської таємниці, надання першої невідкладної допомоги громадянам у разі нещасного випадку та інших екстремальних ситуацій, пропагування, у тому числі власним прикладом, здорового способу життя, надання консультативної допомоги своїм клієнтам; підтримувати сприятливий морально-психологічний клімат у колективі, виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством; знати і виконувати інструкції користування машинами, механізмами, устаткуваннями та іншими засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди; систематично підвищувати рівень професійних знань.

Письмова форма вказівок директора комунального підприємства обумовлена проханням самого позивача ОСОБА_1 , висловленим у відповіді від 21 березня 2024 року на вказівку директора від 20 квітня 2024 року (наказ №08 від 25 березня 2024 року «Про дисциплінарне стягнення про порушення трудової дисципліни» не оскаржується), щодо ознайомлення його з інструкцією з діловодства, готувати для нього письмові документи згідно з інструкцією діловодства або національним класифікатором управлінської класифікації.

Вказівкою керівника підприємства від 25 березня 2024 року позивача було зобов`язано до 17 год 00 хв цього ж дня надати письмові пояснення щодо того, чому з моменту призначення на посаду до 21 березня 2024 року він не був ознайомлений з інструкцією з діловодства та не виконав вимоги Посадової інструкції старшого техніка зубного, а також вказати, які саме письмові документи мають бути підготовлені для нього згідно з інструкцією з діловодства, надати перелік нормативно-правових документів, що регламентують діяльність підприємства (локальних), з якими він не ознайомлений станом на 25 березня 2024 року (зазначити причини неознайолення). Крім того, до 17 год 00 хв 26 березня 2024 року доповісти письмово про ознайомлення з інструкцією з діловодства комунального підприємства, вказати перелік сучасної літератури (назва, автори), яка була опрацьована від початку 2023 року по даний час, що було використано з опрацьованої сучасної літератури в роботі, які результати (описати). Станом на 08 квітня 2024 року позивачем не було надано письмової відповіді на вказівки від 25 березня 2024 року, про що ОСОБА_1 було повідомлено письмово. У відповіді на письмову вказівку від 25 березня 2024 року позивач вказав, що обов`язок ознайомлення його з інструкцією з діловодства покладений на роботодавця, а список сучасної літератури, з якою він ознайомився та яку використовує у своїй роботі, знаходиться у центрах, які проводять навчання з підвищення кваліфікації, яке він проходить систематично. Також у письмовій відповіді зазначено прохання до керівника врахувати такі пояснення та коректно здійснювати змістовне формулювання внутрішніх документів.

У письмовій вказівці керівника від 11 квітня 2024 року зазначено, що до 17 год 00 хв 12 квітня 2024 року позивачу необхідно подати письмові пояснення про невиконання вказівки керівника від 25 березня 2024 року в частині надання відповіді про те, які саме документи необхідно підготувати позивачу згідно з інструкцією з діловодства, відомостей про перелік нормативно-правових актів а також в частині ненадання письмових доповідних про перелік локальних нормативно-правових документів, які регламентують діяльність комунального підприємства, про ознайомлення з інструкцією з діловодства, про перелік сучасної літератури, яка була ним опрацьована від початку 2023 року, вказати об`єктивні причини, які не дозволяли належно виконати вказівки від 25 березня 2024 року.

У письмовій відповіді від 12 квітня 2024 року на вказівку керівника від 11 квітня 2024 року позивач зазначив, що обов`язок ознайомлення його з інструкцією з діловодства покладений на підрозділ, який виконує функції забезпечення дотримання принципів відбору кадрів; матеріали (література), що опрацьовані ним під час навчань у відповідних центрах, знаходиться в таких центрах, а вся література для зубних техніків, яка була придбана підприємством, ним належно опрацьована. Вказав, що вважає виконаною вказівки від 25 березня 2024 року та від 08 квітня 2024 року. Звернув увагу на можливе зловживання зі сторони керівника при наданні строку на підготовку відповіді на письмові вказівки менше 24 годин (враховуючи на систематичність вказівок, їх неконкретизованість).

Зі змісту вищевикладених вказівок встановлено, що первинно основні розпорядження керівника до позивача були викладені у вказівці від 25 березня 2024 року. Усі наступні вказівки 08 квітня 2024 року та 11 квітня 2024 року були реакцією керівника на невиконання вказівки від 25 березня 2024 року. Не зважаючи на те, що час на виконання вказівок визначався керівником підприємства нетривалий, між вказівкою від 25 березня 2024 року до дня винесення наказу 12 квітня 2024 року, з урахуванням повторних звернень керівника (08 квітня та 11 квітня відповідно) до позивача про належне виконання вказівки від 25 березня 2024 року, у позивача було достатньо часу на надання повної та належної відповіді на основну вказівку від 25 березня 2024 року. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач надавав письмові пояснення (відповіді) вказівки від 08 квітня 2024 року та від 11 квітня 2024 року у строк, визначений в них та не вказував, що він потребує додаткового строку на виконання визначених у вказівці від 25 березня 2024 року розпоряджень, натомість вважав вказівку виконаною у достатньому обсязі.

Зміст розпоряджень (вказівок) керівника підприємства цілком узгоджується з покладеними на позивача обов`язками відповідно до положень його посадової інструкції. Позивач не вказав, які документи повинні бути підготовлені для нього з дотриманням інструкції з діловодства та, одночасно із цим, не виконав вказівку директора ознайомитися із такою інструкцією. Обов`язок відповідального працівника кадрового відділу ознайомлювати з інструкцією з діловодства працівників підприємства не виключає обов`язку позивача щодо виконання вказівки керівника ознайомитися з такою інструкцією. Причини невиконання вказівки щодо ознайомлення з інструкцією з діловодства позивач не пояснив, хоч і сам висловив прохання ознайомити його з такою інструкцією у поясненнях від 21 березня 2024 року. Також не надано переліку локальних нормативно-правових актів, з якими позивач не був ознайомлений станом на 25 березня 2024 року, не вказано причини неознайомлення з їх змістом. Посилання позивача на те, що уся сучасна література, яка була ним опрацьована з 2023 року, знаходиться у центрах, при яких він проходив систематичне навчання, не є належною відповіддю на вказівку керівника надати список такої літератури. Позивач ОСОБА_1 подав до суду копії сертифікатів про проходження ним майстер-класів, міжнародних конгресах, науково-практичних конференціях, лекції за період з 2004 року по 2022 рік, однак такі копії не свідчать про опрацювання ним конкретного переліку професійної літератури ні за цей період, а ні від початку 2023 року, як про це було зазначено у вказівці від 25 березня 2024 року. Отже, позивач не надав суду доказів належного реагування на письмову вказівку керівника від 25 березня 2024 року (повторно/додатково від 08 квітня 2024 року та від 11 квітня 2024 року).

Позивач ОСОБА_1 не зважаючи на те, що згідно з посадовою інструкцією старшого техніка зубного, за посадою, зобов`язаний виконувати вказівками та розпорядженнями директора КП, його заступників, завідувача відділенням, проігнорував вказівки керівника підприємства, що є розпорядженнями, якими забезпечується реалізація поставлених перед підлеглими завдань, регулюється та координується їх діяльність. Невиконання покладених інструкцією на позивача зобов`язань тягне за собою відповідальність встановлену законом, у тому числі й притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, що було обґрунтованою підставою про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

За таких обставин доводи позивача про невмотивованість та відсутність відомостей щодо підстав накладення на нього 12 квітня 2024 року дисциплінарного стягнення є безпідставними.

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути укладені як в письмовій так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП і раніше домовлена дата звільнення.

Чинним законодавством не передбачено обов`язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору. Такі угоди була оформлені між сторонами 11 квітня 2024 року шляхом подання позивачем заяв про звільнення за угодою сторін з основної та сумісницької посад із зазначенням конкретної дати звільнення - 15 квітня 2024 року, та згоди відповідача на його звільнення, шляхом проставлення 11 квітня 2024 року керівником візи на заявах позивача про звільнення (у день прийняття таких заяв від позивача) із вказівками відповідальній особі «до наказу», а також, у подальшому, шляхом видачі відповідних наказів про звільнення. Вказане свідчить про те, що саме 11 квітня 2024 року між сторонами було узгоджено підставу (пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України - угода сторін) та дату припинення (15 квітня 2024 року) трудового договору з позивачем та його звільнення з основної та сумісницької посад.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року в справі № 553/629/18.

Зі змісту заяв позивача, поданих директору КП «ЛМКСП» 11 квітня 2024 року, не встановлено іншого, а ніж волевиявлення позивача звільнити його з посад (основної та сумісницької) з 11 квітня 2024 року. У таких заявах не міститься прохань перевести його на іншу посаду у цьому комунальному підприємстві, надати йому переважне право у разі скорочення будь-якої із займаної ним посад тощо.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання незаконними та скасування наказів (розпорядження) КП «ЛМКСП» від 11 квітня 2024 року № 88-ос та № 89-ос «Про припинення трудового договору (контракту)», суд першої інстанції, з висновком якого погоджується апеляційний суд, надав належну оцінку наявним у справі доказам та правильно застосував норми матеріального права. Установивши, що позивач добровільно подав власноруч написану заяви про звільнення за угодою сторін з 15 квітня 2024 року, та не надав доказів на підтвердження того, що такі заяви були подані внаслідок чинення на нього тиску з боку роботодавця, суд дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства. Позивачем також не доведено, що підстави оголошення йому дисциплінарного стягнення (догани), яке він оскаржує, дисциплінарного стягнення від 25 березня 2024 року, яке залишилось позивачем не оскарженим, та його звільнення із займаних посад є пов`язаними між собою і що такі накази (про оголошення дисциплінарних стягнень, про звільнення) є вираженням послідовних дій керівника, спрямованих на припинення з ним (позивачем) трудового договору.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, з 16 квітня 2024 року вимушеного прогулу ОСОБА_1 не відбулося, відтак не підлягають задоволенню вимоги позивача як про поновлення його на посаді старшого техніка зубного Поліклінічного відділення № 2 (ортопедичне відділення) КП «ЛМСКП» та на посаді техніка зубного (сумісник) Поліклінічного відділення № 2 (ортопедичне відділення) КП «ЛМСКП», так і про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на займаних посадах.

У зв`язку із тим, що ні судом першої інстанції, а ні судом апеляційної не встановлено порушення відповідачем законних прав позивача, підстав для відшкодування йому моральної шкоди у порядку, встановленому статтею 237-1 КЗпП України.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 на додаткове рішення колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Відповідно до приписів статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд першої інстанції, враховуючи заперечення позивача, викладені в заяві від 31 жовтня 2024 року, на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, а також принцип співмірності, зменшив судові витрати на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача в користь відповідача з 15 000 грн до 10 000 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу, оскільки такі у справі наявні: копія договору про надання правничої (правової) допомоги № 2705/24/450 (де запис «../450» здійснено письмово) від 27 травня 2024 року, копією рахунку на оплату послуг від 31 травня 2024 року, копією платіжної інструкції № 937 від 31 травня 2024 року, копією акту приймання - передачі наданих послуг № 1 від 17 жовтня 2024 року. Та обставина, що в акті та у договорі надання правничої (правової) допомоги номер договору відрізняється тим, що в номері договору, зазначеному в акті, відсутнє продовження номеру «../450», який у договорі здійснено письмово, не впливає на ту обставину, що за своїм змістом акт і договір стосуються надання адвокатом Кулібабою О. О. професійної правничої допомоги КП «ЛМКСП» у справі № 161/9127/24 за договором від 27 травня 2024 року. Рахунок про сплату гонорару було виставлено адвокатом відповідачу 31 травня 2024 року і його, у порядку, визначеному пунктом 4.4 Договору, було оплачено відповідачем у повному обсязі 31 травня 2024 року. Акт приймання-передачі правничих послуг складений після ухвалення основного рішення в цій справі та не впливає на факт оплати обумовленої та фіксованої у договорі суми гонорару.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 910/1344/19 та постанові Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 у справі № 922/1964/21.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно зменшив розмір заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу з врахуванням складності справи, співмірності. Одночасно із цим, не заслуговують на увагу доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі на додаткове рішення про те, що розмір таких витрат є значним для позивача у зв`язку із його складним матеріальним становищем внаслідок його звільнення, воєнним станом, складною економічною ситуацією в країні та моральними стражданнями, які він переніс у зв`язку із винесенням щодо нього оскаржуваних наказів. Такі доводи не є критеріями, які суд застосовує при розподілі судових витрат між сторонами, однак можуть бути враховані під час вирішення заяв про розстрочку, відстрочку виконання рішення суду, а наявність/відсутність порушеного законного права позивача, і як наслідок понесення ним моральних страждань, була предметом оцінки суду під час розгляду справи по суті.

Рішення суду першої інстанції та додаткове рішення ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права, додержанням норм процесуального права, а тому підстав для їх скасування немає.

Керуючись статями 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , подані представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2024 рокута додаткове рішення від 04 листопада 2024 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя

Судді