Постанова

від 07.11.2024 по справі 703/2348/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року

м. Черкаси

Справа № 703/2348/24Провадження № 22-ц/821/1670/24Категорія: скарга на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.

за участю секретаря: Мунтян К.С.

учасники справи:

позивач (відповідачза зустрічнимпозовом): ОСОБА_1

представник ОСОБА_1 : адвокат Тарасенко Андрій Юрійович

відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2

представник ОСОБА_2 : адвокат Семенюк Ольга Григорівна

розглянувши у порядку спрощеногопозовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Семенюк Ольги Григорівни на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 вересня 2024 року (постановлену в приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області під головуваннямсудді БиченкаІ.Я.)у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності,-

в с т а н о в и в :

14 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності.

В обґрунтування поданого позову посилається на те, що 04.07.2019 року між сторонами укладено шлюб.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 травня 2023 року у справі №703/1596/22 шлюб між сторонами розірвано.

Позивачка стверджує, що в період перебування у шлюбі подружжям було придбано автомобіль марки БМВ, моделі Х6, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 , модифікації (комплектації) М.

В подальшому, зазначає позивачка, їй стало відомо, що ОСОБА_2 самовільно без її згоди продав автомобіль, придбаний у шлюбі.

Враховуючи наведене, позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 1/2 частину коштів, отриманих від продажу автомобіля марки «БМВ» у розмірі 839100,00 грн.

Ухвалою суду від 20 травня 2024 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, а її розгляд вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

20 червня 2024 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання автомобіля марки «БМВ», моделі Х6, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , таким, що являвся особистою приватною власністю ОСОБА_2 , а також про визнання грошових коштів, отриманих від продажу вказаного автомобіля у сумі 49000 грн., особистою приватною власністю позивача за зустрічним позовом.

01 липня 2024 року до суду надійшли дві заяви представника ОСОБА_2 адвоката Семенюк О.Г., у яких вона просить приєднати до матеріалів справи диск із відеозаписом, на якому зафіксовано стан автомобіля, та оглянути відео, які зберігаються в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. До вказаних заяв приєднані відповідні диски.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 вересня 2024 року у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 відмовлено та повернуто її заявнику.

В апеляційнійскарзі,поданій 19вересня 2024року, представник ОСОБА_2 адвокат Семенюк О.Г., вважаючи оскаржувану ухвалу суду необґрунтованою та такою, що постановлена із порушенням норм процесуального права, просила суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 вересня 2024 року, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що подаючи зустрічний позов, ОСОБА_2 має намір довести, що автомобіль є його власністю, а кошти отримані від його продажу є його особистими, тобто виниклі між сторонами правовідносини є взаємопов`язаними , а задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Також скаржник стверджує, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не вирішив питання щодо приєднання доказів до справи та клопотання про допит свідків.

09 жовтня 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник ОСОБА_1 адвокат Тарасенко А.Ю.. вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, та такими, що зводяться виключно до незгоди з постановленим судовим рішенням, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті зустрічного позову та повертаючи його ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтування зустрічної позовної заяви містить елементи відзиву на позов, оскільки стосуються заперечень ОСОБА_2 щодо первісного позову, зокрема спростування презумпції спільної власності подружжя, яким суд надає оцінку у мотивувальній частині відповідного рішення при вирішенні спору про поділ майна подружжя чи про визнання придбаного за час шлюбу майна особистою власністю дружини, чоловіка. Відтак, суд прийшов до висновку, що поданий ОСОБА_2 зустрічний позов не є доцільним.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується за наступних підстав.

Відповідно ч. 2 ст. 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст.193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, тобто вони є такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно, і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них, зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

При винесенні ухвали про об`єднання позовів в одне провадження, суд повинен вирішити питання про відповідність зустрічної позовної заяви вимогам про взаємопов`язаність і доцільність спільного розгляду зустрічного та первісного позовів. Взаємний зв`язок як умова для прийняття зустрічного позову має місце у випадку, якщо вимоги відповідача і позивача виникають з одних правовідносин і коли на обґрунтування тієї й іншої вимоги наводяться спільні факти.

Таким чином, при вирішенні питання про прийняття зустрічного позову суд вирішує наступні питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю або частково задоволення первісного позову. Мається на увазі ситуація, коли зустрічний позов об`єктивно є обґрунтованим, пов`язаним з первісним позовом та спільний їх розгляд не тільки є доцільним, а часто і необхідним.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Таким чином, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за наявністю одночасно двох умов: 1) обидва позови взаємопов`язані; 2) спільний їх розгляд є доцільним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі №916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

У постанові від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду, взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Згідно з постановами Верховного Суду від 17.05.2021 року у справі № 910/18778/20, від 22.04.2019 року у справі № 914/2236/18, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.

У постанові Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі № 908/1688/20 вказано, що зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Отже, взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів та доцільність їх спільного розгляду може виявлятись у такому:

повністю чи частково співпадають підстави обох позовів (фактичні обставини); при цьому правові підстави цих позовів можуть бути різними;

для підтвердження підстав позову сторонами (позивачем за первісним позовом і відповідачем за зустрічним) надані переважно або частково одні ті самі докази;

вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись (при цьому предмети та підстави таких позовів можуть бути не пов`язаними, доцільність розгляду в одному провадженні спрямована на процесуальну економію, уникнення процедури примусового виконання одночасно двох судових рішень);

задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову;

спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору/спорів між сторонами.

Суд першої інстанції належним чином не врахував зазначене вище, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Так, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності. В порядку поділу спільного майна просить стягнути з відповідача 1/2 частину коштів, отриманих від продажу автомобіля марки «БМВ» моделі Х6, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 , модифікації (комплектації) М у розмірі 839100,00 грн.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому посилається на те, що на момент придбання спірного автомобіля фактичні шлюбні стосунки були припинені, а тому зазначене майно є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , яким останній розпорядився на власний розсуд, відповідно, отримані від його продажу кошти, є його особистими.

Отже, правовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли з приводу правового статусу майна - автомобіля марки «БМВ» моделі Х6, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 , модифікації (комплектації) М.

Наведене свідчить, що обидва позови взаємопов`язані та спільний їх розгляд є доцільним.

Отже, судом першої інстанції порушені норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, що, відповідно до п .4 ч.1 ст. 379 ЦПК України, є підставою для її скасування і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.

Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання автомобіля марки «БМВ», моделі Х6, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , таким, що являвся особистою приватною власністю ОСОБА_2 , а також про визнання грошових коштів, отриманих від продажу вказаного автомобіля у сумі 49000 грн., особистою приватною власністю позивача за зустрічним позовом.

Водночас, колегія суддів не вбачає підстав надавати оцінку доводам скаржника з приводу не вирішення судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі питання про приєднання доказів до справи та клопотання про допит свідків, оскільки зазначені питання вирішує суд першої інстанції під час судового розгляду справи та на стадії підготовчого провадження має процесуальну можливість постановити судове рішення за результатами їх розгляду.

Наразі, оскарженню окремо від рішення суду підлягає лише ухвала про повернення заяви заявникові.

Відповідно п. 6 ч. 1ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Семенюк Ольги Григорівни задовольнити.

Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 вересня 2024 року про повернення зустрічного позову - скасувати.

Цивільну справу №703/2348/24 направити до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді О.М. Новіков

Л.І. Василенко