Постанова

від 04.11.2024 по справі 444/127/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 444/127/24 Головуючий у 1 інстанції: Оприск З. Л.

Провадження № 22-ц/811/2481/24 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю: секретаря Ковальчука Ю.П.;

прокурора Германович Ю.А. ;

адвоката Петровського Ю.І.

- представника відповідачки ОСОБА_2 ;

адвоката Бочуляка Ю.І.

- представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 22 липня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою зупинено провадження у справі № 444/127/24 за позовом першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова (в подальшому - «прокурор») в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до Львівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_19 , треті особи: Національна академія аграрних наук України та Інститут біології тварин Національної академії аграрних наук України, про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК із всіма зареєстрованими правами - до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 444/327/23 за позовом ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 до Інституту біології тварин Національної академії аграрних наук України, Львівської районної ради Львівської області та Львівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування землею від 21.08.1996 року серії ІІ-ЛВ № 004380, який видано Жовківською районною радою народних депутатів (том 3, а.с. 126-127).

Дану ухвалу оскаржив перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова.

Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати і направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм процесуального права.

Вважає, що «судом першої інстанції не встановлено беззаперечних підстав для зупинення провадження у цій справі», оскільки суд, «зупиняючи провадження у справі, не встановив, у чому полягає об`єктивна неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості позовних вимог» та «чому зібрані у цій справі докази не дають можливості самостійно суду встановити та оцінити обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору».

Також вважає, що «сама по собі взаємопов`язаність двох справ (№ 444/127/24 та № 444/327/23) ще не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі» (том 3, а.с. 170-178).

Львівська міська рада подала до суду клопотання про апеляційний розгляд справи у відсутності її представника, у якому зазначено, що при прийнятті рішення за апеляційною скаргою прокурора на оскаржувану ухвалу згаданий відповідач покладається на розсуд суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представників відповідачів, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

Відповідно до пункту 6 статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку (зокрема) цивільного судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Така підстава зупинення провадження застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у цій справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість їх розгляду.

Для застосування пункту 6 статті 251 ЦПК України необхідно встановити, що між двома справами повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок. Як правило, це виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи.

Як вбачається з позовної заяви, поданої прокурором до суду у січні 2024 року, за змістом позовних вимог предметом даного позову є фактичне позбавлення права власності 18 фізичних осіб (відповідачів по даній справі) на земельні ділянки, отримані ними у власність у листопаді 2020 року, шляхом скасування відповідних рішень Грядівської сільської ради та державної реєстрації цих земельних ділянок за згаданими відповідачами в Державному земельному кадастрі земельних ділянок. При цьому позовні вимоги прокурора обґрунтовуються наявністю у Львівського біологічного центру Української академії аграрних наук Державного акту на право постійного користування землею від 21.08.1996 року серії ІІ-ЛВ № 004380, виданого Жовківською районною радою народних депутатів.

Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма її учасниками те, що задовго до подання прокурором до суду вищезгаданого позову (а саме - у лютому 2023 року) ряд фізичних осіб (відповідачів у справі за позовом прокурора) звернулися до суду з позовом до Інституту біології тварин Національної академії аграрних наук України та інших про визнання недійсним та скасування вищезгаданого Державного акту на право постійного користування землею від 21.08.1996 року серії ІІ-ЛВ № 004380, яким прокурор обґрунтовує заявлені ним позовні вимоги у даній справі (том 3, а.с. 64-65).

Тобто, як вбачається з вищенаведеного, одним з визначальних питань, які потрібно вирішити для прийняття законного та обґрунтованого рішення за позовом прокурора до 18 фізичних осіб, є питання законності чи незаконності вищезгаданого Державного акту на право постійного користування землею від 21.08.1996 року серії ІІ-ЛВ № 004380, що і є предметом з`ясування у цивільній справі № 444/327/23 за позовом ряду фізичних осіб ( ОСОБА_20 ті інших) до Інституту біології тварин Національної академії аграрних наук України та інших.

За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача (в нашому випадку - відповідачів/фізичних осіб) презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.

Спірні земельні ділянки були передані у власність фізичних осіб (відповідачів) уповноваженим на те органом місцевого самоврядування: тобто - відповідачі (виходячи з принципу «належного урядування») є добросовісними набувачами цих земельних ділянок.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення (див.: рішення Європейського суду з прав людини у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що позбавлення особи-добросовісного набувача права власності на майно може мати місце у виняткових випадках і лише за наведення достатніх підстав- з урахуванням усіх обставин справи в їх сукупності, належності і допустимості доказів та у чіткій відповідності до чинного законодавства.

Безспірним є те, що фізичні особи - власники земельних ділянок (відповідачі у даній справі) вправі оспорювати правовстановлюючі документи інших осіб на належні їм на праві власності земельні ділянки і вони скористалися цим правом ще у лютому 2023 року.

Апеляційна скарга прокурора не містить доводів, які б свідчили про нагальність вирішення заявлених ним у січні 2024 року позовних вимог - без з`ясування у встановленому законом порядку належності та допустимості такого доказу по справі, як Державний акт на право постійного користування землею від 21.08.1996 року, яким прокурор і обґрунтовує заявлені ним позовні вимоги.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги, прокурор визнає «взаємопов`язаність двох справ (№ 444/127/24 та № 444/327/23)».

Відтак, встановивши, що вищезгадані цивільні справи пов`язані між собою, суд першої інстанції на переконання колегії суддів прийшов до вірного висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі - до набрання законної сили рішенням у вищезгаданій цивільній справі № 444/327/23.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у справі.

За вищенаведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні і апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369 ч.2, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова залишити без задоволення, а ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 22 липня 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 11 листопада 2024 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.