Постанова

від 06.11.2024 по справі 392/222/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 392/222/20

провадження № 61-9270св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Великосеверенівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 листопада 2022 року у складі судді Березія Ю. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 травня 2023 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Мурашка С. І.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Великосеверенівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, про скасування державної реєстрації права власності.

2. Позов обґрунтовано тим, що на підставі рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2006 року у справі № 2-1080 він набув право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , яка раніше належала відповідачеві ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР №008206, виданого 25 березня 2002 року Маловисківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, зареєстрованого за № 5931.

3. 04 грудня 2006 року розпорядженням голови Маловисківської РДА № 620-р державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 008206, виданий 25 березня 2002 року на ім`я ОСОБА_2 , визнано недійсним на підставі зазначеного рішення суду, а земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 6,53 га передано у власність ОСОБА_1 .

4. 13 червня 2007 року він на підставі розпорядження голови Маловисківської РДА № 620-р отримав державний акт на право приватної власності на землю серії КР № 093399 на земельну ділянку № НОМЕР_1 та зареєстрував його в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 12.

5. У подальшому 19 липня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 6,5259 га за ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 008206, виданого 25 березня 2002 року, який було визнано недійсним.

6. Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3523193200:02:000:0109, площею 6,5259 га, що розташована на території Мануйлівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, проведену 19 липня 2019 року, номер запису про право власності 32547872, та визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2022 року залучено до участі правонаступника відповідача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 .

8. Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Кіровоградського апеляційного суду від 10 травня 2023 року, позов задоволено.

9. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 6,5259 га, кадастровий номер 3523193200:02:000:0109, що розташована на території Мануйлівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, проведену 19 липня 2019 року, номер запису про право власності 32547872. Визнано за ОСОБА_1 право власності на цю земельну ділянку. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

10. Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 червня 2023 року виправлено описку в описовій та резолютивній частинах рішення цього ж суду від 28 листопада 2022 року, зазначено правильний кадастровий номер земельної ділянки, що була предметом спору під час судового розгляду - 3523183200:02:000:0109.

11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що державним реєстратором 19 липня 2019 року незаконно зареєстровано право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, а тому право позивача підлягає захисту шляхом скасування державної реєстрації та визнання за ним право власності на земельну ділянку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12. У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 .

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 13 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

14. Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2024 року № 1169/0/226-24 та протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. У касаційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.

17. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц, провадження № 61-1125св17, від 22 серпня 2022 року у справі № 597/977/21, провадження № 61-1382св22, від 22 червня 2022 року у справі № 545/1575/21, провадження № 61-4168св22, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19, від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, провадження № 14-212цс21, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, провадження № 14-256цс18, (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Також, підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права, а саме: суд розглянув справу за її відсутності, належним чином не повідомленої про розгляд справи(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2006 року у справі № 2-1080, на виконання якого головою Маловисківської РДА було прийнято спірне розпорядження від 04 грудня 2006 року щодо визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку, скасовано апеляційним судом 14 квітня 2009 року.

20. Отже, на думку заявниці, відсутні підстави для скасування державної реєстрації права власності.

21. Також заявниця посилається на обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

22. У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 від ОСОБА_1 , у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23. 23 березня 2001 року головою Маловисківської РДА ухвалено розпорядження № 79-р, яким громадянину ОСОБА_2 передана у власність земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 6,53 га (т. 1, а. с.127-128).

24. 05 березня 2002 року Маловисківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області на підставі розпорядження від 23 березня 2002 року №79-р на ім`я ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР №008206 щодо права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3523183200:02:000:0109, площею 6,53 га, що розташована на території Мануйлівської сільської ради (т. 1, а. с.13, 101-102).

25. 04 грудня 2006 року головою Маловисківської РДА Небогою О. І. винесено розпорядження № 620-р, яким визнано таким, що втратило чинність, розпорядження голови Маловисківської райдержадміністрації від 23 березня 2002 року № 79-р стосовно ОСОБА_2 . На підставі рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2006 року, ухваленого у цивільній справі № 2-1080, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-КР №008206 від 25 березня 2002 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 , та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку загальною площею 6,53 га, у тому числі ріллі 6,53 га, № 109 згідно зі схемою поділу земель по КСП ім. Щорса Мануйлівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі сертифіката серії КР № 0256258 (КР 003081) (т. 1, а. с. 16, 129).

26. 13 червня 2007 року на підставі розпорядження Маловисківської РДА від 04 грудня 2006 року № 620-р ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії КР № 093399 щодо права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 6,53 га, кадастровий номер 3523100000:02:002:0109 (т. 1, а. с. 17).

27. Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2006 року по справі №2-1080 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , визнано дійсним договір купівлі-продажу сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР № 003081 площею 6,53 в умовних кадастрових гектарах на території Мануйлівської сільської ради Маловисківського району (КСП ім. Щорса), укладеного 03 січня 2001 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та зобов`язано Маловисківську районну державну адміністрацію змінити прізвище, ім`я, по батькові власника вказаного сертифікату, вказавши, що його власником є ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 61).

28. 14 квітня 2009 року ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2006 року скасовано з направленням справи на новий розгляд до того ж суду іншим суддею. Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що до участі у розгляді справи не залучено усіх осіб, які мали приймати участь у розгляді даної справи (т. 1, а. с. 62, 118).

29. При новому судовому розгляді Маловисківським районним судом Кіровоградської області ухвалено рішення від 23 грудня 2009 року по справі № 2-703/2009, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу сертифікату на право на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності КСП імені Щорса, розміром 6,53 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), серії КР № 003081, виданого на підставі рішення Маловисківської райдержадміністрації від 18 березня 1996 року № 119-р, укладений 03 січня 2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 68, 117).

30. У подальшому 19 липня 2019 року державним реєстратором Созонівської сільської ради Кіровоградської області Клюшник А. О. зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3523183200:02:000:0109, площею 6,5259 га, що розташована на території Мануйлівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області; підстава виникнення права власності - державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 008206, виданий 25 березня 2002 року (т. 1, а. с. 14-15, 92-100).

31. Згідно листів-відповідей начальника відділу в Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 81/115-20 від 21 лютого 2020 року та № 222/115-20 від 24 вересня 2020 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3523183200:02:000:0109 та 3523100000:02:002:0109 це є одна і та сама земельна ділянка (т. 1, а. с. 28, 43).

32. 10 липня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до голови Маловисківської РДА із запитом стосовно чинності розпоряджень голови від 04 грудня 2006 року № 620-р та від 25 березня 2002 року № 79-р, а також надання належним чином засвідчених копій цих розпоряджень (т. 1, а. с. 63, 106-107).

33. Листами від 20 липня та 10 вересня 2020 року головою Маловисківської РДА повідомлено відповідача про те, що розпорядження від 04 грудня 2006 року № 620-р не визнавалося таким, що втратило чинність, та роз`яснено порядок скасування розпорядження голови державної адміністрації (т. 1, а. с. 64, 108, 113).

34. 01 жовтня 2020 року головою Кіровоградської обласної державної адміністрації відмовлено ОСОБА_2 у скасуванні розпорядження голови Маловисківської РДА від 04 грудня 2006 року № 620-р, з посиланням на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2009 року у справі № 22-741/2009 року, якою скасовано рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2006 року з направленням справи на новий розгляд в той же суд іншим суддею, та рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2009 року у справі № 2-703/2009 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 визнано дійсним договір купівлі-продажу сертифікату на право на земельну частку (пай) від 03 січня 2001 року (т. 1, а. с. 65, 116).

Позиція Верховного Суду

35. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

36. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

37. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

38. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

39. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

40. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

41. Згідно з пунктом 4 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України (у редакції закону, яка діяла на час виникнення правовідносин, станом на день укладення договору купівлі-продажу сертифікату на право на земельну частку (пай), тобто на 3 січня 2001 року) Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем`єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції.

42. Пунктом 2 Указу Президента України від 21 квітня 1998 року № 332/98 «Про захист прав власників земельних часток (паїв)», у редакції, яка діяла станом на 3 січня 2001 року, установлено, що договори купівлі-продажу, дарування, міни права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, після нотаріального посвідчення підлягають реєстрації районною державною адміністрацією за місцезнаходженням колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства з внесенням відповідних змін до записів у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

43. Відповідно до пункту 2.2 Порядку посвідчення договорів відчуження земельних ділянок та права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, затвердженого наказом Мін`юсту України та Держкомзему України від 06 червня 1996 року № 14/5/48, у редакції, яка діяла станом на 03 січня 2001 року, громадяни мають право продавати або іншими способами відчужувати (заповідати, дарувати, обмінювати) без зміни цільового призначення земельні ділянки, а також право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом. У випадках продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, переважне право на його придбання мають члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, а також селянські (фермерські) господарства та громадяни, які мають право їх створити.

44. Аналіз наведених правових норм дає підставу для висновку про те, що станом на 3 січня 2001 року чинне законодавство України дозволяло купівлю-продаж права на земельну частку(пай).

45. Судами встановлено, що 29 вересня 2006 року рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області у справі № 2-1080 про визнання договору купівлі-продажу сертифікату на право на земельну частку (пай) дійсним, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , визнано дійсним договір купівлі-продажу сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР № 003081 площею 6,53 в умовних кадастрових гектарах на території Мануйлівської сільської ради Маловисківського району (КСП ім. Щорса), укладеного 3 січня 2001 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та зобов`язано Маловисківську районну державну адміністрацію змінити прізвище, ім`я, по батькові власника вказаного сертифікату, вказавши, що його власником є ОСОБА_1 ; строк для оскарження судового рішення - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

46. Відповідно до описової частини судового рішення відповідач ОСОБА_2 брав участь у судовому засіданні та визнав пред`явлений позов у повному обсязі.

47. На підставі зазначеного судового рішення, яке набрало законної сили 04 грудня 2006 року, головою Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області Небогою О. І. видано акт індивідуальної дії - розпорядження № 620-р від 04 грудня 2006 року «Про втрату чинності розпорядження голови Маловисківської райдержадміністрації від 23 березня 2002 року № 79-р», згідно з яким визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови Маловисківської райдержадміністрації від 23 березня 2002 року №79-р стосовно гр. ОСОБА_2 , визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-КР № 008206 від 25 березня 2002 року, який виданий на ім`я ОСОБА_2 , передано гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку загальною площею 6,53 га, в тому числі ріллі 6,53 га, №109 згідно схеми поділу земель по КСП ім. Щорса Мануйлівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі сертифікату серії КР № 0256258 (КР 003081).

48. Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

49. Визначення індивідуального акту наведено в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 №2-зп у справі № 3/35-313, та зазначено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

50. Тобто, індивідуально-правові (ненормативні) акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів, вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів, розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.

51. Відповідно до пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акту індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

52. Отже такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) чи фізичнодіяльнісній (конклюдентній) формах.

53. Також судами встановлено, що більш як через 2 роки від дня виконання рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2006 року прокурор Маловисківського району Кіровоградської області в інтересах Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області звернувся з апеляційною скаргою на вищезазначене рішення суду першої інстанції, яке на той час було виконано.

54. 14 квітня 2009 року ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області апеляційну скаргу прокурора частково задоволено, скасовано рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд в той же суд іншим суддею. Підставою скасування рішення суду від 29 вересня 2006 року стало те, що суд першої інстанції вирішив питання про обов`язки Маловисківської РДА, яка не брала участь у справі.

55. 23 грудня 2009 року рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області за наслідками нового судового розгляду в справі № 2-703/2009 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано дійсним договір купівлі-продажу сертифікату на право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП імені Щорса, розміром 6,53 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), серії КР № 003081, виданого на підставі рішення Маловисківської райдержадміністрації від 18 березня 1996 року № 119-р, укладений 3 січня 2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У описовій частині рішення зазначено, що відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав повністю, тобто відповідач достовірно знав про те, що позивач ОСОБА_1 набув право на земельну частку (пай), право на яку до 03 січня 2001 року належала відповідачеві ОСОБА_2 . Рішення набрало законної сили 07 квітня 2010 року (т. 1, а. с. 68).

56. Реалізуючи своє право ОСОБА_1 13 червня 2007 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії КР № 093399 щодо права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 6,53 га, яка розташована на території Мануйлівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області (т. 1, а .с. 17).

57. Всупереч зазначеним вище обставинам ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку. 19 липня 2019 року державним реєстратором Созонівської сільської ради Кіровоградської області Клюшник А. О. зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 6,5259 га, що розташована на території Мануйлівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, яка на той час заявникові не належала, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 3 січня 2001 року, який визнано дійсним у судовому порядку, продав право на земельну частку (пай), що належало продавцеві згідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР № 003081.

58. З урахуванням викладеного, колегія суддів відхиляє посилання заявниці на те, що ОСОБА_2 був власником спірної земельної ділянки та правомірно здійсним державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку.

59. Згідно із частинами 2 та 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

60. Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

61. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом (частина 2 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

62. Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

63. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі, якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

64. Суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3523193200:02:000:0109, площею 6,5259 га, що розташована на території Мануйлівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, проведену 19 липня 2019 року.

65. Крім того, розпорядженням голови Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 04 грудня 2006 року № 620-р визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови Маловисківської райдержадміністрації від 23 березня 2002 року №79-р стосовно гр. ОСОБА_2 ; на підставі рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2006 року № 2-1080 визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-КР № 008206 від 25 березня 2002 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 ; передано гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку загальною площею 6,53 га, в тому числі ріллі 6,53 га № 109 згідно схеми поділу земель по КСП ім. Щорса Мануйлівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі сертифіката серії КР № 0256258 (КР 003081).

66. 13 червня 2007 року на підставі розпорядження Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 04 грудня 2006 року № 620-р видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії КР №093399 щодо права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 6,53 га, кадастровий номер 3523100000:02:002:0109.

67. Як свідчать листи начальника відділу в Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 21 лютого 2020 року № 81/115-20 та від 24 вересня 2020 року №222/115-20 відповідно до даних Національної кадастрової системи земельні ділянки з кадастровими номерами 3523183200:02:000:0109 та 3523100000:02:002:0109 є однією і тією ж земельною ділянкою. Державні акти з присвоєними кадастровими номерами на гр. ОСОБА_2 (3523183200:02:000:0109) та гр. ОСОБА_1 (3523100000:02:002:0109) на той час виготовляло ДП «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» і, на яких підставах кадастрові номери були змінені, Відділ такою інформацією не володіє (т. 1, а. с. 43).

68. Судами встановлено, що у державному акті на право власності на земельну ділянку серії КР № 093399 щодо права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 6,53 га, виданому позивачеві 13 червня 2007 року, кадастровий номер земельної ділянки 3523100000:02:002:0109 (т. 1, а. с. 17). Як свідчить копія державного акту на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 серії ІІІ-КР № 008206 від 25 березня 2002 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 , який у подальшому був визнаний недійсним та за яким 19 липня 2019 року була проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку за останнім, спірній земельній ділянці кадастровий номер не присвоювався (т. 1, а. с. 13).

69. Згідно із додатком до витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15 листопада 2019 року кадастровий номер земельної ділянки зазначено як 3523183200:02:000:0109 (т. 1, а. с. 98).

70. Водночас відповідно до опису меж земельної ділянки як у державному акті на право власності на земельну ділянку № 109 серії КР № 093399 щодо права власності ОСОБА_1 , так і у копії державного акту на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 серії ІІІ-КР № 008206 щодо права власності ОСОБА_2 та додатку до витягу із Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку від 15 листопада 2019 року опис меж земельної ділянки співпадають, а саме від А до Б - землі загального користування; від Б до В - земельна ділянка № НОМЕР_2 гр. ОСОБА_4 ; від В до Г - землі загального користування; від Г до А - земельна ділянка № НОМЕР_3 гр. ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 13, 17, 98-99). Зазначене свідчить про те, що дійсно земельна ділянка з кадастровим номером 3523183200:02:000:0109 та земельна ділянка з кадастровим номером 3523100000:02:002:0109 є однією і тією ж земельною ділянкою.

71. Відповідно до частини першої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

72. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

73. Згідно із частиною 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

74. Таким чином, колегія суддів відхиляє посилання заявниці щодо обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, оскільки спосіб захисту у виді визнання права власності на спірну земельну ділянку за позивачем є ефективним, тому що це право відповідачем оспорюється.

75. Також колегія суддів відхиляє посилання заявниці на те, що справу розглянуто без її належного повідомлення, оскільки матеріалами справи підтверджується неодноразове написання заяв з процесуальних питань в місцевому суді, що свідчить про обізнаність ОСОБА_3 про наявність справи в провадженні суду.

76. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

77. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

78. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

79. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 листопада 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович