Постанова

від 30.10.2024 по справі 335/9910/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 30.10.2024 Справа № 335/9910/23

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 335/9910/23 Пр. № 22-ц/807/1379/24Головуючий у 1-й інстанції: Шалагінова А.В. Повний текст складено: 08.05.2024 року. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Кухаря С.В.

за участі секретаря Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з урахуванням апеляційної скарги (уточненої) ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ЦЕНТР «МАЯКОВСЬКИЙ» (надалі ТОВ «БЦ «МАЯКОВСЬКИЙ»), третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Буцикіна Лілія Олексіївна, про розірвання договору купівлі-продажу, припинення права власності

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Богославського В.А. звернувся до суду з вищезазначеним позовом (а.с. 1-3), в якому просив: - розірвати договір купівлі-продажу, укладений 20.12.2017 між ОСОБА_3 , від імені якого діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої Буцикіною Л.О., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу від 20.12.2017 року за р.№ 2154 та ТОВ «БЦ «МАЯКОВСЬКИЙ», посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О., зареєстрований в реєстрі за № 2158; - припинити право власності ТОВ «БЦ «МАЯКОВСЬКИЙ» на нежиле приміщення першого поверху Л1-11 загальною площею 478,90 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 17730231091; -скасувати рішення приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О. про реєстрацію права власності на нежиле приміщення першого поверху Л1-11 загальною площею 478,90 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 20.12.2017 року між ним, ОСОБА_3 , від імені якого діяв ОСОБА_4 за довіреністю, як продавцем, та відповідачем ТОВ «Бізнес центр «Маяковський» в особі директора ОСОБА_3 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення першого поверху Л1-11 загальною площею 478,90 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2158. Договором погоджено вартість приміщення, за яку здійснено продаж, розміром 100000,00 грн., які покупець зобов`язується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця протягом 5 банківських днів.

Разом із тим, на порушення умов договору купівлі-продажу, покупець так і не сплатив грошові кошти за нерухоме майно у визначений договором строк, у зв`язку із чим у продавця не настав обов`язок, визначений у п. 10 договору щодо передачі майна покупцю. Акт приймання-передачі приміщення між сторонами договору не складався.

Крім того, ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2017 року у справі № 331/8678/17 накладений арешт на вищезазначене нежитлове приміщення. Таким чином, договір купівлі-продажу не міг і не був виконаний з боку продавця. Покупець також не вимагав від продавця передачі майна, що є доказом відмови покупця від його прийняття. Дані обставини свідчать про істотні порушення умов договору, про відмову покупця прийняти майно та оплатити його.

Посилаючись на положення ст.ст. 509, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 629, 651, 653, 655, 691, 692 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), практику Верховного Суду, позивач вважає наявними підстави для розірвання вищезазначеного договору купівлі-продажу в судовому порядку, з огляду на що просив розірвати цей договір.

Окрім того, враховуючи положення ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», позивач також просив припинити право власності відповідача на спірне нежитлове приміщення та скасувати рішення приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Буцикіної Л.О. (індексний номер 38864061 від 20.12.2017 року) про реєстрацію права власності на вказане нежиле приміщення (а.с. 13).

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Шалагінову А.В.(а.с. 13). Ухвалою судупершої інстанції(а.с.14)провадженняу ційсправі відкритов порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду першої інстанції від 09 січня 2024 року (а.с. 39-40) в порядку задоволення клопотання представника позивача до участі у цій справі залучено приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Буцикіну Л,О.

Рішенням Орджонікідзевськогорайонного судум.Запоріжжя від29квітня 2024року (а.с. 74-76) у задоволенні позовних вимог позивача у цій справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 у своїйапеляційній скарзіз урахуваннямапеляційної скарги(уточненої) (а.с. 81-87, 96-98) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В автоматизованому порядку 20.05.2024 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Трофимову Д.А. (а.с. 92). Ухвалою апеляційного суду від 21.05.2024 року (а.с. 93-95) витребувано справу у суду першої інстанції, остання надійшла до апеляційного суду 27.05.2024 року (а.с.100). В автоматизованому порядку 28.05.2024 року суддею Онищенко Е.А. у цій справі замінено суддю Кочеткову І.В. у зв`язку з тривалою відпусткою останньої (а.с. 101-102). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою з урахуваннямуточненої у цій справі відкрито 28 травня 2024 року (а.с. 103), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с. 104), з урахуванням відповідногонавантаження судді-доповідачаі колегіїсуддів судовоїпалати зрозгляду цивільнихсправ,які зарішенням загальнихзборів суддівЗапорізького апеляційногосуду злипня 2021року такожприймають участьу розглядікримінальних проваджень,та штатусуддів Запорізькогоапеляційного судувзагалі, відпустки судді-доповідача за графіком (з 01 липня 2024 року по 09 серпня 2024 року включно - довідка а.с. 118).

Учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

В автоматизованому порядку 13.08.2024 року суддями Кочетковою І.В. та ОСОБА_5 у цій справі замінено суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. у зв`язку із тривалою відпусткою останніх (а.с. 119-120).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 14серпня 2024року, не відбувся та був відкладений (а.с.124) в порядку задоволення першого клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Богославського В.А. через хворобупозивача тазайнятість адвокатав іншійсправі віншому судів інтересахіншої особи (а.с. 121-123), ухвалою апеляційного суду в порядку ст. 81 ч. 7 ЦПК України на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги позивача, (а.с. 125-126) витребувано з Запорізького обласного державного нотаріального архіву для долучення до матеріалів цієї справи належним чином завірені копії: - договору купівлі-продажу, укладеного 20.12.2017 року між ОСОБА_3 , від імені якого діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності від 20.12.2017 року за р.№ 2154, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О., та ТОВ «БЦ «МАЯКОВСЬКИЙ», посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О., р. № 2158, - та всіх документів, на підставіяких приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О. здійснювались посвідчення і реєстрація вищезазначеного договору купівлі продажу сторін від 20.12.2017 року (р. № 2158) нежилого приміщення першого поверху літ. Л1-11 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1773023101.

На виконання вищезазначеної ухвали Запорізький обласний державний нотаріальний архів надав відповідні фотокопії (а.с. 132-210).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 23жовтня 2024року, не відбувся та був відкладений (а.с.214) в порядку задоволення другого клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Богославського В.А. через поважні причини, докази яких будуть надані апеляційному суду у подальшому (а.с. 212-213).

У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с. 219-221) всі учасники цієї справи втретє не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи не подавали.

Третя особа приватнийнотаріус БуцикінаЛ.О.,яка ранішевже повідомлялаапеляційному суду,що вжепрацює приватнимнотаріусом не Запорізького, а - Київського міського нотаріального округу, подала апеляційному суду заяву (а.с. 223-224), в якій просила розглядати дану справу без її участі.

В силу вимог ст.372ч.2ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджаєрозгляду справиапеляційним судом.

Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесятиднів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Апеляційне провадження у цій справі було відкрито 28.05.2024 року (а.с. 103).

В силу вимог ст. 44 ч. 1 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: заяву приватного нотаріуса Буцикіної Л.О. задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю всіх учасників цієї справи, які не з`явились.

В силу вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи… фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши уданому судовомузасіданні доповідьсудді-доповідача,перевіривши законністьта обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів апеляційноїскарги,дослідивши матеріалисправи,апеляційний суддійшов висновкупро те,що апеляційнаскаргазурахуванням апеляційноїскарги (уточненої) позивача ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає залишенню беззадоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судовими рішеннями є: … рішення,постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено,що судпершої інстанції,відмовляючи узадоволенні вищезазначеногопозову позивачау ційсправі,керувавсяст.ст.2-4,10-12,13,81,82,89,137,141,263-265ЦПК України та виходив із такого.

20.12.2017 між позивачем ОСОБА_3 , від імені якого діяв ОСОБА_4 за довіреністю, як Продавцем та відповідачем ТОВ «Бізнес центр «Маяковський» в особі директора ОСОБА_3 як Покупцем укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення першого поверху Л1-11 загальною площею 478,90 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2158 (копія а.с. 5-7).

Відповідно до умов цього договору, продаж майна сторони здійснюють за 100000,00 грн., які Покупець зобов`язується перерахувати на розрахунковий рахунок Продавця протягом 5 банківських днів (п. 3 договору).

Право власності на придбане нерухоме майно у Покупця виникає з моменту державної реєстрації (п. 4 договору).

Продавець зобов`язується передати вищевказане нерухоме майно до 25.12.2017 (п. 10 договору).

Того ж дня, 20.12.2017 на підставі вказаного договору проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ «БІЗНЕС ЦЕНТР «МАЯКОВСЬКИЙ» на підставі рішення приватного нотаріуса Буцикіної Л.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38864061 від 20.12.2017, а саме право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване за відповідачем, що підтверджується відповідним Витягом (а.с. 8-9).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач ОСОБА_3 є співзасновникомта однимз кінцевихбенефіціарних власниківвідповідача у цій справі - юридичної особи «БІЗНЕС ЦЕНТР «МАЯКОВСЬКИЙ» (ЄДРПОУ 39422563 а.с. 10).

В обґрунтування підстав для розірвання в судовому порядку вказаного договору купівлі-продажу позивач посилається на те, що на порушення умов договору купівлі-продажу, Покупець так і не сплатив грошові кошти за нерухоме майно у визначений договором строк, у зв`язку із чим у Продавця не настав обов`язок, визначений у п. 10 договору щодо передачі майна Покупцю. Акт приймання-передачі приміщення між сторонами договору не складався.

Крім того, позивач посилався на те, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2017 у справі № 331/8678/17 накладений арешт на вищезазначене нежитлове приміщення. Таким чином, договір купівлі-продажу не міг і не був виконаний з боку Продавця. Покупець також не вимагав від Продавця передачі майна, що є доказом відмови Покупця від його прийняття. Дані обставини, на думку позивача, свідчать про істотні порушення умов договору, про відмову Покупця прийняти майно та оплатити його.

Суд першої інстанції з вказаними доводами позивача та наведеними ним підставами для розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна не погодився, вважав їх необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч. 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватись з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявністьістотного порушення договору, але йнаявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво).

Вирішальне значення для застосування положення ч. 2 ст. статті 651 ЦК України має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У даному випадку суд першої інстанції встановив, що позивачем на порушення обов`язку доказування, передбаченого ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надано доказів обставин, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог, зокрема, того, що він не отримав грошових коштів за нерухоме майно на виконання умов договору купівлі-продажу, не передав приміщення покупцю, а покупець це приміщення не прийняв. Так, суду не надано виписки з рахунку позивача, на який в обумовлений договором строк чи пізніше не надійшли грошові кошти від відповідача, не надано первинних документів відповідача, з яких можливо було б встановити, що дане приміщення з моменту укладення вказаного договору не використовувалось в його господарській діяльності. Також позивачем не надано доказів завдання йому шкоди порушенням вищезазначених умов договору купівлі-продажу, зокрема, реальних збитків чи упущеної вигоди.

Посилання позивача на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2017 у справі № 331/8678/17, якою в порядку забезпечення позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про стягнення боргу накладено арешт на вищезазначене нежитлове приміщення (а.с. 11), само пособі не посвідчує наявності підставдля розірваннядоговору купівлі-продажу, оскільки суду не надано інформації з Єдиного реєстру заборон про фактичне виконання цієї ухвали та дати і часу, коли відповідний запис було внесено до вказаного Реєстру. Натомість, у договорі купівлі-продажу зазначено, що на момент його укладання представник Продавця гарантує, зокрема, те, що майно під забороною (арештом) не перебуває (п. 11 договору).

У судовому засіданні представник позивача також посилався на те, що вказана справа була розглянута Жовтневим районним судом м. Запоріжжя із ухваленням 14.09.2018 рішення, яке наявне в Єдиному державному реєстрі судових рішень, і щовказаним рішеннямарешт зприміщення незнято. Проте, копію зазначеного рішення представник позивача до матеріалів справи не долучив.

Водночас, відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Суду не надано доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2018, а тому відсутні підстави вважати, що арешт на спірне приміщення станом на час розгляду даної справи є чинним.

Суд першої інстанції звернув увагу на ту обставину, що фактично позивач ОСОБА_1 як первинний власник приміщення за договором купівлі-продажу, його продавець, продав це приміщення ТОВ «БІЗНЕС ЦЕНТР «МАЯКОВСЬКИЙ», співзасновником таспіввласником якогоє вінсам. Отже, саме позивач у даному випадку був відповідальним за належне виконання умов договору купівлі-продажу, зокрема, щодо оплатисобі відсвого підприємствагрошових коштів,оформлення актуприймання-передачітощо. Зазначені обставини, на переконання суду, посвідчують відсутність завданої позивачеві шкоди, яка б у розумінні вищезазначених положень ЦК України свідчила про наявність підстав для розірвання спірного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ч. 1 ст. 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення,невизнання абооспорювання самеїї прав,свобод чиінтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, суд першої інстанції, з урахуванням даних обставин, дійшов у цій справі висновку, що позивачем не доведено, що у даному випадку порушені його права чи законні інтереси, які підлягають захисту судом, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «БІЗНЕС ЦЕНТР «МАЯКОВСЬКИЙ» про розірвання договору купівлі-продажу та похідні від них вимоги про припинення права власності відповідача на нежитлове приміщення та про скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності не підлягають у цій справі задоволенню.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд першої інстанції не прийняв визнання позовнихвимог відповідачемТОВ «БІЗНЕСЦЕНТР «МАЯКОВСЬКИЙ», оскільки визнання позову у даному випадку суперечить вимогам закону, а саме вищезазначеним нормам ЦК України.

Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі слід відмовити повністю.

Судові витрати у даному випадку відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як особа з інвалідністю 2 групи (пенсійне посвідчення, копія а.с. 4).

Апеляційний судпогоджуєтьсяізтакими висновкамисудупершоїінстанції,вважаєїхправильними,арішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Доводи апеляційноїскарги зурахуванням апеляційноїскарги (уточненої) позивача ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 єтакими,щофактичнодублюють доводи його позову у цій справі у суді першої інстанції, яким судпершої інстанціївже надавналежну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача яку він та його представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою.

Суд першоїінстанції навиконання вимогст.12ч.5ЦПК Українисприяв повномута всебічномуз`ясуванню обставинцієї справи. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто вмежахзаявленихпозивачем позовнихвимогтана підставідоказівсторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування позивача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Позивач і представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги з урахуваннямапеляційної скарги(уточненої) сторони позивача.

Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, стороною позивача апеляційному суду не надані.

Доказами, передбаченими ст. 367 ч. 3 ЦПК України, які можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі на виконаннявимог ст.12ч.5ЦПК України,з метоюповного тавсебічного апеляційногоперегляду законностіта обґрунтованостірішення судупершої інстанціїу ційсправі вмежах доводівапеляційної скаргисторони позивача, є витребувані апеляційним судом в порядку ст. 81 ч. 7 ЦПК України (суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли вінмає сумнівиу добросовісномуздійсненні учасникамисправи їхніхпроцесуальних правабо виконанніобов`язків щододоказів…) та надані Запорізьким обласним державним нотаріальним архівом належним чином завірені копії: - договору купівлі-продажу, укладеного 20.12.2017 року між ОСОБА_3 , від імені якого діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності від 20.12.2017 року за р.№ 2154, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О., та ТОВ «БЦ «МАЯКОВСЬКИЙ», посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О., р. № 2158, - та всіх документів, на підставіяких приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О. здійснювались посвідчення і реєстрація вищезазначеного договору купівлі продажу сторін від 20.12.2017 року (р. № 2158) нежилого приміщення першого поверху літ. Л1-11 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1773023101, враховуючи, що приватний нотаріус Буцикіна Л.О. припинила свою роботу у Запорізькому міському нотаріальному окрузі на час розгляду цієї справи судом (повідомленняцього нотаріусасуду першоїінстанції а.с.62), у зв`язку із чим нотаріальні справи були здані нею в нотаріальний архів.

Проте, після дослідження останніх апеляційним судом (а.с. 132-210) було встановлено, що останніми не спростовуються правильно встановлені фактичні обставини цієї справи та правильні висновки суду першої інстанції у цій справі.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

Суд першої інстанції правильно на виконання вимог ст. 206 ч. 4 ЦПК України, встановивши, що визнання відповідачем вищезазначеного позову позивача у цій справі суперечить закону …, постановив протокольну (безвиходу донарадчої кімнати) ухвалу про відмову у прийнятті цього визнання відповідачем позову і продовжив судовий розгляд цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги з урахуваннямапеляційної скарги(уточненої) позивача ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім цього,судом першоїінстанції правильно,з додержаннямвимог ст.141ЦПК Українибуло вирішенопитання пророзподіл судовихвитрат,пов`язаних ізрозглядом цієїсправи судомпершої інстанції.

За такихобставин,апеляційнийсудне вбачаєпередбаченихзакономпідстав дляскасуваннярішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ч. 1 ЦПК України в разі відмови позивачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Також, апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в силу вимог закону (пенсійне посвідчення позивача на підтвердження особи з інвалідністю 2 групи, копія а.с. 89) був звільнений від сплати судового збору при подачі вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу з урахуваннямапеляційної скарги(уточненої) ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття,проте,може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 11.11.2024 року, оскільки у період з 09.11.2024 року по 10.11.2024 року мали місце вихідні дні.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В. Кухар С.В.