Постанова

від 21.01.2025 по справі 335/7228/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 21.01.2025 Справа № 335/7228/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/7228/24

Провадження №22-ц/807/229/25

Головуючий в 1-й інстанції Стеценко А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,суддів:Подліянової Г.С.,Полякова О.З., секретарВолчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2024 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 08 листопада 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Муніципальна варта» Запорізької міської ради, про визнання протиправним та скасування розпоряджень,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «Муніципальна варта» Запорізької міської ради, про визнання протиправним та скасування розпоряджень, який вмотивований наступним. Позивач займає посаду начальника Комунального підприємства «Муніципальна варта» Запорізької міської ради (далі за текстом КП «Муніципальна варта» ЗМР). Розпорядженням секретаря Запорізької міської ради № 1041 к/тр від 22.05.2024 було призначене проведення службового розслідування відносно нього, предметом якого зазначено неналежне виконання ОСОБА_2 службових обов`язків начальника КП «Муніципальна варта» ЗМР у зв`язку з обставинами, викладеними у листі адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради від 21.04.2024 №10-05/1014. Підставою для винесення розпорядження Запорізького міського голови було визначено начебто виявлення фактів неналежного виконання позивачем службових обов`язків, що містяться у вищезазначеному листі адміністративної комісії, а саме: отриманням заяви ОСОБА_3 від 15.05.2024 про складання старшим інспектором відділу охорони громадського порядку КП «Муніципальна варта» ЗМР Ревуковою С.М. протоколу про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності під час перебування останнього в ДУ «Запорізькій слідчий ізолятор». Зазначеним розпорядженням позивача також було відсторонено від виконання обов`язків начальника підприємства з 23.05.2024 до 22.07.2024 без збереження заробітної плати. Розпорядженням секретаря Запорізької міської ради № 1094 к/тр від 29.05.2024 були внесені зміни до розпорядження Запорізького міського голови № 1041 к/тр від 22.05.2024. Позивач вважає зазначені розпорядження протиправним, оскільки на час їх прийняття були відсутні підстави, передбачені пунктом 2 Порядку проведення службового розслідування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950. Підставою для проведення службового розслідування зазначені відомості, викладені в листі адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради від 21.05.2024 №10-05/1014, в якому не повідомляється про неналежне виконання позивачем службових обов`язків. Голова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради в зазначеному листі просила провести службову перевірку, а не розслідування, щодо складання старшим інспектором відділу охорони громадського порядку КП «Муніципальна варта» ЗМР Ревуковою С.М. протоколу про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності під час перебування останнього в ДУ «Запорізькій слідчий ізолятор». Позивач належним чином виконував службові обов`язки, вичерпний перелік яких визначений контрактом, укладеним між ним та територіальною громадою м. Запоріжжя. Оскаржувані розпорядження секретаря Запорізької міської ради, на переконання позивача, є політично вмотивованими, викликані не бажанням виконати норми закону, а бажанням відсторонити позивача від виконання обов`язків. Через протиправне відсторонення позивач був позбавлений заробітної плати. З огляду на викладене, позивач просив суд визнати протиправними та скасувати вищезазначені розпорядження.

РішеннямОрджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2024 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «Муніципальна варта» Запорізької міської ради, про визнання протиправним та скасування розпоряджень.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що позов не було розглянуто по суті, доводи позивача не досліджувалися, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку з приводу неналежного способу захисту порушеного права. Призначення службового розслідування у відношенні позивача не є законним, а сам факт такого розслідування є порушенням прав та інтересів позивача, який планує продовжити службу в органах місцевого самоврядування.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Запорізької міської ради від 07.12.2022 № 74 створено КП «Муніципальна варта» ЗМР та затверджено Статут підприємства (а.с. 74).

Згідно п. 10.5 Статуту КП «Муніципальна варта» ЗМР управління підприємством здійснюється начальником, який призначається на посаду розпорядженням Запорізького міського голови на підставі укладеного контракту (а.с. 28-48).

05.07.2023 розпорядженням секретаря Запорізької міської ради, який здійснює повноваження міського голови, ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника КП «Муніципальна варта» ЗМР (а.с. 17).

Розпорядженням секретаря Запорізької міської ради від 22.05.2024 № 1041 к/тр (а.с. 15) призначено проведення службового розслідування стосовно позивача, предметом якого визначено «неналежне виконання позивачем службових обов`язків начальника КП «Муніципальна варта» ЗМР у зв`язку із обставинами, викладеними у листі адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради від 21.05.2024 № 10-05/1014», утворено комісію для проведення розслідування, відсторонено позивача від виконання обов`язків начальника підприємства на строк з 23.05.2024 до 27.07.2024 без збереження заробітної плати.

Розпорядженням секретаря Запорізької міської ради від 29.05.2024 № 1094 к/тр (а.с. 16) внесені зміни до складу комісії для проведення службового розслідування, виправлено описку в даті листа адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради від 21.05.2024 № 10-05/1014.

В період з 21.05.2024 по 05.07.2024 позивач був звільнений від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що підтверджується електронними листками непрацездатності (а.с. 52 56, 121).

Розпорядженням секретаря Запорізької міської ради від 09.07.2024 № 1432 к/тр позивача звільнено з посади начальника КП «Муніципальна варта» ЗМР за угодою сторін (а.с. 83).

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що акт службового розслідування за результатами його проведення не складався.

Розпорядженням секретаря Запорізької міської ради від 23.07.2024 № 1531 к/тр службове розслідування, розпочате згідно розпорядження від 22.05.2024 № 1041 к/тр, визначено вважати закінченим у зв`язку із звільненням позивача із займаної ним посади.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено із займаної посади за угодою сторін до моменту відкриття провадження в справі, задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування розпоряджень про проведення службового розслідування та про внесення змін до розпорядження про проведення службового розслідування не призведе до поновлення прав позивача та не виключить подальшого звернення позивач до суду з новим позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної (немайнової) шкоди тощо. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 в справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20)). З огляду на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, позов задоволенню не підлягає.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Норми КЗпП України визначають механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначають способи захисту прав працівників.

Розпорядженням секретаря Запорізької міської ради від 22.05.2024 № 1041 к/тр (а.с. 15) призначено проведення службового розслідування стосовно позивача, предметом якого визначено «неналежне виконання позивачем службових обов`язків начальника КП «Муніципальна варта» ЗМР у зв`язку із обставинами, викладеними у листі адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради від 21.05.2024 № 10-05/1014», утворено комісію для проведення розслідування, відсторонено позивача від виконання обов`язків начальника підприємства на строк з 23.05.2024 до 27.07.2024 без збереження заробітної плати.

Розпорядженням секретаря Запорізької міської ради від 29.05.2024 № 1094 к/тр (а.с. 16) внесені зміни до складу комісії для проведення службового розслідування, виправлено описку в даті листа адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради від 21.05.2024 № 10-05/1014.

В процесі розгляду справи розпорядженням секретаря Запорізької міської ради від 09.07.2024 № 1432 к/тр позивача звільнено з посади начальника КП «Муніципальна варта» ЗМР за угодоюсторін (а.с. 83).

Розпорядженням секретаря Запорізької міської ради від 23.07.2024 № 1531 к/тр службове розслідування, розпочате згідно розпорядження від 22.05.2024 № 1041 к/тр, визначено вважати закінченим у зв`язку із звільненням позивача із займаної ним посади.

Таким чином, на момент ухвалення оскаржуваного рішення позивач звільнився із займаної посади, підстава його звільнення не пов`язана із порушенням роботодавцем трудових прав, а також не пов`язана із висновками службового розслідування, яке фактично не проведене. Вимог щодо стягнення заробітної плати з часу оскаржуваного розпорядження заявлено не було. Крім того, встановлено, що в період з 21.05.2024 по 05.07.2024 позивач перебував на лікарняному.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку з приводу того, що спосіб захисту порушеного права визначений позивачем не є ефективним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 23 січня 2025 року.

Судді: С. В. Кухар

Г.С. Подліянова

О. З. Поляков