Рішення

від 04.11.2024 по справі 335/7228/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/7228/24 2/335/2658/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Щербахи Р.Ю. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «Муніципальна варта» Запорізької міської ради, про визнання протиправним та скасування розпоряджень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «Муніципальна варта» Запорізької міської ради, про визнання протиправним та скасування розпоряджень, який вмотивований наступним.

Позивач займає посаду начальника Комунального підприємства «Муніципальна варта» Запорізької міської ради (далі за текстом - КП «Муніципальна варта» ЗМР).

Розпорядженням секретаря Запорізької міської ради № 1041 к/тр від 22.05.2024 було призначене проведення службового розслідування відносно нього, предметом якого зазначено неналежне виконання ОСОБА_4 службових обов`язків начальника КП «Муніципальна варта» ЗМР у зв`язку з обставинами, викладеними у листі адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради від 21.04.2024 №10-05/1014. Підставою для винесення розпорядження Запорізького міського голови було визначено начебто виявлення фактів неналежного виконання мною службових обов`язків, що містяться у вищезазначеному листі адміністративної комісії, а саме: отриманням заяви ОСОБА_5 від 15.05.2024 про складання старшим інспектором відділу охорони громадського порядку КП «Муніципальна варта» ЗМР ОСОБА_6 протоколу про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності під час перебування останнього в ДУ «Запорізькій слідчий ізолятор».

Зазначеним розпорядженням позивача також було відсторонено від виконання обов`язків начальника підприємства з 23.05.2024 до 22.07.2024 без збереження заробітної плати.

Розпорядженням секретаря Запорізької міської ради № 1094 к/тр від 29.05.2024 були внесені зміни до розпорядження Запорізького міського голови № 1041 к/тр від 22.05.2024.

Позивач вважає зазначені розпорядження протиправним, оскільки на час їх прийняття були відсутні підстави, передбачені пунктом 2 Порядку проведення службового розслідування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950. Підставою для проведення службового розслідування зазначені відомості, викладені в листі адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради від 21.05.2024 №10-05/1014, в якому не повідомляється про неналежне виконання позивачем службових обов`язків. Голова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради в зазначеному листі просила провести службову перевірку, а не розслідування, щодо складання старшим інспектором відділу охорони громадського порядку КП «Муніципальна варта» ЗМР Ревуковою С.М. протоколу про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності під час перебування останнього в ДУ «Запорізькій слідчий ізолятор».

Позивач належним чином виконував службові обов`язки, вичерпний перелік яких визначений контрактом, укладеним між ним та територіальною громадою м. Запоріжжя.

Оскаржувані розпорядження секретаря Запорізької міської ради, на переконання позивача, є політично вмотивованими, викликані не бажанням виконати норми закону, а бажанням відсторонити позивача від виконання обов`язків.

Через протиправне відсторонення позивач буде позбавлений заробітної плати.

З огляду на викладене, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати вищезазначені розпорядження.

Ухвалою судді від 16.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи, призначено судове засідання.

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 25.07.2024, представник відповідача заперечував проти позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що оскаржувані розпорядження прийняті секретарем Запорізької міської ради на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Оскаржуваними розпорядженнями не були порушені права позивача. До завершення службового розслідування позивача було звільнено із займаної ним посади за угодою сторін. Задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не призведе до поновлення його прав.

Третя особа правом на подання пояснень не скористалася.

В судовому засіданні 17.09.2024 позивач та його представник підтримали позов та просили його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Додатково позивач пояснив, що в період з 21.05.2024 по 05.07.2024 він був звільнений від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, на підтвердження чого 15.10.2024 ним були надані суду відомості щодо відкриття листків непрацездатності. 09.07.2024 його було звільнено із займаної посади за угодою сторін. Чим завершилося службове розслідування стосовно нього позивачеві невідомо. Із позовом він звернувся до суду з метою захисту своєї ділової репутації, оскільки факт призначення стосовно нього службового розслідування може стати перешкодою у його подальшому працевлаштуванні в органах місцевого самоврядування.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1 з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково представник відповідача повідомив, що судове засідання було звершено без складання акта, оскільки позивача було звільнено за угодою сторін. На підтвердження зазначених пояснень, представник відповідача подав до суду розпорядження секретаря міської ради від 23.07.2024 № 1531 к/тр.

В судові засідання, призначене на 04.11.2024 позивач та представники сторін та третьої особи не з`явився, причин неявки суду не повідомили.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

Рішенням Запорізької міської ради від 07.12.2022 № 74 створено КП «Муніципальна варта» ЗМР та затверджено Статут підприємства (а.с. 74).

Згідно п. 10.5 Статуту КП «Муніципальна варта» ЗМР управління підприємством здійснюється начальником, який призначається на посаду розпорядженням Запорізького міського голови на підставі укладеного контракту (а.с. 28-48).

05.07.2023 розпорядженням секретаря Запорізької міської ради, який здійснює повноваження міського голови, ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника КП «Муніципальна варта» ЗМР (а.с. 17).

Розпорядженням секретаря Запорізької міської ради від 22.05.2024 № 1041 к/тр (а.с. 15) призначено проведення службового розслідування стосовно позивача, предметом якого визначено «неналежне виконання позивачем службових обов`язків начальника КП «Муніципальна варта» ЗМР у зв`язку із обставинами, викладеними у листі адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради від 21.05.2024 № 10-05/1014», утворено комісію для проведення розслідування, відсторонено позивача від виконання обов`язків начальника підприємства на строк з 23.05.2024 до 27.07.2024 без збереження заробітної плати.

Розпорядженням секретаря Запорізької міської ради від 29.05.2024 № 1094 к/тр (а.с. 16) внесені зміни до складу комісії для проведення службового розслідування, виправлено описку в даті листа адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради від 21.05.2024 № 10-05/1014.

В період з 21.05.2024 по 05.07.2024 позивач був звільнений від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що підтверджується електронними листками непрацездатності (а.с. 52 - 56, 121).

Розпорядженням секретаря Запорізької міської ради від 09.07.2024 № 1432 к/тр позивача звільнено з посади начальника КП «Муніципальна варта» ЗМР за угодою сторін (а.с. 83).

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що акт службового розслідування за результатами його проведення не складався.

Розпорядженням секретаря Запорізької міської ради від 23.07.2024 № 1531 к/тр службове розслідування, розпочате згідно розпорядження від 22.05.2024 № 1041 к/тр, визначено вважати закінченим у зв`язку із звільненням позивача із займаної ним посади.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У § 145 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) суд зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову ОСОБА_1 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої останній просить ухвалити судове рішення, є визнання протиправними та скасувати розпорядження Запорізького міського голови «Про проведення службового розслідування» від 22.05.2024 № 1041 к/тр та розпорядження Запорізького міського голови «Про внесення змін до розпорядження міського голови» від 22.05.2024 № 1041 к/тр «Про проведення службового розслідування» від 29.05.2024 № 1094 к/тр.

Підставою позову, тобто обставинами, якими обґрунтовуються позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає відсутність у відповідача передбачених законом підстав для призначення службового розслідування стосовно позивача, відсторонення позивача від виконання ним службових обов`язків без збереження заробітної плати.

Отже, спір у цій справі стосується незаконності відсторонення позивача від здійснення повноважень без збереження заробітної плати.

З огляду на викладене, та те, що позивача звільнено із займаної посади за угодою сторін до моменту відкриття провадження в справі, задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування розпоряджень про проведення службового розслідування та про внесення змін до розпорядження про проведення службового розслідування не призведе до поновлення прав позивача та не виключить подальшого звернення позивач до суду з новим позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної (немайнової) шкоди тощо.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 в справі № 910/3009/18.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 в справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20)).

З огляду на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, позов задоволенню не підлягає.

У відповідності до приписів пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «Муніципальна варта» Запорізької міської ради, про визнання протиправним та скасування розпоряджень.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне рішення складено 08 листопада 2024 року.

Суддя А.В. Стеценко