Рішення

від 04.11.2024 по справі 908/1577/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/103/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2024 Справа № 908/1577/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Радос СВ" (електронна пошта: rados-2009@ukr.net; ІНФОРМАЦІЯ_1 вул. Запорізька, буд. 49, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200; код ЄДРПОУ 44055420)

До відповідача: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (електронна адреса: energoatom@atom.gov.ua; вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (електронна адреса: vp.zaes@atom.gov.ua; вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503; код ЄДРПОУ 19355964)

про стягнення 162 375,47 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Кобеляцький Д.М. (в режимі відеоконференції) - ордер серії АЕ № 1312981 від 28.08.2024, свідоцтво серії ДП № 4250 від 22.04.2019;

Від відповідача: Гриценко В.С. (в режимі відеоконференції) - Витяг з ЄДР самопредставництво;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

29.05.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Радос СВ" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 101 086,86 грн.

29.05.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 03.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1577/24 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 27.06.2024, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

06.06.2024 через підсистему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшов письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити. У разі задоволення позовних вимог - зменшити розмір 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.07.2024 розгляд справи 908/1577/24 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 03.09.2024 о/об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

29.08.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Радос СВ" до суду надійшла заява № 1040 від 29.08.2024 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 162 375,47 грн., з яких: 3 % річних за період з 01.09.2023 по 29.08.2024 на суму 49 095,17 грн. та інфляційні витрати за період з 01.09.2023 по 29.08.2024 у розмірі 113 280,30 грн. Просить суд прийняти заяву про збільшення розміру позовних вимог. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Також, 29.08.2024 від ТОВ "Радос СВ" до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач не погодився із запереченнями відповідача та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.09.2024 № 908/1577/24 задоволено заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Радос СВ" про забезпечення проведення судового засідання призначеного на 03.09.2024 о 12:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду використанням підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою суду від 03.09.2024 № 908/1577/24 прийнято до розгляду заяву ТОВ "Радос СВ" № 1040 від 29.08.2024 про збільшення розміру позовних вимог. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 25.09.2024 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції.

05.09.2024 від АТ «НАЕК «Еенергоатом» до суду надійшли заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якому відповідач просить суд враховувати позиції відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та зменшити розмір 3 %.

Крім цього, 25.09.2024 від АТ «НАЕК «Еенергоатом» до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач посилається на наявність надзвичайних обставин та просить суд відмовити у задоволенні позову. У разі задоволення позовних вимог - зменшити розмір 3 % річних.

Ухвалою суду від 25.09.2024 № 908/1577/24 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 02.10.2024 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке проводити в режимі відеоконференції. У судовому засіданні за участю представників позивача та відповідача судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 04.11.2024 об 11:00 год., яке проводити в режимі відеоконференції.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 04.11.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги зазначивши, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 по справі № 908/3448/21 задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Радос СВ" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" та стягнуто з відповідача на користь позивача 1 643 988,00 грн. основного боргу за договором № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021, 24 659,82 грн. судового збору та 11 000,40 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У зв`язку з тим, що відповідачем не здійснюється погашення основного боргу за Договором № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021 та не виконується добровільно рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 по справі № 908/3448/21 (прострочення складає 35 місяців), ТОВ "Радос СВ" просить суд стягнути з відповідача додатково 3% річних за період прострочення з 01.09.2023 по 29.08.2024 на суму 49 095,17 грн. та інфляційні витрати за період з вересня 2023 по серпень 2024 у розмірі 113 280,30 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 054,34 грн.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву посилаючись на те, що 01.05.2023 заступником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 71668578 з примусового виконання наказу № 908/3448/21. 01.05.2023 зазначене виконавче провадження з примусового виконання наказу № 908/3448/21 приєднане до зведеного виконавчого провадження № 69687886, яке веде ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ (м. Одеса). Заборгованість за спірним договором сплачується відповідачем шляхом примусового стягнення. Також вказує, що відповідач наразі змушений працювати у виняткових загальновідомих обставинах, які не залежать від його волі та мають бути враховані судом під час розгляду справи зокрема: надзвичайні події, які відбуваються у зв`язку з військовою агресію проти України: переобування в окупації Енергодарської територіальної громади Запорізької області, в межах якої розташовані виробничі потужності відповідача, також постійну присутність озброєних військових окупаційних військ на майданчику ВП "Запорізька АЕС". Крім того, заперечив щодо стягнення 15 054,34 грн. витрат на правничу допомогу, оскільки вважає їх значно завищеними та документально не підтвердженими. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. У разі задоволення позовних вимог - зменшити розмір 3 % річних.

Представник позивача не погодився із запереченнями відповідача з підстав зазначених у відповіді на відзив посилаючись на те, що прострочення Відповідача з оплати заборгованості у розмірі 1 643 988,00 грн. триває вже понад 35 місяців. Станом на 04.11.2024 виконавчою службою відкрито виконавче провадження №71668578, за яким жодних стягнень з Відповідача не відбувалось. Тяжка економічна ситуація в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Відповідач отримав Товар за договором, використовує його у власних цілях, натомість не сплачує кошти Позивачу. Наявність кредиторської заборгованості Відповідача, призводить до неможливості у Позивача своєчасно здійснювати оплати за кредитними зобов`язаннями, оплату праці працівникам, оплати до бюджету податків та відновлення зруйнованих будівель ТОВ "Радос СВ".

Представник відповідача підтримав заперечення на відповідь на відзив зазначивши, що Наказом Мінстратегпрому від 02.08.2024 № 95 АТ «НАЕК «Енергоатом» включено до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, відповідно до вимог постанови КМУ від 04.02.2023 №101. Викладене є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій (абз. 12 п. 10-2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження»). Включення відповідача до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу свідчить про наявність надзвичайних обставин, за яких відповідач не може виконувати зобов`язання та відсутність вини, що виключає підставу відповідальності за порушення зобов`язання щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Позивачем не доведено те, що внаслідок нездійснення відповідачем своєчасної оплати, ним були понесені матеріальні втрати від знецінення грошових коштів. Також, представник відповідача заперечив проти вимог щодо стягнення адвокатських витрат. Просить суд відмовити у задоволенні позову, у разі задоволення вимог - зменшити розмір 3 % річних.

У судовому засіданні 04.11.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Радос СВ" (Постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") (Покупець) укладений договір про закупівлю товару № 53-121-01-21-10282 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, зазначений в даному пункті договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.

Умовами п. 1.2 договору сторони визначили, що строк поставки товару: травень-липень 2021.

Відповідно до п. 3.1 договору, вартість договору становить 136 999,00 грн., крім того ПДВ - 273 998,00 грн., разом - 1 643 988,00 грн.

Згідно з п. 3.2 договору, оплата за товар, поставлений відповідно до п. 1.1 договору, здійснюється протягом 60 (шістдесят) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після за реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (пункт 3.3 договору).

За пунктами 4.1, 4.2 договору, поставка продукції відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах Р - вул. Промислова, 133, м. Енергодар Запорізької області (склад № 5). Вантажоодержувач ЗВ ВП "Складське господарство" (п. 4.1). Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а)видаткова накладна - у 3 прим., б) сертифікат якості або паспорт, виданий підприємством - виробником, або сертифікат якості, гарантійний талон, або інший супровідний документ, що передбачений підприємством-виробником товару, копія завірена постачальником; в) рахунок-фактура (п. 4.2).

Згідно з п. 4.4 договору, постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та ";Про електронні довірчі послуги". Електронна адреса для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

Пунктом 7.1. договору сторони передбачили, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного року з моменту укладання (п. 12.1 договору).

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, 23.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Радос СВ» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення основної заборгованості за договором № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021 у розмірі 1 643 988,00 грн.

За результатами розгляду вищевказаної позовної заяви, рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 № 908/3448/21 (суддя Ярешко О.В.) позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Радос СВ» до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 643 988,00 грн. задоволені у повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість у розмірі 1 643 988,00 грн., судовий збір на суму 24 659,82 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11000,40 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 № 908/3448/21 апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 року у справі №908/3448/21 залишено без змін.

Таким чином, вищевказане рішення суду набрало законної сили 13.03.2023.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 № 908/3448/21 встановлено: «На виконання умов укладеного договору постачальник поставив, а покупець прийняв продукцію на загальну суму 1 643 988,00грн, що підтверджується видатковими накладеними № 10 від 25.05.2021, № 21 від 08.06.2021, №33 від 16.06.2021, № 47 від 08.07.2021, № 59 від 23.07.2021, № 62 від 30.07.2021, № 81 від 20.08.2021. Позивач склав та зареєстрував в ЄРПН податкові накладні, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкових накладних, о долучені до матеріалів справи.

Позивач надіслав відповідачу претензію від 20.10.2021 вих. 331 щодо погашення, заборгованості у сумі 1 643 988,00 грн. Дана вимога позивача відповідачем залишена без реагування».

Відповідно до ч. ч. 4 та 7 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

27.03.2023 Господарським судом Запорізької області виданий наказ на примусове виконання рішення суду від 29.11.2022 по справі № 908/3448/21.

01.05.2023 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Зюбрицьким А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71668578 з примусового виконання наказу № 908/3448/21.

01.05.2023 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Зюбрицьким А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 71668465 з примусового виконання наказу №908/3448/21.

01.05.2023 зазначені виконавчі провадження з примусового виконання наказів у справі №908/3448/21 приєднані до зведеного виконавчого провадження №69687886, яке веде ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ (м. Одеса).

Враховуючи, що відповідачем не здійснюється погашення основного боргу за Договором № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021 на суму 1 643 988,00 грн. та не виконується рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 по справі № 908/3448/21, позивачем нараховано 3% річних за період прострочення з 01.09.2023 по 29.08.2024 на суму 49 095,17 грн. та інфляційні витрати за період з вересня 2023 по серпень 2024 у розмірі 113 280,30 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши представників, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення зобов`язань (цивільних прав та обов`язків) є, зокрема, договір. Зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст., ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, судове рішення по справі № 908/3448/21 станом на час прийняття судом рішення у даній справі не виконано, що свідчить про те, що відповідач продовжує порушувати грошове зобов`язання перед позивачем за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням вищенаведених обставин справи, факт прострочення оплати за поставлену продукцію за період з 25.05.2021 по 20.08.2021 встановлено в рішенні Господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 по справі № 908/3448/21.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки 3 % річних за період з 01.09.2023 по 29.08.2024 на суму 49 095,17 грн. та інфляційних витрати за період з вересня 2023 по серпень 2024 у розмірі 113 280,30 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказані суми розраховані вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково суду не надав.

Посилання відповідача на те, що заборгованість за спірним договором сплачується відповідачем шляхом примусового стягнення судом відхиляються з огляду на наступне.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а сторонами не надано належних та допустимих доказів щодо зарахувань коштів від державного виконавця чи від самого відповідача на виконання відкритого виконавчого провадження № 71668578 або самого рішення суду по справі № 908/3448/21.

Щодо посилань відповідача на надзвичайні події, які відбуваються у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України, які є підставою для відмови у позовних вимогах, суд звертає увагу на статтю 3 ЦК України, якою закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (Товариство з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ") також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату відповідачем заборгованості за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021.

Також, суд зазначає, що існуюча заборгованість виникла у відповідача - 19.10.2021, тобто до періоду введення воєнного стану, і він мав можливість та був зобов`язаний розрахуватись до цієї дати.

Відповідачем також не надано належних доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості проведення покупцем своєчасного розрахунку.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач прострочив виконання обов`язку за Договором.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що наведене не свідчить про добросовісність відповідача та здійснення ним усіх можливих заходів для виконання зобов`язань за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021, а тому посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, що на думку відповідача, звільняє його від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, є необґрунтованим та безпідставним. Також, 3 % річних та інфляційні витрати не відносяться до штрафних санкції.

Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру 3 % річних суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 902/417/18.

Однак, в даній справі відповідачем не визначено до якого розміру він просить суд зменшити розмір нарахованих річних відсотків, відповідачем не доведено, що належні до сплати 3 % є надмірно великі, що відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення відсотків річних.

Крім цього судом також враховано що введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною. Всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому Позивач у справі також перебуває в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому вартості поставленого товару.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження існування виняткових обставин, наявність яких спричинила порушення Відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань щодо своєчасного здійснення розрахунків за договором.

Таким чином, судом відхиляється клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних, як необґрунтоване.

Посилання відповідача на Наказ Мінстратегпрому від 02.08.2024 № 95, яким АТ «НАЕК «Енергоатом» включено до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, судом до уваги не приймається, оскільки вказане є лише підставою для зупинення вчинення виконавчих дій у період воєнного стану.

Що стосується витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

В додатку до позовної заяви позивачем до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат віднесено:

- 10 000,00 грн. + 5 % ціни позову - відповідно до п. 6.8 прайс-листа АО "ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН", в тому числі у справах по ГПК, згідно договору про надання правової допомоги № 3/2024 від 04.01.2024 (участь у суді першої інстанції по майновому спору (підготовка позовної заяви або відзиву на позовну заяву та/або зустрічного позову, підготовка до 3х необхідних процесуальних документів, участь у 1 підготовчому засіданні, 1 засіданні по суті);

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та АО "ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН" укладений Договір про надання правової допомоги № 3/2024 від 04.01.2024, за умовами якого адвокат Кобеляцький Д.М. приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу по стягненню заборгованості з контрагента в судовому порядку.

Позивач згідно умов договору зобов`язався оплатити надані послуги відповідно до тарифів зазначених у прайс-листі адвокатського об`єднання.

Згідно прайс-листа, який є додатком до договору № 3/2024 від 04.01.2024, позивач зобов`язаний сплатити:

- 10 000,00 грн. + 5 % ціни позову - відповідно до п. 6.8 прайс-листа АО "ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН", в тому числі у справах по ГПК, згідно договору про надання правової допомоги № 3/2024 від 04.01.2024 (участь у суді першої інстанції по майновому спору (підготовка позовної заяви або відзиву на позовну заяву та/або зустрічного позову, підготовка до 3х необхідних процесуальних документів, участь у 1 підготовчому засіданні, 1 засіданні по суті);

23.05.2024 між позивачем та АО "ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН" складений акт про надання правової допомоги на суму 15 054,34 грн.

Відповідно до положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто профільним законом напряму визначено два варіанти встановлення оплати - фіксований розмір та/або погодинна оплата. Фіксований розмір оплати є більш зрозумілим та передбачуваним/чітким для клієнта, не тягне за собою додаткових витрат, позаяк адвокат незалежно від фактичного розміру витраченого часу зобов`язується виконати узяту на себе роботу.

Суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу в розмірі 15 054,34 грн., з огляду на визначені нормами ГПК України та практикою ЄСПЛ критерії, є обґрунтованою, відповідає умовам договору про надання правової допомоги, реальному обсягу такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, відповідає критерію реальності таких витрат, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503; код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радос СВ" (вул. Запорізька, буд. 49, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200; код ЄДРПОУ 44055420) 3 % річних у розмірі 49 095 (сорок дев`ять тисяч дев`яносто п`ять) грн. 17 коп., інфляційні витрати на суму 113 280 (сто тринадцять тисяч двісті вісімдесят) грн. 30 коп., витрати по сплаті судового збору на суму 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі у розмірі 15 054 (п`ятнадцять тисяч п`ятдесят чотири) грн. 34 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2024.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.