Рішення

від 23.10.2024 по справі 644/3763/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Суддя Ізмайлов І. К.

Справа № 644/3763/23

Провадження № 2/644/1156/24

23.10.2024

РІШЕННЯ

іменем України

23 жовтня 2024 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Ізмайлова І.К.

секретарів - Дроженко Є.В., Книшенко Я.С., Селіхової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу № 644/3763/23 провадження 2/644/1156/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради, третя особа: Харківська міська рада, про відшкодування про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я та смертю фізичної особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -

за участі:

представника позивача - адвоката Кравченко Т.І.

представника відповідача - адвоката Іванченка О.В.

в с т а н о в и в:

В червні 2023 року адвокат Кравченко Т.І. звернулась з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради, третя особа: Харківська міська рада, про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я та смертю фізичної особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення та просила стягнути з відповідача 1800000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що 07.01.2016 перебуваючи на 38 тижні вагітності, позивачку ОСОБА_1 госпіталізовано КНП «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради, де лікар акушер-гінеколог ОСОБА_2 , яка дала згоду на допомогу у розродженні і письмово гарантувала виконання своїх обов`язків по своєчасному лікуванню не визначила групу ризику пренатальних та акушерських ускладнень при визначенні додаткових факторів ризику у пологах (недостатня зрілість шийки матки у терміні доношеної вагітності, припустимі крупні розміри плоду, набряки нижніх кінцівок, розвиток прееклампсії, невідповідності голівки плоду та тазу матері, високий ризик геморагічних ускладнень) і прийняла рішення про проведення пологів крізь природні пологові шляхи. Під час пологів виникли ускладнення у зв`язку з чим ОСОБА_2 прийняла рішення про проведення операції вакуум-екстракції плоду, яка не дала результатів і тільки після декількох спроб лікар прийняла рішення про проведення операції кесарів розтин. Внаслідок проведеного, з запізненням, оперативного втручання народилась дитина у стані асфіксії важкого ступеню, синдром поліорганної недостатності.

У зв`язку з проведеним з запізненням кесаревого розтину ОСОБА_1 проведено ургентну лапаратомію, а після цього у зв`язку з відновленням кровотечі ОСОБА_2 провела балонну тампонаду матки, однак проведені заходи виявились неефективними, що призвело до термінового переведення до КНП «Міська клінічна лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради де в ургентному порядку проведено ререлапаратомію, екстирпацію матки з лівими придатками та правою матковою трубою, трансназальну інкубацію кишечника, ушивання розриву передньої стінки, бокової стінки піхви справа.

При цьому ОСОБА_2 при наданні медичної допомоги не встановлено ряд ушкоджень пов`язаних з пологовою діяльністю, несвоєчасно проведено оперативне втручання, що могло призвести до загибелі у разі ненадання допомоги в іншому лікувальному закладі.

ІНФОРМАЦІЯ_2, незважаючи на проведений комплекс реанімаційних та лікувальних заходів, новонароджена дитина померла. Причиною смерті стала інтранатальна асфіксія, що виникла внаслідок несвоєчасно проведеного ОСОБА_2 оперативного втручання.

В подальшому до Орджонікідзевським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області до ЄРДР внесено відомості за ознаками ч. 2 ст. 140 КК України, і ОСОБА_1 , як матір померлої дитини та породілля, якій спричинені тяжкі тілесні ушкодження визнана потерпілою.

При досудовому розслідуванні проведено медичні експертизи і 22.05.2020 року слідчим СУ ГУНП в Харківській області лікарю акушеру-гінекологу ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 140, ч. 2 ст. 140 КК України.

Підозра обґрунтована, висновком комісійної судово-медичної експертизи №08/324/2018 від 28.10.2018 року, проведеної експертами відділу комісійних судово-медичних експертиз Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи департаменту охорони здоров`я ХОДА за висновками, якої встановлено причинно-наслідковий зв`язорк ніж неналежним наданням медичної допомоги ОСОБА_2 настанням тяжких наслідків у вигляді смерті новонародженої дитини та тяжкими тілесними ушкодженнями у породіллі у ОСОБА_1 .

Постановою прокурора відділу прокуратури Харківської області від 31 липня 2020 року кримінальне провадження стосовно лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 140, ч. 2 ст. 140 КК України закрито у зв`язку зі смертю підозрюваної ОСОБА_2 .

Із постанови вбачається, що лікар акушер-гінеколог ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді завідуючої акушерсько-фізіологічним відділенням, будучи медичним працівником зі спеціальною освітою, маючи завдання та обов`язки з забезпечення, організації та участі в надання якісної кваліфікованої медичної допомоги роділлям та породіллям у відділенні, неналежно виконала свої професійні обов`язки внаслідок несумлінного до них ставлення, а саме не визначила найбільш безпечний для матері й плода метод розродження ОСОБА_1 , не переглянула план ведення пологів на користь кесарева розтину, невчасно встановила правильний клінічний діагноз «дистрес плоду», не вжила заходів для термінового розродження ОСОБА_1 шляхом кесарева розтину, що спричинило тяжкі наслідки для новонародженого. Крім того, лікар акушер-гінеколог ОСОБА_2 у наданні медичної допомоги ОСОБА_1 допустила дефекти як діагностичні (не встановлено ушкоджень піхви, уретри, не встановлено зовнішньої кровотечі), тактичні - недооцінка ризику ускладнень, несвоечасність оперативного втручання (релапаротомії, не проведення гістеректомії) при наданні допомоги жінці, так i технічні - помилки при накладанні гемостазу, неспроможність швів, встановлення нефункціонуючого дренажу, мети повторного xipypгiчxoгo втручання (релапаротомії) досягнуто не було (тобто кровотеча продовжувалась), що спричинило тяжкі наслідки для здоров`я ОСОБА_1 , тим самим вчинила кримінальні правопорушення проти життя та здоров`я.

В зв`язку з наведеним, неналежним виконям своїх професійних обов`язків лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_2 , які призвели до тяжких наслідків, а саме сметрі новонародженої дитини та тяжким ушкодженням здоров`я ОСОБА_1 , позивачці заподіяно моральну шкоду.

Виходячи з характеру вчиненого лікарем злочину, характеру, обсягу та глибини душевних страждань, яких зазнала позивачка, як матір, в зв`язку зі смертю своєї новонародженої дитини, та породіллі, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження у пологах, їх тривалості, що становили довгих 4 роки, просила стягнути у відшкодування моральної шкоди спричиненої смертю дитини 900 000 грн.; та моральну шкоду, спричинену позивачці, ушкодженням здоров`я 900 000 грн.

Оскільки моральну шкоду ОСОБА_1 спричинено лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_2 яка перебувала в трудових відносинах з КНП «Міський клінічний пологовий будинок №6» ХМР, і зазначені події відбулися під час виконання ОСОБА_2 нею професійних обов`язків при пологах, тому просила відшкодування моральної шкоди з КНП «Міський клінічний пологовий будинок №6» ХМР.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якій він просили в задоволенні позову відмовити. Посилались на те, що позовні вимоги безпідставні, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та дійсних обставинах справи, подані докази є недопустимими та недостатніми.

В обґрунтування відзиву зазначив, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сиди. Отже статус особи, якій повідомлено про підозру не тотожний статусу особи, щодо якої набрав законної сили обвинувальний вирок суду, тому посилання про наявність вини в діяннях ОСОБА_2 , з неналежного виконання нею своїх професійних обов`язків та наявності причинно-наслідкового зв`язку між її діяннями, настанням смерті новонародженої дитини та заподіянням тяжких наслідків позивачці, є передчасним та необґрунтованим, оскільки як на доказ наявності вини ОСОБА_2 позивачка посилається на висновки слідчого та прокурора.

Крім того, позивачкою не зазначено на підставі якої методики розрахований розмір моральної шкоди та визначена сума, яку вона просить стягнути у її відшкодування.

Як на докази неправомірності та протиправності дій ОСОБА_2 , які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку між діями лікаря під час надання медичної допомоги, що призвели до настання смерті новонародженої дитини, а також заподіянням позивачці тяжких тілесних ушкоджень і які не підтверджені обвинувальним вироком, позивачка посилається на висновок комісійної судово-медичної експертизи №08-384/2018 від 28.09.2018, проведеної ХОБСМЕ департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації при цьому позивачка не враховує відомості викладені у висновку експертизи №395,396/19 від 04.11.2016-04.09.2017, проведеної ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» та Довідці № 23 від 21.01.2016 за результатами перевірки якості надання медичної допомоги комісії, складеної Департаментом охорони здоров`я Харківської міської ради.

Позивачка залишила поза увагою, що комісія експертів ХОБСМЕ відповідаючи на питання про прямий причинний зв`язок між ризиком виникнення ускладнень у породіллі і несвоєчасним проведенням кесаревого розтину та настанням смерті новонародженої дитини не дає категоричних однозначних висновків, а висловлює припущення, використовуючи такі слова як «можливо», «вірогідно», що прямо вказує на відсутність показань для кесарева розтину. Крім того комісія, констатуючи, що розгорнута картина дистресу плода розвинулася лише на початку другого періоду пологів, таким чином виключає, що дистрес плода мав бути виявленим наприкінці першого періоду пологів, не конкретизує яким чином можна було виявити дистрес плода наприкінці першого періоду пологів, якщо його розвернута картина розвинулася лише на початку другого періоду пологів.

Отже, між діями ОСОБА_2 під час надання медичної допомоги позивачці, та смертю новонародженого комісією не встановлено (не наведено доказів) причинного зв`язку, оскільки протягом І періоду по з боку матері та/або з боку плода (у відповідності до наказу МОЗ України № 977), ускладнення, що виникли в Іl періоді пологів у вигляді інтранатального дистресу плоду розвивались вкрай швидко, що було обумовлено наявністю відшарування і плаценти та абсолютною короткою пуповиною, що є непередбачуваним та непрогнозованим.

Також член експертної комісії лікар акушер-гінеколог вищої кваліфікаційної категорії, зазначив, що гіпотонічна кровотеча, що розвинулася в ранньому післяопераційному періоді, своєю причиною має порушення скорочувальної функції матки в результаті багатьох факторів. Заходи, що проводились для зупинки кровотечі відповідають вимогам наказу МОЗ № 205 від 24.03.14. Операція релапоротомія, перев`язка маткових та яєчникових судин, накладення компресійних швів проводилось після балонної тампонади матки, що передувала, і була направлена на зупинку кровотечі та збереження матки. Даний рівень заходів виявився неефективним та знадобилось видалення матки для зупинки кровотечі та збереження жаття жінки.

Отже однозначно стверджувати про наявність прямого причинного зв`язку між діями або бездіяльністю ОСОБА_2 та настанням тяжких наслідків для новонародженого та здоров`я позивачки неможливо.

Позивачкою не доведено наявність моральної шкоди, протиправність діяння заподіювача та його вина, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що діючим законодавством не передбачено методики вирахування розміру завданої моральної шкоди, вимогами ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, визначає в чому полягає моральна шкода та розмір грошового відшкодування визначається саме судом залежно від всіх обставин в сукупності, з урахуванням принципу розумності та справедливості. Саме з урахуванням обставин справи, смерті новонародженої дитини, та отриманням тяжких ушкоджень здоров`ю, глибини страждань була визначена сума до відшкодування.

Вважала, що неправомірність та протиправність дій, вчинення злочину ОСОБА_2 не мають бути встановлені виключно обвинувальним вироком, оскільки в даному випадку слідчим було надано оцінку письмовим доказам та висунуту підозру, за погодженням із прокурором, підозра зникає лише у випадку спростування (закриття кримінального провадження щодо підозрюваного) або перетворюється в обвинувачення у разі підтвердження. Підозра містить посилання на встановлені обставини в ході досудового розслідування, 31.07.2020 року провадження було закрито та постановою також зазначено на обґрунтованість підозри, закриття провадження в даному випадку відбулось з нереабілітуючих підстав, орган досудового розслідування з`ясовував позицію родичів померлої ОСОБА_2 щодо необхідності продовження розслідування з метою реабілітації підозрюваної.

Мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_4 та захисник - адвокат Горлач О.С. подали заяви про те, що вони не наполягають на подальшому продовженні досудового розслідування та подальшій передачі провадження до суду для розгляду та встановлення невинуватості підозрюваної. З урахуванням наведеного, вважала, що підозра не спростована, постанова про закриття провадження є чинною і у сукупності з висновком комісійної судово-медичної експертизи №08-384/2018 від 28.09.2018 доводять вину лікаря у неналежному виконанні своїх професійних обов`язків, що спричинило смерть новонародженої дитини та настанням тяжких тілесних ушкоджень у позивачки.

Підсумки експертизи у сукупності з іншими доказами зібраними в ході досудового розслідування є належними доказами і переоцінювати інші висновки експертиз в рамках кримінального провадження відповідач не має правових підстав.

Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, навівши перелік Науково-методичних та інформаційних джерел, які використовуються в Україні для встановлення розміру моральної шкоди, наполягав на тому, що розмір шкоди визначений позивачем на власний розсуд та нічим не підтверджений. Наполягав на тому, що ч.6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні чи мале місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, а твердження позивача в частині доведеності вини лікаря ОСОБА_2 тільки на підставі вручення підозри є голослівними та такими що не відповідають вимогам закону.

Представник третьої особи Харківської міської ради подав письмові пояснення в яких зазначив про необґрунтованість позовних вимог в зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову. Зазначивши, позов не містять доказів винуватості ОСОБА_2 , оскільки відсутній обвинувальний вирок суду, а тому діє презумпція невинуватості, повідомлення про підозру не має жодного доказового значення при розгляд цивільної справи, всі твердження і доводи позивача щодо неправомірності та протиправних дій з боку лікаря ОСОБА_2 , наявність в її діях (бездіяльності) вини, завдання моральної шкоди, доведеності вини, не підтверджені належним чином та не повинні братись судом до уваги для правильного вирішення справи. Крім того, позивачка не зверталась із цивільним позовом про відшкодування моральної шкоди в рамках кримінального провадження, Позивачем не зазначено належного обґрунтування розміру заявленої моральної шкоди.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.06.2023 р. позов ОСОБА_1 до КНП «Міський клінічний пологовий будинок № 6» ХМР, третя особа: Харківська міська рада, про відшкодування про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я та смертю фізичної особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10.07.2023 р. Задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового розгляду в режимі відеоконференції.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.09.2023 р. підготовче провадження у зазначеній справі закрите, задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.

Позивачка про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно у судове засідання не з`явились, представник позивачки при судовому розгляді позов підтримала, підтвердивши доводи зазначені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради при судовому розгляді просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Третя особа: Харківська міська рада про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином та своєчасно, представника у судове засідання не направила.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи, суд доходить наступних висновків:

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 з 26.06.2010, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

Відповідно до копії медичного свідоцтва про народження № 37 виданого 08.01.2016 р. лікарем-акушером КНП «Міський клінічний пологовий будинок № 6» ХМР ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 22:24 у ОСОБА_1 народився хлопчик.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер у віці 2 днів, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

22 травня 2020 року старшим слідчим СУ ГУ НП в Харківській області Шиловою Ю.А., за погодженням із прокурором відділу прокуратури Харківської області М. Мозговим, за матеріалами кримінального провадження відомості за яким внесено до ЄРДР за №12014220460001328 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 140, а саме неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, та ч. 2 ст. 140 КК України, а саме неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.

Із змісту повідомлення про підозру вбачається, що завідуючою акушерсько-фізіологічним відділенням КЗОЗ «Харківський міський клінічний пологовий будинок №6» ХМР ОСОБА_2 , не було визначено найбільш безпечного для матері й плода методу розродження жінки, не переглянуто план ведення пологів на користь кесарева розтину, наприкінці першого періоду пологів при початку зафіксованого кардіотокаграфічним дослідженням інтранатьного дистресу плода, не було надано оцінки стану плода, та не розцiнено зазначений стан як такий, що загрожує його життю, несвоєчасно встановлено правильний клінічний діагноз, порушено вимоги протоколу з акушерської допомоги «Дистрес плода при вагітності та під час пологів», затвердженого наказом МОЗ України N 900 від 27.12.2006 року «Про затвердження клінічного протоколу з акушерської допомоги «Дистрес плода при вагітності та під час пологів», через несумлінне ставлення до своїх професійних обов`язків, не вжито заходів для термінового розродження ОСОБА_1 шляхом кесарева розтину.

Внаслідок зазначених дефектів у вигляді бездіяльності у наданні медичної допомоги лікарем ОСОБА_2 , у другому періоді пологів, при триваючому дистресi плода ОСОБА_1 було проведено, спроби вакуум-екстракції плода, які у даному випадку були неефективними. У разі своєчасної діагностики дистресу плода наприкінці першого періоду пологів родорозрішення можна було б завершити кесаревим розтином та уникнути вакуум-екстракції плода, що могло б зберегти життя дитині

ОСОБА_1 з запізненням було проведено ургентний кесарів розтин та вийнято живого доношеного хлопчика у стані важкої асфіксії з діагнозом: «асфіксія важкого ступеню, синдром поліорганної недостатності( ГДН, ГЦН, ГССН), ДВСС (подапоневротичний крововилив), шок, крупний плід». Незважаючи на проведений комплекс реанімаційних та лікувальних заходів, ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09.08 настала смерть новонародженого ОСОБА_6 , причиною якої, за висновком комісійної судово-медичної експертизи № 08-384/2018 від 28.10.2019, стала важка інтранальна асфіксія, що супроводжувалась меконієвою аспірацією, яка ускладнилася розвитком гіпоксично-ішемiчного ураження центральної нервової системи та розвитком синдрому поліорганної недостатності. При своєчасно проведеному оперативному втручанні шляхом кесарева розтину наприкінці першого періоду пологів життя дитини могло бути збережено. Із урахуванням встановленого ризику виникнення ускладнень у породіллі ОСОБА_1 та несвоєчасно проведеного кесаревого розтину (лише у ІІ періоді пологів), вбачаються прямий причинний зв`язок з настанням смерті дитини.

При проведенні з запізненням ургентний кесарева розтину, встановлено наявність розриву шийки матки першого ступеня справа, який утворився під час першого періоду пологів у зв`язку із великими розмірами голівки плоду - 38 см., та наданням акушерського прийому вакуум-екстракції плода, проведена ургентну лапаратомію. Після цього, у зв`язку з відновленням маткової кровотечі ОСОБА_2 проведено балонну тампонаду матки, що суперечить вимогам клінічних протоколів «Акушерська кровотеча», «Геморагічний шок в акушерстві», затверджених наказом МОЗ України № 205 від 24.03.2014, відповідно до вимог яких, у вказаному випадку необхідно було проводити лапаратомію, накладання компресійних швів, білатеральне перев`язування внутрішніх клубових (гіпогастральних) артерій (за наявності спеціаліста, який володіє методикою маніпуляцій, або з заохоченням судинних хірургів). Релапаротомію матки ОСОБА_1 було виконано із запізненням, що суттєво погіршило стан породіллі. Оперативне втручання - релапоротомія, перев`язка маткових i яєчникових судин, накладання компресійних швів, які проводились після балонної тампонади матки i були направлені на зупинку кровотечі й збереження матки, були неефективними й потребували видалення матки для зупинки кровотечі й збереження життя пацієнтки ОСОБА_1 .

Неналежне виконання ОСОБА_2 , яка було назначена відповідальною за здоров`я пацієнтки ОСОБА_1 у поінформованій згоді щодо вибору медичного закладу на та лікаря-акушера-гінеколога, своїх професійних обов`язків, направлених на встановлення та дослідження об`єктивного стану хворої внаслідок несумлінного ставлення до них, призвело до термінового переведення хворої ОСОБА_1 у вкрай важкому стані до КЗОЗ «ХМКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова» де о 18.45 08.01.2016 при огляді останньої встановлено діагноз: розрив передньої стінки піхви з переходом на уретру, розрив бічної стінки праворуч до склепіння, ознаки внутрішньої та зовнішньої кровотечі, не функціонуючий дренаж. Пацієнтку ОСОБА_1 , прооперовано в ургентному порядку, проведено ререлапаротомію, екстракцію матки з лівими придатками та правою матковою трубою, трансназальну інкубацію кишечника, ушивання розриву передньої стінки, бокової стінки піхви справа.

За висновком комісійної судово-медичної експертизи № 08-324/2018 від 28.10.2018, відповідно до п.п.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, у ОСОБА_1 встановлені тілесні ушкодження, які за критерієм загрози для життя мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. При наданні медичної допомоги ОСОБА_1 07.01.2016 було допущено дефекти у наданні медичної допомоги які діагностично (не встановлено ушкоджень піхви, уретри, не встановлено зовнішньої кровотечі), тактичні - недооцінка ризику ускладнень, несвоєчасність оперативного втручання (релапаротомії, не проведення гiстеректомії) при наданні допомоги жінці, так i технічні - помилки при накладанні гемостазу, неспроможність швів, встановлення нефункціонуючого дренажу, тощо, мети повторного хірургічного втручання (релапаротомії) досягнуто не було (тобто кровотеча продовжувалась), що спричинило тяжкі наслідки для здоров`я ОСОБА_1 .

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_7 з 01.09.2011 року обіймала посаду завідувачки акушерського фізіологічного відділення, лікаря акушера-гінеколога КЗОЗ «Харківський міський клінічний пологовий будинок №6».

ОСОБА_7 , проходила підготовку в період з 01.09.1999 року по 31.08.2001 року за фахом акушерство та гінекологія, що підтверджується копії посвідчення № НОМЕР_2 ., а також відповідно до наказу Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації від 03.12.2014 року №540-к підтверджена кваліфікаційна категорія перша зі спеціальності акушерство і гінекологія.

Згідно копії посадової інструкції завідуючого акушерським фізіологічним відділенням КЗОЗ «Харківський міський клінічний пологовий будинок №6» визначено завдання та обов`язки, відповідальність завідуючого, в тому числі, п.2.2. завідуючий забезпечує, організовує, та бере участь в надання якісної і кваліфікованої медичної допомоги роділлям та породіллям у відділенні, а також оптимальних, безпечних умов для підготовки й проведення пологів, спеціальних лікувальних і діагностичних процедур співробітниками гінекологічного відділення, згідно до затверджених Медичною Радою пологового будинку протоколами лікувально-діагностичних заходів, п.4.1. завідуючий несе відповідальність за свою діяльність та діяльність відділення у відповідності до чинного законодавства та нормативно-правових актів що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров`я; 4.2. завідуючий несе відповідальність за неякісну роботу та помилкові дії, бездіяльність та неприйняття рішень, які входять в сферу його обов`язків та компетенції.

Відповідно до копії посадової інструкції лікаря акушера-гінеколога КЗОЗ «Харківський міський клінічний пологовий будинок №6» визначено завдання та обов`язки, відповідальність лікаря, в тому числі п.2.2. лікар акушер-гінеколог надає якісну і кваліфіковану медичну допомогу вагітним і гінекологічно хворим жінкам, а також проводить оперативні втручання, спеціальні лікуванні і діагностичні процедури у відділенні згідно затвердженим протоколом, п.4.1. лікар несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, помилкової дій чи бездіяльність, неприйняття рішень, які входять в сферу його компетенції, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, що передбачені посадовою інструкцією, а також правилами внутрішнього трудового розпорядку, недотриманням медичної етики та деонтології, вимог техніки безпеки та санітарно-епідеміологічного режиму в межах, визначених чинним законодавством України про працю та кримінальним законодавством.

За висновком комісійної судово-медичної експертизи №08/324/2018 від 28.10.2018 року, проведеної експертами відділу комісійних судово-медичних експертиз Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи департаменту охорони здоров`я ХОДА встановлено, що згідно медичної документації, історії пологів № 55 КЗОЗ «ХМКПБ № 6», карти розвитку новонародженого № 55, висновку експерта № 94с/16/92с/16 та за результатами перегляду гістологічного архіву в ході експертиз причиною смерті новонародженої дитини від матері ОСОБА_1 слід вважати важку інтранатальну асфіксію, що супроводжувалася меконієвою аспірацією, яка ускладнилася розвитком гіпоксично-ішемічного ураженням центральної нервової системи та розвитком синдрому поліорганної недостатності.

Важка асфіксія новонародженого є наслідками важкої інтранатальної гіпоксії плода, яка була обумовлена дистоцією (аномальними розмірами або положенням плода, що ускладнили пологи у другому періоді пологів у зв`язку із пологами (І), крупним плодом (маса тіла при зародженні 4540г, зріст 56см, окружність голівки 38см). При цьому стані могло розкинутися порушення пуповинного кровотоку (давлення пуповини між тілом плода і стінкою пологових шляхів), а також порушення матково-плацентарного кровообігу у пролонгованому другому періоді пологів.

Основним в танатогенезі є гіпоксічно-ішнемічне гемодінамічне дисциркуляторне уражання головного мозку, яке клінічно проявилося мозковою комою з моменту народження дитини. Наявні гемодинамічні дисициркуляторні зміни у внутрішніх органах могли обумовити порушення їх функцій, що клінічно визначилося у поліорганну недостатність.

План ведення пологів визначається лікуючим лікарем-акушером-гінекологом сумісно із вагітною та на клінічних консиліумах. Абсолютних показників до планового кесарева розтину у вагітної ОСОБА_1 не відзначалось.

Тим не менше, в історії пологів при огляді вагітної при надходженні 07.01.2016 о 06:10 не було визначено групу ризику пренатальних i акушерських ускладнень (за шкалою Соорland). Морфофенотипові особливості ОСОБА_1 відповідали II ступеню ДТС (дисплазії сполученої тканини) (за Фоміною). Крім того, були, визначені додаткові фактори ризику - недостатня зрілість шийки матки у терміни доношеної вагітності, припустимі крупні розміри плода, набряки нижніх кінцівок. Були визначені види патології, що загрожували: розвиток прееклапсії, у пологах - невідповідність головки плода і тазу матері, високий ризик геморагічних ускладнень. Границі крововтрати - фізіологічної - 445 мл., патологічної - 890 мл., клінічної 1335 мл. Проте, незважаючи на вищезазначене, план ведення пологів був визначений крізь природні полові шляхи із функціональною оцінкою таза, було рекомендовано провести профілактику кровотечі у третьому періоді пологів.

На думку комісії, лікар-акушер-гінеколог повинен був визначитися з найбільш безпечним для матері й плода методом розродження жінки та, можливо, наполягати на проведенні пологорозрішення шляхом хірургічного методу, а саме, кесарева розтину.

У пологах у першому періоді плану ведення пологів також не було переглянуто лікарем-акушером-гінекологом на користь кесарева розтину у зв`язку з неускладненим перебігом першого періоду пологів на початку та всередині його.

За даними історії пологів № 55 КЗОЗ «ХМКПБ № 6» у породіллі ОСОБА_1 ознак анатомічно вузького тазу на встановлено. За даними спеціальної медичної літератури клінічно вузьким тазом називають усі випадки невідповідності між головкою плода та тазом матері незалежно від їх розмірів, анатомічно вузький таз є головною причиною виникнення в пологах клінічно (функціонально) вузького таза.

Експертна комісія зазначила, що не існує надійного способу для точного прогнозування до пологів невідповідності розмірів таза матері та голівки плода. Самі пологи при головному передлежанні плода є найкращим тестом на таку відповідність. Цей діагноз виставляється лише у пологах. Встановлення діагнозу клінічно вузького тазу є показанням до негайного розродження шляхом операції кесаревого розтину. За умови загибелі плода розродження проводиться шляхом плодоруйиівної операції. Відповідно до клінічних протоколів із акушерської та гінекологічної допомоги, що затверджені Наказом МС3 України №782 від 29.12.2005 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги», акушерські щипці та вакуум-екстракція плода при клінічно вузькому тазі протипоказані.

За даними із історії пологів одним із видів патології, що загрожувала, було вказано невідповідність головки плода та тазу матер: 07.01.2016 о 21:53 у другому періоді пологів вказано провести срочне завершення пологів шляхом вакуум-екстракції плода у зв`язку із розвитком дистресу плода за умов наявності живого плода, розташування головки у широкій частині полості малого тазу, за відсутності нижнього полюсу плідного пузиря та за відсутності ознак функціонально вузького тазу.

Ретроспективно в тактиці ведення пологів, вірогідно, необхідно було надати оцінку стану плода наприкінці І періоду пологів та зміни, які були встановлені при кардіотокографічному дослідженні плоду у вигляді базального ритму більше 170 ударів за хвилину за наявності короткочасних осциляцій ритму, розцінити, як початок інтранатального дистресу плоду та негайно перейти до розрішення шляхом оперативного втручання кесарів розтин, що було б правильно, своєчасно та відповідало вимогам діючих клінічних протоколів.

Таким чином, із врахуванням встановленого ризику виникнення ускладнень у породіллі ОСОБА_1 та несвоєчасно проведеного кесарева розтину (лише у ІІ періоді пологів), на думку комісії, вбачається прямий причинний зв`язок із настаннями смерті дитини.

