Рішення

від 28.10.2024 по справі 559/1942/24

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/1942/24

Провадження № 2/559/625/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., з участю секретаря судового засідання Окренець Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції учасників.

1.1. Позивач обґрунтовує позов тим, що 28.04.2021 поліцейський ГУНП в Тернопільський області Солонинко В.В., керуючи службовим автомобілем маки «Volkswagen Passat», д.н.з. на синьому фоні НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП пасажир автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. на синьому фоні НОМЕР_1 ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження, що закінчилось постановленням ухвали Дубенського міськрайонного суду від 27.02.2023. Цим судовим рішенням кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України закрито на підставі ст. 46 КК України у зв`язку із примиренням з потерпілим. Разом з тим, під час розгляду справи вина ОСОБА_2 у вчинені ДТП повністю доведена матеріалами справи та визнана самим обвинуваченим. На момент ДТП Солонинко проходив службу у ГУНП в Тернопільській області, т/з марки «Volkswagen Passat», д.н.з. на синьому фоні НОМЕР_1 зареєстрований за ГУНП в Тернопільській області. Згідно висновку експерта матеріальний збиток, завданий власнику т/з«Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на момент ДТП складав 300 774,61 грн., який відповідачем на даний час не відшкодовано. Крім того, внаслідок прострочення відповідачем своїх зобов`язань, просить стягнути суму інфляційних нарахувань у розмірі 125 276,99 грн. та 3% річних у розмірі 27 910,24 грн. Також позивачка вважає, що внаслідок ДТП їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 20 000 грн.

1.2.Відповідач подав відзив, згідно якого позов не визнає та просить відмовити в його задоволені. У відзиві вказує, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність володільця т/з«Volkswagen Passat», д.н.з. на синьому фоні НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ «СК «Мотор Гарант», згідно полісу страхова сума на одного потерпілого за шкоду завдану життю і здоров`ю становить 260 000 грн., за шкоду майну 130 000 грн. Тому вважають, що відповідач, як юридична особа, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована, зобов`язаний сплатити потерпілому тільки різницю між доведеним розміром шкоди і страховим відшкодуванням. Крім того, вказують, що на даний час СВ Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки під час досудового розслідування відносно ОСОБА_2 не було притягнуто до відповідальності водія іншого автомобіля ОСОБА_3 . Згідно висновку інженерно-транспортної експертизи у кримінальному провадженні щодо якого проводиться досудове розслідування, встановлена вина обох водіїв у вказаній ДТП, в тому числі і водія ОСОБА_3 . Тому підстави стягнення заподіяної шкоди лише з ГУНП в Тернопільській області на даний час відсутні. Також заперечують щодо вимог позивача про стягнення збитків у порядку ст. 625 ЦК України. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, вважають визначений позивачем розмір у сумі 20000 грн. завищеним та таким, що не відповідає дійсності та не підтверджений належними доказами. У підсумку просять у позові відмовити повністю.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

2.1. Ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 06.06.2024 відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено учасникам строки для подачі заяв по суті.

2.2 Ухвалою суду від 04.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

2.3 Ухвалою суду від 10.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про перехід до розгляду справи у спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

2.4 Сторони надали суду заяви по суті справи. Інших заяв та клопотань від учасників справи на надходило. Підстав для відкладення розгляду справи немає.

ІІІ.Фактичні обставини,встановлені судом.

3.1 Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником т/з «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію т/з серії НОМЕР_3 (а.с.35).

3.2 Власником т/з «Volkswagen Passat», д.н.з. на синьому фоні НОМЕР_1 є ГУНП в Тернопільській області, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію т/з серії НОМЕР_4 (а.с.34).

3.3 Судовим слідством у справі №559/1490/22 в кримінальному провадженні №12021181040000140 від 28.04.2021 в кінцевому рішенні, яким є ухвала суду від 27.02.2024, встановлено, що 28.04.2021 близько 13.30 год. поліцейський ГУНП в Тернопільський області Солонинко В.В., керуючи службовим автомобілем маки «Volkswagen Passat», д.н.з. на синьому фоні НОМЕР_1 , рухаючись в с. Тараканів Дубенського району на 380 км. автомобільної дороги Київ-Чоп в напрямку від м. Рівне до м. Радивилів із перевищенням максимально допустимої швидкості руху в населеному пункті понад 50 км./год., проявив безпечність та неуважність, не зменшив швидкість, а продовжив рух, в результаті чого наздогнав та допустив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який їхав у зустрічному напрямку та здійснював маневр повороту ліворуч, в результаті чого допустив зіткнення передньою частиною (підсилювач переднього бампера, радіатор, капот) з задньою правою та задньою правою боковою частиною (задній бампер, двері багажного відсіку, задній правий ліхтар, заднє праве крило, заднє праве колесо) автомобіля «Volkswagen Tiguan». В результаті ДТП пасажир автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. на синьому фоні НОМЕР_1 ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. У прямому причинному зв`язку з виникненням даної ДТП і її наслідкам, стало грубе порушення водієм ОСОБА_2 п.2.3.б, 12.1., 12.3., 12.4, 12.9.б Правил дорожнього руху України.

3.4. Ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 27.02.2024 задоволено клопотання захисника Солонинка В.В. про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України та звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із примиренням з потерпілим. Обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю та вказав, що обставини, зазначені в обвинувальному акті повністю відповідають дійсності, у вчинено розкаявся та відшкодував потерпілому ОСОБА_4 завдані збитки. Крім повного визнання винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 , його вина повністю підтверджена зібраними у ході досудового розслідування, а також дослідженими під час судового розгляду доказами (показання потерпілого, свідків, звуко- і відеозаписами, речовими доказами, висновками чисельних судових експертиз, іншими письмовими доказами), які перевірені в ході судового слідства і при виїзному судовому засіданні на місце події згідно ухвали суду від 15.01.2024, і яким надано оцінка в судовому рішенні від 27.02.2024, що набрало законної сили 06.03.2024. При цьому цивільний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду в кримінальному провадженні, що уможливило її звернення до суду в цивільному провадженні (а.с.23-33).

3.5 На момент ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ГУНП в Тернопільській області. Даний факт підтверджується витягом з наказу №282 о/с дск від 09.12.2016 про призначення ОСОБА_2 на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 3-го відділу управління оперативно технічних заходів кримінальної поліції ГУНП в Тернопільській області, а також інформацією, наданою ГУНП в Тернопільській області від 18.04.2024, згідно якої станом на 18.04.2024 ОСОБА_2 перебуває на службі у Національній поліції України і є співробітником ГУНП в Тернопільській області. Згідно службової характеристики, останній зарекомендував себе позитивно (а.с.19-22).

3.6 Відповідно висновку експерта №СЕ-19/118-21/9232-АВ від 08.11.2021 матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «VolkswagenTiguan»,д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП, яка мала місце 28.04.2021, на момент ДТП складав 300 774,61 грн. До висновку експерта додано ілюстративну таблицю із зафіксованими пошкодженнями автомобіля та ремонтну калькуляцію (а.с.36-70).

3.7 З наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних вбачається, що позивачем нараховувалась дана сума за період з 29.07.2021 по 31.05.2024 та становить: інфляційні втрати 125 276,99 грн., 3% річних 27910,24 грн. (а.с.71).

3.8 За заявою захисника ОСОБА_2 адвоката Карчевського В.М. Дубенським РВП ГУНП в Рівненській області 16.05.2023 було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023181040000293 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України відносно водія т/з «Volkswagen Tiguan» ОСОБА_3 , який був учасником ДТП, що мала місце 28.04.2021 (а.с.132).

3.9. Стороною відповідача було надано висновок експерта Львівського НДІСЕ від 26.04.2023 №3365-Е за результатом проведеної судової інженерно-транспортної експертизи, згідно якого в розглядуваній дорожній ситуації при заданих вихідних даних, дії водія автомобіля «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 не відповідали вимогам ПДР і вказані невідповідності перебувають в причинному зв`язку з фактом ДТП (а.с.122-131).

3.10 Стороною відповідача надано висновок експерта Київського НДКЦЕ №СЕ-19/111-23/41318-ІТ від 28.08.2023 за результатами проведення повторної судової інженерно-транспортної експертизи, згідно якого в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 з технічної точки зору вбачаються невідповідності вимогам ПДР, які перебувають у причинному зв`язку з виникненням ДТП. В діях водія автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 з технічної точки зору вбачаються невідповідності вимогам ПДР, які перебувають у причинному зв`язку з виникненням ДТП (а.с.109-121).

3.11 ГУНП в Тернопільській області було проведено службове розслідування, висновок якого від 25.06.2021 за фактом ДТП за участю службового автомобіля, затверджено начальником установи О. Богомолом. Дисциплінарна комісія вважала, що: ДТП, яка мала місце 28.04.2021 за участю службового автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_5 , сталася через порушення ПДР України з боку гр. ОСОБА_3 . Враховуючи, що триває досудове розслідування по кримінальному провадженню з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 286 КК України, остаточне питання про можливу відповідальність працівників поліції підлягає вирішенню після його завершення (а.с.134-137).

3.12 Згідно полісу №203263385 т/з «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 був застрахований у ТДВ «СК «Мотор-Гарант». Зі змісту відзиву на позовну заяву судом встановлено, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду завдану життю і здоров`ю становить 260 000 грн., за шкоду майну 130 000 грн. Позивачкою зазначені твердження не спростовані (а.с.133).

3.13. Судом встановлено, що сторона захисту в кримінальному провадженні №12021181040000140 від 28.04.2021 майже через два роки після події ініціювала розслідування органом поліції в кримінальному провадженні №12023181040000293 від 16.05.2023 за тим же фактом ДТП, в якому приймав участь працівник поліції, і що вже було розслідувано Третім слідчим відділом (з дислокацією у місті Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, та в результаті якого кримінальному переслідування було піддано саме водія-працівника поліції.

IV. Норми права, які застосував суд.

Відповідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 6 ст.82ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частинами 1 і 2 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Відповідно ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

Виходячи знаведених нормправа,шкода (утому числіморальна),завдана внаслідокДТП ізвини водія,який виконувавтрудові обов`язкита навідповідній правовійпідставі керувававтомобілем,що належитьроботодавцю,відшкодовується власником(володільцем)цього джерелапідвищеної небезпеки,а небезпосередньо виннимводієм.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України, визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, до загальних підстав відповідальності, встановлених ст.1167 ЦК України, для покладення відповідальності на заподіювача моральної (немайнової) шкоди, відповідно, необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявність шкоди; протиправність дій заподіювача; причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; вина в заподіянні шкоди.

Відповідно статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) та главою 82 підрозділу 2 розділу ІІІ ЦК України.

Закон № 1961-IV є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Статтею 1194 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19).

Непред`явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. За загальним правилом, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди як співвідповідач має залучатися до участі у справі.

У постанові ВСУ №754/5626/19 від 22.04.2021 зроблено висновок про те, що оскільки позивач з заявою про виплату страхового відшкодування до страховика не зверталась, відповідно не реалізувала своє право на відшкодування шкоди, яка підлягала б стягненню зі страховика у межах страхового ліміту у розмірі витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, з відповідача підлягає стягненню лише різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування яке відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язаний був сплатити страховик у разі звернення до нього з заявою потерпілого.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Відповідно роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом ПрезидентаУкраїни №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжений та діє на даний час.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

5.1. Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 28.04.2021, відбулась внаслідок неправомірних дій водія ОСОБА_2 . Між його неправомірними діями та шкодою, завданою позивачу, є безпосередній причинний зв`язок. Доведено, що водій ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, тому шкода завдана внаслідокцього ДТПіз виниводія,підлягає відшкодуваннюсаме ГУНПУкраїни вТернопільській області. Позивачем доведено і розмір завданих їй матеріальних збитків у сумі 300774,61 грн.

5.2 Цивільно-правова відповідальність власника т/з «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ «СК «Мотор-Гарант». Зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду завдану майну становить 130 000 грн. Позивачкою зазначені факти не спростовані, тому вказана сума ліміту приймається судом як достовірна. При цьому, позивач з заявою про виплату страхового відшкодування до страховика не зверталась, відповідно не реалізувала своє право на відшкодування шкоди, яка підлягала б стягненню зі страховика у межах страхового ліміту у розмірі заподіяної шкоди, а саме 130 000 грн.

5.3. Тому з відповідача підлягають стягненню лише 170 774,61 грн., що складають різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яке відповідно статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язаний сплатити страховик у разі звернення до нього із заявою потерпілого.

5.4 Суд не приймає до уваги твердження сторони відповідача, щодо підтвердження вини обох водіїв в вказаній ДТП, в тому числі водія ОСОБА_3 , оскільки такі повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 27.02.2024, в межах чого судом було надано оцінку і позиції сторони захисту на заперечення проти інших висновків експертиз. Кінцеве судове рішення в кримінальному провадження за фактом ДТП ніким не оскаржувалось і набрало законної сили 06.03.2024 та є чинним. Саме порушення ПДР України водієм ОСОБА_2 знаходились в причинному зв`язку з виникненням ДТП і наслідками, що настали.

5.5 Суд підкреслює, що розслідування кримінального правопорушення повинне відповідати критеріям ефективності та неупередженості, тому й було створено такий орган досудового розслідування як Державне бюро розслідувань. Таким чином держава Україна забезпечила, що в розслідуваннях зі специфічним суб`єктом, на кшталт працівника поліції, подію кримінального правопорушення розслідують не колеги-працівники поліції, а слідчі іншого, окремого і неупередженого органу ДБР. І в цій справі так і відбулось. Те, що через майже два роки після події сторона захисту одного працівника поліції ініціювала розслідування силами інших працівників поліції вже розслідуваної слідчими ДБР події кримінального правопорушення, що знаходилось на той момент на етапі розгляду в суді з поліцейським у статусі обвинуваченого, - жодного значення для правильного вирішення цієї справи не має. І тим більше не може змінити того факту, що вина водія працівника-поліції встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

5.6. Також суду доведено, що внаслідок неправомірних дій водія ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з відповідачем, позивачу ОСОБА_1 завдано і моральних страждань, адже очевидно, що був порушений звичний спосіб її життя. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд враховує характер правопорушення, глибину і тривалість її душевних страждань, ступінь вини відповідача. Тому, керуючись принципами розумності, виваженості і справедливості, на переконання суду достатньою компенсацію буде розмір моральної шкоди 10 000 грн.

5.7 Щодо вимоги про стягнення збитків згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач просила стягнути із відповідача суму інфляційних втрат за період з 29.04.2021 до 31.05.2024 в розмірі 125 276,99 грн., а також стягнути 3 %річних за прострочення виконання зобов`язання за період з 29.04.2021 по 31.05.2024 в розмірі 27 910,24 грн. Однак, згідно чинного законодавства під час воєнного стану положення ч.2 ст. 625 ЦК України не застосовується. Тому суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних лише за період часу до початку дії правового режиму воєнного стану, що буде узгоджуватись із пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

5.8. Таким чином необхідно зменшити розмір інфляційних втрат та 3% річних, та здійснити їх нарахування від суми простроченої заборгованості, яка встановлена судом (170 774,61 грн.), за період з 29.04.2021 (наступна дата після завдання збитків, що так і не відшкодовані) до 23.02.2022 включно (бо з 24.02.2022 розпочався правовий режим воєнного стану), що становить: розмір інфляційних втрат (170774,61 х 1,07416632 170774,61) = 12 665,73 грн. та три проценти річних від простроченої суми (170774,61 х 3% х 299 (днів прострочення) / 100) = 15318,48 грн.

5.9 У підсумку суд задовольняє позовні вимоги частково.

5.10. Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно положень ст.141 ЦПК України. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1907,42 грн. (208758,82 грн. х 4239,20 грн./ 463961,84 грн.)

На підставі викладеного, керуючись 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 1166,1187, 1172, 1191, 1194 ЦК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково: стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 170 774 (сто сімдесят тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 61 копійку.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 за період з 29.04.2021 до 23.02.2022 включно суму інфляційних нарахувань включно у розмірі 12 665 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 73 копійки та 3% річних у розмірі 15 318 (п`ятнадцять тисяч триста вісімнадцять) гривень 48 копійок.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійлк.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в дохід держави (в особі Державної судової адміністрації України) судовий збір у розмірі 1 907 (одну тисячу дев`ятсот сім) гривень 42 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 40108720, адреса вул. Валова, 11, м. Тернопіль.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання АДРЕСА_2 ;

2) Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант», код ЄДРПОУ 31154435, адреса вул. Вересаєва, 3, м. Запоріжжя.

Суддя О.Ю. Жуковська