Постанова

від 24.10.2024 по справі 924/254/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року Справа № 924/254/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Новак С.Я.

за участю представників сторін:

позивача: Ковальська О.Б.

відповідача: Остапчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.05.2024 у справі №924/254/24, ухвалене суддею Виноградовою В.В,, повний текст рішення складено 16.05.2024 р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван експо"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн"

про стягнення 300729,80 грн.

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван експо"

про визнання недійсними заявок

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ван експо" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" 417 112,20 грн, з яких 391382,41 грн основного боргу, 21397,50 грн пені, 2268,10 грн 3% річних, 2064,20 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позову товариство з обмеженою відповідальністю "Ван експо" зазначило про неналежне виконання ТОВ "Петрікор вайн" зобов`язань з оплати послуг транспортного експедирування згідно з договором транспортного експедирування від 01.08.2023 №1-01/08-01. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 6, 625-627, 628, 629, 909, 929 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 174, 193, 216, 218, 222, 307, 316 ГК України, ст. ст. 1, 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Також на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла зустрічна позовна заява (від 25.03.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван експо" про визнання недійсними заявок від 21.12.2023-1 р., укладеної 21.12.2023, та від 22.12.2023-1 р., укладеної 22.12.2023, на міжнародне транспортне перевезення, укладених відповідно до договору транспортного експедирування №1-01/08-01 від 01.08.2023.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" зазначило, що директор, який від імені ТОВ "Петрікор вайн" підписував заявки до договору транспортно-експедиційного обслуговування від 21.12.2023-1 р., від 22.12.2023-1 р. на міжнародне транспортне перевезення, не мав права на їх укладення від імені товариства без відповідного рішення уповноваженого органу, оскільки його повноваження згідно зі статутом товариства обмежуються укладенням договорів на суму, що не перевищує 100000 гривень. При цьому позивач за первісним позовом був обізнаний про вказані обмеження повноважень директора. Правовою підставою позовних вимог зазначає положення ст. ст. 92, 97, 98, 116, 203, 207, 215, 239, 241 ЦК України, ст. ст. 11, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

В подальшому ТОВ "Ван експо" подало до Господарського суду Хмельницької області заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з ТОВ "Петрікор вайн" 300729,80 грн, з яких 275000,00 грн основного боргу, 21397,50 грн пені, 2268,10 грн 3% річних, 2064,20 грн інфляційних втрат. Зазначену заяву було прийнято Господарський судом Хмельницької області.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 08.05.2024 первісний позов ТОВ "Ван експо" до ТОВ "Петрікор вайн" про стягнення 300 729,80 грн задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Петрікор вайн" на користь ТОВ "Ван експо" 275 000,00 грн основного боргу, 21 397,50 грн пені, 2 205,39 грн 3% річних, 2 064,20 грн інфляційних втрат, 3 608,01 грн витрат зі сплати судового збору. У решті первісного позову відмовлено.

У зустрічному позові ТОВ "Петрікор вайн" до ТОВ "Ван експо" про визнання недійсними заявок від 21.12.2023-1, укладеної 21.12.2023, та від 22.12.2023-1, укладеної 22.12.2023, на міжнародне транспортне перевезення, укладених відповідно до договору транспортного експедирування №1-01/08-01 від 01.08.2023, відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Петрікор вайн" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині задоволених вимог первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову, натомість прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні первісних позовних вимог та задоволити зустрічні.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 у цій справі апеляційну скаргу із доданими до неї документами було повернуто ТОВ "Петрікор вайн", у зв`язку з не усуненням апелянтом, виявлених апеляційним судом, недоліків апеляційної скарги, а саме неподанням доказів про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 15 850,42 грн. протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

15.07.2024 відповідач вдруге звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.05.2024 у справі №924/254/24, в якій просить суд в задоволенні первісного позову відмовити; зустрічний позов задоволити у повному обсязі.

Одночасно з поданням апеляційної скарги апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №924/254/24 у складі: головуючий суддя Мельник О.В., суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.05.2024 у справі №924/254/24 - залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати заяву про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

05.08.2024 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.

Водночас, відповідно до табелю обліку робочого часу КП "Діловодство спеціалізованого суду" головуючий суддя Мельник О.В. у період з 05.08.2024 по 30.08.2024 включно, а також суддя-член колегії Гудак А.В. у період з 05.08.2024 по 30.08.2024 включно та суддя-член колегії Олексюк Г.Є. у період з 05.08.2024 по 30.08.2024 включно, перебувають у відпустці.

Розпорядженням керівника апарату №01-05/686 від 06.08.2024 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №924/254/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024 р. визначено колегію суддів для розгляду справи №924/254/24 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В..

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.05.2024 у справі №924/254/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.05.2024 у справі №924/254/24. Зупинено дію рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.05.2024 у справі №924/254/24, розгляд апеляційної скарги призначити на "05" вересня 2024 р. о 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м.Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

29.08.2024 р. до апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван експо" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 924/254/24, призначеної на 10 год. 30 хв. 05.09.2024р на іншу, зручну для суду дату, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні в Залізничному районному суді міста Львова у справі № 462/1050/24. Крім того, в клопотанні просить надати адвокату Ковальській Оксані Богданівні, представнику Позивача ТОВ «ВАН ЕКСПО» (за первісним позовом) можливість участі у наступному судовому засіданні по справі №924/254/24, у Північно-західному апеляційному господарському суді, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

02.09.2024 р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван експо" до апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. А також, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван експо" витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

05.09.2024 р. до апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" надійшло клопотання про відкладення розгляд справи у зв`язку із зайнятістю в інших судових засіданнях в Господарському суді Хмельницької області (справа №924/641/24 та справа №924/680/24) та Хмельницькому апеляційному суді (справа№686/3090/21).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на "24" жовтня 2024 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2(ВКЗ). Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" у строк до 18.10.2024 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван експо" про відшкодування судових витрат на надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у справі №924/254/24.

22.10.2024р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/254/24 - задоволено.

В судовому засіданні 24.10.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" підтримав доводи апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.05.2024 у справі №924/254/24 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення скасувати в частині задоволених вимог первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову, натомість прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні первісних позовних вимог та задоволити зустрічні.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван експо" заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.05.2024 у справі №924/254/24 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Щодо вимог ТОВ "Ван експо" за первісним позовом про стягнення з ТОВ "Петрікор вайн" 275 000,00 грн основного боргу, 21 397,50 грн пені, 2 268,10 грн 3% річних, 2 064,20 грн інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 275 000,00 грн заборгованості заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню. Також, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, суд зазначив, що, обґрунтованим є розмір 3% річних в сумі 2205,39 грн, які і підлягають стягненню. Відтак у позові в частині стягнення 62,71 грн 3% річних відмовив. За наслідками перевірки розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх нарахування в можливих межах, тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню. Крім того, здійснивши перевірку поданого розрахунку пені, суд вказав на те, що, розрахунок здійснено у межах можливих нарахувань. З огляду на зазначене, а також положення ст.14 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 21 397,50 грн пені належить задовольнити.

Щодо зустрічних позовних вимог, то суд першої інстанції вказав на те, що в даному випадку відсутні підстави для визнання недійсними заявок на міжнародне транспортне перевезення від 21.12.2023-1, від 22.12.2023-1, укладених відповідно до договору транспортного експедирування від 01.08.2023 №1-01/08-01.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" стверджує, що суд першої інстанції не у повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

Зокрема скаржник вказує на те, що укладаючи договір транспортно-експедиційного обслуговування №1-01/08-01, ТОВ «ВАН ЕКСПО» було відомо про положення Статуту товариства, якими визначено обсяг повноважень директора та загальних зборів ТОВ «ПЕТРІКОР ВАЙН». Засновником ТОВ «ПЕТРІКОР ВАЙН» було прийнято рішення щодо оскарження заявок від 21.12.2023-1 р., 22.12.2023-1 р. у зв`язку із тим, що вартість перевезень визначених у цих заявках значно перевищує вартість перевезень по подібних заявках по такому ж маршруту та об`єму перевезення.

Вартість міжнародного транспортного перевезення згідно заявки від 21.12.2023-1 р. становило 6500 Євро (що по курсу євро встановленому Нацбанком України на дату складення заявки на перевезення, становить 266 931,60 грн.), та згідно заявки від 22.12.2023-1 становило 6000 Євро (що по курсу євро встановленому Нацбанком України на дату складення заявки на перевезення, становить 247 707,6 грн.).

Таким чином, аналізуючи показники господарської діяльності Товариства, учасником Товариства було встановлено, що заявки від 21.12.2023-1 р., від 22.12.2023-1 р. на міжнародне транспортне перевезення перевищують суму 100 000 грн. (максимальну суму якою обмежені повноваження директора Товариства) у 2,67 та 2,48 рази відповідно.

Тобто, вбачається з боку ТОВ «ВАН ЕКСПО» безпідставне, без будь-якого економічного обґрунтування, підняття вартості міжнародних перевезень, що призвело до завдання ТОВ «ПЕТРІКОР ВАЙН» збитків.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст. 931 ЦК України).

Таким чином, встановлена ціна перевезень, яка безпідставно прийнята директором, виходить за межі розумної плати.

Отже, Гармановський Дмитро Андрійович, який від імені ТОВ «ПЕТРІКОР ВАЙН» підписував заявки до договору транспортно-експедиційного обслуговування від 21.12.2023-1 р., від 22.12.2023-1 р. на міжнародне транспортне перевезення, не мав права на їх укладення від імені ТОВ «ПЕТРІКОР ВАЙН» без відповідного рішення уповноваженого органу, оскільки повноваження директора Гармановського Д.А., згідно зі статутом товариства обмежуються укладенням договорів від імені товариства на суму, що не перевищую 100 000 грн. В даному випадку, директор товариства діяв всупереч інтересів ТОВ «ПЕТРІКОР ВАЙН».

Підписання директором ТОВ «ПЕТРІКОР ВАЙН» оспорюваних договорів без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього товариства свідчить про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор діяв саме від імені товариства, а не його учасників.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 ЦК України).

Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи. Тому, на виконання рішення учасника ТОВ «ПЕТРІКОР ВАЙН» ОСОБА_1 , ТОВ «ПЕТРІКОР ВАЙН» звертається до суду за захистом своїх порушених прав, через свого представника (виконавчий орган) - директора.

За таких умов, є недійсними заявки від 21.12.2023-1 р., укладену 21.12.2023 року, та від 22.12.2023-1 р. укладену 22.12.2023 року на міжнародне транспортне перевезення укладених відповідно до договору транспортного експедирування № 1-01/08-01 від 01.08.2023 року.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ван експо" у відзиві вказує на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та правильно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, які надавались суду, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Між сторонами підписаний та засвідчений печаткою ТОВ "Петрікор вайн" акт звірки взаємних розрахунків від 01.01.2024, згідно з яким за період з 01.01.2024 - 07.02.2024 борг ТОВ "Петрікор вайн" перед ТОВ "Ван експо" становить 441382,42 гривні. ТОВ "Петрікор вайн" здійснено оплату транспортних послуг згідно з рахунком №199 від 22.12.2023 на суму 44675,58 грн (платіжна інструкція від 01.02.2024 №214), 30000,00 грн (платіжна інструкція від 02.02.2024 №226), 50000,00 грн (платіжна інструкція від 26.02.2024 №259), 91382,42 грн (платіжна інструкція від 14.03.2024 №386), 5000,00 грн (платіжна інструкція від 09.04.2024 №646), 5000,00 грн (платіжна інструкція від 15.04.2024 №719), 5000,00 грн (платіжна інструкція від 17.04.2024 №749), 5000,00 грн (платіжна інструкція від 18.04.2024 №757), 5000,00 грн (платіжна інструкція від 22.04.2024 №278).

Відтак станом на дату звернення до Господарського суду Хмельницької області із позовом ТОВ «Ван Експо» до ТОВ «Петрікор Вайн» про стягнення 417 112,20 грн, основна сума боргу становила 391 382,41 грн, 21 397,50 грн пені, 2 268,10 грн 3% річних, 2064,20 грн інфляційних втрат. Після відкриття провадження в Господарському суді Хмельницької області відповідачем було здійснено декілька оплат транспортних послуг згідно з рахунком №199 від 22.12.2023 , а саме 91382,42 грн (платіжна інструкція від 14.03.2024 №386), 5000,00 грн (платіжна інструкція від 09.04.2024 №646), 5000,00 грн (платіжна інструкція від 15.04.2024 №719), 5000,00 грн (платіжна інструкція від 17.04.2024 №749), 5000,00 грн (платіжна інструкція від 18.04.2024 №757), 5000,00 грн (платіжна інструкція від 22.04.2024 №278).

Також 06.06.2024 року, тобто наступного дня після надіслання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.05.2024 року по справі №924/254/24 до Північно-західного апеляційного господарського суду , а також позивачу - ТОВ «Ван Експо», Відповідач здійснює наступну і останню оплату транспортних послуг згідно з рахунком №199 від 22.12.2023 - платіжна інструкція №1223 від 06.06.2024 на суму 5000 грн.

ТОВ "Петрікор вайн" у своїй апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.05.2024 року по справі 924/254/24 вважає заявки від 21.12.2023-1 р., від 22.12.2023-1 р. недійсними з огляду на їх підписання директором ТОВ "Петрікор вайн" з перевищенням повноважень.

Також на думку апелянта, Засновником ТОВ «Петрікор вайн» було прийнято рішення про оскарження заявок від 21.12.2023-1 та 22.12.2023-1 у зв`язку із тим, що вартість перевезень значно перевищує вартість перевезень по такому ж маршруту та об`єму перевезень.

В свою чергу, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 08.05.2024року встановлено, що представник ТОВ "Петрікор вайн" не заперечив щодо отриманого товару та наданих послуг з його перевезення.

Проте ТОВ "Петрікор вайн" у своїй апеляційній скарзі зазначає, про недійсність заявок від 21.12.2023-1 р. та від 22.12.2023-1 р., з огляду на їх підписання директором ТОВ "Петрікор вайн" з перевищенням повноважень

Позивач звертає увагу суду на те, що умови договору транспортного експедирування від 01.08.2023 №1-01/08-01, оспорювані заявки на міжнародне транспортне перевезення від 21.12.2023-1, від 22.12.2023-1, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), акти надання послуг від 28.12.2023, 29.12.2023, часткова оплата наданих за зазначеними заявками послуг у сукупності свідчать про реальне здійснення господарських операцій між сторонами, їх волевиявлення щодо настання наслідків за укладеними заявками та схвалення спірних правочинів зі сторони ТОВ "Петрікор вайн", в тому числі мовчазною згодою. Докази недобросовісної поведінки ТОВ "Ван експо" при укладенні спірних правочинів та нерозумності в поведінці ТОВ "Ван експо" при вчиненні оспорених заявок, а також докази на підтвердження вчинення сторонами дій, які би свідчили про відсутність реального наміру укладення і виконання оспорених заявок відсутні.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

01.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ван експо" (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" (Замовник) в особі директора Гармановського Д.А., який діє на підставі статуту, було укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування №1-01/08-01 (далі - договір).

У п.1.1 договору зазначено, що ним регулюються правовідносини, що виникають між Експедитором та Замовником з приводу транспортного експедирування вантажу Замовника. Замовник доручає, а Експедитор бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок Замовника забезпечити організацію здійснення перевезень вантажу Замовника автомобільним транспортом в межах території України і в міжнародному сполученні. Послуги з експедирування включають у себе комплекс юридичних і фактичних дій в рамках цього Договору щодо організації перевезень вантажу Замовника, відповідного оформлення такого перевезення, забезпечення відправки вантажу із пункту відправлення (навантаження) одержання вантажу у пункті призначення (розвантаження) уповноваженою оптимального і економічно вигідного маршруту з урахуванням інтересів Замовника.

У розділі 2 договору визначено обов`язки сторін.

Так, за умовами п. 2.1 Замовник зобов`язується, зокрема: надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого "Замовлення на перевезення", що є невід`ємною частиною договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва, характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги; забезпечити оформлення товарно-супровідних документів (CMR, Tir-carnet для міжнародних перевезень) і, в разі необхідності, інших митних документів в узгоджений термін; до прибуття транспортних засобів під завантаження належним чином підготувати вантаж до перевезення - затарити, замаркувати, згрупувати вантажоодержувача (якщо таких декілька); провести завантаження транспортного засобу; організувати вантажно-розвантажувальні роботи, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу; своєчасно оплачувати послуги Експедитора; Замовник бере на себе повну відповідальність за витрати і збитки перевізника, понесені внаслідок невиконання Замовником обов`язків, встановлених п. п. 2.1.1-1.2.10 цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору Експедитор зобов`язується, зокрема у випадку досягнення згоди Сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів, направляти Замовнику підтверджене штампом Експедитора "Замовлення на перевезення" з вказівкою водія та державного номера (-ів) автомобіля (-ів); направляти у розпорядження Замовника автомобілі у належному технічному стані; забезпечити наявність у водіїв належним чином оформлених документів для безперешкодного виконання перевезень; подати автомобілі під завантаження/розвантаження за адресою і в терміни, вказані в узгодженому "Замовленні на перевезення"; при міжнародних перевезеннях, забезпечити страхування вантажу на умовах CMR - страхування; доставити і здати вантаж вантажоодержувачу.

Згідно з п. 3.1 договору ціни на послуги узгоджуються Сторонами в Замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах Експедитора.

Грошові кошти, які поступають на рахунки Експедитора від Замовника, призначені для оплати наданих послуг третіми особами, які вони виконують за договорами, укладеними із самим Експедитором. Вартість послуг включають у себе плату за транспортні послуги третіх осіб та винагороду, що належить Експедитору, а також розмір зборів за виконання Експедитором пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення операцій та послуг. Вартість послуг визначається на підставі діючих ринкових розцінок і тарифів на аналогічні послуги та може змінюватися, відповідно до зміни кон`юнктури ринку транспортно-експедиторських послуг та цін на паливно-мастильні матеріали. Загальна сума Договору складається з сум згідно заявок за період дії цього Договору. У випадку необхідності Сторони підписують акт звірки (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору у випадку, якщо Сторонами в Замовленні на перевезення визначено вартість перевезення вантажу в іноземній валюті, то розрахунок здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом НБУ, узгодженим в Замовленнях на перевезення.

У розділі 4 договору сторони узгодили, що розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок Експедитора за один банківський день до завантаження при отриманні копії рахунка-фактури Експедитора (п. 4.1). Днем здійснення платежу вважається день надходження грошових сум на рахунок Експедитора (п. 4.2).

Пунктом 5.5 договору передбачено, що у випадку затримки оплати, вказаних у пунктах 3.1, 4.1 даного Договору, Замовник виплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

У п. 8.1 договору визначено, що за фактом виконання перевезення Сторони складають та підписують Акт виконаних робіт.

Відповідно до пункту 8.2 договору він вступає в силу з моменту підписання та діє до 01.08.2024.

Всі зміни та доповнення до договору будуть дійсними лише у тому випадку, якщо вони здійсненні у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін (п. 8.3 договору).

Договір, зміни і доповнення до нього, "Замовлення на перевезення", отримані від Замовника за допомогою факсимільного зв`язку, мають юридичну силу (п. 8.5 договору).

Згідно з п. 8.6 договору у випадку, якщо відправлений Перевізником Замовнику Акт виконаних робіт ним не підписаний і не заперечений на протязі 2 банківських днів з моменту його отримання Замовником, він вважається ним прийнятий без змін та підлягає оплаті в повному обсязі.

Договір містить підписи представників сторін та відтиски печаток сторін.

Сторонами підписано та скріплено відтисками печаток заявки на міжнародне транспортне перевезення:

- від 21.12.2023-1 р., в якій визначено: маршрут: Італія-Україна; адресу завантаження: Верона + Луго; вантажовідправника: Nogarole Rocca (VR) 37060 (Італія); дату та час завантаження: 21.12.2023, 11:00; вантажоотримувача: ТОВ "Петрікор Вайн"; адресу вивантаження: м. Хмельницький, вул. Сільськогосподарська, 20; відомості про авто: 5SN1055/АО6330ХР; ставку за перевезення: 6500 євро, курс НБУ на день завантаження, оплата 5 днів по копіях рахунку, акту на перевезення;

- від 22.12.2023-1 р., в якій визначено: маршрут: Італія-Україна; дату та час завантаження: 22.12.2023, 11:00; адресу завантаження: Via Fiumazzo, 72, 48022 Lugo RA, Італія; вантажоотримувача: ТОВ "Петрікор Вайн"; адресу вивантаження: м. Київ; відомості про авто: ВК9214НА/ВК0039ХF; ставку за перевезення: 6000 євро, курс НБУ на день завантаження, оплата 5 днів по копіях рахунку, акту на перевезення.

Згідно з довідкою ТОВ "Ван експо" від 08.12.2023 вартість транспортно-експедиційних послуг при перевезення автомобілем, державний номер 5SN1055/АО6330ХР від пункту завантаження в м. Верона, Луго до пункту перетину кордону у м. Чоп (1461 км) становить 187845,00 грн; від пункту перетину кордону в м. Чоп до місця розвантаження у м. Хмельницькому (466 км) становить 80505,00 гривні.

Згідно з довідкою ТОВ "Ван експо" від 22.12.2023 вартість транспортно-експедиційних послуг при перевезення автомобілем, державний номер ВК9214НА/ВК0039XF від пункту завантаження в м. Луго до пункту перетину кордону у м. Чоп (1188 км) становить 167203,00 грн; від пункту перетину кордону в м. Чоп до місця розвантаження у м. Києві (812 км) становить 80505,00 гривні.

ТОВ "Ван експо" виставлено для ТОВ "Петрікор Вайн" рахунки від 22.12.2023 №199 та №200 на оплату транспортних експедиційних послуг відповідно автомобілем 5SN1055/АО6330ХР за маршрутом: Верона, Луго (Італія) - м. Чоп та м. Чоп - Хмельницький на суму 268350,00 грн, та автомобілем ВК9214НА/ВК0039ХF за маршрутом: Луго (Італія) - м. Чоп та м. Чоп - м. Київ на суму 247708,00 гривні.

У підтвердження здійснення міжнародного перевезення вантажу ТОВ "Ван експо" надано копії міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) №12481 та №112391, в яких зазначено, зокрема відомості про місця завантаження вантажу (відповідно Nogarole Rocca (VR) Italia та Via Fiumazzo, 72, 48022 Lugo RA Italia), проходження митного контролю тощо, та містяться підписи та відтиски печаток ТОВ "Петрікор вайн" про отримання вантажу відповідно 28.12.2023 та 29.12.2023.

Також між сторонами на виконання договору складено, підписано та скріплено відтисками печаток акт №200 надання послуг від 29.12.2023 про надання експедитором ТОВ "Ван експо" замовнику ТОВ "Петрікор вайн" транспортних послуг автомобілем ВК9214НА/ВК0039ХF на суму 247708,00 грн та акт №199 надання послуг від 28.12.2023 про надання експедитором ТОВ "Ван експо" замовнику ТОВ "Петрікор вайн" транспортних послуг автомобілем 5SN1055/АО6330ХР на суму 268350,00 гривні.

У матеріали справи надано підписаний та засвідчений печаткою ТОВ "Петрікор вайн" акт звірки взаємних розрахунків від 01.01.2024, згідно з яким за період з 01.01.2024 - 07.02.2024 борг ТОВ "Петрікор вайн" перед ТОВ "Ван експо" становить 441382,42 гривні.

ТОВ "Петрікор вайн" здійснено оплату транспортних послуг згідно з рахунком №199 від 22.12.2023 на суму 44675,58 грн (платіжна інструкція від 01.02.2024 №214), 30000,00 грн (платіжна інструкція від 02.02.2024 №226), 50000,00 грн (платіжна інструкція від 26.02.2024 №259), 91382,42 грн (платіжна інструкція від 14.03.2024 №386), 5000,00 грн (платіжна інструкція від 09.04.2024 №646), 5000,00 грн (платіжна інструкція від 15.04.2024 №719), 5000,00 грн (платіжна інструкція від 17.04.2024 №749), 5000,00 грн (платіжна інструкція від 18.04.2024 №757), 5000,00 грн (платіжна інструкція від 22.04.2024 №278).

Крім того, у матеріали справи ТОВ "Ван експо" надано копії узгоджених сторонами заявок на міжнародне транспортне перевезення від 01.08.2023 на суму 900 євро, від 11.09.2023-1 на суму 2650 євро, від 12.09.2023-1 на суму 2650 євро, від 12.09.2023-2 на суму 2650 євро, від 28.09.2023-1 на суму 2950 євро, від 02.10.2023-1 на суму 2000 євро, від 01.11.2023-1 на суму 4200 євро, від 23.11.2023-1 на суму 2900 євро, від 04.12.2023-1 на суму 5100 євро, від 07.12.2023-1 на суму 1800 євро; копії рахунків ТОВ "Ван експо", виставлених ТОВ "Петрікор вайн" на виконання договору від 01.08.2023 №01/08-01, на оплату транспортно-експедиційних послуг: №110 від 02.08.2023 на суму 36121,00 грн, №114 від 10.08.2023 на суму 1799,61 грн, №143 від 11.09.2023 на суму 103680,45 грн, №146 від 12.09.2023 на суму 103874,43 грн, №148 від 12.09.2023 на суму 39200,00 грн, №167 від 28.09.2023 на суму 113724,27 грн, №169 від 04.10.2023 на суму 76652,60 грн, №187 від 02.11.2023 на суму 167452,18 грн, №194 від 24.11.2023 на суму 119773,50 грн, №195 від 04.12.2023 на суму 202256,82 грн, №197 від 07.12.2023 на суму 73067,60 грн; копії актів наданих послуг, складених між сторонами на виконання договору від 01.08.2023 №01/08-01: №110 від 11.08.2023 на суму 36121,00 грн, №114 від 11.08.2023 на суму 1799,61 грн, №143 від 11.09.2023 на суму 103680,45 грн, №146 від 15.09.2023 на суму 103874,43 грн, №148 від 20.09.2023 на суму 39200,00 грн, №167 від 28.09.2023 на суму 113724,27 грн, №169 від 11.10.2023 на суму 76652,60 грн, №187 від 09.11.2023 на суму 167452,18 грн, №194 від 01.12.2023 на суму 119773,50 грн, №195 від 10.12.2023 на суму 202256,82 грн, №197 від 20.12.2023 на суму 73067,60 грн; копії міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), за якими ТОВ "Петрікор вайн" отримувало товар; копії платіжних інструкцій, згідно з якими ТОВ "Петрікор вайн" сплачено на користь ТОВ "Ван експо" кошти за транспортні послуги: №1674 від 03.08.2023 на суму 36121,00 грн, №1787 від 21.08.2023 на суму 1799,61 грн, №2005 від 14.09.2023 на суму 103680,45 грн, №2012 від 15.09.2023 на суму 39200,00 грн, №2096 від 27.09.2023 на суму 103874,43 грн, №2243 від 11.10.2023 на суму 43724,27 грн, №2275 від 16.10.2023 на суму 50000,00 грн, №2366 від 25.10.2023 на суму 20000,00 грн, №2367 від 25.10.2023 на суму 76652,60 грн, №2645 від 24.11.2023 на суму 50000,00 грн, №8 від 29.11.2023 на суму 117452,18 грн, №154 від 19.12.2024 на суму 70000,00 грн, №206 від 28.12.2024 на суму 49773,50 грн, №7 від 03.01.2024 на суму 100000,00 грн, №33 від 05.01.2024 на суму 50000,00 грн, №212 від 01.02.2024 на суму 52256,82 грн, №213 від 01.02.2024 на суму 73067,60 грн; гарантійного листа ТОВ "Петрікор вайн" щодо оплати рахунку згідно із заявкою та договором від 01.08.2023 №1-01/08-01.

Також, до матеріалів справи ТОВ "Петрікор вайн" долучено виписку (від 23.09.2021) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо товариства, статут ТОВ "Петрікор вайн".

Так, згідно з наданою випискою ТОВ "Петрікор вайн" зареєстроване як юридична особа, керівником товариства є Гармановський Д.А.

Статутом ТОВ "Петрікор вайн", затвердженим рішенням учасника - ОСОБА_1. №2 від 29.09.2021 (далі - статут), товариство з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" (Товариство) засноване та діє на підставі цього Статуту, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", "Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю" та іншого чинного в Україні законодавства (п. 1.1 статуту).

Згідно з п. 5.1.1 статуту учасники Товариства мають право брати участь в управлінні Товариством в порядку, передбаченому цим статутом.

Товариство має право від свого імені вчиняти будь-які правочини (договори, контракти), набувати майнові та особисті немайнові права, виступати позивачем та відповідачем в суді, господарському та третейському суді, міжнародному арбітражі, здійснювати інші юридичні дії, що не суперечать чинному в Україні законодавству та не потребують попередньої письмової згоди Учасників. Товариство може також набувати та здійснювати й інші права, що не заборонені чинним законодавством України (п. п. 5.3.1, 5.3.12 статуту).

Вищим органом Товариства є Загальні збори Учасників (п. 9.1 статуту).

Згідно з п. 9.2 статуту Загальні збори Учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності Товариства.

