Постанова

від 06.11.2024 по справі 676/1491/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 676/1491/24

Провадження № 22-ц/4820/1711/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Демчук В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Управлінська компанія «Житловик» Кам`янець-Подільської міської ради про зобов`язання оплати послуг, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року (суддя Шевцова Л.М.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Управлінська компанія «Житловик» Кам`янець-Подільської міської ради, в обґрунтування якого вказувала, що вона проживає за адресою АДРЕСА_1 та сплачує Комунальному підприємству«Управлінська компанія«Житловик» Кам`янець-Подільськоїміської ради(далі КП«УК «Житловик»,підприємство) кошти за послуги з прибирання прибудинкової території та вивозу сміття. Також прибудинковою територією користується і сім`я ОСОБА_2 , при цьому за вказану послугу останні не сплачують.

Враховуючи викладене,з урахуваннямуточнених позовнихвимог,позивач просиласуд зобов`язатикерівництво КП «УК«Житловик» щодооплати послугипо прибираннюприбудинкової території,якою користується ОСОБА_2 , або закрити ворота, які ОСОБА_2 встановила самовільно; зобов`язати керівництво КП «УК«Житловик» зробити обґрунтований розрахунок ціни послуги за прибирання прибудинкової території для ОСОБА_2 , а також стягнути на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року в позові ОСОБА_1 про зобов`язання оплати послуг відмовлено.

Додатковим рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2024 року у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючисьз рішеннямКам`янець-Подільськогоміськрайонного судуХмельницької областівід 18липня 2024року, ОСОБА_1 подала апеляційнускаргу,в якійпросить йогоскасувати таухвалити новесудове рішення,яким зобов`язати ОСОБА_2 платити закористування прибудинковоютериторією,а вразі відмови,закрити ворота,які побудовані ОСОБА_2 самовільно.Вказує,що сплачуєкомунальні послугиза користуванняприбудинковою територієюдо КП «УК «Житловик», тому саме вказане підприємство вказала відповідачем у справі. Судом при ухваленні рішення не взято до уваги, що ОСОБА_2 самовільно зробила ворота на прибудинковій території, рішення виконкому та містобудівні умови є недійсними. ОСОБА_2 користується спільною прибудинковою територію, проте, не здійснює оплати за таке користування.

Відзив наапеляційну скаргудо апеляційногосуду ненадходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради №256 від 11.03.2014, надано дозвіл ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на виготовлення проектно-кошторисної документації для влаштування проїзду до житлового будинку по АДРЕСА_2 за власний рахунок, якою передбачити благоустрій прилеглої території; після виконання п. 2, 3 цього рішення дозволити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 влаштувати проїзду до житлового будинку по АДРЕСА_2 а

Позивачка ОСОБА_1 неодноразово зверталася до КП «УК «Житловик», Департаменту житлово-комунального господарства з заявами щодо користування прибудинковою територією по АДРЕСА_3 , іншими особами, які не здійснюють платежі з комунальних послуг.

Згідно з листом Департаменту житлово-комунального господарства від 19.06.2023 та 13.07.2023, позивачку повідомлено, що між КП «Спецкомунтранс» та ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.11.2021 № 4122-Б, що підтверджується матеріалами справи.

За повідомленням Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради Департаменту житлово-комунального господарства №513/01-21 від 08.08.2023, яке адресоване ОСОБА_1 , прибудинкова територія житлового будинку на АДРЕСА_3 , на підставі містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки не визначена. Сама земельна ділянка не є власністю співвласників вищевказаного будинку. Житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 , розташований в щільній міській забудові і межує з іншими будинковолодіннями. Користуватися прибудинковою територією для проїзду чи іншої господарської діяльності можуть усі мешканці, що проживають у будинках, які межують з вищевказаним будинком. (а.с. 28)

Також, листом Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради № Т/1976-02-01 від 13.12.2023 ОСОБА_1 повідомлено, що у Департаменті житлово-комунального господарства відсутні дозвільні документи на влаштування воріт.

КП «УК «Житловик» листом №01-20/32 від 29.01.2024 повідомив позивачку, що влаштування проїзду до житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , виконано згідно рішення виконавчого комітету від 11.03.2014 №256, згідно чинного законодавства КП «УК «Житловик» немає законних підстав для примусової оплати громадянами, проживаючими за адресою АДРЕСА_2 , коштів за проїзд по території загального користування.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За змістом вказаних норм права, суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого, суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Виходячи із зазначеного вище, обов`язковими умовами задоволення позову є доведення позивачем фактів порушення його прав на захист яких пред`явлено позов.

Згідно з вимогами ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись досуду зпозовом, позивачка вказувала, що прибудинковою територією по АДРЕСА_3 користується ОСОБА_2 , яка за прибирання та вивіз сміття нічого не сплачує. Вважає, що КП «УК «Житловик» зобов`язане нарахувати ОСОБА_2 оплату послуг по прибиранню прибудинкової території, якою користується ОСОБА_2 , зробити для неї розрахунок ціни такої послуги.

Разом з тим, позивачкою не надано належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження конкретних фактів порушення її прав, свобод чи законних інтересів відповідачем КП «УК «Житловик». А тому,суд першоїінстанції обґрунтовановідмовив взадоволенні позовнихвимог занедоведеністю.

Щодо зроблених висновків суд першої інстанції в ухваленому рішенні навів відповідні мотиви та обґрунтування, з якими погоджується й апеляційна інстанція, оскільки такі висновки місцевого суду ґрунтуються на вимогах закону та здобутих у справі доказах.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги те, що ОСОБА_2 самовільно встановила ворота на прибудинковій території, не маючи, при цьому, будь-яких документів, а долучені до справи рішення виконавчого комітету і містобудівні умови не єдійсними,оскільки судомпершої інстанціїпитання щодоправ таобов`язків ОСОБА_2 не вирішувалосяі,на виконаннявимог ст.51ЦПК України, позивачка клопотань про залучення до участі у справі цієї особи як співвідповідача не заявляла, матеріально-правових вимог до неї не пред`являла.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Фактично доводи апеляційної скарги за своєю суттю є ідентичними тому, що було викладено в позовній заяві та які були предметом перевірки судом першої інстанції, який дійшов обґрунтованого та законного висновку щодо відмови в позові.

Аргументи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду щодо недоведеності позивачкою порушення її прав та інтересів, а тому їх слід відхилити.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай