Постанова

від 23.01.2025 по справі 916/2316/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/2316/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Від ПП «Риболовецький Союз «Укррибекспорт» - адвокат Поліхранова Ю.В.

Від Головного управління Національної поліції в Одеській області Білоус В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Риболовецький Союз «Укррибекспорт»

на рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2024, суддя суду першої інстанції Бездоля Д.О., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 08.11.2024

по справі №916/2316/23

за позовом Приватного підприємства «Риболовецький Союз «Укррибекспорт»

до відповідача: Держави в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватного підприємства «Клест ЛТД»

про стягнення 736 232,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Приватне підприємство «Риболовецький Союз «Укррибекспорт» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Держави в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області про стягнення 736 232,00 грн майнової шкоди.

Підставою позову позивач визначив обставину вчинення СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області неправомірних дій, які полягали у проведенні працівниками поліції незаконного обшуку і вилучення у позивача риби, яка в подальшому була арештована та передана для реалізації третій особі, чим завдано позивачу шкоду у спірному розмірі.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.10.2024 позов задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Риболовецький Союз «Укррибекспорт» майнову шкоду у розмірі 89 490,00 грн; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області в дохід Державного бюджету України 1 342,35 грн судового збору; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь Приватного підприємства «Риболовецький Союз «Укррибекспорт» витрати на правничу допомогу в сумі 2 917,23 грн та витрати на проведення експертизи в сумі 1 220,01 грн.

Приймаючи дане рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведений склад господарського правопорушення у діях/бездіяльності відповідача: 1) неправомірність дій відповідача встановлена ухвалою Одеського апеляційного суду від 31.01.2023 у справі № 495/10079/22, після поставлення якої у відповідача виник обов`язок з негайного повернення позивачу тимчасово вилученого майна у виді риби «карась»; 2) наявність шкоди майно/його вартість позивачу не повернуті; 3) причинний зв`язок шкода є об`єктивним наслідком такої поведінки відповідача.

В той же час, частково задовольняючи позов, суд послався на те, що на підставі листів третьої особи встановлено, що кошти від реалізації вилучених у позивача водних ресурсів «карась», в кількості 14 915,56 кг, що надійшли на депозит, складають суму 89 490,00 грн, а отже позов позивача підлягає частковому задоволенню та з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути саме цю суму.

Не приймаючи до уваги наданий позивачем висновок експерта, суд першої інстанції виходив з того, що такий висновок не враховує опис предмету дослідження, зазначений у протоколі огляду предметів від 16.12.2022.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства «Риболовецький Союз «Укррибекспорт» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2024 по справі №916/2316/23.

Позивач вказав, що внаслідок незаконних дій відповідача він втратив майно у вигляді риби «карась», загальною вагою 14915,56 кг, яке було незаконно вилучено та в подальшому реалізовано, і не повернуто Позивачу, а тому зазнало збитків. Держава, в особі органу досудового розслідування, не повернула Позивачу вилучене майно, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України заподіяних Позивачу збитків.

Скаржник вважає, що положення п.п. 6 п. 9 розділу VI БК України могли бути застосовані до спірних правовідносин лише у випадку, коли б норми Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 № 1340 (надалі - Порядок 1340) поширювались на спірні відносини, але на думку ПП «Укррибекспорт», зазначений Порядок 1340 не поширюється на спірні правовідносини.

Апелянт зазначив, що в матеріалах справи наявний висновок експерта № ЕС-2536-6-2118.23 судової товарознавчої експертизи в господарській справі № 916/2316/23 за позовом Приватного підприємства «Риболовецький Союз «Укррибекспорт» до Держави в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області, згідно з яким вартість одного кілограму риби родини карпові, а саме «карась», станом на дату проведення експертизи на території України становить 49,36 грн.

При визначення середньоринкової вартості одного кілограму риби родини карпові, а саме «карась», станом на дату проведення експертизи, експертом враховувалась та при дослідженні використовувалась вартість карася вагою 200-300 гр, тобто дрібного, що зазначена в оголошенні від 30.06.2023 року на сайті www.olx.ua, що становила 75 грн. за кілограм. Також, у висновку експерта досліджувались та враховувались оголошення про продаж карася за 20 грн. за кілограм, на цьому в оголошенні видно, що карась дуже дрібний. Крім того, наявне оголошення про продаж карася вагою 1 кг та оголошення про продаж карася довжиною 30 см. Таким чином, при визначенні вартості враховувались карасі різної ваги та довжини як дрібні так і середні, великі.

Апелянт вважає безпідставним висновок суду першої інстанції, що при проведенні експертизи експерт не надав відповідь щодо безпосереднього наявного у спірних правовідносинах об`єкту дослідження, а визначив середньо-ринкову вартість одного кілограму риби родини карпові, тобто без урахування індивідуальних характеристик майна.

Апелянт зазначив, що Відповідачем контр-розрахунок вартості карася не надавався, зустрічне клопотання про проведення експертизи не заявлялось, власного висновку експерта, складеного на його замовлення, не надано.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду одеської області від 29 жовтня 2024 року по справі № 916/2316/23 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Риболовецький Союз «Укррибекспорт» майнову шкоду у розмірі 736 232,00 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 24 000,00 грн та витрати на проведення експертизи в сумі 10 037,00 грн.

Крім того, до суду від апелянта надійшли додаткові письмові пояснення апелянта.

Апелянт вказав, що поза увагою представника Відповідача залишилось те, що відповідно до редакції підпункту 4 пункту 1 Загальних положень Порядку 1340 в редакції від 27.09.2022 року, дія цього Порядку поширюється саме на: товари з обмеженим терміном зберігання, вилучені правоохоронними органами або затримані митницями як предмети порушення митних правил. Таким чином у вищенаведеному підпункті визначено, що дія Порядку поширюється саме на товари вилучені як предмети порушення митних правил.

Апелянт зазначив, що вилучене у нього майно не можна вважати таким, що конфісковане на підставі рішення суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (пп. 1 п. 1 Порядку № 1340) або іншим майном, що згадується у зазначеному Порядку та переходить у власність держави, звертається в дохід держави.

Апелянт вказав, що повернення за рішенням суду вартості конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна саме у розмірах сум коштів, що надійшли до бюджету від реалізації цього майна, за вирахуванням сум податків і зборів, що були нараховані відповідно до законодавства, але не сплачені на момент реалізації, здійснюється, коли вирішується питання про повернення за рішенням суду саме конфіскованого майна або зверненого в дохід держави судом майна, і саме такого майна, що прямо визначено у Порядку № 1340. Втім, як вірно зазначено у відзиві на апеляційну скаргу: майно позивача взагалі не було конфісковано.

Позивач також вказує, що він не звертався до Суду з позовом про повернення за рішенням суду вартості конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна, адже майно не було конфісковане або звернене в дохід держави судом, а звернувся до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного підприємства «Риболовецький Союз «Укррибекспорт» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2024 по справі №916/2316/23.

Відповідач також вказав, що положення ст. 1173, 1174, 1176 ЦК є спеціальними та мають застосовуватись у справах, про відшкодування шкоди, що заподіяна органом державної влади та їх посадовими особами або органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, суду. Проте, зазначені статті не визначають розміру відшкодування шкоди органами досудового розслідування, коли вилучене (арештоване) майно не може бути повернуто власнику та воно фактично є реалізованим. Отже, зазначені норми ЦК України не є спеціальними до тих правовідносин, що виникли на підставі саме Порядку 1340 та питань повернення коштів за реалізоване за цим порядком майно.

Відповідач вказує, що на час виникнення спірних відносин, до них могли та повинні були застосовуватись саме положення Порядку 1340, а тому доводи Позивача щодо не застосування положень зазначеного вище нормативного акту є такими, що мають на меті підвести суд до хибного висновку щодо безпідставного стягнення з Відповідача коштів на користь Позивача на підставі норм Порядку 1340 та стягнення коштів у розмірі більшому, ніж це прямо визначено законом.

Відповідач зазначає, що риба, яка була вилучена, була реалізована Третьою особою, а тому вже фактично відсутня, тому повернення майна мало б здійснюватися саме відповідно з підпунктом 6 пункту 9 розділу VI Бюджетного кодексу України, де зазначено, що повернення за рішенням суду вартості конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна здійснюється у розмірах сум коштів, що надійшли до бюджету від реалізації цього майна, за вирахуванням сум податків і зборів (обов`язкових платежів), що були нараховані відповідно до законодавства, але не сплачені на момент реалізації. Риба карась була реалізована Третьою особою за ціною в розмірі 89 490,00 грн., а тому судом було вірно застосовано дану норму права до спірних відносин.

Відповідач вказав, що Порядком 1104 чітко визначено, саме за яким нормативно-правовим актом має бути здійснена реалізація майна - це Порядок 1340, а тому всі доводи Позивача щодо нібито неможливості застосування судом Порядку 1340 є безпідставними та хибними.

На думку відповідача, позивачем в даній справі не надається жодного судового рішення, яким би дії або бездіяльність посадових осіб ГУНП в Одеській області були визнані протиправними або незаконними.

Відповідач також вказав, що судом цілком вірно не враховано наданий позивачем висновок експертного дослідження.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить відмовити Приватному підприємству «Риболовецький Союз «Укррибекспорт» в задоволенні апеляційної скарги повністю.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2316/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/2316/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Риболовецький Союз «Укррибекспорт» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2024 по справі №916/2316/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2316/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2316/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Риболовецький Союз «Укррибекспорт» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2024 по справі №916/2316/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 08.01.2025; призначено справу №916/2316/23 до розгляду на 23.01.2025 о 12:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів; повідомлено Приватному підприємству «Клест ЛТД» про передбачений частиною шостою статті 6 Господарського процесуального кодексу України обов`язок останнього зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через вказану систему або її окрему підсистему (модуль).

23.01.2025 у судовому засіданні прийняли участь представник ПП «Риболовецький Союз «Укррибекспорт» - адвокат Поліхранова Ю.В., представник Головного управління Національної поліції в Одеській області Білоус В.В.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2024, якою призначено справу №916/2316/23 до розгляду на 23.01.2025 о 12:30, направлялася на адресу ПП «Клест ЛТД» засобами поштового зв`язку, однак повернулася без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 23.01.2025, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Приватного підприємства «Риболовецький Союз «Укррибекспорт» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2024 по справі №916/2316/23, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства «Риболовецький Союз «Укррибекспорт» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2024 по справі №916/2316/23 по суті, не дивлячись на відсутність представника третьої особи, повідомленої про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських форсувань (а.с. 21-22, т. 1) видами економічної діяльності позивача, зокрема, є морське рибальство, прісноводне рибальство, перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах.

На підтвердження права власності позивача та права плавання під державним прапором України на судна з бортовими реєстраційними номерами ЯОД 2379, ЯОД 2335, ЯОД 2347 позивач подав суду суднові білети № 3019, 2544, 2622 (а.с. 24-29, т. 1).

На підтвердження права позивача проводити діяльність зі спеціального використання водних біоресурсів (промислове рибальство) у пониззі річки Дністер та Дністровському лимані позивач подав суду дозвіл № П1-865550ю/л, зі строком дії з 18.07.2022 до 17.07.2027 (а.с. 30-31, т. 1), а також повідомлення № 4 К-9 (а.с. 32, т. 1) про встановлення позивачу частки добування водних ресурсів, зокрема по карасю сріблястому ліміт на 2022 рік не встановлювався.

Як вбачається з наданих до суду матеріалів в провадженні СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке 15.12.2022 були внесені до ЄРДР за № 12022166240000463 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.12.2022 року о 23 годині 22 хвилини надійшло телефонне повідомлення від старшого інспектора СВП ВРПП ОРУП №2 ГУНП в Одеській області на 102 про те, що 14.12.2022 о 22:40, під час здійснення ГУНП в Одеській області та УАПВ робочого спільного патрулювання берегової лінії Дністровського лиману за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Сухолужжя, біля бази стоянки № 3390Д, було виявлено плавзасіб з бортовим номером 2379 ЯОД, який належить позивачу, працівники якого, перебуваючи на борту вказаного судна, займалися рибним добувним промислом, використовуючи заборонене знаряддя лову - невід, внаслідок чого виловили живі водні біоресурси виду "карась", загальною вагою близько 14 тонн, де в загальній кількості виявлених біоресурсів присутня велика щільність маломірної риби, внаслідок чого незаконно займались рибним добувним промислом. (ЖЄО №16269).

В ході огляду місця події,: берегової лінії Дністровського лиману за адресою: Білгород-Дністровський район, с. Сухолужжя, вул. Дністровська, 45, який проводився 15.12.2022, було виявлено та вилучено, в т.ч.: риба: карась, загальною вагою 14915,56 кг, що підтверджено протоколом огляду від 15.12.2022, який підписаний дізнавачем СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області.

Постановою дізнавача від 15.12.2022 (а.с. 38-39, т. 1) вищевказане майно, зокрема, риба: карась, загальною вагою 14915,56 кг, було визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження № 12022166240000463.

Крім того, в матеріалах справи наявний протокол огляду предметів від 16.12.2022 (а.с. 68-82, т. 2), згідно з яким було проведено перерахування та вимірювання кожної особини риби із застосуванням сертифікованої повіреної лінійки та відповідно до довжини риби відсортовано її по різних ящиках: ті, які не досягли довжини 15 см, та ті, які досягли довжини 15 см і більше. Проведеним оглядом встановлено, що загальна кількість оглянутої риби становить 102737 штук. Із вказаної кількості молодь (та, що не досягла 15 сантиметрів) становить 46231 штука, тобто 45%. З загальної маси дозволеного об`єму для прилову особин непромислового розміру (молоді) знаряддями лову з розміром вічка 20 мм і більше в лиманах 8% (відповідно до п.18.4.1 «Правил промислового рибальства в басейні чорного моря»), тобто 8 тисяч 219 штук.

Ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.12.2022 у справі № 495/10079/22 (а.с. 40, т. 1) клопотання дізнавача СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про накладення арешту на майно та надання дозволу на його реалізацію було задоволено частково, накладено арешт на рибу «карась», вилучену у позивача, загальною вагою 14915,56 кг, дозволено реалізацію даних біоресурсів.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31.01.2023 у справі № 495/10079/22 (а.с.41-44, т. 1) вищевказану ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.12.2022 було скасовано, ухвалено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання дізнавача СБ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022166240000463 від 15.12.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, в т.ч. відмовлено у накладенні арешту на рибу «карась», загальною вагою 14915,56 кг.

У цій ухвалі Одеській апеляційний суд, зокрема, встановив, що на момент проведення огляду місця події, як зазначено берегової лінії Дністровського лиману за адресою: Білгород-Дністровський р-н, с. Сухолужжя вул. Дністровська, 45, а фактично плавучих засобів, на яких і знаходилося знаряддя лову та риба, не існувало підстав, передбачених ч.3 ст.233 КПК України, для проведення обшуку без відповідної ухвали слідчого судді, пов`язані із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. Крім того, з моменту внесення відомостей до ЄРДР 15 грудня 2022 року і до теперішнього часу, жодній особі, не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачено ч.1 ст.249 КК України. Також, як вбачається з клопотання про арешт майна, в ньому відсутні посилання як на завдання, так і на мету накладення арешту на майно.

21.03.2023 позивач направив відповідачу вимогу (а.с. 51-56, т. 1) про повернення позивачу в натурі 14915,56 кг риби «карась», незаконно вилученої у останнього в ході проведення обшуку, а у разі неможливості повернення в натурі відшкодувати її вартість в сумі 598840,00 грн. Вказану вартість позивач розрахував самостійно шляхом аналізу інформації, наявної у вільному доступі, про що повідомив відповідача у вказаній вимозі.

Ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.04.2023 у справі № 495/10079/22 (а.с. 70-75, т. 1) за зверненням позивача із скаргою на бездіяльність посадових осіб органу поліції було зобов`язано дізнавача СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області встановити місцезнаходження та наявність тимчасово вилученого у позивача майна, а саме: живих водних біоресурсів виду риби «карась», загальною вагою 14915,56 кг, яке відповідно до договору № 493 від 22.12.2021 року та акту прийому-передачі від 17.12.2022 року було передано на зберігання Білгород-Дністровським РВП ГУНП в Одеській області до ПП «КЛЕСТ ЛТД». Після встановлення даних обставин, вирішити питання про негайне повернення вказаного майна його власнику.

У цій ухвалі від 07.04.2023 слідчий суддя встановив, що з наданих дізнавачем матеріалів вбачається, що на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 31.01.2023 року у справі №495/10079/22, номер провадження: 11-сс/813/100/23, та скарги адвоката, дізнавачем СД було надіслано лист директору приватного підприємства «КЛЕСТ ЛТД» із проханням повідомити місцезнаходження та стан вилучених речових доказів по матеріалам кримінального провадження, а саме живі водні біоресурси виду «карась», в кількості 14915 кг, які відповідно до договору між ГУНП в Одеській області та приватним підприємством «КЛЕСТ ЛТД», було передано приватному підприємству «КЛЕСТ ЛТД» на відповідальне зберігання. Між тим, до теперішнього часу (07.04.2023), дізнавачем СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області не встановлено місцезнаходження та наявність тимчасово вилученого у позивача майна, а саме: живих водних біоресурсів виду риби «карась», загальною вагою 14915,56 кг, яке відповідно до договору № 493 від 22.12.2021 року та акту прийому-передачі від 17.12.2022 року було передано на зберігання Білгород-Дністровським РВП ГУНП в Одеській області до ПП «КЛЕСТ ЛТД».

Вказані договір від 22.12.2021 № 493 і акт від 17.12.2022, які підтверджують факт передачі ВП № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ПП «Клест ЛТД» на зберігання вилученого майна у виді риби «карась», загальною вагою 14915,56 кг, були подані до суду позивачем та залучені до матеріалів справи (а.с. 76-79, т. 1).

Відповідно до п. 1.2. Договору, зберігання реочвих доказів, що потребують спеціальних умов зберігання здійснюється відповідно до норм КПК України та порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, охоронності тимчасового вилученого майна під час кримінального провадження затвердженого постановою КМУ від 19.11.201 №1104.

Відповідно до п. 1.3. Договору, реалізація майна здійснюється відповідно до порядку обліку, зберігання оцінки конфіскованого майна та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним, затвердженого постановою від 25.08.1998 №1340.

Відповідно до п. 1.4. Договору, кожен факт передачі майна на зберігання та/або реалізацію, окрім вимог встановлених законом, оформлюється у вигляді додаткових угод до цього договору в якій сторони погоджують умови зберігання не визначені цим Договором та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 1.5. Договору додаткова угод укладена за фактом передачі майна на зберігання окрім відомостей про саме майно повинна обов`язково містити відомості про строк та місце його зберігання.

При цьому акт від 17.12.2022 містить інформацію про ціну риби 4 грн за 1 кг, а передбачена п. 1.4., 1.5. договору № 493 додаткова угода, яка мала б укладатись за кожним фактом передачі майна на зберігання та/або реалізацію, не укладалась, про що відповідачем було подано суду відповідні листи та пояснення (а.с. 60-61, 120-121, т. 2).

Згідно з листом третьої особи (а.с. 80, т. 1), остання повідомляла дізнавача СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, що конфісковані водні ресурси «карась», в кількості 14915,56 кг, були реалізовані, а кошти від реалізації перераховані на депозит. Іншим листом (а.с. 81, т. 1), третя особа повідомила позивача, що кошти від реалізації конфіскованих водних ресурсів «карась», в кількості 14915,56 кг, будуть перераховані на розрахунковий рахунок позивача в сумі 89490,00 грн. В матеріалах справи відсутні інші докази, які підтверджують вартість вилученого і зверненого в дохід держави майна у спірних правовідносинах, що надійшли до бюджету від реалізації цього майна.

Позивач з розміром запропонованих до повернення коштів не погодився, надав суду спочатку інформацію з мережі «Інтернет» щодо вартості риби станом на квітень-травень 2023 року (а.с. 82-86, т. 1), а далі замовив за договором від 21.06.2023 (а.с. 34-36, т. 2) проведення експертизи, на вирішення якої поставив таке питання: «Яка середньо-ринкова вартість одного кілограму риби родини карпові, а саме «карась», станом на дату проведення експертизи?».

Згідно з висновком експерта від 05.07.2023 (а.с. 38-50, т. 2) об`єктом дослідження є майно (рухомі речі) , а саме риба родини карпових «карась». Вартість об`єктів дослідження визначено методом розрахунку, виходячи з ринкової вартості нового аналогічного майна на час дослідження. Для визначення вартості за порівняльним підходом використовується статистично осереднені цінові дані щодо товарів, які були відчужені в Україні, за умов, що відповідають змісту і поняттю «ринкова вартість», тобто базуються на даних відкритого ринку, до яких висуваються вимоги щодо науковості, об`єктивності, об`ємності інформації. Вартість майна визначається відповідно ринковим цінам, що сформувалися в торговій мережі на Україні на момент проведення судової товарознавчої експертизи на ідентичні товари, з урахуванням інформації, одержаної в ході проведення порівняльного аналізу, цінових пропозицій різних джерел інформації.

За результатами експертного дослідження встановлено, що середньо-ринкова вартість одного кілограму риби родини карпові, а саме «карась», станом на дату проведення експертизи на території України становить 49,36 грн, від якої позивач і розрахував ціну позову. При цьому у висновку експерт зазначив, що за розміром або масою рибу поділяють на дрібну (до 200 гр), середню (1-1,5 кг), велику (понад 1,5 кг і більше), а також за термічним станом.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що після винесення Одеським апеляційним судом ухвали від 31.01.2023 у справі № 495/10079/22 та до цього часу вилучене відповідачем у позивача майно у виді риби «карась», вагою 14915,56 кг, позивачу не було повернуто з підстав його реалізації третьою особою. В цей же час, в матеріалах справи відсутні докази, що позивачу були повернуті з бюджету кошти, отримані від реалізації цього майна, або сплачені кошти в заявленому позивачем до стягнення розміру, який розрахований позивачем станом на час вирішення спору (05.07.2023).

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийнятті в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Дії (бездіяльність) ГУНП в Одеській області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 ЦК України).

Аналогічний висновок щодо тотожних обставин справи викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12.03.2019 по справі №920/715/17.

Згідно з ч. 6-8 ст. 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: 1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; 2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; 3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан; 4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля. У випадках, передбачених цією частиною, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження. Речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом. У випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до слідчого судді Вищого антикорупційного суду, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Реалізація, технологічна переробка або знищення речових доказів у випадках, передбачених цією статтею, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а у випадках, якщо такі речові докази передані Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, - відповідно до закону та прийнятих на його виконання актів законодавства.

Відповідно до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно з ч. 3-4 ст. 168 КПК України слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов`язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як було встановлено вище, постановою дізнавача Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області від 15.12.2022 майно, зокрема, риба: карась, загальною вагою 14915,56 кг, було визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження № 12022166240000463.

Ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.12.2022 у справі № 495/10079/22 клопотання дізнавача СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про накладення арешту на майно та надання дозволу на його реалізацію було задоволено частково, накладено арешт на рибу «карась», вилучену у позивача, загальною вагою 14915,56 кг, дозволено реалізацію даних біоресурсів.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31.01.2023 у справі № 495/10079/22 вищевказану ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.12.2022 було скасовано, ухвалено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання дізнавача СБ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022166240000463 від 15.12.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, в т.ч. числі відмовлено у накладенні арешту на рибу «карась», загальною вагою 14915,56 кг.

У цій ухвалі Одеській апеляційний суд, зокрема, встановив, що на момент проведення огляду місця події, як зазначено берегової лінії Дністровського лиману за адресою: Білгород-Дністровський р-н, с. Сухолужжя вул. Дністровська, 45, а фактично плавучих засобів, на яких і знаходилося знаряддя лову та риба, не існувало підстав, передбачених ч.3 ст.233 КПК України, для проведення обшуку без відповідної ухвали слідчого судді, пов`язані із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. Крім того, з моменту внесення відомостей до ЄРДР 15 грудня 2022 року і до теперішнього часу, жодній особі, не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачено ч.1 ст.249 КК України. Також, як вбачається з клопотання про арешт майна в ньому відсутні посилання як на завдання, так і на мету накладення арешту на майно.

Відповідно до ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту; 5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку. Копія судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, копія судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна негайно після його оголошення вручається слідчому, прокурору. У разі відсутності слідчого, прокурора під час оголошення судового рішення його копія надсилається таким особам не пізніше наступного робочого дня. Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Таким чином, відповідач, після постановлення ухвали Одеського апеляційного суду від 31.01.2023 у справі № 495/10079/22 мав негайно повернути позивачу належне йому майно у виді риби «карась», загальною вагою 14915,56 кг.

21.03.2023 позивач направив відповідачу вимогу (а.с. 51-56, т. 1) про повернення позивачу в натурі 14915,56 кг риби «карась», незаконно вилученої у останнього в ході проведення обшуку, а у разі неможливості повернення в натурі відшкодувати її вартість в сумі 598840,00 грн. Вказану вартість позивач розрахував самостійно шляхом аналізу інформації, наявної у вільному доступі, про що повідомив відповідача у вказаній вимозі.

Ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.04.2023 у справі № 495/10079/22 (а.с. 70-75, т. 1) за зверненням позивача із скаргою на бездіяльність посадових осіб органу поліції було зобов`язано дізнавача СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області встановити місцезнаходження та наявність тимчасово вилученого у позивача майна, а саме: живих водних біоресурсів виду риби «карась», загальною вагою 14915,56 кг, яке відповідно до договору № 493 від 22.12.2021 року та акту прийому-передачі від 17.12.2022 року було передано на зберігання Білгород-Дністровським РВП ГУНП в Одеській області до ПП «КЛЕСТ ЛТД». Після встановлення даних обставин, вирішити питання про негайне повернення вказаного майна його власнику.

В той же час, у відповідача була відсутня можливість повернути таке майно в натурі, оскільки, відповідач передав належне позивачу вилучене майна у виді риби «карась», загальною вагою 14915,56 кг, на зберігання ПП «Клест ЛТД», що підтверджується договором №493 від 22.12.2021 № 493 та актом від 17.12.2022.

При цьому акт від 17.12.2022 містить інформацію про ціну риби 4 грн за 1 кг, жодного обґрунтування такої ціни майна наведено не було.

Передбачена п. 1.4., 1.5. договору № 493 додаткова угода, яка мала б укладатись за кожним фактом передачі майна на зберігання та/або реалізацію, не укладалась, про що відповідачем було подано суду відповідні листи та пояснення.

Згідно з п. 1, 2 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 (далі Порядок № 1104), цей Порядок визначає правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження. Цей Порядок не поширюється на правила зберігання та обліку у кримінальному провадженні речових доказів, що надійшли до суду і які передбачені в інструкціях з діловодства в місцевому загальному суді та апеляційному загальному суді, що затверджуються ДСА.

Відповідно до п. 28 Порядку № 1104 речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, які через громіздкість або з інших причин, визначених у Кримінальному процесуальному кодексі України, не можуть зберігатися без зайвих труднощів в обладнаних приміщеннях або в інших місцях зберігання, визначених у пунктах 17-26 цього Порядку, передаються (крім випадків, коли такі речові докази повернуто власникові або передано йому на відповідальне зберігання) за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду торговельному підприємству для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження. Реалізація предметів здійснюється з дотриманням вимог Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340. Про передачу торговельному підприємству предметів для реалізації складається акт у трьох примірниках. Перший примірник акта зберігається в матеріалах кримінального провадження, другий передається торговельному підприємству, третій - фінансовому підрозділу органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання, для подальшого здійснення контролю за надходженням на депозитний рахунок уповноваженого банку сум від реалізації таких предметів.

Згідно з п. 30 Порядку № 1104 про передачу речових доказів для реалізації, технологічної переробки або знищення в книзі обліку робиться відповідна відмітка із зазначенням інформації про суб`єкта, що постановив/ухвалив рішення, яким вирішено питання про долю речових доказів, дату та суть такого рішення.

Згідно з листом третьої особи ПП «Клест ЛТД», остання повідомляла дізнавача СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, що конфісковані водні ресурси «карась», в кількості 14915,56 кг, були реалізовані, а кошти від реалізації перераховані на депозит.

Іншим листом, третя особа ПП «Клест ЛТД» повідомила позивача, що кошти від реалізації конфіскованих водних ресурсів «карась», в кількості 14915,56 кг, будуть перераховані на розрахунковий рахунок позивача в сумі 89490,00 грн.

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази реалізації конфіскованих водних ресурсів риби «карась», в кількості 14915,56 кг, та ціну такої реалізації, а саме договір-купівлі продажу, акт приймання передачі, платіжні доручення. Здійснивши власний розрахунок, колегія суддів встановила, що третя особа реалізувала вилучену рибу у середньому за ціною 5,99 грн за 1 кг (89490,00 грн : 14915,56 кг), що є значно нищим за ринкову ціну, яка була встановлена експертним дослідженням.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що такі кошти фактично надійшли до бюджету від реалізації цього майна.

Колегія суддів вважає за можливе застосувати Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340 в редакції станом на 27.09.2022-11.03.2024 (далі Порядок № 1340), адже застосування такого порядку здійснюється на підставі положень Порядку № 1104, який відсилає до Порядку №1340 в частині реалізації речових доказів, що не містять слідів кримінального правопорушення, які через громіздкість або з інших причин, визначених у Кримінальному процесуальному кодексі України, не можуть зберігатися без зайвих труднощів в обладнаних приміщеннях або в інших місцях зберігання.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1340, облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання майна, зазначеного у пункті 1 цього Порядку, до передачі його для подальшого розпорядження відповідно до пункту 9 цього Порядку покладаються на органи (суб`єкти господарювання), що здійснили вилучення або зберігають його, з дотриманням таких вимог: попередня оцінка проводиться відповідно до пункту 8 цього Порядку на момент взяття на облік цього майна; аналітичний облік ведеться у спеціальних книгах за видами майна із зазначенням відмінних ознак, попередньої вартості, місця його знаходження, а щодо спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, також зазначається інформація про зміну місця зберігання, спосіб розпорядження та місце знищення, рішення суду (за наявності); взяте на облік майно відображається на забалансових рахунках "Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання" в органах (суб`єктах господарювання), що здійснили вилучення або зберігають його. Порядок зберігання майна, на яке накладено арешт під час кримінального провадження, регулюється кримінальним процесуальним законодавством.

Згідно з п. 7 Порядку № 1340 оцінка майна, зазначеного в пункті 1 цього Порядку, провадиться комісією, яка утворюється органом, що здійснив його вилучення, у складі представників територіальних органів ДПС, органів (суб`єктів господарювання), що здійснили вилучення майна або зберігають його, фінансових органів та органів (суб`єктів господарювання), які здійснюватимуть розпорядження цим майном. За результатами роботи комісії складається акт опису, оцінки та передачі майна. Усі примірники акта підписуються членами комісії та затверджуються у термін не пізніше трьох днів після його складення керівником чи заступником керівника органу (суб`єкта господарювання), що здійснив вилучення або забезпечував зберігання зазначеного в пункті 1 цього Порядку майна. Акт опису, оцінки та передачі майна є підставою для реалізації майна, зазначеного в пункті 1 цього Порядку, через підприємства роздрібної торгівлі, торгові біржі та аукціони, безоплатної передачі, знищення, утилізації, переробки.

Відповідно до п. 12-14 Порядку № 1340 на початку кожного року територіальні органи ДПС із залученням органів, що вилучають та обліковують майно, визначають на конкурсній основі торгівельні підприємства, яким доручатиметься реалізація майна, з обов`язковим занесенням їх до єдиного реєстру торгівельних підприємств, який ведеться територіальними органами ДПС. Протягом року в разі потреби дозволяється доповнювати єдиний реєстр торгівельних підприємств іншими торгівельними підприємствами за поданням органів, що вилучають та обліковують майно. Угоду з торгівельним підприємством, якому доручатиметься реалізація майна, укладає керівник чи заступник керівника (згідно з розподілом обов`язків) органу, що вилучив та обліковує майно, або особами, які виконують їх обов`язки, в межах повноважень, установлених законодавством. Угоди з торгівельними підприємствами на реалізацію майна укладаються лише після включення їх до єдиного реєстру торгівельних підприємств та організацій. Інші умови визначаються для підприємств, які реалізують товари на митних аукціонах, редукціонах, порядок реалізації яких визначається Кабінетом Міністрів України. Кошти, одержані від реалізації майна, продуктів його переробки, утилізації перераховуються до відповідного бюджету або в установлених законом випадках на рахунки митниць у строк, що становить не більш як сім банківських днів від дня продажу (передачі).

В той же час, під час вилучення належного позивачу майна, а саме водних ресурсів риби «карась», в кількості 14915,56 кг, в порушення вимог Порядку № 1340 не проводилася оцінка такого майна. В матеріалах справи наявний виключно акт приймання передачі від 22.12.2021, з якого вбачається, що ціна 1 кг вилученого майна становить 4 грн. Однак жодного обґрунтування такої вартості матеріали справи не містять, адже оцінка при його вилученні відповідачем в установленому порядку не проводилася.

Згідно з п. 18 Порядку № 1340 повернення майна відбувається за рішенням суду або за рішенням керівника органу, в якому майно перебуває на обліку, за наявності відповідних підстав у порядку, встановленому органом, що здійснив його вилучення, або міністерством, керівник якого спрямовує та координує діяльність такого органу. У разі відсутності майна повернення його вартості здійснюється у розмірі, встановленому підпунктом 6 пункту 9 розділу VI Бюджетного кодексу України. Повернення за рішенням суду національної та іноземної валюти здійснюється Казначейством у валюті платежу, яка була зарахована до бюджету, або за заявою одержувача у гривневому еквіваленті за офіційним курсом, установленим Національним банком на дату проведення операції.

У даному випадку, оскільки відповідач та третя особа вказали, що вилучене у позивача майно було реалізовано, то відповідно таке майно не може бути повернуто.

Відповідно до підпункту 6 пункту 9 розділу VI БК України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету повернення за рішенням суду вартості конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна здійснюється у розмірах сум коштів, що надійшли до бюджету від реалізації цього майна, за вирахуванням сум податків і зборів, що були нараховані відповідно до законодавства, але не сплачені на момент реалізації.

В той же час, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази реалізації конфіскованих водних ресурсів риби «карась», в кількості 14915,56 кг, та ціну такої реалізації, а саме договір-купівлі продажу, акт приймання передачі, платіжні доручення. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що такі кошти від реалізації цього майна надійшли де-факто до бюджету.

Отже, у даному випадку, колегія суддів не вбачає за можливе застосувати положення підпункту 6 пункту 9 розділу VI БК України.

Таким чином, ПП «Риболовецький Союз «Укррибекспорт» втратило майно у вигляді риби «карась», загальною вагою 14915,56 кг, яке було незаконно вилучено та в подальшому реалізовано, і не повернуто Позивачу, а тому зазнало збитків. Держава, в особі органу досудового розслідування не повернула Позивачу вилучене майно, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України заподіяних Позивачу збитків.

У даному випадку, позивачем доведений склад господарського правопорушення у діях/бездіяльності відповідача: 1) неправомірність дій відповідача встановлена ухвалою Одеського апеляційного суду від 31.01.2023 у справі № 495/10079/22 (а.с.41-44, т. 1) та ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.04.2023 у справі № 495/10079/22 (а.с. 70-75, т. 1), після поставлення яких у відповідача виник обов`язок з негайного повернення позивачу тимчасово вилученого майна у виді риби «карась»; 2) наявність шкоди майно/його вартість позивачу не повернуті; 3) причинний зв`язок шкода є об`єктивним наслідком такої поведінки відповідача.

Щодо розміру завданої шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Підпунктом 2 пункту 9 розділу VI БК України врегульовано, що відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В матеріалах справи наявний висновок експерта № ЕС-2536-6-2118.23 судової товарознавчої експертизи в господарській справі № 916/2316/23 за позовом Приватного підприємства «Риболовецький Союз «Укррибекспорт» до Держави в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області, згідно з яким вартість одного кілограму риби родини карпові, а саме «карась», станом на дату проведення експертизи на території України становить 49,36 грн.

Колегія суддів встановила, що для визначення вартості за порівняльним підходом використовувалися статистично осереднені цінові дані щодо товарів, які були відчужені в Україні, за умов, що відповідають змісту і поняттю «ринкова вартість», тобто базуються на даних відкритого ринку, до яких висуваються вимоги щодо науковості, об`єктивності, об`ємності інформації. Вартість майна визначалася відповідно ринковим цінам, що сформувалися в торговій мережі в Україні на момент проведення судової товарознавчої експертизи на ідентичні товари, з урахуванням інформації, одержаної в ході проведення порівняльного аналізу, цінових пропозицій різних джерел інформації.

Зі змісту самого експертного дослідження вбачається, що експерт дослідив різні цінові пропозиції, зокрема, були враховані ціни на рибу «карась» різного розміру, як дрібну, так і велику. Тому безпідставними є посилання суду першої інстанції на те, що експерт не надав відповідь щодо безпосереднього наявного у спірних правовідносинах об`єкту дослідження.

В той же час, відповідач не спростував надане позивачем експертне дослідження щодо вартості вилученого майна, жодними належними та допустимими доказами.

Посилання відповідача та суду першої інстанції на відомості, зазначені в Протоколі від 16.12.2022 огляду та обміру вилученої риби, як на документ, яким спростовується висновок експертного дослідження щодо визначення вартості вилученої риби, колегія суддів вважає помилковим, оскільки в указаному Протоколі від 16.12.2022 відсутні будь-які відомості щодо вартості вилученої риби, а зазначені тільки кількість та розмір риби.

Колегія суддів також не вбачає підстав для врахування при визначенні розмірі збитків інформацію, надану третьою особою, відповідно до якої вилучене майно було реалізовано за 89 490,00 грн, оскільки, як було встановлено вище, така інформація заснована виключно на посиланнях третьої особи та не підтверджується жодними первинним документами: договорами, актами приймання передач, товаро-транспортними та видатковими накладними, платіжними дорученнями. Більше того, ціна, за якою третя особа продала вилучене майно, а саме 5,99 грн, є вдвічі меншою за найнижчу ринкову ціну на рибу «карась», яка була встановлена при проведенні експертного дослідження.

Отже, при розрахунку суми завданих позивачеві збитків, колегія суддів виходить з того, що вартість 1 кг риби «карась» становить 49,36 грн, беручи до уваги те, що у позивача було вилучено 14915,56 кг такої риби, загальна сума завданих позивачеві збитків складає 736 232,00 грн (14915,56 кг х 49,36 грн).

З огляду на викладене вище, беручи до уваги наявність складу господарського правопорушення у діях/бездіяльності відповідача, довідність суми завданих збитків, колегія суддів вважає за потрібне задовольнити позов у повному обсязі та стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Риболовецький Союз «Укррибекспорт» майнову шкоду у розмірі 736 232,00 грн.

Щодо судових витрат, понесених позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оцінивши подані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем понесені такі судові витрати, пов`язані з розглядом справи: витрати на правничу допомогу в сумі 24000,00 грн, понесення і надання яких підтверджуються договором від 19.12.2022 № 191222.01 (а.с. 18-19, т. 1), випискою по рахунку (а.с. 20, т. 1) та наявними у справі документами по суті і з процесуальних питань; витрати на проведення експертизи в сумі 10037,00 грн, понесення яких підтверджується договором від 21.06.2023 № ЕС-2536-6-2118.23 (а.с. 34-36, т. 2), рахунком від 21.06.2023 (а.с. 33, т. 2) та платіжною інструкцією від 29.06.2023 № 150 (а.с. 37, т. 2).

Дані обставини жодним чином не оскаржуються сторонами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані адвокатом позивачу послуги цілком відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру та є такими, що підтверджуються матеріалами справи.

В той же час, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу, оскільки, як вбачається з умов договору про надання правничої допомоги між адвокатом та позивачем був погоджений фіксований розмір гонорару адвоката 24 000,00 грн, а відповідачем не доведено належними доказами обставини не співмірності цього розміру гонорару зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову тощо.

Крім того, рішення суду першої інстанції не оскаржувалося в частині суми обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені позивачем.

Враховуючи прийняття рішення про задоволення позову у повному обсязі, колегія суддів доходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 24 000,00 грн витрат на правничу допомогу та 10 037,00 грн витрат на проведення експертизи.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку, судом першої інстанції не було з`ясовано обставини, що мають значення для справи, наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та було неправильно застосовано нормами матеріального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийнятті в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, а позовну заяву та апеляційну скаргу було задоволено, відповідний судовий збір має бути стягнуто з відповідача в доход бюджету.

Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Риболовецький Союз «Укррибекспорт» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2024 по справі №916/2316/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2024 по справі №916/2316/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення майнової шкоди у сумі 646 742,00 грн, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог та змінити рішення в частині розподілу судових витрат.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Риболовецький Союз «Укррибекспорт» майнову шкоду у розмірі 736 232,00 грн.

3.Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080, код ЄДРПОУ 40108740) в дохід Державного бюджету України 11 043,48 грн судового збору за подачу позовної заяви.

4.Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080, код ЄДРПОУ 40108740) на користь Приватного підприємства «Риболовецький Союз «Укррибекспорт» (вул. Дністровська, 45, с. Сухолужжя, Білгород-Дністровський район, Одеська обл., 67798, код ЄДРПОУ 36427375) витрати на правничу допомогу в сумі 24 000,00 грн та витрати на проведення експертизи в сумі 10 037,00 грн.»

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080, код ЄДРПОУ 40108740) в дохід Державного бюджету України 11 641,36 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Зобов`язати Господарський суд Одеської області видати накази з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 29.01.2025.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран