Ухвала

від 11.11.2024 по справі 916/3599/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 916/3599/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Контрол» (далі - Товариство, заявник)

про внесення виправлення до судового рішення

у справі за позовами Товариства

до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «Сенат» (далі - Компанія)

про визнання правочину недійсним (первісний позов) та визнання права володіння та користування нерухомим майном,

за зустрічним позовом Компанії

до Товариства

про визнання припиненим права оренди та зобов`язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

Верховний Суд постановою від 29.10.2024 у справі №916/3599/23 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства в частині оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024, якою розглянуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі №916/3599/23, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрив; касаційну скаргу Товариства в частині оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024, якою розглянуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі №916/3599/23, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, залишив без задоволення; касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Контрол» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024, якою розглянуто апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції у справі №916/3599/23, залишив без задоволення; постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі №916/3599/23, якою розглянуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі №916/3599/23, якою розглянуто апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції, залишив без змін.

Від Товариства 07.11.2024 до Суду надійшла заява про внесення виправлення до судового рішення, в якій заявник просив Суд виправити у пунктах 6.9, 6.10, 6.12 постанови Верховного Суду від 29.10.2024 у справі №916/3599/24 допущену технічну описку, вказавши замість помилково словосполучення «за яким орендар прийняв», правильне словосполучення «за яким орендодавець прийняв».

Товариство, мотивуючи заяву про внесення виправлення до судового рішення, зазначав, зокрема таке:

- як вбачається із змісту додаткових договорів від 06.10.2020 №7, від 24.11.2020 №9 та від 07.06.2021 №10, які наявні в матеріалах справи, цими додатковими договорами внесені зміни до договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020 Компанією і Товариством у частині площі об`єкта оренди у бік її зменшення, у зв`язку з чим фактична площа орендованих Товариством приміщень зменшена з 2 733,9 м2 до 1 549,7 м2;

- на виконання додаткових договорів від 06.10.2020 №7, від 24.11.2020 №9 та від 07.06.2021 №10 сторонами складені та підписані акти приймання-передачі (повернення) від 06.10.2020, від 24.11.2020 та від 07.06.2021, відповідно;

- як прямо вбачається зі змісту вказаних актів приймання-передачі, за цими актами Товариство як орендар повертає, а Компанія як орендодавець приймає від орендаря частину об`єкта оренди у вигляді відповідних нежитлових приміщень;

- іншими словами, за актами приймання-передачі (повернення) від 06.10.2020, від 24.11.2020 та від 07.06.2021, які складені та підписані сторонами договору оренди від 24.01.2020, приймає відповідні приміщення не орендар (Товариство), як про зазначив касаційний суд за текстом своєї постанови, а орендодавець (Компанія), що прямо вбачається з тексту актів, у зв`язку з чим зміст постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 29.10.2024 у справі №916/3599/23 не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки не відповідає змісту актів приймання-передачі (повернення) від 06.10.2020, від 24.11.2020 та від 07.06.2021.

Відповідно до частин першої, другої статті 243 ГПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) орфографічна, граматична, пунктуаційна помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Такі помилки зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Як правило, описка, як мовна помилка, не спотворює текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання: помилкове розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів тощо.

Тобто описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання.

Суд, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, не вправі змінювати зміст, суть судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння).

Отже, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності (аналогійний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №990/222/23).

Суд звертає увагу, що пункти 6.9, 6.10 та 6.12 наведені у розділі 6 постанови «СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ».

Зі змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, зокрема, вбачається, що ними вказано таке:

- судом апеляційної інстанції:

«Надалі, 06.10.2020 між сторонами було укладено Додатковий договір №7 до Договору, яким визначено, що площа об`єкта оренди становить - 2335,8 кв.м та 06.10.2020 між сторонами було підписано Акт приймання-передачі (повернення) до Додаткового договору №7 до Договору, за яким орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 398,1 кв.м.

24.11.2020 між сторонами було укладено Додатковий договір №8 до Договору оренди, яким визначено, що площа об`єкта оренди становить - 1948 кв.м та 24.11.2020 між сторонами було підписано Акт приймання-передачі (повернення) до Додаткового договору №8 до Договору, за яким орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 387,8 кв.м.»;

«07.06.2021 між сторонами було укладено Додатковий договір №10 до Договору оренди, яким визначено, що площа об`єкта оренди становить - 1549,7 кв.м та 07.06.2021 між сторонами було підписано Акт приймання-передачі (повернення) до Додаткового договору №10 до Договору, за яким орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 398,3 кв.м.»;

- судом першої інстанції:

«Надалі, 06.10.2020р. між сторонами було укладено Додатковий договір №7 до Договору, яким визначено, що площа об`єкта оренди становить - 2335,8 кв.м та 06.10.2020р. між сторонами було підписано Акт приймання-передачі (повернення) до Додаткового договору №7 до Договору, за яким орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 398,1 кв.м.

24.11.2020р. між сторонами було укладено Додатковий договір №8 до Договору, яким визначено, що площа об`єкта оренди становить - 1948 кв.м та 24.11.2020р. між сторонами було підписано Акт приймання-передачі (повернення) до Додаткового договору №8 до Договору, за яким орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 387,8 кв.м.»;

«07.06.2021р. між сторонами було укладено Додатковий договір 10 до Договору, яким визначено, що площа об`єкта оренди становить - 1549,7 кв.м та 07.06.2021р. між сторонами було підписано Акт приймання-передачі (повернення) до Додаткового договору №10 до Договору, за яким орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 398,3 кв.м.».

Суд наголошує, що відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, Верховний Суд у розділі 6 постанови від 29.10.2024 у цій справі цитував те, що зазначено в судових рішеннях судами першої та апеляційної інстанцій та додатково не перевіряв докази і не встановлював нові обставини з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 ГПК України.

У силу приписів статті 243 ГПК України виправлення описок чи арифметичних помилок здійснюються тим судом, який ухвалював відповідне рішення.

Відтак, наведені заявником описки за наявності підстав можуть бути виправлені тими судами, які зазначили їх у своїх судових рішень.

Отже, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення заяви Товариства, адже виправлення означених описок перебуває за межами повноважень Верховного Суду як суду який їх не здійснив.

Керуючись статтями 234, 243, 314 ГПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Рент Контрол» у задоволенні заяви про внесення виправлення до судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець