Постанова

від 31.10.2024 по справі 924/430/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року Справа № 924/430/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

прокурор: Ковальчук І.Л.

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: Лозюк С.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07 вересня 2021 року у справі №924/430/21 (повний текст складено 17 вересня 2021 року, суддя Субботіна Л.О.)

за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави

до Волочиської міської ради (відповідач 1)

та до Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (відповідач 2)

про визнання недійсним рішення Волочиської міської ради №177-65/2019 від 05 грудня 2019 року та зобов`язання повернути земельні ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07 вересня 2021 року у справі №924/430/21 частково задоволено позов керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави до Волочиської міської ради та до Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" про визнання недійсним рішення Волочиської міської ради №177-65/2019 від 05 грудня 2019 року та зобов`язання повернути земельні ділянки.

Визнано недійсним рішення шістдесят п`ятої сесії Волочиської міської ради VII скликання №177-65/2019 від 05 грудня 2019 року "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в межах населеного пункту с.Курилівка Волочиського району ПП "Аграрна компанія 2004".

Відмовлено у позові керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави до Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" про зобов`язання повернути земельні ділянки.

Присуджено до стягнення з Волочиської міської ради (Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 88, код 04060695) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м.Хмельницький, провул.Військоматський, буд. 3. код 02911102) 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) витрат на оплату судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що чинне земельне законодавство, яким чітко визначено підстави набуття сільськогосподарськими підприємствами права власності на землі сільськогосподарського призначення, не передбачає можливості безоплатного відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність юридичних осіб. Надання спірних земельних ділянок безоплатно у власність відповідачу 2 на підставі рішення Волочиської міської ради №177-65/2019 від 05 грудня 2019 року суперечить чинному Земельному кодексу України, тому позовні вимоги в частині визнання недійсним даного рішення заявлені обґрунтовано та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Оскільки суд встановив, що ПП "Аграрна компанія 2004" є власником нерухомого майна, розташованого на спірних земельних ділянках, а позивачем не доведено неправомірності набуття відповідачем 2 права власності на вказані об`єкти нерухомості, то з урахуванням положень статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України останній набув права на спірні земельні ділянки, яке може бути реалізовано шляхом оформлення їх у власність або користування. З огляду на вказане, місцевий суд зазначив, що обраний прокурором спосіб захисту шляхом повернення земельних ділянок, на яких розташовані належні відповідачу 2 об`єкти нерухомого майна, не є належним та ефективним способом захисту порушеного права Волочиської територіальної громади, оскільки не призведе до реального відновлення порушеного права, за захистом якого звернувся прокурор. Також, суд першої інстанції надав оцінку підставам для представництва прокурором інтересів держави у суді.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 07 вересня 2021 року у справі №924/430/21 в частині часткового задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним рішення шістдесят п`ятої сесії сьомого скликання Волочиської міської ради №177-65/2019 від 05 грудня 2019 року "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в межах населеного пункту с. Курилівка Волочиського району - Приватному підприємству "Аграрна компанія 2004" та прийняти нове рішення, яким у задоволенні даних вимог відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що матеріали справи містять Державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ 002 від 24 травня 1995 року, виданий Колективному сільськогосподарському підприємству "Росія" с.Курилівка Волочиського району Хмельницької області, згідно з яким передано у колективну власність 1271,0 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. До складу вказаних земель відносяться землі господарського двору, до яких входять спірні земельні ділянки на яких розташовані будівлі і споруди, власником яких з 2010 року є ПП "Аграрна компанія 2004". ПП "Аграрна компанія 2004" у законний спосіб набуло право власності на вказані будівлі і споруди, шляхом викупу майнових сертифікатів у членів колишнього КСП "Росія" - фізичних осіб, які одночасно являлись і співвласниками земель колективної власності згідно Додатку 1 до зазначеного Державного акту, із подальшим виділенням їх в натурі, а отже й правомірно набуло права власності на земельні ділянки, на яких вони розташовані, починаючи з дати державної реєстрації права власності на будівлі і споруди, тобто з 2010 року, як автоматичний перехід права на земельні ділянки при відчуженні будівлі або споруди.

Апелянт звертає увагу, що земельні ділянки, що входять у масив земельних ділянок, переданих КСП "Росія" у колективну власність за вищевказаним Державним актом, належать до категорії земель сільськогосподарського призначення, зокрема, до виду - несільськогосподарські угіддя, тобто до земель під сільськогосподарськими будівлями і дворами, й знаходяться в межах населеного пункту Курилівка, які не підлягали розпаюванню.

Суд дійшов висновку, що після визнання СВК "Курилівський" банкрутом, земельна ділянка, на якій даний кооператив знаходився, яка на момент не була у встановленому законом порядку зареєстрована та відносилась до земель колективної власності колишнього КСП "Росія", перейшла у комунальну власність Волочиської територіальної громади. Однак, єдиним належним та допустимим доказом того, що КСП "Росія", як юридична особа, було припинено, може слугувати Витяг з ЄДР із зазначенням коду і назви підприємства, форми власності, відомостей про його керівника тощо, але такий документ відсутній в матеріалах справи. Відтак, скаржник вважає, що суд не встановив факту припинення (реорганізацію шляхом перетворення) КСП "Росія", як юридичної особи і припустився помилки, коли прийшов до висновку, що СВК "Курилівський" є правонаступником КСП "Росія".

Крім того, апелянт стверджує, що звертаючись до суду з цим позовом, прокурор не обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Листом №924/430/21/6571/21 від 19 жовтня 2021 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

23 жовтня 2021 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2021 року у справі №924/430/21 залишено без руху апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07 вересня 2021 року у справі №924/430/21. Надано скаржнику 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме подання вмотивованого клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

05 листопада 2021 року від представника ПП "Аграрна компанія 2004" через електронний суд надійшла заява про поновлення процесуального строку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 листопада 2021 року, у зв`язку із перебуванням на лікарняному судді члена колегії Філіпової Т.Л., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Розізнана І.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 листопада 2021 року у справі №924/430/21 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07 вересня 2021 року у справі №924/430/21 та призначено дату судового засідання на "08" грудня 2021 року.

Протокольною ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08 грудня 2021 року в судовому засіданні 08 грудня 2021 року оголошувалась перерва до 22 грудня 2021 року об 11:15 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 грудня 2021 року у справі №924/430/21 зупинено провадження у справі №924/430/21 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови. Зобов`язано сторін повідомити Північно-західний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2024 року у справі №924/430/21 поновлено провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 31 жовтня 2024 р. об 15:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.

31 жовтня 2024 року від Волочиської окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі, у яких прокурор зазначає, що рішення 65-ї сесії VII скликання Волочиської міської ради №177-65/2019 від 05 грудня 2019 року про безоплатну передачу земельних ділянок комунальної власності у приватну власність відповідачу 2 прийнято з порушенням вимог статті 19 Конституції України, положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельного кодексу України. З огляду на викладене, на переконання прокурора, вказане рішення підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Безпосередньо в судовому засіданні 31 жовтня 2024 року представник ПП "Аграрна компанія 2004" повністю підтримав вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі та зазначив усно додаткові доводи.

Прокурор проти апеляційної скарги заперечила, вважає рішення Господарського суду Хмельницької області від 07 вересня 2021 року у справі №924/430/21 в оскаржуваній частині законним та обгрунтованим.

Представник Волочиської міської ради в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно частин 1, 2, 4 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 07 вересня 2021 року у справі №924/430/21 оскаржується в частині задоволеної позовної вимоги, якою визнано недійсним рішення шістдесят п`ятої сесії Волочиської міської ради VII скликання №177-65/2019 від 05 грудня 2019 року "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в межах населеного пункту с.Курилівка Волочиського району ПП "Аграрна компанія 2004".

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача 2 та прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скарги слід залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з свідоцтвами про право власності на нерухоме майно №САС 788498 від 31 серпня 2020 року, №САС 979502 від 31 серпня 2010 року, №САС 798499 від 31 серпня 2010 року, №САС 979505 від 31 серпня 2010 року, №САС979501 від 31 серпня 2010 року, №САС 798497 від 31 серпня 2010 року та №САС798496 від 31 серпня 2010 року, виданими Курилівською сільською радою на підставі рішень виконкому Курилівської сільської ради від 25 серпня 2010 року, Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" є власником наступного нерухомого майна: будівлі конюшні, площею 673,6 кв.м., що знаходиться по вул. Центральній №26 в с. Курилівка Волочиського району Хмельницької області; будівлі зерноскладу насіннєвого, площею 357,8 кв.м. по вул. Центральній №21 в с. Курилівка Волочиського району Хмельницької області; будівлі телятника, площею 584,1 кв.м. по вул. Центральній №25 в с. Курилівка Волочиського району Хмельницької області; будівлі свинарника, площею 716,1 кв.м. по вул.Центральній №32 в с. Курилівка Волочиського району Хмельницької області; будівлі свинарника, площею 849,3 кв.м. по вул. Центральній №33 в с. Курилівка Волочиського району Хмельницької області; будівлі кормоцеху, площею 237,7 кв.м. по вул. Центральній №27 в с.Курилівка Волочиського району Хмельницької області; будівлі пилорами, площею 108,4 кв.м. по вул. Центральній №28 в с. Курилівка Волочиського району Хмельницької області.

Відповідно до витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02 вересня 2010 року, 03 вересня 2010 року, 06 вересня 2010 року, за ПП "Аграрна компанія 2004" зареєстровано право власності на вищевказані нежитлові будівлі.

Також матеріали справи містять технічні паспорта на належні відповідачу 2 об`єкти нерухомого майна.

Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" звернулось до Волочиської міської ради з клопотанням №413/2 від 23 жовтня 2018 року надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з подальшою передачею у приватну власність, на яких розташовані будівлі, що перебувають у приватній власності ПП "Аграрна компанія 2004", а саме: будівля конюшні, яка розташована по вул. Центральній, 26 в селі Курилівка Волочиського району Хмельницької області, орієнтовною площею для відведення земельної ділянки у приватну власність - 0,07 га; будівля зерноскладу насіннєвого, яка розташована по вул.Центральній, 21 в селі Курилівка Волочиського району Хмельницької області, орієнтовною площею для відведення земельної ділянки у приватну власність - 0,04 га; будівля телятника, яка розташована по вул.Центральній, 25 в селі Курилівка Волочиського району Хмельницької області, орієнтовною площею для відведення земельної ділянки у приватну власність - 0,06 га; будівля свинарника, яка розташована по вул.Центральній, 32 в селі Курилівка Волочиського району Хмельницької області, орієнтовною площею для відведення земельної ділянки у приватну власність - 0,08 га; будівля свинарника, яка розташована по вул.Центральній, 33 в селі Курилівка Волочиського району Хмельницької області, орієнтовною площею для відведення земельної ділянки у приватну власність - 0,09 га.

Рішенням 53-ї сесії VII скликання Волочиської міської ради №50-53/2019 від 22 лютого 2019 року вирішено надати ПП "Аграрна компанія 2004" дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення орієнтовно площею: 0,0700 га для обслуговування нежитлової будівлі конюшні по вул. Центральна, 26 с.Курилівка Волочиського району; 0,0400 га для обслуговування нежитлової будівлі зерноскладу насіннєвого по вул. Центральна, 21 с.Курилівка Волочиського району; 0,0600 га для обслуговування нежитлової будівлі телятника по вул. Центральна, 25 с. Курилівка Волочиського району; 0,0800 га для обслуговування нежитлової будівлі свинарника по вул. Центральна, 32 с. Курилівка Волочиського району; 0,0900 га для обслуговування нежитлової будівлі свинарника по вул. Центральна, 33 с. Курилівка Волочиського району.

У пункті 2 вказаного рішення зазначено, що ПП "Аграрна компанія 2004" земельні ділянки проектуються для надання у власність, без зміни категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим використанням для ведення товарного сільськосподарського виробництва.

На підставі клопотання ПП "Аграрна компанія 2004" №279 від 23 липня 2019 року, рішенням 59-ї сесії VII скликання Волочиської міської ради №220-59/2019 від 15 серпня 2019 року внесено зміни в пункт 1 рішення Волочиської міської ради від 22 лютого 2019 року "Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах населеного пункту с. Курилівка Волочиського району ПП "Аграрна компанія 2004", а саме замінено площі земельних ділянок з "0,0700" на "0,4117", з "0,0400" на "0,1105", з "0,0600" на "0,5343", з "0,0800" на "0,2856", з "0,0900" на "0,2197". Доповнено пункт 1 вищевказаного рішення наступними підпунктами: 0,1099 га для обслуговування нежитлової будівлі кормоцеху по вул. Центральна, 27 с. Курилівка Волочиського району; 0,1099 га для обслуговування нежитлової будівлі пилорами по вул.Центральна, 28 с. Курилівка Волочиського району.

Згідно з витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6809957582019, №НВ-6809957792019, №НВ-6809957712019, №НВ-6809957682019, №НВ-6809957672019, №НВ-6809957632019, №НВ-6809957652019 від 28 жовтня 2019 року, інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6820984100:01:001:0372, 6820984100:01:003:0019, 6820984100:01:003:0018, 6820984100:01:003:0017, 6820984100:01:003:0016, 6820984100:01:003:0014 та 820984100:01:003:0015 відсутня.

04 листопада 2019 року ПП "Аграрна компанія 2004" звернулась до міського голови з клопотанням №455, в якому просило затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення та передати їх у власність.

Відповідно до рішення 65-ї сесії VII скликання Волочиської міської ради №177-65/2019 від 05 грудня 2019 року затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок: площею 0,5343 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0014 по вул. Центральна, 25 с.Курилівка Волочиського району; площею 0,4117 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0015 по вул.Центральна, 26 с.Курилівка Волочиського району; площею 0,1099 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0016 по вул. Центральна, 27 с. Курилівка Волочиського району; площею 0,1099 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0017 по вул. Центральна, 28 с. Курилівка Волочиського району; площею 0,2856 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0018 по вул.Центральна, 32 с. Курилівка Волочиського району; площею 0,2197 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0019 по вул. Центральна, 33 с. Курилівка Волочиського району; площею 0,1105 га за кадастровим номером 6820984100:01:001:0372 по вул. Центральна, 21 с. Курилівка Волочиського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ПП "Аграрна компанія 2004". Вирішено заявнику надати вищевказані земельні ділянки у власність.

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №249255365, №249254847, №249254626, №249254391, №249254026, №249253541, №249255659 від 22 березня 2021 року, земельні ділянки кадастровий номер 6820984100:01:003:0019 площею 0,2197 га, кадастровий номер 6820984100:01:003:0018 площею 0,2856 га, кадастровий номер 6820984100:01:003:0017, площею 0,1099 га, кадастровий номер 6820984100:01:003:0016 площею 0,1099 га, кадастровий номер 6820984100:01:003:0015 площею 0,4117 га, кадастровий номер 6820984100:01:003:0014 площею 0,5343 га, кадастровий номер 6820984100:01:001:0372 площею 0,1105 га 17 грудня 2019 року зареєстровані на праві приватної власності за Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" на підставі рішення Волочиської міської ради № 177-65/2019 від 05 грудня 2019 року.

В ході вивчення питання законності надання вищевказаних земельних ділянок у власність, прокурор звертався із запитами до відділу у Волочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

У відповідь на вказані запити листом відділу у Волочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19.02.2021 повідомлено, що земельні ділянки за кадастровими номерами 6820984100:01:003:0014, 6820984100:01:003:0015, 6820984100:01:003:0016, 6820984100:01:003:0017, 6820984100:01:003:0018, 6820984100:01:003:0019, 6820984100:01:001:0372 знаходяться в межах населеного пункту с.Курилівка та перебувають в межах земель колишньої колективної власності, відповідно до державного акту на право колективної власності.

Листом від 09 квітня 2021 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області надало інформацію по СВК "Перемога" (с. Клинини) та КСП "Росія" (с. Курилівка), зокрема, що згідно ІТС "Податковий блок" за наданими реквізитами КСП "Росія" (пошук по назві) на обліку не перебуває.

Матеріали справи містять Державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ 002 від 24 травня 1995 року, виданий Колективному сільськогосподарському підприємству "Росія" с.Курилівка Волочиського району Хмельницької області, згідно з яким передано у колективну власність 1271,0 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до протоколу №1 загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства "Росія" с. Курилівка Волочиського району Хмельницької області від 25 січня 2000 року, який наданий архівним відділом Хмельницької районної державної адміністрації на адвокатський запит, загальними зборами прийнято рішення реформувати Колективне сільськогосподарське підприємство "Росія" згідно указу Президента України від 03 грудня 1999 року №1529/99 в сільськогосподарський виробничий кооператив. Новостворений СВК вважати правонаступником бувшого КСП "Росія".

Під час дослідження матеріалів господарської справи № 2/196-Б, яка витребовувалась Господарським судом Хмельницької області за клопотанням відповідача 2 з архіву Господарського суду Хмельницької області згідно з ухвалою суду від 03 серпня 2021 року, судом першої інстанції досліджено положення Статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Курилівський", який був затверджений Загальними зборами членів сільськогосподарського кооперативу від 25 січня 2000 року №1. Копія Статуту долучена до матеріалів справи.

У пункті 8.9 вищевказаного Статуту зазначено, що кооператив є правонаступником КСП, однак, назва КСП визначена нечітко, лише останні букви назви "сія".

Згідно з ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 15 січня 2009 у справі №2/196-Б ліквідовано Сільськогосподарський виробничий кооператив "Курилівський" с.Курилівка Волочиського району Хмельницької області, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03378070.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 22 січня 2009 року проведена державна реєстрація припинення юридичної особи - СВК "Курилівський", у зв`язку із визнанням її банкрутом.

Матеріали справи містять також архівну копію історичних даних від 16 липня 2021 року СВК "Перемога" с. Клинини Волочиського району Хмельницької області.

Прокурор вважає, що рішення Волочиської міської ради №177-65/2019 від 05 грудня 2019 року "Про затвердження проекту із землеустрою, щодо відведення земельних ділянок в межах населеного пункту с.Курилівка Волочиського району ПП "Аграрна компанія 2004" підлягає визнанню недійсним, оскільки Земельним кодексом України не передбачено право юридичних осіб отримувати безоплатно у власність земельні ділянки.

Вказані обставини стали підставою для звернення з даним позовом до суду про визнання недійсним рішення Волочиської міської ради №177-65/2019 від 05 грудня 2019 року та зобов`язання повернути земельні ділянки.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07 вересня 2021 року у справі №924/430/21 частково задоволено позов керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави до Волочиської міської ради та до Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004".

Визнано недійсним рішення шістдесят п`ятої сесії Волочиської міської ради VII скликання №177-65/2019 від 05 грудня 2019 року "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в межах населеного пункту с.Курилівка Волочиського району ПП "Аграрна компанія 2004".

Відмовлено у позові керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави до Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" про зобов`язання повернути земельні ділянки.

Як вже зазначалося, рішення Господарського суду Хмельницької області від 07 вересня 2021 року у справі №924/430/21 оскаржується в частині задоволеної позовної вимоги, якою визнано недійсним рішення шістдесят п`ятої сесії Волочиської міської ради VII скликання №177-65/2019 від 05 грудня 2019 року "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в межах населеного пункту с.Курилівка Волочиського району ПП "Аграрна компанія 2004".

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частинами 3, 4, 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин 3 - 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17 та від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор.

Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Такі висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі №698/119/18.

Колегія суддів зазначає, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада. Проте, у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №922/1441/19, від 24 вересня 2020 року у справі №922/3272/18, від 31 березня 2021 року у справі №922/3272/18.

В ході судового розгляду судами встановлено, що спірні земельні ділянки відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ 002 від 24 травня 1995 року, належали на праві колективної власності Колективному сільськогосподарському підприємству "Росія", що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19 лютого 2021 року та не заперечується сторонами у справі.

Згідно з протоколом №1 загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства "Росія" с. Курилівка Волочиського району Хмельницької області від 25 січня 2000 року на загальних зборах, серед іншого, було вирішено реформувати Колективне сільськогосподарське підприємство "Росія" згідно Указу Президента України від 03 грудня 1999 року №1529/99 в сільськогосподарський виробничий кооператив. Визначено новостворений СВК вважати правонаступником бувшого КСП "Росія". При цьому протокол не містить відомостей щодо назви зазначеного СВК.

В той же час як вбачається із змісту Статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Курилівський", останній був створений 25 січня 2000 року. Зважаючи на викладене та враховуючи зміст пункту 8.9 даного Статуту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що СВК "Курилівський" був правонаступником КСП "Росія".

В той же час, скаржник заперечуючи проти такої обставини, всупереч положенням статей 13, 14, 42, 74, 75, 80 ГПК України не надав місцевому господарському суду та суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження своєї позиції, а лише посилається на помилковість висновків суду першої інстанції.

Згідно з ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 15 січня 2009 року у справі №2/196-Б ліквідовано Сільськогосподарський виробничий кооператив "Курилівський", а 22 січня 2009 року проведена державна реєстрація припинення юридичної особи - СВК "Курилівський", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на викладені обставини та зважаючи на пункт 21 Перехідних положень Земельного кодексу України, з 01 січня 2019 року спірні земельні ділянки вважаються власністю територіальної громади міста Волочиськ.

Територіальна громада міста Волочиськ, як власник спірної земельної ділянки, делегує Волочиській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Отже, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та безпосереднім інтересам територіальної громади. Розпорядження Волочиською міською радою земельною ділянкою всупереч вимогам законодавства не може вважатись вираженням волі територіальної громади.

У цій справі прокурор, обґрунтовуючи позов і підстави представництва інтересів держави в суді, вказав, що прийняття Волочиською міською радою рішення щодо розпорядження спірними земельними ділянками, суперечить вимогам закону, порушує інтереси держави, що полягає у позбавленні права власності територіальної громади на спірні земельні ділянки, а відтак позов пред`являється з метою захисту інтересів територіальної громади.

Наголошено, що Волочиська міська рада, яка має здійснювати захист інтересів держави в особі територіальної громади, є одним із співвідповідачів, рішення якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки у власність, а визначений у законодавстві орган, уповноважений державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель (органи Держгеокадастру) немає повноважень звертатися до суду з вимогами, які заявлено прокуратурою у цій справі. Тому, керівник Волочиської окружної прокуратури звернувся до суду з даною позовною заявою самостійно в інтересах держави.

Колегія суддів зауважує, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, довід прокурора щодо відсутності такого органу суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

У даній справі Прокурор у тексті позовної заяви обґрунтував свою позицію щодо відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах, з посиланням на те, що рада представляючи інтереси територіальної громади, водночас вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади міста. Тому прокурор звертається з даним позовом самостійно та обґрунтовує, у чому полягає порушення цих інтересів.

Апеляційне провадження у цій справі зупинялось до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 925/1133/18, переданої для необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо комплексного застосування норм частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та частин четвертої, п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, зокрема задля вирішення питання про наявність/відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором як самостійним позивачем у разі, коли один орган, уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, визначено прокурором як одного з відповідачів, а інший компетентний (контролюючий) орган прокурор не зазначив як позивача.

За результатами розгляду вищевказаної справи Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:

"Сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Виходячи з викладеного, в зазначеній категорії справ (справах за позовами прокурора, поданими на захист інтересів держави, порушених унаслідок незаконних дій органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб) найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб`єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та можливість за рахунок таких суб`єктів задовольнити позовні вимоги.

Насамперед Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що помилковим є підхід, за якого у цій категорії справ питання про належного відповідача вирішується як вторинне, похідне від питання про те, якого результату прагне досягнути прокурор своїм позовом. Коло відповідачів не може визначатися залежно від того, чи залишиться до кого звертатися з позовом, якщо орган, уповноважений захищати інтереси держави у відповідних правовідносинах, буде визначений прокурором позивачем, навіть якщо цей орган сам спричинив порушення інтересів держави.

Відповідач визначається незалежно від процесуальної позиції інших учасників справи та є особою, до якої звернена вимога позивача, яка своєю чергою спрямована на захист відповідного порушеного права або законного інтересу.

Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

Поряд із цим таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

З метою реалізації конституційної функції представництва прокурор може звернутися з позовом в інтересах держави, визначивши орган місцевого самоврядування (раду) відповідачем у справі.

Узагальнюючи наведені висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави".

У справі №924/430/21 прокурор звернувся за захистом інтересів територіальної громади міста Волочиськ, при цьому, з огляду на предмет та підстави заявлених позовних вимог (визнання недійсним рішення шістдесят п`ятої сесії Волочиської міської ради VII скликання №177-65/2019 від 05 грудня 2019 року "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в межах населеного пункту с.Курилівка Волочиського району ПП "Аграрна компанія 2004"), місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що оскільки уповноважений орган на захист інтересів держави в спірних правовідносинах, а саме міська рада, не тільки не захистила інтереси територіальної громади, а й порушила їх, то прокурор правомірно звернувся з позовом як самостійний позивач та визначив раду співвідповідачем.

Наведений висновок суду першої інстанції стосовно наявності у прокурора повноважень на звернення з цим позовом до суду в інтересах держави як самостійного позивача узгоджується з викладеною вище актуальною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частин четвертої та п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, викладеною в постанові від 11 червня 2024 року у справі №925/1133/18, до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі.

З урахуванням викладеного та зважаючи на те, що під час вирішення подібних спорів має враховуватися саме остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17), колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що позовна заява керівника Волочиської окружної прокуратури не відповідає вимогам статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Суд також зазначає, що викладене у цій постанові правозастосування повністю узгоджується з аналогічними висновками Великої Палати Верховного Суду (постанови від 15 січня 2020 року у справі №698/119/18, від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17) та висновками Верховного Суду, викладеними у інших постановах (зокрема, але не виключно, від 06 серпня 2024 року у справі №912/1742/21, від 06 серпня 2024 року у справі №922/1156/21, від 03 вересня 2024 року у справі №910/5698/23, від 10 вересня 2024 року у справі №910/5550/19, від 10 вересня 2024 року у справі №914/1261/22).

За наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Волочиську міську раду одним із співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання недійсним рішення цього органу, а тому суд вважає, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та правомірно звернувся до суду як самостійний позивач.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу апелянта, що прокурору достатньо визначити один уповноважений орган на захист інтересів держави в спірних правовідносинах для звернення до суду, необхідність встановлення всіх можливих уповноважених органів та подання позову виключно в інтересах такої сукупності органів актуальною практикою Верховного Суду не передбачено.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 26 вищевказаного Закону встановлено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункт 34).

За приписами пунктів "а" та "в" статті 12 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Громадяни, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частини 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 Земельного кодексу України).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10 липня 2018 року № 2498-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2019 року, доповнено розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України пунктом 21 наступного змісту: "Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".

Судами встановлено, що Рішенням 65-ї сесії VII скликання Волочиської міської ради №177-65/2019 від 05 грудня 2019 року було затверджено проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у власність Приватному підприємству "Аграрна компанія 2004" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва наступні земельні ділянки: площею 0,5343 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0014 по вул. Центральна, 25 с.Курилівка Волочиського району; площею 0,4117 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0015 по вул.Центральна, 26 с.Курилівка Волочиського району; площею 0,1099 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0016 по вул. Центральна, 27 с. Курилівка Волочиського району; площею 0,1099 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0017 по вул. Центральна, 28 с. Курилівка Волочиського району; площею 0,2856 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0018 по вул.Центральна, 32 с. Курилівка Волочиського району; площею 0,2197 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0019 по вул. Центральна, 33 с. Курилівка Волочиського району; площею 0,1105 га за кадастровим номером 6820984100:01:001:0372 по вул. Центральна, 21 с. Курилівка Волочиського району.

Вказане рішення було прийнято на підставі статей 12, 20, 186 Земельного кодексу України.

Однак за приписами частини 1 статті 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 28 Земельного кодексу України сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, крім державних і комунальних, землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності. Право власності на землю цих підприємств може набуватися шляхом внесення до статутного капіталу земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Отже, чинне земельне законодавство, яким чітко визначено підстави набуття сільськогосподарськими підприємствами права власності на землі сільськогосподарського призначення, не передбачає можливості безоплатного відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність юридичних осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 серпня 2021 року у справі №925/1179/20, від 01 жовтня 2020 року у справі №917/1997/16.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що рішення 65-ї сесії VII скликання Волочиської міської ради №177-65/2019 від 05 грудня 2019 року про безоплатну передачу земельних ділянок комунальної власності у приватну власність відповідачу 2 прийнято з порушенням вимог статті 19 Конституції України, положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельного кодексу України, а тому вказане рішення підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

При цьому враховується позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 19 червня 2018 року у справі №916/1979/13, відповідно до якої особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, і на таку особу (позивача) не можна покладати обов`язок об`єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення, тощо.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У §145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява №22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (пункт 63), від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19 (пункт 5.6) від 04 липня 2023 року у справі №233/4365/18 (пункт 29).

При цьому обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №904/5726/19).

Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 Цивільного кодексу України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

У ситуації, що склалася, правовстановлюючими документами для набуття права власності ПП "Аграрна компанія 2004" на спірні земельні ділянки є саме рішення органу місцевого самоврядування, оскільки жодних договорів на виконання рішення 65-ї сесії VII скликання Волочиської міської ради №177-65/2019 від 05 грудня 2019 не укладалося. Реєстрація речових прав на земельні ділянки відбулась на підставі оскаржуваного рішення.

Судом апеляційної інстанції враховується положення Закону України від 05 грудня 2019 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", що набрав чинності з 16 січня 2020 року, згідно з яким статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було викладено у новій редакції. На час звернення до суду з позовом та на час ухвалення оскаржуваного рішення, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому скасування записів не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права. При цьому, на земельних ділянках знаходяться об`єкти нерухомого майна належні ПП "Аграрна компанія 2004", користування яким здійснюється підприємством. А тому задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки не призведе до фактичного виконання такого рішення, оскільки користування земельною ділянкою не припинеться. Водночас судом не спростовується право власника нерухомого майна на земельну ділянку, на якій воно знаходиться, однак набувається таке право на підставах, визначених законом. Тож, у даному спорі поновлення прав територіальної громади можливе виключно за результатами скасування рішення органу місцевого самоврядування, а тому прокурором обрано належний спосіб захисту.

Доводи апелянта з приводу того, що враховуючи набуття ПП "Аграрна компанія 2004" права власності на нежитлові будівлі і споруди, до останньої, як нового власника нерухомого майна, відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України, частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України перейшло право на земельні ділянки, на яких розташоване таке майно, тому ПП "Аграрна компанія 2004" законно набуло права власності на земельні ділянки на підставі оспорюваного рішення, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Спірні земельні ділянки відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ 002 від 24 травня 1995 року, належали на праві колективної власності Колективному сільськогосподарському підприємству "Росія".

Відповідно до частини 2 статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б)несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Спірні земельні ділянки є землями під господарськими будівлями і дворами, тобто належать до земель сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя).

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ № 720/95) було передбачено, що паюванню підлягають лише сільськогосподарські угіддя.

За таких обставин спірні земельні ділянки не підлягали розпаюванню та залишались у колективній власності. В подальшому, як було встановлено судами, в зв`язку з реформуванням КСП "Росія" в СВК "Курилівський" та ліквідацією останнього, спірні земельні ділянки перейшли у комунальну власність на підставі пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Позивач набув права власності на будівлі і споруди на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно №САС 788498 від 31 серпня 2020 року, №САС 979502 від 31 серпня 2010 року, №САС 798499 від 31 серпня 2010 року, №САС 979505 від 31 серпня 2010 року, №САС979501 від 31 серпня 2010 року, №САС 798497 від 31 серпня 2010 року та №САС798496 від 31 серпня 2010, виданими Курилівською сільською радою, в зв`язку із викупом майнових сертифікатів колишнього КСП "Росія" у їх співвласників - фізичних осіб із подальшим виділенням їх в натурі, що не заперечується сторонами у справі. При цьому будь-яких угод стосовно земельних ділянок, на яких розташовані такі будівлі та споруди, не укладалось, а спірні земельні ділянки не перебували у власності вказаних фізичних осіб.

Посилання відповідачів на те, що фізичні особи, в яких ПП "Аграрна компанія 2004" викупила майнові сертифікати, є співвласниками земель колективної власності спростовуються приписами статті 7, частини 1 статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", згідно з якими земля належить на праві колективної власності юридичній особі, а члени КСП є суб`єктами права лише в частині майна, яке вони одержують при виході з підприємства. При цьому, як було встановлено судом, спірні земельні ділянки не підлягали паюванню між членами КСП.

Відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами першою, четвертою статті 120 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою статті 125 Земельного кодексу України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 Земельного кодексу України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16.

В той же час, ПП "Аграрна компанія 2004" отримавши у власність нерухоме майно та зареєструвавши свої права на таке майно в 2010 році, до 2019 року не оформляло будь-які речові права на земельну ділянку.

При цьому, суд бере до уваги, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав з моменту її формування.

Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про те, що оспорюване рішення органу місцевого самоврядування є неправомірним, та таким, що підлягає визнанню недійсним є правильним.

ПП "Аграрна компанія 2004" має право на земельні ділянки, на якій розміщені належні останній на праві власності будівлі та споруди. Однак з огляду на вищевстановлені судами обставини, таке право відповідач 2 повинен реалізувати у визначений законодавством порядок та спосіб. В той же час надання спірних земельних ділянок безоплатно у власність відповідачу 2 на підставі рішення Волочиської міської ради № 177-65/2019 від 05 грудня 2019 року суперечить чинному Земельному кодексу України, а тому позовні вимоги в цій частині обгрунтовано задоволені місцевим судом.

В суді першої інстанції відповідач 2 заявив про застосування позовної давності.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оспорюване рішення Волочиської міської ради № 177-65/2019 було прийнято 05 грудня 2019 року, а позов про визнання недійсним зазначеного рішення поданий прокуратурою 22 квітня 2021 року. Відтак, прокурор звернувся до суду із позовними вимогами про визнання недійсним рішення Волочиської міської ради в межах строку позовної давності.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо пояснень представника ПП "Аграрна компанія 2004" адвоката Лозюка С.Ф., які надані у судовому засіданні 31 жовтня 2024 року, колегія суддів зазначає, що вони за своєю суттю є доповненням апеляційної скарги, оскільки містять нові доводи в обґрунтування вимог апеляційної скарги, оскільки представник апелянта посилається на обрання прокурором неналежного способу захисту.

Разом з тим, в силу положень частин 1, 2 статті 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Як вбачається з матеріалів справи, доводи представника апелянта щодо способу захисту порушеного права у апеляційній скарзі відсутні, викладені виключно усно у судовому засіданні 31 жовтня 2024 року, по своїй суті є доповненнями апеляційної скарги, які заявлені після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Статтею 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на те, що представник ПП "Аграрна компанія 2004" адвокат Лозюк С.Ф. заявив вищевказані пояснення, що за своєю суттю є доповненням апеляційної скарги, поза межами строку на апеляційне оскарження, без заяви про поновлення пропущеного процесуального строку, без оформлення їх письмово та без доказів надіслання копій відповідних доповнень до апеляційної скарги іншим учасникам справи, суд апеляційної інстанції не враховує такі доповнення до апеляційної скарги.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду в оскаржуваній частині, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07 вересня 2021 року у справі №924/430/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 07 вересня 2021 року у справі №924/430/21 в частині визнання недійсним рішення Волочиської міської ради №177-65/2019 від 05 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/430/21 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "08" листопада 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Розізнана І.В.