Постанова

від 06.11.2024 по справі 444/3009/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 444/3009/19

провадження № 61-3383св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , державний реєстратор комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальов Сергій Вадимович, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 , від імені якого діє адвокат Друченко Артем Юрійович, на постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., від 22 січня 2024 року, і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області

Ковальова С. В., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення державного реєстратора, визнання чинними договорів іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що між нею та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договори позики грошових коштів, які були забезпечені договором іпотеки від 15 липня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О. В., предметом якого є будинок загальною площею 300,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка загальною площею 0,089 га, кадастровий номер 4622710200:01:023:0092, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , та договором іпотеки

від 30 грудня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Головач О. Р., предметом якого є магазин з офісними та побутовими приміщеннями загальною площею

237,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та земельна ділянка, загальною площею 0,0368 га, кадастровий номер 4622710200:01:001:0007, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_3 . Позивачка зазначала, що на підставі зазначених вище договорів іпотеки

було внесено відомості про реєстрацію обтяжень та іпотек до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

4. Умови договорів позики позичальником виконані не були, кошти він не повернув. Це змусило її звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання їй права продажу будь-якій особі-покупцеві предмета іпотеки на умовах та в порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», та виселення. Рішенням Жовківського районного суду від 27 грудня 2018 року у справі № 444/1043/18 позовні вимоги задоволено. Постановою Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року зазначене рішення суду залишено без змін.

5. При підготовці документів до укладення договору на виконання зазначеного рішення суду стало відомо, що іпотека та заборона на відчуження предмета іпотеки були протиправно вилучені з реєстру з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про іпотеку».

6. Крім цього, їй стало відомо, що після незаконного вилучення обтяжень предмета іпотеки, він реалізований шляхом продажу на електронних торгах.

7. Водночас, постановою Верховного Суду від 18 грудня 2020 року у справі № 444/1043/18 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на цей же предмет іпотеки та виселення відмовлено, що зумовило зміну (уточнення) позовних вимог (заяви від 20 липня 2020 року, 13 травня 2021 року та від 08 червня 2022 року) у цій справі № 444/3009/19.

8. З урахуванням викладеного, позивачка просила:

- скасувати рішення державного реєстратора КП «Центру реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області

Ковальова С. В., індексний номер 45079457, про державну реєстрацію та внесення відомостей про скасування обтяження іпотекою на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О. В. від 15 липня 2014 року за реєстровим номером № 2817, та на підставі договору іпотеки від 30 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Головач О. Р., житлового будинку загальною площею 300,9 кв. м та земельної ділянки загальною площею 0,089 га, кадастровий номер 4622710200:01:023:0092, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а також магазину з офісними та побутовими приміщеннями загальною площею 237,1 кв. м та земельної ділянки загальною площею 0,0368 га, кадастровий номер 4622710200:001:0007, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційні номери: 6335417, 6335098, 6335708 та 6335545 від 15 липня 2014 року, а також реєстраційні номери 12851005, 12849538, 12850436 та 12849113 від 30 грудня 2015 року відповідно;

- визнати дійсними та поновити (внести відповідні відомості) в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження речових прав, що були скасовані (припинені) рішенням про державну реєстрацію прав, індексний номер 45079457, а саме обтяження іпотекою предметів іпотеки та обтяження-заборони на нерухоме майно відносно предметів іпотеки: житловий будинок загальною площею 300,9 кв. м та земельну ділянку загальною площею 0,089 га, кадастровий номер 4622710200:01:023:0092, що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1 , та магазину з офісними та побутовими приміщеннями загальною площею

237,1 кв. м і земельну ділянку загальною площею 0,0368 га, кадастровий номер 4622710200:01:001:0007, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , з відповідними реєстраційними номерами 6335417, 6335098, 6335708 та 6335545 від 15 липня 2014 року, а також реєстраційні номери 12851005, 12849538, 12850436 та 12849113 від 30 грудня 2015 року;

- визнати дійсними іпотеки, які виникли на підставі: договору іпотеки

від 15 липня 2014 року, предметом за якою є житловий будинок загальною площею 300,9 кв. м та земельна ділянка загальною площею 0,089 га, кадастровий номер 4622710200:01:023:0092, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , для набувача іпотечного майна ОСОБА_3 з набуттям останнім статусу іпотекодавця з покладенням на нього всіх прав та обов`язків за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, а також з державною реєстрацією його як іпотекодаця в реєстрі речових прав на нерухоме майно; договору іпотеки від 30 грудня 2015 року, предметом якого є магазин з офісними та побутовими приміщеннями загальною площею 237,1 кв. м та земельна ділянка загальною площею 0,0368 га, кадастровий номер 4622710200:01:001:0007, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , для набувача іпотечного майна ОСОБА_4 з набуттям останнім статусу іпотекодавця з покладенням на нього всіх прав та обов`язків за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, а також з державною реєстрацією його як іпотекодаця в реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- визнати права іпотекодержателя ОСОБА_1 стосовно вищевказаного іпотечного майна, а саме: двох земельних ділянок, житлового будинку та магазину за адресами, зазначеними у договорах іпотеки;

- звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: дві земельні ділянки, житловий будинок та магазин, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, для задоволення грошових вимог стягувача;

- кошти, одержані від реалізації предмета іпотеки, спрямувати для задоволення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у розмірі 12 777 070, 40 грн;

- для забезпечення збереження предмета іпотеки передати його на зберігання на період до його реалізації ОСОБА_1 з моменту набрання рішенням законної сили;

- виселити ОСОБА_2 та інших мешканців з будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Жовківського районного суду Львівської області у складі судді Мікули В. Є. від 21 квітня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 21 листопада 2019 року.

10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Дійсно

09 вересня 2016 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право приватної власності на все спірне іпотечне майно, що передано було в іпотеку ОСОБА_2 . Відтак ОСОБА_1 такими діями фактично припинила дію договорів іпотеки, про що також вона зазначала у заявах про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу до неї права власності на предмет іпотеки, які передала ОСОБА_2 через приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Магировську О. В.

11. Суд першої інстанції зазначав, що в матеріалах справи відсутні вирок суду щодо незаконності дій державного реєстратора; висновок службового розслідування чи перевірки щодо незаконності прийняття оскаржуваного ним рішення, доказів накладення дисциплінарних стягнень на такого за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків. Записи та відомості в Державному реєстрі прав про припинення іпотеки відповідають відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені такі реєстраційні дії. Встановлені обставини свідчать про відсутність в діях державного реєстратора порушень, про які вказувала позивачка, відтак такий в межах своїх повноважень прийняв рішення № 45079457 від 16 січня 2019 року з дотриманням положень статті 17 Закону України «Про іпотеку» та статей 24, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Водночас, за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Оскільки решта позовних вимог є похідними від першої, то у їх задоволенні також слід відмовити.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

12. Постановою Львівського апеляційного суду від 22 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 21 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

13. Скасовано рішення державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області

Ковальова С. В., індексний номер 45079457 про державну реєстрацію та внесення відомостей про скасування обтяження іпотекою на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О. В. від 15 лютого 2014 року за реєстровим номером № 2817, та на підставі договору іпотеки від 30 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Головач О. Р., щодо житлового будинку загальною площею 300,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки загальною площею 0,089 га, кадастровий номер 4622710200:01:023:0092, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; магазину з офісними та побутовими приміщеннями загальною площею 237,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки загальною площею 0,0368 га, кадастровий номер 4622710200:01:001:0007, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_4 . Визнано за ОСОБА_1 права іпотекодержателя на іпотечне майно на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О. В. від 15 липня 2014 року, реєстраційний номер 2817, а саме: житловий будинок загальною площею 300,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки загальною площею 0,089 га, кадастровий номер 4622710200:01:023:0092, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

15. Визнано за ОСОБА_1 права іпотекодержателя на іпотечне майно на підставі договору іпотеки від 30 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області

Головач О. Р., реєстраційний номер 1831, предметом якого є: магазин з офісними та побутовими приміщеннями загальною площею 237,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , та земельна ділянка загальною площею 0,0368 га, кадастровий номер 4622710200:01:001:0007, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

16. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки незалежно від того, чи оскаржувалося до інших державних органів рішення державного реєстратора Ковальова С. В., суд зобов`язаний самостійно дати правову оцінку діям державного реєстратора Ковальова С. В. щодо правомірності вчинення ним реєстраційних дій та викласти її у мотивувальній частині судового рішення, а не відмовляти у задоволенні позову з тієї підстави, що в матеріалах справи відсутній вирок суду щодо незаконних дій державного реєстратора. Висновок суду першої інстанції про те, що факт реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірне майно (реєстрація якого в подальшому була скасована) означає фактичне припинення договорів іпотеки, визнано безпідставним. При вирішенні спору суду було відомо про рішення Жовківського районного суду Львівської області від 29 січня 2020 року у справі

№ 444/3869/18, яким відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки від 15 липня 2014 року.

17. Апеляційний суд виходив з того, що оскільки прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення, яким було скасовано обтяження у вигляді іпотеки нерухомого майна, призвело до порушення прав ОСОБА_1 як іпотекодержателя, то ефективним способом захисту є саме звернення з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно спірного майна. Задоволення позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя за ОСОБА_1 є підставою для внесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

18. Суд апеляційної інстанції критично поставився до доводів відповідачів у частині добросовісності останніх та звернув увагу на те, що до моменту проведення торгів існували судові спори між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що було відомо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були присутні у судових засіданнях на стороні відповідача ОСОБА_2 , зокрема у справі № 444/1043/18.

19. Вимога ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки визнана такою, що не підлягає до задоволення та є передчасною, оскільки на момент звернення з позовом у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про іпотеку щодо вищевказаного нерухомого майна. Оскільки позовні вимоги про передачу предметів іпотеки на зберігання ОСОБА_1 та виселення ОСОБА_2 та інших мешканців з будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , є похідними від вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то у задоволенні цих вимог також слід відмовити.

Узагальнені доводи касаційної скарги

20. 08 березня 2024 року ОСОБА_4 , від імені якого діє адвокат Друченко А. Ю., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 22 січня 2024 року та залишити в силі рішення Жовківського районного суду Львівської області від 21 квітня

2023 року.

21. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року

у справі № 924/1473/15, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17,

від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 29 вересня 2020 року

у справі № 378/596/16-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19,

від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 918/350/16, від 27 червня 2018 року

у справі № 910/18802/17, від 28 березня 2019 року у справі № 910/23066/17, від 10 вересня 2019 року у справі № 910/13267/18, від 23 червня 2020 року

у справі № 906/516/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19,

від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 04 листопада 2020 року

у справі № 910/7646/19, від 10 червня 2021 року у справі № 904/1710/19

(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Заявник стверджує, що позовна заява у новій редакції від 20 липня

2020 року, заява про зміну (доповнення) предмета позову від 21 квітня 2021 року (у якій позивачка змінила одночасно як предмет так і підстави позову) та заяви про уточнення позовних вимог від 22 липня 2020 року та від 01 червня 2022 року (у яких позивачка виключно перерахувала позовні вимоги без жодного додаткового тексту, з яких неможливо було встановити зміну підстав та предмету позову та у чому полягає така зміна) не могли прийматися судами попередніх інстанцій до уваги. Позивачкою фактично збільшено розмір немайнових вимог, що є поданням нового позову. Під час вирішення спору судами попередніх інстанцій порушено приписи статті 49 ЦПК України.