При своєчасно проведеному оперативному втручанні шляхом кесарева розтину наприкінці першого періоду пологів життя дитини могло бути збережено.

Відповідно до вимог клінічного протоколу із акушерської допомоги «Дистрес плода при вагітності та під час пологів» затвердженого Наказом МОЗ України № 900 від 27.12.2006, показанням для екстреного розродження досягнення хоча б одним показником КТГ рівня, що свідчить про дистрес плода, що підтверджено записом на плівці, при визначенні дистресу плода необхідне термінове розродження: у першому періоді пологів - кесарев розтин; у другому періоді: при головному передлежанні - вакуум екстракція або акушерські щипці. Акушерські щипці та вакуум-екстракція плода при клінічно вузькому тазі є протипоказаними. Застосування вакуум-екстракції плода у даному випадку було неефективним.

Ургентний кесарев розтин був проведений з запізненням, а з урахуванням наявності абсолютно короткої пуповини плода, у даній ситуації розвинулася важка гіпоксія плода, яка і обумовила смерть новонародженого.

Технічно оперативне втручання було проведено правильно відповідно до вимог клінічного протоколу із акушерської допомоги «Кесарев розтин», затвердженого Наказом МОЗ України № 977 від 27.12.2011 «Про внесення змін до Наказу МОЗ України від 15.12.2003 № 582 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги»»

Втрата часу та додатковий негативний вплив вакуум-екстракції на прогресування дистресу плода та народження дитини у стані важкої гіпоксії сприяли негативному виходу.

Експертна комісія зазначила, що у разі своєчасної діагностики дистресу плода наприкінці першого періоду пологів родорозрішення можна було б завершити кесаревим розтином та уникнути вакуум-екстракції плода, ще могло б зберегти життя дитині.

В історії пологів №55 містяться розбіжності щодо кількості спроб вакуум-екстракції, а саме, у записі від 07.01.2016 у період з 21:55 до 22:05 було проведено одну спробу, а у записі резюме пологів відзначено, що було проведено дві спроби вакуум-екстракції плода.

За даними історії пологів №55 КЗОЗ «ХМКПБ №6» на ім`я ОСОБА_1 відомо, що остання була госпіталізована до медичного закладу 07.01.2016 о 06 год.10 хв. із діагнозом при госпіталізації: «Вагітність І, пологи І, 38 тижнів, позиція І, передлежання головне, незаймані пологи, виразкова хвороба в стадії ремісії, дискінезія жовчоходних шляхів в стадії ремісії, прееклампсія легкого ступеня». Із факторів ризику у вагітної ОСОБА_1 відповідно до факторів прогнозування ризику перенатальної та материнської патології (за А. Соорland) з акушерського анамнезу були вік породіллі - 34 роки, безпліддя в анамнезі, збільшена маса тіла у поєднанні з додаванням у масі під час вагітності, наявність хірургічних утручань (внутршньоматкове втручання перед вагітністю - екстракорпоральне запліднення) безсимптомна бактеріурія з 05.11.2015, ниркова недостатність вагітної, прееклампсія, багатоводдя (полігідрамніон), крупний плід, (більше 4500 г.). За сумарним підрахунком ризик перенатальної та материнської патології у даному випадку мав бути визначений, як високий.

Кожний із вище перерахованих факторів ризику у породіллі ОСОБА_1 окремо не є абсолютним показником для проведення пологів шляхом оперативного втручання кесарів розтин, але наявність стількох факторів ризику у сукупності мали наштовхнути медичних працівників на проведення розродження шляхом планового кесарева розтину, що мало б сприяти збереженню життя дитини.

З гідно з даними експертизи, як при макроскопічному, так і мікроскопічному дослідженні не встановлено ознак відшарування плаценти. За результатами висновку експерта № 92-с/2016 при дослідженні плаценти встановлено інволютивно-дістрофічні ознаки плаценти, які обумовлені фізіологічним (природнім) процесом її старіння наприкінці вагітності.

За даними історії пологів №55 КЗОЗ «ХКПБ №6» даних за наявність зовнішньої (вагінальної) кровотечі у породіллі ОСОБА_1 у першому періоді пологів та на початку другого періоду не встановлено. Крововтрата під час оперативного втручання кесарів розтин склала 500 мл, що відповідає 0,56 % від загальної маси тіла породіллі, тобто декілька перевищувала фізіологічну, але не була патологічною. За даними спеціальної медичної літератури крововтрата в об`ємі до 0,5 % маси тіла вважається фізіологічної, при крововтраті 0,5 - 0,7 % маси тіла (350-650 мл), як правило, достатньо власних резервів організму для компенсації важкості стану.

У післяопераційному періоді у породіллі з 01:00 год. 08.01.2016 до 01:45 год. розвинулася рання (у перші 24 години після пологів) післяпологова гіпотонічна кровотеча.

Кровотечі в перші години післяпологового періоду найбільш часто є наслідком порушення скоротливої здатності матки (гіпо- та атонічний її стан). У даному випадку консервативні засоби, що застосовувалися медичним персоналом (введення утеротоників, ручна ревізія матки, балонна тампонада тощо) позитивного ефекту не мали. Продовження кровотечі (станом на 01:45 загальна крововтрата складала 1600 мл) потребувала повторного оперативного втручання з метою зупинки кровотечі.

Причиною розвитку кровотечі у породіллі ОСОБА_1 слід вважати порушення скорочувальної функції матки та оперативного втручання кесарів розтин. Розвиток даного стану є небезпечним для життя породіллі й без своєчасного оперативного втручання має летальні наслідки.

Слід зазначити, що в історії пологів № 55 є розбіжності у визначенні об`єму крововтрати. При підрахунку об`ємів крововтрати, які описані в оглядах пацієнтки визначена загальна крововтрата визначена 1500 мл. Проте, у записі головного лікаря визначено загальну крововтрату 2000 мл.

Тим не менш, за даними карти стаціонарного хворого № 732 КЗОЗ «ХМКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова» при огляді ОСОБА_1 08.01.2016 о 18:45 встановлено: розрив передньої стінки піхви з переходом на уретру, розрив бічної стінки піхви праворуч до склепіння, при дослідженні матки виділилося 200 мл. Крові, при проведенні кульдоцентезу о 19:30 отримана під натиском рідка темна кров тощо, тобто мали місце ознаки, як внутрішньої так і зовнішньої кровотечі. Також встановлено, що пов`язка в ділянці рукавично-трубчатого дренажу у клубовій ділянці чиста, визначено, що дренаж не функціонуючий.

При проведенні релапаротомії з 20:05 по 22:40 зафіксовано « у черевній порожнині до 500 мл. темної крові, лівий яєчник кістозно змінений, матка збільшена до 20-22 тижнів, як при вагітності, дрябла, синюшного кольору, гематома на всьому протязі, гемостатичні шви, що були раніше накладені, послаблені, не виконують свою функцію, гематома у воронко-тазову зв`язку»

Такі розбіжності між клінічними даними, які вказані в історії пологів №55 та медичній карті стаціонарного хворого N 732 вказують на неналежне надання медичної допомоги у післяродовому періоді ОСОБА_1 медичними працівниками КЗОЗ «ХМКПБ № 6»

Несвоєчасне встановлення ушкоджень піхви, наявність зовнішньої та внутрішньої кровотечі без надання медичної допомоги у звичайному своєму перебігу призвело б до настання смерті.

Таким чином, відповідно до п.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», Затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 N6, у ОСОБА_1 встановлені тяжкі тілесні ушкодження.

Тактика ведення породіллі з ранньою післяпологовою кровотечею відповідала вимогам клінічних протоколів «Акушерська кровотеча», «Геморагічний шок в акушерстві», затверджених Наказом МО3 України N 205 від 24.03.2014 «Про внесення змін до наказів МОЗ України від 29.12.2005 року № 782 та від 31.12.2004 року N 676», але з боку медичних працівників були допущені тактичні та технічні помилки при проведенні діагностики та хірургічного лікування.

Крім того, ще при встановленні крововтрати, яка складала 1,4% -1,8% від маси тіла породіллі станом на 01:00 год. 08.01.2016, та розвитком геморагічного синдрому, який супроводжувався шоком важного ступеня (шоковий індекс складав 1,5) - за даними передопераційного огляду анестезіологом та протоколу загального знеболення від 08.01.2016, за вимогами вище вказаних протоколів було необхідно проводити релапаротомію, а не балонну тампонаду матки. У даному випадку релапаротомію було виконано із, запізненням о 02:00, що суттєво погіршувало стан породіллі.

У разі відмови підписати поінформовану відмову, за відмови пацієнтки від документування власного рішення, даний факт документується в icтopiї пологів медичними працівниками у складі не менше трьох осіб . В наданій медичній документації записів щодо відмови пацієнтки від кесарева розтину не міститься у будь-який формі протоколювання.

Експертна комісія зазначила, що показаннями до операції ургентного кесарева розтину є кровотеча до пологів або у першому періоді пологів за відсутності умов для швидкого розродження через природні пологові шляхи, розрив матки, що загрожує або почався, тяжка прееклампсія або еклампсія за відсутності умов для екстреного розродження через природні пологові шляхи, даних за які в наданій медичній документації не міститься, та дистрес плода, який підтверджено об`єктивними методами дослідження (кардіотокографічне дослідження тощо) за відсутності умов для термінового розродження крізь природні пологові шляхи.

Таким чином, комісія вважала, що медичним персоналом при наданні медичної допомоги ОСОБА_1 допущено дефекти у наданні медичної допомоги, як діагностичні (не встановлено ушкоджень піхви, уретри, не встановлено зовнішньої кровотечі), тактичні - (недооцінка ризику ускладнень, несвоєчасність оперативного втручання (релапаротомiї, не проведення гiстеректомії) при наданні допомоги жінці, так i технічні - помилки при накладанні гемостазу, неспроможність швів, встановленния нефункціонуючого дренажу, тощо, мети повторного хірургічного втручання (релапаратомії) досягнуто не було (тобто кровотеча продовжувалась), що спричинило тяжкі наслідки для здоров`я ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №395,396/19 від 04.09.2017, проведеної ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» на основі матеріалів справи, медичної документації на ім`я ОСОБА_1 та її новонародженої дитини чоловічої статі враховуючи відомі обставини та відповідаючи на питання, встановлено, що в наданих матеріалах відсутні судово-медичні дані про наявність патологічних порушень «...плода під час виношування вагітності». У жінки ОСОБА_1 мали місце: тривале безпліддя (5 років), вагітність настала в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, безсимптомна бактеріурія в 31 тиждень гестації, ниркова недостатність вагітної, різкий набір маси тіла на останніх тижнях вагітності, багатоводдя (полігідроамніон), прееклампсія. Це свідчить про те, що вона відносилась до групи жінок з підвищеним ризиком розвитку ускладнень вагітності та пологів.

Кожна, із вказаної, патологій, сама по собі, не є абсолютним показом до розродження шляхом Кесаревого розтину. Однак, враховуючи сукупність наявної патології та дані за очікування крупного плода, були підстави для винесення рішення про розродження ОСОБА_1 саме шляхом планового Кесаревого розтину, що в свою чергу, не виключено, сприяло б збереженню життя дитини.

Отже між не проведенням планового Кесаревого розтину і настанням смерті дитини вбачається причинний зв`язок.

Згідно клінічного протоколу «Дистрес плода при вагітності та під час пологів» затвердженого Наказом МОЗ України «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги» 27.12.2006 №900, при визначенні дистресу плода у другому періоді пологів, при головному передлежанні необхідно провести термінове розродження шляхом вакуум-екстракції або за допомогою акушерських щипців.

Відповідно до клінічного протоколу «Клінічно вузький таз», затвердженого наказом МОЗ України «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги» 29.12.2005р. №782 «Клінічно вузьким тазом називають усі випадки функціональної невідповідності між голівкою плода та тазом матері незалежно від їх розмірів... Не існує надійного способу для точного прогнозування до пологів невідповідності розмірів таза матері та голівки плода. Самі пологи при головному передлежанні плода є найкращим тестом на таку відповідність. Цей діагноз виставляється лише у пологах... Діагноз клінічно вузького тазу є показанням до негайного розродження шляхом операції кесаревого розтину. За умови загибелі плода розродження проводиться шляхом плодоруйнівної операції. Акушерські шипці та вакуум-екстракція плода при клінічно вузькому тазі протипоказані».

В Історії пологів №55 (а.6) вказано, що одною із умов проведення вакуум екстракції плода, була відсутність ознак «функционально узкого таза». Тобто застосування вакуум екстракції плода при наявності інтранатальних ознак дистресу плода, в даному випадку, було допустимим.

Виникнення «спінальної пологової травми у новонародженого» могло відбутися під час вилучення дитини з матки за ніжку через Кесарів розріз, коли головка була фіксована в пологових шляхах матері. При фіксації головки в пологових шляхах, вилучення дитини за ніжку було єдиним способом.

Наявність абсолютно короткої пуповини (35см) в ході пологів, цілком очікувано призвела до передчасного відшарування плаценти. Післяпологова кровотеча була обумовлена гіпотонією матки, яка втратила здатність до скорочення та розривами піхви. Розрив шийки матки, який був ушитий в ході операції Кесаревого розтину та розриви піхви, які не було діагностовано на рівні пологового будинку, виникли в ході розродження.

В Історії пологів № 55 на зворотному боці аркуша № 3 в рубриці «План ведення» зокрема вказано: «...провести профилактику кровотечений в III периоде родов;». В подальших записах відображені медикаментозні, мануальні та хірургічні заходи, які були застосовані з метою запобігання та зупинки кровотечі в III періоді пологів».

Кровотеча, яка продовжилась у пізньому післяпологовому періоді обумовила видаленням матки у ОСОБА_1 , що було виконано за життєвими показами. В даному випадку збереження матки загрожувало життю ОСОБА_1 .

Після пологів у ОСОБА_1 була діагностована: «Пізня післяпологова кровотеча. Вторинна анемія. Гемоперитонеум. Гостра ниркова недостатність». При огляді жінки 08.01.2016р. о 18:45 черговим лікарем (медична карта № 732 КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова») були виявлені 2 розриви: передньої стінки піхви з переходом на уретру та бокової стінки піхви справа до склепіння.

У новонародженої дитини - «Асфиксия тяжелой степени, СПОН (ОДН, ОЦН, ОССН), ДВСС (подапоневротическое кровоизлияние), шок, крупний плод, постреанимационная болезнь», що і обумовило необхідність надання йому медичної допомоги.

Причиною смерті новонародженого була важка інтранатальна асфіксія. За даними спеціальної медичної літератури оцінка стану адаптації дитини (за шкалою Апгар ) що дрівнює на 10-й хвилині життя менше 5 балів свідчить про несприятливий прогноз для здоров`я та життя дитини. Тобто, в даному випадку, смерть дитини, що народилась в стані важкої інтранатальної асфіксії, яка була обумовлена передчасним відшаруванням 1/2 частини плаценти, була невідворотною.

Загрозлива для життя кровотеча, яка продовжилась у пізньому післяпологовому періоді, в першу чергу, була обумовлена нездатністю перерозтягнутої великим плодом матки до скорочення і, за життєвими показами, потребувала видалення матки у ОСОБА_1 . Оскільки виконання планового розродження шляхом Кесарева розтину не могло гарантувати уникнення розвитку гіпотонічної маткової кровотечі у третьому періоді комісія не вбачає прямого причинного зв`язку між не проведенням такої операції та втратою дітородної функції ОСОБА_1 .

В той же час виявлені при огляді жінки 08.01.2016р. о 18:45 черговим лікарем (медична карта № 732 КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова») розрив передньої стінки піхви з переходом на уретру та розрив бокової стінки піхви справа до склепіння з ознаками зовнішньої та внутрішньої кровотечі, що продовжувалась (при цьому огляді виділилось до 200,0 крові, при пункції заднього склепіння 08.01.16р. о 19.35 під напором виділилась кров) вказують на не належне надання медичної допомоги ОСОБА_1 в післяпологовому періоді в умовах пологового будинку №6 .

Ці розриви піхви ОСОБА_1 , без надання їй відповідної медичної допомоги в умовах КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова», в своєму перебігу призвели б до загибелі жінки.

Таким чином, відповідно до п. 1.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995р. №6, зареєстрованих Міністерством юстиції України 26 липня 1995р. за №255/791, узгоджених з Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України, гр.. ОСОБА_1 на етапі КЗОЗ «Харківський міський клінічний пологовий будинок №6» були спричинені тілесні ушкодження у вигляді розривів піхви, які в своєму перебігу були загрозливими для життя і, за цим критерієм, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла у зв`язку з чим 31.07.2020 року постановою прокурора закрито кримінальне провадження №12014220460001328 з підстав передбачених п. 5 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із смертю підозрюваної.

22.07.2020 року мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_4 та захисник - адвокат Горлач О.С. на ім`я прокурора прокуратури Харківської області Мозгового М.Л., слідчого СУ ГУНП в Харківській області Шилової Ю., подали заяву у кримінальному провадженні №12014220460001328 внесеного до ЄРДР 13.04.2014 року в якій зазначили, що вони не наполягають на продовженні досудового розслідування та подальшій передачі справи до суду для розгляду кримінальної справи та встановленні реабілітуючих підстав для реабілітації померлого. Просили їх більше не турбувати, провадження закрити.

Відповідно до копії Статуту КНП «Міський клінічний пологовий будинок №6» Харківської міської ради, створений рішенням 19 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 18.04.2018 року №1072/18 «Про припинення комунальних закладів охорони здоров`я міста Харкова шляхом реорганізації (перетворення) в комунальні некомерційні підприємства Харківської міської ради» шляхом перетворення комунального закладу охорони здоров`я «Харківській міський клінічний пологовий будинок №6», є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків комунальної установи охорони здоров`я міського поголовного будинку №6, комунального закладу охорони здоров`я «Харківській міський клінічний пологовий будинок №6. Підприємство є юридичною особою, що має самостійний баланс, поточні рахунки, може бути відповідачем у судах.

Позивачка зверталась до відповідача з питання відшкодування моральної шкоди у добровільному порядку, але отримала відмову, у зв`язку з не встановленням вини ОСОБА_2 та відсутністі обвинувального вирок суду.

Судом встановлено, що правовідносини сторін виникли з підстав відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці неправомірними діями та бездіяльністю лікаря ОСОБА_2 під час виконання нею своїх трудових обов`язків і саме тому на юридичну особу покладається обов`язок з відшкодування шкоди.

Згідно ст. ст. 10, 57, 59, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, як мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відео записів, висновків експертів; а відповідно до положень ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2023 у справі №523/10085/19 (пункт 58), Верховний Суд звертав увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 344/3764/21).

Оцінюючи доводи представника відповідача та 3-ї особи в частині недоведеності вини ОСОБА_7 , наявності іншого експертного висновку, який виправдовує ОСОБА_2 , наданого комісіє експертів з більшим стажем експертної роботи, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2019 у справі №755/2545/15-ц (провадження № 61-47866св18) зазначив, що у деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта. Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Крім того, суд не вбачає протиріч у висновках комісійної судово-медичної експертизи №08/324/2018 від 28.10.2018 року, проведеної експертами відділу комісійних судово-медичних експертиз Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи департаменту охорони здоров`я ХОДА та висновком комісійної судово-медичної експертизи №395,396/19 від 04.09.2017, проведеної ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», оскільки обидва висновки взагалі вказують на неналежне надання медичної допомоги, що перебуває у причинному зв`язку з настанням негативних наслідків, як для новонародженої дитини так і для породіллі.

А отже виходячи з висновку комісійної судово-медичної експертизи №08/324/2018 від 28.10.2018 року підтверджено, що завідуючою акушерсько-фізіологічним відділенням КЗОЗ «Харківський міський клінічний пологовий будинок №6» ХМР ОСОБА_2 , не визначено найбільш безпечного для матері й плода методу розродження жінки, не переглянуто план ведення пологів на користь кесарева розтину, наприкінці першого періоду пологів при початку інтранатьного дистресу плода, не було надано оцінки стану плода, та не розцiнено зазначений стан як такий, що загрожує його життю, несвоєчасно встановлено правильний клінічний діагноз, порушено вимоги протоколу з акушерської допомоги «Дистрес плода при вагітності та під час пологів», затвердженого наказом МОЗ України N 900 від 27.12.2006 року «Про затвердження клінічного протоколу з акушерської допомоги «Дистрес плода при вагітності та під час пологів», через несумлінне ставлення до своїх професійних обов`язків, не вжито заходів для термінового розродження ОСОБА_1 шляхом кесарева розтину.

Внаслідок зазначених дефектів у вигляді бездіяльності у наданні медичної допомоги лікарем ОСОБА_2 , у другому періоді пологів, при триваючому дистресi плода ОСОБА_1 було проведено, спроби вакуум-екстракції плода, які у даному випадку були неефективними. У разі своєчасної діагностики дистресу плода наприкінці першого періоду пологів родорозрішення можна було б завершити кесаревим розтином та уникнути вакуум-екстракції плода, що могло б зберегти життя дитині.

При наданні медичної допомоги ОСОБА_1 07.01.2016 було допущено дефекти у наданні медичної допомоги які діагностично (не встановлено ушкоджень піхви, уретри, не встановлено зовнішньої кровотечі), тактичні - недооцінка ризику ускладнень, несвоєчасність оперативного втручання (релапаротомії, не проведення гiстеректомії) при наданні допомоги жінці, так i технічні - помилки при накладанні гемостазу, неспроможність швів, встановлення нефункціонуючого дренажу, тощо, мети повторного хірургічного втручання (релапаротомії) досягнуто не було (тобто кровотеча продовжувалась), що спричинило тяжкі наслідки для здоров`я ОСОБА_1 .

І зазначені висновки цілком підтверджують обставини викладені позивачем.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У цій справі обов`язок щодо спростування доводів позивачки та доведення відсутності вини ОСОБА_2 у завданні їй шкоди покладається на сторону відповідача та третьої особи (оскільки вони заперечували проти позовних вимог), які будь-яких належних та допустимих доказів на спростування презумпції вини заподіювача шкоди та позиції позивачки не надали.

Окрім того, відповідно до п. 1 Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим), що затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.95 р. № 6, бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим) (в подальшому - бюро) є державними спеціалізованими установами, що входять до структури закладів охорони здоров`я України. Основною діяльністю бюро є проведення судово-медичних експертиз, що призначаються особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом з метою дослідження на підставі спеціальних знань матеріальних об`єктів, що містять інформацію про обставини справи. Відповідно до п.7.5. у складі бюро повинен бути такий структурний підрозділ, як Відділ комісійних судово-медичних експертиз;

Відповідно до п.1.3. Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, що затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.95 р. № 6, система судово-медичної служби України складається з: 13.1. Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, 1.3.2. Республіканського бюро судово-медичної експертизи (Автономна Республіка Крим), 1.3.3. Бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів.

П.2.4.1. даної Інструкції визначає, що участь кількох експертів є обов`язковою при проведенні експертиз у справах про притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників за професійні правопорушення;

Проведення цих експертиз здійснюється відділах комісійних експертиз бюро судово-медичних експертиз управлінь охорони здоров`я обласних(м. Києві та м. Севастополі -міських, оскільки дані міста мають спеціальний статус відповідно до Конституції України) виконавчих комітетів, у відділі комісійних експертиз республіканського бюро (Автономної Республіки Крим), а також у судово-медичному відділі Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України.

З урахуванням наведеного, суд приймає, як належний доказ висновок комісійної судово-медичної експертизи №08/324/2018 від 28.10.2018 року проведений експертами відділу комісійних судово-медичних експертиз Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи департаменту охорони здоров`я ХОДА з залученням широкого кола спеціалістів.

Згідно ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до вимог ст. ст. 1172, 1174 ЦК України, передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У зазначеній нормі встановлюються загальні правила відшкодування юридичною або фізичною особою потерпілій стороні шкоди, завданої їхнім працівником або іншою особою під час виконання трудових обов`язків. Це є одним з випадків, коли суб`єктом деліктної відповідальності є юридична або фізична особа, яка шкоди потерпілій стороні безпосередньо не завдавала. Тобто, особливістю цих зобов`язань є те, що закон відмежовує особу, яка безпосередньо завдала потерпілій стороні шкоди, від особи, яка повинна цю шкоду відшкодувати. У цивільному праві під діями юридичної особи визнаються: дії органу, її представників, а також її членів або інших учасників (працівників і службовців). Діями фізичної особи (фізичної особи - підприємця) визнаються дії працівників (службовців), якщо їх вчинено на виконання трудових (службових) обов`язків. Покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за наведеною нормою права пояснюється тим, що безпосередній заподіювач шкоди (працівник) юридично втілює волю осіб, з якими він пов`язаний трудовим договором (контрактом), а тому його вина визнається виною роботодавця.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого дня.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за ст. 1172 ЦК України необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника, шкода, завдана потерпілій стороні, причинний зв`язок між протиправною поведінкою працівника і завданою шкодою, вина працівника), так і спеціальних умов, які обов`язково необхідно враховувати. Це обставини, за наявності яких шкода була спричинена, хоча сама шкода в цих зобов`язаннях і не набуває будь-яких особливостей. До таких обставин частина перша зазначеної норми відносить виконання трудових (службових) обов`язків працівником. У разі завдання шкоди працівником діями, що за своїм змістом не випливають з виконання ним трудових (службових) обов`язків, не виникає відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, спричинену цим працівником. Він повинен сам відшкодувати цю шкоду на загальних підставах деліктної відповідальності (ст. 1166 ЦК України).

З урахуванням встановлених обставин справи, на підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позивачкою доведено наявність факту заподіяння їй діями відповідача (який не є безпосереднім завдавачем шкоди, але зобов`язаний її відшкодувати в силу вимог закону, як роботодавець винуватця) моральної шкоди, та те, що між такими діями та заподіяною шкодою , смертю її дитини, є безпосередній причинний звязок, а відповідачем не спростовано відсутність протиправності дій та вини в завданні такої моральної шкоди.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 23 ЦК України).

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачці завдано моральну шкоду.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної шкоди законодавством не встановлений. Суд визначає цей розмір залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 27 даної Постанови при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому, діючим законодавством не визначено обов`язку позивача проводити відповідне експертне дослідження з метою встановлення розміру моральної шкоди.

Практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Смерть рідної людини, а в даному випадку новонародженої дитини, яка померла через 2 дні після народження, це тяжка втрата, що безспірно викликає страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо.

Судом враховуються доводи позивачки, викладені в позовній заяві, а саме те, що у зв`язку із поставленим діагнозу - безпліддя, вона не могла завагітніти природним шляхом. Всі спроби лікування, неодноразових оперативних утручань не давали позитивних результатів. В травні 2015 року, внаслідок застосування технологій ЕКО, вона завагітніла, з чоловіком чекали народження дитини. Своєчасно стала на облік як вагітна у жіночу консультацію, дитина розвивалась нормально, без патологій. Але попри нормальне протікання вагітності, внаслідок неправильного вибору методу розродження лікарем ОСОБА_2 та несвоєчасного проведення операції кесарева розтину втратила довгоочікувану дитину. Зазначеним діями та бездіяльності лікаря їй було спричинено тяжку моральну шкоду, її переслідує нестерпний біль від втрати дитини.

Крім того, їй спричинено моральні страждання через перенесення нестерпного, фізичний болю у зв`язку з вибором неправильної тактики розродження, неефективними численними оперативними втручанням, якi проводились лікарем ОСОБА_2 , тривали відновленням здоров`я та у результаті неплавильного надання медичної допомоги втрати дітородної функції.

З урахуванням характеру, обсягу та глибини душевних страждань, які зазнала позивачка, тривалості страждань з моменту смерті дитини, перенесеного фізичного болю при наданні медичної допомоги та втрати дітородної функції, виходячи з засад справедливості, розумності та наслідків, що наступили суд доходить висновку про необхідність частвового задоволення позову та відшкодуванням відповідачем моральної шкоди спричиненої смертю дитини 500000,00 грн. та ушкодженням здоров`я 500000,00 грн.

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору при подачі позову, суд дійшов висновку про задоволення позову, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 11, 13, 81, 82, 141, 229, 247 263-265, 268, 273 ЦПК України,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради, третя особа: Харківська міська рада, про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я та смертю фізичної особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я 500000,00 (п`ятсот тисяч) грн. та у відшкодування моральної шкоди спричиненої смертю фізичної особи 500000,00 (п`ятсот тисяч) грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 1073 (однак тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст рішення виготовлено 05.11.2024.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради - вул. Луї Пастера, 2, м. Харків, 61075, код ЄДРПОУ - 30657392.

Третя особа: Харківська міська рада - майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ - 04059243.

Суддя: