Окрема думка

від 29.01.2025 по справі 761/15647/23

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

(розбіжна)

суддів Великої Палати Верховного Суду Мартєва С. Ю., Короля В. В., Шевцової Н. В.

29 січня 2025 року

м. Київ

справа № 761/15647/23

провадження № 14-136цс24

у справі за позовом ОСОБА_1 до Політичної партії «Наш край», Чернігівської обласної організації політичної партії «Наш край» про визнання протиправними та скасування рішень

за касаційною скаргою Чернігівської обласної організації політичної партії «Наш край» на постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.

Відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні.

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Політичної партії «Наш край» (далі - ПП «Наш край»), Чернігівської обласної організації політичної партії «Наш край» (далі - Чернігівська ОО ПП «Наш край»), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати протокольне рішення зборів Чернігівської ОО ПП «Наш край» від 20 грудня 2022 року «Про внесення пропозиції щодо відкликання депутата Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 за народною ініціативою»;

- визнати протиправним та скасувати рішення 35-го позачергового з`їзду ПП «Наш край» від 26 грудня 2022 року «Про відкликання депутата Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 за народною ініціативою».

2. Ухвалою від 10 травня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва відмовив у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .

3. Мотивував ухвалу тим, що предметом спору є оскарження рішення політичної партії з посиланням на недотримання відповідачем процедури, що фактично підтверджує незгоду позивачки із внутрішньоорганізаційною діяльністю політичної партії.

4. Вважав, що такий предмет позову не пов`язаний з діями, рішеннями чи бездіяльністю політичної партії та її регіональної парторганізації, вчиненими (прийнятими) під час виборчого процесу. Позивачка не оскаржувала такі дії та рішення в контексті порушення законодавства про вибори чи референдум, натомість зазначає про порушення відповідачем приписів Закону України від 11 липня 2002 року № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон № 93-IV).

5. Дійшов висновку, що цей спір пов`язаний з правовідносинами, які відповідно до Закону України від 05 квітня 2001 року № 2365-III «Про політичні партії в Україні» (далі - Закон № 2365-ІІІ), віднесені до внутрішньої діяльності політичної партії та її виключної компетенції.

6. Врахував, що Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 квітня 2023 року залишив без змін ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі з аналогічними вимогами позивачки з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

7. Виходив з того, що звернення до суду із цим позовом у порядку цивільного судочинства також є помилковим, оскільки вирішення питань, які є предметом цього спору, належить до внутрішньо організаційної діяльності політичної партії та належить до виняткової компетенції відповідного статутного органу, законність рішень якого не може бути перевірена в судовому порядку загалом.

8. Постановою від 02 серпня 2023 року Київський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року скасував, направив справу для продовження розгляду до місцевого суду.

9. Зазначив, що аналіз матеріалів справи та приписів Закону № 2365-ІІІ дає підстави для висновку, що пред`явлені ОСОБА_1 вимоги позову про визнання протиправними та скасування рішень відповідачів про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою та про відкликання депутата місцевої ради можуть бути предметом розгляду адміністративного суду, оскільки згідно з пунктом 4 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, зокрема, щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, самоврядної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті, зокрема щодо формування органів місцевого самоврядування.

10. Врахував, що ОСОБА_1 раніше зверталася з аналогічним позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду, який ухвалою від 13 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року, відмовив у відкритті провадження у справі № 620/1283/23 з огляду на те, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

11. Виходив з того, що суд адміністративної юрисдикції відмовив у відкритті провадження у справі № 620/1283/23 за аналогічним позовом ОСОБА_1 , тому розгляд цього спору повинен відбуватися за правилами цивільного судочинства задля забезпечення позивачці доступу до правосуддя.

12. 21 вересня 2023 року Чернігівська ОО ПП «Наш край» подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року, в якій просила скасувати оскаржене судове рішення і залишити в силі ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року.

13. В касаційній скарзі послалася на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

14. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судового рішення зазначила, що:

- суд апеляційної інстанції в оскарженому рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27 червня 2023 року у справі № 380/16146/22, за змістом яких рішення зборів (конференції) місцевої організації політичної партії про внесення пропозиції щодо відкликання депутата є формою внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії, тому юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування правил пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України у подібних правовідносинах;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування правил частини першої статті 376 ЦПК України у подібних правовідносинах.

15. Чернігівська ОО ПП «Наш край» зауважила, що посилання апеляційного суду на те, що ця справа має бути розглянута за правилами цивільного судочинства лише тому, що позивачці має бути забезпечено доступ до правосуддя, навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, є безпідставними.

16. Послалася на те, що ОСОБА_1 , нехтуючи власним правом на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року, якою залишено без змін ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі за аналогічними позовними вимогами, створила умови правової невизначеності у питанні щодо підсудності спору.

17. Зазначила про те, що всупереч статтям 82, 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції фактично вдався до спростування обставин та висновків, викладених у мотивувальних частинах ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року, щодо непідсудності цього спору адміністративним судам.

18. Передаючи справу на підставі частини третьої статті 403 ЦПК України на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила про свою згоду з висновками суду першої інстанції щодо того, що провадження у справі за позовом в частині вимог про визнання протиправним і скасування рішення зборів Чернігівської ОО ПП «Наш край» про внесення пропозиції щодо відкликання за народною ініціативою депутатки Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 підлягало закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки таке стосується внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії і є її виключною компетенцією, а тому не може бути предметом судового розгляду.

19. Натомість, щодо вирішення питання предметної юрисдикції спору в частині розгляду вимоги позову про визнання протиправним і скасування рішення

35-го позачергового з`їзду ПП «Наш край» про відкликання депутатки Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 за народною ініціативою від 26 грудня 2022 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила таке.

20. За правилами частини третьої статті 4 Закону № 2365-III втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

21. Відповідно до статті 12 Закону № 2365-III політичні партії мають право: 1) вільно провадити свою діяльність у межах, передбачених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України; 2) брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України; 3) використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації, як передбачено відповідними законами України; 4) підтримувати міжнародні зв`язки з політичними партіями, громадськими організаціями інших держав, міжнародними

і міжурядовими організаціями, засновувати (вступати між собою у) міжнародні спілки з додержанням вимог цього Закону; 5) ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об`єднання громадян, подавати допомогу у їх створенні.

22. З огляду на статтю 18 Закону № 2365-III державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади; 2) Центральна виборча комісія, окружні виборчі комісії, територіальні виборчі комісії на відповідних місцевих виборах - за додержанням політичними партіями встановленого порядку участі у виборчому процесі, а також, у межах визначених законом повноважень, за своєчасністю подання до відповідних виборчих комісій проміжних та остаточних фінансових звітів про надходження

і використання коштів виборчих фондів на виборах, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей; 3) Рахункова палата - за цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених

з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності; 4) Національне агентство з питань запобігання корупції - за додержанням встановлених законом обмежень щодо фінансування політичних партій, передвиборної агітації, агітації

з всеукраїнського та місцевого референдуму, законним та цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності, своєчасністю подання звітів партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, звітів про надходження

і використання коштів виборчих фондів на загальнодержавних та місцевих виборах, повнотою таких звітів, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей. Політичні партії зобов`язані подавати на вимогу контролюючих органів необхідні документи та пояснення. Рішення контролюючих органів можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

23. Правила статті 21 Закону № 2365-III встановлюють можливість в судовому порядку заборонити політичну партію. Зокрема, у частині першій цієї статті зазначено, що за адміністративним позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, політична партія може бути заборонена в судовому порядку у випадку порушення вимог щодо її створення і діяльності, встановлених Конституцією України, цим та іншими законами України.

24. Інших випадків та суб`єктів оскарження діяльності політичної партії, зокрема й з питань її внутрішньопартійної діяльності, Закон № 2365-III не містить.

25. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наголосила, що питання про створення політичної партії, затвердження її найменування, символіки, програми та статуту, членства в партії, скликання і проведення з`їздів, програми з`їздів належать до внутрішньо організаційної діяльності політичної партії.

26. Наведене, на переконання колегії суддів, підтверджується правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 березня 2021 року у справі № 761/3540/20, за змістом якого визначення належності питань до внутрішньо організаційної діяльності або виключної компетенції об`єднання громадян у кожному конкретному випадку вирішує суд у разі оскарження громадянином актів і дій таких об`єднань. Питання щодо скликання і проведення з`їздів політичної партії належать до її внутрішньо організаційної діяльності.

27. За частинами сьомою-дев`ятою статті 41 Закону № 93-IV вищий керівний орган політичної партії розглядає звернення територіальної виборчої комісії щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою чи протокол зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на якому прийнято рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, та приймає рішення про відкликання такого депутата за народною ініціативою або про відмову в задоволенні цієї пропозиції.

28. Рішення вищого керівного органу партії, прийняте відповідно до її статуту, передається до відповідної територіальної виборчої комісії, яка інформує про зміст рішення ініціативну групу. На підставі рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, за народною ініціативою, а у разі якщо депутат був обраний шляхом самовисування, - на підставі свого рішення, передбаченого частиною п`ятою цієї статті, відповідна територіальна виборча комісія зобов`язана у порядку, передбаченому Виборчим кодексом України, визнати обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації політичної партії або призначити проміжні вибори депутата у відповідному багатомандатному виборчому окрузі.

29. Рішення, дії або бездіяльність виборчої комісії, що стосуються відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, можуть бути оскаржені до суду

в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 46 Закону № 93-IV).

30. Гарантії прав депутата місцевої ради під час розгляду питання про його відкликання визначені статтею 48 Закону № 93-IV та полягають у тому, що:

- депутат має бути письмово повідомлений місцевою організацією політичної партії про дату, час і місце проведення зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на яких буде розглядатися питання про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою; депутат має право на гарантований виступ на зборах (конференції) до моменту прийняття відповідного рішення для пояснення своєї позиції;

- депутат має право бути присутнім під час розгляду вищим керівним органом політичної партії протоколу зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на якому прийнято рішення про внесення пропозиції щодо його відкликання, та при прийнятті відповідного рішення, а також на засіданнях територіальної виборчої комісії при розгляді нею питань, що стосуються його відкликання;

- депутат місцевої ради має право давати пояснення щодо суті питань стосовно його діяльності, робити відповідні заяви на засіданнях ради та її органів, зборах виборців, зборах (конференціях) об`єднань громадян; у встановленому законодавством порядку депутат місцевої ради може використовувати для роз`яснення своєї позиції засоби масової інформації;

- депутат має право звернутися до місцевої ради з усною або письмовою заявою з приводу обставин, що стали підставою для порушення питання про його відкликання.

31. Предметом позову у цій справі є, зокрема, оскарження рішення позачергового з`їзду ПП «Наш край» про відкликання за народною ініціативою депутатки Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 з посиланням на недотримання відповідачем процедури, що фактично свідчить про незгоду позивачки із внутрішньо організаційною діяльністю політичної партії.

32. На думку колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду це не пов`язано з діями, рішеннями чи бездіяльністю політичної партії, вчиненими (прийнятими) під час виборчого процесу.

33. Позивачка не оскаржує такі дії та рішення в контексті порушення законодавства про вибори чи референдум, проте мотивує позов порушенням відповідачем правил Закону № 93-IV. Відповідно цей спір пов`язаний з відносинами, які за Законом № 2365-ІІІ віднесені до внутрішньої діяльності та виключної компетенції політичної партії.

34. У Рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі № 1-17/2001 Конституційний Суд України роз`яснив, що внутрішня організація, взаємовідносини членів об`єднань громадян, їх підрозділів, статутна відповідальність членів цих об`єднань регулюються корпоративними нормами, встановленими самими об`єднаннями громадян, які базуються на законі; визначаються питання, які належать до їх внутрішньої діяльності або виключної компетенції і підлягають самостійному вирішенню.

35. Отже, втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у здійснювану в межах закону діяльність об`єднань громадян не допускається.

36. Колегія суддів наголосила, що вирішення питань, які є предметом цього спору, належить до внутрішньо організаційної діяльності ПП «Наш край» та є її виключною компетенцією, а тому законність рішення цього керівного органу політичної партії про відкликання депутатки місцевої ради за народною ініціативою не може бути перевірена в судовому порядку загалом.

37. Водночас під час розгляду справи № 380/9838/22 (адміністративне провадження № К/990/26556/23) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 липня 2024 року дійшов протилежного висновку, зазначивши, що діяльність вищого керівного органу політичної партії, зокрема, щодо формування органу місцевого самоврядування, обрання, призначення і звільнення їх посадових осіб не може бути свавільною та має допускати розумний публічний нагляд і контроль. Питання відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою чітко регламентовано законодавством. Позивач своєю чергою має право на захист та перевірку адміністративним судом дотримання здійсненої щодо нього політичною партією регламентованої законом процедури та правил відкликання депутата за народною ініціативою.

38. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не погодилася з такими висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та вважала, що законність рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою не може бути перевірена в судовому порядку взагалі, оскільки оскаржене рішення належить до внутрішньо організаційної діяльності політичної партії і є її виключною компетенцією, а втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у внутрішню діяльність політичних партій забороняється законом, за винятком випадків, передбачених Законом № 2365-III, і суди не належать до органів, які відповідно до цього Закону можуть здійснювати контроль за діяльністю політичних партій.

39. До того ж приписами статті 46 Закону № 93-IV гарантований захист прав депутатів під час розгляду питання щодо їх відкликання шляхом оскарження рішення, дії або бездіяльності виборчої комісії, що стосується відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, до суду в порядку, встановленому КАС України.

40. З огляду на викладене колегія суддів дійшла переконання про наявність нагальної потреби відступити від правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі № 380/9838/22 (адміністративне провадження № К/990/26556/23).

41. Ухвалою від 29 січня 2025 року Велика Палата Верховного Суду повернула справу на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

42. Велика Палата Верховного Судузауважила, що винятково Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду здійснював розгляд справ, у яких оскаржувалося рішення політичної партії про відкликання депутата відповідної ради за народною ініціативою, та сформував сталу правозастосовчу практику з цього питання. Практики іншого касаційного суду (Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду)

у подібних до цієї справи правовідносинах немає.

43. Наголосила, що у цій справі Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, який діє в умовах конфлікту юрисдикцій задля забезпечення гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод прав позивачки на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, не навів обґрунтованих мотивів для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яка, своєю чергою з огляду на сталість практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як повноважного суду у такій категорії спорів, не встановила підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України, для прийняття справи до свого розгляду.

ІІ. ЗМІСТ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

44. З наведеними вище висновками, підтриманими більшістю суддів Великої Палати Верховного Суду, не можна погодитися з огляду на таке.

45. У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (правовладдя).

46. Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя,

є незалежним та керується верховенством права (правовладдя).

47. Елементом верховенства права (правовладдя) є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

48. Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

49. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики

є складовою вимогою принципу правової визначеності.

50. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

51. Згідно з пунктом 6 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

52. Частинами другою, третьою статті 37 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що у складі Верховного Суду діють:

1) Велика Палата Верховного Суду;

2) Касаційний адміністративний суд;

3) Касаційний господарський суд;

4) Касаційний кримінальний суд;

5) Касаційний цивільний суд.

До складу кожного касаційного суду входять судді відповідної спеціалізації.

53. Тобто Верховний Суд є мультиюрисдикційним органом, а завданням його Великої Палати, зважаючи на вимоги усіх процесуальних кодексів, є визначення предметної та суб`єктної юрисдикційності спорів, уникнення «конфлікту юрисдикцій» та спрямування судової практики до уніфікації при визначенні виду судочинства, за яким повинна розглядатися конкретна категорія справ через розгляд конкретної справи.

54. Положеннями пункту 1 частини другої статті 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя Верховного Суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом.

55. Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

56. Особливістю цієї справи є те, що її предметом є адміністративний спір, який відмовився розглядати суд адміністративної юрисдикції, тому з огляду на припис частини п`ятої статті 170 КАС України після відмови у відкритті провадження у цій справі позивачка не матиме доступу до адміністративного суду з основною вимогою, яку вона раніше пред`являла за правилами належного [адміністративного] судочинства у справі № 620/1283/23.

57. Тож у цій справі Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду діє як належний суд [ця справа має бути розглянута за правилами цивільного судочинства, тому що позивачу необхідно забезпечити доступ до правосуддя навіть в іншому судочинстві, ніж це передбачено законом, оскільки перешкоди до розгляду в адміністративному судочинстві виникли у зв`язку із процесуальною діяльністю суду (див. mutatis mutandis підпункт 7.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/6125/20)].

58. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду направила цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду не з використанням процесуального механізму, передбаченого частиною шостою статті 403 ЦПК України (справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції), а, розглядаючи справу як належний суд, мотивувала необхідність відступу від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду (див. частину третю статті 403 ЦПК України).

59. Дійсно, належним суб`єктом формування судової практики у подібних правовідносинах є Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду і відсутні протилежні сталій практиці цього суду правові висновки, сформовані іншими касаційними судами у складі Верховного Суду, тобто у разі перебування цієї справи в суді належної юрисдикції питання про зміну цієї практики вирішувала би палата / об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, однак:

- ця справа хоча й вимушено, однак перебувала на розгляді Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду;

- ця колегія суддів, розглядаючи справу як належний суд, ініціювала питання про відступ від висновків щодо застосування норм права, сформованих у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі № 380/9838/22 (адміністративне провадження № К/990/26556/23), тобто в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду;

- вирішення питання про відступ від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформованих в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду є виключною компетенцією Великої Палати Верховного Суду.

60. Таким чином, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дотрималася умов, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивувала необхідність відступу від висновків, сформованих у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі № 380/9838/22 (адміністративне провадження № К/990/26556/23), що є підставою для прийняття Великою Палатою Верховного Суду цієї справи до свого розгляду.

61. Слід звернути увагу на те, що сталість практики Касаційного адміністративного суду не є підставою для відмови Великою Палатою Верховного Суду у прийнятті до розгляду справи, направленої колегією суддів Касаційного цивільного суду задля відступу від висновку колегії суддів іншого касаційного суду.

62. Це узгоджується з нормами частини шостої статті 404 ЦПК України, керуючись якими Велика Палата Верховного Суду повернула справу на розгляд колегії суддів Касаційного цивільного суду. Так, за цими нормами, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.

63. Отже, вважаємо, що у Великої Палати Верховного Суду були відсутні підстави для повернення цієї справи на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Судді С. Ю. Мартєв В. В. Король Н. В. Шевцова