Рішення

від 06.09.2021 по справі 924/430/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2021 р. Справа № 924/430/21

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали

за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави

до 1. Волочиської міської ради м. Волочиськ Хмельницької області

2. Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" с.Попівці Волочиського району Хмельницької області

про 1. Визнання недійсним рішення Волочиської міської ради № 177-65/2019 від 05.12.2019

2. Зобов`язання повернути земельні ділянки

Представники сторін

позивач: Гончар І.О. - прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури, діє на підставі службового посвідчення № 051212 від 16.10.2018.

відповідач 1: не з`явився

відповідач 2: Лозюк С.Ф. - адвокат, діє на підставі довіреності № 1 від 02.01.2021.

Рішення приймається 07.09.2021, оскільки в судовому засіданні 12.08.2021 оголошувалась перерва.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 23.04.2021 надійшла позовна заява керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави до 1. Волочиської міської ради м. Волочиськ Хмельницької області, 2. Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" с.Попівці Волочиського району Хмельницької області про 1. Визнання недійсним рішення Волочиської міської ради № 177-65/2019 від 05.12.2019, 2. Зобов`язання повернути земельні ділянки. В обґрунтування позовних вимог керівник прокуратури вказує, що рішенням Волочиської міської ради №50-53/2019 від 22.02.2019 "Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах населеного пункту с. Курилівка Волочиського району ПП "Аграрна компанія 2004", надано відповідний дозвіл ПП "Аграрна компанія 2004" з подальшою передачею земельних ділянок в оренду. На підставі клопотання відповідача 2 рішенням Волочиської міської ради №220-59/2019 внесено зміни в п.1 вищезазначеного рішення, зокрема змінено площі земельних ділянок, відносно яких надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо їх відведення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Окрім того, пунктом 2 вказаного рішення доповнено рішення міської ради №50-53/2019 від 22.02.2019 та надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площами 0,1099 га та 0,1099 га. Прокурор зазначає, що рішенням Волочиської міської ради № 177-65/2019 від 05.12.2019 затверджено проекти землеустрою щодо відведення 6- ти земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 1,7816 га з кадастровими номерами: 6820984100:01:003:0014 0,5343 га, 6820984100:01:003:0015 0,4117 га, 6820984100:01:003:0016 0,1099 га, 6820984100:01:003:0017 0,1099 га, 6820984100:01:003:0018 0,2856 га, 6820984100:01:003:0019 0,2197 га та 6820984100:01:001:0372 0,1105 га, що розташовані на території Волочиського району, та передано їх у власність ПП "Аграрна компанія 2004". На підставі зазначеного рішення 17.12.2019 зареєстровано право власності ПП "Аграрна компанія 2004" на вказані земельні ділянки. Прокурор вказує, що спірні земельні ділянки відповідно до п.21 Перехідних положень Земельного кодексу України перейшли у власність територіальної громади в особі Волочиської міської ради, яка розпорядилась нею шляхом незаконної безоплатної передачі у власність відповідача 2. Так, прокурор вважає, що відповідач 2 без будь-яких правових підстав набув права приватної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1,7816 га, оскільки вказана безоплатна передача земельних ділянок суперечить вимогам ст. 118 ЗК України, якою регламентовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок виключно громадянами. Звертає увагу, що Земельним кодексом України не передбачено право юридичних осіб отримувати безоплатно у власність земельні ділянки, а відтак вказане вище рішення суперечить вимогам закону, оскільки юридичні особи можуть отримувати у власність земельні ділянки виключно шляхом їх продажу або прав на них на підставі цивільно-правових договорів, або ж отримувати їх у користування чи в оренду. З огляду на вказане вважає, що рішення Волочиської міської ради № 177-65/2019 від 05.12.2019 підлягає визнанню недійсним, а зазначені у ньому земельні ділянки - поверненню на користь територіальної громади. Крім того, прокурор вказує, що Волочиською міською радою самостійно спірне рішення скасовано не може бути, так як відповідно до приписів цього рішення у ПП "Аграрна компанія 2004" виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, а саме отримано у власність земельні ділянки. Враховуючи, що Волочиською міською радою порушено вимоги закону і остання є відповідачем у справі, заходів щодо усунення факту порушення при передачі земельних ділянок комунальної форми власності, у тому числі в судовому порядку, міська рада не вживала та позбавлена можливості змінити чи скасувати своє рішення у позасудовому порядку, із вказаним позовом до суду звернувся прокурор в інтересах держави. Також прокурор вказує, що ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області не наділено повноваженнями звертатися до суду із позовними вимогами, заявленими у цій справі. Зазначає, що в контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Враховуючи те, що на сьогодні Волочиська міська рада позбавлена права передачі земельних ділянок в оренду та отримувати відповідні надходження до місцевого бюджету, що порушує інтереси держави, то наявні підстави для пред`явлення цього позову прокурором, що визначені ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.04.2021 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 13.05.2021, після усунення недоліків позовної заяви, суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №924/430/21 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 11:00 год. 01 червня 2021 року.

На адресу суду 28.05.2021 від відповідача 1 надійшов відзив на позов, в якому останній вказує, що прокурор звернувся до суду "в інтересах держави в особі", однак не зазначив такої особи, що суперечить ч. 4 ст. 53 ГПК України. Звертає увагу, що відповідач 2 протягом 2010 року оформив право приватної власності на об`єкти нерухомого майна, які знаходяться на земельних ділянках сільськогосподарського призначення у межах населеного пункту Курилівка Волочиської міської ради Хмельницької області, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами. Як вказує відповідач 1, будівлі і споруди розташовані безпосередньо на земельних ділянках, які знаходяться в межах, визначених державним актом на право колективної власності на землю серія ХМ №002 від 24.05.1995. На підставі вищевказаного державного акту КСП "Росія" належала на праві колективної власності земельна ділянка загальною площею 1271,0 га, (у тому числі землі господарського двору, на яких розташовані будівлі і споруди, власником яких з 2010 року є ПП "Аграрна компанія 2004"). Зазначає, що спірні земельні ділянки, що входять у масив земельних ділянок, переданих КСП "Росія" у колективну власність, належать до категорії земель сільськогосподарського призначення, зокрема, до виду - несільськогосподарські угіддя, тобто до земель під сільськогосподарськими будівлями і дворами, й знаходяться в межах населеного пункту Курилівка, які не підлягали розпаюванню. Зважаючи на те, що КСП "Росія" як юридичну особу було припинено, враховуючи положення пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України вищевказані земельні ділянки вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Відповідач 1, посилаючись на приписи ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, правові позиції судів вказує, що враховуючи набуття ПП "Аграрна компанія 2004" права власності на нежитлові будівлі та споруди, які належали попередньому землевласнику (КСП "Росія"), до відповідача 2, як нового власника нерухомого майна, перейшло право на земельні ділянки, на яких розташоване таке майно. Отже, на думку відповідача 1, ПП "Аграрна компанія 2004" у законний спосіб набуло право власності на будівлі і споруди шляхом викупу майнових сертифікатів колишнього КСП "Росія" у їх співвласників - фізичних осіб, які одночасно являлись і співвласниками земель колективної власності, із подальшим виділенням їх в натурі, а отже і законно набуло права власності на земельні ділянки, на яких розташовані дані будівлі і споруди. При цьому звертає увагу, що перехід права власності на спірні земельні ділянки не суперечить мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення, оскільки мораторій не поширюється на даний спір за існуючих обставин переходу права власності на нерухоме майно, що передбачено спеціальними нормами законодавства. З огляду на вказане вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

В підготовчому засіданні 01.06.2021 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання у справі №924/430/21 на 11:00 год. 23 червня 2021 року.

До суду 02.06.2021 надійшов відзив на позов відповідача 2, в якому останній вказує, що прокурор не зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Вважає, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не позбавлено права на звернення до суду у разі виявлення порушення вимог земельного законодавства органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність усіх категорій, що передбачено абз. 30 п.4 і п.п.40 і 41 Положення про ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308 (у редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 №53). Звертає увагу, що органи прокуратури не мають повноважень на представництво інтересів органів місцевого самоврядування. Лише місцева рада як орган місцевого самоврядування або її виконавчий комітет може приймати рішення щодо надання повноважень прокуратурі на подання позовів в інтересах місцевої ради. Відповідач 2 зазначає, що на протязі 2010 року він оформив право приватної власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, що знаходяться в межах визначених Державним актом на право колективної власності на землю, виданого колективному сільськогосподарському підприємству "Росія". Звертає увагу на відсутність будь-яких належних та допустимих доказів того, що дане КСП припинило свою діяльність. Вказує, що зміна форм власності, що відбувалася у законодавстві України з прийняттям Конституції України 1996 року, Цивільного кодексу України 2003 року та Земельного кодексу України 2001 року не передбачала позбавлення колективних підприємств власності на належне їм майно та землю, а мала на меті лише еволюційну зміну інституту власності відповідно до сучасної соціально-економічної моделі держави. Відповідно до існуючих нормативно-правових актів колективну власність 1995 року необхідно розглядати як приватну власність юридичних осіб (ст. 325 ЦК України). Відповідач 2 вважає, що дія Державного акту на право колективної власності КСП "Росія" після здійснення процедури розпаювання земель колективної власності не була припинена, а отже Державний акт про право колективної власності на землю залишається чинним в частині земельних ділянок, які не підлягали паюванню, зокрема, земельних ділянок під переданим ПП "Аграрна компанія 2004" у приватну власність нерухомим майном. Посилаючись на положення ч. 1 ст. 120 ЗК України, ч. 1 ст. 377 ЦК України, зазначає, що враховуючи набуття ПП "Аграрна компанія 2004" права власності на нежитлові будівлі і споруди, які належали попередньому землевласнику (КСП "Росія"), до ПП "Аграрна компанія 2004", як нового власника нерухомого майна, перейшло право на земельні ділянки, на яких розташоване таке майно. При цьому вказане не суперечить мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення. На думку відповідача 2, за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. З огляду на викладене, ПП "Аграрна компанія 2004" у законний спосіб набуло право власності на будівлі і споруди шляхом викупу майнових сертифікатів колишнього КСП "Росія" у їх співвласників - фізичних осіб, які одночасно являлись і співвласниками земель колективної власності, із подальшим виділенням їх в натурі, а отже й правомірно набуло права власності на земельні ділянки, на яких розташовані дані будівлі і споруди. Тому вважає, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Прокурор у відповіді на відзиви від 17.06.2021 вказує, що оскільки спірні земельні ділянки є комунальною власністю, то Держгеокадастр не наділений повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного контролю (нагляду) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом контролю за реалізацією органом місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження землями територіальної громади, тому з вказаним позовом звернувся прокурор. Зазначає, що прийняття Волочиською міською радою рішення щодо розпорядження спірними земельними ділянками суперечить вимогам закону та порушує інтереси держави, що полягає у позбавленні права власності територіальної громади на спірні земельні ділянки, а відтак позов пред`являється з метою захисту інтересів територіальної громади. Звертає увагу, що територіальна громада, як власник спірних земельних ділянок, делегує Волочиській міській раді Хмельницької області повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Отже, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та безпосереднім інтересам територіальної громади. Розпорядження Волочиською міською радою земельними ділянками всупереч вимогам законодавства не може вважатись вираженням волі територіальної громади. Таким чином, оскільки саме Волочиська міська рада вчинила дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави (територіальної громади), то правомірним є звернення до суду прокурора самостійно в інтересах держави та визначення міської ради одним із відповідачів, оскільки іншого органу, який би міг здійснити захист інтересів держави не існує, а незаконне вибуття спірних земельних ділянок із комунальної власності у приватну власність становить суспільний інтерес. Зважаючи на вищевикладене, прокурор вказує, що підстави для залишення позовної заяви без розгляду відповідно ст. 226 ГПК України відсутні. Також зазначає, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах населеного пункту с. Курилівка та перебувають в межах земель колишньої колективної власності відповідно до державного акту на право колективної власності. Згідно з інформацією Волочиського ДПІ ГУ ДПС у Хмельницькій області юридична особа КСП "Росія" не перебуває на обліках, що свідчить про припинення вказаної юридичної особи. Разом із тим, відсутність даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно КСП "Росія" свідчить про те, що вказана юридична особа припинена до введення в дію вказаного реєстру, оскільки після введення в дію реєстру, дані про усі без виключення діючі юридичні особи були внесенні до нього. Отже, зважаючи на положення п. 21 Перехідних положень ЗК України спірні земельні ділянки перейшли у власність територіальної громади в особі Волочиської міської ради, яка в подальшому розпорядилася нею шляхом незаконної безоплатної передачі у власність ПП "Аграрна компанія 2004", а наявність у власності нерухомого майна на вказаних земельних ділянках не створює юридичних наслідків у вигляді права на їх отримання на безоплатній основі.

23.06.2021 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про продовження строку підготовчого провадження у справі № 924/430/21 на тридцять днів, продовження позивачу встановленого судом строку для подання відповіді на відзив та прийняття її до розгляду, а також про відкладення підготовчого засідання на 11:00 год. 14 липня 2021 року.

В підготовчому засіданні 14.07.2021 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на 11:00 год. 03 серпня 2021 року.

Згідно з ухвалою суду від 03.08.2021 суд витребував з архіву Господарського суду Хмельницької області матеріали господарської справи № 2/196-Б, закрив підготовче провадження та призначив справу №924/430/21 до судового розгляду по суті на 12.08.2021.

12.08.2021 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви у судовому засіданні на 10:30 год. 07 вересня 2021 року.

Позивач в судовому засіданні 07.09.2021 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача 1 для участі в судовому засіданні 07.09.2021 не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи судовою повісткою.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 07.09.2021 заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві. Також заявив про застосування строків позовної давності та подав додаткові пояснення, в яких звертає увагу на обрання позивачем неефективного (неправильного) способу захисту.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Згідно з свідоцтвами про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 31.08.2020, №САС 979502 від 31.08.2010, №САС 798499 від 31.08.2010, №САС 979505 від 31.08.2010, №САС979501 від 31.08.2010, №САС 798497 від 31.08.2010 та №САС798496 від 31.08.2010, виданими Курилівською сільською радою на підставі рішень виконкому Курилівської сільської ради від 25.08.2010, Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" є власником наступного нерухомого майна: будівлі конюшні, площею 673,6 кв.м., що знаходиться по вул. Центральній №26 в с. Курилівка Волочиського району Хмельницької області; будівлі зерноскладу насіннєвого, площею 357,8 кв.м. по вул. Центральній №21 в с. Курилівка Волочиського району Хмельницької області; будівлі телятника, площею 584,1 кв.м. по вул. Центральній №25 в с. Курилівка Волочиського району Хмельницької області; будівлі свинарника, площею 716,1 кв.м. по вул.Центральній №32 в с. Курилівка Волочиського району Хмельницької області; будівлі свинарника, площею 849,3 кв.м. по вул. Центральній №33 в с. Курилівка Волочиського району Хмельницької області; будівлі кормоцеху, площею 237,7 кв.м. по вул. Центральній №27 в с.Курилівка Волочиського району Хмельницької області; будівлі пилорами, площею 108,4 кв.м. по вул. Центральній №28 в с. Курилівка Волочиського району Хмельницької області.

Відповідно до витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.09.2010, 03.09.2010, 06.09.2010, за ПП "Аграрна компанія 2004" зареєстровано право власності на вищевказані нежитлові будівлі.

Також матеріали справи містять технічні паспорта на належні відповідачу 2 об`єкти нерухомого майна.

Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" звернулось до Волочиської міської ради з клопотанням № 413/2 від 23.10.2018 надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з подальшою передачею у приватну власність, на яких розташовані будівлі, що перебувають у приватній власності ПП "Аграрна компанія 2004", а саме: будівля конюшні, яка розташована по вул. Центральній, 26 в селі Курилівка Волочиського району Хмельницької області, орієнтовною площею для відведення земельної ділянки у приватну власність - 0,07 га; будівля зерноскладу насіннєвого, яка розташована по вул.Центральній, 21 в селі Курилівка Волочиського району Хмельницької області, орієнтовною площею для відведення земельної ділянки у приватну власність - 0,04 га; будівля телятника, яка розташована по вул.Центральній, 25 в селі Курилівка Волочиського району Хмельницької області, орієнтовною площею для відведення земельної ділянки у приватну власність - 0,06 га; будівля свинарника, яка розташована по вул.Центральній, 32 в селі Курилівка Волочиського району Хмельницької області, орієнтовною площею для відведення земельної ділянки у приватну власність - 0,08 га; будівля свинарника, яка розташована по вул.Центральній, 33 в селі Курилівка Волочиського району Хмельницької області, орієнтовною площею для відведення земельної ділянки у приватну власність - 0,09 га.

Рішенням 53-ї сесії VII скликання Волочиської міської ради №50-53/2019 від 22.02.2019 вирішено надати ПП "Аграрна компанія 2004" дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення орієнтовно площею: 0,0700 га для обслуговування нежитлової будівлі конюшні по вул. Центральна, 26 с.Курилівка Волочиського району; 0,0400 га для обслуговування нежитлової будівлі зерноскладу насіннєвого по вул. Центральна, 21 с.Курилівка Волочиського району; 0,0600 га для обслуговування нежитлової будівлі телятника по вул. Центральна, 25 с. Курилівка Волочиського району; 0,0800 га для обслуговування нежитлової будівлі свинарника по вул. Центральна, 32 с. Курилівка Волочиського району; 0,0900 га для обслуговування нежитлової будівлі свинарника по вул. Центральна, 33 с. Курилівка Волочиського району.

У п. 2 вказаного рішення зазначено, що ПП "Аграрна компанія 2004" земельні ділянки проектуються для надання у власність, без зміни категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим використанням для ведення товарного сільськосподарського виробництва.

На підставі клопотання ПП "Аграрна компанія 2004" №279 від 23.07.2019, рішенням 59-ї сесії VII скликання Волочиської міської ради №220-59/2019 від 15.08.2019 внесено зміни в п.1 рішення Волочиської міської ради від 22.02.2019 "Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах населеного пункту с. Курилівка Волочиського району ПП "Аграрна компанія 2004", а саме замінено площі земельних ділянок з "0,0700" на "0,4117", з "0,0400" на "0,1105", з "0,0600" на "0,5343", з "0,0800" на "0,2856", з "0,0900" на "0,2197". Доповнено п.1 вищевказаного рішення наступними підпунктами: 0,1099 га для обслуговування нежитлової будівлі кормоцеху по вул. Центральна, 27 с. Курилівка Волочиського району; 0,1099 га для обслуговування нежитлової будівлі пилорами по вул.Центральна, 28 с. Курилівка Волочиського району.

Згідно з витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6809957582019, № НВ-6809957792019, № НВ-6809957712019, № НВ-6809957682019, № НВ-6809957672019, № НВ-6809957632019, № НВ-6809957652019 від 28.10.2019, інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6820984100:01:001:0372, 6820984100:01:003:0019, 6820984100:01:003:0018, 6820984100:01:003:0017, 6820984100:01:003:0016, 6820984100:01:003:0014 та 820984100:01:003:0015 відсутня.

04.11.2019 ПП "Аграрна компанія 2004" звернулась до міського голови з клопотанням №455, в якому просило затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення та передати їх у власність.

Відповідно до рішення 65-ї сесії VII скликання Волочиської міської ради №177-65/2019 від 05.12.2019 затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок: площею 0,5343 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0014 по вул. Центральна, 25 с.Курилівка Волочиського району; площею 0,4117 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0015 по вул.Центральна, 26 с.Курилівка Волочиського району; площею 0,1099 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0016 по вул. Центральна, 27 с. Курилівка Волочиського району; площею 0,1099 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0017 по вул. Центральна, 28 с. Курилівка Волочиського району; площею 0,2856 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0018 по вул.Центральна, 32 с. Курилівка Волочиського району; площею 0,2197 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0019 по вул. Центральна, 33 с. Курилівка Волочиського району; площею 0,1105 га за кадастровим номером 6820984100:01:001:0372 по вул. Центральна, 21 с. Курилівка Волочиського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ПП "Аграрна компанія 2004". Вирішено заявнику надати вищевказані земельні ділянки у власність.

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №249255365, №249254847, №249254626, №249254391, №249254026, №249253541, №249255659 від 22.03.2021, земельні ділянки кадастровий номер 6820984100:01:003:0019 площею 0,2197 га, кадастровий номер 6820984100:01:003:0018 площею 0,2856 га, кадастровий номер 6820984100:01:003:0017, площею 0,1099 га, кадастровий номер 6820984100:01:003:0016 площею 0,1099 га, кадастровий номер 6820984100:01:003:0015 площею 0,4117 га, кадастровий номер 6820984100:01:003:0014 площею 0,5343 га, кадастровий номер 6820984100:01:001:0372 площею 0,1105 га 17.12.2019 зареєстровані на праві приватної власності за Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" на підставі рішення Волочиської міської ради № 177-65/2019 від 05.12.2019.

В ході вивчення питання законності надання вищевказаних земельних ділянок у власність, прокурор звертався із запитами до відділу у Волочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

У відповідь на вказані запити листом відділу у Волочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19.02.2021 повідомлено, що земельні ділянки за кадастровими номерами 6820984100:01:003:0014,6820984100:01:003:0015,6820984100:01:003:0016, 6820984100:01:003:0017,6820984100:01:003:0018, 6820984100:01:003:0019,6820984100:01:001:0372 знаходяться в межах населеного пункту с.Курилівка та перебувають в межах земель колишньої колективної власності, відповідно до державного акту на право колективної власності.

Листом від 09.04.2021 Головне управління ДПС у Хмельницькій області надало інформацію по СВК "Перемога" (с. Клинини) та КСП "Росія" (с. Курилівка), зокрема, що згідно ІТС "Податковий блок" за наданими реквізитами КСП "Росія" (пошук по назві) на обліку не перебуває.

Матеріали справи містять Державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ 002 від 24.05.1995, виданий Колективному сільськогосподарському підприємству "Росія" с.Курилівка Волочиського району Хмельницької області, згідно з яким передано у колективну власність 1271,0 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до протоколу №1 загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства "Росія" с. Курилівка Волочиського району Хмельницької області від 25 січня 2000 року, який наданий архівним відділом Хмельницької районної державної адміністрації на адвокатський запит, загальними зборами прийнято рішення реформувати Колективне сільськогосподарське підприємство "Росія" згідно указу Президента України від 03.12.1999 №1529/99 в сільськогосподарський виробничий кооператив. Новостворений СВК вважати правонаступником бувшого КСП "Росія".

Під час дослідження матеріалів господарської справи № 2/196-Б, яка витребовувалась судом за клопотанням відповідача 2 з архіву Господарського суду Хмельницької області згідно з ухвалою суду від 03.08.2021, суд дослідив положення Статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Курилівський", який був затверджений Загальними зборами членів сільськогосподарського кооперативу від 25.01.2000 № 1. Копія Статуту долучена до матеріалів справи.

У п. 8.9 вищевказаного Статуту зазначено, що кооператив є правонаступником КСП, однак, назва КСП визначена нечітко, лише останні букви назви "сія".

Згідно з ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 15.01.2009 у справі №2/196-Б ліквідовано Сільськогосподарський виробничий кооператив "Курилівський" с.Курилівка Волочиського району Хмельницької області, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03378070.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 22.01.2009 проведена державна реєстрація припинення юридичної особи - СВК "Курилівський", у зв`язку із визнанням її банкрутом.

Матеріали справи містять також архівну копію історичних даних від 16.07.2021 СВК "Перемога" с. Клинини Волочиського району Хмельницької області.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та пояснення сторін, суд приймає до уваги наступне.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.ч. 3, 4, 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatismutandis рішення від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти Росії").

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (місцевої громади) й орендаря, повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Аналогічні висновки щодо наявності підстав для звернення прокурора з метою захисту державних інтересів з вимогами, зокрема, до органу місцевого самоврядування у зв`язку із порушенням цим органом вимог земельного законодавства, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц.

При цьому якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, то суд повинен перевірити вказані доводи прокурора незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 15.01.2020 у справі №698/119/18). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами 3, 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

У даній справі прокурор на виконання положень ст. 53 ГПК України і ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", обґрунтовуючи позов і підстави представництва інтересів держави в суді, вказав, що прийняття відповідачем 1 Волочиською міською радою рішення щодо розпорядження спірною земельною ділянкою суперечить вимогам закону, порушує інтереси держави, що полягає у позбавленні права власності територіальної громади міста Волочиськ на спірну земельну ділянку, а відтак позов пред`являється з метою захисту інтересів територіальної громади міста. Прокурором наголошено, що Волочиська міська рада, яка має здійснювати захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, є одним із співвідповідачів, рішення якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки у власність, а визначений у законодавстві орган, уповноважений державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель (органи Держгеокадастру) не має повноважень звертатися до суду з вимогами, які заявив прокурор у цій справі. Тому керівник Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області звернувся до суду з даною позовною заявою самостійно в інтересах держави.

Суд зазначає, що ст. ст. 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Правовідносини, пов`язані з наданням у власність земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 16 та ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Статтею 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018 № 2498-VIII, який набрав чинності з 01.01.2019, доповнено розділі X "Перехідні положення" Земельного кодексу України пунктом 21 наступного змісту: "Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".

В ході судового розгляду суд встановив, що спірні земельні ділянки відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ 002 від 24.05.1995, належали на праві колективної власності Колективному сільськогосподарському підприємству "Росія", що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19.02.2021 та не заперечується сторонами у справі.

Згідно з протоколом №1 загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства "Росія" с. Курилівка Волочиського району Хмельницької області від 25 січня 2000 року на загальних зборах, серед іншого, було вирішено реформувати Колективне сільськогосподарське підприємство "Росія" згідно Указу Президента України від 03.12.1999 року №1529/99 в сільськогосподарський виробничий кооператив. Визначено новостворений СВК вважати правонаступником бувшого КСП "Росія". При цьому протокол не містить відомостей щодо назви зазначеного СВК.

В той же час як вбачається із змісту Статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Курилівський", останній був створений 25.01.2000. Зважаючи на викладене та враховуючи зміст п. 8.9 даного Статуту, суд дійшов висновку, що СВК "Курилівський" був правонаступником КСП "Росія".

Згідно з ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 15.01.2009 у справі №2/196-Б ліквідовано Сільськогосподарський виробничий кооператив "Курилівський", а 22.01.2009 проведена державна реєстрація припинення юридичної особи - СВК "Курилівський", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на викладені обставини та зважаючи на п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України, з 01 січня 2019 року спірні земельні ділянки вважаються власністю територіальної громади міста Волочиськ.

Територіальна громада міста Волочиськ, як власник спірної земельної ділянки, делегує Волочиській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Отже, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та безпосереднім інтересам територіальної громади. Розпорядження Волочиською міською радою земельною ділянкою всупереч вимогам законодавства не може вважатись вираженням волі територіальної громади.

Звертається увага, що територіальна громада міста Волочиськ не є окремою зареєстрованою у встановленому законом порядку юридичною особою, як наслідок, в останньої відсутні повноваження на звернення до суду за захистом порушених прав.

Також суд погоджується із доводами прокурора щодо відсутності у органів Держгеокадастру повноважень на звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності.

Суд вказує, що оскільки саме Волочиська міська рада вчинила дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави (територіальної громади), то правомірним є звернення до суду прокурора самостійно в інтересах держави та визначення міської ради одним із відповідачів, оскільки іншого органу, який би міг здійснити захист інтересів держави не існує, а незаконне вибуття спірної земельної ділянки із комунальної власності у приватну становить суспільний інтерес.

Отже, прокурор обґрунтував у чому полягає порушення інтересів держави (тобто навів підстави позову), а також обґрунтував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах (тобто, навів підставу для представництва інтересів держави). При цьому оскільки відсутній уповноважений орган, то у прокурора немає обов`язку здійснювати попереднє повідомлення про звернення до суду.

Зважаючи на вищевикладене, у суду відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 26 вищевказаного Закону встановлено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34).

За приписами пунктів "а" та "в" ст. 12 ЗК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Громадяни, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України).

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

Суд встановив, що рішенням 65-ї сесії VII скликання Волочиської міської ради №177-65/2019 від 05.12.2019 було затверджено проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у власність Приватному підприємству "Аграрна компанія 2004" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва наступні земельні ділянки: площею 0,5343 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0014 по вул. Центральна, 25 с.Курилівка Волочиського району; площею 0,4117 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0015 по вул.Центральна, 26 с.Курилівка Волочиського району; площею 0,1099 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0016 по вул. Центральна, 27 с. Курилівка Волочиського району; площею 0,1099 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0017 по вул. Центральна, 28 с. Курилівка Волочиського району; площею 0,2856 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0018 по вул.Центральна, 32 с. Курилівка Волочиського району; площею 0,2197 га за кадастровим номером 6820984100:01:003:0019 по вул. Центральна, 33 с. Курилівка Волочиського району; площею 0,1105 га за кадастровим номером 6820984100:01:001:0372 по вул. Центральна, 21 с. Курилівка Волочиського району.

Вказане рішення було прийнято на підставі ст.ст. 12, 20, 186 ЗК України.

Однак за приписами ч. 1 ст. 82 ЗК України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 28 ЗК України сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, крім державних і комунальних, землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності. Право власності на землю цих підприємств може набуватися шляхом внесення до статутного капіталу земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Отже, чинне земельне законодавство, яким чітко визначено підстави набуття сільськогосподарськими підприємствами права власності на землі сільськогосподарського призначення, не передбачає можливості безоплатного відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність юридичних осіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2021 у справі № 925/1179/20, від 01.10.2020 у справі №917/1997/16).

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд зазначає, що рішення 65-ї сесії VII скликання Волочиської міської ради №177-65/2019 від 05.12.2019 про безоплатну передачу земельних ділянок комунальної власності у приватну власність відповідачу 2 прийнято з порушенням вимог ст. 19 Конституції України, положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельного кодексу України. З огляду на викладене, вказане рішення підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

При цьому враховується позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13, відповідно до якої особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, і на таку особу (позивача) не можна покладати обов`язок об`єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення, тощо.

Доводи відповідачів з приводу того, що враховуючи набуття ПП "Аграрна компанія 2004" права власності на нежитлові будівлі і споруди, до останньої, як нового власника нерухомого майна, відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України, ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перейшло право на земельні ділянки, на яких розташоване таке майно, тому ПП "Аграрна компанія 2004" законно набуло права власності на земельні ділянки на підставі оспорюваного рішення, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Спірні земельні ділянки відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ 002 від 24.05.1995, належали на праві колективної власності Колективному сільськогосподарському підприємству "Росія".

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б)несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Спірні земельні ділянки є землями під господарськими будівлями і дворами, тобто належать до земель сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя).

Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ № 720/95) було передбачено, що паюванню підлягають лише сільськогосподарські угіддя.

За таких обставин спірні земельні ділянки не підлягали розпаюванню та залишались у колективній власності. В подальшому, як було встановлено судом, в зв`язку з реформуванням КСП "Росія" в СВК "Курилівський" та ліквідацією останнього, спірні земельні ділянки перейшли у комунальну власність на підставі п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Суд зазначає, що позивач набув права власності на будівлі і споруди на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно №САС 788498 від 31.08.2020, №САС 979502 від 31.08.2010, №САС 798499 від 31.08.2010, №САС 979505 від 31.08.2010, №САС979501 від 31.08.2010, №САС 798497 від 31.08.2010 та №САС798496 від 31.08.2010, виданими Курилівською сільською радою, в зв`язку із викупом майнових сертифікатів колишнього КСП "Росія" у їх співвласників - фізичних осіб із подальшим виділенням їх в натурі, що не заперечується сторонами у справі. При цьому будь-яких угод стосовно земельних ділянок, на яких розташовані такі будівлі та споруди, не укладалось, а спірні земельні ділянки не перебували у власності вказаних фізичних осіб.

Посилання відповідачів на те, що фізичні особи, в яких ПП "Аграрна компанія 2004" викупила майнові сертифікати, є співвласниками земель колективної власності спростовуються приписами ст. 7, ч.1 ст. 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", згідно з якими земля належить на праві колективної власності юридичній особі, а члени КСП є суб`єктами права лише в частині майна, яке вони одержують при виході з підприємства. При цьому, як було встановлено судом, спірні земельні ділянки не підлягали паюванню між членами КСП.

Суд враховує, що за приписами ч.ч.1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на викладене суд погоджується із доводами відповідачів, що ПП "Аграрна компанія 2004" має право на земельні ділянки, на якій розміщені належні останній на праві власності будівлі та споруди. Однак з огляду на вищевстановлені судом обставини, таке право відповідач 2 повинен реалізувати у визначений законодавством порядок та спосіб. В той же час надання спірних земельних ділянок безоплатно у власність відповідачу 2 на підставі рішення Волочиської міської ради № 177-65/2019 від 05.12.2019 суперечить чинному Земельному кодексу України, тому позовні вимоги в частині визнання недійсним даного рішення заявлені обґрунтовано та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 07.09.2021 відповідач 2 заявив про застосування позовної давності.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд приймає до уваги, що оспорюване рішення Волочиської міської ради № 177-65/2019 було прийнято 05.12.2019, позов про визнання недійсним зазначеного рішення поданий прокуратурою 22.04.2021. Отже, прокурор звернувся до суду із позовними вимогами про визнання недійсним рішення Волочиської міської ради в межах строку позовної давності.

З приводу позовної вимоги про повернення спірної земельної ділянки у власність територіальній громаді суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, звернувшись до суду за їх захистом.

Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Судувід 04.06.2019 по справі № 916/3156/17, від 11.09.2018 по справі № 905/1926/16).

Суд приймає до уваги, що згідно з свідоцтвами про право власності на нерухоме майно №САС 788498 від 31.08.2020, №САС 979502 від 31.08.2010, №САС 798499 від 31.08.2010, №САС 979505 від 31.08.2010, №САС979501 від 31.08.2010, №САС 798497 від 31.08.2010 та №САС798496 від 31.08.2010, виданими Курилівською сільською радою, а також витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.09.2010, 03.09.2010, 06.09.2010, Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" є власником будівлі конюшні, будівлі зерноскладу насіннєвого, будівлі телятника, будівель свинарника, будівлі кормоцеху, будівлі пилорами, що знаходяться по вул.Центральній в с. Курилівка Волочиського району Хмельницької області.

Вказане нерухоме майно розташоване на земельних ділянках, які прокурор просить зобов`язати відповідача 2 повернути на користь територіальної громади в особі Волочиської міської ради.

Суд звертається до положень ч.ч.1, 2 ст. 120 ЗК України та ч. 1 ст. 377 ЦК України, які передбачають, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № № 200/606/18).

З огляду на викладене, у разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

При цьому новий власник будівлі, споруди у зв`язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку у визначений законом порядок і спосіб.

Таким чином, оскільки суд встановив, що ПП "Аграрна компанія 2004" є власником нерухомого майна, розташованого на спірних земельних ділянках, а позивачем не доведено неправомірності набуття відповідачем 2 права власності на вказані об`єкти нерухомості, то з урахуванням положень ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України останній набув права на спірні земельні ділянки, яке може бути реалізовано шляхом оформлення їх у власність або користування.

З огляду на вказане обраний прокурором спосіб захисту шляхом повернення земельних ділянок, на яких розташовані належні відповідачу 2 об`єкти нерухомого майна, не є належним та ефективним способом захисту порушеного права Волочиської територіальної громади, оскільки не призведе до реального відновлення порушеного права, за захистом якого звернувся прокурор. В даному випадку ефективним способом захисту порушеного права вважатиметься стягнення з відповідача 2 недоотриманої орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності.

Суд також приймає до уваги, що за встановлених судом обставин зобов`язання відповідача 2 в примусовому порядку повернути земельні ділянки, на яких розміщені належні останньому об`єкти нерухомості, буде порушенням його права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов`язання повернути земельні ділянки.

З огляду на відмову у позові, питання щодо застосування позовної давності до вищевказаних вимог судом не розглядається. При цьому враховується правова позиція, викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, згідно з якою суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за наслідком розгляду позовних вимог в частині визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування покладаються на відповідача 1, в зв`язку із їх задоволенням, а в частині повернення земельної ділянки на позивача, в зв`язку з відмовою у позові в цій частині.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави до 1. Волочиської міської ради м. Волочиськ Хмельницької області, 2. Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" с.Попівці Волочиського району Хмельницької області про 1. Визнання недійсним рішення Волочиської міської ради № 177-65/2019 від 05.12.2019, 2.Зобов`язання повернути земельні ділянки задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення шістдесят п`ятої сесії Волочиської міської ради VII скликання №177-65/2019 від 05.12.2019 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в межах населеного пункту с.Курилівка Волочиського району ПП "Аграрна компанія 2004".

У позові керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави до Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" с.Попівці Волочиського району Хмельницької області про зобов`язання повернути земельні ділянки відмовити.

Стягнути з Волочиської міської ради (Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 88, код 04060695) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м.Хмельницький, провул.Військоматський, буд. 3. код 02911102) 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 17.09.2021.

СуддяЛ.О. Субботіна

Віддруковано у 5 примірниках:

1- до справи,

2- позивачу (31200, Хмельницька обл, м. Волочиськ, вул. Слави, 8),

3- відповідачу 1 (31200, Хмельницька обл, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 88),

4, 5 - відповідачу 2 (31222, Хмельницька обл., Волочиський р-н, с. Попівці, вул. Шкільна, буд. 34, А та м.Волочиськ, вул.Котляревського, 7).

Надіслати усім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.