Рішення

від 30.10.2024 по справі 925/718/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/718/24

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:

від позивача: Слуцький О.В. - адвокат (бере участь в режимі відеоконференції),

від відповідача - Потапенко С.В. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом фермерського господарства "СЛАВУТА"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДААГРО"

про стягнення 445 809,61 грн,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Славута" (с. Устимівка (Семенівський), Кременчуцький район, Полтавська область, 38271, код ЄДРПОУ 30837579) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридаагро" (вул. Павла Скоропадського, 42, м. Звенигородка, Черкаська область, 20202, код ЄДРПОУ 38060328) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 314 від 10.12.2021 у розмірі 445 809,61 грн, з яких: 320518,80 грн боргу, 47775,79 грн індексу інфляції, 18 219,04 грн 3 % річних, 59 295,98 грн пені та понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено зобов`язання, що виникло відповідно до умов договору купівлі-продажу № 314 від 10.12.2021, оскільки позивачем сплачено відповідачу відповідно до п. 2.1. цього Договору 5% від вартості товару авансовий платіж в розмірі 53 419, 80 грн. та 25% від вартості товару в розмірі 267 099,00 грн. Однак, відповідачем товар не поставлено, на вимогу позивача попередню оплату не повернуто, тому позивач вимушений був звернутися з позовом до суду, з метою захисту свого майнового права шляхом повернення попередньої оплати за непоставлений товар.

Ухвалою від 10.06.2024 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки; призначив розгляд справи по суті у судовому засіданні на 09 год. 30 хв. 30 серпня 2024 року.

Призначене на 09 год. 30 хв. 30 серпня 2024 року судове засідання не відбулося по технічним причинам, у Господарському суді Черкаської області відбулося планове відключення електромережі у зв`язку із застосуванням ПАТ "Черкасиобленерго" графіків погодинних відключень (ГПВ) для абонентів першої черги ГПВ.

Ухвалою від 30 серпня 2024 року Господарський суд Черкаської області повідомив сторін про дату перенесення судового засіданні - 10 жовтня 2024 року.

04 липня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає, що у правовідносинах, що наразі існують між сторонами, відсутній предмет спору і як наслідок - позовна заява подана передчасно.

29 серпня 2024 року від позивача надійшло клопотання про залучення доказів. В якому позивач зазначив, що 12.08.2024 звернувся до відповідача з листом № 12/08-24-1 "Щодо повернення коштів або здійснення поставки товару", у якому просив виконати взяті відповідачем на себе зобов`язання згідно з договором купівлі-продажу від 10.12.2021 № 315, тобто вжив додаткових заходів для вирішення спору шляхом досягнення компромісу. З метою доведення недобросовісної поведінки відповідача, а також обставин, на які спирається позивач у даному спорі, просив долучити до матеріалів справ копію вищевказаного листа, опису вкладення у лист, накладної та трекінгу, які підтверджують його відправлення та отримання відповідачем. Оскільки докази були створені після подання позовної заяви, але необхідні для всебічного та повного розгляду справи, позивач просив поновити строк на їх подання.

09 жовтня 2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він приймає участь в іншій справі у Придніпровському районному суді м. Черкаси; відповідач самостійно не може здійснювати належного представництва своїх інтересів в суді, розгляд справи має для нього важливе значення, а результати її розгляду можуть суттєво вплинути на його фінансове становище.

Ухвалою від 10 жовтня 2024 року Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання позивача про поновлення процесуального строку на подання додаткових доказів по справі та долучив подані додаткові докази до матеріалів справи. Задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Розгляд справи по суті відклав на 15 год. 00 хв. 29 жовтня 2024 року.

29 жовтня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній відхиляє заперечення відповідача, оскільки вони спростовуються сукупністю поданих позивачем доказів та додатково пояснив, що між ФГ «СЛАВУТА» та відповідачем не було укладено будь-яких додаткових угод або документів на пролонгацію строку поставки товару, тим більше на такий тривалий строк - до 10.07.2025. Предметом Договору є звичайний товар - «Борона Martis Armoni XL 400» у кількості 1 штука, яка не є високотехнологічним товаром, що потребує тривалого виготовлення або складного видобування. Фактично вказаний товар є металевим виробом, який використовується у сільському господарстві, тому строк поставки майже у п`ять років для нього просто безглуздий.

01.05.2024 о 11:46 на адресу ФГ «СЛАВУТА», за допомогою е-mail: buh.tridaagro@ukr.net відповідач направив лист «Щодо взаєморозрахунків за Договором купівлі-продажу № 314 від 10 грудня 2021 року». У вказаному листі відповідач просив ФГ «СЛАВУТУ» розглянути графік повернення платежів згідно Договору з кінцевим строком повного погашення заборгованості - серпень 2025 року. В листі відповідач визначив перший платіж у травні 2024 року у розмірі: 20 000, 00 грн, однак дана сума коштів не перерахована на рахунок ФГ «СЛАВУТА» по теперішній час. Претензію ФГ «СЛАВУТА» направило лише 22.05.2024, адже очікувало на добропорядне ставлення відповідача. Однак, після відкриття провадження по справі відповідач змінив свою позицію, самостійно змінив дату поставки у Договорі і вирішив, що його зобов`язання ще не настали.

Також, вважаємо за необхідне звернути увагу суду, що відповідач не надав жодного доказу у підтвердження своєї позиції. Так, для підтвердження своєї позиції щодо поставки товару згідно Договору до 10.07.2025 відповідач міг надати відповідний договір з контрагентом у якому б було визначено строки, які б узгоджувалися з обставинами даної справи, податкові накладні, платіжні доручення, згідно яких перераховував кошти контрагенту та інші документи, які стосуються придбання товару для подальшої передачі ФГ «СЛАВУТА». Жодного з вказаних документів відповідачем не надано, хоча у листі «Щодо взаєморозрахунків за Договором купівлі-продажу № 314 від 10 грудня 2021 року» відповідач вказував на перерахування коштів своїм контрагентам. Однак, з вказаного листа не зрозуміло, перераховував відповідач кошти саме за товар, який є предметом Договору або ні.

В судовому засіданні представник позивача позов з підстав, викладених у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю, представник відповідача позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 30.10.2024 представники сторін не з`явилися, вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були, заслухавши позицію представника позивача, заперечення представника відповідача суд встановив таке.

10 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДААГРО» (далі - продавець, відповідач) та Фермерськими господарством «СЛАВУТА» (далі - покупець, позивач) укладено Договір купівлі-продажу № 314 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов`язується передати у власність покупця: «Борона Matris Armoni XL 400» в кількості 1 шт. (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти у власність товар та оплатити відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість товару складає: 1068396,00 грн, у тому числі 20% ПДВ - 178 066, 00 грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах продавця у даному Договорі, в національній валюті України. Покупець зобов`язується оплатити продавцю суму, зазначену в п. 2.1. цього Договору, у наступному порядку:

- 5% від вартості товару авансовий платіж, що дорівнює: 53 419, 80 грн. - до 15.12.2021;

- 25% від вартості товару, що дорівнює: 267 099,00 грн. - до 15.04.2022;

- 30% від вартості товару, що дорівнює: 320 518, 80 грн. - до 10.08.2022;

- 40% від вартості товару, що дорівнює: 427 358, 40 грн. - до 20.09.2022

Відповідно до п. 2.3. Договору за домовленістю між сторонами допускається й інші форми розрахунків, що не заборонені чинним Законодавством України.

Відповідно до п. 3.1. Договору право власності на товар, на умовах цього Договору переходять від продавця до покупця після оплати покупцем 100% вартості товару.

Відповідно до п. 3.3. Договору поставка товару продавцем до 10.07.2021.

Відповідно до п. 3.4. Договору доставка та транспортування товару до покупця здійснюється за рахунок продавця.

Відповідно до п. 4.1. Договору продавець зобов`язаний передати покупцеві товар у комплектації, відповідно до замовлення покупця, умов цього Договору, у відповідності зі стандартами заводу - виробника.

Відповідно до п. 5.3. Договору у випадку, якщо продавець не передасть покупцеві товар на умовах цього Договору, продавець зобов`язаний сплатити покупцю пеню у розмірі: 0,1 відсоток від сплаченої покупцем суми за кожен день прострочення передачі товару.

Відповідно до п. 6.2. Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до остаточного виконання своїх зобов`язань кожної із сторін.

Договір скріплений підписами та печатками його сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

10 грудня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИДААГРО» виставило рахунок на оплату від 10.12.2021 № 314 за товар - «Борона Matris Armoni XL 400» на загальну суму: 1 068 396, 00 грн. з ПДВ.

ФГ «СЛАВУТА» сплатило на рахунок ТОВ «ТИДААГРО» кошти:

- 15.12.2021 у розмірі 53 419, 80 грн;

- 25.04.2022 у розмірі 267 099, 00 грн.

Внаслідок отримання коштів від ФГ «СЛАВУТА», ТОВ «ТРИДААГРО» зареєструвало податкові накладні:

- 15.12.2021 № 17 на загальну суму: 53 419, 80 грн., у т.ч. ПДВ - 8 903, 30 грн;

- 25.04.2022 № 9 на загальну суму: 267 099, 00 грн., у т.ч. ПДВ - 44 516, 50 грн.

В позовній заяві позивач зазначив, що на відповідній стадії виконання умов Договору, ФГ «СЛАВУТА» виконало взяті на себе зобов`язання. Однак, незважаючи на отримання попередньої оплати у розмірі 30% від загальної вартості, товар так і не був поставлений у строки.

У травні 2024 року ТОВ «ТРИДААГРО» направило ФГ «СЛАВУТА» лист «Щодо взаєморозрахунків за Договором купівлі - продажу № 314 від 10.12.2021» в якому ТОВ «ТРИДААГРО» пояснило затримку у поставці товару з огляду на дію воєнного стану та запропонувало графік повернення коштів зі строком до серпня 2025 року (а.с. 26).

В позовній заяві позивач зазначив, що пропозиція ТОВ «ТРИДААГРО» не влаштувала ФГ «СЛАВУТА», адже його майнові права були суттєво порушені, а запропонований ТОВ «ТРИДААГРО» строк повернення заборгованості не відповідає принципу розумності та пропорційності. При цьому, у вказаному листі ТОВ «ТРИДААГРО» обіцяло повернути кошти у травні 2024 року хоча б у розмірі: 20 000, 00 грн., чого не здійснило і по теперішній час.

09.05.2024 ФГ «СЛАВУТА» звернулося до ТОВ «ТРИДААГРО» з листом вих. № 09/05-24-1 щодо підтвердження того, що вірно узгодженою датою поставки є - 10.07.2022. Даний лист був направлений засобами поштового зв`язку та електронної пошти, був отриманий ТОВ «ТРИДААГРО».

Позивач в позовній заяві зазначив, що ТОВ «ТРИДААГРО» жодним чином не відреагувало на лист вих. № 09/05-24-1 від 09.05.2024. Тоді як з матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем до відзиву додано відповідь щодо листа позивача вих. № 09/05-24-1 від 09.05.2024, в якому відповідач не заперечує отримання зазначеного ласта та зазначає дату поставки товару 10.07.2025, однак відповідач не подав докази направлення даної відповіді позивачу.

З метою досудового врегулювання спору, оскільки ТОВ «ТРИДААГРО» не сплатило кошти, ФГ «СЛАВУТА» звернулося до ТОВ «ТРИДААГРО» з претензією № 22/05-24-1від 22.05.2024 за допомогою електронної пошти та засобів поштового зв`язку. Направлення претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист.

12.08.2024 позивач звернувся до відповідача з листом № 12/08-24-1 "Щодо повернення коштів або здійснення поставки товару", у якому просив виконати взяті відповідачем на себе зобов`язання згідно з договором купівлі-продажу від 10.12.2021 № 315. Направлення листа підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, накладної та трекінгу, які підтверджують його відправлення та отримання відповідачем.

За твердженням позивача відповідач вимоги претензії залишив без виконання, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Отже, предметом позову, що розглядається у даній справі, є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів попередньої оплати товару - «Борона Matris Armoni XL 400» в кількості 1 шт., обумовленого договором купівлі-продажу №314 від 10.12.2021, та стягнення 47775,79 грн індексу інфляції, 18 219,04 грн 3 % річних, 59 295,98 грн пені.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (далі по тексту ЦК України).

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Підрозділом І розділу ІІІ книги 5 ЦК України визначено окремі види договірних зобов`язань.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства, суд доходить до наступних висновків.

Із матеріалів справи вбачається, що 10 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДААГРО» (відповідач) та Фермерськими господарством «СЛАВУТА» (позивач) було укладено Договір купівлі-продажу № 314. Відповідно до п. 1.1. Договору відповідач зобов`язався передати у власність позивача: «Борона Martis Armoni XL 400» в кількості 1 шт., а позивач зобов`язався прийняти у власність товар та оплатити відповідно до умов цього Договору.

10 грудня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИДААГРО» виставило рахунок на оплату від 10.12.2021 № 314 за товар - «Борона Matris Armoni XL 400» на загальну суму: 1 068 396, 00 грн з ПДВ.

ФГ «СЛАВУТА» сплатило на рахунок ТОВ «ТРИДААГРО» кошти:

- 15.12.2021 у розмірі 53 419, 80 грн;

- 25.04.2022 у розмірі 267 099, 00 грн.

В позовній заяві позивач зазначив, що на відповідній стадії виконання умов Договору, ФГ «СЛАВУТА» виконало взяті на себе зобов`язання. Однак, незважаючи на отримання попередньої оплати у розмірі 30% від загальної вартості, товар так і не був поставлений.

З метою досудового врегулювання спору, оскільки ТОВ «ТРИДААГРО» не сплатило кошти, ФГ «СЛАВУТА» звернулося до ТОВ «ТРИДААГРО» з претензією № 22/05-24-1від 22.05.2024 за допомогою електронної пошти та засобів поштового зв`язку. Направлення претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист.

12.08.2024 позивач звернувся до відповідача з листом № 12/08-24-1 "Щодо повернення коштів або здійснення поставки товару", у якому просив виконати взяті відповідачем на себе зобов`язання згідно з договором купівлі-продажу від 10.12.2021 № 315. Направлення листа підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, накладної та трекінгу, які підтверджують його відправлення та отримання відповідачем.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до п. 3.3. Договору поставка товару продавцем має бути здійснена до 10.07.2021, тоді як в позовній заяві позивач стверджує, що поставка мала бути здійснена до 10.07.2022, а відповідач в свою чергу запевняє, що сторонами було узгоджено поставку товару до 10.07.2025, тому суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 76 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст. 77 ГПК («Допустимість доказів») обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування (постанови Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 913/38/20, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 26.02.2021 у справі № 908/2847/19, ухвала Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 750/3192/14 ).

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який виникає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно проводить пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання на сторінку; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних особливостей спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, в самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачами та відповідачами, вибором і складанням до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і загального з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин, які випливають із встановлених положень та визначають правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, суд керуючись ч. 2 ст. 530 ЦК України доходить до висновків, що відповідач повинен виконати обов`язок повернення попередньої оплати у семиденний строк від дня пред`явлення позивачем вимоги (22.05.24), оскільки а ні позивач, а ні відповідач не довів належними та допустими доказами строк поставки товару.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Невиконання відповідачем своїх обов`язків у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язаною стороною свого обов`язку у зобов`язанні та повернення попередньої оплати, за товар, що не був поставлений.

Таким чином, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 320518,80 грн обґрунтованою та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 47775,79 грн індексу інфляції, 18 219,04 грн 3 % річних, 59 295,98 грн пені в зазначені позивачем періоди, суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки строк (термін) виконання боржником обов`язку договором не встановлений, а судом відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України визначений моментом пред`явлення позивачем вимоги до відповідача.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.

При зверненні до суду за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 6687,14 грн.

Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги позивача задоволенні частково до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 4807,78 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДААГРО» (вул. Павла Скоропадського, 42, м. Звенигородка, Черкаська область, 20202, код ЄДРПОУ 38060328) на користь фермерського господарства «СЛАВУТА» (с. Устимівка (Семенівський), Кременчуцький район, Полтавська область, 38271, код ЄДРПОУ 30837579) - 320 518,80 грн заборгованості, 4807,78 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 11 листопада 2024 року.

Суддя О.В. Чевгуз