До виключної компетенції Загальних зборів Учасників належить: обрання одноосібного виконавчого органу Товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу Товариства (п. 9.3.7); прийняття рішення про надання згоди на вчинення значних правочинів з урахуванням положень даного статуту та чинного законодавства (п. 9.3.15); прийняття рішення про вчинення правочинів та інших юридичних дій від імені Товариства на суму, що перевищує 100000,00 грн та/або еквівалент цій сумі в будь-якій іншій валюті за курсом Національного Банку України на дату укладення (вчинення) такого правочину/дії (п. 9.3.18).

У п. 9.4 статуту зазначено, що питання, віднесені до виключної компетенції Загальних зборів Учасників Товариства, не можуть бути передані ними для вирішення іншому органу Товариства.

Якщо Товариство має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником Товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника (п. 9.5.12 статуту).

За умовами п. 9.5.13 статуту до Товариства з одним учасником не застосовуються положення цього статуту, що стосуються порядку скликання загальних зборів, прийняття ними рішень, заочного голосування, прийняття рішень шляхом опитування, а інші положення Статуту застосовуються з урахуванням положень пункту 9.5.12 цього Статуту.

Виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор, який призначається на Загальних зборах Учасників (п. 9.7 статуту).

Згідно з п. 9.7.1 статуту до компетенції Директора належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів Учасників.

Директор підзвітний Загальним зборам Учасників та організовує виконання їх рішень (п. 9.7.2 статуту).

Відповідно до п. 9.8 статуту Директор має право, серед іншого: без довіреності здійснювати всі дії від імені Товариства, за винятком тих, що цим Статутом віднесені до компетенції Загальних зборів Учасників; вчиняти будь-які правочини та інші юридичні дії від імені Товариства з врахуванням обмежень, встановлених цим статутом; вирішувати інші питання в межах прав, що надані йому Загальними зборами Учасників. Виключно на підставі рішення Загальних зборів Учасників директор має право: укладати (вчиняти) значні правочини; укладати договори та вчиняти інші юридичні дії від імені товариства на суму, що перевищує 100000,00 грн та/або еквівалент цій сумі в будь-якій іншій валюті за курсом Національного Банку країни на дату укладення (вчинення) такого правочину/дії.

Положеннями п.9.8.4 статуту передбачено, що перевірки діяльності Директора проводяться аудиторською організацією (зовнішнім аудитором) за рішенням Загальних зборів Учасників.

Згідно з п. 10.1 статуту до значних правочинів віднесено укладення (вчинення) правочинів понад суму 100000,00 грн та/або еквівалент цій сумі в будь-якій іншій валюті за курсом Національного Банку України на дату укладення (вчинення) такого правочину/дії.

Якщо замість кількох правочинів Товариство могло вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним (п. 10.2 статуту).

За умовами п. 10.3 статуту з питань, передбачених п. 10.1 статуту, рішення приймається Загальними зборами учасників більшістю голосів усіх учасників товариства.

У матеріали справи надано рішення учасника ТОВ "Петрикор вайн" від 11.03.2024 про вжиття заходів щодо визнання недійсними в судовому порядку заявок від 21.12.2023-1 р., від 22.12.2023-1 р. на міжнародне транспортне перевезення, укладених відповідно до договору транспортного експедирування №1-01/08-01 від 01.08.2023 та про уповноваження директора товариства Гармановського Д.А. на підписання та подання до суду відповідної позовної заяви.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України одними зі способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі, визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 202 ЦК України).

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положення ст. 627 ЦК України передбачають свободу договору, зокрема відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 909 ЦК Україна за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст. 931 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Положеннями ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ван експо" як Експедитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" як Замовником було укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування №1-01/08-01 від 01.08.2023, відповідно до п.1.1 якого Замовник доручив, а Експедитор взяв на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок Замовника забезпечити організацію здійснення перевезень вантажу Замовника автомобільним транспортом в межах території України і в міжнародному сполученні.

У п. 2.1, 2.2 договору сторони, зокрема погодили, що Замовник зобов`язується, зокрема: надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого "Замовлення на перевезення", що є невід`ємною частиною договору; Експедитор зобов`язується у випадку досягнення згоди Сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів, направляти Замовнику підтверджене штампом Експедитора "Замовлення на перевезення".

У матеріали справи надано, зокрема підписані та скріплені відтисками печаток сторін заявки на міжнародне транспортне перевезення від 21.12.2023-1 р., від 22.12.2023-1 р, в яких узгоджено маршрут, адреси завантаження та вивантаження, вантажовідправника та вантажоотримувача, вартість послуг перевезення, строк оплати, зазначено відомості про автомобіль .

ТОВ "Ван експо" виставлено для ТОВ "Петрікор Вайн" рахунки від 22.12.2023 №199 та №200 на оплату транспортних експедиційних послуг відповідно до заявок на перевезення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до узгоджених заявок на міжнародне транспортне перевезення від 21.12.2023-1 р., від 22.12.2023-1 р, ТОВ "Ван експо" здійснено міжнародне перевезення вантажу згідно з міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) №12481 та №112391, які містять відомості про проходження митного контролю, підписи та відтиски печаток ТОВ "Петрікор вайн" про отримання вантажу відповідно 28.12.2023 та 29.12.2023.

Також між сторонами на виконання договору складено, підписано та скріплено відтисками печаток акт №200 надання послуг від 29.12.2023 про надання експедитором ТОВ "Ван експо" замовнику ТОВ "Петрікор вайн" транспортних послуг автомобілем ВК9214НА/ВК0039ХF на суму 247708,00 грн та акт №199 надання послуг від 28.12.2023 про надання експедитором ТОВ "Ван експо" замовнику ТОВ "Петрікор вайн" транспортних послуг автомобілем 5SN1055/АО6330ХР на суму 268350,00 гривні.

Представник ТОВ "Петрікор вайн" не заперечив щодо отриманого товару та наданих послуг з його перевезення.

В акті звірки взаємних розрахунків від 01.01.2024, засвідченому печаткою ТОВ "Петрікор вайн", за період з 01.01.2024 - 07.02.2024 відображено борг ТОВ "Петрікор вайн" перед ТОВ "Ван експо" в сумі 441382,42 гривні.

З наданих в матеріали справи платіжних інструкцій вбачається, що ТОВ "Петрікор вайн" здійснив часткову оплату транспортних послуг.

З огляду на неналежне виконання ТОВ "Петрикор вайн" зобов`язань з оплати послуг, наданих відповідно до вищезазначених заявок, ТОВ "Ван екпо" у первісному позові просить стягнути з ТОВ "Петрикор вайн" 275 000,00 грн заборгованості, 21 397,50 грн пені, 2 268,10 грн 3% річних, 2 064,20 інфляційних втрат.

В апеляційній скарзі ТОВ "Петрікор вайн" вказує на те, що заявки від 21.12.2023-1 р., від 22.12.2023-1 р. підлягають визнанню недійсними з огляду на їх підписання директором ТОВ "Петрікор вайн" з перевищенням повноважень.

Дослідивши вище вказаний довід апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).

У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

При цьому, звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

У зустрічному позові про визнання недійсними заявок на міжнародне транспортне перевезення 21.12.2023-1 р. та 22.12.2023-1 р., укладених відповідно до договору транспортного експедирування №1-01/08-01 від 01.08.2023, а також в апеляційній скарзі ТОВ "Петрікор вайн" стверджує, що підписання цих заявок директором ТОВ "Петрикор вайн" здійснено без відповідного рішення уповноваженого органу, необхідність якого передбачена статутом товариства для такого виду правочинів. При цьому ТОВ "Ван експо" було обізнане про наявні у директора ТОВ "Петрикор вайн" обмеження повноважень і останнє не здійснювало наступного схвалення оспорених правочинів.

Судом апеляційної інстанції береться до уваги, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). До того ж особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина 1 статті 92 ЦК України).

Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Правочини юридична особа вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України, утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Статтею 239 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Частиною 3 статті 92 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Водночас частиною 4 статті 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.02.2024 у справі №915/1723/21, закон вимагає, щоб виконавчий орган юридичної особи діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами такої юридичної особи, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов`язок відшкодувати завдані юридичній особі збитки.

При цьому, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

З огляду на приписи статей 92, 237 - 239 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.

Подібних висновків дійшли Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц, Верховний Суд України у постановах від 27.04.2016 у справі №6-62цс16, 12.04.2017 у справі №6-72цс17.

У зв`язку з наведеним суду слід виходити з того, що контрагент знає (або повинен знати) про обмеження повноважень представника юридичної особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абз. 2 ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному вебсайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, або якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №906/100/17, від 12.06.2018 у справі №927/976/17.

З матеріалів справи вбачається, що договір транспортного експедирування №1-01/08-01 від 01.08.2023 зі сторони ТОВ "Петрікор вайн" підписаний директором Гармановським Д.А., який діяв на підставі статуту і підпис якого скріплений печаткою товариства. При цьому оспорені заявки на міжнародне транспортне перевезення від 21.12.2023-1 р., 22.12.2023-1 р. до договору транспортного експедирування №1-01/08-01 від 01.08.2023 також підписані директором ТОВ "Петрікор вайн", підпис якого засвідчений відтиском печатки товариства.

Статутом ТОВ "Петрікор вайн" передбачено, що вищим органом Товариства є Загальні збори Учасників (п. 9.1 статуту).

До виключної компетенції Загальних зборів Учасників належить прийняття рішення про надання згоди на вчинення значних правочинів з урахуванням положень даного статуту та чинного законодавства (п. 9.3.15); прийняття рішення про вчинення правочинів та інших юридичних дій від імені Товариства на суму, що перевищує 100000,00 грн та/або еквівалент цій сумі в будь-якій іншій валюті за курсом Національного Банку України на дату укладення (вчинення) такого правочину/дії (п. 9.3.18).

Згідно з п. 9.7.1 статуту до компетенції Директора належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів Учасників.

Відповідно до п. 9.8 статуту виключно на підставі рішення Загальних зборів Учасників директор має право: укладати (вчиняти) значні правочини; укладати договори та вчиняти інші юридичні дії від імені товариства на суму, що перевищує 100 000,00 грн та/або еквівалент цій сумі в будь-якій іншій валюті за курсом Національного Банку України на дату укладення (вчинення) такого правочину/дії (значний правочин у розумінні п. 10.1 статуту).

Якщо Товариство має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником Товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника (п. 9.5.12 статуту).

Таким чином, статут ТОВ "Петрикор вайн", на який міститься посилання у договорі №1-01/08-01 від 01.08.2023, передбачає необхідність прийняття одноосібним учасником товариства рішення про вчинення правочинів та інших юридичних дій на суму, що перевищує 100000 гривень.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 11.12.2018 у справі №910/22627/17 зазначив, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу юридичної особи та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом юридичної особи протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц зробила правовий висновок, за яким для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №6-62цс16, від 12.04.2017 у справі № 6-72цс17, підтримана у постановах Верховного Суду від 25.01.2018 у справі № 658/580/16-ц, від 30.01.2019 у справі №127/7798/17, від 11.09.2019 у справі № 466/9251/13-ц, від 28.05.2020 у справі №608/969/13-ц, від 03.08.2023 у справі №909/654/19.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, у наявних у матеріалах справи відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Петрікор вайн" станом на 21.12.2023 та 22.12.2023 в розділі "Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі, підписувати договори, тощо" зазначено "Гармановський Дмитро Андрійович, директор (визначені статутом) - керівник.

Тобто відповідний Реєстр не містив відомостей про обмеження повноважень керівника ТОВ "Петрикор вайн", у тому числі щодо необхідності прийняття учасником товариства відповідного рішення, а тому ТОВ "Ван експо" могло покладатися на такі відомості, внесення актуальної інформації щодо яких було обов`язком ТОВ "Петрикор вайн".

Крім того, хоча договір №1-01/08-01 від 01.08.2023 і містить умову про підписання його директором ТОВ "Петрикор вайн", який діє на підставі статуту, що свідчить про обізнаність ТОВ "Ван експо" з положеннями статуту у частині повноважень директора, колегією суддів береться до уваги відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження обставин вчинення сторонами договору дій, які би свідчили про відсутність реального наміру укладення і виконання цих заявок.

Законом не встановлено виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність дій, однак з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала ця особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді (постанова Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №643/1674/17).

Згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постановах від 16.02.2022 у справі №914/1954/20, від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли би порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ст. 13 ЦК України).

У постанові від 13.03.2024 у справі №922/1344/23 Верховний Суд також зазначив, що одним зі способів захисту добросовісної сторони є принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування вимог, якщо її попередня поведінка підтверджує, що вона дотримує протилежної позиції (естопель).

Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоби перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї недобросовісної поведінки.

Оцінюючи дії учасника на предмет добросовісності, необхідно враховувати не лише сам факт виконання договору, але й волю сторін на таке виконання та досягнення відповідних їй юридичних наслідків.

Як убачається з наявних у матеріалах справи заявок, рахунків, актів надання послуг та міжнародних товарно-транспортних накладних, на виконання договору №1-01/08-01 від 01.08.2023 сторонами у серпні-грудні 2023 року неодноразово погоджувались заявки на міжнародне транспортне перевезення, умови яких обома сторонами виконувались без зауважень та заперечень. При цьому, враховуючи чинні у вказаний період положення п. 10.2 статуту ТОВ "Петрикор вайн" про те, що якщо замість кількох правочинів товариство могло вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним, ТОВ "Петикор вайн" не зверталось до суду з позовами про визнання таких заявок недійсними з підстав перевищення директором товариства своїх повноважень при їх підписанні.

Відповідно, з огляду на узгодження у такий же спосіб оспорених заявок від 21.12.2023-1 р., 22.12.2023-1 р. ТОВ "Ван експо", маючи розумні очікування щодо подальшого виконання договору №1-01/08-01 від 01.08.2023 у прийнятий сторонами спосіб, надало транспортно-експедиційні послуги, у підтвердження отримання яких ТОВ "Петрікор вайн" підписано міжнародні товарно-транспортні накладні, акти надання послуг від 28.12.2023 та 29.12.2023, а також здійснено їх часткову оплату, у тому числі після відкриття провадження у справі та подання зустрічного позову.

У контексті спірних правовідносин, враховуючи такі загальні засади цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України), виходячи із встановлених обставин справи та умов договору №1-01/08-01 від 01.08.2023, які передбачали виконання ТОВ "Петрикор вайн" взятих на себе зобов`язань відповідно до узгоджених замовлень на перевезення (заявок), за результатами яких ТОВ "Ван експо" розраховувало на отримання належного їх виконання, ТОВ "Петрикор вайн" не може отримати перевагу від своєї непослідовної та суперечливої поведінки.

Крім того, колегією суддів зауважується, що ТОВ "Петрикор вайн" не зверталося до директора товариства, який порушив приписи статуту і уклав спірні правочини без передбаченого статутом рішення учасника товариства, з позовом про стягнення будь-яких збитків, завданих цими правочинами, відповідно до ст. 92 ЦК України.

Колегія суддів, з огляду на встановлені обставини належного виконання заявок і надання послуг, обставин реальності наданих для ТОВ "Петрікор вайн" транспортно-експедиційних послуг, недоведення останнім недобросовісності чи нерозумності у діях ТОВ "Ван експо" при наданні таких послуг, не вбачає можливим визнання спірних правочинів недійсними з підстав перевищення повноважень представником ТОВ "Петрикор вайн".

Окрім того, за змістом ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 30.09.2021 у справі №916/3583/20, вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину не лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також і за відсутності подальшого схвалення правочину.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 46 Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю" значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.

У постановах від 02.04.2019 у справі №904/2178/18, від 05.07.2022 у справі №910/2958/20 Верховний Суд вказав, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 05.07.2022 у справі №910/2958/20, від 23.11.2021 у справі №911/604/19, від 30.09.2021 у справі №916/3583/20, від 11.08.2021 у справі №910/9108/20, від 04.03.2021 у справі №905/1132/20, від 14.08.2018 у справі № 910/15151/17, від 20.03.2018 у справі №910/8794/16, неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

Однак суд бере до уваги, що за змістом ст. 241 ЦК України схвалення може також відбутися у формі мовчазної згоди.

Так, згідно зі ст. ст. 28-29 Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю" органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства.

В силу ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства; прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників.

У товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника (ч. 1 ст. 37 Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю").

Аналогічні положення містяться в п. п. 9.1, 9.3 статуту ТОВ "Петрикор вайн".

Відповідно до ч.3 ст.39 Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень.

Згідно із п. 9.7.2 статуту ТОВ "Петрикор вайн" директор підзвітний загальним зборам учасників та організовує виконання їхніх рішень.

Таким чином, в цьому випадку єдиний учасник товариства одноосібно приймає рішення, віднесені до компетенції загальних зборів, результати яких оформлюються письмовим рішенням, а також, за відсутності наглядової ради, здійснює контроль за виконавчим органом.

Приписами ч. ч. 1-2 ст. 41 Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю" на вимогу учасника чи учасників, яким сукупно належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства, проводиться аудит фінансової звітності товариства із залученням аудитора (аудиторської фірми), не пов`язаного (не пов`язаної) майновими інтересами з товариством, посадовими особами товариства чи з його учасниками. У такому разі учасник (учасники) товариства самостійно укладає з визначеним ним аудитором (аудиторською фірмою) договір про проведення аудиту фінансової звітності товариства, в якому зазначається обсяг аудиторських послуг.

Положеннями п. 9.8.4 статуту ТОВ "Петрикор вайн" передбачено, що перевірки діяльності Директора проводяться аудиторською організацією (зовнішнім аудитом) згідно з рішенням Загальних зборів учасників.

У той же час, матеріалами справи не підтверджено, що у період з моменту укладення договору транспортно-експедиційного обслуговування, заявок на міжнародне транспортне перевезення в тому числі спірних заявок на міжнародне транспортне перевезення до моменту звернення до суду ТОВ "Ван експо" із первісним позовом у цій справі ТОВ "Петрікор вайн" в особі його вищого органу - загальних зборів учасників (одноосібного учасника) здійснювало контроль за діяльністю директора товариства. Матеріали справи не містять рішення про проведення аудиту фінансово-господарської діяльності товариства, як і не містять будь-яке рішення учасника щодо висловлення незгоди зі спірними правочинами, крім рішення від 11.03.2024 про вжиття заходів щодо визнання їх недійсними, прийняте учасником після звернення ТОВ "Ван експо" до суду з первісним позовом про стягнення заборгованості.

Наведене свідчить про те, що в цьому випадку мала місце тривала мовчазна згода ТОВ "Петрікор вайн" (його засновника) зі спірними правочинами, а сама позиція ТОВ "Петрікор вайн" змінилася лише після подання первісного позову у справі.

Приймається також до уваги, що заявляючи зустрічний позов про визнання недійсними спірних заявок, ТОВ "Петрикор вайн" не просить суд застосувати наслідки недійсності правочинів, не стверджує про намір повернути (компенсувати) надані ТОВ "Ван експо" транспортно-експедиційні послуги.

З огляду на наведене, у правовій позиції ТОВ "Петрикор вайн" щодо несхвалення оспорених правочинів вбачається намір уникнути виконання своїх обов`язків розрахуватися за зобов`язаннями, які виникли за наслідками виконання таких правочинів.

Подібну позицію застосовано Верховним Судом у постанові від 09.06.2021 у справі №911/3039/19.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що встановлені обставини справи, зокрема, умови договору транспортного експедирування від 01.08.2023 №1-01/08-01, оспорювані заявки на міжнародне транспортне перевезення від 21.12.2023-1, від 22.12.2023-1, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), акти надання послуг від 28.12.2023, 29.12.2023, часткова оплата наданих за зазначеними заявками послуг у сукупності свідчать про реальне здійснення господарських операцій між сторонами, їх волевиявлення щодо настання наслідків за укладеними заявками та схвалення спірних правочинів зі сторони ТОВ "Петрікор вайн", в тому числі мовчазною згодою. Доказів недобросовісної поведінки ТОВ "Ван експо" при укладенні спірних правочинів суду не подано.

З огляду на наведене, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України), відсутні підстави для визнання недійсними заявок на міжнародне транспортне перевезення від 21.12.2023-1, від 22.12.2023-1, укладених відповідно до договору транспортного експедирування від 01.08.2023 №1-01/08-01.

Щодо вимог ТОВ "Ван експо" за первісним позовом про стягнення з ТОВ "Петрікор вайн" 275 000,00 грн основного боргу, 21 397,50 грн пені, 2 268,10 грн 3% річних, 2 064,20 грн інфляційних втрат, колегію суддів враховується наступне.

У п. 3.1 договору сторони узгодили, що ціни на послуги узгоджуються Сторонами в Замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах Експедитора.

У випадку, якщо сторонами в Замовленні на перевезення визначено вартість перевезення вантажу в іноземній валюті, то розрахунок здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом НБУ, узгодженим в Замовленнях на перевезення (п. 3.3 договору).

Як вже зазначав суд, на підтвердження надання транспортно-експедиційних послуг за заявками на міжнародне транспортне перевезення від 21.12.2023-1 на суму 6500 євро, від 22.12.2023-1 на суму 6000 євро у матеріали справи надано міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) з підписами та відтисками печатки ТОВ "Петрикор вайн" про отримання вантажу, а також підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток акти надання послуг від 28.12.2023 №199 на суму 268350,00 грн, від 29.12.2023 №200 на суму 247708,00 грн (всього на суму 516058,00 грн). ТОВ "Ван експо" виставлено для ТОВ "Петрикор вайн" відповідні рахунки на оплату послуг: від 22.12.2023 №199 на суму 268350,00 грн та №200 на суму 247708,00 гривні.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У розділі 4 договору зазначено, що розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок Експедитора за один банківський день до завантаження при отриманні копії рахунка-фактури Експедитора (п. 4.1).

Одночасно у п. 2.1 договору сторони погодили, що Замовник зобов`язується, зокрема: надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого "Замовлення на перевезення", що є невід`ємною частиною договору, у п. 2.2 договору - Експедитор зобов`язується, зокрема: у випадку досягнення згоди Сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів, направляти Замовнику підтверджене штампом Експедитором "Замовлення на перевезення".

З аналізу наведених умов договору, слідує, що сторони у замовленнях на перевезення як невід`ємних частинах договору можуть узгоджувати умови конкретного перевезення вантажів.

Так, у заявці на міжнародне транспортне перевезення від 21.12.2023-1 на суму 6500 євро та від 22.12.2023-1 на суму 6000 євро сторони обумовили здійснення оплати - 5 днів "по копіях рахунку акту на перевезення".

Враховуючи зазначене, а також підписання сторонами актів наданих послуг від 28.12.2023 №199 на суму 268 350,00 грн, від 29.12.2023 №200 на суму 247 708,00 грн, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того про настання строку оплати наданих за цими актами послуг відповідно 02.01.2024 та 03.01.2024.

Відповідачем оплату наданих послуг здійснено частково на загальну суму 241 058,00 грн (згідно з платіжними інструкціями від 01.02.2024 №214 на суму 44675,58 грн, від 02.02.2024 №226 на суму 30000,00 грн, від 26.02.2024 №259 на суму 50000,00 грн, від 14.03.2024 №386 на суму 91382,42 грн, від 09.04.2024 №646, від 15.04.2024 №719, від 17.04.2024 №749, від 18.04.2024 №757, від 22.04.2024 №278 на суми по 5000,00 грн).

Доказів оплати відповідачем решти вартості послуг в сумі 275 000,00 грн, як і доказів, які би спростовували виникнення вказаної заборгованості, матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 275000,00 грн заборгованості заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на прострочення відповідачем строків оплати вартості товару позивач просить стягнути з відповідача 2268,10 грн 3% річних (за період з 02.01.2024 по 01.03.2024) та 2064,20 грн інфляційних нарахувань (за січень 2024 року) згідно з поданими розрахунками.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19)).

Перевіривши розрахунок 3% річних, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що, враховуючи умови заявок щодо строку здійснення оплати та підписання сторонами актів наданих послуг від 28.12.2023 №199 на суму 268350,00 грн, від 29.12.2023 №200 на суму 247 708,00 грн, наведені висновки суду щодо строку оплати, нарахування 3% річних на заборгованість за цими актами має починатись відповідно з 03.01.2024 та 04.01.2024.

З урахуванням наведеного, а також визначених ТОВ "Ван експо" періодів нарахування, колегія суддів вважає обґрунтованим розмір 3% річних в сумі 2 205,39 грн, які і підлягають стягненню. Відтак у позові в частині стягнення 62,71 грн 3% річних суд першої інстанції відмовив правомірно.

За наслідками перевірки розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат, колегія суддів приходить до висновку про їх нарахування в можливих межах, тому позовні вимоги про їх стягнення задоволено правомірно.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Ван експо" просить стягнути з ТОВ "Петрікор вайн" 21 397,50 грн пені (за період з 02.01.2024 по 01.03.2024).

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 5.5 договору сторони погодили, що у випадку затримки оплати, вказаних у пунктах 3.1, 4.1 даного Договору, Замовник виплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Здійснивши перевірку поданого розрахунку пені, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що незважаючи на невідповідність визначеного у ньому початку строку нарахування умовам заявок від 21.12.2023-1, від 22.12.2023-1, розрахунок здійснено у межах можливих нарахувань. З огляду на зазначене, а також положення ст.14 ГПК України, суди вважають, що позовні вимоги про стягнення 21 397,50 грн пені належить задовольнити.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог первісного позову частково, а саме: в частині стягнення 275 000,00 грн заборгованості, 2 205,39 грн 3% річних, 2 064,20 грн інфляційних втрат, 21 397,50 грн пені. Відповідно, у первісному позові в частині стягнення 62,71 грн 3% річних відмовлено правомірно.

Відтак судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Також з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ван експо" у відзиві на апеляційну скаргу просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван експо" витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000 грн..

На підтвердження факту надання правової допомоги представником позивача надано копію договору №14.08-1.24 про надання правничої допомоги від 14.08.2024 року; копію ордера про надання правничої допомоги серія ВС №1303270 від 14.08.2024 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Ван Експо» адвокатом Ковальською Оксаною Богданівною; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Ковальською Оксаною Богданівною; копія платіжної інструкції №611 30.08.2024 р. на суму 15 000 грн. згідно рахунку-фактура №22 від 14.08.2024 р. за надання правничої допомоги згідно договору №14.08-1.24 від 14/08/2024р.

Згідно п.1.1. Договору №14.08-01.24 від 14.08.2024 про надання правничої допомоги, укладеного між ТОВ «Ван Експо» та АО «ЛьвівЛойерс», замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику правничу Допомогу у представництві його інтересів у господарській справі №924/254/24 у Північно-західному апеляційному господарському суді, а Замовник зобов`язаний прийняти ці послуги і сплатити за них гонорар в порядку, розмірі та на умовах, передбачених у Договорі.

Відповідно до п.1.2. Договору надання Виконавцем правничої допомоги полягає в наступному: підготовка, підписання та подання в інтересах замовника заяв по суті справи в межах п. 1.1. цього Договору; підготовка, підписання та подання в інтересах замовника заяв, скарг, клопотань з питань процесуального характеру у господарських справах, визначених пунктом 1.1. статті 1 Договору, адвокатських запитів, тощо; представництво адвокатами Виконавця інтересів Замовника в судових засіданнях у Північно-західному апеляційному господарському суді у господарській справі, визначеній пунктом 1.1. статті 1 Договору; представництво адвокатами Виконавця інтересів Замовника у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих документів, виданих у господарських справах, визначених пунктом 1.1. статті 1 Договору.

Відповідно до п. 3.1.Договору за надання правничої допомоги замовник зобов`язується виплатити виконавцю гонорар у порядку, розмірі та на таких умовах: за послуги передбачені підпунктами 1.2.1.-1.2.3 пункту 1,2 статті 1 Договору у Північно-західному апеляційному господарському суді, суму в розмірі 30 000 грн, які сплачуються в такому порядку: 15000 грн у день підписання цього Договору та 15 000 грн в день проголошення рішення суду апеляційної інстанції у господарській справі №924/254/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 р. запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" у строк до 18.10.2024 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван експо" про відшкодування судових витрат на надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у справі №924/254/24.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" не надало апеляційному господарському суду заперечення на заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван експо" про відшкодування судових витрат на надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у справі №924/254/24.

Розглянувши заявлене клопотання про розподіл судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про його задоволення з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ).

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, зокрема, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, тривалість розгляду справи, мотиви прийняття даного судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо доцільності відшкодування апелянтом на користь позивача витрат на надання правової допомоги в апеляційному суді в розмірі 30 000 грн., що становить вартість послуг з представництва адвокатом позивача в суді апеляційної інстанції, та є достатньою компенсацією витрат робочого часу, необхідних для участі у засіданнях суду та для підготовки до судового процесу, яка включає надання заперечень (відзиву) на апеляційну скаргу.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.05.2024 у справі №924/254/24- залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області - залишити без змін.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван експо" про відшкодування судових витрат на надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у справі №924/254/24 - задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор вайн" (м.Хмельницький, проспект Миру, буд. 85 код 44509310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван експо" (м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд. 176, код 44718287) 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції .

Господарському суду Хмельницької області видати наказ.

Справу №924/254/24 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "07" листопада 2024 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.