Постанова

від 25.12.2024 по справі 199/9947/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/11593/24 Справа № 199/9947/21 Суддя у 1-й інстанції - Авраменко А.М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Пищиди М.М.

суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Амур-Нижньодніпровської районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2023 року справі за позовом Дніпровської міської ради до Виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи - ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Інновація Строй-Буд», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_5 , адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпропетровської області, про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності та визнання незаконною і скасування державної реєстрації земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2021 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ТОВ «Інновація Строй-Буд», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_5 , адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпропетровської області, про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності та визнання незаконною і скасування державної реєстрації земельної ділянки.

На обґрунтування позовних вимог Дніпровська міська рада зазначала, що під час проведення службового розслідування на виконання розпорядження міського голови від 22 січня 2020 року № 2-22/1-рк виявлено наявність підробленого рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів від 16 січня 1992 року № 55, яким ОСОБА_6 надано земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1,6063 га у приватну власність для будівництва паливно-зберігальної бази. На підставі зазначеного підробленого рішення за ОСОБА_6 було здійснено державну реєстрацію права власності на вказану спірну земельну ділянку.

Зауважувала, що чинним у 1992 році законодавством було передбачено, що отримати земельну ділянку у власність можна за рішенням місцевої ради народних депутатів, а не за рішенням виконкому місцевої ради. Крім того, у жодному з правочинів щодо спірної земельної ділянки відсутні будь-які посилання на наявність державного акту на спірну земельну ділянку.

Згідно з інформацією з державних реєстрів спірна земельна ділянка неодноразово відчужувалася, реєструвалась за: ТОВ «Інновація Строй-Буд» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу б/н від 21 січня 2019 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Інновація Строй-Буд»; ОСОБА_5 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 22 січня 2019 року, укладеного між ТОВ «Інновація Строй-Буд» та ОСОБА_5 ; ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 318 від 11 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 318 від 11 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 318 від 11 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Посилалася на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння міської ради поза її волею, документація із землеустрою щодо спірної земельної ділянки не була погоджена у встановленому законом порядку, дозвіл на розроблення спірної земельної ділянки не надавався.

Ураховуючи наведене, Дніпровська міська рада просила суд:

- визнати недійсним рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 16 січня 1992 року № 55;

- витребувати на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1, 6063 га, кадастровий номер 1210100000:01:072:0013, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 17014461201 у наступних осіб: 1/2 у ОСОБА_1 , 1/4 у ОСОБА_2 , 1/4 у ОСОБА_3 ;

- припинити право власності та скасувати в державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, загальною площею 1, 6063 га, кадастровий номер 1210100000: 01:072:0013, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 17014461201: за ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів від 16 січня 1992 року № 55, номер запису про право власності: 29060934, державний реєстратор - Третяк Т. В., Чумаківська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області; за ТОВ «Інновація Строй-Буд» на підставі акту приймання - передачі нерухомого майна до статутного капіталу, серія № б/н від 21 січня 2019 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Інновація Строй-Буд», номер запису про право власності 29937793, державний реєстратор-приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєва Г. О.; за ОСОБА_5 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна серія № б/н від 22 січня 2019 року, укладеного між ТОВ «Інновація Строй-Буд» та ОСОБА_5 , номер запису права власності: 29948994, державний реєстратор - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєва Г. О.; за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 318 від 11 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , запис № 35439410, держаний реєстратор - приватний нотаріус Іванеюхін-Сандомирський Л. О.; за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 318 від 11 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , запис № 35439410, держаний реєстратор - приватний нотаріус Іванеюхін-Сандомирський Л. О.; за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 318 від 11 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , запис № 35439410, держаний реєстратор - приватний нотаріус Іванеюхін-Сандомирський Л. О;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 1, 6063 га, кадастровий номер 1210100000:01:072:0013, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що розташована по АДРЕСА_1 , у Державному земельному кадастрі з виключенням відомостей щодо кадастрового номеру 1210100000:01:072:0013 з Державного земельного кадастру.

Рішенням Амур-Нижньодніпровської районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2023 року у задоволенні позову Дніпровської міської ради до Виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській област, треті особи - ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Інновація Строй-Буд», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_5 , адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпропетровської області, про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності та визнання незаконною і скасування державної реєстрації земельної ділянки - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Дніпровська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - залишено без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровської районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2023 року - залишено без змін.

Постановою Верхового Суду від 06 листопада 2024 року касаційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково. Скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 року у частині вирішення позовних вимог про витребування на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради земельної ділянки, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Встановлено, що згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 22 листопада 2018 року державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третя Т. В. здійснено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 1,6063 га, кадастровий № 1210100000:01:072:0013, цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для здійснення державної реєстрації стало рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів від 16 січня 1992 року № 55.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, її цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, технічна документація на цю земельну ділянку складалась 19 листопада 2018 року ФОП « ОСОБА_10 », державну реєстрацію земельної ділянки провів відділ у м. Дніпро ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

21 січня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г. О. здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ТОВ «Інновація Строй-Буд» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу б/н від 21 січня 2019 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Інновація Строй-Буд».

22 січня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г. О. здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_5 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 22 січня 2019 року, укладеного між ТОВ «Інновація Строй-Буд» та ОСОБА_5 . Викладені обставини підтверджуються копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копією акту приймання-передачі.

11 лютого 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округ Іванютіним-Сандомирським Л. О. здійснено державну реєстрацію права спільної часткової власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 (1/2 частка), ОСОБА_7 (1/4 частка), ОСОБА_3 (1/4 частка) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 лютого 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіним-Сандомирським Л. О. за реєстровим № 318.

Розпорядженням Дніпровського міського голови від 22 січня 2020 року №2-22/1-рк вирішено провести службове розслідування стосовно незаконного вибуття земельних ділянок з комунальної власності територіальної громади міста з 22 січня 2020 року у термін до двох місяців, для чого створено відповідну комісію, що підтверджується копією вказаного розпорядження з додатком до нього.

10 березня 2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження спірної земельної ділянки шляхом її арешту на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2020 року у справі № 932/2559/20 (провадження № 1-кс/932/1373/20).

10 та 11 травня 2022 року ухвалами слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі №932/8973/20 (провадження №1-кс/932/1084/22, №1-кс/932/1083/20, №1-кс/932/1085/22) було скасовано арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2020 року у справі №932/2559/20 (провадження №1-кс/932/1373/20) на спірну земельну ділянку, яка знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Рішенням Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська від 30 грудня 2020 року за наслідками розгляду по суті цивільної справи № 199/3708/20 (провадження №2/199/1627/20) за позовом Дніпровської міської ради до виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи - ОСОБА_4 , ТОВ «Інновація Строй-Буд», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили 01 лютого 2021 року, відмовлено у задоволенні зазначеного позову в повному обсязі, зокрема у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів від 16 січня 1992 року № 55.

Ухвалюючи рішення в частині позовних вимог про витребування на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради земельної ділянки, суд першої інстанції виходив із їх необґрунтованості та недоведеності.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу та безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункти а, б частини першої статті 81 ЗК України, 2001 року).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Спірні правовідносини стосуються законності передачі земельної ділянки у приватну власність на підставі рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів від 16 січня 1992 року № 55.

Звертаючись до суду з позовом Дніпровська міська рада посилалась на незаконність вибуття з комунальної власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Зазначала не лише про підробку рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів від 16 січня 1992 року № 55, а також про відсутність у виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів повноважень на передачу спірної земельної ділянки у приватну власність.

Згідно з частиною першою статті 5 ЗК Української РСР № 561-ХІІ від 18 грудня 1990 року (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) розпоряджаються землею ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції надають земельні ділянки у володіння або користування та вилучають їх.

Статтею 17 ЗК Української РСР № 561-ХІІ від 18 грудня 1990 року було передбачено, що надання земельних ділянок у володіння або користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі рішення відповідної ради народних депутатів. У рішеннях про надання земельних ділянок у володіння або користування зазначається мета, для якої вони відводяться.

Сільські, селищні ради народних депутатів надають земельні ділянки для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення, сільськогосподарського використання, ведення особистого підсобного господарства, індивідуального і колективного садівництва, городництва і традиційних народних промислів. Міська рада народних депутатів надає земельні ділянки для будь-яких потреб у межах міста. Районні, а також міські Ради народних депутатів, в адміністративному підпорядкування яких є райони, надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства (частини перша-третя статті 18 ЗК Української РСР № 561-ХІІ від 18 грудня 1990 року).

Відповідно до статті 22 ЗК Української РСР № 561-ХІІ від 18 грудня 1990 року право володіння або користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими радами народних депутатів (стаття 23 ЗК Української РСР № 561-ХІІ від 18 грудня 1990 року).

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка була відведена у власність ОСОБА_4 рішенням виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 16.01.1992 р. № 55, на якій він з 1992 року здійснював будівництво паливного комплексу.

Матеріали справи підтверджують, що право власності на спірну земельну ділянку всупереч статті 116 ЗК України зареєстровано за ОСОБА_4 оскільки у виконавчого комітету районної у місті ради не було повноважень на розпорядження земельними ділянками на час такого вибуття. ОСОБА_4 , який не набув законних прав на земельну ділянку, відчужив цю ділянку на користь ОСОБА_5 , яка в свою чергу відчужила земельну ділянку на користь ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 .

З наведених підстав, спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності поза волею власника - територіальної громади в особі органу, уповноваженого на розпорядження землею комунальної власності, - Дніпровської міської ради.

Оцінка пропорційності втручання у мирне володіння майном.

Водночас статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зроблено висновок, що, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21) також зазначено, що предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним, чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес, чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Тож для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19), пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).

Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів статті 388 ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Отже, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність, насамперед, від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна.

Встановлено, що 11 лютого 2020 року - на момент укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки між ОСОБА_5 і ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 . Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, в тому числі попередній до нього Реєстр прав власності на нерухоме майно, не містили відомостей про право комунальної власності територіальної громади на це майно.

Право власності на спірну земельну ділянку в установленому порядку було зареєстроване за ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 .

Вказане свідчить про те, що відповідачі, проявляючи обачність, об`єктивно не могли виявити належність майна до комунальної власності.

Таким чином, укладаючи правочин, відповідачі правомірно покладався на відомості, наявні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, і підстав не довіряти цим відомостям у відповідачів не було.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 є добросовісними набувачами нерухомого майна, придбали спірну земельну ділянку за відплатним договором вартістю 2 203 201,08 грн. Окрім того, відповідачами було сплачено земельний податок у загальному розмірі 1 357 172 ,09 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що міська рада протягом тривалого часу не вчинила належних заходів для запобігання шахрайським діям інших осіб із цим майном. Власник зобов`язаний опікуватися захистом своїх прав своєчасно.

11 січня 2024 року Європейським судом з прав людини було ухвалене остаточне рішення у справі "Шмакова проти України", де наголошено на тому, що під час першого розгляду позову прокурора національні суди наголосили, що відповідна земельна ділянка ніколи не використовувалася заводом і на ній не було споруд, які належали б заводу. Суд також зазначає, що Уряд не пояснив, чому, якщо існувала нагальна суспільна потреба у виділенні цієї землі для будівництва школи та дитячого садка, ця земельна ділянка стільки років не використовувалася, і чи така потреба усе ще існувала.

Така ситуація порушує питання за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції у зв`язку з вимогою дотримання суспільних інтересів (див. рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2011 року у справі «Вассалло проти Мальти» («Vassallo v. Malta»), заява № 57862/09, пункт 43,). При цьому Суд також розглядатиме пропорційність заходу.

Суд повторює, що позбавлення власності без виплати суми, обґрунтовано пов`язаної з її вартістю, зазвичай призводить до недотримання необхідного справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і становить непропорційний тягар для заявника. У контексті скасування помилково наданих майнових прав принцип «належного урядування» може покладати на органи державної влади обов`язок діяти оперативно у виправленні їхньої помилки, а також потребувати виплати адекватної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишнім добросовісним власникам (див., наприклад, згадане рішення у справі «Кривенький проти України» («Kryvenkyy v. Ukraine»), пункт 45 з подальшими посиланнями).

Наведених міркувань достатньо для визнання судом того, що за обставин цієї справи позбавлення заявника права власності на її земельну ділянку без надання будь-якої форми компенсації чи відшкодування не забезпечило справедливий баланс між вимогами суспільного інтересу, якщо такі були, з одного боку, і правом заявника на мирне володіння своїм майном, з іншого.

Встановивши вказані обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову Дніпровської міської ради про витребування майна.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи викладене, згідно п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровської районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2023 року - в частині позовних вимог про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позову Дніпровської міської ради до Виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи - ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Інновація Строй-Буд», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_5 , адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпропетровської області про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: