Рішення

від 11.11.2024 по справі 922/2924/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2924/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/2924/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676)

до відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлове Поле" (61103, м. Харків, пр-т Науки (раніше пр-т Леніна), буд. 77, код ЄДРПОУ 36222923)

про стягнення основного боргу за поставку природного газу, пені, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 591510,15 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг звернулося до Господарського суду Харківської області через підсистему Електронний суд ЄСІТС з позовом до відповідача - ОСББ "Павлове Поле", в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 591510,15 грн, з яких: основний борг 425252,58 грн; пеня 123971,37 грн; 3% річних 16369,68 грн; інфляційні втрати 25916,52 грн; а також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем - ОСББ "Павлове Поле" своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 15.09.2022 № 2063-ПСО-32 в частині оплати за поставлений природний газ в розмірах та в строки, передбачені зазначеним договором, за період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року.

Вказаний позов ухвалою Господарського суду Харківської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2924/24, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив та встановлено відповідачу строк 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач ОСББ "Павлове Поле" в межах встановленого судом строку подав до суду відзив на позов, в якому не погоджується з доводами позивача, просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на те, що ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», має статус неприбутковості, та не є суб`єктом господарювання, не використовує воду та теплову енергію для власних потреб. Доказів того, що споживання за Договором, укладеним між сторонами, відбувалося не лише мешканцями будинку, а і суб`єктами господарювання - позивач до суду не надав. Отже відповідач виступає у спірних правовідносинах із позивачем саме колективний споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників) та договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк. При цьому, як вважає відповідач, зазначена в Договорі мета отримання природного газу (для використання Споживачем, який є виробником теплової енергії, на власні потреби або в якості сировини) не впливає на вищенаведений статусу відповідача та не надає йому ознак постачальника послуг з опалення населенню, оскільки в силу свого статусу ОСББ "Павлове Поле" не перебуває в договірних відносинах з мешканцями квартир (населенням), все майно в багатоквартирних будниках знаходиться в спільній власності власників квартир, а не відповідача. Відповідач зазначає, що нарахування йому пені, 3% річних та інфляційних за прострочення оплати за спожитий природний газ у період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року є протиправним, посилаючись на положення п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 533-IX (яким з 01.07.2020 зупинена дія ч. 1 ст. 26 Закону «Про житлово-комунальні послуги» щодо нарахування пені за несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги), пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-IX (яким на період дії карантину та протягом 30 днів з дня його відміни заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги), а також Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405 (якою до припинення чи скасування воєнного стану в Україні заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних на заборгованість за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено ОСББ) в територіальних громадах, що розташовані, зокрема на територіях можливих бойових дій. Щодо стягнення основної суми заборгованості в розмірі 425252,58 грн відповідач у відзиві зазначає, що порушення ним зобов`язання щодо своєчасної оплати за спожитий природний газ сталось внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - введення воєнного стану на всій території України, що вплинуло, а в деяких випадках навіть унеможливило здійснення відповідачем вчасних розрахунків, оскільки співвласники невчасно вносять плату за постачання природного газу.

Враховуючи, що наданий відповідачем відзив на позов відповідає вимогам чинного законодавства та поданий в межах встановленого судом строку для подання відзиву на позов, вказаний відзив на позов був прийнятий судом до розгляду та долучений до матеріалів справи.

Позивач - ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг в межах встановленого судом строку подав відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилається на те, що в даному випадку позивач не надавав, а відповідач не отримував житлово-комунальні послуги за спірним Договором про постачання природного газу, оскільки зазначений договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач як постачальник поставляє споживачеві природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутні. Зважаючи на викладене, як вважає позивач, є безпідставним посилання відповідача на положення п. 4 ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ. На думку позивача, норми Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» не підлягають застосуванню у даних правовідносинах, оскільки відповідач не є населенням в розумінні вказаної Постанови Кабінету Міністрів України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а є юридичною особою у відповідності до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Позивач зазначає, що посилання відповідача на неможливість своєчасного виконання своїх зобов`язань за Договором у зв`язку з форс-мажорними обставинами є необґрунтованим та непідтвердженим належними доказами, лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію РФ проти України, є загальним офіційним документом, сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Враховуючи, що надана позивачем відповідь на відзив відповідає вимогам чинного законодавства та подана в межах встановленого судом строку, вказану відповідь на відзив прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Відповідач - ОСББ "Павлове Поле" звернувся до суду в межах встановленого судом строку із запереченнями на відповідь на відзив позивача, в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається, зокрема на помилковість доводів позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені як з юридичної особи. Зазначає, що відповідач, що виступає у спірних правовідносинах з позивачем від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку, за усіма критеріями підпадає під визначення побутового споживача, окрім визначення його як фізичної особи. Вважає, що виключення ОСББ із категорії побутових споживачів або населення та нарахування неустойки, процентів річних та інфляційних призводить до звуження обсягу прав співвласників, що об`єдналися в ОСББ, порівняно із іншими побутовими споживачами, які також є фізичними особами, також використовують поставлений газ (у даному випадку) виключно для побутових потреб, однак уклали договори на постачання газу із постачальником напряму, таке звуження прав членів ОСББ суперечить самій меті створення ОСББ, а саме: забезпечення і захисту прав співвласників. Відповідач виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників), а договір був укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк, природний газ за цим договором використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води (підігрів гарячої води) населенню за допомогою котельні, яка перебуває на балансі ОСББ. Отже, на думку відповідача, поставляючи за вказаним договором природний газ, позивач надає саме житлово-комунальну послугу, оскільки цей договір має своїм предметом постачання газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, тобто мешканцям будинку. Додатковим підтвердженням поставки природного газу для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, є фіксована ціна, яка визначена Постановою КМУ № 812 від 19.07.2022 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам». Крім того, як вважає відповідач, зважаючи на карантинні обмеження протягом дії договору та триваючий воєнний стан на території України, нарахування позивачем штрафних санкцій є неправомірним, недоцільним, порушують права співвласників як побутових споживачів житлово-комунальних послуг та спричинюють додаткове фінансове навантаження на населення у сьогоденні важкі часи не тільки у військовому, але й в економічному плані. Враховуючи, що надані відповідачем заперечення на відповідь на відзив відповідають вимогам чинного законодавства та подані в межах встановленого судом строку, вказані заперечення прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Окрім того, відповідач - ОСББ "Павлове Поле" звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 235000,00 грн (вх. № 26222/24 від 17.10.2024), з посиланням на те, що він погасив заборгованість за договором від 15.09.2022 № 2063-ПСО-32 в сумі 235000,00 грн по платіжним інструкціям: № 628 від 26.08.2024 на суму 7000,00 грн; № 631 від 04.09.2024 на суму 50000,00 грн; № 641 від 16.09.2024 на суму 30000,00 грн; № 644 від 23.09.2024 на суму 63000,00 грн; № 646 від 24.09.2024 на суму 55000,00 грн та № 647 від 01.10.2024 на суму 30000,00 грн; та надає до цієї заяви копії вказаних платіжних інструкцій. Враховуючи, що заява відповідача про закриття провадження у справі відповідає вимогам чинного законодавства, вказана заява була прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи разом з доданими до нього доказами, розгляд по суті зазначеної заяви здійснено судом у даному рішенні.

Будь-яких інших заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань на адресу суду від учасників справи станом на день прийняття судом цього рішення не надходило.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та докази, надані позивачем і відповідачем, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2022 Постачальник - ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг та Споживач - ОСББ "Павлове Поле", керуючись Законом України Про ринок природного газу, Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812 (далі Положення), постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 № 839, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 «Про затвердження Правил постачання природного газу», Постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 «Про затвердження Кодексу газотранспортної системи», Постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 «Про затвердження Кодексу газорозподільчих систем», Постановою НКРЕКП № 3013 від 24.12.2019 «Про встановлення тарифів для ТОВ «Оператор ГТС України на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020-2024 роки» та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють відносини у сфері постачання природного газу, уклали договір на постачання природного газу № 2063-ПСО-32 (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язався поставити Споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп. 1) п. 4 Положення (об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а Споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб або в якості сировини не може бути використаний для перепродажу (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору сторони визначили, що Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг природного газу у період з вересня 2022 року по березень 2023 року (включно) в кількості 325,000 тис. куб метрів, в т.ч. по місяцях Обсяг I (фіксований): жовтень 2022 року - 35,000 тис. куб метрів; листопад 2022 року - 50,000 тис. куб метрів; грудень 2022 року - 60,000 тис. куб метрів; січень 2023 року - 70,000 тис. куб метрів; лютий 2023 року - 60,000 тис. куб метрів; березень 2023 року - 50,000 тис. куб метрів.

Додатковою угодою № 3 від 10.04.2023 до Договору сторони домовились про обсяг поставки природного газу на квітень 2023 року в кількості 15,000 тис. куб метрів ( Обсяг I (фіксований)).

Умовами пп. 2.2.1 п. 2.2 Договору передбачено, що:

Обсяг I (фіксований) природного газу використовується Споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб;

Обсяг III (фіксований) природного газу використовується Споживачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та релігійним організаціям;

Обсяг II природного газу використовується Споживачем для потреб, відмінних від тих, що покриваються за рахунок обсягів I (фіксований) і III (фіксований).

У відповідності до п. 3.1 Договору, право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі.

В пп. 4.1.1 п. 4.1 Договору сторони домовились, що ціна обсягів газу, визначних в п. 2.1 цього Договору як Обсяг I (фіксований) за 1000 куб. м без ПДВ становить 6183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7420,00 грн; а також тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу для Обсягу I (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7583,89 грн.

Загальна фактична вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п. 4.3 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору, Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Згідно з п. 7.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавствам і цим Договором.

У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 Договору).

Відповідно до п. 13.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 10.04.2023 до Договору), даний договір діє до 30 квітня 2023 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

Пунктом 13.3 Договору Сторони погодили порядок внесення змін до цього Договору, згідно з яким усі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього Договору та підписуються уповноваженими представниками Сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 13.4, 13.5 цього Договору.

Умовами п. 13.5 Договору Сторони визначили, що Споживач не є платником податку на додану вартість (ПДВ) та не має статус платника податку на прибуток на загальних умовах, передбачених Податковим кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг належним чином виконав умови договору на постачання природного газу від 15.09.2022 № 2063-ПСО-32, протягом дії Договору у період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1.655.352,58 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за вказаний період (арк. спр. 7-10), які підписані обома сторонами та засвідчені печатками сторін без зауважень та заперечень.

Однак Споживач - ОСББ "Павлове Поле" в порушення умов Договору оплату за переданий газ здійснив лише частково на суму 1.230.100,00 грн, що підтверджується довідкою АБ «Укргазбанк» про рух коштів по поточному рахунку ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг щодо розрахунків з ОСББ "Павлове Поле", у зв`язку з чим у відповідача на момент пред`явлення даного позову до суду мав заборгованість перед позивачем з оплати поставленого природного газу по Договору за період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року в розмірі 425252,58 грн. Крім того, позивач нарахував відповідачу за невиконання грошового зобов`язання за Договором: пеню в розмірі 123971,37 грн за період прострочення з 16.02.2023 по 30.06.2024; 3% річних у розмірі 16369,68 грн за період прострочення з 16.02.2023 по 30.06.2024 та інфляційні втрати в розмірі 25916,52 грн за період прострочення з січня 2023 року по квітень 2023 року.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами положень ч. 1 ст. 265 ГК України, ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу (далі - Закону), права та обов`язки постачальників і споживачів природного газу визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з ч. 4 Закону, правила постачання природного газу є обов`язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.

Пунктом 2 Розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила) встановлено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п. 5 Розділу 1 Правил,

діючий постачальник постачальник природного газу, з яким укладено договір постачання природного газу і який постачає природний газ споживачу;

постачальник природного газу (далі постачальник) суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу;

постачальник із спеціальними обов`язками суб`єкт господарювання, на якого відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" Кабінетом Міністрів України покладені спеціальні обов`язки з постачання природного газу певній категорії споживачів та який не має права відмовити таким споживачам в укладенні договору постачання природного газу;

споживач юридична або фізична особа або фізична особа підприємець, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб або використання в якості сировини, а не для перепродажу;

об`єкт побутового споживача територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування;

підтверджений обсяг природного газу - плановий об`єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору.

За змістом п. 2, 3 Розділу II Правил «Порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими»: постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Договір постачання природного газу укладається на весь очікуваний обсяг споживання природного газу, необхідний споживачу, або по його точці комерційного обліку, якій присвоєно окремий ЕІС-код, та на строк, який кратний величині розрахункового періоду, визначеного в договорі постачання природного газу.

Відповідно до п. 2 Розділу III Правил «Порядок постачання природного газу побутовим споживачам»: постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням ст. 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. На письмову вимогу побутового споживача постачальник зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення безкоштовно надати побутовому споживачу підписану уповноваженою особою постачальника письмову форму договору постачання природного газу побутовим споживачам.

Згідно з п. 4 Розділу III Правил «Порядок постачання природного газу побутовим споживачам»: для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об`єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов`язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам з персоніфікованими даними щодо споживача та його об`єкта за формою, встановленою додатком 1 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500, разом із супровідним листом за формою, встановленою додатком 2 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500. За відсутності зауважень до персоніфікованих даних у заяві-приєднанні та її змісту побутовий споживач зобов`язаний підписати заяву-приєднання та повернути один її примірник постачальнику. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих Правил, що має підтверджуватися документально, за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (Постачальником) та ОСББ "Павлове Поле" (Споживачем) на підставі укладеного між ними договору на постачання природного газу від 15.09.2022 № 2063-ПСО-32, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором постачання природного газу споживачам, що не є побутовими.

Разом з тим, як вже зазначалося вище, договір на постачання природного газу від 15.09.2022 № 2063-ПСО-32 був укладений зі Споживачем - ОСББ "Павлове Поле" на умовах, визначених, зокрема Законом України Про ринок природного газу, Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812 (далі Положення) та Постановою НКРЕКП № 3013 від 24.12.2019 «Про встановлення тарифів для ТОВ «Оператор ГТС України на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020-2024 роки».

Так, відповідно до п. 1 Положення, це Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.

Згідно з абз. 2 пп. 1 п. 4 Положення, це Положення покладає такі спеціальні обов`язки на ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг

щодо забезпечення постачання природного газу на умовах, передбачених пунктом 5 цього Положення, за договорами з виробниками теплової енергії, а саме:

- виробниками теплової енергії - об`єднаннями співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельними (житловими, обслуговуючими) кооперативами, управителями багатоквартирних будинків та суб`єктами господарювання, що використовують природний газ з метою гарячого водопостачання і опалення багатоквартирних будинків.

Пунктом 2 Додатку до Положення передбачено, що обсяг природного газу, що передається за договором, складається з:

обсягу, що використовується для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб (далі - обсяг І-фіксований);

обсягу, що використовується для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та релігійним організаціям, підприємствам, установам та організаціям, що перебувають в управлінні Державного управління справами, та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб (далі обсяг ІІІ-фіксований);

обсягу, що використовується для потреб, відмінних від тих, що покриваються за рахунок обсягу І-фіксованого або обсягу ІІІ-фіксованого (далі обсяг ІІ).

Обсяг природного газу, що передається за договором у частині

обсягу І-фіксованого та обсягу ІІІ-фіксованого, а для об`єднань співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельних (житлових, обслуговуючих) кооперативів, управителів багатоквартирних будинків в частині обсягу ІІІ-фіксованого, не повинен у відповідні місяці постачання перевищувати обсяг, затверджений Мінрегіоном.

Згідно з п. 3 Додатку до Положення, ціна газу для обсягу I-фіксованого встановлюється на рівні, що діяв станом на 24.02.2022 за договором постачання природного газу на 2021-2024 роки з ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, і становить 7420 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів газу.

За умовами п. 1.1 Договору, Споживач за цим Договором - ОСББ "Павлове Поле" є виробником теплової енергії в розумінні пп. 1) п. 4 Положення (об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків).

Згідно з умовами п. 1.2 Договору, природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб або в якості сировини не може бути використаний для перепродажу.

Умовами п. 2.1 Договору (в редакції Додатковї угоди № 3 від 10.04.2023) сторони визначили замовлений Споживачем обсяг природного газу на період з вересня 2022 року по квітень 2024 року, а саме: визначили загальний розмір та помісячні розміри замовленого Споживачем Обсягу I (фіксованого) природного газу, який використовується Споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб.

При цьому, відповідач - ОСББ "Павлове Поле" не замовляв поставку за цим Договором Обсягу III (фіксованого) природного газу (що використовується Споживачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та релігійним організаціям) та Обсягу II природного газу (що використовується Споживачем для потреб, відмінних від тих, що покриваються за рахунок обсягів I (фіксований) і III (фіксований)).

В пп. 4.1.1 п. 4.1 Договору сторони домовились, що ціна обсягів газу, визначних в п. 2.1 цього Договору як Обсяг I (фіксований) за 1000 куб. м без ПДВ становить 6183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7420,00 грн. Також до ціни газу включається тариф на послуги транспортування та коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, а також ПДВ 20%, що разом за 1000 куб. м складає 163,89 грн. Таким чином, загальна вартість природного газу для Обсягу I (фіксований) за 1000 куб. м становить 7583,89 грн.

За приписами ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»:

виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово- комунальних послуг;

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

- колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками;

- колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13 - 15 цього Закону.

Положеннями ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме: 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

За приписами ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів. Індивідуальний договір про надання послуг з постачання та розподілу природного газу, послуг з постачання та розподілу електричної енергії укладається між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги. Плата виконавцям комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу, виконавцям комунальної послуги з постачання та розподілу електричної енергії за індивідуальним договором складається з плати за послугу, що розраховується відповідно до засад формування та встановлення цін/тарифів на відповідну комунальну послугу, визначених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України, всі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Аналогічно унормовано поняття спільного майна багатоквартирного будинку ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Частиною 1 ст. 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

За приписами ч. 1, 2, 4, 5, 7 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Виходячи з викладеного, діяльність об`єднання співвласників багатоквартирного будинку спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, а відтак така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта (Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного суду від 29.09.2021 у справі № 910/15687/20 та від 02.05.2018 у справі № 910/11650/17).

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право, зокрема виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", співвласники зобов`язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.

Згідно зі ст. 12 вказаного Закону, витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.

За таких обставин, ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг. Тобто, ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб`єктом господарювання. А відтак, ОСББ підпадає під визначення "колективний споживач" у випадку, коли ці організації об`єднують мешканців у багатоквартирних будинках та діють в їхніх інтересах для забезпечення комфортних умов проживання у будинку (Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 30.11.2022 у справі № 916/3837/21).

Як зазначає відповідач у запереченні на відповідь на відзив, природний газ за укладеним між ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (Постачальником) та ОСББ "Павлове Поле" (Споживачем) договором на постачання природного газу від 15.09.2022 № 2063-ПСО-32 використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води (підігрів гарячої води) населенню за допомогою котельні, яка перебуває на балансі ОСББ. Таким чином, вказаний Договір має своїм предметом постачання газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, тобто мешканцям будинку.

Позивачем - ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг будь-яких доказів, які б спростували зазначені відповідачем доводи, до матеріалів справи не надано, зокрема не надано жодного доказу на підтвердження споживання природного газу за цим Договором не лише мешканцями будинку, а й суб`єктами господарювання.

Отже, відповідач у спірних правовідносинах із позивачем виступає як колективний споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників).

Додатковим підтвердженням поставки природного газу для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, є фіксована ціна, яка визначена Постановою КМУ № 812 від 19.07.2022 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам».

При цьому, зазначена в п. 1.2 Договору мета отримання природного газу (для використання Споживачем, який є виробником теплової енергії, на власні потреби або в якості сировини) не впливає на вищенаведений статус відповідача як колективного споживача, оскільки в силу свого статусу ОСББ "Павлове Поле" не перебуває в договірних відносинах з мешканцями квартир (населенням), все майно в багатоквартирних будниках знаходиться в спільній власності власників квартир членів ОСББ, а не самого ОСББ.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, суд дійшов висновку, що відповідач - ОСББ "Павлове Поле" виступає у спірних правовідносинах з позивачем - ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, що склались на підставі договору на постачання природного газу від 15.09.2022 № 2063-ПСО-32, як колективний споживач від імені населення (всіх фізичних осіб співвласників), що є кінцевими споживачами природного газу, поставленого за цим Договором для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Відтак, позивач безпідставно посилається на відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) як підставу для звільнення його від сплати основної суми заборгованості за Договором у розмірі 425252,58 грн, суд зазначає, що існування на території України надзвичайних обставин, зокрема введення з 24.02.2022 у зв`язку з повномасштабною військовою агресією РФ проти України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/20 22 "Про введення воєнного стану в Україні", який в подальшому відповідними Указами Президента України був неодноразово продовжений та триває по теперішній час, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності між суб`єктами господарювання, є загальновідомим фактом та підтверджується, зокрема листом Торгово-промислової палати України (далі по тексту - ТПП України) № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Зазначеним листом ТПП України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР та Статуту ТПП України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Тобто, вказаним листом ТПП України визнала форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року, та підтвердила, що зазначені обставини, починаючи із зазначеної дати (24.02.2022), до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Водночас, відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України, сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Таким чином, із зазначених норм вбачається, що чинним законодавством України передбачена можливість звільнення сторін зобов`язання від господарської відповідальності, передбаченої законом або умовами договору, за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у зв`язку з форс-мажорними обставинами, але не від виконання цих зобов`язань в цілому, тому відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості за Договором у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Відповідно до п. 10.1-10.5 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення Договору, і сторони не могли передбачити їх. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з їх виникнення подати підтверджуючі документи відповідно до чинного законодавства. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику вартості природного газу поставленого до їх настання.

Пунктом 10.7 Договору Споживач підтвердив, що введення воєнного стану в Україні та його продовження не може бути підставою для відмови від виконання взятих на себе зобов`язань відповідно до цього Договору.

Згідно зі ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Суд зауважує, що відповідачем - ОСББ "Павлове Поле" не надано до матеріалів справи доказів письмового повідомлення про виникнення у нього обставин непереборної сили Постачальнику в порядку, передбаченому п. 10.3-10.4 Договору, як не надано і сертифікату ТПП України чи інших документів, які б свідчили про наявність форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), що унеможливили здійснення ним здійснення вчасних оплат за Договором, а тому посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є безпідставним.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач - ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг належним чином виконав умови договору на постачання природного газу від 15.09.2022 № 2063-ПСО-32, протягом дії Договору у період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1.655.352,58 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за вказаний період (арк. спр. 7-10), які підписані обома сторонами та засвідчені печатками сторін без зауважень та заперечень.

Споживач - ОСББ "Павлове Поле", в свою чергу, оплатив спожитий природний газ за вказаний період лише частково на суму 1.230.100,00 грн, що підтверджується довідкою АБ «Укргазбанк» про рух коштів по поточному рахунку ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг щодо розрахунків з ОСББ "Павлове Поле", у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року, яка станом на момент пред`явлення даного позову до суду становила 425252,58 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За таких обставин, заявлена у позові ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг позовна вимога про стягнення з відповідача - ОСББ "Павлове Поле" основного боргу за період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року в розмірі 425252,58 грн є правомірною.

Водночас, після пред`явлення даного позову до суду та відкриття провадження у справі за вказаним позовом відповідач - ОСББ "Павлове Поле" звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 235000,00 грн (вх. № 26222/24 від 17.10.2024), з посиланням на те, що він погасив заборгованість за договором від 15.09.2022 № 2063-ПСО-32 в сумі 235000,00 грн, надавши до цієї заяви копії платіжних інструкцій на підтвердження сплати вказаної заборгованості.

Розглянувши заяву відповідача про закриття провадження у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження по справі в частині стягнення заборгованості в сумі 235000,00 грн, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 231 ГПК України визначено перелік підстав для закриття провадження у справі, який є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору у випадку припинення існування предмета спору (сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами не залишилося неврегульованих питань.

Як вбачається з наданих відповідачем - ОСББ "Павлове Поле" до заяви про закриття провадження у справі платіжних інструкцій, відповідачем - ОСББ "Павлове Поле" після пред`явлення позову до суду, але до прийняття судом рішення у даній справі в добровільному порядку було погашено наявну у нього заборгованість за договором від 15.09.2022 № 2063-ПСО-32 на суму 235000,00 грн, зокрема відповідачем сплачено по платіжним інструкціям: № 628 від 26.08.2024 на суму 7000,00 грн; № 631 від 04.09.2024 на суму 50000,00 грн; № 641 від 16.09.2024 на суму 30000,00 грн; № 644 від 23.09.2024 на суму 63000,00 грн; № 646 від 24.09.2024 на суму 55000,00 грн та № 647 від 01.10.2024 на суму 30000,00 грн.

Вказані обставини свідчать про відсутність предмету спору між сторонами на момент прийняття даного рішення щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 235000,00 грн, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в зазначеній частині позовних вимог на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, тому закриває провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Щодо іншої частини позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу за період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року в розмірі 190252,58 грн (425252,58 грн - 235000,00 грн = 190252,58 грн), суд зазначає, що станом на момент ухвалення судом даного рішення в матеріалах справи відсутні, а відповідачем - ОСББ "Павлове Поле", всупереч вимог ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б могли спростувати наявність у нього вказаної заборгованості перед позивачем в розмірі 190252,58 грн, а також доказів, які б свідчили про сплату відповідачем вказаної заборгованості, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 190252,58 грн є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих за невиконання грошового зобов`язання за Договором: пені в розмірі 123971,37 грн за період прострочення з 16.02.2023 по 30.06.2024; 3% річних у розмірі 16369,68 грн за період прострочення з 16.02.2023 по 30.06.2024 та інфляційних втрат в розмірі 25916,52 грн за період прострочення з січня 2023 року по квітень 2023 року, - суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Початком відліку періоду прострочення зобов`язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов`язання.

За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що в разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Разом з тим, суд враховує положення абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг»), яким установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Тобто, положеннями абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 встановлено, починаючи з 24.02.2022 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, заборону на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги, а також визначено категорію осіб, на яких розповсюджується така заборона, а саме: населення (у тому числі населення, що проживає у будинках, де послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані, зокрема на територіях можливих бойових дій відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій).

Згідно зі ст. 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Як було встановлено судом, згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 в редакції, яка є чинною на момент прийняття судом даного судового рішення (далі по тексту - Перелік), Харківська міська територіальна громада, в тому числі і саме місто Харків з 15.09.2022 по теперішній час перебуває на території можливих бойових дій (підпункт «Харківський район» пункту 1.8 «Харківська область» частини 1 «Території можливих бойових дій» розділу I «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» Переліку).

Як вже зазначалося вище, відповідач - ОСББ "Павлове Поле" виступає у спірних правовідносинах з позивачем - ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг за договором на постачання природного газу від 15.09.2022 № 2063-ПСО-32, як колективний споживач від імені всіх фізичних осіб співвласників, що є кінцевими споживачами природного газу, поставленого за цим Договором для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. А відтак, відповідач - ОСББ "Павлове Поле" відноситься до категорії осіб, на яких розповсюджуються положення абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 щодо заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором).

Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 123971,37 грн за період прострочення з 16.02.2023 по 30.06.2024, 3% річних у розмірі 16369,68 грн за період прострочення з 16.02.2023 по 30.06.2024 та інфляційних втрат в розмірі 25916,52 грн за період прострочення з січня 2023 року по квітень 2023 року, - є такими, що суперечать положенням абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволення вказаних позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги суперечить положенням п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 533-IX (яким з 01.07.2020 зупинена дія ч. 1 ст. 26 Закону «Про житлово-комунальні послуги» щодо нарахування пені за несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги) та пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-IX (яким на період дії карантину та протягом 30 днів з дня його відміни заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги). Карантин в Україні був введений 11.03.2020 та скасований 30.06.2023.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем - ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг у позовній заяві, поданій через підсистему Електронний суд ЄСІТС, заявлено позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 591510,15 грн, та за її подання до суду сплачено судовий збір у розмірі 7098,12 грн (що складає 1,5 відсотка ціни позову, з урахуванням застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у зв`язку з поданням позову в електронній формі). Сплачений позивачем судовий збір зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною Випискою про зарахування судового збору.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені частково на суму 190252,58 грн, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача - ОСББ "Павлове Поле" покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2283,03 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, за приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях в разі відмови у відкритті провадження у справі, сплачена сума судового збору повертається відповідною ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Частиною 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір передбачено, що у випадках, встановлених ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається повністю.

Таким чином, враховуючи, що судом закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 235000,00 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору, судовий збір, сплачений позивачем - ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг в розмірі 2820,00 грн, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету в повному обсязі.

Проте, станом на момент винесення судом цієї ухвали позивач - - ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг не звертався до суду з клопотанням про повернення судового збору у зв`язку із закриттям провадження, тому, з огляду на положення п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", на теперішній час відсутні підстави для повернення позивачу судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви в цій частині.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4, 7 Закону України Про судовий збір, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлове Поле" (61103, м. Харків, пр-т Науки (раніше пр-т Леніна), буд. 77, код ЄДРПОУ 36222923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) основний борг в розмірі 190252,58 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2283,03 грн.

3. Відмовити у стягненні пені в розмірі 123971,37 грн, 3% річних у розмірі 16369,68 грн та інфляційних втрат в розмірі 25916,52 грн.

4.Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 235000,00 грн, - у зв`язку з відсутністю предмета спору.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 11.11.2024.

СуддяН.А. Новікова