Рішення

від 29.10.2024 по справі 916/2316/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2316/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Бондар О.

розглянувши справу за позовом: Приватного підприємства Риболовецький Союз Укррибекспорт (вул. Дністровська, 45, с. Сухолужжя, Білгород-Дністровський район, Одеська обл., 67798)

до відповідача: Держави в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватного підприємства Клест ЛТД (вул. Михайла Грушевського, 39, офіс 5, м. Одеса, 65031)

про стягнення 736232,00 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Поліхранова Ю.В.;

від відповідача: Міняйло О.М.;

від третьої особи: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Предмет позову

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з Державного бюджету України 598840,00 грн майнової шкоди.

21.08.2023 позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Державного бюджету України 736232,00 грн майнової шкоди. Дана заява була прийнята судом до розгляду.

Позиції учасників справи

Підставою позову (а.с. 1-15, т. 1) позивач визначив обставину вчинення СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області неправомірних дій, які полягали у проведенні працівниками поліції незаконного обшуку і вилучення у позивача риби, яка в подальшому була арештована та передана для реалізації третій особі, чим завдано позивачу шкоду у спірному розмірі.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 111-125, т. 1) проти задоволення позову позивача заперечив, мотивуючи чинністю постанови слідчого про визнання вилученого майна речовими доказами, тривалістю кримінального провадження на даний час, відсутністю обов`язку повернути рибу, непогодженням з визначеною позивачем вартістю риби, можливістю реалізації риби з дотримання вимог Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою КМУ від 25.08.1998 № 1340.

У відповіді на відзив (а.с. 150-168, т. 1) позивач пояснив, що обставини незаконності обшуку викладені в ухвалі Одеського апеляційного суду від 31.01.2022 у справі № 495/10079/22, відповідач в силу вимог законодавства зобов`язаний повернути тимчасово вилучене майно або відшкодувати його вартість, а позивач здійснював у спірних правовідносинах законний рибодобувний промисел.

У запереченнях (а.с. 184-188, т. 1) відповідач додатково зазначив, що позовні вимоги щодо повернення майна в натурі або відшкодування вартості вилученого майна мають бути заявлені до підприємства, якому таке майно було безоплатно передано.

18.07.2023 відповідачем були подані до суду додаткові пояснення (а.с. 197-200, т. 1), в яких останній повідомив суду про обставини проведення огляду місця події.

11.08.2023 позивачем було подане до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (а.с. 29-53, т. 2), яке стосувалось проведеної за замовленням позивача експертизи. 01.09.2023 відповідачем були подані заперечення на це клопотання (а.с. 63-65, т. 2), в яких останній виклав свої зауваження щодо проведеної експертизи.

15.10.2024 позивачем було подано до суду письмові пояснення щодо окремого питання. 28.10.2024 відповідачем також було подано до суду письмові пояснення щодо окремого питання.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 05.06.2023 позовну заяву позивача було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі третю особу; постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено підготовче засідання на 29.06.2023 о 14:00.

Протокольними ухвалами суд неодноразово відкладав підготовчі засідання на 20.07.2023 о 15:30, 07.09.2023 о 15:30, 25.09.2023 о 11:15, 16.10.2023 о 15:00.

Протокольною ухвалою від 16.10.2023 суд закрив підготовче провадження і призначив справу до розгляду по суті на 06.11.2023 о 12:00.

Ухвалою суду від 06.11.2023 позов позивача був залишений без розгляду. Ухвалою суду від 07.11.2023 клопотання позивача від 06.11.2023 було повернуто останньому без розгляду.

Постановою Південно-західного апеляційного суду від 30.01.2024 була скасована ухвала суду від 06.11.2023, а справа передана до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 27.02.2024 у справі було призначено судове засідання на 07.03.2024 о 16:15.

05.03.2024 позивачем було подано до суду заяву про відвід секретарю судового засідання. Ухвалою суду від 05.03.2024 був призначений розгляд заяви про відвід в судовому засіданні на 07.03.2024 о 16:15. Ухвалою суду від 07.03.2024 було відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід секретарю судового засідання. Ухвалою суду від 07.03.2024 за відсутності зауважень учасників справи до протоколу судового засідання від 06.11.2023 у справі № 916/2316/23 постановлено не вносити виправлення у протокол судового засідання від 06.11.2023 у справі № 916/2316/23 на підставі службової записки секретаря судового засідання Христенко А.О. від 27.02.2024.

Протокольними ухвалами суду в засіданнях суду неодноразово оголошувались перерви 07.03.2024 на 28.03.2024 о 14:00, 28.03.2024 на 15.04.2024 о 15:30, 15.04.2024 на 29.04.2024 о 14:00.

Ухвалою суду від 18.04.2024 провадження у справі було зупинене до повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області після розгляду касаційної скарги Головного управління Національної поліції в Одеській області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2024.

Постановою Верховного суду від 28.06.2024 була залишена без змін постанова Південно-західного апеляційного суду від 30.01.2024.

Ухвалою суду від 25.07.2024 було поновлено провадження у справі та призначено засідання суду на 05.09.2024 о 16:15.

Протокольними ухвалами суду в засіданнях суду неодноразово оголошувались перерви 05.09.2024 на 27.09.2024 о 14:00, 27.09.2024 на 15.10.2024 о 14:40, 15.10.2024 на 29.10.2024 о 11:45.

У судовому засіданні 29.10.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

Згідно з відомостями з ЄДР (а.с. 21-22, т. 1) видами економічної діяльності позивача, зокрема, є морське рибальство, прісноводне рибальство, перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах. На підтвердження права власності позивача та права плавання під державним прапором України на судна з бортовими реєстраційними номерами ЯОД 2379, ЯОД 2335, ЯОД 2347 позивач подав суду суднові білети № 3019, 2544, 2622 (а.с. 24-29, т. 1). На підтвердження права позивача проводити діяльність зі спеціального використання водних біоресурсів (промислове рибальство) у пониззі річки Дністер та Дністровському лимані позивач подав суду дозвіл № П1-865550ю/л, зі строком дії з 18.07.2022 до 17.07.2027 (а.с. 30-31, т. 1), а також повідомлення № 4 К-9 (а.с. 32, т. 1) про встановлення позивачу частки добування водних ресурсів, зокрема по карасю сріблястому ліміт на 2022 рік не встановлювався.

Як вбачається з наданих до суду матеріалів в провадженні СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке 15.12.2022 були внесені до ЄРДР за № 12022166240000463 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.12.2022 року о 23 годині 22 хвилини надійшло телефонне повідомлення від старшого інспектора СВП ВРПП ОРУП №2 ГУНП в Одеській області на 102 про те, що 14.12.2022 о 22:40, під час здійснення ГУНП в Одеській області та УАПВ робочого спільного патрулювання берегової лінії Дністровського лиману за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Сухолужжя, біля бази стоянки № 3390Д, було виявлено плавзасіб з бортовим номером 2379 ЯОД, який належить позивачу, працівники якого, перебуваючи на борту вказаного судна, займалися рибним добувним промислом, використовуючи заборонене знаряддя лову - невід, внаслідок чого виловили живі водні біоресурси виду "карась", загальною вагою близько 14 тонн, де в загальній кількості виявлених біоресурсів присутня велика щільність маломірної риби, внаслідок чого незаконно займались рибним добувним промислом. (ЖЄО №16269).

В ході огляду місця події: берегової лінії Дністровського лиману за адресою: Білгород-Дністровський район, с. Сухолужжя, вул. Дністровська, 45, який проводився 15.12.2022 (протокол а.с. 34-36, т. 1), було виявлено та вилучено, в т.ч.: риба: карась, загальною вагою 14915,56 кг. Постановою дізнавача від 15.12.2022 (а.с. 38-39, т. 1) вищевказане майно було визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження № 12022166240000463. Обставини огляду місця події досліджувались судом також шляхом перегляду відеофайлу, поданого відповідачем з поясненнями 18.07.2023. Крім того, в матеріалах справи наявний протокол огляду предметів від 16.12.2022 (а.с. 68-82, т. 2), згідно з яким було проведено перерахування та вимірювання кожної особини риби із застосуванням сертифікованої повіреної лінійки та відповідно до довжини риби відсортовано її по різних ящиках: ті, які не досягли довжини 15 см, та ті, які досягли довжини 15 см і більше. Проведеним оглядом встановлено, що загальна кількість оглянутої риби становить 102737 штук. Із вказаної кількості молодь (та, що не досягла 15 сантиметрів) становить 46231 штука, тобто 45%. З загальної маси дозволеного об`єму для прилову особин непромислового розміру (молоді) знаряддями лову з розміром вічка 20 мм і більше в лиманах 8% (відповідно до п.18.4.1 «Правил промислового рибальства в басейні чорного моря»), тобто 8 тисяч 219 штук.

Ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.12.2022 у справі № 495/10079/22 (а.с. 40, т. 1) клопотання дізнавача СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про накладення арешту на майно та надання дозволу на його реалізацію було задоволено частково, накладено арешт на рибу «карась», вилучену у позивача, загальною вагою 14915,56 кг, дозволено реалізацію даних біоресурсів.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31.01.2023 у справі № 495/10079/22 (а.с.41-44, т. 1) вищевказану ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.12.2022 було скасовано, ухвалено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання дізнавача СБ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022166240000463 від 15.12.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, в т.ч. числі відмовлено у накладенні арешту на рибу «карась», загальною вагою 14915,56 кг.

У цій ухвалі Одеській апеляційний суд, зокрема, встановив, що на момент проведення огляду місця події, як зазначено берегової лінії Дністровського лиману за адресою: Білгород-Дністровський р-н, с. Сухолужжя вул. Дністровська, 45, а фактично плавучих засобів, на яких і знаходилося знаряддя лову та риба, не існувало підстав, передбачених ч.3 ст.233 КПК України, для проведення обшуку без відповідної ухвали слідчого судді, пов`язані із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. Крім того, з моменту внесення відомостей до ЄРДР 15 грудня 2022 року і до теперішнього часу, жодній особі, не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачено ч.1 ст.249 КК України. Також, як вбачається з клопотання про арешт майна в ньому відсутні посилання як на завдання, так і на мету накладення арешту на майно.

21.03.2023 позивач направив відповідачу вимогу (а.с. 51-56, т. 1) про повернення позивачу в натурі 14915,56 кг риби «карась», незаконно вилученої у останнього в ході проведення обшуку, а у разі неможливості повернення в натурі відшкодувати її вартість в сумі 598840,00 грн. Вказану вартість позивач розрахував самостійно шляхом аналізу інформації, наявної у вільному доступі, про що повідомив відповідача у вказаній вимозі.

Ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.04.2023 у справі № 495/10079/22 (а.с. 70-75, т. 1) за зверненням позивача було зобов`язано дізнавача СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області встановити місцезнаходження та наявність тимчасово вилученого у позивача майна, а саме: живих водних біоресурсів виду риби «карась», загальною вагою 14915,56 кг, яке відповідно до договору № 493 від 22.12.2021 року та акту прийому-передачі від 17.12.2022 року було передано на зберігання Білгород-Дністровським РВП ГУНП в Одеській області до ПП «КЛЕСТ ЛТД». Після встановлення даних обставин, вирішити питання про негайне повернення вказаного майна його власнику.

У цій ухвалі від 07.04.2023 слідчий суддя встановив, що з наданих дізнавачем матеріалів вбачається, що на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 31.01.2023 року у справі №495/10079/22, номер провадження: 11-сс/813/100/23, та скарги адвоката, дізнавачем СД було надіслано лист директору приватного підприємства «КЛЕСТ ЛТД» із проханням повідомити місцезнаходження та стан вилучених речових доказів по матеріалам кримінального провадження, а саме живі водні біоресурси виду «карась», в кількості 14915 кг, які відповідно до договору між ГУНП в Одеській області та приватним підприємством «КЛЕСТ ЛТД», було передано приватному підприємству «КЛЕСТ ЛТД» на відповідальне зберігання. Між тим, до теперішнього часу (07.04.2023), дізнавачем СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області не встановлено місцезнаходження та наявність тимчасово вилученого у позивача майна, а саме: живих водних біоресурсів виду риби «карась», загальною вагою 14915,56 кг, яке відповідно до договору № 493 від 22.12.2021 року та акту прийому-передачі від 17.12.2022 року було передано на зберігання Білгород-Дністровським РВП ГУНП в Одеській області до ПП «КЛЕСТ ЛТД».

Вказані договір від 22.12.2021 № 493 і акт від 17.12.2022, які підтверджують факт передачі ВП № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ПП «Клест ЛТД» на зберігання вилученого майна у виді риби «карась», загальною вагою 14915,56 кг, були подані до суду позивачем та залучені до матеріалів справи (а.с. 76-79, т. 1). При цьому акт від 17.12.2022 містить інформацію про ціну риби 4 грн за 1 кг, а передбачена п. 1.4., 1.5. договору № 493 додаткова угода, яка мала б укладатись за кожним фактом передачі майна на зберігання та/або реалізацію, не укладалась, про що відповідачем було подано суду відповідні листи та пояснення (а.с. 60-61, 120-121, т. 2).

Згідно з листом третьої особи (а.с. 80, т. 1), остання повідомляла дізнавача СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, що конфісковані водні ресурси «карась», в кількості 14915,56 кг, були реалізовані, а кошти від реалізації перераховані на депозит. Іншим листом (а.с. 81, т. 1), третя особа повідомила позивача, що кошти від реалізації конфіскованих водних ресурсів «карась», в кількості 14915,56 кг, будуть перераховані на розрахунковий рахунок позивача в сумі 89490,00 грн. В матеріалах справи відсутні інші докази, які підтверджують вартість вилученого і зверненого в дохід держави майна у спірних правовідносинах, що надійшли до бюджету від реалізації цього майна.

Позивач з розміром запропонованих до повернення коштів не погодився, надав суду спочатку інформацію з мережі «Інтернет» щодо вартості риби станом на квітень-травень 2023 року (а.с. 82-86, т. 1), а далі замовив за договором від 21.06.2023 (а.с. 34-36, т. 2) проведення експертизи, на вирішення якої поставив таке питання: «Яка середньо-ринкова вартість одного кілограму риби родини карпові, а саме «карась», станом на дату проведення експертизи?».

Згідно з висновком експерта від 05.07.2023 (а.с. 38-50, т. 2) середньо-ринкова вартість одного кілограму риби родини карпові, а саме «карась», станом на дату проведення експертизи на території України становить 49,36 грн, від якої позивач і розрахував ціну позову. При цьому у висновку експерт зазначив, що за розміром або масою рибу поділяють на дрібну (до 200 гр), середню (1-1,5 кг), велику (понад 1,5 кг і більше), а також за термічним станом.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що після винесення Одеським апеляційним судом ухвали від 31.01.2023 у справі № 495/10079/22 та до цього часу вилучене відповідачем у позивача майно у виді риби «карась», вагою 14915,56 кг, позивачу не було повернуто з підстав його реалізації третьою особою. При цьому в матеріалах справи відсутні докази, яка була ринкова вартість цього майна на час його реалізації третьою особою або на час пропозиції третьої особи повернути позивачу кошти, отримані від його реалізації. В цей же час, в матеріалах справи відсутні докази, що позивачу були повернуті з бюджету кошти, отримані від реалізації цього майна, або сплачені кошти в заявленому позивачем до стягнення розміру, який розрахований позивачем станом на час вирішення спору (05.07.2023).

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Згідно з ч. 6-8 ст. 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: 1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; 2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; 3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан; 4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля. У випадках, передбачених цією частиною, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження. Речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом. У випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до слідчого судді Вищого антикорупційного суду, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Реалізація, технологічна переробка або знищення речових доказів у випадках, передбачених цією статтею, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а у випадках, якщо такі речові докази передані Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, - відповідно до закону та прийнятих на його виконання актів законодавства.

Відповідно до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно з ч. 3-4 ст. 168 КПК України слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов`язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту; 5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку. Копія судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, копія судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна негайно після його оголошення вручається слідчому, прокурору. У разі відсутності слідчого, прокурора під час оголошення судового рішення його копія надсилається таким особам не пізніше наступного робочого дня. Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Згідно з ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з ч. 6 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 114 ПК України особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб. Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб. Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна платника податків, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати, понесені платником податку внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку, вартість додаткових робіт, послуг, додатково витрачених матеріалів тощо); документально підтверджені витрати, пов`язані з адміністративним та/або судовим оскарженням (крім сум, що підлягають відшкодуванню в порядку розподілу судових витрат згідно із процесуальним законодавством) незаконних (протиправних) рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (юридичний супровід, не пов`язаний із захистом, наданим адвокатом, відрядження працівників або представників платника податку, залучення експертів, отримання необхідних доказів, виготовлення копій документів тощо). Сума такого відшкодування не повинна перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому приймається відповідне судове рішення або рішення іншого органу, у передбачених законом випадках.

Згідно з п. 1, 2 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 (далі Порядок № 1104), цей Порядок визначає правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження. Цей Порядок не поширюється на правила зберігання та обліку у кримінальному провадженні речових доказів, що надійшли до суду і які передбачені в інструкціях з діловодства в місцевому загальному суді та апеляційному загальному суді, що затверджуються ДСА.

Відповідно до п. 28 Порядку № 1104 речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, які через громіздкість або з інших причин, визначених у Кримінальному процесуальному кодексі України, не можуть зберігатися без зайвих труднощів в обладнаних приміщеннях або в інших місцях зберігання, визначених у пунктах 17-26 цього Порядку, передаються (крім випадків, коли такі речові докази повернуто власникові або передано йому на відповідальне зберігання) за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду торговельному підприємству для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження. Реалізація предметів здійснюється з дотриманням вимог Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340. Про передачу торговельному підприємству предметів для реалізації складається акт у трьох примірниках. Перший примірник акта зберігається в матеріалах кримінального провадження, другий передається торговельному підприємству, третій - фінансовому підрозділу органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання, для подальшого здійснення контролю за надходженням на депозитний рахунок уповноваженого банку сум від реалізації таких предметів.

Згідно з п. 30 Порядку № 1104 про передачу речових доказів для реалізації, технологічної переробки або знищення в книзі обліку робиться відповідна відмітка із зазначенням інформації про суб`єкта, що постановив/ухвалив рішення, яким вирішено питання про долю речових доказів, дату та суть такого рішення.

Відповідно до п. 2 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340 в редакції станом на 27.09.2022-11.03.2024 (далі Порядок № 1340), облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання майна, зазначеного у пункті 1 цього Порядку, до передачі його для подальшого розпорядження відповідно до пункту 9 цього Порядку покладаються на органи (суб`єкти господарювання), що здійснили вилучення або зберігають його, з дотриманням таких вимог: попередня оцінка проводиться відповідно до пункту 8 цього Порядку на момент взяття на облік цього майна; аналітичний облік ведеться у спеціальних книгах за видами майна із зазначенням відмінних ознак, попередньої вартості, місця його знаходження, а щодо спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, також зазначається інформація про зміну місця зберігання, спосіб розпорядження та місце знищення, рішення суду (за наявності); взяте на облік майно відображається на забалансових рахунках "Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання" в органах (суб`єктах господарювання), що здійснили вилучення або зберігають його. Порядок зберігання майна, на яке накладено арешт під час кримінального провадження, регулюється кримінальним процесуальним законодавством.

Згідно з п. 7 Порядку № 1340 оцінка майна, зазначеного в пункті 1 цього Порядку, провадиться комісією, яка утворюється органом, що здійснив його вилучення, у складі представників територіальних органів ДПС, органів (суб`єктів господарювання), що здійснили вилучення майна або зберігають його, фінансових органів та органів (суб`єктів господарювання), які здійснюватимуть розпорядження цим майном. За результатами роботи комісії складається акт опису, оцінки та передачі майна. Усі примірники акта підписуються членами комісії та затверджуються у термін не пізніше трьох днів після його складення керівником чи заступником керівника органу (суб`єкта господарювання), що здійснив вилучення або забезпечував зберігання зазначеного в пункті 1 цього Порядку майна. Акт опису, оцінки та передачі майна є підставою для реалізації майна, зазначеного в пункті 1 цього Порядку, через підприємства роздрібної торгівлі, торгові біржі та аукціони, безоплатної передачі, знищення, утилізації, переробки.

Відповідно до п. 12-14 Порядку № 1340 на початку кожного року територіальні органи ДПС із залученням органів, що вилучають та обліковують майно, визначають на конкурсній основі торгівельні підприємства, яким доручатиметься реалізація майна, з обов`язковим занесенням їх до єдиного реєстру торгівельних підприємств, який ведеться територіальними органами ДПС. Протягом року в разі потреби дозволяється доповнювати єдиний реєстр торгівельних підприємств іншими торгівельними підприємствами за поданням органів, що вилучають та обліковують майно. Угоду з торгівельним підприємством, якому доручатиметься реалізація майна, укладає керівник чи заступник керівника (згідно з розподілом обов`язків) органу, що вилучив та обліковує майно, або особами, які виконують їх обов`язки, в межах повноважень, установлених законодавством. Угоди з торгівельними підприємствами на реалізацію майна укладаються лише після включення їх до єдиного реєстру торгівельних підприємств та організацій. Інші умови визначаються для підприємств, які реалізують товари на митних аукціонах, редукціонах, порядок реалізації яких визначається Кабінетом Міністрів України. Кошти, одержані від реалізації майна, продуктів його переробки, утилізації перераховуються до відповідного бюджету або в установлених законом випадках на рахунки митниць у строк, що становить не більш як сім банківських днів від дня продажу (передачі).

Згідно з п. 18 Порядку № 1340 повернення майна відбувається за рішенням суду або за рішенням керівника органу, в якому майно перебуває на обліку, за наявності відповідних підстав у порядку, встановленому органом, що здійснив його вилучення, або міністерством, керівник якого спрямовує та координує діяльність такого органу. У разі відсутності майна повернення його вартості здійснюється у розмірі, встановленому підпунктом 6 пункту 9 розділу VI Бюджетного кодексу України. Повернення за рішенням суду національної та іноземної валюти здійснюється Казначейством у валюті платежу, яка була зарахована до бюджету, або за заявою одержувача у гривневому еквіваленті за офіційним курсом, установленим Національним банком на дату проведення операції.

Відповідно до підпункту 6 пункту 9 розділу VI БК України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету повернення за рішенням суду вартості конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна здійснюється у розмірах сум коштів, що надійшли до бюджету від реалізації цього майна, за вирахуванням сум податків і зборів, що були нараховані відповідно до законодавства, але не сплачені на момент реалізації.

Позиція суду

Предметом даного позову є вимога позивача до відповідача про відшкодування майнової шкоди з Державного бюджету України в розмірі 736232,00 грн, яка розрахована і визначена позивачем станом на час вирішення спору (05.07.2023) і заявлена як вартість вилученого відповідачем 15.12.2022 в межах кримінального провадження за реєстровим № 12022166240000463 у позивача майна у виді риби «карась», загальною вагою 14915,56 кг.

Згідно з усталеною судовою практикою статті 1173, 1174 ЦК України передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу господарського правопорушення, які є необхідними для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Як встановлено судом позивачем доведений склад господарського правопорушення у діях/бездіяльності відповідача: 1) неправомірність дій відповідача встановлена ухвалою Одеського апеляційного суду від 31.01.2023 у справі № 495/10079/22 (а.с.41-44, т. 1), після поставлення якої у відповідача виник обов`язок з негайного повернення позивачу тимчасово вилученого майна у виді риби «карась»; 2) наявність шкоди майно/його вартість позивачу не повернуті; 3) причинний зв`язок шкода є об`єктивним наслідком такої поведінки відповідача.

Доводи відповідача про інше повністю спростовуються встановленими судом обставинами справи та вищевикладеними нормами права.

В цей же час, судом встановлено, що ст. 1192 ЦК України передбачено загальне правило, якщо інше не встановлено законом, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що спірні правовідносини є предметом регулювання спеціального законодавства, а саме: БК України та Порядків № 1104, 1340, які обмежують розмір коштів, які може отримати особа, яка понесла шкоду, саме з Державного бюджету України. Так, підпункт 6 пункту 9 розділу VI БК України установлює, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету повернення за рішенням суду вартості конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна здійснюється у розмірах сум коштів, що надійшли до бюджету від реалізації цього майна, за вирахуванням сум податків і зборів, що були нараховані відповідно до законодавства, але не сплачені на момент реалізації. Суд зауважує, що дана норма є чинною, не визнана такою, що не відповідає Конституції України, та має своїм предметом регулювання саме повернення коштів з Державного бюджету України, отриманих за наслідками реалізації речових доказів під час кримінального провадження.

Як встановлено судом після винесення Одеським апеляційним судом ухвали від 31.01.2023 у справі № 495/10079/22 та до цього часу вилучене відповідачем у позивача майно у виді риби «карась», вагою 14915,56 кг, позивачу не було повернуто з підстав його реалізації третьою особою. Також судом на підставі листів третьої особи (а.с. 80-81, т. 1) встановлено, що кошти від реалізації вилучених у позивача водних ресурсів «карась», в кількості 14915,56 кг, що надійшли на депозит, складають суму 89490,00 грн, а отже з урахуванням вищевикладеного позов позивача підлягає частковому задоволенню та з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути саме цю суму.

При цьому суд вважає необхідним окремо надати оцінку доводам відповідача щодо невірності визначеної позивачем вартості риби в розмірі 736232,00 грн.

Як пояснив суду позивач, він не погодився з запропонованим третьою особою розміром відшкодування вартості вилученої риби (лист а.с. 81, т. 1) і звернувся до суду з цим позовом. Натомість, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази, яка була ринкова вартість цього майна на час його реалізації третьою особою або на час пропозиції третьої особи повернути позивачу кошти, отримані від його реалізації. При цьому завданий розмір шкоди позивач у цій справі вже доводить за станом на час розгляду цієї справи в сумі - 05.07.2023, на підтвердження чого подав суду висновок експерта (а.с. 38-50, т. 2), який містить таку відповідь: середньо-ринкова вартість одного кілограму риби родини карпові, а саме «карась», станом на дату проведення експертизи на території України становить 49,36 грн. Як встановлено судом, у висновку експерт зазначив, що за розміром або масою рибу поділяють на дрібну (до 200 гр), середню (1-1,5 кг), велику (понад 1,5 кг і більше), а також за термічним станом. Водночас, судом встановлено, що в матеріалах справи наявний протокол огляду предметів від 16.12.2022 (а.с. 68-82, т. 2), згідно з яким було проведено перерахування та вимірювання кожної особини риби із застосуванням сертифікованої повіреної лінійки та відповідно до довжини риби відсортовано її по різних ящиках: ті, які не досягли довжини 15 см, та ті, які досягли довжини 15 см і більше. Проведеним оглядом встановлено, що загальна кількість оглянутої риби становить 102737 штук. Із вказаної кількості молодь (та, що не досягла 15 сантиметрів) становить 46231 штука, тобто 45%. З викладеного слідує, що при проведенні експертизи експерт не надав відповідь щодо безпосереднього наявного у спірних правовідносинах об`єкту дослідження, а визначив середньо-ринкову вартість одного кілограму риби родини карпові, тобто без урахування індивідуальних характеристик майна. З огляду на це, суд вважає слушними зауваження відповідача до висновку експерта, що він не враховує опис предмету дослідження, зазначений у протоколі огляду предметів від 16.12.2022 (а.с. 68-82, т. 2).

За цих обставин, суд вважає, що позов позивача підлягає частковому задоволенню у доведеній позивачем до стягнення з Державного бюджету України сумі в розмірі 89400,00 грн.

Між цим, аналізуючи питання обсягу щодо надання оцінки кожному з аргументів доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд керується висновками, викладеними Європейським судом з прав людини, який у справі Серявін та інші проти України, які зводяться до того, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оцінивши подані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем понесені такі судові витрати, пов`язані з розглядом справи: витрати на правничу допомогу в сумі 24000,00 грн, понесення і надання яких підтверджуються договором від 19.12.2022 № 191222.01 (а.с. 18-19, т. 1), випискою по рахунку (а.с. 20, т. 1) та наявними у справі документами по суті і з процесуальних питань; витрати на проведення експертизи в сумі 10037,00 грн, понесення яких підтверджується договором від 21.06.2023 № ЕС-2536-6-2118.23 (а.с. 34-36, т. 2), рахунком від 21.06.2023 (а.с. 33, т. 2) та платіжною інструкцією від 29.06.2023 № 150 (а.с. 37, т. 2).

Суд вважає, що надані адвокатом послуги цілком відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру та є такими, що підтверджуються матеріалами справи. При цьому суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу з урахуванням усних заперечень відповідача, оскільки, як вбачається з умов договору про надання правничої допомоги між адвокатом та позивачем був погоджений фіксований розмір гонорару адвоката 24000,00 грн, а відповідачем не доведено належними доказами обставини не співмірності цього розміру гонорару зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову тощо.

За цих підстав, з відповідача слід стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача 2917,23 грн витрат на правничу допомогу та 1220,01 грн витрат на проведення експертизи, а також на користь Державного бюджету України 1342,35 грн судового збору.

Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства Риболовецький Союз Укррибекспорт (вул. Дністровська, 45, с. Сухолужжя, Білгород-Дністровський район, Одеська обл., 67798, код ЄДРПОУ 36427375) майнову шкоду у розмірі 89490 грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080, код ЄДРПОУ 40108740) в дохід Державного бюджету України 1342 грн 35 коп судового збору.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080, код ЄДРПОУ 40108740) на користь Приватного підприємства Риболовецький Союз Укррибекспорт (вул. Дністровська, 45, с. Сухолужжя, Білгород-Дністровський район, Одеська обл., 67798, код ЄДРПОУ 36427375) витрати на правничу допомогу в сумі 2917 грн 23 коп та витрати на проведення експертизи в сумі 1220 грн 01 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 08 листопада 2024 р.

Суддя Д.О. Бездоля