Ухвала

від 08.11.2024 по справі 469/1011/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

08.11.24

22-ц/812/1435/24

Справа №469/1011/20

Провадження № 22-ц/812/1405/24

№ 22-ц/812/1435/24

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

У Х В А Л А

Іменем України

04 листопада 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

представника особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційні скарги

особи, яка не приймала участі у розгляді справи ОСОБА_4 , подану адвокатом Коваленко Ольгою Леонідівною та особи, яка не приймала участі у розгляді справи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство «Медиус-Плюс»

на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 11 липня 2024року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Тавлуєм В.В., повний текст складено того ж дня, у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права вимоги та іпотекодержателя

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права вимоги та іпотекодержателя.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що 07 травня 2010 року між ОСОБА_5 , від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_8 та ТОВ Агентство «МЕДИУС-ПЛЮС» в особі ОСОБА_4 , яка діяла на підставі Статуту та Протоколу №1 Загальних Зборів Засновників ТОВ Агентство «МЕДИУС-ПЛЮС» від 28 квітня 2001 року було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Ягужинською К.Т.

У грудні 2012 року, у зв`язку із невиконанням ОСОБА_4 своїх зобов`язань перед ОСОБА_5 на підставі договору позики та додаткових угод №1 та №2, ОСОБА_5 , через свого представника ОСОБА_8 , звернувся до Березанського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_4 та ТОВ Агентство «МЕДИУС-ПЛЮС» про стягнення коштів за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області (справа №1403/1806/12) від 25 квітня 2014 року, яке ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 04 червня 2014 залишено без змін, позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ТОВ Агентство «МЕДИУС-ПЛЮС» було задоволено частково:

- стягнуто з ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 8527968,00 грн., з якої основний борг складає 8279582,00 грн. та 248387,46 грн - 3% річних.

- звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно, комплекс - базу відпочинку «Алые паруса», який розташований за адресою: Миколаївська обл., Березанський р-н. с. Коблево, проспект Курортний, 51, що належить ТОВ Агентство «МЕДИУС- ПЛЮС» на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, обладнання і інвентаря від 28 квітня 2001 року, укладеного між ВАТ НПКК «Алые паруса» та ТОВ Агентство «МЕДИУС- ПЛЮС», зареєстрованого 09 липня 2001 року Миколаївським ММБТІ в реєстрову книгу №25 за реєстровим №58, реєстраційне посвідчення від 09 липня 2001 року, для погашення заборгованості перед ОСОБА_5 в сумі 8527968,00 грн. шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах, за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни а цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження.

17 липня 2014 року на підставі виконавчого листа, виданого 20 червня 2014 року Березанським районним судом Миколаївської області, було відкрито виконавче провадження 44080788.

Однак, державним виконавцем, у провадженні якого перебував вищевказаний виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки, який належав ТОВ Агентство «МЕДИУС-ПЛЮС», не могло бути виконано, оскільки об`єкти, які входили у склад Предмету іпотеки на момент виконання рішення суду, вже не існували. Вказане підтверджується Інформацією про виконавче провадження та постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Це відбулося внаслідок вчинення учасниками та посадовими особами ТОВ Агентство «МЕДИУС-ПЛЮС», зокрема ОСОБА_9 , незаконних дій щодо відчуження, поділу, реконструкції та перереєстрації об`єктів предмета іпотеки.

Зважаючи на викладені у позові обставини позивач просив визнати за громадянином Королівства Саудівської Аравії ОСОБА_5 право вимоги та Іпотекодержателя згідно договору іпотеки, який 07 травня 2010 року посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. на нежитлові приміщення - туристично-котеджний комплекс бази відпочинку «Алые паруса» та земельні ділянки: кадастровий №4820982200:12:045:0020 та кадастровий №4820982200:12:045:0019 розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 11 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - задоволено у повному обсязі.

Визнано за громадянином Королівства Саудівської ОСОБА_10 право вимоги та іпотекодержателя згідно з договором іпотеки, який 07 травня 2010 року посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. за реєстровим №1651 на нежитлові приміщення - туристично-котеджний комплекс бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 64190548209) та земельні ділянки: кадастровий №4820982200:12:045:0020 (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 413444748209) та кадастровий №4820982200:12:045:0019 (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 413428548209), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі1920,40грн з кожного, в тому числі: витрати на сплату судового збору 420,40 грн, витрати на правову допомогу 1500,00 грн.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав, що вимоги позивача підлягають задоволенню судом повністю, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено порушення прав позивача як іпотекодержателя, оскільки нерухоме майно, належне іпотекодателю ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс», яке було передано в іпотеку позивачу, було реконструйовано ОСОБА_9 в порушення умов діючого договору іпотеки, а відповідачі у справі у передбаченому законом порядку прийняли спадщину після померлого ОСОБА_9 . Внаслідок дій посадових осіб ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» та ОСОБА_9 , які полягають у відчуженні, поділу, реконструкції та перереєстрації предмета іпотеки за договором іпотеки, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс», стало неможливим виконання рішення суду від 25 квітня 2014 року, яким були задоволені вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на момент укладання іпотечного договору у 2010 році, всі засновники ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс»: ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , вирішили на загальних зборах від 05 травня 2010 року (протокол № 2/10) передати в іпотеку в забезпечення договору позики ОСОБА_4 все нерухоме майно, а саме базу відпочинку «Алые паруса», за адресою АДРЕСА_1 . Хоча станом на момент укладання договору іпотеки 07 травня 2010 року право на двоповерхову адміністративну будівлю, триповерховий спальний корпус та каналізаційну насосну станцію, які складались з основних об`єктів в літ. «А» загальною площею 1073,4кв.м, в літ. «В» загальною площею 209,9 кв.м було одночасно зареєстровано, як за ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс», так і за ОСОБА_9 .

Про зазначені вище обставини іпотекодержателя ОСОБА_5 не було повідомлено всупереч п.1.4 договору іпотеки та ст.6 Закону України «Про іпотеку».

З огляду на викладене, суд зауважив, що подвійна реєстрація права власності на один і той самий об`єкт нерухомого майна діючим законодавством не передбачена. Вказане створює правову невизначеність у взаємовідносинах між власником таких приміщень та іншими особами, зокрема позивачем як іпотекодержателем. При цьому, правова позиція відповідачів, що іпотека стосувалася зовсім іншого нерухомого майна, яке не було предметом іпотеки у згаданому договорі і знаходиться за іншою адресою спростовується матеріалами справи та свідчить про свідомий мотив дублювання реєстрації права власності, з метою створення підґрунтя для зловживання та використання такого факту в недобросовісних і корисливих цілях, а саме ухилення від можливості звернення стягнення на іпотечне майно.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що право власності в ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» на земельну ділянку виникло не одночасно із виникненням у нього права власності на будівлі та споруди майнового комплексу бази відпочинку «Алые паруса» в порядку ст. 120 ЦК України, а у зв`язку з окремим придбанням земельної ділянки за договором купівлі-продажу.

Отже, з урахуванням викладеного, зважаючи на принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою та умови договору іпотеки від 07 травня 2010 р., іпотека поширюється і на земельну ділянку площею 1,30 га, кадастровий № 4820982200:09:000:0101 за адресою: АДРЕСА_1 , в межах території Коблівської сільради, на якій розташована нерухомість (будівлі та споруди майнового комплексу бази відпочинку «Алые паруса»).

Між тим, ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс», отримавши земельну ділянку загальною площею 1,30 га, кадастровий номер №4820982200:09:000:0101, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , не ініціювало внесення змін та доповнення до іпотечного договору в частині збільшення предмета іпотеки шляхом додавання земельної ділянки всупереч вимогам п.1.13 Договору іпотеки, а здійснило поділ цієї земельної ділянки на три окремі земельні ділянки та зареєструвало право власності зі зміною адреси для кожної земельної ділянки, а саме на:

- земельну ділянку загальною площею 0,135 га, кадастровий №4820982200:12:045:0018, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку загальною площею 0,44 га, кадастровий №4820982200:12:045:0020, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку загальною площею 0,725 га, кадастровий №4820982200:12:045:0019, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до зареєстрованої 10 квітня 2012 року інспекцією ДАБК в Миколаївській області декларації про початок виконання будівельних робіт по будівництву туристично-котеджного комплексу бази відпочинку «Алые паруса», за замовником вказаного будівництва ФОП ОСОБА_9 було зареєстровано два котеджі літ. «Ю» та літ. «Ю1» загальною площею 789,71 кв.м кожний, літня розважальна торгівельна площадка загальною площею 486,6 кв.м та сторожка загальною площею 49,68 кв.м.

Після чого, виділивши в окрему адресу - АДРЕСА_1 , ОСОБА_9 зареєстрував право власності на вищевказані об`єкти та договором купівлі-продажу земельних ділянок, укладенимм між ТОВ«Агентство «Медиус-Плюс» та ним, отримав у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 4820982200:12:045:0019 та 4820982200:12:045:0020 загальною площею 0,725 га. та 0,44 га., відповідно.

Таким чином, зважаючи на принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою та умови договору іпотеки від 07 травня 2010 р., суд першої інстанції дійшов висновків про обґрунтованість позовних вимог про визнання права вимоги та іпотекодержателя згідно з договором іпотеки на земельні ділянки: кадастровий №4820982200:12:045:0020 (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 413444748209) та кадастровий №4820982200:12:045:0019 (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 413428548209), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вказані земельні ділянки утворились в результаті поділу земельної ділянки загальною площею 1,30 га, кадастровий номер №4820982200:09:000:0101, за адресою: АДРЕСА_1 , яка в свою чергу утворилась внаслідок присвоєння кадастрового номеру ділянці, на якій перебувало нерухоме майно - база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою АДРЕСА_1 , яке є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 07.05.2010 року, укладеного між громадянином Королівства Саудівської ОСОБА_10 та ОСОБА_4 .

З врахуванням обставин справи суд першої інстанції прийняв в якості належного та допустимого доказу у цій справі висновок експерта № 20-247/248/249 судової будівельно-технічної експертизи від 03 квітня 2020 року, виконаний у цивільній справі № 469/1568/14-ц та висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи, від 19 червня 2024 року №CE-19/115-24/9544-5T, складеним у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 листопада 2023 року за №12023150000000620.

Також суд першої інстанції погодився із доводами представника позивача про добросовісність дій позивача та наявність обставин, які з об`єктивних, незалежних від нього підстав, унеможливлювали та істотно утруднювали своєчасне подання позову з причин, які від позивача не залежали, тому визнав причини пропуску позовної давності поважними, а заяву представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_11 про застосування наслідків пропуску позовної давності такою, що не підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі, особа, яка не приймала участі у розгляді справи ОСОБА_4 , вказувала, що розгляд цієї справи відбувся без її участі, як позичальника за договором позики від 07 травня 2010 року, в забезпечення виконання по якому 07 травня 2010 року укладався договір іпотеки між ОСОБА_12 та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» про передачу в іпотеки об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

04 липня 2024 року вона особисто зверталась до Березанського районного суду Миколаївської області із заявою про залучення її до участі у цій справі, проте ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 10 липня 2024 року в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про залучення до участі у справі як третьої особи на боці відповідачів було відмовлено.

Зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, а тому у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що привело до ухвалення незаконного рішення, просила про його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вказує, що вона - ОСОБА_4 , як позичальник за договором позики від 07 травня 2010року, розуміючи наявність договірних відносин між нею та громадянином Королівства ОСОБА_13 мала/має намір остаточно у повному обсязі здійснити розрахунок за договором позики від 07 травня 2010 року.

Проте, має обґрунтовані сумніви щодо легітимності представників позивача, які представляють його інтереси в Україні з 2010 року і по теперішній час.

Сумніви, щодо справжності копій паспортних документів та виданих на їх підставі у 2010 році в Україні та у 2019 році на території іноземної держави ( ОСОБА_14 , Швейцарія) довіреностей обґрунтовуються висновком зборів членів "Асоціації Перекладачів та Філологів" № 1006 від 24 квітня 2024 року щодо транслітерації імені позивача.

У зв`язку з наявними сумнівами та відсутності можливості спілкуватися із представниками позикодавця, ОСОБА_4 була вимушена звернутися з позовом до ОСОБА_15 , справа по якому на час подання цієї апеляційної скарги ще перебуває на розгляді у Загальному суді в місті Ер - Ріяд Королівства Саудівської Аравії та рішення судом Королівства Саудівської Аравії ще не прийнято.

Якщо проаналізувати наявні копії раніше наданих документів у різних справах, які є документами, які посвідчують особу позикодавця, то можливо зробити висновок, що всі вони містять у собі різні відомості та фотографії, що викликає обґрунтований сумнів у їх справжності та належності одній і тій самі особі.

Наприклад у фотокопії сторінки паспорту позикодавця/позивача ОСОБА_16 , виданого 25 вересня 2005 року у місті Джедда (JEDDAH) міститься одне фото, а на сторінці іншого паспортного документа Дашішаха, виданого 05 вересня 2009 року у місті Ріад (RIYADH) міститься зовсім інше фото, яке не схоже з особою, зображеною у паспорті від 25 вересня 2005року.

Також в інших двох документах, які посвідчують особу ОСОБА_15 (тимчасові посвідки від 20 березня 2009 року та від березня 2006) містяться фото зовсім іншої особи, які не співпадають з фото в паспортах від 25 вересня 2005 року та від 05 вересня 2009 року.

Окрему увагу звертає на різницю в написанні/перекладі імені позивача.

Так як позивач/позикодавець є громадянином Королівства Саудівської ОСОБА_17 , звертаючись до нотаріуса в 2006 році, при перекладі його імені OSAMA з арабської мови на українську, перекладач ОСОБА_18 переклав це ім`я з ОСОБА_19 на українську як ООСАМА.

В подальшому в документах, які оформлювались в Україні, ім`я ОСОБА_16 вносилось в документи як ООСАМА.

Саме таке ім`я зазначено в договорі позики від 07 травня 2010 року, договорі іпотеки від 07 травня 2010 року, довіреностях, які видавались на території України від його імені його представником ОСОБА_8 в 2009, 2013 роках.

Проте, згідно висновку Асоціації Перекладачів та Філологів № 1006 від 24 червня 2024року, правильна транслітерація імені OSAMA є Осама.

В той самий час імені « ОСОБА_20 » не існує, тому ім`я ОСОБА_21 не може писатися та вимовлятися як ООСАМА.

На підставі викладеного, у неї виникли та існують обґрунтовані побоювання, що у разі добровільного повернення залишку позики, може статися так, що грошові кошти не зможе отримати дійсно позикодавець ОСОБА_16 , а за нього значну суму грошей отримають не уповноважені ним на то представники в України.

Саме тому ОСОБА_4 вирішила звернутися до ОСОБА_15 за місцем його походження через центр «Наджиз» із позовом до ОСОБА_22 щоб з`ясувати питання щодо закриття/погашення боргових зобов`язань ОСОБА_4 перед ОСОБА_23 , які виникли на підставі договору позики від 07 травня 2010 року.

Такі дії з її боку підтверджують справжність намірів виконати свої зобов`язання, які ОСОБА_4 взяла на себе згідно договору позики від 07 травня 2010 року, а також підтверджують те, що ОСОБА_4 уклавши в травні 2010 року договір позики мала намір отримати позику та повернути її відповідно до умов договору позики і не мала наміру не повернути запозичені кошти.

Щодо права на апеляційне оскарження цього рішення суду вказувала, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання щодо нерухомого майна, власником якого є ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс», а ОСОБА_4 є позичальником за договором позики від 07 травня 2010року, відтак, на її думку має право на апеляційне оскарження рішення суду.

В апеляційнійскарзі,особа,яка неприймала участіу розглядісправи -ТОВ «Агенство«Медиус-Плюс», вказує, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що привело до ухвалення незаконного рішення. просили про його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Так, зазначали, що з моменту укладення 07 травня 2010 року Договору іпотеки та його нотаріального посвідчення, будь - які зміни та доповнення до його тексту, в тому числі і щодо збільшення раніше визначеного основного зобов`язання у розмірі 200000 грн. сторонами не обговорювались і відповідно не вносились.

Звертають увагу, що на сьогоднішній день ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» є власником об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою АДРЕСА_1 , та які були та залишаються предметом іпотеки за спірним договором іпотеки від 07 травня 2010 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки: 390435303 від 10.08.2024 08:43:02.

Крім того, одночасно актуальними відомостями, наявними в Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки: 390435303 від 10.08.2024 08:43:02, також підтверджується і розмір основного грошового зобов`язання: 200 000 грн.

Вказують, що як встановлено судом ОСОБА_4 повернула ОСОБА_5 борг у сумі 200 000 грн, який, власне, і було забезпечено іпотекою. Зазначений факт підтверджується рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2014 року по справі № 1403/1806/12 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» про стягнення боргу та звернення стягнення па предмет іпотеки, на яке також посилається суд в оскаржуваному рішенні.

Відповідно право вимоги за рахунок предмету іпотеки було припинено шляхом виконання боржником свого зобов`язання.

Більш того, апелянт зазначає, що ухвалене у справі рішення суду безпосередньо стосується, як права власності ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» на спірне нерухоме майно, так і обов`язків за договором іпотеки, а відтак розгляд даної справи без участі ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» у статусі відповідача є безумовною підставою для скасування ухваленою у справі рішення суду та відмови у задоволені позову.

Зазначають що позивачем пропущено позовну давність при зверненні до суду з цим позовом. Так, позивач у позові зазначає, що йому було повернуто виконавчий документ постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 07 грудня 2015 року, то відповідно, право на звернення до суду із заявленими у цій справі позовними вимогами у ОСОБА_5 виникло з 08 грудня 2015 року.

Отже, перебіг позовної давності за заявленими позовними вимогами розпочався з 08 грудня 2015 року та сплив 07 грудня 2018 року.

Згідно з усталеною судовою практикою поважними причинами пропуску позовної давності можуть бути визнані лише такі об`єктивно непереборні обставини, які існували у певний проміжок часу, та які, по-перше, є об`єктивно непереборними, а, по-друге, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, ідо реально позбавляло позивача можливості звернутися до суду з цим позовом,

Разом з тим, суд в оскаржуваному рішенні посилається на обставини, які, по-перше, не є непереборними, а, по-друге, які існували, як на момент виникнення права на позов, так і на момент звернення позивача до суду, а відтак, ці обставини не є об`єктивно непереборними.

А тому, на їх переконання, позивач пропустив позовну давність без поважних причин.

У відзивах на апеляційні скарги ОСОБА_4 та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» представник позивача ОСОБА_5 - адвокат Степіна Н.Г. просила залишити апеляційні скарги без задоволенні та закрити апеляційне провадження, оскільки апелянтами не доведено наявність правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо з судовим рішенням.

Про дату, час та місце розгляду справи учасники справи: позивач ОСОБА_5 , відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 особа, яка не брала участь у справі повідомлені належним чином, проте у судове засіданні не з`явилися.

У судовому засіданні представник ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» подану ним апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення. Проти задоволенні інших апеляційних скарг не заперечував. В силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання.

Представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Сімейка А.М.,апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення. Проти задоволення інших апеляційних скарг не заперечував.

Представник позивача ОСОБА_5 - адвокат Степіна Н.Г. апеляційні скарги не визнала, просила залишити їх без задоволення та закрити апеляційне провадження.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб, які з`явилися у судове засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до такого.

Згідно з пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1статті 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З аналізу наведеної статті вбачається, що особи, які не брали участь у справі, мають право на апеляційне оскарження лише за умови, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 13 жовтня 2021 року у справі № 917/1697/20, від 12 грудня 2018 року у справі № 910/2611/18.

Якщо заявник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що судове рішення стосується його прав та/або обов`язків чи інтересу, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема, апеляційної скарги.

Особа, яка не брала участі у розгляді справи та звертається з апеляційною скаргою, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, це означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, і про які саме.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 607/17527/14-ц.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання щодо скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника, закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 129/2098/19.

Суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, лише в межах відкритого апеляційного провадження. Якщо такі обставини не підтвердяться, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Як вбачається з матеріалів справи, що у листопаді 2020 року ОСОБА_5 через свого представника адвоката Степіну Н.Г., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права вимоги та іпотекодержателя.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 11 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено.

Визнано за громадянином Королівства Саудівської ОСОБА_10 право вимоги та іпотекодержателя згідно з договором іпотеки, який 07 травня 2010 року посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. за реєстровим №1651 на нежитлові приміщення - туристично-котеджний комплекс бази відпочинку «Алые паруса» (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 64190548209) та земельні ділянки: кадастровий №4820982200:12:045:0020 (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 413444748209) та кадастровий №4820982200:12:045:0019 (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 413428548209), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас ОСОБА_4 та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» не були учасниками справи та оскаржуваним рішенням суду питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, оскільки рішення стосується лише прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як правонаступників ОСОБА_9 .

У доводах апеляційної скарги особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_4 вказувала, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання щодо нерухомого майна, власником якого є ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс», а вона є позичальником за договором позики від 07 травня 2010року.

Представник ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» в свою чергу в апеляційній скарзі зазначав, що на сьогоднішній день ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» є власником об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою АДРЕСА_1 , та які були та залишаються предметом іпотеки за договором іпотеки від 07 травня 2010 року

Проте, наведені доводи апеляційний суд до уваги не приймає з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі було визнання за позивачем права вимоги та іпотекодержателя на нерухоме майно, а саме на нежитлові приміщення - туристично-котеджний комплекс бази відпочинку «Алые паруса» (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 64190548209) та земельні ділянки: кадастровий №4820982200:12:045:0020 (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 413444748209) та кадастровий №4820982200:12:045:0019 (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 413428548209), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В той же час ні ОСОБА_4 , ні ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» не є власниками ні нежитлового приміщення, ні земельних ділянок за вищевказаною адресою.

Оскаржуваним судовим рішенням не вирішувався спір щодо нерухомого майна та земельної ділянки, яка належить ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс», яке не було учасником справи.

Також вказаним рішенням не вирішувалися права, свободи та інтереси ОСОБА_4 за договором позики від 07 травня 2010 року, укладеного між нею та ОСОБА_5 , в інтересах якого діяла ОСОБА_8 .

За такого, апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, наголошує, що відомості щодо наявності законних прав ОСОБА_4 та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс», які б могли бути порушені оскаржуваним рішенням суду, відсутні.

Наведені доводи жодним чином не свідчать про те, що рішенням суду у будь-який спосіб вирішувались питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4 та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» у розумінні частини 1 статті 352 ЦПК України.

Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції не є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі ОСОБА_4 та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс», оскільки як в мотивувальній частині рішення не містяться висновки суду про їх права, інтереси та (або) обов`язки, так і у резолютивній частині рішення судом не було прямо вказано про їх права, інтереси та (або) обов`язки.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина 2 статті 362 ЦПК України).

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 522/23356/16-ц, провадження № 61-8591св19

Виходячи зі змісту даної процесуальної норми та обставин справи, апелянти, а саме ОСОБА_4 та ТОВ «Агенство «Медиус-Плюс», на момент прийняття рішення не мали статусу учасника справи, та відповідно до закону лише наділені правом подати апеляційну скаргу, в разі, якщо оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про їх права і обов`язки та законні інтереси.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Також у пункті 53 рішення від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

З матеріалів справи вбачається, що судове рішення не стосується безпосередньо прав, інтересів і обов`язків осіб, які оскаржують судове рішення, оскільки спір розглянуто і вирішено у правовідносинах, учасниками яких на момент розгляду справи та прийняття оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції апелянти не були, будь-які судження про права та обов`язки цих осіб у оскаржуваному рішенні відсутні.

Отже, у зв`язку із наведеним колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргами ОСОБА_4 та ТОВ «Агенство «Медиус-Плюс», як осіб, що не брали участі у даній справі, необхідно закрити.

Іншим доводам апеляційної скарги, апеляційний суд не надає правової оцінки, з огляду на встановлення обставин, що є підставою для закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ТОВ «Агенство «Медиус-Плюс».

Керуючись ст. ст. 19, п. 3 ч. 1 ст. 362, ст. ст. 367, 389, 390 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_4 , подану адвокатом Коваленко Ольгою Леонідівною та товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство «Медиус-Плюс» на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 11 липня 2024 року закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з дня постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст ухвали складено 08 листопада 2024 року.