Постанова

від 07.11.2024 по справі 909/1104/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 909/1104/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - фізичної особи - підприємця Нестерука Володимира Ярославовича - не з`явився,

відповідача - Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 (головуючий суддя: Плотніцький Б.Д., судді: Кравчук Н.М., Скрипчук О.С.)

у справі № 909/1104/23

за позовом фізичної особи - підприємця Нестерука Володимира Ярославовича (далі - Підприємець)

до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)

про визнання недійсним та скасування рішення в частині.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Підприємець звернувся до суду позовом до Відділення, в якому просить: визнати недійсним та скасувати рішення від 10.11.2023 № 63/119-р/к зі справи № 63/1-01-155-2020 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів» (далі - Рішення АМК) у частині, що стосується позивача; справу № 63/1-01-155-2020 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції закрити.

Позовна заява мотивована, зокрема, тим, що Рішення АМК прийнято: за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; при недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; за невідповідності висновків, викладених у Рішенні АМК, обставинам справи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.04.2024 зі справи № 909/1104/23 (суддя Сухович Ю.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення місцевого господарського суду мотивоване з посиланням на відсутність визначених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210) підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 зі справи рішення місцевого господарського суду скасовано; ухвалено нове рішення про задоволення позову про визнання недійсним та скасування Рішення АМК у частині, що стосується позивача. Здійснено розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано, зокрема, з посиланням на те, що висновки Відділення, які викладені в оскаржуваному рішенні, ґрунтуються на припущеннях; Відділенням не доведено узгоджених дій під час підготовки та участі у закупівлі між позивачем та іншим учасником торгів, у зв`язку з чим позовні вимоги Підприємця є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Відділення, з посиланням на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому засіданні застосував статтю 86 ГПК України без урахування висновків щодо застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах, а саме «питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України», викладених у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 зі справи № 910/10212/19, від 08.07.2021 у справі № 914/938/20.

За доводами скаржника, судом апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, помилково не враховано висновок Верховного Суду щодо застосування статті 86 ГПК України у подібних правовідносинах, та оцінено лише кожен доказ окремо, і не здійснено належної оцінки всіх встановлених обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку.

Крім того, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування приписів статей 7, 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у подібних правовідносинах, що підпадає під пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Так, за доводами скаржника, одна з позовних вимог позивача стосувалася закриття справи № 63/1-01-155-2020 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Суд апеляційної інстанції, задовольнивши позов, у цій частині фактично перейняв виключні повноваження органу Антимонопольного комітету України щодо розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Доводи інших учасників справи, розгляд клопотань учасників справи

Підприємець не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

На електронну пошту Верховного Суду 06.11.2024 надійшло клопотання, підписане І. Повхом, як представником-адвокатом Підприємця (скріплене електронним цифровим підписом) про: відкладення розгляду касаційної скарги; надіслання касаційної скарги на поштову скриньку адвоката І. Повха; проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 07.11.2024 Суд протокольною ухвалою залишив даний документ без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України, оскільки клопотання подане в непередбачений ГПК України спосіб.

Так, відповідно до частин п`ятої, шостої статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Враховуючи положення статті 6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє особу права на подання документів до суду в паперовій формі, проте подання процесуальних та інших документів, вчинення інших процесуальних дій в електронній формі здійснюється виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, якщо інше не передбачено положеннями ГПК України.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що адвокат Повх І. уповноважений на представництво інтересів Підприємця в суді касаційної інстанції (довіреність; ордер; доручення органу, уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги).

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.

Рішенням АМК:

- дії Підприємця та фізичної особи - підприємця Костишина Василя Васильовича визнано порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю «Послуги з захоронення (утилізації) твердих побутових відходів» (номер ідентифікатора закупівлі UА -2020-03-17-000087-с);

- на Підприємця накладено штраф за вчинене порушення законодавства про захист від економічної конкуренції у розмірі 68 000,00грн;

- на фізичну особу - підприємця Костишина Василя Васильовича накладено штраф за вчинене порушення законодавства про захист від економічної конкуренції у розмірі 49 000,00 грн.

Рішенням АМК встановлено, зокрема, що:

- відповідачами в антимонопольній справі є: Підприємець та фізична особа - підприємець Костишин Василь Васильович, які є суб`єктами господарювання в розумінні статті 1 Закону № 2210;

- дочірнім підприємством «Комунальник» комунального підприємства «Комбінат міського господарства» (далі - замовник) у системі електронних закупівель проведено торги з предметом закупівлі «Послуги з захоронення (утилізації) твердих побутових відходів» (ідентифікатор закупівлі UА -2020-03-17-000087-с);

- Підприємець та фізична особа - підприємець Костишин Василь Васильович подали заявки на участь у процедурі електронних торгів за ідентифікатором закупівлі UА -2020-03-17-000087-с, за предметом закупівлі: «Послуги з захоронення (утилізації) твердих побутових відходів».

- за результатами аналізу матеріалів торгів та відомостей про діяльність, зокрема, Підприємця, Відділенням встановлено такі обставини.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 26.10.2023 № 604019329897 (станом на 17.03.2020) фізична особа - підприємець Костишин Василь Васильович та Підприємець є засновниками виробничого кооперативу «Сонячна громада» (ідентифікаційний код юридичної особи 43058551). Зазначене поєднання участі вказаних осіб у виробничому кооперативі «Сонячна громада» створює середовище для обміну інформацією між учасниками.

Згідно з інформацією товариства з обмеженою відповідальністю «Держзакупівлі.Онлайн», наданою відповідно до листа від 25.11.2020 № 251120-6, учасники подавали документи тендерних пропозицій з однієї ІР-адреси: 93.170.116.44; відповідно до інформації Інтернет - провайдера товариства з обмеженою відповідальністю «Нетгруп», наданої згідно з листом від 24.03.2021 № 21н/03-24/1, встановлено, що ІР - адреса 93.170.116.44 не присвоєна жодному абоненту товариства як статична, а використовується як динамічна ІР - адреса; згідно з інформацією ДП «Прозорро», наданою згідно з листом від 17.03.2020 № 206/01/2789/03, Підприємець використовував ІР - адресу НОМЕР_1 для входу в аукціон у торгах.

Фактами, що свідчать про узгодженість дій під час участі в торгах є розміщення фізичною особою - підприємцем Костишиним Василем Васильовичем та Підприємцем пропозицій в системі електронних закупівель «РгоZorro» в один і той самий день з невеликим проміжком їх розміщення в часі, а саме: 02.04.2020, Підприємець - час подання пропозиції - 18:59; інший учасник торгів - час подання пропозиції - 19:09. Згідно з інформацією, отриманою Відділенням, обидва підприємці заходили в аукціон одночасно (з однієї ІР-адреси), а саме: аукціон 06.04.2020, Підприємець - час входу - 08:22; фізична особа - підприємець Костишин Василь Васильович - час входу - 08:22.

Під час дослідження властивостей файлів встановлено однакове використання учасниками торгів документів зі спільним форматом файлів JPEG (.jpg), за наявності можливих альтернатив.

Встановлено подібності в оформленні документів та відхилення від зразків тендерної документації, а саме:

Обидва учасники торгів подали ідентичні за текстом довідки (однаковий текст документа та таблиця, однакове не вирівнювання тексту по правій стороні аркуша, однаковий відступ абзаців по лівій стороні аркуша (в першому абзаці - більший відступ, у другому - менший), однакове виділення жирним шрифтом словосполучення «ДК 021:2015» та слова «довідка», написання «фізична особа-підприємець» з великої літери після розділового знаку «кома», однакова граматична помилка - пробіл після словосполучення «надання послуг» перед дужкою та виділення її жирним шрифтом), хоча згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 Таблиці 1 Додатку 1 Тендерної документації, замовником передбачалась довільна форма документів; в обох учасників відсутня інформація про наявність виробничих потужностей для утилізації ТПВ (полігони ТПВ, сортувальна станція, перевантажувальна площадка) та автомобільних ваг, що передбачена підпунктом 1.1 пункту 1 Таблиці 1 Додатку 1 Тендерної документації; обидва учасники не надали інформацію про наявність чи відсутність кредитної заборгованості, що передбачена підпунктом 2.1 пункту 2 Таблиці 1 Додатку 1 Тендерної документації; в обох учасників однаково виділено жирним шрифтом заголовки всіх пунктів; у обох учасників двічі надруковано слово «адреса» у пункті 5; обидва учасники однаково не пронумерували пункт «поштова адреса»; учасники подали ідентичні за текстом гарантійні листи щодо застосування заходів із захисту довкілля (однаковий текс документа, однакове не вирівнювання тексту по правій стороні аркуша, написання словосполучення «фізична особа - підприємець Костишин Василь Васильович» та « Нестерук Володимир Ярославович » з великої літери, однаково надруковано «підтверджуємо», «ми, як учасник закупівлі гарантуємо», а не, до прикладу: «підтверджую», «я, як учасник закупівлі, гарантую»), хоча замовник не встановлював форму документів згідно з абзацом 2 підпункту 6.1 пункту 6 Розділу 3 Тендерної документації (Додаток 2); учасники подали ідентичні за змістом гарантійні листи на обробку, використання, поширення та доступ до персональних даних (однаковий текст документа, однакова назва довідки «гарантійний лист на обробку, використання, поширення та доступ до персональних даних», а не, до прикладу: «лист-згода» чи «довідка», однакова граматична помилка: відсутній розділовий знак «кома» в кінці речення), хоча замовник передбачав довільну форму документів згідно підпунктом 5.1 пункту 5 Таблиці 3 Додатку 1 Тендерної документації; учасники подали ідентичні за змістом гарантійні листи на обробку, використання, поширення та доступ до персональних даних (однаковий текст документа, однакова граматична помилка - у пункті 8 поставлено розділовий знак «крапку з комою», а не «крапку», однаково підкреслено словосполучення «Закону України» в пункті 3 та «пунктом 9» у пункті 7), хоча замовником передбачалась довільна форма документів згідно з пунктом 1 Таблиці 2 Додатку 1 (Додаток 3).

У поданих цінових пропозиціях учасників прослідковується однакова поведінка під час участі в аукціоні та встановлено, що загальна вартість в технічній специфікації відрізняється від загальної вартості, зазначеної учасниками в електронній формі пропозицій. При цьому, Підприємець в електронній формі зменшив розмір цінової пропозиції на 1 000,00 грн, а фізична особа - підприємець Костишин Василь Васильович поставив ідентичну ціну до загальної вартості технічної специфікації Підприємця, різниця між початковими значеннями цін учасників в електронній формі є незначною (фізична особа - підприємець Костишин Василь Васильович - 3 828 000,00 грн, Підприємець - 3 827 000,00 грн), різниця між остаточними ціновими пропозиціями учасників залишилась ідентичною до різниці між початковими пропозиціями учасників (фізична особа - підприємець Костишин Василь Васильович - 3 828 000,00 грн, Підприємець - 3 827 000,00 грн).

У рамках аналізу інформації та документів, поданих для участі в торгах, систематизовано відомості щодо номерів телефонів, які використовували учасники в господарській діяльності та під час участі в торгах, за аналізом чого встановлено, що: згідно з інформацією, наданою згідно з листом товариства з обмеженою відповідальністю «Держакупівлі.Онлайн» від 25.11.2020 № 251120-6: контактним номером телефону Підприємця є номер НОМЕР_2 , контактним номером телефону фізичної особи - підприємця Костишина Василя Васильовича є номер НОМЕР_3 . Відповідно до інформації, наданої приватним акціонерним товариством «ВФ Україна» згідно з листом від 30.03.2021 № 02/КІ- Б/67, встановлено, що між номерами телефонів + 380670090904 та НОМЕР_3 протягом 31.01.2020 по 11.04.2020 неодноразово здійснювалися телефонні з`єднання.

Суб`єкти господарювання, які беруть участь у публічних закупівлях є конкурентами, а, отже, повинні змагатися між собою з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг у цій сфері та не вчиняти будь-яких дій, які можуть негативно вплинути на конкуренцію.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що встановлені Відділенням обставини наявності між відповідачами в антимонопольній справі спільних інтересів та взаємозв`язків, обізнаність і системність поведінки останніх під час підготовки та проведення торгів свідчать про те, що відповідачі в антимонопольній справі мали можливість узгодити та узгодили свою поведінку під час проведення торгів, замінивши ризик, який породжує конкуренція на координацію своєї економічної поведінки.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, дійшов висновку про те, що висновки Відділення, які викладені в оскаржуваному рішенні, ґрунтуються на припущеннях; Відділенням не доведено узгоджених дій під час підготовки та участі у закупівлі між позивачем та іншим учасником торгів.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК в частині, що стосується позивача, а також для закриття антимонопольної справи № 63/1-01-155-2020 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій дії позивача кваліфіковано за ознаками пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону № 2210.

Відповідно до приписів Закону № 2210:

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);

- узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання; особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій (абзац перший частини першої і частина друга статті 5);

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону № 2210.

За приписами статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Водночас згідно з частинами першою та четвертою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема: розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення розслідування за цими заявами і справами; прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами, перевірка та перегляд рішення у справах, надання висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції (пункти 1 та 2 частини першої).

Здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1-4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11-13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.

За змістом статті 35 Закону № 2210 при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Комітету збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.

Отже, питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є в силу Закону № 2210 виключною компетенцією Комітету. Такий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 зі справи № 910/14949/18.

Водночас у вирішенні відповідних спорів суди не повинні перебирати на себе непритаманні судам функції органів Антимонопольного комітету України, зокрема, самостійно доводити замість відповідного органу певні обставини. Саме на орган Антимонопольного комітету України покладено обов`язок навести відповідні докази у своєму рішенні на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази, і, в разі їх підтвердження, вони можуть бути достатніми для висновків органу, викладених у Рішенні АМК. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, на яку також посилається скаржник.

Частиною першою статті 59 Закону № 2210 встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону № 2210.

Таким чином, у розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Отже, для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі.

Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).

Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.

Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону № 2210 змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

Близька за змістом правова позиція висловлена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 зі справи № 924/381/17, від 12.06.2018 зі справи № 922/5616/15, від 18.10.2018 зі справи № 916/3214/17, від 18.12.2018 зі справи № 922/5617/15, від 05.03.2020 зі справи № 924/552/19, від 11.06.2020 зі справи № 910/10212/19, від 22.10.2019 зі справи № 910/2988/18, від 07.11.2019 зі справи № 914/1696/18, від 02.07.2020 зі справи № 927/741/19, від 09.12.2021 зі справи № 916/3366/20, від 14.06.2022 зі справи № 910/1667/21, і підстави для відступу від неї відсутні.

Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

Закон № 2210 не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від «спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції». Цілком зрозуміло, що така «домовленість» навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів, що не враховано судами попередніх інстанцій. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вирогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.

Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 ГПК України зазначалося у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 07.11.2019 зі справи № 914/1696/18, від 05.08.2019 зі справи № 922/2513/18, від 11.06.2020 зі справи № 910/10212/19, від 02.07.2020 зі справи № 927/741/19, від 26.01.2021 зі справи № 910/2576/20, від 04.02.2021 зі справи № 910/17126/19, від 23.03.2021 зі справи № 910/4542/20, від 08.07.2021 зі справи № 914/938/20, від 11.04.2023 зі справи № 910/21627/21, які також наводить у касаційній скарзі скаржник.

При цьому колегією суддів враховується висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.01.2020 зі справи № 910/6507/19, згідно з яким кожна зі справ за участю органів Антимонопольного комітету України є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді анти конкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.

Різність фактично - доказової бази у кожній із зазначених справ не має правового значення у контексті необхідності дослідження обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку.

Верховний Суд звертає увагу на те, що правова позиція стосовно оцінки доказів в справах про визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2210) та накладення штрафу, є загальною (універсальною) для такої категорії спорів, сталою та послідовною.

Обов`язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто, з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

З урахуванням сталої позиції Верховного Суду щодо оцінки доказів у порядку частини другої статті 86 ГПК України у судовому рішенні згідно із частиною четвертою статті 238 ГПК України має бути наведене обґрунтування суду щодо того, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів у взаємному зв`язку доказів у справі у їх сукупності з іншими доказами та поясненнями сторін та здійсненням аналізу поведінки саме позивача, як учасника торгів, у контексті узгодженості саме дій позивача з іншим учасником.

Суд у розгляді спору про визнання недійсним/скасування/зміну рішення АМК має дослідити та оцінити наведені АМК докази, і, в разі їх підтвердження, дійти висновку щодо достатності/недостатності висновків, викладених у такому рішенні.

Водночас оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в частині розгляду вимоги про часткове скасування Рішення АМК містить вибіркове відхилення окремо взятих доказів без надання оцінки встановленим фактам і доказам у взаємному зв`язку доказів у справі у їх сукупності з іншими доказами (судом апеляційної інстанцій фактично здійснено оцінку лише кожного доказу окремо, при цьому не здійснено належної оцінки всіх встановленим обставинам справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку і вірогідності), в той час як зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що останній з урахуванням, у тому числі, сталої та послідовної практики Верховного Суду, дослідив, проаналізував та надав оцінку, як доводам і аргументам позивача, так і рішенню АМК саме в контексті наявності/відсутності підстав, передбачених статтею 59 Закону щодо зміни, скасування чи визнання недійсним рішення АМК та розглянув справу з урахуванням приписів статті 86 ГПК України.

Зокрема, суд першої інстанції встановив, що згідно з Рішенням АМК на всіх стадіях підготовки тендерних пропозицій для участі у торгах, зокрема, позивач узгоджував свою поведінку з іншим учасником торгів, що підтверджується: спільним середовищем, телефонними з`єднаннями, використанням спільної ІР-адреси в торгах, синхронністю дій в торгах, особливостями формату файлів в торгах, особливостями документів пропозицій в торгах, особливостями формування цінових пропозицій в торгах. Встановлені Відділенням обставини наявності між відповідачами в антимонопольній справі спільних інтересів та взаємозв`язків, обізнаність і системність поведінки останніх під час підготовки та проведення торгів, за висновком суду, свідчать про те, що відповідачі в антимонопольній справі мали можливість узгодити та узгодили свою поведінку під час проведення торгів, замінивши ризик, який породжує конкуренція на координацію своєї економічної поведінки.

З огляду на встановлену Відділенням у Рішенні АМК сукупність фактів у їх взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов заснованого на законі висновку про те, що встановлені обставини у своїй сукупності та взаємозв`язку виключають можливість некоординованої поведінки між учасниками, не можуть вважатися випадковим збігом обставин чи наслідком об`єктивних чинників та підтверджують узгоджену поведінку учасників. Таким чином, Рішення АМК ґрунтується на висновках, зроблених на підставі встановлених фактів та обставин, які є достатніми для висновку про узгоджену поведінку позивача, що стосується спотворення результатів торгів.

Висновки ж суду апеляційної інстанції, у свою чергу, є певною мірою декларативними, такими, що зроблені без урахування дійсного змісту Рішення АМК та з порушенням приписів статті 86 ГПК України при оцінці доказів.

Зазначене, у свою чергу, призвело до безпідставного скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції про відмову в позові, яке відповідає закону, зокрема, й приписам статей 86, 237-238 ГПК України.

Верховий Суд зазначає, що в силу приписів частин першої та другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення «Вергельський проти України» ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, проігнорував сталу та послідовну практику Верховного Суду щодо застосування приписів статті 86 ГПК України.

Скаржник також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування приписів статей 7, 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у подібних правовідносинах.

Так, за доводами скаржника, одна з позовних вимог позивача стосувалася закриття справи № 63/1-01-155-2020 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Суд апеляційної інстанції, задовольнивши позов, у цій частині фактично перейняв виключні повноваження органу Антимонопольного комітету України щодо розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає про те, що похідна вимога від вимоги про визнання недійсним та скасування Рішення АМК (в частині, що стосується позивача) стосувалася закриття справи № 63/1-01-155-2020 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Водночас знайшли своє підтвердження доводи скаржника про те, що вирішення питання про закриття антимонопольної справи відноситься до виключних повноважень органу Антимонопольного комітету України і суд не вправі та не повинен перебирати на себе відповідні повноваження Антимонопольного комітету України, оскільки це суперечило б Конституції України.

Так, відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи міркування, означені в цій постанові, наявні підстави для скасування судового рішення попередньої інстанції про задоволення позову та залишення в силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові, яке відповідає закону.

Верховний Суд, ураховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).

Таким чином, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції від 07.08.2024 зі справи слід скасувати, а рішення суду першої інстанції від 01.04.2024 залишити в силі.

Судові витрати

Враховуючи положення частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, з огляду на те, що суд задовольняє касаційну скаргу Відділення, судовий збір, понесений скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладається на Підприємця.

Поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції Касаційним господарським судом не здійснюється за відсутності відповідної заяви Відділення, що не позбавляє права Відділення, за наявності відповідних підстав, звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції із заявою про поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції у відповідності до приписів частин дев`ятої та десятої статті 333 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 зі справи № 909/1104/23 скасувати.

3. Рішення господарського суду Львівської області від 01.04.2024 зі справи № 909/1104/23 залишити в силі.

4. Стягнути з фізичної особи - підприємця Нестерука Володимира Ярославовича на користь Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 5368,00 грн судового збору з касаційної скарги.

5. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок