Ухвала

від 07.11.2024 по справі 915/544/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 915/544/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Губенко Н.М., Студенця В.І.

розглянув касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський домобудівельний комбінат"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуюча - Принцевська Н.М., судді - Діброва Г.І., Ярош А.І.)

від 09.10.2024

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський домобудівельний комбінат"

про стягнення 1 110 702,41 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У листопаді 2022 року Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський домобудівельний комбінат" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення заборгованості на загальну суму 1 110 702,41 грн, яка складається з основного боргу в розмірі 515 523,38 грн, 3% річних у розмірі 10 258,71 грн, інфляційних втрат у розмірі 69 396,95 грн, пені в розмірі 515 523,38 грн, а також судові витрати в розмірі 16 660,54 грн.

2. В обґрунтування позову заявник посилався на невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 3393 від 01.10.2015 в частині повної та своєчасної оплати поставленої позивачем теплової енергії за період з березня 2021 року по серпень 2022 року включно.

3. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.04.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача вартості постачання теплової енергії до об`єкту нежитлового приміщення, власником або користувачем, і, відповідно, споживачем поставленої теплової енергії, якого відповідач не являється.

5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 рішення суду першої інстанції скасовано частково, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 515 523,38 грн, 3% річних у розмірі 10 258,71 грн, інфляційні втрати у розмірі 69 396,95 грн, пеню у розмірі 70 762,61 грн, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 9 979,66 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 14 969,49 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що враховуючи наявність договірних відносин щодо постачання теплової енергії саме з відповідачем, наданий позивачем договір про постачання теплової енергії у гарячій воді № 3393 від 01.10.2015 може вважатись доказом того, що саме відповідач є споживачем теплової енергії у спірній будівлі, договірні відносини між сторонами не припинено і, відповідно, споживач має обов`язок оплачувати теплову енергію, яка була надана позивачем за укладеним сторонами договором, а з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів погашення заборгованості за поставлену теплову енергію за договором від 01.10.2015, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 515 523,38 грн. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України правомірно нарахував та заявив про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10 258,71 грн та інфляційних втрат у розмірі 69 396,95 грн, які підлягають задоволенню. Стосовно заявленої до стягнення пені, Суд здійснив перерахунок за визначений позивачем період, але в межах подвійної облікової ставки НБУ і дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 70 762,61 грн, в іншій частині позовних вимог в цій частині відмовив.

7. 04.11.2024 відповідач подав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

8. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

9. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

10. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

11. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

12. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

13. Позов у цій справі подано у 2022 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481, 00 грн.

14. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

15. Предметом позову у цій справі є стягнення 1 110 702,41 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 481,00 грн = 1 240 500, 00 грн) станом на час звернення з позовною заявою.

16. Скаржник у касаційній скарзі визначає підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 319, 322 Цивільного кодексу України, частини четвертої та шостої статті 19 Закону України "Про теплопостачання", статей 1, 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", і не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 904/1057/18, від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17 та Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц.

17. Натомість, Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності з посиланням на відповідні обставини, судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом касаційного оскарження.

18. Скаржник у касаційній скарзі не зазначає жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

19. Таким чином, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

20. Верховний Суд звертає увагу, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

21. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

22. Зважаючи на те, що скаржник не зазначив підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 915/544/22 за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський домобудівельний комбінат" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

В. Студенець