Постанова

від 06.11.2024 по справі 199/9947/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 199/9947/21

провадження № 61-9804св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада,

відповідачі: виконавчий комітет Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «Інновація Строй-Буд», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_5 , адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення

Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2023 року у складі судді Авраменка А. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П., і виходив з наступного.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У грудні 2021 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГУ Держгеокадастру

у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ТОВ «Інновація Строй-Буд», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_5 , адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпропетровської області, про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності та визнання незаконною і скасування державної реєстрації земельної ділянки.

2. На обґрунтування позовних вимог Дніпровська міська радазазначала, що під час проведення службового розслідування на виконання розпорядження міського голови від 22 січня 2020 року № 2-22/1-рк виявлено наявність підробленого рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів від 16 січня 1992 року № 55, яким ОСОБА_6 надано земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1,6063 га у приватну власність для будівництва паливно-зберігальної бази. На підставі зазначеного підробленого рішення за ОСОБА_6 було здійснено державну реєстрацію права власності на вказану спірну земельну ділянку.

3. Зауважувала, що чинним у 1992 році законодавством було передбачено, що отримати земельну ділянку у власність можна за рішенням місцевої ради народних депутатів, а не за рішенням виконкому місцевої ради. Крім того, у жодному з правочинів щодо спірної земельної ділянки відсутні будь-які посилання на наявність державного акту на спірну земельну ділянку.

4. Згідно з інформацією з державних реєстрів спірна земельна ділянка неодноразово відчужувалася, реєструвалась за: ТОВ «Інновація Строй-Буд» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу б/н від 21 січня 2019 року, укладеного між ОСОБА_4 та

ТОВ «Інновація Строй-Буд»; ОСОБА_5 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 22 січня 2019 року, укладеного між ТОВ «Інновація Строй-Буд» та ОСОБА_5 ; ОСОБА_1 на підставі договору

купівлі-продажу земельної ділянки № 318 від 11 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ;

ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки

№ 318 від 11 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 318 від 11 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та

ОСОБА_5 .

5. Посилалася на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння міської ради поза її волею, документація із землеустрою щодо спірної земельної ділянки не була погоджена у встановленому законом порядку, дозвіл на розроблення спірної земельної ділянки не надавався.

6. Ураховуючи наведене, Дніпровська міська рада просила суд:

- визнати недійсним рішення виконавчого комітету

Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів

м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 16 січня 1992 року № 55;

- витребувати на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради земельну ділянку, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 1, 6063 га, кадастровий номер 1210100000:01:072:0013, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 17014461201 у наступних осіб: 1/2 у ОСОБА_1 , 1/4 у ОСОБА_2 ,

1/4 у ОСОБА_3 ;

- припинити право власності та скасувати в державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, загальною площею 1, 6063 га, кадастровий номер 1210100000: 01:072:0013, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 17014461201: за

ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету

Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів від 16 січня

1992 року № 55, номер запису про право власності: 29060934, державний реєстратор - Третяк Т. В. , Чумаківська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області; за ТОВ «Інновація Строй-Буд» на підставі акту приймання - передачі нерухомого майна до статутного капіталу, серія № б/н

від 21 січня 2019 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Інновація

Строй-Буд», номер запису про право власності 29937793, державний реєстратор-приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєва Г. О.; за ОСОБА_5 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна серія

№ б/н від 22 січня 2019 року, укладеного між ТОВ «Інновація Строй-Буд» та ОСОБА_5 , номер запису права власності: 29948994, державний реєстратор - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєва Г. О.; за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки

№ 318 від 11 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , запис № 35439410, держаний реєстратор - приватний нотаріус Іванеюхін-Сандомирський Л. О.; за

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 318 від 11 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , запис № 35439410, держаний реєстратор - приватний нотаріус Іванеюхін-Сандомирський Л. О.; за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 318 від 11 лютого

2020 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , запис № 35439410, держаний реєстратор - приватний нотаріус Іванеюхін-Сандомирський Л. О;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 1, 6063 га, кадастровий номер 1210100000:01:072:0013, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що розташована по

АДРЕСА_1 , у Державному земельному кадастрі з виключенням відомостей щодо кадастрового номеру 1210100000:01:072:0013 з Державного земельного кадастру.

Стислий виклад позиції відповідачів

7. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заперечували проти задоволення позову, посилаючись на необґрунтованість його вимог. Зауважували, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 30 грудня 2020 року у справі № 199/3708/20 вже було відмовлено Дніпровській міській раді у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів від 16 січня 1992 року № 55.

8. Посилалися на те, що вони є добросовісними набувачами спірної земельної ділянки, задоволення позову є непропорційним втручанням у їхнє право власності. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а не виправлятися за рахунок осіб, яких вона стосується. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх витрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

9. Крім того, подали до суду заяву про застосування позовної давності. Зауважували, що оспорюване рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів було прийняте 16 січня 1992 року № 55, натомість з позовом Дніпровська міська рада звернулась до суду лише 10 червня 2020 року. Водночас, спірна земельна ділянка розташована у місті, а на ній наявне нерухоме майно, збудоване досить давно, а тому доводи позивача про те, що він дізнався про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку лише внаслідок перевірки від 22 січня 2020 року є необґрунтованими.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

10. РішеннямАмур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2023 року у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради відмовлено.

11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що визначений позивачем спосіб захисту порушених прав - визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним з підстав його підробки не є способом захисту прав та інтересів, передбаченим законом, оскільки порушенням права у такому випадку є не само по собі існування рішення органу місцевого самоврядування, факту прийняття якого органом місцевого самоврядування не було, а вчинення на підставі тексту такого рішення органу місцевого самоврядування конкретних дій, які порушують права позивача, як власника спірної земельної ділянки. Доводи позивача про підробку спірного рішення органу місцевого самоврядування ґрунтуються на припущеннях, оскільки матеріали цивільної справи взагалі не містять жодних належних та допустимих доказів підробки спірного рішення органу місцевого самоврядування, зокрема оригіналів або копій документів, в тому числі і тих, які складались в ході та/або за наслідками проведеної позивачем службової перевірки, з яких можна було б достовірно встановити, що оскаржуване позивачем рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів від 16 січня 1992 року № 55 є підробленим та/або не виносилося/не видавалося вказаним територіальним органом місцевого самоврядування.

12. З огляду на недоведеність підстав для визнання оскаржуваного рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів від 16 січня 1992 року № 55 підробленим/недійсним, відсутні правові підстави для задоволення решти заявлених позовних вимог, як похідних.

Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції

13. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишено без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого

2023 року залишено без змін.

14. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову. Зазначено, що підроблення оспорюваного документа не встановлено компетентним органом, і суд в межах розгляду цивільної справи не уповноважений робити такі висновки, що означало б обвинувачення особи у вчиненні злочину, що є неприпустимим. Посилання позивача на відсутність такого рішення не є достатнім для висновку про його неприйняття виконавчим комітетом ради в 1992 році. Інші вимоги є похідними, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.

Узагальнені доводи касаційної скарги

15. 04 липня 2024 року Дніпровська міська рада звернулася до Верховного

Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого

2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня

2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Дніпровської міської ради у повному обсязі.

16. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та

апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 25 січня 2017 року по справі №3-1533гс16 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги на те, що спірна земельна ділянка була зареєстрована на підставі неіснуючого рішення органу місцевого самоврядування. Рішення органом, до компетенції якого належить розпорядженнями землями комунальної форми власності, не приймалося.

18. Дніпровська міська рада зазначає, що у статті 10 Земельного кодексу України, у редакції, яка була чинною на час прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у

м. Дніпропетровську раді, було встановлено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

19. Крім того, державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_4 проведена з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме без наявності державного акта, будь-яких інших документів, які б підтверджували його право власності, а також наявності такої інформації у Державному земельному кадастрі. Зазначене вже було встановлено судом у рішенні

Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпровська від 30 грудня

2020 року у справі № 199/3708/20.

20. Оскільки спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності з порушенням чинного законодавства, поза волею Дніпровської міської ради, наявні підстави для її витребування на підставі статті 388 ЦПК України, а також скасування державної реєстрації такої земельної ділянки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21. Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 199/9947/21, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

22. 09 серпня 2024 року матеріали цивільної справи № 199/9947/21 надійшли до Верховного Суду.

23. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

24. 05 серпня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діє адвокат Заєць П. Л., через засоби поштового зв`язку подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Дніпровської міської ради, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просять суд відмовити у її задоволенні.

25. Відзив обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій правильно виходили з недоведеності заявлених позивачем вимог щодо визнання недійсним рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 16 січня 1992 року

№ 55. Інші позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з відсутністю обставин, які є підставою для висновку про незаконність вибуття спірного майна з власності територіальної громади.

26. Наголошують, що вони є добросовісними набувачами, а на момент укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки жодних обмежень не існувало, перша реєстрація права проводилася за участю державних органів, а договір купівлі-продажу посвідчувався нотаріально. Земельна ділянка не відноситься до водного або лісового фонду, використовується за призначенням.

27. Потреба виправити допущену в минулому помилку не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність дій державного органу.

28. Додатково звертають увагу на пропуск позивачем позовної давності при зверненні до суду з позовом у справі, яка переглядається в касаційному порядку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29. 22 листопада 2018 року державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третя Т. В. здійснено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 1,6063 га, кадастровий № 1210100000:01:072:0013, цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 ). Підставою для здійснення державної реєстрації стало рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів від 16 січня 1992 року № 55.

30. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, її цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, технічна документація на цю земельну ділянку складалась 19 листопада 2018 року ФОП « ОСОБА_9 », державну реєстрацію земельної ділянки провів відділ у м. Дніпро ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

31. 21 січня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г. О. здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ТОВ «Інновація Строй-Буд» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу б/н

від 21 січня 2019 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Інновація Строй-Буд».

32. 22 січня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г. О. здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_5 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 22 січня 2019 року, укладеного між

ТОВ «Інновація Строй-Буд» та ОСОБА_5 . Викладені обставини підтверджуються копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копією акту приймання-передачі.

33. 11 лютого 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округ Іванютіним-Сандомирським Л. О. здійснено державну реєстрацію права спільної часткової власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 (1/2 частка), ОСОБА_7 (1/4 частка), ОСОБА_3 (1/4 частка) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 лютого 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіним-Сандомирським Л. О. за реєстровим № 318.

34. Розпорядженням Дніпровського міського голови від 22 січня 2020 року

№2-22/1-рк вирішено провести службове розслідування стосовно незаконного вибуття земельних ділянок з комунальної власності територіальної громади міста з 22 січня 2020 року у термін до двох місяців, для чого створено відповідну комісію, що підтверджується копією вказаного розпорядження з додатком до нього.

35. 10 березня 2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження спірної земельної ділянки шляхом її арешту на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 02 березня 2020 року у справі № 932/2559/20 (провадження № 1-кс/932/1373/20).

36. 10 та 11 травня 2022 року ухвалами слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 932/8973/20 (провадження

№1-кс/932/1084/22, №1-кс/932/1083/20, №1-кс/932/1085/22) було скасовано арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2020 року у справі №932/2559/20 (провадження №1-кс/932/1373/20) на спірну земельну ділянку, яка знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

37. Рішенням Амур-Нижньодніпровським районним судом

м. Дніпропетровська від 30 грудня 2020 року за наслідками розгляду по суті цивільної справи № 199/3708/20 (провадження №2/199/1627/20) за позовом Дніпровської міської ради до виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи - ОСОБА_4 , ТОВ «Інновація Строй-Буд», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили 01 лютого 2021 року, відмовлено у задоволенні зазначеного позову в повному обсязі, зокрема у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним рішення виконкому

Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів від 16 січня

1992 року № 55.

Позиція Верховного Суду

38. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

39. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

40. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

41. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

42. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

43. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

44. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

45. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

46. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі

№ 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

47. Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

48. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

49. Верховний Суд зазначає, що на будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

50. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу та безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункти а, б частини першої статті 81 ЗК України, 2001 року).

51. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

52. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

53. Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

54. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

55. Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

56. Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

57. Підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

58. Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

59. Позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи.

60. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження

№ 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі

№ 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 148) та інших.

61. Для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі

№ 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

62. Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19).

63. Спірні правовідносини стосуються законності передачі земельної ділянки у приватну власність на підставі рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів від 16 січня 1992 року № 55.

64. Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається в касаційному порядку, Дніпровська міська рада посилалась на незаконність вибуття з комунальної власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Зазначала не лише про підробку рішення виконавчого комітету

Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів від 16 січня

1992 року № 55, а також про відсутність у виконавчого комітету

Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів повноважень на передачу спірної земельної ділянки у приватну власність.

65. Згідно з частиною першою статті 5 ЗК Української РСР № 561-ХІІ

від 18 грудня 1990 року (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) розпоряджаються землею ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції надають земельні ділянки у володіння або користування та вилучають їх.

66. Статтею 17 ЗК Української РСР № 561-ХІІ від 18 грудня 1990 року було передбачено, що надання земельних ділянок у володіння або користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі рішення відповідної ради народних депутатів. У рішеннях про надання земельних ділянок у володіння або користування зазначається мета, для якої вони відводяться.

67. Сільські, селищні ради народних депутатів надають земельні ділянки для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення, сільськогосподарського використання, ведення особистого підсобного господарства, індивідуального і колективного садівництва, городництва і традиційних народних промислів. Міська рада народних депутатів надає земельні ділянки для будь-яких потреб у межах міста. Районні, а також міські Ради народних депутатів, в адміністративному підпорядкування яких є райони, надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства (частини перша-третя статті 18 ЗК Української РСР № 561-ХІІ від 18 грудня

1990 року).

68. Відповідно до статті 22 ЗК Української РСР № 561-ХІІ від 18 грудня

1990 року право володіння або користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

69. Право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими радами народних депутатів (стаття 23 ЗК Української РСР № 561-ХІІ від 18 грудня 1990 року).

70. Суди попередніх інстанцій не визначилися з характером спірних правовідносин, підставами заявленого позову та відмовляючи у задоволенні позову з підстав недоведення факту підроблення рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів від 16 січня 1992 року № 55, не встановили правових підстав вибуття земельної ділянки з комунальної власності, зокрема наявності у виконавчого комітету районної у місті ради повноважень на розпорядження земельними ділянками на час такого вибуття.

71. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

72. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 9.58)).

73. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (зазначений правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102),

від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

74. З урахуванням наведеного, висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення усіх заявлених позовних вимог у зв`язку з недоведеністю є передчасними.

75. Колегія суддів зауважує, що згідно зі змістом заявлених позовних вимог у справі, що переглядається в касаційному порядку, Дніпровська міська рада заявила вимогу про витребування спірної земельної ділянки на користь територіальної громади, як такої, що незаконно вибула з володіння територіальної громади. Зазначений спосіб захисту, згідно з наведеними вище правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, є належним та ефективним.

76. Судами попередніх інстанцій не було встановлено правових підстав для вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності, не надано оцінки добросовісності дій її набувачів та пропорційності втручання у їхнє право на мирне володіння майном.

77. Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду справи з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

78. Враховуючи наведене, справа в частині вирішення позовних вимог про витребування земельної ділянки підлягає направленню на новий розгляд.

79. В частині вирішення інших позовних вимог, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають зміні, а саме щодо мотивів відмови у їх задоволенні.

80. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого

2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52),

від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20,

пункт 76).

81. Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

82. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

83. За викладених обставин, враховуючи строк розгляду справи судами та повноваження суду апеляційної інстанції, а також належний спосіб захисту прав власника земельної ділянки, який вважає, що майно вибуло з його володіння поза його волею, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог про витребування земельної ділянки з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

84. При новому розгляді справи суду необхідно встановити фактичні обставини справи, об`єктивно дослідити докази в їх сукупності, надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу й доводів учасників справи. За умови встановлення обґрунтованості зазначених вимог - вирішити заяву відповідачів про застосування позовної давності.

85. Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

86. В частині вирішення решти заявлених Дніпровської міською радою позовних вимог мотивувальні частини оскаржуваних судових рішень слід змінити, виклавши їх у редакції цієї постанови.

87. З огляду на те, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат згідно з приписами ЦПК України повинен бути здійснений тим судом, який ухвалює остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 411, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 року у частині вирішення позовних вимог про витребування на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради земельної ділянки, справу у цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3. В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович