Постанова

від 22.10.2024 по справі 303/3150/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/3150/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 жовтня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.,

суддів : Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Мукачівськогоміськрайонного суду Закарпатськоїобласті від18жовтня 2022року ускладі суддіМонич В.О.,у справі за позовом ОСОБА_2 , Верхньокоропецького споживчого товариства Мукачівської райспоживспілки до Мукачівської міської ради, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

встановив :

У травні2022року ОСОБА_2 ,Верхньокоропецьке споживчетовариство Мукачівськоїрайспоживспілки звернулися в суд з позовом до Мукачівської міської ради, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Позов мотивовано тим, що на початку 1950-х років у АДРЕСА_1 було розташовано ряд магазинів, котрі відносилися до Верхньокоропецького поживного товариства.

Рішенням 7-ї сесії 3-го скликає Завидівської сільської ради від 7 вересня 1999 року Верхньокоропецькому споживчому товариству було передано в постійне користування земельну ділянку площею 0,18 га, на території якої знаходилися вищевказані об`єкти, а саме магазини та закусочна, що належали даному споживчому товариству.

27 грудня 2000 року Верхньокоропецьке СТ продало приміщення одного із магазинів, яке знаходилось на земельній ділянці площею 0,09 га., громадянці ОСОБА_1 . У користуванні вказаного споживчого товариства залишилась земельна ділянка, щільною площею 0,09 га. з декількома, розташованими на ньому об`єктами нерухомості.

31 грудня 2004 року Верхньокоропецьке СТ продало приміщення магазину «Хліб» громадянці ОСОБА_2 . У зв`язку з чим, керівництво товариства, листом за № 14 від 11 травня 2005 року звернулося до Завидівської сільської ради із заявою про відмову від земельної ділянки площею 570 кв. м., на якій знаходився вищевказаний магазин, на користь ОСОБА_2 . У свою чергу ОСОБА_2 подала до Завидівської сільської ради заяву про продажу їй цієї земельної ділянки або передачу в оренду.

Проте, Завидівською сільською радою рішення по зазначеним зверненням прийнято не було.

Згідно з рішенням 8-ї сесії Завидівської сільської ради від 28 листопада 2003 року № 65, у Верхньокоропецького СТ було вилучено та переведено в землі запасу сільської ради земельну ділянку площею 0,022 га, на яку споживчим товариством не було оформлено правовстановлюючих документів. Проте, рішенням 9-ї сесії Завидівської сільської ради за № 76 від 29 грудня 2003 року попереднє рішення ради було змінене, і вилучено у Верхньокоропецького споживчого товариства земельну ділянку уже площею 0,257 га, а надалі рішенням Завидівської сільської ради від № 77 від 29 грудня 2003 року цю земельну ділянку було надано в довгострокову оренду гр. ОСОБА_1 , межі якої затверджено рішенням 14-ї сесії 24-го скликання Завидівської сільської ради від 11 лютого 2005 року.

18 березня 2002 року ОСОБА_1 видано Державний акт на право приватної власності на землю, згідно якого їй передано у приватну власність земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,096 га., хоча в договорі купівлі-продажу приміщення вищезгаданого магазину від 27грудня 2000 року було зазначено, що ОСОБА_1 продане приміщення, розташоване на земельній ділянці площею 0,09 га і такого ж розміру 0,09 га.

Згідно вказаного вище Державного акту на право приватної власності на землю, ширина земельної ділянки з боку вул. Миру становить 24 метра, при тому, що з головою правління Верхньокоропецького СТ ОСОБА_3 погоджувалась ширина такої ділянки у 22 метри. Цільове призначення даної земельної ділянки не змінювалось У зв`язку з прийняттям цього рішення, було створено перешкоди для під`їзду вантажних автомобілів до приміщень магазину «Хліб» та закусочної.

Рішенням 6 сесії 5 скликання Завидівської сільради № 54 від 10.01.2007 року було розглянуте питання: «Про затвердження генплану забудови земельної ділянки по АДРЕСА_2 ». При цьому Верхньокоропецьке СТ та ОСОБА_2 не були повідомлені про прийняття такого рішення.

Згідно нового генплану земельна ділянка по АДРЕСА_2 становить 230 м2 , хоча рішенням сільської ради № 25 від 15.08.2006 року в користуванні СТ - залишено ділянку 300 м2, а земельна ділянка ОСОБА_2 склала лише 0,0115 га. В свою чергу між земельними ділянками Верхньокоропецького СТ, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відображено дорогу загального користування, якої раніше не існувало. Отже при таких обставинах, всупереч вимогам ст. 141 ЗК України Завидівською сільрадою у Верхньокоропецького споживчого товариства фактично було вилучено земельну ділянку площею 70 м2.

Рішенням 6-їсесії 5-госкликання Завидівськоїсільської радивід 10січня 2007року №55громадянці ОСОБА_1 надано дозвілна розробкупроекту відведенняу власністьземельну ділянкуплощею 0,0947га.для обслуговуванняжитлового будинкув АДРЕСА_1 та напідставі рішення7-їсесії 5-госкликання зазначеноїради від27лютого 2007року танадано увласність спірну земельну ділянку, а 12 березня 2007 року видано ОСОБА_1 . Державний акт на право власності на земельну ділянку.

При цьому не було враховано, що ОСОБА_1 було придбано приміщення магазину, розташованого на земельній ділянці площею 0,09 га., тобто зазначене рішення сільською радою, щодо збільшення земельної ділянки, виділеної ОСОБА_1 , було прийнято з порушенням вимог ст. 40 ЗК України.

Крім більшого самого розміру земельної ділянки - 0,096, замість 0.09 га., вказана в державному акті земельна ділянка також не відповідала конфігурації площі, яка затверджувалась головою правління В.Коропецького СТ - ОСОБА_3 .. Зокрема ширина земельної ділянки зі сторони вул. Миру погоджувалась керівником даного споживчого товариства розміром -22 м., а згідно Державного акту - уже становить -24 м., в зв`язку з чим були створені перешкоди для під`їзду вантажних автомобілів до приміщень магазинів «Хліб» та закусочної, один з яких придбала, а інший взяла в оренду громадянка ОСОБА_2 .

Окрім того, в матеріалах земельно-кадастрового бюро і у Державному акті на право приватної власності на землю вказано не той план, який погоджував голова Верхньокоропецького споживчого товариства, а зовсім інший. Наявний план надрукований на іншому принтері ніж інші документи, а також на ньому стоїть печатка підприємства - виконавця робіт яке внесено до ЄДРПОУ у жовтні 2001 p., хоча план встановлення меж погоджувався в лютому 2001р.

Керуючись вищевказаними рішеннями Завидівської сільради та Державним актом, ОСОБА_1 встановила огорожу, ворота та двері на земельній ділянці, яка знаходилася в користуванні В. Коропецького СТ.

Усі ціпорушення збоку Завидівськоїсільської радита громадянки ОСОБА_1 стали причиноюзвернення Верхньокоропецькогоспоживчого товариствата громадянки ОСОБА_2 до судовихорганів.,якими поновлені порушені права позивачів,та встановлено,що оскільки ОСОБА_1 було придбано приміщення магазину, розташованого на земельній ділянці площею 0,09 га., тому саме така земельна ділянка їй і повинна бути передана у власність, а передача даній громадянці Завидівською сільрадою земельної ділянки розміром 0,0947 га. є незаконною, так як перевищуює цей розмір.

Така, узаконена трьома судовими інстанціями ситуація тривала протягом 10 років.

За відповідним зверненням, рішенням вісімнадцятої сесії п`ятого скликання Завидівської сільради № 326 від 21.08.2009 року, гр-ці ОСОБА_2 було надано згоду на розроблення містобудівної документації на земельну ділянку площею 0,0570 га.

Також, рішенням сьомої сесії шостого скликання Завидівської сільради № 82 від 03.11. 2011 року, гр-ці ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,0570 га., на якій розташовано об`єкт нерухомості - магазин, що належить ОСОБА_2 , на праві приватної власності, згідно свідоцтва про право власності від 31.12.2004 р. в межах населеного пункту в АДРЕСА_1 . для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Окрім того, рішенням сімнадцятої сесії сьомого скликання Завидівської сільради № 314 від 06.09. 2019 року, було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0300 голові правління Верхньокоропецького споживчого товариства для обслуговування будівель торгівлі за адресою : АДРЕСА_1 .

Допоки приймалися вищевказані рішення та проводилася робота по збору і оформленню відповідної документації громадянкою ОСОБА_2 та Верхньокоропецьким СТ, Завидівська сільська рада, скориставшись проходженням в Україні адміністративної реформи, за якої вищевказана сільська рада повинна була бути ліквідована, так як село Завидове віднесене до новоутвореної Мукачівської ОТГ, повторно, без достатніх для цього підстав, вчергове прийняла незаконне рішення, на незаконність якого раніше вказувалося у рішенні Мукачівського міськрайонного суду від 17 червня 2008 року, ухвалі Колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області від 29 січня 2009 року та ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 вересня 2007 року.

А саме, рішенням Завидівської сільської ради № 315 від 06 вересня 2019 року було вирішено: «Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель та передати у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0947 га. за адресою: АДРЕСА_1 в межах населеного пункту (кадастровий номер - 2122782401:00:001:1210».

Таким чином, Завидівська сільська рада, грубо порушуючи норми ЗК України, незаконно вилучила частини земельних ділянок у позивачів - ОСОБА_2 та Верхньокоропецького споживчого товариства та передала їх громадянці ОСОБА_1 , внаслідок чого її земельна ділянка була збільшена із розміру - 0,09 га., до розміру - 0,0947 га. Тобто на цю різниию у розмірах і були зменшені земельні ділянки позивачів.

Користуючись адміністративною невизначеністю органів влади та тим, що ні ОСОБА_2 ні Верхньокоропецькому споживчому товариству до теперішнього часу не було відомо при прийняття Завидівською сільською радою вищевказаного рішення, гр. ОСОБА_1 оформила право власності на земельну ділянку розміром 0,0947 га. та зареєструвала право власності на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На початку червня поточного року, гр. ОСОБА_1 почала самовільно зводити на вищевказаній спірній території огорожу, порушивши межі, які були визначені рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 17 червня 2008 року та ухвалою Колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області від 29 січня 2009 року.

Таким чином, внаслідок прийняття Завидівською сільською радою незаконного рішення № 315 від 06 вересня 2019 року, були знову порушені права позивачів - ОСОБА_2 та Верхньокоропецького споживчого товариства та незаконно вилучені у них земельні ділянки загальною площею 470 м2 , у зв`язку з чим у позивачів виникло право на звернення до суду із позовом про захист їх прав.

За вказаних обставин позивачі просили: 1) визнати незаконним та скасувати рішення Завидівської сільської ради №315 від 06 вересня 2019 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель та передати у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0947 га. за адресою: АДРЕСА_1 »; 2) визнати незаконним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0947 га., розташовану по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 2122782401:00:001:1210, виданий ОСОБА_1 на підставі рішення Завидівської сільської ради № 315 від 06 вересня 2019 року; 3) скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0947 га., розташовану по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 2122782401:00:001:1210.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2022 року заявлені позовні вимоги задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову. Зазначено, що судом не враховано, що до матеріалів справи не подано доказів підтвердження передачі спірної земельної ділянки в оренду позивачу. Відповідач в установленому порядку і на законних підставах набула вправо власності на земельну ділянку площею 0,0947га, межі земельної ділянки відповідача підтверджуються актом погодження меж із суміжними землекористувачами, ситуаційним планом земельної ділянки, який повністю відповідає координатам. Судом не враховано, що між землями позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знаходиться шлях, що відображено і у описі меж земельної ділянки відповідача ОСОБА_1 , який враховано органом місцевого самоврядування при затвердженні меж земельної ділянки. Суд не врахував, що позивачем не підтверджено його доводи про те, що ширина земельної ділянки зі сторони вул. Миру погоджувалася керівником В. Коропецького СТ ОСОБА_3 у розмірі 22 м., а станом на сьогодні становить 24м. Вказує, що Верхньокоропецьке СТ ні на момент оформлення договору купівлі продажу від 27.12. 2000 року, ні на момент звернення до суду із даним позовом не є ні користувачем, ні власником, ні орендарем спірної чи суміжної земельної ділянки. Оспорюваним рішенням не порушено прав позивачів.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача ОСОБА_2 , пояснення представників відповідачів, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.1,2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Задовольняючи заявлений позов суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності.

З такими висновками погоджується апеляційний суд, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 31 грудня 2004 року, укладеного між Верхньокоропецьким СТ та ОСОБА_2 , остання набула право власності на будівлю магазину (продтоварний магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») площею 84, 4 кв. м. в АДРЕСА_1 .

Рішенням сьомої сесії шостого скликання Завидівської сільради № 82 від 03.11. 2011 року, гр-ці ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,0570 га., на якій розташовано об`єкт нерухомості - магазин, що належить ОСОБА_2 , на праві приватної власності, згідно свідоцтва про право власності від 31.12.2004 р. в межах населеного пункту в АДРЕСА_1 . для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с.43).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 27.12.2000, укладеного між Верхньокоропецьким СТ та ОСОБА_1 , остання набула приміщення загальною площею 198,70 кв., розташованого на земельній ділянці площею 0,09 га, позначеного в плані літерою А, що знаходиться за адресою в

АДРЕСА_1 від 14.11.2017 року №168 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,0947 га., що розташована в АДРЕСА_1 .

Рішенням Завидівської сільської ради від 06 вересня 2019 року №315 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель та передано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0947 га. за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 2122782401:00:001:1210., на підставі якого за нею здійснено державну реєстрацію права власності.

Рішенням Завидівської сільської ради від 06 вересня 2019 року №314 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0300 га. голові правління Верхньо- Коропецького споживчого товариства, за цільовим призначенням для ля будівництва і обслуговування бівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1

Згідно з положеннями статті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

За змістомст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно із ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст. 21 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною;г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із ч.2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Для перевірки доводів, яким обґрунтована апеляційна скарга та доводів, яким обґрунтовано відзив на апеляційну скаргу судом апеляційної інстанції витребувано та досліджено в судовому засіданні матеріали цивільної справи №2-144/08.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 грудня 2006 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2007 року у позові ОСОБА_1 до Верхньокоропецького споживчого товариства, ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача Завидівська сільська рада про визнання недійсним договору купівлі продажу магазину, розташованого в АДРЕСА_1 , укладеного між Верхньокоропецьким СТ Мукачівської райспоживспілки та ОСОБА_2 31.12.2004 року, в частині купівлі продажу неіснуючих об`єктів складу - літера В та споруд №№1,2, визнання за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою розміром 0,014 га, яка призначена для будівництва та обслуговування купленого нею кафе магазину, розташованого в АДРЕСА_1 та вилучення земельної ділянки розміром 0,014 га. з користування Верхньокоропецького СТ та предачі ОСОБА_1 відмовлено. Позов Верхньокоропецького споживчого товариства, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою задоволено. Усунути перешкоди в користування земельною ділянкою Верхньокоропецького споживчого товариства в АДРЕСА_1 , зобов`язавши ОСОБА_1 відновити ворота та двері, що вели на земельну ділянку СТ, демонтувати огорожу та перенести ворота та двері ОСОБА_1 на 2 метри в сторону земельної ділянки жилого будинку АДРЕСА_1 , встановивши їх на межу, наданої ОСОБА_1 та погодженої з Верхньокоропецьким споживчим товариством земельної ділянки площею 0,09 га., з шириною ділянки ОСОБА_1 з АДРЕСА_3 .

Даним рішенням встановлено, що ОСОБА_4 є належним користувачем земельної ділянки; ОСОБА_1 , самовільно знявши ворота та двері Верхньокоропецького СТ порушила право власності СТ на майно, а поставивши свою огорожу, ворота та двері з порушенням меж, порушила право користування земельної ділянкою, на якій розташовано магазин закусочна СТ та магазин «Хліб» ОСОБА_2 ; до ОСОБА_1 відповідно до ст. 30 ЗК України (в редакції) 1993 року, діючого на час укладення договору купівлі - продажу кафе магазину перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі і споруди; в договорі купівлі продажу від 27.12. 200 вказано розмір земельної ділянки, на які розташований кафе магазин 0,09 га, і відповідно до ОСОБА_1 перейшло право користування вказаним розміром земельної ділянки. Крім того, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,09 га в АДРЕСА_1 , рішенням Завидівської сільської ради від 26.12.2000 року, яке не оскаржене і не скасоване.

Ухвалою Верховного Суду України касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 15 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2007 року залишено без змін.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 17 червня 2008 року позов Верхньокоропецького споживчого товариства, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Завидівської сільської ради задоволено частково.

Визнано протиправними і скасовано рішення восьмої сесії Завидівської сільської ради четвертого скликання від 28.11.2003 року № 65 «на виконання листа № 499 від 27.11.2003 року Мукачівського районного відділу земельних ресурсів;

Визнано протиправними і скасовано рішення Завидівської сільської ради 9 сесії 4 скликання від 29.12.2003 року № 76 «Про внесення змін до рішення восьмої сесії сільської ради від 28.11.2003 року № 65;

Визнано протиправними і скасовано рішення 9 сесії Завидівської сільської ради 4 скликання від 29.12.2003 року № 77 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 про надання земельної ділянки для обслуговування житлового будинку»;

Визнано протиправними і скасовано рішення 14 сесії Завидівської сільської ради 4-го скликання від 11.02.2005 року № 12 «Про встановлення меж в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 .»;

Визнано протиправним та скасовано рішення шостої сесії Завидівської сільської ради 5 скликання від 10.01.2007 року № 54 «Про затвердження генплану забудови земельної ділянки по АДРЕСА_2 ;

Визнано протиправним та скасовано рішення 6 сесії Завидівської сільської ради 5 скликання від 10.01.2007 року № 55 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність»;

Визнано протиправним та скасовано рішення 7 сесії Завидівської сільської ради 5 скликання від 27 лютого 2007 року «Про надання земельної ділянки у власність»;

Визнано незаконнимта скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0^0242. га. розташовану по АДРЕСА_1 виданого ОСОБА_1 12 березня 2007 р. в с. Завидово на підставі рішення 7 сесії Завидівської сільської ради 5 скликання від 27 лютого 2007 року , зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2122782401 - 0107070700001, кадастровий номер земельної ділянки 2122782401:00:001:1210;

Усунуто перешкоди в користуванні земельною ділянкою Верхньокоропецького споживчого товариства в АДРЕСА_1 , зобов`язавши ОСОБА_1 відновити ворота та двері, що вели на земельну ділянку СТ, демонтувати огорожу та перенести ворота та двері ОСОБА_1 на 2 метри в сторону земельної ділянки жилого будинку АДРЕСА_1 , встановивши їх на межу наданої ОСОБА_1 та погодженої з Верхньокоропецьким споживчим товариством земельної ділянки площею 0,09 га., з шириною ділянки ОСОБА_1 з АДРЕСА_3 .

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 29 січня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Завидівської сільської ради відхилено, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 17 червня 2008 року залишено без змін.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 17 червня 2008 року встановлено, що станом на 1999 рік Верхньокоропецьке СТ користувалось земельною ділянкою площею 0,18 га, яка знаходилась під магазином і закусочною, що вбачається з рішення 7-ї сесії 23-го скликання Завидівської сільської ради від 7 вересня 1999 року, яке ніким не оспорювалось та не скасовано.

Згідно до договору купівлі-продажу від 27 грудня 2000 року Верхньокоропецьке споживче товариство продало ОСОБА_1 приміщення площею 198,70 кв. м., розташоване на земельній ділянці, яка згідно застережених продавцем і покупцем виправлень становить 0,09 га, в АДРЕСА_1 . Рішенням 13-ї сесії 23-го скликання Завидівської сільської-ради від 26 грудня 2000 року, тобто за день до укладення договору купівлі-продажу, зазначена земельна ділянка площею 0,09 га передана ОСОБА_1 у приватну власність для обслуговування будівлі по АДРЕСА_2 .

При продажі ОСОБА_1 зазначеного приміщення між нею та споживчим товариством був узгоджений поділ земельної ділянки з значенням розмірів земельних ділянок та її конфігурацій, ширина якої з боку вул. Миру становить 22 метри.

На підставі договору купівлі-продажу від 31 грудня 2004 року, укладеного між Верхньокоропецьким СТ та громадянкою ОСОБА_2 остання набула право власності на будівлю магазину, площею 84,4 кв. м. в АДРЕСА_1 , який згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13 липня 2007 року зареєстрований як продтоварний магазин «Хліб».

Суд констатував, що до травня 2005 року Верхньокоропецьке споживче товариство не зверталося до Завидівської сільської ради із заявою про відмову від права користування земельною ділянкою, а сільська рада порушила порядок вирішення цього питання. Тому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що рішення Завидівської сільради від 28 листопада 2003 року про вилучення земельної ділянки, № 76 від 29 грудня 2003 року про внесення змін до попереднього рішення, № 77 від 29 грудня 2003 року про передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 і № 12 від 11 лютого 2005 року про встановлення меж в АДРЕСА_1 є неправомірними, оскільки на порушення вимог ст. 143 та ч 10 ст. 149 ЗК України приймаючи рішення про примусове припинення права на земельну ділянку, сільська рада вийшла за межі своєї компетенції.

10січня 2007року шостасесія п`ятогоскликання Завидівськоїсільської радіприйняла рішення№ 54про затвердженнягенерального планузабудови земельноїділянки ш АДРЕСА_2 .З викопіровкигенерального платута планузабудови вбачається,ще земельнаділянка ОСОБА_1 становить 0,0947га.,хоча придбаненею приміщеннірозташоване наземельні ділянціплощею 0,09га. Встановлено, що у зв`язку з прийняттям зазначеного незаконного рішення, розмір земельної ділянки Верхньокоропецького СТ зменшився на 70 кв. м., однак рішення щодо припинення права користування земельною ділянкою ніким не приймалось.

Суд встановив, що сільська рада прийняла це рішення з порушенням вимог ст. 18 Закону України «Про планування і забудову територій», не врахувавши ні суспільні ні приватні інтереси та не повідомила власників і землекористувачів земельних ділянок про перепланування їх земельних ділянок.

Наступним рішенням Завидівської сільради від 10 січня 2007 року № 55 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту відведення у власність земельної ділянки площею 0.0947 га для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 . При цьому не враховано, що ОСОБА_1 було придбано приміщення магазину, розташованого на земельній ділянці площею 0,09 га., тобто зазначене рішення прийнято з порушенням вимог ст. 40 ЗК України.

Колегія суддів зазначила, що суд першої інстанції вірно констатував, що рішення 7-ї сесії 5-го скликання Завидівської сільської раді про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0947 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 є похідним від рішення № 55 прийнятого 10 січня 2007 року, і тому також є незаконним. Вірним є висновок суду про визнання незаконним і скасування Державного акту на право приватної власності на землю від 12 березня 2007 року, оскілки незаконною є правова підстава видачі такого.

Колегія суддів також погодилась із висновком суду про обґрунтованість позову щодо усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні майно позивачів шляхом демонтажу огорожі і перенесення воріт і дверей на 2 метра в сторону в сторону земельної ділянки жилого будинку АДРЕСА_4 , оскільки матеріалами справи доведено, що ширина земельної ділянки з боку вул. Миру має становити 22 метра, а фактично ширина такої 24 метри.

Відповідно до ч.4 ст.81 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином вищевказаними рішеннями судів, які набрали законної сили, встановлено, що Завидівська сільська рада, передаючи у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0947га. за адресою: АДРЕСА_1 , з конфігурацією земельної ділянки, де ширина земельної ділянки з боку вул. Миру становить 24 метри, а має становити 22 метри, діяла неправомірно, незаконно вилучила від Верхньокоропецького СТ частину земельної ділянки та незаконно передала її у власність ОСОБА_1 , порушивши законні права та інтереси права Верхньокоропецького СТ та ОСОБА_2 .

Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (ст.18 ЦПК України).

Однак, незважаючи на судові рішення та встановлені ними факти, Завидівська сільська рада оспорюваним рішенням від 06 вересня 2019 року №315 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель та передати у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0947 га. за адресою: АДРЕСА_1 », повторно незаконно передала у власність відповідача ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0, 0947 га., тобто за розміром та конфігурацєю більшою, ніж та, право користування на яку до неї перейшло за договором купівлі-продажу від 27 грудня 2000 року 0,09 га., та із іншою конфігурацією, що була узгоджена з споживчим товариством та ОСОБА_1 при продажі приміщення, де ширина з боку вул. Миру повинна була становити 22 метри, що стало в подальшому підставою для оформлення за ОСОБА_1 права власності на дану земельну ділянку.

Відповідачами, відповідно до ст.ст. 13, 81 ЦПК України, не подано жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на спростування вищевказаних обставин.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов правильних висновків про доведеність позивачами порушення їх законних прав та інтересів і обґрунтовано задовольнив заявлений позов.

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно задовольнив заявлений позов.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.374,375,382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 04 листопада 2024 року.

Головуючий :

Судді: