Постанова

від 06.11.2024 по справі 903/479/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

06 листопада 2024 року Справа № 903/479/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

прокурор - Мельничук Л.О.;

позивача 1 - не з`явився;

позивача 2 - не з`явився;

відповідача 1 - не з`явився;

відповідача 2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Заступника керівника Волинської обласної прокуратури та Фізичної особи підприємця Ковальчука Сергія Ярославовича на рішення господарського суду Волинської області від 21.08.2024, повний текст якого складено 30.08.2024 у справі №903/479/24 (суддя Дем`як В.М.)

за позовом Першого заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави, в особі - 1. Горохівської міської ради

2. Західного офісу Держаудитслужби

до 1. Комунального підприємства Горохівська багатопрофільна лікарня

Горохівської міської ради,

2. Фізичної особи-підприємця Ковальчука Сергія Ярославовича

про визнання недійсними додаткових угод та

стягнення 395 942,24 грн надмірно сплачених коштів,-

В травні 2024 року Перший заступник керівника Луцької окружної прокуратури (надалі в тексті Прокурор) в інтересах держави, в особі Горохівської міської ради (надалі в тексті Міська рада) та Західного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Комунального підприємства «Горохівська багатопрофільна лікарня» Горохівської міської ради (надалі в тексті Лікарня) та Фізичної особи підприємця Ковальчука Сергія Ярославовича (надалі в тексті Підприємець) в якому просив:

- визнати недійсними додаткові угоди до укладеного між Лікарнею та Підприємцем договору про закупівлю від 11.01.2022 №6 (процедура закупівлі: UA-2021-12-28-013580-c), а саме: додаткову угоду №1 від 29.06.2022, додаткову угоду №3 від 12.10.2022, додаткову угоду №4 від 22.12.2022;

- стягнути з Підприємця на користь Міської ради в дохід місцевого бюджету 395 942, 24 грн. (т.1, арк.справи 1-21).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.08.2024 справі №903/479/24 позов Прокурора задоволено частково. Визнано недійсними укладені Лікарнею та Підприємцем додаткові угоди до договору про закупівлю від 11.01.2022 №6 (процедура закупівлі: UA-2021-12-28-013580-c), а саме: додаткову угоду №1 від 29.06.2022, додаткову угоду №3 від 12.10.2022, додаткову угоду №4 від 22.12.2022. В решті позову відмовлено. Присуджено до стягнення з Лікарні та з Підприємця на користь Прокуратури по 3 633,60 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.(т.2, арк.справи 7-17).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що захищаючи інтереси держави, враховуючи бездіяльність Міської ради та Держаудитслужби Прокурор правомірно заявив позов в її інтересах. Місцевий господарський суд виснував, що додаткові угоди №1 від 29.06.2022, №3 від 12.10.2022, №4 від 22.12.2022 укладено з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому такі додаткові угоди підлягають визнанню недійсними на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.

Поруч з тим, суд першої інстанції залишив без задоволення позов Прокурора в частині стягнення 395 942,24 грн надмірно сплачених коштів, з мотиву оплати за договором не лише за кошти місцевого бюджету, але і за власні кошти Лікарні, які вона отримує від третіх осіб (кошти відшкодовані орендарями). Місцевий суд повважав, що Прокурором не доведено, що надмірно сплачені Лікарнею кошти надходили саме з бюджетних коштів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 21.08.2024 в даній справі в частині відмови у позові та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Підприємця на користь Міської ради в дохід місцевого бюджету 395 942,24 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Покласти на Відповідачів витрати пов`язані з розглядом справи.

На переконання Скаржника 1, висновки викладені в оспорюваному рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є порушенням норм процесуального права та свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.

Прокурор вважає, що незважаючи на наявні в матеріалах справи докази, якими підтверджу-ється факт поставки та оплати товару за Договором №6 від 11.01.2022 місцевий господарський суд не здійснив власного розрахунку, що є процесуальним обов`язком суду.(т.2, арк.справи 20-28).

Крім того, з рішенням господарського суду Волинської області від 21.08.2024 в даній справі не погодився також Відповідач 2 ФОП Ковальчук С.Я. та відповідно подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними додаткові угоди №1 від 29.06.2022, №3 від 12.10.2022, №4 від 22.12.2022 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

На переконання Скаржника 2 рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим, ухваленим внаслідок неправильної оцінки доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Підприємець вважає, що оскільки у договорі про закупівлю не визначено чітких технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, то усі визначені у висновках експерта назви підпадають під категорію деревина (деревинної тріски), а тому висновки суду першої інстанції про відсутність в останніх розрахунку вартості саме деревинної тріски є неправильними.

Відповідач 2 вважає, що діяв добросовісно та протягом січня-березня 2022 поставляв товар за ціною встановленою сторонами у Договорі від 11.01.2022. Однак, після початку збройної агресії ціни на усі групи товарів підвищились, в тому числі на паливо, а враховуючи, що підприємець закладає в ціну товару вартість палива через доставку товару власним транспортом, то підняття ціни за одиницю товару було правомірним.

Також Підприємець посилається на постанову Кабінету міністрів України №1178 від 12.10.2022, якою на період дії воєнного стану в Україні було надано сторонам договору про закупівлю право змінювати ціну за одиницю товару пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку без обмеження максимальним розміром, тобто сторонам надано право змінювати ціну за одиницю товару понад 10%, за умови документального підтвердження такого коливання.(т.2, арк. справи 44-47).

Ухвалами суду від 02.10.2024 та від 28.10.2024 відкрито провадження у справі №903/479/24 та призначено до розгляду на 06.11.2024. Вирішено розглядати скарги Заступника керівника Волинської обласної прокуратури та ФОП Ковальчука С.Я. в межах одного апеляційного провадження.(т.2, арк.справи 40, 62).

29.10.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив, в якому Прокурор просить апеляційну скаргу Підприємця на рішення господарського суду Волинської області від 21.08.2024 у справі №903/479/24 в частині визнання недійсними додаткових угод №1, №3, №4 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній Відповідачем 2 частині залишити без змін.(т.2, арк.справи 64-67).

04.11.2024 на адресу суду від Міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника. Вимоги апеляційної скарги Прокурора підтримують у повному обсязі, у задоволенні апеляційної скарги ФОП Ковальчука С.Я. просили відмовити.(т.2, арк. справи 72).

В день судового засідання, 06.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника Підприємця адвоката Грушицького О.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його участю в іншому удовому засіданні в Ківерцівському районному суді Волинської області.(т.2, арк.справи 74).

Колегія суддів порадившись на місці вважає за необхідне зазначити, фізична особа підприємець як суб`єкт підприємницької діяльності, може приймати участь у справі самостійно, або через представника. Поруч з тим, матеріали справи не містять доказів існування перешкод для забезпечення Підприємцем участі в судовому засіданні іншого представника-адвоката або здійснення самопредставництва. Крім того, заявником не надано ухвали Ківерцівського районного суду Волинської області, з якої було б можливо встановити, коли саме було призначено до розгляду судове засідання у справі №158/2292/24. Відтак, на думку апеляційного суду, визначення представником пріоритетності участь у справі №158/2292/24 як представника, замість участі у справі №903/479/24 є свідомим вибором адвоката та не може бути підставою для відкладення розгляду справи.

Порадившись на місці, враховуючи, що явка сторін обов`язковою не визнавалась, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вирішила розпочати розгляд апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 06.11.2024 Прокурор підтримав свою апеляційну скаргу та заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги Підприємця, надавши свої пояснення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення Прокурора, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний госпо-дарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом першої інстанції, згідно п.1.3. Статуту КП «Горохівська багато-профільна лікарня» комунальне підприємство є комунальною власністю Горохівської міської ради. Засновником та власником підприємства є Горохівська об`єднана територіальна громада в особі Горохівської міської ради.

Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику та здійснює некомерційну господарську діяльність, організовує свою діяльність відповідно до фінансового плану, затвердженого Засновником (п.1.5., п.4.2 Статуту).(т.1, арк.справи 56-62, 107-108).

З матеріалів справи вбачається, що КП «Горохівська багатопрофільна лікарня»-замовник здійснила закупівлю (№UA-2021-12-28-013580-c) шляхом застосування переговорної процедури та 11.01.2022 уклала з підприємцем Ковальчуком С.Я.-постачальником Договір №6 про закупівлю деревинної тріски (код ДК 021:2015:03410000-7: Деревина) (надалі в тексті Договір) на загальну суму 3 120 000 гривень, ціна за 1 м3 650 гривень.

Джерело фінансування закупівлі: місцевий бюджет.

Відповідно до п.1.1., 1.3 Договору, постачальник зобов`язується у 2022 році поставити замовнику товар (загальний обсяг поставки 4800 м3), а замовник прийняти і оплатити товар.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що строк (термін) поставки товару з моменту укладення договору на період опалювального сезону 2022 року: січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад, грудень 2022 року.

Відповідно до підпункту 11.4 п.11 Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених частинами 4 і 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема: зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

На момент підписання Договору сторонами погоджені всі істотні умови Договору, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».(т.1, арк.справи 35-37).

Матеріалами справи стверджено, що в подальшому сторони уклали ряд Додаткових угод до Договору від 11.01.2022, за якими змінено ціну товару у бік збільшення, зокрема:

- Додатковою угодою №1 від 29.06.2022 збільшено ціну деревинної тріски до 714,93 грн за 1 м3 або на 9,98% у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення Договору;

- Додатковою угодою №3 від 12.10.2022 збільшено ціну деревинної тріски до 786,28 грн за 1 м3 або на 20,96 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення Договору;

- Додатковою угодою №4 від 22.12.2022 збільшено ціну деревинної тріски до 863 грн за 1 м3 або на 32,76 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення Договору.(т.1, арк.справи 24, 26, 104, 105, 135).

Таким чином, за трьома додатковими угодами до Договору про закупівлю деревинної тріски від 11.01.2022 ціна товару загалом зросла з 650 грн до 863 грн за 1 м3 деревини.

З матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою №5 від 29.12.2022 внесено зміни до п.3.1 Договору, яким зменшено суму Договору до 3 031 042,24 гривень.(т.1, арк.справи 23, 104).

Сторонами не заперечується, що ФОП Ковальчуком С.Я. на виконання умов Договору та укладених до нього додаткових угод поставлено 4054 кубічних метрів деревинної тріски, за які було сплачено грошові кошти на загальну суму 3 031 042,24 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та платіжними інструкціями.(т.1, арк.справи 63-101, 145-183).

Відповідно до звіту про виконання Договору про закупівлю UA-2021-12-28-013580-c, що сформований 13.01.2023 на вебпорталі «Prozorro» правовідносини за вказаним договором припинені.(т.1, арк.справи 102-103).

Матеріали справи свідчать, що вивчивши вказані додаткові угоди та документи на підставі яких вони укладені, Прокурор дійшов висновку, що додаткові угоди укладено з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з чим вони підлягають визнанню недійсними.

Тому, Луцька окружна прокуратура, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», поінформувала Горохівську міську раду, Західний офіс Держаудитслужби про існування порушень інтересів держави (листи прокурора від 05.03.2024 за №53-2050вих-24, 08.04.2024 за №53-2997вих-24, 08.04.2024 №53- 2994вих-24).

Водночас, жодним із перелічених вище органів не було вжито заходів до усунення порушень указаних інтересів держави, зокрема, не пред`явлено до суду позову про визнання недійсними додаткових угод до договору №6 від 11.01.2022, якими збільшувалася ціна за одиницю товару, та стягнення із постачальника деревинної тріски до бюджету коштів, безпідставно отриманих за такими угодами.

Враховуючи вище викладене, Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Горохівської міської ради та Західного офісу Держаудитслужби та доводить, що додаткові угоди №1 від 29.06.2022, №3 від 12.10.2022, №4 від 22.12.2022 до договору про закупівлю товарів №6 від 11.01.2022 укладено з порушенням вимог чинного законодавства, тому вони підлягають визнанню недійсними на підставі ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», ч.1, ст.215 ЦК України, а кошти, які сплачені покупцем за товар, який так і не був поставлений продавцем підлягають стягненню з Відповідача 2 в дохід місцевого бюджету.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Волинської області від 21.08.2024 позов Прокурора задоволено частково.(т.2, арк.справи 7-17).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Прокурора є обґрунтованою, натомість скарга Підприємця безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом спору є дійсність додаткових угод та стягнення надміру сплачених коштів.

Апеляційним судом перевірено додержання Прокурором ст.23 Закону України «Про прокура-туру» під час звернення до суду з позовом в інтересах Міської ради та Держаудитслужби та встановлено наявність законних підстав для представництва Прокурором інтересів держави, оскільки Позивачі належним чином не здійснили захист інтересів територіальної громади в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим Прокурор мав обґрунтовані підстави для пред`явлення даного позову.

Крім того, колегія суддів зауважує, що жоден із Скаржників не заперечує законність представництва Прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі ст.15, 16 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

До способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання правочину недійсним (ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами процедури закупівлі №UA-2021-12-28-013580-c Лікарня-замовник та Підприємець-постачальник 11.01.2022 уклали Договір про закупівлю деревинної тріски №6.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

З позовних вимог вбачається, що звертаючись з позовом, Прокурор просив визнати недійсними Додаткові угоди №1 від 29.06.2022, №3 від 12.10.2022, №4 від 22.12.2022, які укладено сторонами за результатами проведення процедури публічних закупівель.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може супе-речити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до ч.2, 3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність уста-новлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повер-нення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент від-шкодування.(ч.1 ст.216 ЦК України).

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямо-ваність правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК України та ст.180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Як встановлено апеляційним судом, у пункті 1.3 Договору сторони погодили, що загальний обсяг поставки деревинної тріски 4 800 кубічних метри. Загальна сума договору становить 3120000,00 грн.(п.3.1 Договору). Крім того, у Додатку 1 до основного договору (Специфікація) зазначено, що загальна кількість товару становить 4 800, ціна за одиницю товару (з ПДВ) становить 650,00 грн, загальна сума договору 3 120 000,00 грн.

Однак, внаслідок укладення додаткової угоди №1 від 29.06.2022 ціну деревинної тріски збільшено до 714,93 грн за 1 м3 або на 9,98% у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення Договору;

Пунктом 3 даної Додаткової угоди сторони погодили зменшити суму Договору на 124 грн 77 коп та п.3.1. Договору викласти в наступній редакції: «Загальна сума цього договору становить 3119875,23 грн без ПДВ.

Додатковою угодою №3 від 12.10.2022 ціну деревинної тріски збільшено до 786,28 грн за 1 м3 або на 20,96% у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення Договору.

Пунктом 3 даної Додаткової угоди сторони погодили зменшити суму Договору на 645 грн 67 коп та п.3.1. Договору викласти в наступній редакції: «Загальна сума цього договору становить 3119229,56 грн без ПДВ.

Додатковою угодою №4 від 22.12.2022 ціну деревинної тріски збільшено до 863,00 грн за 1 м3 або на 32.76% у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення Договору.

Пунктом 3 даної Додаткової угоди сторони погодили зменшити суму Договору на 161 грн 32 коп та п.3.1. Договору викласти в наступній редакції: «Загальна сума цього договору становить 3119068,24 грн без ПДВ.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами ініціатором зміни ціни за одиницю товару був постачальник ФОП Ковальчук С.Я., кожна зміна ціни відбувалась з урахуванням наданого останнім експертного висновку з Волинської торгово-промислової палати.

Поруч з цим, матеріалами справи підтверджено, що збільшення ціни товару відбулося в загальному на 32,76%.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що оспорювані додаткові угоди були прийняті на підставі зміни ціни на паливо на ринку та з посиланням на постанову Кабінету міністрів України №1178 від 12.10.2022, якою було надано можливість змінювати ціну за одиницю товару понад 10%, за умови документального підтвердження такого коливання колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Останнім абзацом частини 2 преамбули постанови Кабінету міністрів України №1178 від 12.10.2022 передбачено, що закупівлі товарів, робіт і послуг, що розпочаті до набрання чинності цією постановою, завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цією постановою.

Таким чином, посилання Скаржника на можливість підвищення ціни понад 10% є необґрун-тованими, оскільки відносини між сторонами виникли в січні 2022 року, до набрання чинності даної постанови від 12.10.2022, а відтак вищезазначена постанова Уряду на відносини Відпові-дачів у справі не розповсюджується.

Судом апеляційної інстанції враховується, що правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі», зокрема ч.4 ст.41 якого встановлено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквіва-лента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допуска-ється лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Колегія суддів приймає до уваги, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що системний аналіз положень ст.651, 652 ЦК України та положень п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає підстави для висновку, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22).

Водночас Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 висловив правову позицію, що передбачена законо-давством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони, договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на зроблений Великою Палатою Верховного суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 висновок, відповідно до якого ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодно-разово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Натомість можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та призводить до неефективного використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Поруч з цим, внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Відповідач-2 повинен довести належними доказами наявність підстав для внесення змін до договору в частині збільшення ціни товару та для застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

При цьому, апеляційний суд відзначає, що оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підпри-ємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відпо-відності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.(аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №916/944/22).

При цьому, колегія суддів враховує, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03. 2021 у справі №924/1240/18).

Поруч з тим, надаючи оцінку експертним висновкам Волинської торгово-промислової палати, що додані прокурором до позовної заяви, колегія суддів зазначає, що вони не можуть бути належним доказом коливання ціни, оскільки лише констатують рівень загальних ринкових цін у певний період та не доводять їх коливання з моменту укладення договору від 11.01.2022 до моменту укладення додаткових угод 29.06.2022, 12.10.2022, 22.12.2022, зокрема щодо ціни на деревинну тріску.

Таким чином, Підприємцем не доведено факту коливання ціни на товар на ринку в бік збільшення, що виключає підстави для зміни істотних умов Договору та необхідність збільшення ціни товару додатковими угодами №1, 3, 4, а відтак зумовлює висновок про недотримання постачальником порядку, встановленого Законом України «Про публічні закупівлі».

Крім того, як визначено пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», загальне збільшення ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, одна, оскільки внаслідок укладення Додаткових угод №1, 3, 4 сторони в загальному збільшили ціну на 32.76% у порівнянні з ціною згідно умов Договору від 11.01.2022 і це призвело до неефективного розпо-рядження коштами, здійснено на шкоду інтересам громади, всупереч вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами), на переконання колегії суддів позовні вимоги про визнання недійсними Додаткових угод №1 від 29.06.2022, №3 від 12.10.2022, №4 від 22.12.2022 є обґрунтованими та підлягали задоволенню. Відтак, апеляційна скарга Підприємця є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Таким чином, доводи Відповідача-2 не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеля-ційної скарги, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Розглядаючи скаргу Прокурора, колегія суддів зауважує наступне.

Велика Палата Верховного Суду в п.154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц з аналогічним предметом спору, уточнюючи висновок, викладений у пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі №908/976/19, зокрема зауважила, що у разі, коли на виконання оспорюваного правочину позивачем сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефектив-ним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь позивача або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч.1 ст.216, ст.387, ч.1, 3 ст.1212 ЦК України).

Матеріалами справи стверджується, що окрім вимоги про визнання недійсними оспорюваних додаткових угод до Договору, Прокурор заявив вимогу про стягнення з Відповідача-2 на користь Місцевого бюджету 395 942,24 грн надмірно сплачених коштів за товар деревинну тріску, що відповідає наведеній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц. Самостійна вимога про повернення заявлених до стягнення з Відповідача-2 коштів з підстав, зазначених у позові, є неможливою.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору №6 від 11.01.2022 в редакції додаткових угод Підприємцем поставлено Лікарні 4 054 метрів кубічних деревинної тріски за яку сплачено 3 031 042,24 грн

Згідно з приписами ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього право-чину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користу-ванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Позаяк оспорювані додаткові угоди №1, 3, 4 визнані судом недійсними та не можуть породжувати правових наслідків правовідносини між Лікарнею та Підприємцем в частині ціни на деревинну тріску, яка поставлялася за Договором №6 від 11.01.2022 належало врегулювати згідно додатку 1 «Специфікація», підписана сторонами при укладенні Договору, де ціна за 1 метр кубічний деревинної тріски складає 650,00 грн з ПДВ.

За таких обставин, загальна вартість отриманого Лікарнею товару в кількості 4 054 метрів кубічних повинна становити 2 635 100,00 грн. Відтак, решта коштів в сумі 395 942,24 грн (3 031 042,24 2 634 100,00 = 395 942,24) є такими, що безпідставно одержані Підприємцем, а тому останній зобов`язаний повернути їх в місцевий бюджет згідно приписів статей 216, 1212 ЦК України.

Поруч з тим, як вбачається з оскаржуваного рішення суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги Прокурора про стягнення надмірно сплачених коштів з мотиву можливої оплати товару, поставленого згідно оспорюваних Додаткових угод за рахунок «власних» коштів Лікарні, як це було обумовлено сторонами при укладенні Договору №6 від 11.01.2022 та додатковими угодами №1, 3, 4.

З даним висновком суд апеляційної інстанції не погоджується, адже, відповідно до статті 324 ЦК України у комунальній власності перебуває майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпо-середньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно п.1.3. Статуту Комунального підприємства «Горохівська багатопрофільна лікарня» Горохівської міської ради, затвердженого рішенням Горохівської міської ради № 35/11/2023 від 21 грудня 2023 року підприємство є комунальною власністю Горохівської міської ради. Засновником та власником підприємства є Горохівська об`єднана територіальна громада в особі Горохівської міської ради.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №815/1216/16 комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що всі грошові кошти, які має Лікарня у своєму користуванні є власністю територіальної громади, тобто такі кошти є бюджет-ними. Відтак, надмірно сплачені Лікарнею та безпідставно одержані Підприємцем в сумі 395942,24 грн за недійсними додатковими угодами є такими, що підлягають поверненню до бюджету, з якого фінансується Лікарня. Тому, позовна вимога в частині стягнення надміру сплачених коштів обґрунтована і підлягає задоволенню, грошові кошти в сумі 395 942,24 грн належить стягнути з ФОП Ковальчука С.Я. на користь Горохівської міської ради в дохід місцевого бюджету як надмірно сплачені.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

На переконання суду апеляційної інстанції доводи Прокурора є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Волинської області від 21.08.2024 у справі №903/479/24 в частині відмови в позові належить скасувати з підстав ст.277 ГПК України через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, визнання судом першої інстанції встановленими обставин, що мають значення для справи, які не були доведеними та невідповідності обставинам справи висновків, викладених в рішенні, що призвело до ухвалення необґрунтованого судового рішення.

Поруч з тим, у зв`язку з задоволенням апеляційної скарги Прокурора та скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові, відповідно до ст.129 ГПК України, з КП «Горохівська багатопрофільна лікарня» та з ФОП Ковальчука С.Я. належить стягнути на користь Волинської обласної прокуратури по 6 009,25 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 3 563,48 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуаль-ного кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Ковальчука Сергія Ярославовича на рішення господарського суду Волинської області від 21.08.2024 у справі №903/479/24 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Заступника керівника Волинської обласної прокуратури на рішення господарського суду Волинської області від 21.08.2024 у справі №903/479/24 задоволити.

3. Рішення господарського суду Волинської області від 21.08.2024 у справі №903/479/24 в частині відмови в позові та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення, яким:

«Стягнути з Фізичної особи підприємця Ковальчука Сергія Ярославовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Горохівської міської ради (Луцький район, м.Горохів, вул.Шевченка, 17, код ЄДРПОУ 04051276) в дохід місцевого бюджету 395 942,24 грн надмірно сплачених коштів.

Стягнути з Комунального підприємства «Горохівська багатопрофільна лікарня» Горохівської міської ради (Луцький район, м.Горохів, вул.Шевченка, 17, код ЄДРПОУ 04051276) на користь Волинської обласної прокуратури (м.Луцьк, вул.Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 6 009,25 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 3 563,48 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Фізичної особи підприємця Ковальчука Сергія Ярославовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Волинської обласної прокуратури (м.Луцьк, вул.Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 6 009,25 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 3 563,48 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. В решті рішення суду залишити без змін.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

6. Матеріали справи №903/479/24 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.