Рішення

від 21.10.2024 по справі 472/1047/23

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/1047/23

Провадження №2/472/49/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2024 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретарів

судового засідання - Фігурської К.М., ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

представників позивача - адвокатів Новгородової Т.М.,

(в режимі відеоконференції), ОСОБА_3 ,

представників відповідачів - адвоката Ільїна О.В.

(в режимі відеоконференції), ОСОБА_4 ,

розглянувши увідкритому судовому засіданні в залі суду № 3 селищаВеселинове цивільну справуза позовом Фермерського господарства "Юлиана" до Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області та ОСОБА_5 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права,

ВСТАНОВИВ:

27жовтня 2023року до суду надійшла позовна заява Фермерського господарства "Юлиана" до Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області та ОСОБА_5 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що розпорядженням Веселинівської районної державної адміністрації № 241-р від 02.11.2015 року ФГ "Юлиана" надано в оренду земельну ділянку площею 8,71 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Веселинівської селищної ради (колишньої Луб`янської сільської ради) Вознесенського району Миколаївської області.

18 грудня 2015 року на підставі вказаного розпорядження між Веселинівською районною державною адміністрацією та ФГ "Юлиана" укладено договір оренди б/н, предметом якого є виділена в натурі (на місцевості) невитребувана земельна ділянка (частка (пай)) площею 8,71 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Веселинівської селищної ради (колишньої Луб`янської сільської ради) Вознесенського району Миколаївської області. Строк дії договору - 20 років. Договір був зареєстрований виконавчим комітетом Луб`янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, про що в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) вчинено запис 24 грудня 2015 року № 11. Термін договору оренди закінчується 24 грудня 2035 року.

Відповідно до заключення ФОП " ОСОБА_6 " (інженер-землевпорядник) встановлено, що земельна ділянка, яка передана в оренду ФГ "Юлиана" із земель невитребуваних земельних часток (паїв) на даний час зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 4821782000:04:000:0192 та перебуває в оренді ОСОБА_5 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач довідався, що 28 січня 2022 року державним реєстратором Веселинівської селищної ради Волощук І.В. проведено державну реєстрацію іншого речового права: права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4821782000:04:000:0192 за іншим суб`єктом - ОСОБА_5 . Підставою для реєстрації іншого речового права став укладений договір оренди земельної ділянки від 04 січня 2022 року між Веселинівською селищною радою та ОСОБА_5 .

Позивач вказує, що вказаним договором оренди земельної ділянки порушуються його права як орендаря, оскільки його договір оренди був укладений раніше, а тому укладаючи договір оренди з ОСОБА_5 , Веселинівська селищна рада порушила норми чинного законодавства.

Таким чином, позивач просить суд: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 04.01.2022 року; скасувати запис про проведену державну реєстрацію права оренди за ОСОБА_5 ; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

В судовому засіданні представники позивача - адвокати Венгер Є.В. та Новгородова Т.М. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві, та зокрема зазначили, що договір оренди спірної земельної ділянки, зареєстрований за відповідачем ОСОБА_5 порушує право позивача як орендаря вказаної земельної ділянки, оскільки договір оренди з ним було укладено раніше та він є чинним до 2035 року, а тому просять захистити права позивача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_5 не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але забезпечив участь в судовому засіданні свого представника - адвоката Ільїна О.В., який з урахуванням відзиву на позовну заяву, зокрема зазначив, що відповідач ОСОБА_5 набув право оренди на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку, не порушуючи нічиїх прав та законних інтересів. Зазначив, що позивачу ФГ "Юлиана" в оренду була передана не земельна ділянка, а невитребувана земельна частка (пай), що не передбачено чинним законодавством. Вважає, що Веселинівська районна державна адміністрація не мала права передавати в оренду позивачу земельну частку (пай) до її формування у земельну ділянку, тобто до моменту присвоєння їй кадастрового номера, а тому позивач не набув права оренди на спірну земельну ділянку. Крім того, вважає висновок (заключення) ФОП " ОСОБА_6 " неналежним доказом того, що це одна і та сама земельна ділянка, стверджує, що єдиним доказом цього може бути лише висновок судової земельно-технічної експертизи. Таким чином, просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Також просив стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_5 судові витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 гривень.

В судовому засіданні представник відповідача Веселинівської селищної ради - Стаднічук А.І. вказав, що у селищної ради не було інформації про наявність укладеного договору оренди спірної земельної ділянки між Веселинівською районною державною адміністрацією та ФГ "Юлиана", однак якщо буде встановлено, що земельна ділянка, яка передана ОСОБА_5 в оренду, та земельна ділянка, яка передана в оренду ФГ "Юлиана", одна і та сама земельна ділянка, то селищна рада не має заперечень проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши вступне слово представників позивача - адвокатів Венгера Є.В. та ОСОБА_7 , представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката Ільїна О.В., представника відповідача Веселинівської селищної ради - Стаднічука А.І., дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставинисправи,встановленісудом.

Розпорядженням Веселинівської районної державної адміністрації № 153-р від 26.06.2014 року позивачу ФГ "Юлиана" було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки площею 8,71 га рілля, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Веселинівської селищної ради (колишньої Луб`янської сільської ради) Вознесенського району Миколаївської області, що підтверджується копією вказаного розпорядження (т. 1 а.с. 23).

Розпорядженням Веселинівської районної державної адміністрації № 241-р від 02.11.2015 року позивачу ФГ "Юлиана" було затверджено технічну документацію із землеустрою та надано в оренду земельну ділянку площею 8,71 га рілля, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Веселинівської селищної ради (колишньої Луб`янської сільської ради) Вознесенського району Миколаївської області, що підтверджується копією вказаного розпорядження (т. 1 а.с. 17) та копією технічної документації із землеустрою (т. 1 а.с. 16-33).

18 грудня 2015 року на підставі вказаного розпорядження між Веселинівською районною державною адміністрацією та ФГ "Юлиана" укладено договір оренди землі, предметом якого є виділена в натурі (на місцевості) невитребувана земельна ділянка площею 8,71 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Веселинівської селищної ради (колишньої Луб`янської сільської ради) Вознесенського району Миколаївської області. Строк дії договору - 20 років. Договір був зареєстрований виконавчим комітетом Луб`янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, про що в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) вчинено запис 24 грудня 2015 року № 11. Термін договору оренди закінчується 24 грудня 2035 року. Вказане підтверджується копією договору оренди від 18 грудня 2015 року, актом приймання-передачі земельної ділянки від 18 грудня 2015 року, витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (т. 1 а.с. 45-49).

Відповідно до додаткової угоди від 01 липня 2017 року до договору оренди землі від 18 грудня 2015 року було внесено зміни в договір оренди землі від 18 грудня 2015 року, а саме уточнено площу земельної ділянки - 8,7100 га, та місце розташування - Веселинівська селищна рада, та внесено зміни щодо орендної плати, що підтверджується копією вказаної додаткової угоди (т. 1 а.с. 50).

Відповідно до висновку (заключення) ФОП " ОСОБА_6 " (інженер-землевпорядник) (т. 1 а.с. 36-39) встановлено, що земельна ділянка, яка передана в оренду ФГ "Юлиана" із земель невитребуваних земельних часток (паїв), на даний час зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 4821782000:04:000:0192 та перебуває в оренді ОСОБА_5 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 40) вбачається, що 28 січня 2022 року державним реєстратором Веселинівської селищної ради Волощук І.В. проведено державну реєстрацію іншого речового права: права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4821782000:04:000:0192 за іншим суб`єктом - ОСОБА_5 .

Підставою для реєстрації іншого речового права став укладений договір оренди від 04 січня 2022 року між Веселинівською селищною радою та ОСОБА_5 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4821782000:04:000:0192, площею 8,7113 га, з цільовим призначенням земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Веселинівської селищної ради (колишньої Луб`янської сільської ради) Вознесенського району Миколаївської області, що підтверджується також копією вказаного договору, актом приймання-передачі земельної ділянки, рішенням Веселинівської селищної ради № 301 від 23.09.2021 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації та № 99 від 07.12.2021 року про затвердження технічної документації та надання ОСОБА_5 земельної ділянки в оренду (т. 1 а.с. 218-224).

Щодо позовної вимоги про визнання договору оренди землі (земельної ділянки) від 04 січня 2022 року недійсним.

Судом встановлено,що 18 грудня 2015 року між Веселинівською районною державною адміністрацією та позивачем ФГ "Юлиана" укладено договір оренди землі, предметом якого, з урахуванням додаткової угоди від 01 липня 2017 року, є виділена в натурі (на місцевості) невитребувана земельна ділянка (земельна частка (пай)) площею 8,7100 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Веселинівської селищної ради (колишньої Луб`янської сільської ради) Вознесенського району Миколаївської області. Строк дії договору 20 років, тобто до 24 грудня 2035 року.

Вказаний договір оренди землі був зареєстрований 24 грудня 2015 року виконавчим комітетом Луб`янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, про що у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) вчинено запис за № 11 (т. 1 а.с. 47).

Згідно з частинами 3, 4 статті 11 Цивільні кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Статтею 19 Конституції Україниунормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно достатті 13 Конституції Україниземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Згідно зістаттею 1 Земельного кодексу Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За змістомстатті 2 Земельного кодексу Україниоб`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 79 Земельного кодексу Українивизначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Таке формування передбачає визначення її площі, меж і внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (стаття 79-1 Земельного кодексу України).

В липні 2003 року набув чинностіЗакон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" №899-IV, який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Проте, визначення термінів "нерозподілена земельна ділянка" та "невитребувана земельна частка (пай)" зазначений Закон не містив.

Виходячи зі змістуЗакону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"таУказу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям"до категорії таких нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) належать: земельні частки (паї), на які громадяни мають право, але не отримали відповідного документа, що підтверджуватиме таке право, або іншим чином не заявили свої права на земельну частку (пай); земельні частки (паї), на які підтверджувальний документ уже отриманий, але власник не розпорядився ним належним чином (не подав заяву про виділення в натурі (на місцевості) для передання в оренду чи сумісного обробітку); земельна частка (пай), власник якої не з`явився на збори і не взяв участь у розподілі земельних ділянок через хворобу або з інших причин; земельна частка (пай), власник якої не встиг до моменту проведення зборів щодо розподілу земельних ділянок оформити право на успадковану земельну частку (пай); земельні частки (паї), власники яких взяли участь у проведенні зборів членів реформованих КСП щодо розподілу земельних ділянок, але не оформили право власності на земельні ділянки відповідно до вимог чинного законодавства; земельні частки (паї), власники яких не оформили право власності або померли, а їх спадкоємці не прийняли спадщину, до якої входять земельні частки (паї).

Отже, нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018 №2498-VIII, що набрав чинності з 01.01.2019 року, внесено зміни доЗакону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", якими надано чітке визначення, що таке нерозподілена земельна ділянка та невитребувана земельна частка (пай) та порядок їх використання.

Так, відповідно до частин 1 і 2статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"в редакціїЗакону від 10.07.2018 року №2498-VIIIнерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, а земельна частка (пай) є правом на умовну земельну частку в гектарах з відповідною грошовою оцінкою без виділення у загальному масиві земель.

На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.

Відповідно достатті 3 Закону України "Про оренду землі"об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Частинами першою та другоюстатті 93 Земельного кодексу Україниунормовано, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно зістаттею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"у редакції, чинній як на час заявлення позову у даній справі, так і на теперішній час, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Положеннямистатті 124 Земельного кодексу Українитастатті 16 Закону України "Про оренду землі"визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною першоюстатті 122 Земельного кодексу Українисільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначеностаттею 123 Земельного кодексу України.

Право розпорядження невитребуваними земельними ділянками, яке встановлено для сільських, селищних, міських рад та райдержадміністрацій, обумовлено тим, що до моменту набуття права власності на такі земельні ділянки громадянами, які мають відповідне право, ці земельні ділянки ще перебувають в комунальній та державній власності, на відміну від земельних часток (паїв), суб`єктами права власності на які є громадяни, що виключає можливість розпорядження зазначеними устатті 13 вказаного Законуорганами земельними частками (паями) на підставі цієї норми Закону.

Чинне законодавство, зокрема,Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", не передбачає повноважень державних органів чи органів місцевого самоврядування передавати в оренду земельні частки (паї), які належать громадянам, до їх формування у земельні ділянки (стаття 13 названого Закону).

Як на підставу для відмови в задоволенні даного позову представник відповідача - адвокат Ільїн О.В. посилається на неправомірність дій Веселинівської районної державної адміністрації щодо прийняття розпорядження №241-р від 02.11.2015 "Про затвердження позивачу ФГ "Юлиана" технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" площею 8,7100 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (невитребувана земельна частка (пай)), яка розташована в межах території Луб`янської сільської ради (нині Веселинівської селищної ради) Веселинівського (нині Вознесенського) району Миколаївської області, з тих підстав, що Веселинівська районна державна адміністрація не мала повноважень передавати в оренду земельні частки (паї), які належать громадянам, до їх формування у земельні ділянки.

Суд з даним твердженням представника відповідача не погоджується, виходячи з наступного.

Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"визначено організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Статтею 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"визначено, що сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Згідно з пунктом 12постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 року №122 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)"нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються у розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Дослідивши зміст розпорядження Веселинівської районної державної адміністрації №241-р від 02.11.2015 року, на яке позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, на предмет його відповідностіЗакону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", з точки зору повноважень райдержадміністрації розпоряджатися належними громадянам земельними частками (паями), а також щодо визначеного в цьому розпорядженні об`єкта оренди та відповідних прав на цей об`єкт, за захистом яких звернувся позивач у даній справі, судом встановлено наступне.

Як убачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та з Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) спірна земельна ділянка розташована поза межами населеного пункту на території Веселинівської селищної ради (колишньої Луб`янської сільської ради).

На етапі, коли землі відносяться до невитребуваних паїв, у разі якщо такі землі знаходяться за межами населеного пункту, то питання повноважень на здійснення їхньої передачі в оренду до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, проводиться відповідною районною державною адміністрацією.

Отже, повноваження щодо розпорядження цими земельними ділянками як невитребуваними паями, на момент надання в оренду невитребуваної земельної ділянки позивачу, належали Веселинівській РДА, оскільки це передбаченоЗаконом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"таУказом Президента України від 08.08.1995 року №720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям".

З`ясовуючи, яке саме право було набуте позивачем на підставі розпорядження Веселинівської РДА №241-р від 02.11.2015 року, суд встановив, що це розпорядження в своєму пункті 9, відповідно до якого Веселинівська РДА розпорядилася надати в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва позивачу ФГ "Юлиана" земельну ділянку (невитребувану земельну частку (пай)) площею 8,7100 га, - повністю відповідає положенням законодавства, чинного на момент його прийняття, оскільки і в розпорядженні, і в договорі оренди чітко зазначено, що передається в оренду земельна ділянка, а потім конкретизується, що ця земельна ділянка є невитребуваною часткою (паєм), тобто виділена на основі земельної (частки) паю.

Варто також зазначити, що аналогічне формулювання містить і інформаційна довідка з Державнмого реєстру речових прав на нерухоме майно, в якій зазначено, що ОСОБА_5 передається в оренду земельна ділянка (невитребувана частка (пай)).

Статтею 79 Земельного кодексу Українивизначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно зі статтею79-1Земельного кодексу Україниформування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За змістомстатті 2 Земельного кодексу Україниоб`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно достатті 3 Закону України "Про оренду землі"об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначено в умовних кадастрових гектарах.

Таким чином, можливим є надання в оренду за рішенням районної державної адміністрації чи відповідного органу місцевого самоврядування відповідно до наданих їм повноважень нерозподілених (невитребуваних) саме земельних ділянок, а не земельних часток (паїв), відповідно до вимог земельного законодавства, в тому числістатті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"та пункту 12 названого Порядку.

Названим Законом передбачено право відповідної ради чи районної державної адміністрації передавати в оренду виключно нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, виділені власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо їх власники не отримали державні акти на право власності на земельну ділянку. На час передачі в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок в орендодавця щодо таких ділянок має бути наявна документація, зазначена встатті 8 названого Закону, редакція якої діяла до 27.05.2021 року.

Чинне законодавство, зокрема,Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", не передбачає повноважень державних органів чи органів місцевого самоврядування передавати в оренду земельні частки (паї), які належать громадянам, до їх формування у земельні ділянки (стаття 13 названого Закону).

Натомість судом встановлено, що на момент прийняття Веселинівською РДА розпорядження № 241-р від 02.11.2015 року про передачу ФГ "Юлиана" в оренду спірної земельної ділянки, в останнього, щодо такої невитребуваної земельної ділянки, була наявна технічна документація щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а отже спірна земельна ділянка, в момент передачі її в оренду позивачу, була саме невитребуваною земельною ділянкою, а не земельною часткою (паєм), як зазначає представник відповідача.

Відтак, Веселинівська РДА мала повне право передавати в оренду позивачу спірну невитребувану земельну ділянку, оскільки було розроблено та затверджено технічну документацію про встановлення меж в натурі (на місцевості) даної земельної ділянки, а отже в момент укладення договору оренди між позивачем та Веселинівською РДА 18 грудня 2015 року спірна невитребувана земельну ділянка була сформованою та могла бути об`ктом цивільного права, в даному випадку - оренди.

Також суд враховує, що для договорів оренди земельної частки (паю) встановлена спеціальна процедура реєстрації, визначена у Порядку № 119.

Пунктами 4, 5 Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженийпостановою КабінетуМіністрів Українивід 24.01.2000року №119 передбачено, що договір оренди земельної частки (паю) реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди земельної частки (паю) є дата внесення відповідного запису до цієї Книги. На обох примірниках договору орендиставитьсяштампіз зазначеннямдати реєстрації та номера запису,а також з підписом особи, яка зареєструвала договір.

З договоруоренди від18грудня 2015року вбачається,що він містить запис про реєстрацію цього договору в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) за № 11 від 24 грудня 2015 року.

Крім того, доводи представника відповідача про те, що позивач не має права користуватись спірною земельною ділянкою, оскільки договір оренди, на який посилається позивач, є недійсним з причини його неукладеності через те, що він вчинений на підставі незаконного розпорядження, не заслуговують на увагу, оскільки,враховуючи презумпцію дійсності правочину, встановлену законом, договори оренди є укладеними, є чинними і на їх підставі для сторін виникли певні права та обов`язки, допоки не буде доведено зворотнє.

Вказані відповідачем обставини, що стосуються умов, на яких був укладений договір, на даний час ніким не оспорені, і вказані відповідачем деякі недоліки, наявні в договорі та розпорядженні РДА, не є підставою для визнання договору нікчемним або неукладеним (неіснуючим), в межах розгляду даної справи. Відповідач не оспорював вказаний договір, зустрічного позову не заявляв. А тому договір оренди від 18 грудня 2015 року є дійсним, і на його підставі виникли права і обов`язки, у тому числі право на захист інтересів орендаря від третіх осіб.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у позивача ФГ "Юлиана" на підставі договору оренди землі від 18 грудня 2015 року виникло право оренди щодо спірної земельної ділянки (невитребуваної земельної частки (паю)).

Згідно з частиною першоюстатті 15 Цивільного кодексу Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першоюстатті 16 цього Кодексувизначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першоюстатті 27 Закону України «Про оренду землі»орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьоїстатті 152 ЗК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина першастатті 203 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах зазначала, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другоїстатті 24 Закону України "Про оренду землі"); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (див. постанови від 20 березня 2019 року у справі N 587/2110/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі N 587/2135/16-ц, від 2 жовтня 2019 року у справі N 587/2331/16-ц та від 15 січня 2020 року у справі N 587/2326/16-ц).

Укладення оскарженого договору оренди від 04 січня 2022 року, у період дії договору оренди землі від 18 грудня 2015 року щодо тієї самої земельної ділянки порушує права позивача на користування орендованою ділянкою, суперечить вказаним актам цивільного законодавства та є підставою для визнання такого договору недійсним.

Факт того, що земельна ділянка, яка передана в оренду позивачу ФГ "Юлиана", на підставі договору оренду від 18 грудня 2015 року, та земельна ділянка, яка передана відповідачу ОСОБА_5 , на підставі договору оренди від 04 січня 2022 року, є однією і тією самою земельною ділянкою підтверджується висновком (заключенням) ФОП " ОСОБА_6 ", який є сертифікованим інженером-землевпорядником (т. 1 а.с. 36-39).

Твердження представника відповідача щодо неналежності даного доказу суд відкидає, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, напідставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), щообґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, якімають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.(частина перша, другастатті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, провадження № 14-709цс19, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, провадження № 14-740цс19, постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 263/11779/16-ц, провадження № 61-10819св20).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, тосуд робить висновок про її недоведеність.

Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її неспростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс(постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

З огляду на те, що позивач надав належний і допустимий доказ, сформований спеціалістом, а представник відповідача не спростував обставин, підтверджених цим доказом, ненадав доказів того, що земельні ділянки сторін не накладаються одна на одну, не подав до суду висновкуземельно-технічної експертизи та не заявляв клопотання про призначення такої експертизи, суд дійшов висновку про те, що земельні ділянки, які передані в оренду позивачу та відповідачу, є однією і тією самою земельною ділянкою.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в Постанові від 17 вересня 2024 року у справі № 686/27476/21.

Враховуючи, що договір оренди землі б/н від 18 грудня 2015 року, укладений між Веселинівськю РДА та ФГ "Юлиана" у порядку, передбаченому на час такого укладення, та фактично виконувався його сторонами, не скасований в судовому порядку та не втратив чинності іншим шляхом, а укладення спірного договору від 04 січня 2022 року є незаконним в момент вчинення, оскільки оспорюваний правочин укладено у період дії іншого попереднього договору оренди, строк якого не закінчився, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а порушене право позивача захисту у обраний ним спосіб.

Щодо позовної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права.

Так, у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19 викладено висновок про те, що з 16 січня 2020 року законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а отже, відсутня необхідність застосування позивачем такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить - не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

У постанові Верховного Суду від 06 липня 2023 року у справі № 462/4050/19-ц (провадження № 61-4818св23) зазначено, що згідно ізЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року,статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону.

Подібний висновок викладено також у постановах Верховного Суду від 19 червня2024 року у справі № 521/15271/19, та від 14 серпня 2024 року у справі № 204/1146/22.

На цій підставі, суд дійшов висновку, що позовна вимога про скасування запису про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за відповідачем ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, в тій формі, яка заявлена позивачем.

Натомість, враховуючи, що суд дійшов висновку про визнання недійсним договору оренди землі від 04 січня 2022 року, на підставі якого державним реєстратором Веселинівської селищної ради Миколаївської області Волощук І.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за відповідачем ОСОБА_5 , то за таких обставин, вказане рішення підлягає скасуванню.

Скасування рішення державного реєстратора, а не скасування запису про державну реєстрацію, як просить позивач, суд не вважає виходом за межі позовних вимог, оскільки суд вправі самостійно визначити, яку вимогу по суті (а не за формою) пред`являє позивач, і відповідно застосувати належні норми законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2684 гривень. Таким чином, кожен відповідач повинен сплатити позивачу по 1342 гривні (2684 / 2).

За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги задоволено, суд вважає за необхідне стягнути з кожного відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі по 1342 гривні з кожного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, заява представника відповідача - адвоката Ільїна О.В. про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на правову допомогу в розмірі 20 000 гривень не підлягає задоволенню, з огляду на те, що позовні вимоги позивача задоволено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Фермерського господарства "Юлиана" до Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області та ОСОБА_5 про визнання договору оренди землі (земельної ділянки) недійсним та скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права, - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі (земельної ділянки) від 04 січня 2022 року, укладений між Веселинівською селищною радою Миколаївської області та громадянином ОСОБА_5 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4821782000:04:000:0192, площею 8,7113 га, з цільовим призначенням земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Веселинівської селищної ради (колишньої Луб`янської сільської ради) Вознесенського району Миколаївської області, який зареєстрований згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63210656 від 02.02.2022 року, державним реєстратором Веселинівської селищної ради Миколаївської області Волощук Іриною Валентинівною.

Скасувати рішення державного реєстратора Веселинівської селищної ради Миколаївської області Волощук Ірини Валентинівни, індексний номер: 63210656 від 02.02.2022 року, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта речового права - права оренди земельної ділянки (невитребувана частка (пай)), з кадастровим номером 4821782000:04:000:0192, площею 8,7113 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за ОСОБА_5 , прийняте на підставі договору оренди землі (земельної ділянки) від 04 січня 2022 року, укладеного між Веселинівською селищною радою Миколаївської області та громадянином ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області (вул. Мозолевського, буд. 14 с-ще Веселинове Вознесенського району Миколаївської області, поштовий індекс: 57001, код ЄДРПОУ: 04376044), на користь Фермерського господарства "Юлиана" (код ЄДРПОУ: 35130863, місцезнаходження: вул. Набережна, буд. 87 с-ще Веселинове Вознесенського району Миколаївської області), судовий збірза розглядсправи всуді першоїінстанції врозмірі по 1 342 (одній тисячі триста сорок дві) гривні з кожного.

Відмовити в задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Ільїна О.В. про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на правову допомогу в розмірі 20 000 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне рішення суду складено 31 жовтня 2024 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко