Ухвала

від 27.11.2024 по справі 916/3599/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 916/3599/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Групп» (далі - ТОВ «Фінанс Групп», скаржник)

на постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю юридична компанія «Сенат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Контрол»

про визнання припиненим права оренди та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінанс Групп» 21.11.2024 через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить касувати постанову Південно-західного апеляційного адміністративного суду від 12.08.2024 у справі №916/3599/23 в частині задоволення зустрічної позовної вимоги про звільнення Товариством з обмеженою відповідальністю «Рент Контрол» (далі - ТОВ Рент Котрол») частини нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель», загальною площею 2 733,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 79, та направити у цій частині справу №916/3599/23 на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду. Крім того, у заяві про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі №916/3599/23, яка подана 21.11.2024 через «Електронний суд» просить, зокрема, поновити строк на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного адміністративного суду від 12.08.2024 у справі №916/3599/23.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 22.11.2024 у справі №916/3599/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

Верховний Суд зазначає, що як убачається з матеріалів касаційної скарги скаржник у вступній та мотивувальній її частинах вказав, що касаційна скарга на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі №916/3599/23 та прохальній її частині просить, зокрема, направити справу №916/3599/23 у відповідній частині на новий розгляду до Південно-західного апеляційного господарського суду, при цьому в резолютивній частині також просить, зокрема, «Скасувати постанову Південно-західного апеляційного адміністративного суду від 12.08.2024 у справі № 916/3599/23 в частині задоволення зустрічної позовної вимоги про звільнення ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» частини нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель», загальною площею 2 733, 9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 79». Крім того, у заяві про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження у вступній та мотивувальній її частинах вказує, що заява про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі № 916/3599/23, а у резолютивній її частині просить «Поновити строк на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного адміністративного суду від 12.08.2024 у справі №916/3599/23. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ФІНАНС ГРУПП» на постанову Південно-західного апеляційного адміністративного суду від 12.08.2024 у справі № 916/3599/23».

З Єдиного державного реєстру судових рішень та матеріалів електронної справи убачається, що у справі №916/3599/23 прийнято 12.08.2024 постанову Південно-західним апеляційним господарським судом.

Виходячи з принципу забезпечення розумності балансу між правовою визначеністю і формалізмом, Суд доходить до висновку, що скаржник у касаційній скарзі та заяві про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі №916/3599/23 та відкрити касаційне провадження за цією касаційною скаргою ТОВ «Фінанс Групп» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі №916/3599/23. Скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі №916/3599/23 в частині задоволення зустрічної позовної вимоги про звільнення ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» частини нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель», загальною площею 2 733,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 79, та направити у цій частині справу №916/3599/23 на новий розгляду до апеляційного суду, а зазначене ним «адміністративний» замість «господарський» є опискою, адже носить очевидний технічний характер.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

ТОВ «Фінанс Групп» у касаційній скарзі з посиланням на пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України зазначає, що оскаржуване судове рішення господарського суду апеляційної інстанції, яким визнано вирішено питання щодо нежитлового приміщення загальною площею складає 398,3 кв.м, яке розташоване на шостому поверсі нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель» за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, 79, яке перебуває в оренді ТОВ «Фінанс Групп», фактично стосуються права, інтересів та обов`язків останнього, а ТОВ «Фінанс Групп» не було залучено до участі у цій справі.

Проте, скаржник, визначивши підставу, передбачену частиною першою статті 310 цього Кодексу не зазначає підстави (підставу) касаційного оскарження судових рішень, визначену (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України, якщо вважає, що суд прийняв рішення про його права, інтереси та (або) обов`язки як особи, що не була залучена до участі у справі.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та підставами, які скаржник не навів у її тексті.

Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та вказати підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, визначену (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України, зазначити які норми матеріального права та які норми процесуального права було порушено судом апеляційної інстанції з відповідним посиланням на відповідний пункт частини першої статті 310 ГПК, якщо вважає, що суд прийняв рішення про його права, інтереси та (або) обов`язки як особи, що не була залучена до участі у справі.

Верховний Суд роз`яснює, що у разі не усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «Фінанс Групп» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначеного вище недоліку, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції вказати підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, визначену (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України, зазначити які норми матеріального права та які норми процесуального права було порушено апеляційним судом з відповідним посиланням на відповідний пункт частини першої статті 310 ГПК, якщо вважає, що суд прийняв рішення про його права, інтереси та (або) обов`язки як особи, що не була залучена до участі у справі.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі їх усунення протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.

Враховуючи, що касаційна скарга містить недолік, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а отже, заявлене клопотання щодо поновлення строку на подання касаційної скарги у справі №916/3599/23 розглядатиметься після усунення недоліку касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Групп» на постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 - залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінанс Групп» строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінанс Групп», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

4. Верховний Суд звертає увагу, що із введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова