Постанова

від 05.11.2024 по справі 921/386/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. Справа №921/386/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

Суддів Бойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Шатан Т.О.

представники сторін:

позивача: не з`явився,

відповідача: Печений О.П.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Лещишина Михайла Леоновича №бн від 16.09.2024 (вх. суду від 16.09.2024 № 01-05/2578/24)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.09.2024 про забезпечення позову (повний текст складено 11.09.2024, суддя В.Л. Гевко)

у справі № 921/386/24

за позовом Фізичної особи - підприємця Чорного Михайла Петровича, с. Підлісне, Тернопільська область

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Лещишина Михайла Леоновича, с. Жуків, Тернопільська область

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації, м. Тернопіль; Тернопільської районної військової (державної) адміністрації, м. Тернопіль

про: визнання недійсної додаткової угоди від 29.01.2021 про внесення змін до договору оренди землі від 20.07.2004 №17 в частині зміни сторони орендаря

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Чорний Михайло Петрович звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Лещишина Михайла Леоновича про визнання недійсної додаткової угоди від 29.01.2021 про внесення змін до договору оренди землі від 20.07.2004 № 17, укладеного між Бережанською районною державною адміністрацією та фізичною особою підприємцем Чорним М.П. з моменту його вчинення в частині заміни сторони орендаря з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову зазначив, що додаткова угода від 29.01.2021 позивачем не підписувалась, оскільки в цей час він перебував за межами України та домовленостей між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_2 стане стороною договору (співорендарем) - не було.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/386/24 за правилами загального позовного провадження.

09.09.2024 до Господарського суду Тернопільської області надійшла заява Фізичної особи - підприємця Чорного Михайла Петровича про забезпечення позову, в якій позивач просив суд:

- заборонити ФОП Лещишину М.Л. вчиняти певні дії: виловлювати рибу у ставку та спускати воду із ставка, який знаходиться на земельній ділянці загальною площею 91,05 га, в т.ч. водне плесо, прибережна смуга, гідротехнічні споруди (дамба) - для ведення рибного господарства, яка знаходиться на території Жуківської сільської ради Бережанського району Тернопільської області.

Заявник посилається на те, що оскільки до вирішення спору ФОП Лещишин М.Л. є співорендарем земельної ділянки - ставка на земельній ділянці загальною площею 91,05 га, в т.ч. водне плесо, прибережна смуга, гідротехнічні споруди (дамба) - для ведення рибного господарства, яка знаходиться на території Жуківської сільської ради Бережанського району Тернопільської області, останній має підстави володіти, використовувати і розпоряджатися ставком на власний розсуд.

Враховуючи те, що позовні вимоги стосуються незаконного набуття відповідачем прав співорендаря ставка, а відповідно і співвласника риби, що знаходиться у ставку, заявник просить суд забезпечити позов шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.09.2024 заяву ФОП Чорного М.П. про забезпечення позову задоволено частково, вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 спускати воду із ставка, який є достатнім для забезпечення природного відтворення та життєдіяльності живих організмів у ставку, який знаходиться на земельній ділянці загальною площею 91,05 га, в т.ч. водне плесо, прибережна сума, гідротехнічні споруди (дамба) - для ведення рибного господарства, яка знаходиться на території Жуківської сільської ради Бережанського району Тернопільської області. В іншій частині заяви про забезпечення позову - відмовлено.

При постановленні ухвали, місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що внаслідок наявного спору між сторонами виникла необхідність у забезпеченні позову з метою уникнення порушення права позивача, збереження водного об`єкту, оскільки будь які дії ФОП Лещишина М.П. у випадку спуску води у ставку призведе до погіршення якісного стану водойми та в свою чергу може спричинити загибель водних живих біоресурсів.

При цьому, суд першої інстанції врахував ту обставину, що підтримання належного ефективного функціонування ставка у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) може потребувати, і штучного часткового періодичного спуску води для її заміни новою або з інших причин для забезпечення якісного утримання водойми (ставка), тому дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Щодо відмови у решті вимог заяви про забезпечення, то на думку суду першої інстанції, заявником не доведено суду жодними доказами, що відповідач - ФОП Лещишин М.Л. порушує визначені нормативними актами правила чи норми вилову риби чи в якийсь інший спосіб шляхом надмірного вилову порушує права чи інтереси позивача (заявника) або докази того, що таке може мати місце.

Фізична особа - підприємець Лещишин Михайло Леонович не погодившись з ухвалою суду першої, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.09.2024 року у справі № 921/386/24 частково скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.

Скаржник стверджує, що позивачем не доведено у заяві про забезпечення позову, а судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, яким саме чином невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Крім цього, на думку апелянта, виконання оскаржуваної ухвали є неможливим, оскільки не вказано чітких меж такого спускання води із ставка, які є достатніми для забезпечення життєдіяльності живих організмів і яким чином такі межі підлягають визначенню.

Фізична особа - підприємець Чорний Михайло Петрович подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить поновити строк на подання відзиву, апеляційну скаргу відповідача на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.09.2024 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.09.2024 про забезпечення позову у справі № 921/386/24 - залишити без змін.

Позивач зазначає, що вид забезпечення позову, про який просив позивач спрямований саме на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, на підтримання status quo, а також на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою.

Також позивач вказує, що просив забезпечити позов у найменш обтяжливий для відповідача та відповідач не зазнає ніяких збитків - ні реальних, ні потенційних, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 справу № 921/386/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі № 921/386/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Лещишина Михайла Леоновича №бн від 16.09.2024 (вх. суду від 16.09.2024 № 01-05/2578/24) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.09.2024 про забезпечення позову у справі № 921/386/24.

Ухвалою суду від 23.10.2024 призначено розгляд справи на 05.11.2024.

У судове засідання 05.11.2024 з`явився представник скаржника, який підтримав доводи апеляційної скарги, надав суду пояснення.

Ухвалою суду, постановлену без виходу до нарадчої кімнати, поновлено Фізичній особі - підприємцю Чорному Михайлу Петровичу процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

ФОП Чорний М.П. явку у судове засідання не забезпечив, представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Крамар Наталія Павлівна подала клопотання про відкладення судового засідання.

Подане клопотання обґрунтовано тим, що 01.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за фактом невиконання оскаржуваної ухвали, адвокат зазначає, що відомості кримінального провадження мають важливе значення для вирішення цієї справи.

Щодо вказаного клопотання колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 14.07.2022 у справі №260/4504/20 виклав правову позицію, відповідно до якої судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою.

Колегія суддів вказує, що основною передумовою для відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Крім того, в ухвалі суду про призначення справи до розгляду від 23.10.2024 вказано, що неявка уповноважених представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи відповідно до положень ч. 12 ст. 270 ГПК України.

Більше того, статтею 269 ГПК України імперативно визначено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, скаржником не вказано яким чином відомості кримінального провадження, яких не існувало на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, можуть підтвердити чи спростувати законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, враховуючи те, що для реалізації права змагальності, рівності учасників судового процесу, апеляційний суд поновив позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та наявність у матеріалах справи доказів, достатніх для вирішення спору по суті, беручи до уваги також процесуальні строки розгляду справи, реалізуючи свої дискреційні повноваження, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

При перегляді ухвали місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 спускати воду із ставка, який є достатнім для забезпечення природного відтворення та життєдіяльності живих організмів у ставку, який знаходиться на земельній ділянці загальною площею 91,05 га, в т.ч. водне плесо, прибережна сума, гідротехнічні споруди (дамба) - для ведення рибного господарства, яка знаходиться на території Жуківської сільської ради Бережанського району Тернопільської області.

Згідно з частинами 1, 2 статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 137 ГПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні ст.163 ГПК України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

Предметом розгляду даного спору є позовні вимога позивача до відповідача про визнання недійсної додаткової угоди від 29.01.2021 про внесення змін до договору оренди землі від 20.07.2004 №17 в частині зміни сторони орендаря.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що додатковою угодою від 29.01.2021 внесено зміни до договору оренди землі, який укладений між позивачем та Бережанською райдержадміністрацією в частині включення співорендаря - ФОП Лещишина М.Л., про що позивачу не було відомо.

Отже позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру.

Верховний Суд у постанові від 17.04.2023 у справі 910/11021/22 зробив висновок, що у випадку заявлення вимоги немайнового характеру, яка не вимагатиме примусового виконання, не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У матеріалах справи наявний договір оренди землі (земельної ділянки водного фонду) від 20.07.2004, укладений між Бережанською районною держадміністрацією (Орендодавець) та ФОП Чорним Михайлом Петровичем (орендар).

Відповідно до вказаного договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення рибного господарства, яка знаходиться на території Жуківської сільської ради Бережанського району Тернопільської області.

Додатковою угодою від 29.01.2021, зокрема замінено сторону у Договорі оренди - ФОП Чорного Михайла Петровича на ФОП Чорного Михайла Петровича та ФОП Лещишина Михайла Леоновича.

Позивач звернувся до суду першої інстанції про визнання недійсної додаткової угоди в частині включення співорендаря.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому ґарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Заявник - ФОП Чорний М.П. вказав, що внаслідок наявного спору між сторонами виникла необхідність у забезпеченні позову з метою уникнення порушення права позивача, збереження водного об`єкту, адже будь які дії ФОП Лещишина М.П. у випадку спуску води у ставку призведе до погіршення якісного стану водойми та в свою чергу може спричинити загибель водних живих біоресурсів.

Згідно з абз. 8 ст. 17 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», рівень води в рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) має бути достатнім для забезпечення природного відтворення та життєдіяльності гідробіонтів. Підвищення або зниження рівня води у водних об`єктах (їх частинах) погоджується з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.

Зокрема зазначеною правовою нормою керувався суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали в частині вжитих заходів забезпечення позову, при цьому врахував і ту обставину, що підтримання належного ефективного функціонування ставка у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) може потребувати і штучного часткового періодичного спуску води для її заміни новою або з інших причин для забезпечення якісного утримання водойми (ставка).

Колегія суддів зауважує, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача та у немайнових спорах підставою для вжиття відповідних заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Визначений ч. 1 ст. 137 ГПК України вичерпний перелік видів заходів забезпечення позову може доповнюватися виключно за рахунок інших заходів у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як було зазначено вище, законодавець у статті 17 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» імперативно визначив, що промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», рівень води в рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) має бути достатнім для забезпечення природного відтворення та життєдіяльності гідробіонтів.

При цьому, статтею 17 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» також передбачено, що підвищення або зниження рівня води у водних об`єктах (їх частинах) погоджується з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.

Колегія суддів зазначає, що дії, які ухвалою суду першої інстанції заборонені вчиняти відповідачу є прямо заборонені законом і місцевий господарський суд фактично продублював норму закону в оскаржуваній ухвалі.

Також забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

У даному випадку заборона відповідачу ОСОБА_2 спускати воду із ставка, який є достатнім для забезпечення природного відтворення та життєдіяльності живих організмів у ставку не має тимчасового характеру, адже прямо передбачена законодавством і у випадку вчинення таких дій без погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, визначено законом відповідальність.

Статтею 110 Водного кодексу України визначено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Враховуючи те, що предметом позову у цій справі є немайнова вимога та те, що чинним законодавством передбачено порядок регулювання та встановлення режиму роботи водного об`єкту, в тому числі і питання підвищення чи пониження рівня води в ході здійснення господарської діяльності з риборозведення та відповідальність за несанкціоноване зниження/підвищення рівня води, то вжиті судом заходи забезпечення не відповідають вимогам розумності, адекватності та співмірності, а тому їх вжиття є порушенням норм статей 136,137 ГПК України.

Щодо відмови у вжитті заходів забезпечення позову в частині заборони виловлювати рибу у ставку, то така знаходяться поза межами апеляційного перегляду в розумінні ч.4 ст. 269 ГПК України та колегія суддів під час розгляду справи не встановила порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права на момент ухвалення судового рішення місцевим господарським судом в частині відмови у вжитті даного заходу забезпечення позову, що є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез?ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Лещишина Михайла Леоновича підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Тернопільської області від 11.09.2024 у справі № 921/386/24 скасуванню.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

З урахуванням положень ст.129 ГПК України, апеляційний суд не вирішує питання щодо відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позивачем апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, оскільки не вирішує спір по суті. Такий (судовий збір) підлягає розподілу за наслідками вирішення спору Господарським судом Тернопільської області.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Лещишина Михайла Леоновича №б/н від 16.09.2024 (вх. суду від 16.09.2024 № 01-05/2578/24) - задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.09.2024 про забезпечення позову у справі № 921/386/24 частково скасувати. В частині вжитих заходів забезпечення позову прийняти нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Чорного Михайла Петровича про забезпечення позову шляхом заборони ФОП Лещишину М.Л. спускати воду із ставка, який знаходиться на земельній ділянці загальною площею 91,05 га, в т.ч. водне плесо, прибережна смуга, гідротехнічні споруди (дамба) - для ведення рибного господарства, яка знаходиться на території Жуківської сільської ради Бережанського району Тернопільської області.

В решті ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.09.2024 у справі № 921/386/24 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Тернопільської області від 11.09.2024 у справі № 921/386/24 повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено 11.11.2024.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець