Рішення

від 30.10.2024 по справі 729/1725/23

БОБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 729/1725/23

2/729/421/24 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2024 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

судді Демченко Л.М.,

за участю секретарів Величко К.Р., Шлапак Н.А.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представниці третьої особи ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Бобровицької міської ради про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна неповнолітній дитині,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачки про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна неповнолітній дитині. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вони з відповідачкою перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірваний на підставі рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 06.06.2022. Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час звернення до суду із позовом ОСОБА_1 не працювала та не мала власного житла, мала намір виїхати за межі України, залишивши дитину з батьком. З моменту розірвання шлюбу він повністю утримує дитину, оскільки ОСОБА_1 відмовляється допомагати у вихованні дитини, її догляді, відмовляється нести відповідальність щодо піклування спільної доньки. Дитина зареєстрована та проживає за місцем його реєстрації. Враховуючи викладене, просить позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_4 та призначити його опікуном дитини.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій зазначає, що являється військовослужбовцем Збройних Сил України та постійно перебуває на «нульових позиціях», просить розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Також в своїй письмовій заяві вказує, що донька, ОСОБА_4 перебуває на його повному утриманні та проживає за його місцем реєстрації. ОСОБА_1 не має власного житла та місця реєстрації для проживання з дитиною, не має жодного джерела доходу, раніше вже була позбавлена батьківських прав відносно однієї дитини, тому наявні всі підстави для позбавлення її батьківських прав (а.с.120).

Відповідачка на початку судового розгляду визнала позовні вимоги. В суді відповідачка пояснила, що колишній чоловік ОСОБА_3 проходить службу в Збройних Силах України. На належну їй банківську картку надсилає кошти, за які вона облаштовувала житло, зробила ремонт в будинку, купує для дитини продукти харчування, готує їжу. Піклується про те щоб дитина була чисто одягнена, була всім забезпечена, цікавиться її навчанням, постійно приймає участь у батьківських зборах. Єдиною підставою позбавлення її батьківських прав є незгода колишнього чоловіка щодо їх з дитиною виїзду за межі України.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Частинами 3, 4 ст. 155 СК України визначено, що відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відмова відповідачки від батьківських прав та її згода на позбавлення її батьківських прав, викладена у її заяві, а також озвучена в ході судового розгляду не може слугувати єдиною та достатньою підставою для позбавлення батьківських прав відносно доньки, оскільки виключний перелік підстав для позбавлення батьківських прав визначено у ч. 1 ст. 164 СК України.

Позбавлення відповідачки батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, тому з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, враховуючи те, що визнання позову суперечить нормам чинного законодавства, суд відмовив у прийнятті визнання відповідачкою позову та продовжив судовий розгляд.

В подальшому, під час судових дебатів позивачка вказала, що заперечує проти задоволення позовних вимог.

Представниця третьої особи в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та пояснила, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 є недоцільним та суперечить інтересам дитини. Мати належним чином виконує свої батьківські обов`язки, родина не значиться як така, що перебуває в складних життєвих обставинах. В будинку проведено ремонт, мати піклується про належні умови проживання, дитина чиста, охайна, родина забезпечена продуктами харчування, мати не зловживає спиртними напоями, займається вихованням дитини, постійно присутня на батьківських зборах, допомагає дитині у вивченні уроків, дівчинка навчається у школі добре. Єдиною причиною для позбавлення відповідачки батьківських прав є те, що чоловік перешкоджає її можливому виїзду з малолітньою дитиною за межі України. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини Бобровицької міської ради розглядалось питання про стан виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 та комісією прийнято рішення, що підстави для прийняття Бобровицькою міською радою рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_4 недостатні.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , фахівець центру надання соціальних послуг пояснила, що сім`я ОСОБА_6 є отримувачами соціальних послуг у Центрі надання соціальних послуг Бобровицької міської ради. Після розірвання шлюбу із ОСОБА_3 відповідачка в справі ОСОБА_1 проживає разом із донькою ОСОБА_4 в будинку позивача. Мати забезпечує належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини, в будинку завжди чисто, наявні продукти харчування. Мати готує їжу, цікавиться навчанням дитини. В будинку чисто, прибрано, зроблений ремонт. Дитина завжди охайна, мати допомагає їй в навчанні, цікавиться її успіхами в школі. Мати належним чином виконує свої батьківські обов`язки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, свідка, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 15.04.2016 у Щаснівській сільській раді Бобровицького району Чернігівської області, який було розірвано згідно рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 06.06.2022 (а.с.12,13). Мають спільну доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно правової позиції, викладеної в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, визначені ст. 166 СК України .

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

На підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, позивач посилався на те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків, пов`язаних з вихованням дитини, не піклується про дитину, не забезпечує матеріально, крім того, відповідачка має намір виїхати за межі території України.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків, тобто вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу продовжує не виконувати своїх батьківських обов`язків, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Навпаки, як вбачається із наданого Службою у справах дітей листа, інформації про неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 до Бобровицької міської ради як органу опіки та піклування та Служби у справах дітей від суб`єктів соціальної роботи не надходило (а.с. 166).

Згідно інформації Щаснівського старостинського округу від 16.07.2024, ОСОБА_1 проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 з двома доньками: ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , батьком якої є ОСОБА_3 , власник будинку (з 26.01.2023 перебуває на військовій службі в ЗСУ). В будинку зроблений капітальний ремонт, проведена вода, опалення пічне, умови для проживання дитини забезпечені. ОСОБА_1 не працює, кошти для ремонту, проживання та навчання надходять від ОСОБА_3 . ОСОБА_1 тримає птицю та обробляє присадибну ділянку, доброзичлива. Працелюбна, наркотичних засобів не вживає, скарг на негативну поведінку від жителів села не надходило (а.с.167).

У відповідності до довідки Центру надання соціальних послуг Бобровицької міської ради від 15.08.2024, сім`я ОСОБА_8 з 09.11.2021 є отримувачами соціальних послуг Центру надання соціальних послуг. Батько, ОСОБА_3 проходить військову службу, мати не працює, проживає з доньками в будинку чоловікових батьків. Соціально-побутові умови задовільні, матеріальне забезпечення дітей належне. Раніше ОСОБА_1 зловживала спиртними напоями, але з початком війни жінка позбавилась шкідливої звички і належним чином виконує свої батьківські обов`язки (а.с.168).

Згідно висновку оцінки потреб сім`ї, стан матері, ОСОБА_1 не перешкоджає задоволенню потреб дітей, її батьківський потенціал належний (а.с.169-170).

До органів поліції чи органу опіки та піклування для вжиття заходів реагування до відповідачку з приводу нехтування нею батьківськими обов`язками стосовно дитини позивач не звертався.

Частиною 4 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини Бобровицької міської ради 25.09.2024 розглядалося питання про стан виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 та вирішено, що стан виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 відносно малолітньої ОСОБА_9 є належним, підстави для прийняття Бобровицькою міською радою як органом опіки та піклування рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 недостатні (а.с. 182-184).

Згідно акту обстеження умов проживання від 11.09.2024, в житловому будинку в АДРЕСА_1 проживають та мають постійне місце реєстрації ОСОБА_1 - мати, ОСОБА_3 - батько та діти: ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . Батько є військовослужбовцем Збройних Сил України, мати не працює. Санітарно-гігієнічний стан будинку у нормі, в кімнатах проведений ремонт, опалення пічне, є великий запас палива. В кімнатах будинку є відповідні меблі: окремі ліжка, шафа для одягу, телевізор, планшет для навчання. ОСОБА_4 має окреме робоче місце та все необхідне для навчання, придбане за кошти батька. Для виховання та розвитку дітей створено належні умови, підстави для позбавлення матері батьківських прав відсутні (а.с.181).

Суд критично оцінює посилання позивача на те, що відповідачка не бере участі у забезпеченні належних матеріальних умов для проживання та виховання дитини та звертає увагу на те, що згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Обов`язок щодо забезпечення належних умов виховання дитини покладається на обох батьків. Відсутність постійного джерела доходу відповідачки не свідчить про нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що відповідачки доглядає за побутом в будинку, обробляє земельну ділянку та тримає господарство. Окрім викладеного, сторони підтвердили, що позивач в справі є військовослужбовцем та проходить військову службу за межами населеного пункту, де проживає дитина, а тому позбавлення батьківських прав матері, яка доглядає за донькою призведе до негативних наслідків для дитини та взагалі позбавить її батьківського піклування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що позбавлення відповідачки ОСОБА_1 батьківських прав щодо доньки є обґрунтованим заходом впливу і буде слугувати якнайкращим інтересам самої дитини.

З огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема в частині її права на спілкування з матір`ю та збереження зв`язків із нею, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідача такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), проте, наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем не було надано безспірних доказів, які свідчать про необхідність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, приймаючи до уваги те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76- 81,89, 95, 258,259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.150, 155, 164, 165, 166 СК України,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Бобровицької міської ради про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна неповнолітній дитині - відмовити.

Найменування сторін: позивач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ); відповідачка - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ); третя особа - Служба у справах дітей Бобровицької міської ради Чернігівської області (17400, вул.Незалежності, 46, м.Бобровиця, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 04061990).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлено 08 листопада 2024 року.

Суддя Л.М.Демченко