Ухвала

від 08.11.2024 по справі 128/1124/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/1124/24

Провадження № 22-ц/801/2428/2024

Категорія: 101

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.

Доповідач:Оніщук В. В.

УХВАЛА

08 листопада 2024 рокуСправа № 128/1124/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Оніщука В. В.,

суддів: Копаничук С. Г., Голоти Л. О.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на ухвалуВінницького районногосуду Вінницькоїобласті від01квітня 2024року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про встановлення юридичного факту,

в ст ан ов ив :

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про встановлення юридичного факту, повернуто позивачу.

Не погоджуючись з такою ухвалою, 04 листопада 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Одночасно просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, оскільки оскаржувану ухвалу він отримав 13 квітня 2024 року.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, колегія суддів приходить такого висновку.

Із автоматизованої системи документообігу суду апеляційним судом встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2024 року подавалася ОСОБА_1 неодноразово.

Так, вперше подана 16 квітня 2024 року апеляційна скарга ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року була залишена без руху із наданням строку для надання ОСОБА_1 апеляційної скарги у новій редакції із власноручним підписом після викладу основного тексту апеляційної скарги, а також надання доказів сплати судового збору або документів, що підтверджують підстави звільнення його від сплати судового збору.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 квітня 2024 року ОСОБА_1 було відмовлено у звільненні його від сплати судового збору на підставі наданих ним документів, продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 травня 2024 року апеляційну скаргу було повернуто ОСОБА_1 у зв`язку із неусуненням недоліків.

Вдруге подана ОСОБА_1 04 червня 2024 року апеляційна скарга ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 червня 2024 року була залишена без руху із наданням строку для надання ОСОБА_1 заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав та надання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 червня 2024 року ОСОБА_1 було відмовлено у звільненні його від сплати судового збору на підставі наданих ним документів, продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 липня 2024 року апеляційну скаргу було повернуто ОСОБА_1 у зв`язку із неусуненням недоліків.

Втретє ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу 06 серпня 2024 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2024 року подання ОСОБА_1 втретє апеляційної скарги із застосуванням неприпустимої лексики та яка не оплачена судовим збором було визнано зловживаннямпроцесуальними правами; апеляційну скаргу на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2024 року, подану ОСОБА_1 06 серпня 2024 року, було залишено без розгляду; застосовано до ОСОБА_1 захід процесуального примусу у вигляді штрафу та стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України штраф в сумі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908,40 грн.

Вчетверте подана ОСОБА_1 21 серпня 2024 року апеляційна скарга ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 серпня 2024 року була повернута скаржнику у зв`язку із відсутністю підпису особи, яка її подала.

Вп`яте ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу 25 вересня 2024 року, яка ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 вересня 2024 року була залишена без руху із підстав несплати судового збору та у зв`язку із тим, що суд позбавлений можливості встановити дотримання заявником строків оскарження та вирішити питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки ОСОБА_1 не надав доказів дати отримання оскаржуваної ухвали.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року подана від імені ОСОБА_1 апеляційна скарга та документ під назвою «щодо виконання ухвали від 27 вересня 2024 року» були повернуті йому без розгляду, у зв`язку із відсутністю підпису особи, яка їх подала.

Отже, 04 листопада 2024 року ОСОБА_1 вшосте подав апеляційну скаргу на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2024 року.

При цьому скаржник у порушення вимог п. 3 ч. 4 с. 356 ЦПК України вкотре не долучає до апеляційної скарги докази сплати судового збору або документи, які підтверджують наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору, достеменно усвідомлюючи наявність такого обов`язку, про що неодноразово йому було роз`яснено апеляційним судом.

Єдиною поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 01 квітня 2024 року ОСОБА_1 зазначає отримання ним копії оскаржуваної ухвали 13 квітня 2024 року, при цьому залишає поза увагою той факт, що вказана обставина вже неодноразово була предметом розгляду суду апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у цій справі.

Окрім того у апеляційній скарзі ОСОБА_1 вживає висловлювання, які не спрямовані на досягнення правомірного очікуваного результату судового розгляду, а свідчать про зневагу як до суддів, так і до судової системи в цілому. До прикладу, суддю першої інстанції він називає «кандидат юридичних неуків»», даючи оцінку оскаржуваній ухвалі, вказує: «в ухвалі про повернення…є посилання на цілу низку непотрібних ухвал Верховного суду…».

Відповідно до ч. 1-2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частини перша, друга та четверта статті 44 ЦПК України).

Наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 44, пункті 1 абзацу другого частини четвертої статті 135, частині дев`ятій статті 141, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).

Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц зазначено, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, § 36).

Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», п. 1 ст. 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95, § 53).

Апеляційний суд звертає увагу, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому, під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що за встановлених обставин подання ОСОБА_1 вшосте апеляційної скарги на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2024 року із застосуванням неприпустимої лексики та з відповідними недоліками, нівелює завдання цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.

За правилами частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Керуючись ст. 44, 381 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Визнати подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2024 року із застосуванням неприпустимої лексики та з відповідними недоліками, зловживанням процесуальними правами.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2024 року залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач В. В. Оніщук

Судді С. Г. Копаничук

Л. О. Голота