Постанова

від 05.11.2024 по справі 644/368/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 листопада 2024 року

м. Харків

справа № 644/368/23

провадження № 22-ц/818/2926/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Тичкової О.Ю.

суддів: Пилипчук Н.П, Маміної О.В.

за участю секретаря Волобуєва О.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Ізюмського ліцею № 6 Ізюмської міської ради,

третя особа: Управління освіти Ізюмської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 червня 2024 року у складі судді Черняка В.Г.,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом після зміни якого, просила визнати протиправними та скасувати наказ Ізюмського ліцею № 6 Ізюмської міської ради від 01.04.2022 року № 50-к/тр «Про призупинення дії трудового договору» в частині, що стосується вчителя трудового навчання ОСОБА_1 , поновити на період з 01.04.2022 по 27.12.2022 дію укладеного між ОСОБА_1 та відповідачем трудового договору, стягнути з ізюмського ліцею № 6 Ізюмської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2022 року по 27.12.2022 року у розмірі 117 700,72 грн, що визначена без утримання сум податків та інших обов`язкових платежів та 100 000 грн на відшкодування судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 15.08.1982 по 27.12.2022 ОСОБА_1 працював вчителем з трудового навчання в Ізюмському ліцеї № 6 Ізюмської міської ради ( надалі Ліцей). Наказом від 27.12.2022 позивача звільнено з роботи за п. 2 ст. 36 КЗпП України. Наказом Ліцею від 01.04.2022 року № 50-к/тр було зупинено дію укладеного з ним трудового договору з 01.04.2022 до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану. Зміст зазначеного наказу не відповідає вимогам ст. 13 закону « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». А саме, наказ не містить посилання в чому полягає абсолютна неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника її виконувати. Наказ містить є дискримінаційним відносно ОСОБА_1 , оскільки трудовий договір було зупинено ні зі всіма працівниками, а лише з певною кількістю працівників. Наказ не містить положень щодо умов збереження заробітної плати порушує його трудові права. Оскаржуваний наказ не відповідає вимогам ч.1 ст. 57 1 Закону « Про освіту» щодо збереження місця роботи та середнього заробітку працівникам закладів освіти, які вимушені були змінити місце проживання ( перебування) в умовах воєнного стану. Враховуючи, що трудовий договір з ним було не припинено, а призупинено його дію позивач вважає, що ефективним способом відновлення порушення його права є поновлення дії трудового договору з 01.04.2022 до моменту звільнення 27.12.2022. Також вважає за необхідне стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2022 року по 27.12.2022 року у розмірі 117 700,72 грн. Крім того, позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., яка полягає у моральних стражданнях, приниженні, втрати нормальних життєвих зв`язків, скрутному матеріальному становищі.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 червня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішеннями суду першої інстанції, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та зробив висновки що не відповідають дійсним обставинам у справі та вимогам закону. А саме, матеріали справи не містять доказів абсолютної неможливості з боку роботодавця надати йому роботу та з боку робітника - її виконувати. В супереч вимог закону зазначений наказ не містить умов щодо виплати позивачу заробітної плати, гарантійних та компенсаційних витрат, містить дискримінаційні положення, оскільки трудові відносини були призупинені не з усіма працівниками закладу освіти, а лише з їх частиною, які в період окупації перебували в м. Ізюм Харківської області, до якої увійшов і позивач. Крім цього оскаржуваний наказ суперечить вимогам ч.1 ст. 57 1 Закону « Про освіту» щодо збереження місця роботи та середнього заробітку працівникам закладів освіти, які вимушені були змінити місце проживання ( перебування) в умовах воєнного стану.

У відзиві на апеляційну скаргу управління освіти Ізюмської міської ради просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Посилається на те, що судом повно та всебічно встановлені обставини у справі та ухвалене законне та обґрунтоване рішення. Викладені апелянтом доводи висновків суду не спростовують. Судом встановлена об`єктивна неможливість організації освітнього процесу на території м. Ізюм з боку роботодавця та неможливість виконання роботи з боку позивача, що свідчить про наявність підстав для призупинення дії укладеного з ним трудового договору. Відповідно до вимог закону України « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на час призупинення дії трудового договору за позивачем зберігалося місце роботи, а відшкодування середньої заробітної плати та інших компенсаційних виплат покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1ст.367ЦПКУкраїни суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами у справі з 15.08.1982 по 27.12.2022 ОСОБА_1 працював в Ізюмському ліцеї № 6 Ізюмської міської ради та обіймав посаду вчителя трудового навчання.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В наступному строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

Згідно із наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 «Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» від 22.12.2022 встановлено, що м. Ізюм було окуповане в період часу з 01.04.2023 до 08.09.2022.

Ізюмський ліцей № 6, де працював ОСОБА_1 , знаходиться безпосередньо в місті Ізюм, а саме: АДРЕСА_1 .

25.02.2023 Управлінням освіти Ізюмської міської ради було видано наказ № 70 про встановлення простою, запровадження дистанційної роботи та оплату праці в умовах військового стану в управлінні освіти, закладах дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти і призупинити роботу з можливим продовженням, до закінченні військового стану. На період простою працівникам зазначених закладів освіти здійснити нарахування та провести розрахунок заробітної плати ( т. 1 а.с. 16).

Наказом Управління освіти Ізюмської міської ради № 02 ВС від 01.04.2022 внесені зміни та доповнення до вищезазначеного наказу, а саме:

Пункт 3 викладено в такій редакції: «здійснити нарахування та провести розрахунки заробітної плати на весь період простою працівникам Управління освіти Ізюмської міської ради, закладів дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти, КО «Інклюзивно-ресурсний центр» та працівникам, які були прийняті за контрактом, що не знаходяться на окупованих територіях України, на територіях країни агресора, на територіях республіки Білорусь або на територіях інших держав, які підтримують агресію російської федерації проти України та не співпрацюють і не співпрацювали, не підтримують і не підтримували в будь-яких проявах окупаційну владу що тимчасово діє на території Ізюмської міської територіальної громади, які працюють в дистанційному режимі роботи в розмірі посадового окладу, але не нижче мінімальної заробітної плати, в межах фонду заробітної плати для працівників управління освіти та закладів освіти, що отримують заробітну плату з місцевого бюджету ( т. 1 а.с. 17).

Відповідно до Наказу № 03-ВС від 02.04.2022 «Про внесення змін до наказу Управління освіти від 25.02.2022 № 70 «Про встановлення простою, запровадження дистанційної роботи та оплату праці в умовах воєнного стану», встановлено наступні зміни:

1.1. Пункт 1 після слова «встановити» доповнити словами «для працівників», все інше по тексту без змін.

1.2. Пункт 3 викласти в такій редакції: « 3. Здійснити нарахування та провести розрахунки заробітної плати за весь період простою працівникам Управління освіти Ізюмської міської ради, закладів дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти, КО «Інклюзивно-ресурсний центр», працівникам, які отримують заробітну плату з місцевого бюджету, та працівникам, які були прийняті за контрактом, що не знаходяться на окупованих територіях України, на територіях країни агресора, на територіях республіки Білорусь або на територіях інших держав, які підтримують агресію російської федерації проти України та не співпрацюють і не співпрацювали, не підгримують і не підтримували в будь-яких проявах окупаційну владу у м. Ізюм, до яких не відкриті кримінальні провадження та не висунута підозра у вчиненні кримінального правопорушення, в розмірі посадового окладу, але не нижче мінімальної заробітної плати, а працівникам, які працюють в дистанційному режимі роботи, заробітну плату в розмірі середньомісячної заробітної плати в межах фонду заробітної плати».

2. Вважати таким, що втратив чинність підпункт 1.1 пункту 1 наказу Управління освіти Ізюмської міської ради від 01.02.2022 № 02 «Про Внесення змін до наказу Управління освіти від 25.02.2022 № 70 «Про встановлення простою, запровадження дистанційної роботи та оплату праці в умовах воєнного стану» ( т.1 а.с. 18).

За змістомнаказу Управлінняосвіти Ізюмськоїміської ради№ 09 ВСвід 01.09.2022року «Про роботу закладів освіти Ізюмської міської ради Харківської області у 2022/2023 навчальному році» з 01.09.2022 освітній процес призупинено у закладах дошкільної освіти Ізюмської міської ради; у Ізюмському ліцеї № 2 Ізюмської міської ради Харківської області; Ізюмському ліцеї №4 Ізюмської міської ради Харківської області; Ізюмському ліцеї №6 Ізюмської міської ради Харківської області; Ізюмському ліцеї №10 Ізюмської міської ради Харківської області; Ізюмському ліцеї №12 Ізюмської міської ради Харківської області; Кам`янській гімназії Ізюмської міської ради Харківської області та Левківській гімназії Ізюмської міської ради Харківської області; комунальній установі «Ізюмський інклюзивно-ресурсний центр»; центрі дитячої та юнацької творчості Ізюмської міської ради Харківської області;

2. Здійснювати оплату праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №221 «Деякі питання оплати п працівників державних органів, органів місцевого самоврядування , підприємств, установ, організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» та рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 25.02.2022 року №100 «Про встановлення простою, запровадження дистанційної роботи та оплату праці в умовах воєнного стану» ( а.с. 19).

НаказомУправлінням освіти Ізюмської міської ради№ 26-ВС від 10.10.2022 внесено зміни та доповнення до наказу Управління освіти від 01.09.2022 р. № 09-ВС «Про роботу закладів освіти Ізюмської міської ради Харківської області у 2022/2023 навчальному році, а саме:

1.1 Пункт 1 викласти в такій редакції: «1. З 01.09.2022 призупинити освітній процес: 1.1. у закладах дошкільної освіти Ізюмської міської ради;

1.2 у Кам`янській гімназії Ізюмської міської ради Харківської області та Левківській гімназії Ізюмської міської ради Харківської області; у центрі дитячої та юнацької творчості Ізюмської міської ради Харківської області.»

1.2 Доповнити п. п.2 наступного змісту: «2. Організувати з 24.10.2022 р. освітній процес в закладах освіти Ізюмської міської ради Харківської області з використанням технологій дистанційного навчання:

2.1. у Ізюмському ліцеї №2 Ізюмської міської ради Харківської області; Ізюмському ліцеї №4 Ізюмської міської ради Харківської області; Ізюмському ліцеї № 5 Ізюмської міської ради Харківської області; Ізюмському ліцеї №10 Ізюмської міської ради Харківської області; Ізюмському ліцеї №11 Ізюмської міської ради Харківської області; Ізюмському ліцеї №12 Ізюмської міської ради Харківської області;

1.3. Доповнити п.3 наступного змісту: «3. Організувати з 31.10.2022 р. освітній процес в Ізюмському ліцеї № 6 Ізюмської міської ради Харківської області з використанням технологій дистанційного навчання.» ( т. 1 а.с. 84 90).

01.04.2022 Ізюмським ліцеєм № 6 Ізюмської міської ради виданонаказ № 50-к/трпро призупинення дії трудового договору з працівниками, які зазначені в додатку, в тому числі із ОСОБА_1 відповідно до якого призупинено дію трудового договору з 01 квітня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з працівниками Ізюмського ліцею № 6 Ізюмської міської ради на час дії воєнного стану. Повідомити працівників, які зазначені у додатку 1 до наказу з застосуванням технічних засобів електронних комунікацій: електрона пошта, системи обміну миттєвими повідомленнями ( Viber, телеграм, WhatsApp). Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України ( т.1 а.с. 35, а.с. 141 - 142).

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Разом з тим, відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Згідно з пунктом 3 Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно із вказаними вище Указами Президента України, воєнний стан введено на всій території України.

Статтею 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15 березня 2022 року ( надалі Закон № 2136-ІХ) передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України № 2136-ІХ в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене положення Закону України № 2136-ІХ які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працюмають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Частиною 1 статті 13 Закону України № 2136-ІХ визначено, що призупинення дії трудового договоруце тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Згідно із частиною 3 статті 13 Закону України № 2136-ІХ відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Таким чином, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надав право роботодавцю право призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.

Разом з тим, як вбачається з аналізу положень частини 1 статті 13 Закону № 2136-ІХ , таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.

Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.

Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівникне може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23) та від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22 ( провадження № 61-6588св23), від 14 лютого 2024 року у справі № 201/791/23 (провадження № 61-11881св23), від 17 квітня 2024року справа № 933/411/22 (провадження № 61-13296св23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідно до частини першоїстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами доказування, визначеними статтями12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до змісту позовної заяви, наданих позивачем та відповідачем пояснень, з моменту окупації м. Ізюм ОСОБА_1 перебував у місті, оскільки не мав можливості евакуюватися. У місті в цей час був відсутній будь який зв`язок, тому організація дистанційної роботи з працівниками, що залишилася на окупованій території була неможлива.

Наявність у позивача можливості фактичного виконання трудових обов`язків та ( або) їх виконання протягом окупації м. Ізюм з 01.04.2022 по 08.09.2022 належними та допустимими доказами не підтверджені.

Посилання ОСОБА_1 на дискримінацію судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки існує суттєва розбіжність між дискримінацією та законними обмеженнями конституційних прав під час дії воєнного стану, враховуючи особливості тимчасово окупованих територій.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»(далі Закон України № 1207-VII) встановлено, що цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 13 Закону України № 1207-VII здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ч. 11 ст. 13 Закону України № 1207-VII на тимчасово окупованій території особа не несе юридичної відповідальності за невиплату або за затримку виплати заробітної плати працівникам, передбаченої законодавством України, якщо така невиплата (затримка) виникла внаслідок тимчасової окупації (обставин непереборної дії).

Таким чином, Ліцей № 6 Ізюмської міської ради не могли створити жодних умов для праці, а працівник відповідно не міг виконувати жодної трудової функції у зв`язку з тимчасовою окупацією м. Ізюм.

Таким чином жодних упереджених та дискримінаційних рішень відносно позивача прийнято не було. Потенційна можливість працювати дистанційно була лише з тими працівниками, які виїхали з окупованої території.

З огляду на зазначене суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наказ «Про призупинення дії трудових договорів» в частині зупинення трудового договору з викладачем Ізюмського ліцею№ 6Ізюмської міськоїради ОСОБА_1 з 01.04.2022 року,за своєю формою і змістом відповідає вимогамстатті 13 Закону України № 2136-ІХ.

На час призупинення дії трудового договору, за позивачем зберігалось робоче місце, сам трудовий договір не припинений, а, відповідно до положеньчастини четвертоїстатті 13 Закону №2136-ІХ, відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене судова колегія вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.259, п. 2 ч.1 ст.374,375,381-384,388,389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 11.11.2024

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук