Постанова

від 05.11.2024 по справі 296/3501/14-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/3501/14-ц Головуючий у 1-й інст. Адамович О. Й.

Категорія 10 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря

судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/3501/14-ц за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 вересня 2012 року у справі №2-8/12 за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Першої державної нотаріальної контори м. Житомира, Виконкому Житомирської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, за позовом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, ОСОБА_2 про визнання додаткового строку для прийняття спадщини за законом,

за позовом ОСОБА_4 від імені та в інтересах ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, ОСОБА_1 , ЖБК «Космос», ОСОБА_2 про визнання за померлою ОСОБА_5 права власності на квартиру,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката ЯнчукаМаксима Олександровича на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 07 березня 2024 року, постановлену під головуванням судді Адамовича О.Й. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 17 вересня 2012 року у справі №2-8/12 в задоволенні позову ОСОБА_2 до Першої державної нотаріальної контори м. Житомира, Виконкому Житомирської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено - визнано недійсним договір купівлі-продажу від 3 листопада 2006 року відповідно до якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 .

Також судом визнано, що ОСОБА_5 , яка померла у вересні 2004 року, при житті належала на праві власності квартира АДРЕСА_1 і визначено ОСОБА_3 додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 , терміном 3 (три) місяці з часу набрання рішенням законної сили.

18 квітня 2014 року ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами у справі №2-8/12 та з урахуванням заяви від 09 грудня 2014 року про уточнення, просила переглянути і скасувати рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 17 вересня 2012 року у справі №2-8/12 та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, позову ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, ОСОБА_2 про визнання додаткового строку для прийняття спадщини за законом, позову ОСОБА_4 від імені та в інтересах ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, ОСОБА_1 , ЖБК «Космос», ОСОБА_2 про визнання за померлою ОСОБА_5 права власності на квартиру.

В обґрунтування заяви зазначала, що підставою для перегляду рішення є те, що ОСОБА_3 , не є донькою ОСОБА_6 (який доводиться братом ОСОБА_5 ), а її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які перебували у шлюбі і їх шлюб у 1982 році не був розірваний.

Іншою істотною обставиною для справи є те, що ОСОБА_9 , який є родичем ОСОБА_5 , повідомив, що ОСОБА_3 не є донькою ОСОБА_6 і не є племінницею ОСОБА_5 . Також ОСОБА_9 є свідком того, що ОСОБА_3 була присутня на похоронах ОСОБА_5 , про які вона дізналася від ОСОБА_9 .

Крім того, істотною обставиною для справи є те, що згідно надісланих телеграм ОСОБА_3 знала про смерть ОСОБА_5 в березні 2004 року, а тому без поважної причини пропустила строк для звернення із заявою про прийняття спадщини, іншої поважної причини пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини не вказала і не надала суду.

Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 07 березня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 17 вересня 2012 року у справі №2-8/12 відмовлено та залишено відповідне судове рішення в силі.

У поданій апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 адвокат Янчук М.О. просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким вимоги заяви задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при постановленні ухвали суд першої інстанції допустив порушення процесуального закону, неправильно застосував норми матеріального права, не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неналежну оцінку всім обставинам справи, що вплинуло на законність і обґрунтованість висновків суду, у зв`язку з цим, ухвала суду першої інстанції є незаконною і необґрунтованою.

Вказує, що відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які посилається заявник не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 423 ЦПК України.

Вважає, що обставини наведені в заяві є нововиявленими, існували на час розгляду цієї справи, однак про неї не було відомо заявнику. Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що вказані заявником обставина не є нововиявленими.

Зазначає, що в суді першої інстанції було встановлено, що позивач була обізнана про факт смерті спадкодавця з моменту проведення похорон. В судовому засіданні було встановлено та підтверджено факт обізнаності позивача всіма належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами. Відповідно, в частині визначення додаткового строку для прийняття спадщини - позивачу слід було відмовити. Інші вимоги є похідними, тому не підлягали задоволенню.

У поданому відзиві, представник ОСОБА_10 адвокат Баньківський В.В. посилаючись на законність ухвали місцевого суду, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В апеляційному суді ОСОБА_1 та її представник адвокат Янчук М.О. підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити. Адвокат Янчук М.О. також надав пояснення, які відповідають змісту заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та доводам апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_3 адвокат Баньківський В.В. апеляційну скаргу не визнав та просив відмовити у ї задоволенні.

