Вирок

від 07.11.2024 по справі 162/1042/23

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 162/1042/23

Провадження № 1-кп/162/49/2024

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції об`єднане кримінальне провадження за спільним єдиним унікальним номером судової справи 162/1042/23 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, непрацюючого, судимого вироком Любешівського районного суду Волинської області від 11.04.2022 року за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільненому від відбування покарання зі встановленням 2-річного іспитового строку,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 24.12.2023 року у вечірню пору доби (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) в умовах воєнного стану, діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, знаходячись у житловому будинку потерпілого ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , повторно, таємно, шляхом вільного доступу викрав із шафи у залі (вітальні) належний ОСОБА_4 бувший у використанні телевізор чорного кольору марки «BRAVIS» моделі «LED-24G5000 + Т2 black» з рідкокристалічним екраном діагоналлю 23,6 дюйми (60 см), серійний номер G21F015U0001624300 15.09.2020 року випуску вартістю 3290,72 гривень, чим завдав потерпілому майнову шкоду на казану суму.

Крім того, ОСОБА_5 28.12.2023 року у період часу з 15 год по 19 год в умовах воєнного стану, діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, знаходячись у житловому будинку потерпілого ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , повторно, таємно, шляхом вільного доступу викрав зі столу у залі (вітальні) належний ОСОБА_4 бувший у використанні ноутбук марки «НР» моделі «ProBook 655 G1» із зарядним пристроєм вартістю 4933,33 гривні, чим завдав потерпілому майнову шкоду на казану суму.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно та в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не визнав та пояснив, що телевізор і ноутбук він брав з дозволу потерпілого. Щодо телевізора - ОСОБА_7 сам попросив його забрати та відремонтувати, оскільки телевізор був у несправному стані. Так само ноутбук, вони домовлялись, що на пару днів візьме, але вийшло так, що він не дочекався ОСОБА_7 , взяв ноутбук і пішов. Повернув ноутбук за декілька днів, залишивши його під навісом, біля хати.

Потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що це було перед новим роком, точної дати не пам`ятає, він повернувся після новорічного свята в шкільному закладі його старшого сина, попоравшись по господарству, зайшов до будинку та виявив відсутність комп`ютера. Запитав молодшого сина ОСОБА_8 , який був весь час дома, де ноутбук, на що син відповів, що не знає, та вказав, що до будинку приходив ОСОБА_9 у період його відсутності. Зателефонувавши до ОСОБА_9 , останній сказав, що погано пам`ятає, але поверне ноутбук, якщо він його брав. Крім того, перед новим роком по поверненню дружини із-за кордону, де вона була на заробітках, розкладали речі та прибирали в будинку, готуючись до свята, виявили відсутність телевізора, що знаходився на шафі. Оскільки він був несправним та не використовувався, раніше не звертали уваги на його відсутність. Потерпілий зауважив, що дозволу на користування вказаними речами Довжику не давав. На даний час усі речі йому повернуто.

З приводу встановлення обставин вчинення інкримінованих ОСОБА_5 злочинів судом було допитано свідка ОСОБА_10 , який суду вказав, що о годині 7-8 ранку (точної дати не пам`ятає), займаючись по господарству, бачив, як ОСОБА_11 зі сторони дороги прийшов до ОСОБА_12 на подвір`я та ніс чорний пакет, поклав його біля хати на диван та пішов назад. Після побаченого зателефонував до ОСОБА_12 , той ще спав, та коли він вийшов на вулицю, повідомив йому, що ОСОБА_13 приніс якийсь пакет. ОСОБА_14 взяв той пакет, підніс до забора та показав, що у пакеті лежав ноутбук. ОСОБА_14 також згадував про відсутність ноутбука, оскільки діти на ньому навчались, але не знав, де він зник.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, за викладених вище обставин, підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності,а саме:

-витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №12024030530000026 від 12.01.2024 року;

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення потерпілого ОСОБА_4 від 11.01.2024 року;

-протоколом огляду місця події від 12.01.2024 року за місцем проживання ОСОБА_5 з додатками, під час якого останній добровільно видав телевізор марки «BRAVIS»;

-протоколом огляду речей від 16.01.2024 року з додатками;

-постановою про визнання речей речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження від 12.01.2024 року;

-ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 16.01.2024 року про накладення арешту на майно, а саме на вживаний телевізор марки «BRAVIS» моделі «LED-24G5000 + T2 black», вилучений під час огляду місця події 12 січня 2024 року;

-протоколом огляду речей від 16.01.2024 року з додатками (бувшого у використанні ноутбука марки «НР» моделі «ProBook 655 G1» із зарядним пристроєм);

-постановою про визнання речей речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження від 16.01.2024 року;

-постановою про призначення та доручення проведення судової товарознавчої експертизи від 12.01.2024 року (щодо телевізора марки «BRAVIS» моделі «LED-24G5000 + T2»);

-висновком експерта від 23.01.2024 року №СЕ-19/103-24/670-ТВ з додатками, відповідно до якого ринкова вартість бувшого у використанні телевізора марки «BRAVIS» моделі «LED-24G5000 + T2» станом на період з 15.12.2023 року по 30.12.2023 року складала 3290,72 гривень;

-постановою про призначення та доручення проведення судової товарознавчої експертизи від 16.01.2024 року (щодо ноутбука марки «НР» моделі «ProBook 655 G1»);

-висновком експерта від 22.01.2024 року №СЕ-19/103-24/918-ТВ з додатками, відповідно до якого ринкова вартість ноутбука марки «НР» моделі «ProBook 655 G1» із зарядним пристроєм станом на 28.12.2023 року складала 4933,33 гривні;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 29.01.2024 року за участю потерпілого ОСОБА_4 з відеозаписом слідчої дії;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 29.01.2024 року за участю підозрюваного ОСОБА_5 з відеозаписом слідчої дії.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази зібрані у порядку, встановленомуст. 93 КПК України, взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені уст.91 КПК України, а їх сукупність з точки зору взаємозв`язку є достатньою для прийняття відповідного процесуального рішення.

Розглядаючи кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод в наданні доказів, їх дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом в межах пред`явленого обвинувачення, безпосередньо дослідивши та перевіривши усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, сторона захисту стверджує про те, що вина обвинуваченого не доведена наявними доказами та просила визнати невинним, виправдавши ОСОБА_5 за ч. 4 ст.185КК України за недоведеністю його вини. При цьому, в посиланнях захисту не було детально сформованої позиції щодо підстав для такого висновку, а лише у загальному вказано, що всі наявні докази не підтверджують обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні крадіжки, мотивуючи це тимчасовим користуванням та подальшим поверненням майна потерпілому ОСОБА_4 . Суд критично оцінює таку позицію та вважає це обраним способом захисту, оскільки обвинувачений, серед іншого, на запитання, зокрема, щодо ремонту телевізора не зміг пояснити, чому за його версією потерпілий звернувся саме до нього за такою послугою, адже він не є майстром з ремонту електроніки, а потерпілий категорично заперечив таке прохання до обвинуваченого. Також обвинувачений не надав пояснення, що заважало повідомити сина потерпілого ОСОБА_15 , який був за місцем проживання в той час, коли обвинувачений таємно виносив цей технічний пристрій з помешкання потерпілого. Отже, вказане у повному обсязі спростовується сукупністю доказів, зібраних у кримінальному провадженні, які належним чином були проаналізовані та оцінені судом.

Беручи до уваги все вищевказане, враховуючи пояснення потерпілого ОСОБА_4 , які узгоджуються з іншими вищеперерахованими доказами та поясненнями свідка ОСОБА_10 , що є чіткими та послідовними, у їх взаємозв`язку, суд, перевіривши обставини на предмет їх відповідності, дійшов висновку, що у потерпілого не було підстав обмовляти обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні щодо нього протиправних дій, оскільки будь-яких обставин, які б доводили їх неприязні відносини, що могли би призвести до цього, під час розгляду судом встановлено не було. Більше того, потерпілий у судовому засіданні вказував, що не має претензій майнового характеру до обвинуваченого ОСОБА_5 , та просив суворо не карати останнього.

Отож, ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу злочину, інкримінованого обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством та узгоджуються між собою.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини вчинення кримінального правопорушення, суд вважаєдоведеною вину ОСОБА_5 у вчиненнікримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України. Вказаний висновок суду узгоджується з п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» (заява №1637/04), у якому зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини» п. 282). Таке доведення випливає із сукупності ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, встановлених судом.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

У кримінальних провадженнях № 205/7091/16-к у постанові від 17 жовтня 2019 року, № 206/5073/15-к у постанові від 12 вересня 2018 року, Верховний Суд наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

При призначенні покарання відповідно дост. 65-67 КК Українисуд ураховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вказаних кримінальних правопорушень, тяжкість вчинених ОСОБА_16 злочиних дій, спосіб їх вчинення, мету та мотив зазначених діянь, розмір завданої шкоди, особу та характеризуючі дані обвинуваченого, а саме негативну характеристику за місцем його проживання, перебування під наглядом у лікаря-психіатра з 2012 року, та лікаря-нарколога з 2014 року та висновки судово-психіатричного експерта №385 від 29.11.2023 року та №83 від 13.03.2024 року, які вказують, що у періоди, які відносяться до часу вчинення злочинів, та на даний час ступінь змін зі сторони психіки ОСОБА_5 не така, що позбавляла чи позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії/бездіяльність та керувати ними. Поряд з цим, висновок органу пробації говорить про високий рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_5 та середній рівень ймовірної небезпеки для суспільства, що вказує на те, що виправлення його без позбавлення волі може становити небезпеку для суспільства.

На підставівказаного всукупності, враховуючи і те, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив новий корисливий злочин під час іспитового строку, що був визначений вироком Любешівського районного суду Волинської області від 11.04.2022 року, суд вважає доцільним призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі в межах санкціїч. 4 ст. 185КК України на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців та згідно з ч.3 ст.78 КК України призначити остаточне покарання за сукупністю вироків керуючись правилами ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім, вищевказаним вироком.

При цьом,у суд не знаходить підстав для застосування ст. 75 КК України, як про це вказувала сторона захисту у судових дебатах, з огляду на те, що ОСОБА_5 , будучи неодноразово судимим на шлях виправлення не став, знехтувавши отриманою можливістю довести своє виправлення, вчинив нові умисні, корисливі тяжкі злочини під час іспитового строку, що вказує на неможливість виправлення останнього без ізоляції від суспільства.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 та виконання ним процесуальних обов`язків суд вважає за необхідне залишити раніше обраний щодо нього запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України, скасувавши накладений на них арешт.

На підставі положень ч.2 ст.124 КПК України стягнути з ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені витрати за залучення експертів.

Керуючись ст. 50, 65-67 КК України, ст. 373, 374, 392-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.185 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання завироком Любешівського районного суду Волинської області від 11.04.2022 року, і визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Строк відбування основного покарання обвинуваченому ОСОБА_5 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

До вступу вироку в законну силу, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 залишити попередньо обраний у виді домашнього арешту.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави витрати за проведення:

- судової товарознавчої експертизи від 23.01.2024 року №СЕ-19/103-24/670-ТВ у розмірі 2650 (дві тисячі шістсот п`ятдесят) гривень 48 копійок;

- судової товарознавчої експертизи від 22.01.2024 року №СЕ-19/103-24/918-ТВ у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень 92 копійки;

Арешт на майно, накладений на підставі ухвали слідчого судді Камінь-Каширського суду Волинської області від 16.01.2024 року, скасувати.

Речові докази, а саме:

- телевізор марки «BRAVIS» моделі «LED-24G5000 + T2 black», який знаходяться в камері схову речових доказів Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області, - повернути власнику ОСОБА_4 ;

- ноутбук марки «НР» моделі «ProBook 655 G1» із зарядним пристроєм, який переданий на відповідальне зберігання потерпілому, - залишити ОСОБА_4 за належністю.

Копію вироку негайно після його оголошення вручити обвинуваченому, прокурору. Інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Любешівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з дня отримання його копії.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Любешівського районного суду Волинської області ОСОБА_17