23. Звертає увагу, що в діях державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області

Ковальова С. В. відсутні будь-які порушення, відтак останній прийняв рішення № 45079457 від 16 січня 2019 року у межах своїх повноважень та з дотриманням статті 17 Закону України «Про іпотеку», статей 24, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Скасування рішення державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області

Ковальова С. В. № 45079457 від 16 січня 2019 року є неналежним та неефективним способом захисту, з чим фактично погодився й апеляційний суд у мотивувальній частині оскаржуваної постанови, а тому у задоволенні цієї позовної вимоги слід було відмовити.

24. Також заявник звертає увагу, що висновки апеляційного суду про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було відомо про існування судових спорів між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки вони брали участь у справах № 444/1043/18 та № 444/3869/18 на стороні відповідача ОСОБА_2 , не відповідають дійсності, оскільки вони не були учасниками вказаних справ, не брали участі у судових засіданнях у будь-якому статусі у цих справах, а третіми особами були інші особи. Позивачка не надала доказів, що можуть підтвердити недобросовісність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як кінцевих набувачів іпотечного майна. Позивачкою не оскаржено рішення державного реєстратора Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Тузяка П. Т. від 24 вересня 2016 року, яким скасовано та припинено реєстрацію права власності позивачки на іпотечне майно, та вказане рішення є чинним.

25. Згідно з доводами касаційної скарги, відповідачі ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 набули право власності на іпотечне майно у порядку виконання рішення суду з прилюдних торгів, тобто є добросовісними набувачами такого майна та протилежного позивачкою не доведено (їхньої недобросовісності), вони набули право власності на іпотечне майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (прав позивачки як іпотекодержателя на це майно на підставі договорів іпотеки) та мають право на мирне володіння іпотечним майном. Тому не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання за позивачкою права іпотекодержателя на іпотечне майно на підставі договорів іпотеки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26. Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024року відкрито касаційне провадження у справі № 444/3009/19.

27. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

28. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 посилається на те, що оскаржена постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення, доводи якої не спростовують правильних висновків апеляційного суду про часткове задоволення позовних вимог. Обтяження відносно спірних предметів іпотеки були припинені в реєстрі речових прав на нерухоме майно незаконно та безпідставно, а відтак позивачка, як іпотекодержатель, не втратила права іпотекодержателя відносно предметів іпотеки, іпотека не припинилася, а відтак є дійсною з моменту первинної реєстрації в реєстрі речових прав на нерухоме майно, а зміна власників предметів іпотеки лише змінила іпотекодавців. На момент проведення публічних торгів в державному реєстрі речових прав існували численні обтяження у вигляді арештів щодо нерухомого майна, яке є предметом спору у цій справі. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проявивши розумну обачність, могли б з`ясувати, що на момент проведення таких торгів існували судові спори між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі № 444/1043/18, № 444/3869/18. Скаржник не оскаржував до апеляційного суду дії і рішення суду першої інстанції щодо задоволення заяв позивачки про зміну предмету позову.

29. У поданому відзиві також містяться доводи про те, що ОСОБА_2 не надав доказів на підтвердження наявності визначених частиною першою

статті 17 Закону України «Про іпотеку» підстав для припинення іпотечного договору, зокрема припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору та набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30. 15 липня 2014 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем

ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів. Відповідно до умов договору позикодавець ОСОБА_1 надала у власність, а позичальник ОСОБА_2 прийняв грошові кошти у розмірі 900 000, 00 грн зі строком повернення до 15 липня 2015 року.

31. 05 червня 2015 року між сторонами укладено договір № 1 про внесення змін до договору позики від 15 липня 2014 року, яким продовжено строк повернення коштів до 05 червня 2016 року.

32. 05 серпня 2014 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем

ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого позивачка передала у власність відповідачу грошові кошти в сумі 320 000, 00 грн зі строком повернення до 15 липня 2015 року.

33. 05 червня 2015 року між сторонами укладено договір №1 про внесення змін до договору позики від 05 серпня 2014 року, яким продовжено строк повернення коштів до 05 червня 2016 року.

34. 13 березня 2015 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем

ОСОБА_2 укладено договір грошових коштів, відповідно до якого позивачка надала у власність відповідачу грошові кошти у розмірі

538 750, 00 грн зі строком повернення до 13 березня 2016 року.

35. 05 червня 2015 року між сторонами укладено договір позики грошових коштів на суму 210 100, 00 грн, які позивачка ОСОБА_1 передала відповідачу ОСОБА_2 зі строком повернення до 05 червня 2016 року.

36. З метою забезпечення виконання умов договорів позики 15 липня

2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки

від 15 липня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О. В., предметом якого є житловий будинок загальною площею 300,9 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , та земельна ділянка загальною площею 0,089 га, кадастровий номер 4622710200:01:023:0092, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договорами № 1 від 05 серпня 2014 року,

№ 2 від 13 березня 2015 року та № 3 від 05 червня 2015 року про внесення змін до договору іпотеки вказаною іпотекою забезпечено також виконання договорів позики від 05 серпня 2014 року, від 13 березня 2015 року та від 05 червня

2015 року.

37. Виконання умов договорів позики забезпечено також договором іпотеки від 30 грудня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Головач О. Р., предметом якого є магазин з офісними та побутовими приміщеннями загальною площею 237,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та земельна ділянка, загальною площею 0,0368 кадастровий номер 4622710200:01:001:0007, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

38. В державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О. В. на підставі договору іпотеки від 15 липня 2014 року внесено відповідний запис

№ 6335708 від 15 липня 2014 року про іпотеку на житловий будинок АДРЕСА_1 , а також запис № 6335545 від 15 липня 2014 року про обтяження іпотекою за

ОСОБА_1 цього ж будинку.

39. На підставі договору іпотеки приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О. В. в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено відповідні записи № 6335417 від 15 липня 2014 року про іпотеку на земельну ділянку загальною площею 0,089 га, кадастровий номер 4622710200:01:023:0092, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , а також запис № 6335098

від 15 липня 2014 року про обтяження іпотекою за ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки.

40. 30 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, за умовами якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 952 280 грн, що еквівалентно 40 000, 00 доларів США за офіційним курсом НБУ на момент укладення договору, які позичальник зобов`язався повернути до 30 червня 2016 року.

41. Для забезпечення виконання умов договору позики від 30 грудня 2015 року цього ж дня між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Головач О. Р., предметом іпотеки за яким є магазин з офісними та побутовими приміщеннями, а також земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

42. В державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Головач О. Р. на підставі договору іпотеки від 30 грудня 2015 року внесено відповідний запис № 12850436 від 30 грудня 2015 року про іпотеку на магазин по АДРЕСА_2 , а також запис № 12849113 від 30 грудня 2015 року про обтяження іпотекою за ОСОБА_1 зазначеного об`єкту. Крім цього, на підставі зазначеного договору іпотеки приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Головач О. Р. у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис № 2851005 від 30 грудня 2015 року про іпотеку за ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 0,0368 га кадастровий номер 4622710200:01:001:0007, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а також запис № 12849538 від 30 грудня 2015 року про обтяження іпотекою за ОСОБА_1 цієї ж земельної ділянки.

43. Умови договорів позики позичальником ОСОБА_2 не виконані, кошти не повернуті, позивачкою ОСОБА_1 через приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Магировську О. В. було передано ОСОБА_2 заяви про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу до неї права власності на предмет іпотеки. Однак, на вказану вимогу відповідач не відреагував, порушення не усунув, борг не повернув.

44. 09 вересня 2016 року державним реєстратором Тузяком П. Т. на підставі заяви ОСОБА_1 проведено за нею реєстрацію права приватної власності на іпотечне майно, а саме: на житловий будинок загальною площею 300,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, загальною площею 0,089 га, кадастровий номер 4622710200:01:023:0092, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, загальною площею 0,0368 га, кадастровий номер 4622710200:01:001:0007, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; магазин з офісними та побутовими приміщеннями, загальною площею 237,1 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 (далі по тексту на іпотечне майно).

45. 24 вересня 2016 року державним реєстратором Тузяком П. Т. скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_1 від 09 вересня 2016 року та відновлено таким чином право власності на це майно за ОСОБА_2 .

46. У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася за захистом свого порушеного права в судовому порядку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості ОСОБА_2 перед нею.

47. 27 грудня 2018 року рішенням Жовківського районного суду Львівської області позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у справі № 444/1043/18 задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом надання ОСОБА_1 права продажу будь-якій особі-покупцеві предмета іпотеки за іпотечним договором на умовах та в порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», за відповідною ціною, на будинок, загальною площею 300,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 -

3 874 400 грн; земельну ділянку, загальною площею 0,089 га, кадастровий номер 4622710200:01:023:0092, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 - 348 720 грн; магазин з офісними та побутовими приміщеннями, загальною площею 237,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - 1 797 800 грн; земельну ділянку, загальною площею 0,0368 га, кадастровий номер 4622710200:01:001:0007, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - 141 250 грн.

48. Кошти, одержані від реалізації предмета іпотеки, вирішено спрямувати для задоволення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . Для забезпечення збереження предмета іпотеки передано його на зберігання на період до його реалізації

ОСОБА_1 з моменту набрання рішенням законної сили. Виселено ОСОБА_2 та інших мешканців з будинку, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 .

49. Постановою Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року зазначене рішення суду залишено без змін.

50. Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2020 року у справі № 444/1043/18 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовлено

51. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами позики ОСОБА_1 як іпотекодержатель має право на захист свого права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки із застосуванням процедури продажу, встановленої

статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

52. При підготовці документів до укладення договору на виконання зазначеного рішення суду позивачу ОСОБА_1 стало відомо, що іпотека та заборона на відчуження предмета іпотеки були вилучені з державного реєстру.

53. 16 січня 2019 року державним реєстратором Ковальовим С. В. скасовано записи: № 6335708 від 15 липня 2014 року про іпотеку житлового будинку по

АДРЕСА_1 ; № 6335545 від 15 липня 2014 року про обтяження іпотекою на цей же будинок, № 6335417

від 15 липня 2014 року про іпотеку земельної ділянки, загальною площею

0,089 га, кадастровий номер 4622710200:01:023:0092, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , № 6335098 від 15 липня 2014 року про обтяження іпотекою на цю ж земельну ділянку,

№ 12850436 від 30 грудня 2015 року про іпотеку магазину з офісними та побутовими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 ; № 12849113 від 15 липня 2014 року про обтяження іпотекою на цей же магазин з офісними та побутовими приміщеннями; № 12851005 від 30 грудня 2015 року про іпотеку земельної ділянки, загальною площею 0,0368 кадастровий номер 4622710200:01:001:0007, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , а також запис № 12849538 від 15 липня 2014 року про обтяження іпотекою цієї ж земельної ділянки.

54. Крім цього, після незаконного вилучення обтяжень предмета іпотеки, нерухоме майно було 26 березня 2019 року продано на електронних торгах.

55. 26 березня 2019 року відповідач ОСОБА_4 зареєстрував за собою право приватної власності на магазин з офісними та побутовими приміщеннями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 237,1 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:99656946227; номер відомостей про речове право: 30869310), та земельну ділянку, загальною площею 0,0368 кадастровий номер 4622710200:01:001:0007, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 99698046227; номер відомостей про речове право: 30869488), на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого приватним нотаріусом Жовківського РНО Львівської області Головач О. Р. за № 308 від 26 березня 2019 року.

56. 01 липня 2019 року ОСОБА_3 зареєстрував за собою право приватної власності на будинок загальною площею 300,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 407217146227; номер відомостей про речове право: 32232113), та земельну ділянку площею 0,089 га, кадастровий номер 4622710200:01:023:0092, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 407217146227, номер відомостей про речове право: 32232113), на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Головач О. Р. за № 309 від 26 березня 2019 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

57. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

58. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

59. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

60. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

61. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

62. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

63. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18),

від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18),

від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

64. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

65. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

66. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

67. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

68. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону).

69. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

70. У статті 33 Закону передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

71. Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

72. Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

73. Відповідно до частин першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

74. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 14 липня 2020 року

№ 8-р/2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» констатував, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

75. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» іпотека (як обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості) підлягає державній реєстрації.

76. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі

№ 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) вказала, що виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню. Запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення.

77. Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо іпотека припинена у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, то подальше скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, не впливає ані на чинність договору купівлі-продажу, ані на чинність іпотеки. Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна.

78. Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.6 зазначеної постанови

від 15 червня 2021 року дійшла висновку, що виключення на підставі судового рішення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не може впливати на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена законом. У такому випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек.

79. У пункті 9.8 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

80. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно потрібно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки. Тому у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

81. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

82. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), від 11 листопада

2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).

83. У випадку виникнення судового спору учасники цивільного обороту мають розуміти, що їхні дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23).

84. Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (пункт 220 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21 (провадження № 12-24гс23)).

85. Для добросовісного іпотекодержателя має бути характерним такий стандарт поведінки, який притаманний середньому розумному та обачному іпотекодержателю.

86. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

87. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

88. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

89. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

90. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, надавши належну оцінку поданим учасниками справи доказам, дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що позивачка заявила належні позовні вимоги про визнання за нею права іпотекодержателя на спірне іпотечне майно, яке виникло на підставі договорів іпотеки від 15 липня 2014 року № 2817, від 30 грудня 2015 року № 1831, а задоволення позовних вимог у цій частині призведе до ефективного відновлення її порушених права іпотекодержателя.

91. Під час вирішення цієї справи судами встановлено, що 24 вересня 2016 року державним реєстратором Тузяком П. Т. було скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 від 09 вересня 2016 року, тобто через 15 днів після реєстрації права власності на іпотечне майно в позасудовому порядку, та відновлено таким чином право власності на все спірне майно за

ОСОБА_2 . Апеляційний суд надав оцінку тим обставинам, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що рішення державного реєстратора було прийнято на законних підставах, а матеріали реєстраційної справи, на вимогу суду, не надійшли, у відомостях з державного реєстру речових прав зазначено саме про заяву ОСОБА_1 , що остання заперечила.

92. Вирішуючи спір, апеляційний суд правильно виходив з того, що жодних підстав для припинення іпотеки, скасування відповідних записів у державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень не існувало, а відповідачами не надано жодних доказів на підтвердження правомірності припинення іпотеки (заборони відчуження предметів іпотеки), зокрема виконання боргових зобов`язань позичальником перед кредитором.

93. Слід також зазначити, що у справі № 444/1043/18 за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення із житлового будинку, встановлено, що умови договорів позики відповідач не виконав, кошти не повернув. Позивачка через приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Магировську О. В. передала ОСОБА_2 заяви про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, які він отримав 19 липня 2016 року. На зазначену вимогу відповідач не відреагував, порушення не усунув, борг не повернув. Всього заборгованість відповідача перед позивачкою становить 11 891 966, 30 грн.

94. Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у справі

№ 444/1043/18, Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2020 року виходив з того, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», є способом позасудового врегулювання, а такі вимоги, заявлені позивачкою у судовому порядку, є неналежним способом захисту.

95. Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 29 січня

2020 року у справі № 444/3869/18 відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправним договору іпотеки від 15 липня

2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Магировською О. В., реєстровий номер № 2817 зі змінами, внесеними договором № 1, договором № 2, договором № 3.

96. Також встановлено, що у листопаді 2016 року ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом у справі № 444/2367/16-ц до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 про визнання права власності справі на нерухоме майно, яке є предметом спору у цій справі. Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 11 січня 2017 року позов задоволено. Рішенням Апеляційного суду Львівської області

від 05 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду

від 22 липня 2020 року, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заявлених позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що з урахуванням вимог статей 328, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

97. Вказані обставини безумовно свідчать про тривалий спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки, вчиненням ОСОБА_1 дій, спрямованих на реалізацію свого порушеного права на повернення коштів, наданих у позику. Водночас дії ОСОБА_2 дають підстави для висновку про їх спрямованість на ухилення від виконання боргових зобов`язань, забезпечених іпотекою.

98. Під час вирішення спору апеляційний суд також надав оцінку добросовісності дій ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Враховуючи наявність численних спорів, які перебували на розгляді у судах різних інстанцій. Апеляційним судом звернуто увагу, що під час розгляду справи № 444/1043/18 про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували за собою право власності на спірні об`єкти нерухомості, які були та є предметом іпотеки. На момент проведення публічних торгів в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно існували численні обтяження у вигляді арештів щодо нерухомого майна, яке є предметом спору у цій справі.

99. Апеляційний суд слушно зауважив, що, зокрема, ОСОБА_4 , розуміючи природу реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах, мав би переконатися у відсутності судових спорів щодо цього майна, обмежень на реалізацію майна, поцікавитися про правомірність набуття такого, відповідно розуміти наслідки та ризики придбання такого майна, яке обтяжено іпотечними договорами.

100. Вказаним обставинам надана належна оцінка апеляційним судом.

101. Верховним Судом також враховано, що ОСОБА_3 постанову апеляційного суду не оскаржує.

102. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

103. Як зазначалося вище, належним способом захисту іпотекодержателя, відомості про право іпотеки якого були виключені з Державного реєстру іпотек, і який вважає, що іпотека є і залишилася чинною, є вимога про визнання права іпотекодержателя щодо іпотечного майна. Разом з тим, скасування рішення державного реєстратора щодо скасування обтяження спірного нерухомого майна іпотекою на підставі договорів іпотеки слід визнати таким, що відповідає приписам статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та за обставин цієї справи є таким, що спрямоване на ефективний захист прав позивачки.

104. Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

105. У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

106. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

107. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18)).

108. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, враховуючи її зміст, а також зміст раніше поданої позовної заяви та конкретні обставини справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

109. Водночас під час подання вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

110. Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачкою було подано заяви про змінення (уточнення) предмета позову від 20 липня 2020 року, 13 травня 2021 року та від 08 червня 2022 року.

111. 19 листопада 2021 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_9 подав заперечення, у яких просив відмовити у прийнятті заяви про зміну (доповнення предмету позову від 13 травня 2021 року) (т. 3 а. с. 34-36). Відповідач ОСОБА_4 , а також його представник - ОСОБА_10 у судовому засіданні підтримали заперечення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_9 .

112. Суд першої інстанції, надаючи оцінку доводам позивачки та відповідачів, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення протокольною ухвалою клопотання про зміну предмету позову.

113. Матеріли справи не містять заперечень щодо уточнення позовних

від 08 червня 2022 року, де сторона позивача доповнила вимогу про визнання права іпотекодержателя стосовно спірного іпотечного майна.

114. У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_9 вказував, що оскільки решта позовних вимог є похідними від першої, тому у задоволенні цих вимог також слід відмовити (т. 4 а. с. 37). Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4 не подавав.

115. Колегія суддів, аналізуючи зміст доводів касаційної скарги, не знаходить підтверджень того, що позивачкою було фактично змінено одночасно предмет та підстави позову, або ж заявлено новий позов.

116. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженій постанові апеляційної інстанцій (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанцій.

117. Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

118. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням обставин цієї справи, не суперечать висновкам Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду, на які заявниця послалася в обґрунтування доводів касаційної скарги.

119. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 , від імені якого діє адвокат Друченко Артем Юрійович, залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного суду від 22 січня

2024 року узалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович