Рішення

від 08.11.2024 по справі 903/790/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 листопада 2024 року Справа № 903/790/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмасара"

до відповідача: Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище"

про стягнення 1326523грн. 77коп.

встановив: позивач - ТОВ "Альмасара" звернувся до суду з позовом про стягнення з ФГ "Агроінвест-Топилище" (відповідача) 1326523грн. 77коп. неустойки за непоставлений товар. Також, просить стягнути з відповідача понесені судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу. Зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи становить: 19897,86 грн. - сплаченого судового збору при поданні позову, 20000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу відповідно до укладеного договору №34/09 про надання правничої допомоги від 03.09.2024.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно договору поставки сільськогосподарської продукції №21092023 від 21.09.2023, в частині поставки товару, у зв`язку із чим відповідачу нараховано неустойку на підставі п.7.2 договору.

Ухвалою суду від 16.09.2024 відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

20.09.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Альмасара" та врахувати в подальшому клопотання ФГ "Агроінвест-Топилище" про зменшення нарахованої до стягнення пені на підставі договору на 90%.

Представник відповідача зазначив, що з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України, ТОВ «АЛЬМАСАРА» вважається таким, що прострочило виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого та отриманого товару, оскільки останнім не оплачена вартість товару згідно договору поставки сільськогосподарської продукції №21092023 від 21 вересня 2023 року, погодження із його істотними умовами щодо проведення розрахунку за отриманий товар, зокрема, й згідно видаткової накладної №175 від 23 листопада 2023 року. Даний факт підтверджений також рішенням Господарського суду Волинської області від 04 липня 2024 року по справі №903/280/24, яким задоволено позовні вимоги ФГ «АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ» до ТОВ «АЛЬМАСАРА» про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів згідно видаткової накладної №175 від 23 листопада 2023 року на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції №21092023 від 21 вересня 2023 року.

ТОВ «АЛЬМАСАРА» усвідомлено допускає невиконання взятих на себе зобов`язань згідно видаткової накладної №175 від 23 листопада 2023 року на підставі договору поставки, не заперечує факту отримання товару згідно даної видаткової накладної, а вже згодом, безпідставно здійснює посилання на те, що позов має бути задоволено в тому розмірі вимог, котрі заявлено в ньому, у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання відповідного грошового зобов`язання згідно договору поставки, в тому числі й стягненні нарахованого розміру в цілому за період, котрий перевищує строк нарахування, що передбачено пунктом 6 статті 232 ГК України.

Відповідач вважає, що математичний розрахунок пені слід проводити та/або здійснювати із врахуванням положення норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та частини 2 статті 343 Господарського кодексу України. Умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов`язань не є умовою про збільшення строку нарахування пені, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі, який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу.

Також повідомляє, що саме дією форс-мажорних обставин пов`язується й особливість та можливість ФГ «АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ» здійснити вчасно виконання грошового зобов`язання щодо поставки товару згідно договору.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

21.09.2023 року між ТОВ АЛЬМАСАРА (далі за текстом - Покупець) та ФГ АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ (далі за текстом - Постачальник) був укладений договір поставки сільськогосподарської продукції №21092023 (далі за текстом - Договір).

За умовами п.1.1 даного Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити насіння соняшнику (за Договором - Товар).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що найменуванням Товару визначено насіння соняшнику. Одиницею виміру тонна. Кількість та якість кожної партії Товару визначається в Специфікаціях до даного Договору, що є невід`ємними частинами Договору.

Згідно із пунктом 3.1. договору поставка Товару здійснюється на умовах визначених у Специфікаціях до даного Договору на кожну партію Товару та згідно правил Інкотермс (редакція 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером даного Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов даного Договору.

Пунктом 3.2 Договору Сторонами узгоджено, що Постачальник при поставці Товару зобов`язується надати Покупцеві наступні документи:

- Рахунок на оплату;

- Аналізні картки, видані сертифікованою лабораторією та підписані начальником даної лабораторії та директором Зернового складу (у разі якщо Товар відвантажується з елеватору);

- Видаткові накладні на Товар;

- Податкові накладні на Товар (в електронному вигляді).

Ціна за одиницю Товару (з урахуванням ПДВ у заліковій масі) вказується в Специфікації. Загальна вартість кожної конкретної партії Товару, що придбається на умовах даного Договору, передбачена в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору. Кінцева ціна цього Договору визначається Сторонами за підсумками всіх укладених Специфікацій, які є невід`ємними частинами даного Договору (п.4.11, 4.2 Договору).

Згідно пунктів 5.1 та 5.2 Договору, оплата Товару, що поставляється за даним Договором, проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, згідно умов Специфікації.

Датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів із розрахунковою рахунку Покупця (5.4).

Відповідно до п.7.2, 7.4, 7.5 Договору в разі, якщо передача Товару Покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних в п. 3.1 даного Договору, то Постачальник оплачує Покупцеві неустойку у розмірі 0.1% від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення. В разі, якщо оплата Товару була здійснена пізніше строків вказаних в п. 5.2. даного Договору. Покупець оплачує Постачальнику неустойку у формі пені у розмірі подвійної залікової ставки НБУ від вартості Товару за кожен день прострочення. В разі, якщо має місце прострочення у виконанні Постачальником зобов`язань по поставці Товару згідно даного Договору, Покупець мас право в односторонньому порядку відмовитися від прийняття Товару. В даному випадку Постачальник зобов`язаний протягом 1-го банківського дня повернути отриману передоплату (в разі наявності поставленого Товару - за різницею суми передоплати і вартістю поставленого Товару), шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Покупця та сплатити неустойку у вигляді пені в розмірі 5% від суми непоставленого або недопоставленого за кожен день затримки.

Згідно пункту 7.7 Договору, нарахування штрафних санкцій здійснюється на протязі всього періоду невиконання зобов`язання.

Згідно пункту 10.3 Договору, Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками та діє до 21.09.2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

21.09.2023 року сторонами Договору було узгоджено та підписано Специфікацію №1 до даного Договору поставки, згідно з умовами якої Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар у кількості 1000 тонн за загальною ціною 11 000 000 гривень в т.ч. ПДВ 1 350 877,19 гривень.

Даною Специфікацією визначено, що поставка товару здійснюється до 21.10.2023 на склад Покупця: Волинська обл., Володимирський район, місто Нововолинськ, вул. Княгині Ольги, будинок 72, на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС-2010).

Умовами пункту 5 Специфікації №1 до Договору було передбачено наступну оплату товару: 85% вартості Товару оплачується не пізніше трьох банківських (робочих) днів після приймання Товару, 15% вартості оплачується Покупцем протягом одного банківського (робочого) дня з моменту реєстрації Постачальником податкової накладної в ЄРПН відносно відповідної партії Товару.

Договір та специфікація підписані сторонами та завірені їх печатками.

28 вересня 2023 року ФГ АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ поставило ТОВ АЛЬМАСАРА товар кількістю 51,89 тонн, вартістю 570790 грн., про що сторонами була підписана видаткова накладна №132 від 28.09.2023р.

В свою чергу, ТОВ АЛЬМАСАРА сплатило ФГ АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ вартість поставленого товару.

02 жовтня 2023 року ФГ АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ поставило ТОВ АЛЬМАСАРА товар кількістю 50,44 тонн, вартістю 554840 грн., про що cторонами була підписана видаткова накладна №133 від 02.10.2023р. та оплачена вартість поставленого товару.

23 листопада 2023 року (в порушення постачальником строків поставки, передбачених Специфікацію №1 до Договору) ФГ АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ поставило ТОВ АЛЬМАСАРА товар кількістю 42,40 тон, вартістю 466400 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №175 від 23.11.2023.

Проте, при отриманні товару за даною поставкою, Постачальником не було надано рахунок та видаткову накладну.

23 листопада 2023 року ФГ АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ на електронну пошту надіслано рахунок на оплату, в якому було невірно вказано вартість Товару.

01 грудня 2023 року ТОВ АЛЬМАСАРА надіслало на електронну пошту ФГ АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ та 01.12.2023 року через засоби поштового зв`язку, вимогу про виконання умов поставки сільськогосподарської продукції №21092023 від 21.09.2023р., а саме поставити соняшник у кількості 897,67 тон відповідно до умов Договору та сплатити на користь товариства штрафні санкції у розмірі 315979,84грн.

11.12.2023 року ФГ АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ надіслало на електронну пошту ТОВ АЛЬМАСАРА лист з вкладенням видаткової накладної від 23.11.2023.

12 грудня 2023року ТОВ АЛЬМАСАРА повідомило ФГ АГРОІНВЕСТ- ТОПИЛИЩЕ про те, що в надісланих видаткових накладних невірно вказано ціну товару.

13.12.2023 року ТОВ АЛЬМАСАРА підписало виправлену Постачальником видаткову накладну №175 від 23.11.2023.

14.12.2024 року ТОВ АЛЬМАСАРА надіслало на електронну пошту та через засоби поштового зв`язку на адресу боржника повідомлення про застосування права притримання сплати (грошових коштів) за поставний товар в сумі 466400 грн. до виконання ФГ АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ зобов`язань щодо поставки насіння соняшника в кількості 55,27 тонн.

Вимога про виконання умов договору поставки ФГ АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ була залишена без розгляду.

У зв`язку з невиконанням Покупцем своїх зобов`язань щодо оплати отриманого товару, ФГ АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ звернулося в суду з вимогою про стягнення з Покупця - ТОВ АЛЬМАСАРА 466 400грн заборгованості.

ТОВ АЛЬМАСАРА зазначає, що Постачальником всупереч укладеному Договору, умови поставки товару виконані частково, а саме: з визначених умовами Специфікації №1 необхідної кількості тонн поставки Товару в розмірі - 1000 тонн, Постачальником з виконанням всіх передбачених умов Договору, поставлено лише 144,73 тонни Товару з порушенням строків поставки. Таким чином, Постачальником в порушення умов Договору, не здійснено поставку насіння соняшника в кількості 855,27 тонн загальною вартістю 9407970грн.

Зазначене підтверджується видатковими накладними №132 від 28.09.2023, №133 від 02.10.2023, №175 від 23.11.2023.

В квітні 2024 року відповідач - ФГ «АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ» звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ «АЛЬМАСАРА» про стягнення 518955грн. 40коп., з яких: 466 400грн. заборгованості за поставлений товар, 42285 грн. 39 коп. пені, 4224 грн. 67 коп. - 3% річних та 6045грн. 48 коп. інфляційних втрат.

В свою чергу, ТОВ «АЛЬМАСАРА» подало зустрічний позов про стягнення з ФГ «АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ» 1 708 359,40 грн. неустойки за непоставлений товар за період з 23.11.2023 до 18.04.2024 за договором поставки сільськогосподарської продукції №21092023 від 21.09.2023 року.

Рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/280/24 від 04 липня 2024 року первісний позов ФГ «АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ» задоволено повністю: стягнуто з ТОВ «АЛЬМАСАРА» на користь ФГ «АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ» 518955грн. 54коп. (з яких: 466400грн. заборгованості, 42285грн. 39коп. пені, 4224грн. 67коп. - 3% річних та 6045грн. 48коп. інфляційних втрат), а також 7784грн 33коп витрат по сплаті судового збору. Зустрічний позов ТОВ «АЛЬМАСАРА» задоволено частково: стягнуто з ФГ «АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ» на користь ТОВ «АЛЬМАСАРА» 854179грн. 70коп. неустойки, а також 25625грн. 39коп. витрат по сплаті судового збору та 20000грн витрат на професійну правничу допомогу; відмовлено у зустрічному позові в частині стягнення 854179,70грн неустойки.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 рішення Господарського суду Волинської області від 04 липня 2024 у справі №903/280/24, було змінене та викладено пункт 5, 6 резолютивної частини рішення Господарського суду Волинської області від 4 липня 2024 року по справі №903/280/24 в такій редакції:

"5. Стягнути з Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмасара" 85417грн 97коп неустойки, а також 25625грн 39коп витрат по сплаті судового збору та 20000грн витрат на професійну правничу допомогу.

6. Відмовити у зустрічному позові в частині стягнення 1622941грн 43коп неустойки".

В решті рішення Господарського суду Волинської області від 4 липня 2024 року по справі №903/280/24 залишено без змін. Рішення суду набрало законної сили 10.10.2024.

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись із даним позовом до суду позивач зазначає, що ФГ «АГРОІНВЕСТ- ТОПИЛИЩЕ» надалі не виконує свої зобов`язання щодо поставки товару та станом на 06.09.2024 кількість непоставленого товару ТОВ «Альмасара» становить 855,27 тонн, загальною вартістю 9 407 970 грн., у зв`язку із чим на підставі п.7.2 Договору нарахував відповідачу неустойку за період з 19.04.2024 по 06.09.2024 на суму 1326523,77грн.

Водночас, в порушення умов договору та на виконання рішення суду, позивачем не сплачена заборгованість за вже поставлений відповідачем товар.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Накладна це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.

Як було встановлено судом у рішенні у справі №903/280/24, ФГ АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ поставило позивачу товар кількістю 42,40 тон, вартістю 466400 грн. Кількість непоставленого товару становила 855,27 тонн (1000т. - 102,3т. - 42,4т.), загальною вартістю 9 407 970 грн.

Судом встановлено, що на день розгляду даної справи відповідач продовжує не виконувати свої зобов`язання щодо поставки товару, про що також останній не заперечив у відзиві на позовну заяву, посилаючись на форс-мажорні обставини та запровадження на території України воєнного стану.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до вимог частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Невиконання Постачальником зобов`язання згідно договору поставки сільськогосподарської продукції №21092023 від 21.09.2023, у разі якщо передача товару Покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних у п.3.1 Договору, забезпечено можливістю нарахування стороні, що порушила умови договору, неустойки у розмірі 0,1% від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення (п.7.2 Договору).

Згідно розрахунку позивача за прострочення виконання зобов`язання по поставці товару відповідачу нараховано 1326523грн. 77коп. неустойки на підставі п.7.2 Договору за період з 19.04.2024 по 06.09.2024.

Враховуючи невиконання ФГ АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ зобов`язань щодо повної поставки товару та у визначений строк, перевіривши поданий розрахунок, суд дійшов висновку, що нарахована неустойка у розмірі 1326523,77грн. є підставною та обґрунтованою.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач посилається на те, що ТОВ «Альмасара» також прострочило виконання своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого товару. Проте суд зазначає, що дана обставина не стосується предмету спору у цій справі.

Також відповідач вважає, що нарахування неустойки здійснено з порушенням визначеного законом обмеження щодо її розміру та періоду нарахування, встановлених Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», п.6 ст.232, ч.2, ст.343 ГК України.

Суд зазначає, що неустойка у розмірі 1326523,77грн є відповідальністю за несвоєчасне виконання негрошових зобов`язань, а відтак положення Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань в даному випадку не застосовується, однак застосуванню підлягають загальні положення норм Господарського кодексу України, котрі направлені на врегулювання господарських відносин з приводу застосування неустойки.

Згідно ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Поряд із цим, сторони договору у пункті 7.7 погодили, що нарахування штрафних санкцій здійснюється на протязі всього періоду невиконання зобов`язання.

Отже, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву є неогрунтованими та не заслуговують на увагу суду.

Водночас, у відзиві на позовну заяву ФГ АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ, посилаючись на запровадження на території України воєнного стану, відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та ускладнення господарської діяльності чи понесення ТОВ Альмасара збитків в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення своїх зобов`язань звернувся з клопотанням про зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 90%.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи N 904/4685/18).

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір пені як відповідальності за час прострочення зобов`язання.

В той же час суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Такі висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України від 18 березня 2020 року в справі №902/417/18.

Такими чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Також, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Процесуальна норма щодо зменшення розміру пені може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Водночас, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (аналогічні висновки висвітлені і у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року в справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши подані сторонами докази, суд зазначає, що укладений Договір не припинив свою дію, а відтак відносини щодо поставки непоставленого товару продовжують тривати, відповідач не позбавлений права виконати свої зобов`язання перед порзивачем; розмір пені, нарахований позивачем за непоставлений товар становить 1326523,77грн, водночас відсутні будь-які докази, які б вказували на понесення ТОВ «Альмасара» збитків, пов`язаних саме з непоставленням відповідачем товару, що в свою чергу свідчить не про компенсаторний характер заявленої позивачем неустойки (з огляду на відсутність будь-яких доказів, що б вказували на понесення збитків чи зменшення доходів такої особи), а про наявність ознак каральної санкції саме для відповідача.

Суд зазначає, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відтак, з огляду на всі фактичні обставини справи у їх сукупності, враховуючи принцип розумності та справедливості, відсутність понесених ТОВ Альмасара збитків, значний розмір нарахованої неустойки, а також правову позицію щодо зменшення нарахованої неустойки, викладену у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі №903/280/24, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру нарахованої позивачем неустойки до 90 відсотків на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 132 652,38грн неустойки. В позові в частині стягнення 1193871,39грн неустойки слід відмовити.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" (45341, Волинська обл., Іваничівський район, село Топилище, код ЄДРПОУ 34626298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмасара" (45407, Волинська обл., Володимирський район, м. Нововолинськ, вул. Ольги Княгині, буд. 72, код ЄДРПОУ 44829463) 132652грн 38коп неустойки, а також 19897грн 86коп витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити у позові в частині стягнення 1193871грн 39коп неустойки.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 08.11.2024.

СуддяО. Г. Слободян