Рішення

від 25.07.2024 по справі 910/14053/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2024Справа № 910/14053/23

Суддя Н.Б. Плотницька, розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 53-55)доМіністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13)третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Смарт Інвестментс (Сайпрус) ЛТД (англ. "Smart Investments (CY) LTD") (Зінас Кантер енд Орігенус, Лімасол, Республіка Кіпр, 3035)третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача нотаріус Київського міського нотаріального округу Смірнова Алла Сергіївна (01033 місто Київ, вул. Володимирська, буд. 89, прим. №108)третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Служба безпеки України (01601, місто Київ, вул. Володимирська, буд.33)третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_12 ( АДРЕСА_2 )третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_13 (АДРЕСА_6)третя особа-7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 )третя особа-8, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 )третя особа-9, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 )провизнання протиправним та скасування наказу в частиніПредставники сторінвід позивача:Лещенко О.В. , Казначеєва Г.Л. від відповідача:не з`явилисьвід третьої особи-1 Просенкюк С.М. від третьої особи-2 не з`явилисьвід третьої особи-3 Дубняк Н.К. від третьої особи-4 ОСОБА_9 від третьої особи-5 ОСОБА_9 від третьої особи-6 ОСОБА_9 від третьої особи-7 ОСОБА_9 від третьої особи-8 ОСОБА_18ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.09.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті" з вимогами до Міністерства юстиції України про визнання наказу Міністерства юстиції України від 02.05.2023 № 1562/5 "Про задоволення скарги" незаконним та скасувати його в частині пункту 2 щодо скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційної дії від 05.01.2023 № 1000701070009075414 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті" проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Аллою Сергіївною та пункту 6 в частині виконання вказаного пункту 2 наказу; про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 02.05.2023 № 1000701070009075414 "Скасування реєстраційної дії" проведено ОСОБА_10 , Міністерство юстиції України щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті"; про зобов`язання Міністерство юстиції України поновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 05.01.2023 № 1000701070009075414 "Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера)" щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті" проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Аллою Сергіївною.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржуваний наказ безпосередньо порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, в структурі власності якого відбулась зміна кінцевих бенефіціарних власників, крім того наказ було прийнято відповідачем з істотним порушенням процедури його прийняття, він суперечить нормам матеріального та процесуального права, а викладені фактичні обставини, які були покладені в основу висновків Колегії відповідача є такими, що не відповідають дійсності, а тому за твердженнями позивача Наказ № 1562/5 від 02.05.2023 є незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 відкрито провадження у справі № 910/14053/23, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.10.2023.

29.09.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про залучення їх третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

02.10.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 26.10.2023.

03.10.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

05.10.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про долучення доказів.

05.10.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

26.10.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а також оголошено перерву в підготовчому засіданні до 20.11.2023.

27.10.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

01.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про долучення доказів.

09.11.2023 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшли пояснення.

09.11.2023 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-3 надійшли пояснення.

09.11.2023 до Господарського суду міста Києва від третіх осіб 4-7 надійшли пояснення

13.11.2023 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-3 надійшло клопотання про витребування доказів.

14.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

17.11.2023 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-3 надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а також оголошено перерву в підготовчому засіданні до 11.12.2023.

29.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду

01.12.2023 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшла заява.

08.12.2023 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-3 надійшли додаткові пояснення у справі.

11.12.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на клопотання (заяву).

11.12.2023 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-3 надійшла заява про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 15.01.2024.

25.12.2023 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-3 надійшло клопотання про витребування доказів.

08.01.2024 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-3 надійшло клопотання про звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги.

09.01.2024 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-3 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

10.01.2024 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшла відповідь на пояснення.

12.01.2024 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-3 надійшли пояснення.

15.01.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на клопотання (заяву)

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про призначення підготовчого засідання на 04.03.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.03.2024.

28.03.2024 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-3 надійшло клопотання про відкладення засідання.

28.03.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в судовому засіданні на 18.04.2024.

15.04.2024 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-3 надійшло клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та приєднання доказів.

23.04.2024 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-3 надійшла заява.

В судовому засіданні 18.04.2024 судом оголошено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні на 23.05.2024

21.05.2024 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшли додаткові пояснення у справі.

22.05.2024 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-3 надійшло клопотання про приєднання доказів.

22.05.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в судовому засіданні на 10.06.2024.

04.06.2024 до Господарського суд міста Києва від третьої особи-3 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в судовому засіданні на 25.07.2024.

25.07.2024 до Господарського суд міста Києва від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

25.07.2024 до Господарського суд міста Києва від третьої особи-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники відповідача та третьої особи-2 в судове засідання 25.07.2024 не з`явилися.

В судове засідання 25.07.2024 з`явились представники позивача та третіх осіб та надали пояснення по суті справи.

Представники позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 25.07.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті" є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України.

Єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті" є компанія "Smart Retail Group Ltd", валсником якої є компанія "Smart Investments (CY) Ltd", що є резидентом Республіки Кіпр.

Як зазначає позивач, до нього надійшла інформація про те, що 01.12.2022 відбулась зміна структури власності компанії "Smart Investments (CY) Ltd", а саме єдиний акціонер цієї компанії - фізична особа ОСОБА_4 , відповідно до укладених ним з Компаніями "PROTEAS TRUSTEE SERVICES LTD", "PROTEAS TRUSTEES LTD"" трастових угод, передав 100% акцій Компанії "Smart Investments (CY) Ltd" в трасти: "SMART TRUST", "STEP TRUST" відповідно.

Довірчими власниками "SMART TRUST" є Компанія "PROTEAS TRUSTEE SERVICES LTD", ОСОБА_1, ОСОБА_12 та ОСОБА_13.

Довірчим власником "STEP TRUST" є Компанія "PROTEAS TRUSTEES LTD".

Внаслідок зміни кінцевого бенефіціарного власника позивач, на виконання вимоги законодавства (абзац 3 пункт 9 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацій юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань") звернувся до державного реєстратора щодо проведення реєстраційних змін щодо зміни відомостей про кінцевого бенефіціарного власника, у зв`язку з чим 05.01.2023 була проведена відповідна реєстраційна дія № 1000701070010075414, за результатами якої в ЄДР з`явилась інформація про наступних кінцевих бенефіціарних власників Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті": ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 .

Наказом Міністерства юстиції України №1562/5 від 02.05.2023 скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційну дію № 1000701070014092130 від 05.01.2023.

Наказ Міністерства юстиції України №1562/5 від 02.05.2023 прийнятий на підставі Висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 01.05.2023, складеного за результати розгляду скарги Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач серед підстав для скасування наказу Міністерства юстиції України № 1562/5 від 02.05.2023 вказує на відсутність порушених прав скаржника (Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України); на пропущення строку для подання заявником скарги, а також зазначає про невчинення відповідачем необхідних дій, направлених на належне повідомлення позивача, як зацікавлену особу, про дату, час та місце розгляду скарги, а вчинені дії щодо повідомлення шляхом розміщення оголошення на сайті відповідача не може вважатись належним виконанням обов`язку щодо повідомлення про розгляд скарги.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушення права/інтересу пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити/реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Прийняття судом рішення покликане усунути цю невизначеність, відновити порушене право, створити можливість для реалізації інтересу. Тому застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права (інтересу) позивача.

З наведеного вбачається, що однією з основних передумов для задоволення позову є наявність саме реального порушення відповідачем охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частинами 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 1 статті 21 Цивільного кодексу України).

Отже, у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає закону), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18 та від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.

Тому підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі (подібний правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18 та від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17).

У статті 96-1 Цивільного кодексу України визначено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:

1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;

3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;

6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.

Законом можуть бути встановлені для певних осіб обмеження щодо володіння корпоративними правами. Законом можуть бути встановлені умови та/або обмеження щодо реалізації окремих корпоративних прав певними особами.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

У цій справі метою позову є відновлення становища, що існувало до прийняття відповідачем спірного наказу, тобто відновлення інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про кінцевих бенефіціарних власників, а також керівника, яка існувала до її зміни внаслідок прийняття наказу.

Згідно з пунктом 30 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник - це будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є:

для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

За визначенням, наведеним у пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Таким чином, хоча позивач і оскаржує рішення та дію у сфері державної реєстрації щодо нього, однак позовні вимоги зумовлені необхідністю захисту саме корпоративних прав одноосібного учасника позивача - Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД і його акціонерів - довірчих власників трастів "Smart Trust", "Step Trust", якими є ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Отже позивач звернувся з позовними вимогами, які фактично впливають на корпоративні права учасника, а рішення і дія, які оспорюються, випливають з таких прав безпосередньо третіх осіб, які не заявляли будь-яких самостійних вимог у даній справі щодо предмета спору.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами (аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 753/17776/19).

Корпоративні права позивача не можуть бути порушеними оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України № 1562/5 від 02.05.2023, оскільки повноваження органу управління товариства, який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які за загальним правилом діяти від імені товариства не мають права. Товариство та його учасники є різними суб`єктами права, тому не можуть мати права на позов (у матеріальному значенні) з одним і тим самим предметом.

Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, в якій досліджувалась можливість учасника товариства від свого імені звертатися до суду з позовами з підстави вчинення товариством правочинів або інших дій чи бездіяльності.

Європейський суд з прав людини визнає, що акції компанії безсумнівно мають економічну цінність та становлять "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якими кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Корпоративні права учасників товариства (права на частку) також є об`єктом такого захисту (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 № 1-рп/2010). Тому втручання в корпоративні права учасника господарської організації має бути обумовлене суспільною необхідністю, здійснюватися відповідно до закону з дотриманням принципу верховенства права та застосуванням заходів, які не є надто обтяжливими для його прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.07.2020 № 8-рп(і)/2020).

На право власника частки у статутному капіталі господарської організації на участь в її управлінні, яке є складовою корпоративного права, поширюються гарантії, передбачені частиною четвертою статті 13, статтею 41 Конституції України. Захищеність вказаного права на конституційному рівні означає, що втручання у таке право допускається у виняткових випадках з метою суспільної необхідності, виключно на підставі закону та з дотриманням засад справедливості, пропорційності (абзац шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.07.2020 № 8-рп(і)/2020).

Міністерство юстиції України не може оспорювати корпоративні права учасника позивача і його кінцевих бенефіціарних власників, проте здійснюючи контроль за дотриманням законності у сфері державної реєстрації щодо корпоративних відносин, відповідач видав наказ, внаслідок чого була скасована державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що впливає на корпоративні права, тобто на право участі в управлінні товариством. Відтак у даному випадку відбулось втручання в корпоративні права Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД і його акціонерів на підставі наказу органу державної влади. Тому ці особи, згідно зі статтями 21, 393 Цивільного кодексу України, вправі вимагати визнання судом незаконним та скасування правового акта органом державної влади та відновлення становища, яке існувало до видання цього акта.

Відсутність порушення спірним наказом прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови в позові (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 916/3146/17, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19), а тому відсутні підстави надавати оцінку дотримання відповідачем Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015, при розгляді скарги Служби безпеки України.

У статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дана норма кореспондується зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статті 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, пункт 36).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", пункт 31, Series A, N 274).

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування учасників справи судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

Отже, з огляду на відсутність порушення прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Актівіті" прийнятим Міністерством юстиції України наказом від 02.05.2023 №1562/5, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 145, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 11.11.2024

Суддя Н.Плотницька