Представник ОСОБА_2 адвокат Волинець О.І. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони та інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі статей 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Судом першої інстанції встановлено, що у вересні ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.7 том 5). Точної дати смерті не встановлено, оскільки тіло померлої було виявлено сусідами в результаті проникнення до квартири АДРЕСА_1 в лютому 2005 року.

27 вересня 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до Першої державної нотаріальної контори міста Житомира, Виконавчого комітету Житомирської міської ради, в якій просила визнати її членом сім`ї ОСОБА_5 та визнати за нею право власності на вищезазначену квартиру (справа № 2-3941/06, а.с.4 том 3).

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 13 жовтня 2006 року у позов задоволено, визнано ОСОБА_2 членом сім`ї померлої в вересні 2004 року ОСОБА_5 та визнано за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.29-30 том 3).

03 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу даної квартири, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Ширінською Л.В. (а.с.33 том 1).

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 01 листопада 2007 року рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 13 жовтня 2006 року скасовано, а справу №2-3941/06 направлено на новий розгляд до того ж суду іншим суддею (а.с.164 том 3).

18 грудня 2007 року ОСОБА_3 звернулася в межах справи №2-3941/06 із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з вимогою визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений 03 листопада 2006 року; відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до виконавчого комітету Житомирської міської ради, Першої державної нотаріальної контори міста Житомира та до ОСОБА_2 про визнання членом сім`ї померлого наймача квартири і визнання права власності на квартиру.

Зустрічний позов було обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 є племінницею померлої ОСОБА_5 та рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 13 березня 2007 року їй було визначено додатковий строк для прийняття спадщини за законом після смерті тітки ОСОБА_5 терміном на три місяці, а ОСОБА_2 на підставі незаконного рішення суду набула право власності на спірну квартиру та продала її 03 листопада 2006 року ОСОБА_1 (а.с.175-177 том 3).

Також місцевий суд встановив, що 11 січня 2006 року ОСОБА_4 від імені та в інтересах ОСОБА_3 звернулася з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради в якому просила визначити додатковий строк ОСОБА_3 для прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 , яка складається з квартири АДРЕСА_1 . Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 є племінницею померлої у вересні 2004 року ОСОБА_5 та шестимісячний строк для подавання заяви про прийняття спадщини пропустила з поважних причин, так як не знала про смерть тітки та проживала у Вінницькій області (а.с.4-5 том 2).

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 13 березня 2007 року у справі №2-842/07 позов ОСОБА_3 задоволено та визначено ОСОБА_3 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла у вересні 2004 року терміном на 3 (три) місяці з часу набрання рішенням законної сили (а.с.36 том 2).

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 02 червня 2009 року рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 13 березня 2007 року у справі №2-842/07 скасовано, а справу направлено на новий розгляд в той же суд іншим суддею (а.с.127-128 том 2).

Крім того, 07 травня 2007 року ОСОБА_4 подала в інтересах ОСОБА_3 позов до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, ОСОБА_1 , ЖБК «Космос», ОСОБА_2 , в якому просила визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 з тих підстав, що ОСОБА_3 є племінницею та єдиною спадкоємицею за законом померлої у вересні 2004 року ОСОБА_5 , однак через відсутність будь-яких документів, які б засвідчували право власності на спірну квартиру за ОСОБА_5 , ОСОБА_11 не може вступити у спадщину та отримати відповідне свідоцтво (а.с.4-5 том 1).

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 04 червня 2007 року у справі №2-2267/07 позов ОСОБА_4 , який було подано в інтересах ОСОБА_3 задоволено та визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.28 том 1).

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 30 жовтня 2008 року рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 04 червня 2007 року у справі №2-2267/07 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до того ж суду іншим суддею (а.с.71 том1).

У подальшому цивільні справи №2-3941/06, №2-842/07 та №2-2267/07 було об`єднано в одне провадження в межах справи №2-3941/06 з подальшим присвоєнням вказаній цивільній справі номера 2-8/12.

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 17 вересня 2012 року у справі №2-8/12 у задоволенні позову ОСОБА_2 до Першої державної нотаріальної контори міста Житомира, Виконкому Житомирської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю відмовлено; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 3 листопада 2006 року відповідно до якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 ; визнано, що ОСОБА_5 , яка померла у вересні 2004 року, при житті належала на праві власності квартира АДРЕСА_1 ; визначено ОСОБА_3 додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 , терміном 3 (три) місяці з часу набрання рішенням законної сили (а.с.38-41 том 4).

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 06 лютого 2013 року рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 17 вересня 2012 року залишено без змін (а.с.113-114 том 4).

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 17 вересня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 06 лютого 2013 року залишено без змін (а.с.152-153 том 4).

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, суд мотивував свій висновок тим, що факт повідомлення особи про похорони та факт присутності на похоронах не може бути тією істотною обставиною, за наявності якої, суд однозначно повинен був дійти висновку про неповажність причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки як вказувалося вище, питання поважності причин пропуску є оціночним.

Тому, дійшов висновку, що скасування рішення на підставі показів одного свідка про обставини повідомлення про похорони та перебування на похоронах особи, фактично призведе до перегляду рішення через переоцінку доказів іншим складом суду, з надання переваги одному доказу над іншими, що є недопустимим.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Частиною 4 вказаної норми закону визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Даний правовий висновок наведений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі №726/938/18.

Велика Палата Верховного Суду постанові від 25 травня 2021 року у справі №752/4995/17 зазначила, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу рішення суду щодо вирішення спору по суті. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору по суті.

Щодо застосування загальних принципів перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами у даній справі, то колегія суддів виходить з того, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення щодо вирішення спору по суті.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом 28 серпня 2019 року при розгляді справи №419/3259/12, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

При цьому неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених статтею 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд має виходити з визначених частиною 2 статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним. Такими підставами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини 2 статті 423 ЦПК України).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених цим пунктом, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявниці на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Вказана позиція висловлена в Постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18 (провадження № 61-14879св19).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пунктах 4-6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами" від 30 березня 2012 № 4, судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, що існують на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів).

Судам необхідно розрізняти також нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, незадоволення певних клопотань про витребування доказів, призначення експертизи тощо) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Не є нововиявленими обставинами також ті обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі, або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Отже, підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи.

Даний правовий висновок наведений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі №726/938/18.

Звертаючись із заявою ОСОБА_1 вказувала, що підставою для перегляду рішення є те, що ОСОБА_3 не є дочкою ОСОБА_6 (який доводиться братом ОСОБА_5 ), а її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які перебували у шлюбі і їх шлюб у 1982 році не був розірваний. Іншою істотною обставиною для справи є те, що ОСОБА_9 є родичем ОСОБА_5 і повідомляє, що ОСОБА_3 не є дочкою ОСОБА_6 і не являється племінницею ОСОБА_5 . Також ОСОБА_9 є свідком того, що ОСОБА_3 була присутня на похоронах ОСОБА_5 , про які вона дізналася від ОСОБА_9 . Крім того, істотною обставиною для справи є те, що згідно надісланих телеграм ОСОБА_3 знала про смерть ОСОБА_5 в березні 2004 року, а тому без поважної причини пропустила строк для звернення із заявою про прийняття спадщини, іншої поважної причини пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини не вказала і не надала суду.

Апеляційний суд вважає, що в даному випадку відсутні нововиявлені обставини, оскільки, не вбачається за можливе давати оцінку доказам, які були зібрані іншим складом суду під час розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та на які не здійснено посилання в заяві, як на обставини, які є нововиявленими та є істотними для розгляду справи та їх врахування мало б наслідком прийняття судом іншого рішення. В протилежному випадку розгляд заяви призведе до фактично нового розгляду справи з наданням оцінки новим доказам, які не можна вважати нововиявленими, та переоцінки доказів, які були враховані судом при ухваленні рішення від 17 вересня 2012 року, що є неприйнятним у розумінні цивільно-процесуального законодавства.

Приймаючи остаточне рішення у справі, колегія суддів враховує також те, що Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені заявником обставини не можуть вважатися нововиявленими.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 374, 375, 423, 429, 381-384, 389-391 ЦПК України суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката ЯнчукаМаксима Олександровича залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 07 березня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 08 листопада 2024 року.