Постанова

від 07.11.2024 по справі 161/22293/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 161/22293/23

провадження № 61-4038св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство «Богор-Плюс»,

треті особи: Волинська обласна державна адміністрація, Управління містобудування та архітектури Волинської обласної державної адміністрації, Приватне підприємство «Брок-Плюс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тертичного Юрія Вікторовича на постанову Волинського апеляційного суду від 05 березня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Богор-Плюс» (далі - ПП «Богор-Плюс»), треті особи: Волинська

обласна державна адміністрація (далі - Волинська ОДА), Управління містобудування та архітектури Волинської обласної державної адміністрації, Приватне підприємство «Брок-Плюс» (далі - ПП «Брок-Плюс»), про визнання недійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора.

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд: забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 14,68 га, кадастровий номер 0721885800:06:000:2162, та на об`єкти нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2195479107228, рішення про реєстрацію права власності від 21 жовтня 2020 року, яке прийняте державним реєстратором Кучмою І. І., виконком Луцької міськради, номер відомостей про речове право 38766100) незавершене будівництво «Луцький м`ясокомбінат, що будується», а саме: незавершене будівництво, М`ясопереробний комплекс, 1 (площа забудови 12 862 кв. м); незавершене будівництво, холодильник з компресорною, 2 (площа забудови 7 853 кв. м); незавершене будівництво, М`ясожировий комплекс, 3 (площа забудови 5 524 кв. м); незавершене будівництво, Корпус перед забійного збереження худоби, 4 (площа забудови 5 293 кв. м.); незавершене будівництво, Адміністративний корпус, 5 (площа забудови 1 326 кв. м); незавершене будівництво, Блок підсобних цехів, 6 (площа забудови 1 950 кв. м); незавершене будівництво, Центр технічних фабрикатів, 7 (площа забудови 1 550 кв. м); незавершене будівництво, Санітарна бойня, карантин, ізолятор, 8 (площа забудови 1 130 кв. м); незавершене будівництво, Перехідна галерея (1 шт.), 9 (площа забудови 261 кв. м); незавершене будівництво, Вагова з 15-ти і 30-ти тонними вагами, 10 (площа забудови 75 кв. м); незавершене будівництво, Пункт мийки і дезінфекції машин, 11 (площа забудови 500 кв. м); незавершене будівництво, Книжна на 2 преса, 12 (площа забудови 88 кв. м); незавершене будівництво, Піднавіс для кісток, 13 (площа забудови 210 кв. м); незавершене будівництво, Котельня 14 (площа забудови 1 296 кв. м); до складу входять: димова труба (площа забудови 88 кв. м), бункер мокрого зберігання солі (площа забудови 24 кв. м), площадка деаераторів (площа забудови 80 кв. м, бак-акумулятор гарячої води У=400 куб. м (2 шт.) (площа забудови 176 кв. м); незавершене будівництво, Установка мазутозабезпечення, 15 (площа забудови 1 950 кв. м), до складу входять: мазутонасосна (площа забудови 175 кв. м), приймальне ємкість (площа забудови 100 кв. м), резервуар з/б підземний У=500 куб. м (2 шт.) (площа забудови: 242 кв. м); з. д. естакада для злиття мазуту (площа забудови 53 кв. м); незавершене будівництво, Роздільча будова, 16 (площа забудови 96 кв. м); незавершене будівництво, КНС-18, 17 (площа забудови 75 кв. м); незавершене будівництво, насосна станція оборотного водозабезпечення, 18 (площа забудови 150 кв. м); незавершене будівництво, Градірня 3-х секційна, 19 (площа забудови 220 кв. м); незавершене будівництво, Вузол водопровідних споруд, 20, до складу входять: резервуар для води ємк. 700 куб. м (площа забудови: 578 кв. м), водопровідна насосна станція (площа забудови 162 кв. м), електролізна установка (площа забудови 58 кв. м), водонапорна башня (площа забудови 67 кв. м); незавершене будівництво, Приміщення для очищення гноєвих стоків, 21 (площа забудови 240 кв. м); незавершене будівництво, Блок очисних споруд (2 шт.), 22 (площа забудови 1 930 кв. м); незавершене будівництво, КНС-24, 23 (площа забудови 169 кв. м); незавершене будівництво, Вузол очисних споруд дощових вод, 24, до складу входить: зливонакопичувач (площа забудови 688 кв. м), очисні споруди (площа забудови 360 кв. м), КНС (площа забудови 36 кв. м); незавершене будівництво, Очисні споруди замазученої стічної води, 25 (площа забудови 56 кв. м); незавершене будівництво, Склад аміаку і масел, 26 (площа забудови 81 кв. м); незавершене будівництво, Склад матеріалів і обладнання (ГО), 27 (площа забудови 395 кв. м); незавершене будівництво, Склад матеріалів і обладнання (замовник), 28 (площа забудови 640 кв. м); незавершене будівництво, ТП, 29 (площа забудови 62 кв. м); незавершене будівництво, Огорожа проммайданчика, 30 (площа забудови 1 450 м/п); незавершене будівництво, Майданчик водозабірних споруд, 31, до складу входять: свердловина на період будівництва (1 шт.), свердловина для водозабезпечення м`ясокомбінату (4 шт.); незавершене будівництво, Майданчикові дороги. Благоустрій, 32 (площа забудови 7 700 кв. м); незавершене будівництво, Під`їзна а/дорога до водозабірних споруд, 33 (площа забудови 1 500 кв. м); незавершене будівництво, Під`їзна а/дорога до проммайданчика, 34 (площа забудова 9 200 кв. м); незавершене будівництво, Позамайданчиковий зливовий колектор, 35 (площа забудови 1832 кв. м); незавершене будівництво, Позамайданчиковий зливовий колектор під тиском, 36 (площа забудови 710 мп); незавершене будівництво, Позамайданчиковий каналізаційний колектор, 37 (площа забудови 2 050 мп); незавершене будівництво, Позамайданчиковий каналізаційний колектор під тиском, 38 (площа забудови 1 240 мп); незавершене будівництво, Майданчикові теплові мережі, 39 (площа забудови 3 097 мп); незавершене будівництво, Позамайданчиковий водовід, 40 (площа забудови 3 510 мп); незавершене будівництво, Залізнична колія, 41 (площа забудови 640 мп); незавершене будівництво, Майданчикові мережі водопостачання, 42 (площа забудови 2 485 мп); незавершене будівництво, Майданчикові мережі водопостачання каналізації, 43 (площа забудови 6796 мп).

Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є власником у порядку спадкування об`єктів незавершеного будівництва, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та розміщені на земельній ділянці, кадастровий номер 0721885800:06:000:2162. Спадкодавцем ОСОБА_2 було придбано 12 грудня 2001 року в ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу об`єкти незавершеного будівництва: будівлю столярного цеху, процент готовності якого становить 51 %, будівлю складу № 1, 72 % готовності, будівлю незавершеного складу, 72 % готовності, та склад ГО, що знаходяться на АДРЕСА_1 .

Оскаржуваний договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 14,68 га, кадастровий номер 0721885800:06:000:2162, від 24 грудня 2020 року № 2004, укладено на підставі рішення про реєстрацію права власності від 21 жовтня 2020 року за ПП «Богор-Плюс», яке прийнято державним реєстратором виконавчого комітету Луцької міської ради Кучмою І. І. на підставі: протоколу загальних зборів учасників (власників) ПП «Брок-Плюс» від 20 жовтня 2020 року № 5; акта прийому-передачі та грошової оцінки майна від 20 жовтня 2020 року, підписаного між ОСОБА_3 та ПП «Брок-Плюс». Спірне майно (об`єкти незавершеного будівництва) зареєстроване за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, сільська рада Прилуцька. Відповідно до правовстановлюючих документів та матеріалів інвентаризації спірне майно (об`єкти незавершеного будівництва), знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , тому у нього не було можливості раніше дізнатись про зміну власника.

ОСОБА_1 вважав, що подані ПП «Богор-Плюс» документи для державної реєстрації права власності на майно не могли бути підставою для реєстрації права власності відповідно до закону, оскільки станом на 20 жовтня 2020 року ОСОБА_3 взагалі не був власником майна, у зв`язку з тим, що продав спірне майно ще у 2001 році ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після її смерті позивач став спадкоємцем її майна, в тому числі й спірної земельної ділянки.

Крім того, з реєстру судових рішень йому стало відомо, що ПП «Богор-Плюс» у листопаді 2023 року подано позов про зняття заборони відчуження спірної земельної ділянки, кадастровий номер 0721885800:06:000:2162, припинення обтяження речового права (справа № 903/1150/23). Дана справа безпосередньо стосується оскаржуваного договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 0721885800:06:000:2162, несільськогосподарського призначення від 24 грудня 2020 року.

Також, ОСОБА_1 вважав, що такі дії ПП «Богор-Плюс» свідчать про бажання відчужити спірне майно. Відтак, невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 січня 2024 року, у складі судді Польової М. М., заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на зазначене в заяві нерухоме майно: земельну ділянку площею 14,68 га, кадастровий номер 0721885800:06:000:2162, та на вказані у заяві 43 об`єкти незавершеного будівництвом нерухомого майна «Луцький м`ясокомбінат, що будується» (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2195479107228).

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що, зважаючи на наведені доводи на обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також наведені підстави та предмет позову, заявлені вимоги про накладення арешту на майно відповідають характеру спірних правовідносин, такі заходи зможуть забезпечити виконання рішення суду в разі його задоволення, а також унеможливлять подальшу перереєстрацію прав на спірне майно і, як наслідок, забезпечать права третіх осіб, до яких можуть бути подані позови щодо оспорювання їх права власності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 05 березня 2024 року апеляційну скаргу ПП «Богор-Плюс» задоволено.

Ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 січня 2024 року в даній справі скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що із переліку 43 об`єктів незавершеного будівництвом нерухомого майна, загальною площею 161 200 кв. м, та виробничою площею 46 921 кв. м, на яке судом накладено арешт, не видно, чи якісь із них відносяться до тих чотирьох об`єктів, що були придбані ОСОБА_2 (спадкодавцем ОСОБА_1 ), загальною площею 3 183,9 кв. м.

Крім того, такий спосіб забезпечення позову може узгоджуватися, зокрема, із вимогою майнового характеру, а в даному випадку позовні вимоги є немайновими, а саме - визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Тобто, у даній справі накладення арешту на спірне майно не узгоджується з предметом і підставами позову, відтак відсутня доцільність у застосуванні такого заходу забезпечення позову.

Разом тим, накладення арешту на визначений обсяг майна не може вважатися обґрунтованим з огляду на зміст позовних вимог, які визначив позивач, та може призвести до порушення законних прав відповідача.

Отже, апеляційний суд вважав обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині недотримання судом критерію співмірності заходу забезпечення позову із пред`явленими позовними вимогами, оскільки незастосування арешту не може унеможливити виконання рішення суду, якщо позов буде задоволений, так як майнових вимог позивачем не ставилось, а таке рішення не підлягає примусовому виконанню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тертичний Ю. В. через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив суд скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 05 березня 2024 року і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Тертичного Ю. В. мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не було враховано того, що предметом спору є нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, придбаній за оскаржуваним договором купівлі-продажу. Отже, судом не враховано того, що позовні вимоги стосуються, зокрема, нерухомого майна, на яке ОСОБА_1 просив накласти арешт.

Підставою касаційного оскарження постанови Волинського апеляційного суду від 05 березня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального й матеріального права, зокрема суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), від 08 червня 2021 року у справі № 906/1336/19 (провадження № 12-2гс21) та у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 904/2614/19.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2024 року представник ПП «Богор-Плюс» - адвокат Міщук І. В. через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін як таку, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У квітні 2024 року ППО «Інженерно-технічних фахівців» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У березні 2024 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Тертичного Ю. В. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 14,68 га, кадастровий номер 0721885800:06:000:2162, від 24 грудня 2020 року № 2004; визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора виконкому Луцької міської ради Кучми І. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54691194 від 21 жовтня 2020 року; визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55932728 від 24 грудня 2020 року.

ОСОБА_1 оскаржує договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 14,68 га, кадастровий номер 0721885800:06:000:2162, від 24 грудня 2020 року, укладений між державою Україна в особі Волинської обласної державної адміністрації та ПП «Богор-Плюс», оскільки вважає, що він є власником у порядку спадкування об`єктів незавершеного будівництва, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та розміщені на земельній ділянці, кадастровий номер 0721885800:06:000:2162. Вказує, що 12 грудня 2001 року спадкодавцем ОСОБА_2 було придбано у ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу об`єкти незавершеного будівництва: будівлю столярного цеху, процент готовності якого становить 51 %, будівлю складу № 1, 72 % готовності, будівлю незавершеного складу, 72 % готовності, та склад ГО, що знаходяться на АДРЕСА_1 .

Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з аналізу змісту норм глави 10 ЦПК України «Забезпечення позову» та правової природи заходів забезпечення позову, вони мають такі основні ознаки: 1) заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер захисту прав; 2) судове рішення про забезпечення позову не є остаточним рішенням по суті справи; 3) заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною десятою статті 150 ЦПК України визначено заборону вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Подібні правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 13 грудня 2021 року у справі № 367/3765/20 (провадження № 61-549св21).

Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, у пунктах 1-4 цієї постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У рішенні від 19 березня 1997 року заява № 18357/91 у справі « Дейвід Горнсбі (David Hornsby) та Ада Енн Горнсбі (Ada Ann Hornsby) проти Грецької Республіки», § 40, Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справі, що переглядається в касаційному порядку, апеляційний суд зазначив, що такий спосіб забезпечення позову може узгоджуватися, зокрема, із вимогою майнового характеру, а в даному випадку позовні вимоги є немайновими, а саме визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Колегія суддів Верховного Суду вважає за потрібне зазначити, що такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить нормам матеріального права з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 15 липня 2022 року у справі № 910/4445/21 зазначено, що у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, задоволення якої не вимагатиме примусового виконання судового рішення, має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі суддів об`єднаної Палати Касаційного господарського суду в постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.

Однак вказаний помилковий висновок апеляційного суду не впливає на правильність вирішення апеляційним судом заяви про забезпечення позову у даній справі в цілому.

Так, у справі, що переглядається, накладення арешту на визначений значний обсяг майна не може вважатися обґрунтованим з огляду на зміст позовних вимог, які визначив позивач, є неспівмірним із заявленими позовними вимогами та може призвести до порушення законних прав відповідача.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, всупереч нормам процесуального права не врахував (на відміну від суду апеляційної інстанції) недоведеність позивачем обставин, що свідчать про існування реальної загрози невиконання або ж утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не звернув уваги на те, що відсутні підстави для висновку про наявність зв`язку між предметом позову і вжитими заходами забезпечення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тертичного Юрія Вікторовича залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 05 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник