Ухвала

від 21.01.2025 по справі 128/1124/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/1124/24

Провадження № 22-ц/801/527/2025

Категорія: 101

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.

Доповідач:Рибчинський В. П.

УХВАЛА

21 січня 2025 рокуСправа № 128/1124/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинський В.П.,

суддів Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про встановлення юридичного факту, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2 , Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про встановлення юридичного факту.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2024 року позовну заяву у даній справі у даній справі повернуто позивачу, оскільки вона не підписана ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з такою ухвалою, 17 січня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Одночасно просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, оскільки оскаржувану ухвалу він отримав 13 квітня 2024 року.

Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 вже неодноразово подавав апеляційну скаргу на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2024 року:

- вперше ОСОБА_1 була подана апеляційна скарга на вказану вище ухвалу 16 квітня 2024 року, яка ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року була залишена без руху, оскільки позивач не підписав апеляційну скаргу та не сплатив судовий збір (провадження № 22-ц/801/1132/2024),

- ухвалою Вінницького апеляційного від 30 квітня 2024 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду відмовлено, продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року,

- 29 травня 2024 року Вінницький апеляційний суду виніс ухвалу, якою повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 , оскільки він не усунув недоліки апеляційної скарги та не подав до апеляційного суду документ про сплату судового збору чи документи, що підтверджують підстави для звільнення його від сплати судового збору;

- вдруге ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ту ж ухвалу суду першої інстанції 04 червня 2024 року (провадження № 22-ц/801/1488/2024, яка ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 червня 2024 року залишена без руху, оскільки причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2024 року, зазначені ОСОБА_1 , визнано неповажними, апеляційна скарга не оплачена судовим збором,

- ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 червня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2024 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків,

-ухвалою Вінницькогоапеляційного судувід 26липня 2024року відмовленоу задоволенніклопотання ОСОБА_1 про звільненнявід сплатисудового збору;апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2024 року повернути особі, яка її подала;

- втретє ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ту ж ухвалу суду першої інстанції 06 серпня 2024 року (провадження № 22-ц/801/1921/2024),

- ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09серпня 2024 року апеляційну скаргу на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2024 року залишено без розгляду.

Отже, не зважаючи на те, що суд уже тричі повертав апеляційну скаргу ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що вона не оплачена судовим збором, він, в четвертий раз подаючи апеляційну скаргу, знову не сплачує судовий збір та вживає в апеляційній скарзі висловлювання, які не спрямовані на досягнення правомірного очікуваного результату судового розгляду, а свідчать про зневагу як до суддів, так і до судової системи в цілому.

Дослідивши всі апеляційні скарги, вбачається, що вони містять ідентичні висловлювання щодо суддів та судових рішень.

Процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19 (провадження № 61-4283св24)).

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частини перша, друга та четверта статті 44 ЦПК України).

Наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 44, пункті 1 абзацу другого частини четвертої статті 135, частині дев`ятій статті 141, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).

Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц зазначено, що:

«учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

Велика Палата Верховного Суду переконана, що використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті).

З огляду на це вчинення таких дійсуд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України».

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справимає право залишити без розглядуабо повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесусуд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом(частина четверта статті 44 ЦПК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2024 року (справа № 2-641/11).

У справі, що розглядається Проник А.В. в четвертий раз поспіль подає апеляційну скаргу на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2024 року, яка не оплачена судовим збором, до цього ним тричі було проігноровано вимоги про сплату судового збору, який за оскарження ухвали становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Відтак апеляційний суд вважає, що подання в четвертий раз апеляційної скарги, яка не оплачена судовим збором, з вживанням лексики, яка недопустима в процесуальних документах, тобто вчинення одних і тих самих дій - є зловживанням ОСОБА_1 процесуальними правами, намаганням добитися протилежного рішення по справі. Тому з огляду на приписи частини 3 статті 44 ЦПК України подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу слід залишити без розгляду.

За змістом частини 1 статті 143 ЦПК України передбачено, що суд з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства, може застосовувати заходи процесуального примусу.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

В справі що розглядається, з огляду на характер допущеного ОСОБА_1 зловживання процесуальними правами, з метою припинення такого зловживання, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність застосувати до останнього такий захід процесуального примусу як штраф в розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних громадян, що становить 908,4 грн. (3028 х 0,3 = 908,4).

Керуючись ст.ст.44,143,148,259,260,368,389ЦПК України,апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Визнати зловживаннямпроцесуальними правами ОСОБА_1 поданняв четвертийраз апеляційної скарги на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2024 року із застосуванням неприпустимої лексики та яка не оплачена судовим збором.

Апеляційну скаргу на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2024 року, подану ОСОБА_1 17 січня 2025 року, залишити без розгляду.

Застосувати до ОСОБА_1 захід процесуального примусу у вигляді штрафу: стягнути з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України штраф в сумі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 (дев`ятсот вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

Ухвала про стягнення штрафу в силу частини 5 статті 148 Цивільного процесуального кодексу України є виконавчим документом.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Стягувач: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код 26255795).

Боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Л.О. Голота

В.В. Оніщук