Постанова

від 08.11.2024 по справі 466/1626/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/1626/24 Головуючий у 1 інстанції: Зими І.Є.

Провадження № 22-ц/811/2051/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року м.Львів

Справа № 466/1626/24

Провадження № 22ц/811/2051/24

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

розглянув апеляційні скарги Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на рішення Шевченківського районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 29 травня 2024 року у складі судді Зими І. Є. у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського ДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, про відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

9 лютого 24 року позивач звернувся з позовом про стягнення з Державного бюджету України через ГУ Державної казначейської служби України у Львівській області 75 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю Шевченківського ВДВС м.Львова при виконанні судових рішень, а також витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в Шевченківському відділі ДВС у м. Львові з лютого 2021 року знаходяться виконавчі провадження НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 щодо примусового виконання судових рішень про стягнення з ОСОБА_2 в його користь: 855 838 грн., 6 900 грн., 201 460,29 грн. та 1 600 грн. Незважаючи на те, що боржник добровільно не виконує судові рішення, головний державний виконавець Шевченківського ВДВС Рибчак А.М. неодноразово, приймаючи неправомірні рішення, впродовж трьох років виконавчі дії в повному обсязі не вчиняє. Зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні достовірні відомості вжитих державним виконавцем дієвих заходів для виявлення коштів на банківських рахунках боржника, наявності доходів від підприємницької діяльності, належних боржнику часток у спільному майні, про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника з метою виявлення нерухомого та рухомого майна, опису та арешту такого майна і що такі заходи виявилися безрезультатними. При цьому позивачу відомо, що боржник є відомим забудовником та ймовірно має на відповідних рахунках необхідні кошти. 16 березня 2021 року державним виконавцем Рибчаком А.М. винесена постанова про закінчення примусового виконання щодо сплати боргу ОСОБА_2 через відсутність у боржника майна. Вказана постанова, на думку позивача, винесена передчасно, тому дії виконавця були оскаржені в судовому порядку. Як наслідок рішення виконавця про повернення виконавчих листів стягувачу були визнані неправомірними ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 21 травня 23 року, залишеною без змін апеляційним судом. Загалом рішення про стягнення з ОСОБА_2 в його (позивача) користь коштів боржником не виконуються в повному обсязі уже понад 10 років. Саме такою неправомірною бездіяльністю виконавчої служби йому заподіяно моральну шкоду. Позивач зазначає, що він є інвалідом І групи, а недотримання посадовими особами органів ДВС своїх обов`язків щодо примусового виконання рішень викликають у нього нестерпні почуття розпачу та неспокій. Йому завдана шкода органом державної влади, а тому така підлягає відшкодуванню з боку держави, через ГУ Державної казначейської служби України у Львівській області. За таких обставин, через душевні страждання, які він зазнав у зв`язку з надмірно тривалим невиконанням судових рішень, які набрали законної сили, що відбулось з вини посадових осіб державної виконавчої служби, враховуючи обставини справи, засади розумності й справедливості, зазначає, що йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у 75 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 29 травня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю Шевченківського ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у виконанні судових рішень 50 000 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. В решті вимог відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду оскаржили Шевченківський ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області.

ШевченківськийВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вважає, що державним виконавцем вжито усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів для виявлення майна боржника, про що свідчать матеріали виконавчого провадження. Зазначає, що судом не взято до уваги, що державним виконавцем неодноразово здійснювались виходи за місцем реєстрації боржника, про що складені відповідні акти. Вказує, що позов обґрунтовується загальними фразами, вимоги не підкріплюються жодними належними доказами, які б підтверджували понесення таких втрат, які просить стягнути позивач, та причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та протиправними діями відносно позивача.

Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вважає, що судом першої інстанції не встановлено чи позов пред`явлено до належного відповідача, в даному випадку - Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, та не досліджено обґрунтованості позовних вимог. Вказує, що належним відповідачем у даній справі є Держава в особі органу, яким заподіяна шкода. Крім того вказує на те, що відповідно до наданих повноважень та завдань, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду, при цьому не несе відповідальності за шкоду, завдану іншими державними органами. Також вважає, що в матеріалах справи відсутні докази завдання позивачу моральної шкоди. Вказує, що судом належно не досліджено усіх обставин, що ймовірно могли бути причиною моральних страждань позивача та в чому такі виражені, а позивачем не надано жодного належного підтвердження зазначеного.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться.

Відповідно до частин 4 і 5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг; колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що в Шевченківському ВДВС у м. Львові ЗМУМЮ (м. Львів) знаходяться виконавчі провадження ВП НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №466/5373/17, виданого 3 лютого 2021 року Шевченківським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 855 838 грн.; виконавчого листа №466/12612/21, виданого 22 серпня 2022 року Шевченківським районним судом м. Львова.

8 лютого 2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1.

Згідно наявної в матеріалах справи інформації по виконавчих провадженнях НОМЕР_1, 16 березня 2021 року державним виконавцем Рибчак А.М. винесено постанову про арешт майна боржника, а також постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». 18 березня 2021 року вказана постанова була скасована з підстави помилки виконавця.

2 квітня 2021 року державним виконавцем Рибчак А.М. внесено подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа.

14 квітня 2021 року проведено опис майна та винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні.

18 травня 2021 року головним державним виконавцем Рибчак А.М. зупинено виконавче провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (зупинення судом реалізації арештованого майна).

5 липня 2021 року винесено постанову про поновлення виконавчого провадження.

13 липня 2021 року, 8 вересня 2021 року державним виконавцем Рибчак А.М. внесено подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа.

25 листопада 2021 року звернуто стягнення на кошти на рахунках боржника та винесено постанову про арешт коштів боржника. Того ж дня скасовано звернення стягнення на кошти на рахунках божника та вказано: «помилка виконавця».

13 січня 2022 року головним державним виконавцем Рибчак А.М. зупинено виконавче провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (зупинення судом реалізації арештованого майна). Того ж дня винесено постанову про поновлення виконавчого провадження. 25 січня 2022 року повторно винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

10 лютого 2023 року головним державним виконавцем Рибчак А.М. винесено постанову про поновлення виконавчого провадження та цього ж дня винесено постанову у ВП НОМЕР_1 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна).

31 травня 2023 року Шевченківським районним судом постановлено ухвалу, якою частково задоволено скаргу ОСОБА_1 та визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Рибчак А.М. у виконавчих провадженнях про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів . Зобов`язано головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Рибчак А.М. вчинити виконавчі дії щодо примусового виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів. Скасовано постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Рибчак А.М. від 10 лютого 2023 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчих провадженнях НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3. Вказана ухвала залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що через тривале невиконанням судового рішення позивач зазнав душевних страждань, йому завдано моральну шкоду, яка має бути відшкодована за рахунок держави. З урахуванням характеру порушення прав позивача, глибини його душевних страждань, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, засад розумності і справедливості, суд визначив моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з врахуванням наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких закон виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Шкода, заподіяна державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіянням шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

При розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, суди повинні виходити з положень ст. 56 Конституції України, а також статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищих посадових осіб державної виконавчої служби.

Згідно із ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст. 18 ЦПК України).

На підставі аналізу наявних у справі доказів суд встановив, що рішення у справах з участю ОСОБА_1 не виконуються протягом тривалого часу, а дії головного державного виконав щодо повернення виконавчого документа стягувачу не відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження», крім того державним виконавцем всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» не вжито всіх передбачених цим Законом заходів щодо забезпечення примусового виконання рішення, зокрема, не вжито належних заходів по перевірці та розшуку майна боржника.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються засади розумності і справедливості, рівності, поміркованості. Величина моральної шкоди має бути не більш, аніж достатньою для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинна призводити до її збагачення.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала потерпіла особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя та побуту.

Визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Такий правовий висновок наведений Верховним Судом у постановах від 4 червня 2018 року (справа № 489/2492/17, провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року (справа № 464/6863/16, провадження № 61-10293св18), від 21 червня 2018 року (справа № 205/119/17, провадження № 61-24700св18), від 25 липня 2018 року (справа № 607/14493/16-ц,провадження № 61-12051св18).

Суд першої інстанції встановив, що внаслідок тривалого невиконання судових рішень, позивач зазнав душевних страждань, переніс нервовий стрес, були порушені його нормальні життєві зв`язки, він вживав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права, що втратами немайнового характеру (моральна шкода).

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості; врахував характер заподіяння моральної шкоди, характер і обсяг моральних страждань позивача. Моральна шкода у визначеному судом розмірі надасть позивачу можливість відновити свої втрати немайнового характеру та не є такою, що призведе до його збагачення. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач є інвалідом І-ї групи, є особливо вразливою особою, що вимагає від нього ще більших зусиль для подолання втрат немайнового характеру та докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають обставинам справи та не спростовані доводами апеляційної скарги, а також зазначає наступне.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Крім того, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

У цих правовідносинах боржником є держава, яка має обов`язок щодо відшкодування шкоди (на підставі судового рішення) через Державну казначейську службу України, тоді як гарантії держави щодо виконання судових рішень і виконавчих документів, боржником за якими є, зокрема, державний орган, а також участь Державної казначейської служби України у цьому процесі мають інше призначення та завдання. В останньому випадку виконання судових рішень щодо стягнення коштів покладено на органи казначейства як на органи, які здійснюють казначейське обслуговування рахунків відповідного державного органу. Боржником в такому випадку є державний орган, який несе зобов`язання перш за все своїм коштом у межах асигнувань з державного бюджету, що і зумовлює участь Державної казначейської служби України у виконанні таких судових рішень. При цьому з урахуванням положень п.10 ч.2 ст.16, ст.ст.21, 1173 та 1174 ЦК шкода, завдана з вини державної виконавчої служби чи (та) особами виконавчої служби відшкодовується державою у випадках визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними. Тому органи казначейської служби залучаються для забезпечення стягнення коштів з держави, а не з цих органів, у випадку задоволення позову.

Оскаржене рішення мотивоване тим, що відповідальність несе держава в особі органу державної виконавчої служби. Жодних зобов`язань для Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області у оскаржуваному рішенні не визначено.

Оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції не встановлені.

Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України (якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

При наявності передбачених законом підстав для касаційного оскарження, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 8 листопада 2024 року.

Головуючий -

---

Т. І. Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк