Ухвала

від 19.12.2024 по справі 903/479/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 903/479/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жайворонок Т. Є.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Ковальчука Сергія Ярославовича

на рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2024

та постанову Північно-західного господарського суду від 06.11.2024

у справі

за позовом Першого заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави, в особі:

1) Горохівської міської ради,

2) Західного офісу Держаудитслужби

до 1) Комунального підприємства Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради,

2) Фізичної особи-підприємця Ковальчука Сергія Ярославовича

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 395 942,24 грн надмірно сплачених коштів,

ВСТАНОВИВ:

26.11.2024 (згідно з відміткою на поштовому конверті) Фізична особа-підприємець Ковальчук Сергій Ярославович (далі - ФОП Ковальчук С. Я.) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2024 та постанову Північно-західного господарського суду від 06.11.2024.

Перевіривши матеріали цієї скарги, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" [у редакції, що діяла на час подання (2024 рік) даної позовної заяви] ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання (2024 рік) цієї позовної заяви) ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у 2024 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 3 028 грн.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що у 2024 році у справі № 903/479/24 подано позов про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 395 942, 24 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.08.2024 позов задоволено частково, визнано недійсними додаткові угоди, укладені між Комунальним підприємством "Горохівська багатопрофільна лікарня" Горохівської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Ковальчуком Сергієм Ярославовичем до договору про закупівлю від 11.01.2022 №6 (процедура закупівлі: UA-2021-12-28-013580-c), а саме: додаткову угоду №1 від 29.06.2022, додаткову угоду №3 від 12.10.2022, додаткову угоду №4 від 22.12.2022.

За результатом апеляційного перегляду справи постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Ковальчука Сергія Ярославовича на рішення господарського суду Волинської області від 21.08.2024 у справі №903/479/24 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Заступника керівника Волинської обласної прокуратури на рішення господарського суду Волинської області від 21.08.2024 у справі №903/479/24 задоволено. Рішення господарського суду Волинської області від 21.08.2024 у справі №903/479/24 в частині відмови в позові та розподілу судових витрат скасовано та ухвалено нове рішення, яким:

«Стягнути з Фізичної особи підприємця Ковальчука Сергія Ярославовича на користь Горохівської міської ради в дохід місцевого бюджету 395 942,24 грн надмірно сплачених коштів»

ФОП Ковальчук С. Я. оскаржує до касаційної інстанції рішення Господарського Волинської області від 21.08.2024 в частині визнання додаткових угод недійсними та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 повністю.

Отже, Предметом позову у цій справі є визнання недійсними: (1) додаткову угоду №1 від 29.06.2022, (2) додаткову угоду №3 від 12.10.2022, (3) додаткову угоду №4 від 22.12.2022 та стягнення 395 942, 24 грн надмірно сплачених коштів.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги майновий та немайновий характер спору, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір за одну майнову вимогу, що складає 11 878, 26 грн (395 942, 24 грн х 1,5% ціни позову х 200%), та за три немайнові вимоги 18 168, 00 грн, (3 028 грн х 3 х 200%), а всього 30 046, 26 грн.

Отже, зважаючи на предмет касаційного оскарження скаржникові слід сплатити судовий збір у сумі 30 046, 26 грн і надати Суду документ, що підтверджує таку сплату.

Реквізити для сплати судового збору:

Отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс.р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»

Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскарження справи) у справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд)(назва суду, де розглядається справа).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).

Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

Оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За приписами частини третьої статті 311 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У частині першій статті 300 ГПК України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже, правильність оформлення касаційної скарги, зокрема її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

У своїй касаційній скарзі ФОП Ковальчук С. Я. зазначив, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2024 та постанови Північно-західного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 903/479/24 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключних випадків, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим в касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у разі якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко, послідовно та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, неправильно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, та яку не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Скаржник, зазначивши пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, не наводить відповідної норми (норм) права, щодо якої відсутній висновок її застосування, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї (цих) норми (норм) для правильного вирішення справи № 903/479/24

Водночас Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не виклав у тексті касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, касаційна скарга підлягає залишенню без руху через наявність недоліків у зазначеній частині підстав касаційного оскарження (стосовно належного обґрунтування пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України), які підлягають усуненню.

Крім того, відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.

Скаржником не надано доказів щодо направлення копії касаційної скарги іншим учасникам справи.

За приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України, зокрема, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подачі нової редакції касаційної скарги із чітким зазначенням і належним обґрунтуванням підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 ГПК (із урахуванням змісту цієї ухвали); документа, що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги та надати докази надіслання копії касаційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковальчука Сергія Ярославовича на рішення Господарського суду Волинської області від 21.08.2024 та постанову Північно-західного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 903/479/24 залишити без руху.

2. Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Т. Є. Жайворонок